Ноомі і Рут [ДБ18]

Про Ноомі і Рут ми можемо прочитати в Книзі Рут. Ці події відбувалися, коли Ізраїльський народ очолювали правителі, яких називали Суддями. Це було ще до того, як вони стали царями. Ноомі була Ізраїльтянкою з племені Юдеїв. Рут була молодою жінкою з моавитян. Вона була не з євреїв (тобто, належала до іншого народу) і тому чужою для Ізраїльтян. Розповідь про них дуже важлива в історії Ізраїлю, а також у зв'язку із задумом Бога.

Ноомі залишила свій будинок в Юдеї і стала жити в Моаві разом з чоловіком і двома синами. Сім'я перебралася туди у пошуках кращого життя, оскільки у Віфлеємі, де вони жили до цього, настав сильний голод (Рут 1:1-2). Коли Ізраїльтяни покорялися Богу, Він благословляв їх. Коли ж вони зверталися до інших (помилковим) богів, Бог карав їх. Іноді Він дозволяв загарбникам приходити на їх землю і забирати все, що було ними вирощено. Іноді не було дощу для того, щоб зерно могло визріти (Левит, розділ 25). Це все відбувалося тоді, коли люди поводилися по відношенню до Бога неправильно.

Моавітяни були давніми ворогами Ізраїльтян, і між ними часто відбувалися війни. Проте під час описуваних подій між ними був мир. Моавітяни були нащадками Лота, який був племінником Авраама (Буття 19:30-38). Це означало, що племена були віддаленими родичами. Проте вони приклонялися різним богам, і мали різні релігійні переконання.

Чоловіка Ноомі звали Елімелех, а її синів – Махлон і Кілйон. Чоловік Ноомі помер, коли вони знаходилися в Моаві, а сини виросли і узяли в дружини моавитянок. Цих моавитянок звали Орпа і Рут (Рут 1:3-4). Ізраїльтянам не дозволялося одружуватися на представниках сусідніх язичницьких племен, проте брати в дружини моавитянок дозволялося (5М 7:1-3). Цей закон існував тому що, змішуючись з іншими народами, Ізраїльтяни могли перейняти і їх релігійні язичницькі переконання. Проте, жоден з моавитян ніколи не був включений в число дітей Господа. Докладніше про причини цього можна прочитати у Повторенні закону 23:3-4.

Через десять років після смерті чоловіка Ноомі довелося пережити ще одне горе. Обоє її сини – Махлон і Кілйон також померли (Рут 1:5). Можливо, це відбулося тому що в сім'ї з'явилося якесь захворювання, і Бог передав цих людей смерті, щоб хвороба не передалася наступним поколінням. Пізніше ми побачимо, що Рут дасть життя двом людям, які походитимуть з Юдеїв і зіграють значну роль в їх житті. Проте, поки сини Ноомі були живі, Бог не давав їх сім'ям дітей.

Перебуваючи в Моаві, Ноомі не стала поклонятися чужим їй богам моавитян. Вона залишалася твердою в своїй вірі. З часом, завдяки тому прикладу, який вона подавала, їй вдалося навернути до своєї віри і своїх невісток. Ноомі була свідком Єдиного Істинного Бога, оскільки дотримувала закону Божого і не поклонялася чужим богам. Проте вона не ставила собі за мету, щоб її вважали чимсь особливим, так само і ми повинні поводитися в Церкві Бога.

Дізнавшись, що голод в Юдеї закінчився, Ноомі вирішила повертатися додому. Їй хотілося бути з своїм народом, який шанував того ж Бога, що і вона сама. Вся її сім'я померла, і у неї більше не було причин залишатися в Моаві. Вдома у Ноомі залишилися деякі споріднені зв'язки. І обидві її невістки, що втратили чоловіків, теж схотіли відправитися з нею, хоча Ноомі їх і не хотіла брати. Нарешті, їй вдалося переконати Орпу, проте Рут було неможливо умовити залишитися в Моаві (Рут 1:6-15).

Рут попросила Ноомі, щоб та дозволила їй йти з нею, сказавши, що вона готова прийняти і її Бога, і її спосіб життя (Рут 1:16-18). Це було не легким рішенням. Це означало, що вона повинна була покинути своїх батьків, братів і сестер, друзів і місце, де вона виросла.

Дорослі християни повинні поступати так само, коли вони приходять до розуміння Єдиного Істинного Бога і Його Закону. Будучи дорослими, ми повинні покаятися і повинні бути хрещеними в тілі Христовому, яким є Церква (Царство) Божа. Після хрещення ми не повинні знов звертатися до гріховного життя. Необхідно весь час прагнути покорятися закону Бога і зміцнюватися у вірі (Рим 6:1-6; Кол 3:3-10).

Рут була новообернутою. Бог дозволив їй прийти до розуміння істини через Його Святий Дух, те ж Він дозволяє і нам. Проте Орпа вирішила, що піти з рідного будинку і почати абсолютно нове життя буде для неї дуже важким випробуванням (Рут 1:15). Вона вважала за краще залишитися з своїм народом і поклонятися богам моавитян. Деякі християни з готовністю вірять в Бога протягом якогось проміжку часу, проте, коли їм доводиться відмовлятися від чогось або когось, кого вони люблять, щоб довести свою віру, вони вважають за краще повернутися до колишнього способу життя (2Кор 7:10; Лк 9:62). Бог і Христос не можуть сподіватися на допомогу таких людей в їх царстві.

Коли Ноомі і Рут прибули у Віфлеєм, всі люди були надзвичайно раді їх бачити. Ноомі дуже змінилася, і тому багато хто з її друзів відразу не впізнав її. Вона стала старшою, сумнішою і пригніченішою, оскільки втратила синів і чоловіка. Крім того, вона була бідна. Проте друзі підтримали її, завіривши Ноомі, що тепер вона удома, і все буде гаразд. Навіть в дні її великих страждань в Моаві, вона не переставала поклонятися Богу і не зрадила свою віру (Рут 1:19-22).

Багато кому з нас теж доводиться переживати подібне і в нашому житті. Іноді ті, кого ми любимо, захворюють і вмирають, і тоді нас переповнює печаль. Дуже часто ми починаємо сердиться на Бога, розчаровуємося у вірі і просто йдемо додому, як поступила Орпа. Але, якщо ми довіримося і покладатимемося на Бога, наші випробування лише зроблять нас сильніше. Ми повинні берегти віру і допомагати один одному у важкі часи. Бувають часи, коли кожний з нас потребує підтримки.

І Ноомі і Рут були бідні, оскільки у них не було чоловіків, які б їх утримували. Тому їм потрібно було знайти спосіб добути їжу і зробити запаси. Незабаром вони знайшли спосіб зробити це.

Серед бідняків в Ізраїлі було звичайною справою збирати те, що залишилося після збору урожаю. Згідно із законом все, що залишалося після збору урожаю на полях, виноградниках або в садах, повинно було бути залишено для потреб убогих (Лев 19:9; Лев 19:10). Це дозволялося робити також вдовам і прийшлим. Таким чином суспільство піклувалося про бідних. Бог так само хоче, щоб ті з нас, хто має щось в надлишку, поділився з бідними.

Рут запропонувала йти збирати в поля після весняного збору урожаю для того, щоб забезпечити їжею себе і Ноомі. По милості Божої Рут прийшла на полі Воза, який доводився родичем померлому чоловіку Ноомі. Боаз був неодружений, дуже багатий, і вірив в Єдиного Істинного Бога. Він наказав слугам не гнати її з поля, коли вона збирала. Йому дуже сподобалася Рут, і він був захоплений нею (Рут 2:1-16).

Рут важко працювала і приносила додому достатньо їжі. Ноомі була задоволена і порадила Рут не ходити на інші поля, а продовжувати збирати в угіддях Боаза. Рут погодилася і залишилася там до кінця збору ячменю і пшениці (Рут 2:17-23).

Свята Бога так само називають жнивами. Збір ячменю є першими жнивами, які відбуваються на Пасху/Опресноки. Збір пшениці доводиться на П'ятидесятницю. Останній збір урожаю є найголовнішим і доводиться на Свято Збору Урожаю або Свято Кущів. Докладніше про це можна взнати із статті Священні Дні Бога [ДБ22].

Як і Рут, яка продовжувала збирати до закінчення жнив, християни повинні залишатися в Церкві Бога до кінця збору урожаю церкві. З хрещенням і приходом в Церкву Бога ми повинні залишатися в ній до тих пір, поки робота не буде закінчена і Христос знов прийде на землю. Ми не повинні повертатися до гріховного способу життя.

Примітно, що господар поля спочатку готує грунт, потім засіває і поливає його. Збирачу ж дозволялося збирати те, що залишилося після збору урожаю, не виконуючи при цьому підготовчих робіт. Вся робота по підготовці землі, посіву і збору урожаю нагадує проповідування слова Божого.

Притча про сіяльника, яку ми зустрічаємо в Євангелії від Матвія, пояснює це. Слово Боже називається тут «насінням». Христос є тим, хто готує грунт для того, щоб насіння (слово Боже) змогло прорости в наших життях. Цей процес досить довгий, він починається тоді, коли ми ще і не здогадуємося про це. Бог вибрав лише невелику кількість людей для того, щоб вони допомагали Христу готувати церкву для Царства Божого. Христом керував Бог, нами ж в нашій роботі керує Христос.

Отже, повернемося до нашої історії. Ноомі переконалася, що їх життя підлягає задуму Бога. Вона знала про закон, який захищав жінок і сім'ї. Вона сказала Рут, щоб та сказала Боазу, що готова вийти за нього заміж. Для Рут це було досить самовпевнено, оскільки вона не була єврейкою, а значить для Ізраїльтян була нечистою. Вона вважалася тією, що належить до ще більш низької касти, ніж слуги Боаза. Але згідно із законом вона мала право просити узяти її заміж і просити заступництва у сім'ї її чоловіка.

Рут любила і поважала Ноомі і хотіла прислухатися до того, що говорила їй стара жінка. По пораді Ноомі одного разу вона прийшла на тік, де працював Боаз, де вона побачила, що він спить, і лягла біля його ніг. Потім вона попросила, щоб Боаз «простягнув на неї своє крило». Боаз розумів, що це означає, він був щасливий, що Рут полюбила його, оскільки він і сам любив цю жінку. Цей вчинок не був гріховним. Зараз для сучасних жінок цей вчинок міг би показатися дивним, але в ті часи це було традицією (Рут 3:1-10).

Цей вчинок означав, що Рут просить Боаза узяти її під своє заступництво і виконати свій обов’язок родича згідно існуючому тоді закону (Рут 3:1-18). Вона хотіла, щоб він одружився на ній і став батьком дитини, яка продовжила б рід її померлого чоловіка. Це також означало те, що вона і Ноомі зможуть отримати свої земельні паї в юдейському племені.

Боаз був щасливий, що може допомогти жінкам в цьому. Він був їх родичем і тому згідно із законом мав зобов'язання допомогти їм. Він був неодружений і багатий, проте у Елімелеха був ще більш близький родич, який згідно із законом мав більше прав претендувати на те, щоб узяти Рут за дружину. Отже, це питання потрібно було вирішити з ним.

В сучасному суспільстві після смерті чоловіка жінка має повне право знов вийти заміж, в стародавньому Ізраїлі все було по-іншому. Тоді жінка повинна була виходити заміж лише за свого одноплемінника. Це означало, що сім'я її чоловіка повинна була піклуватися про неї, поки вона залишалася в сім'ї. В ті часи сім'ї жили і трудилися разом і ділилися всім, що мали. Жінки не працювали поза своїм будинком.

Главою сім'я був батько. Після його смерті сім'ю очолював старший син. Це означало, що він розпоряджався власністю і долею жінок в сім'ї. Якщо який-небудь чоловік в сім'ї вмирав, не залишивши спадкоємців, згідно із законом на його дружині повинен був одружуватися його брат. Перша дитина, народжена від цього шлюбу, ставала законним спадкоємцем померлого. Це робилося для того, щоб його ім'я і рід не було забуто в Ізраїлі. Це також було однією з форм турботи про овдовілих жінок (5М 25:5-9).

У Ноомі в Ізраїлі була сімейна власність у Віфлеємі, яку вона хотіла повернути. Та людина, яка узяла б Рут в дружини, повинна була викупити її власність, щоб повернути її в сім'ю. Боаз погодився зробити це, але перед цим він повинен був запросити більш близького родича її померлого чоловіка, щоб виконати свій обов’язок перед сім'єю Ноомі. На той час всі знали і любили Рут.

Вони знали, як вона піклувалася про свою свекруху, як важко працювала, і те, що вона вірила і поклонялася тому ж Богу, що і вони.

Боаз поговорив з іншим родичем, і виявилося, що ця людина теж хотіла викупити цей земельний наділ. Проте, коли Боаз сказав, що, якщо він збирається купувати землю, він повинен брати за дружину Рут, той відмовився від свого наміру. Він зняв свій чобіт, що по існуючому тоді закону означало, що він не бажає виконувати свій обов’язок по відношенню до сім'ї Елімелеха (Рут 4:1-10).

Знятий чобіт мав силу підписаного зараз контракту. Це давало право Боазу і Рут одружитися. У них народився син, який отримав ім'я Овед. Ноомі була щаслива народженню онука. Її друзі розділили з нею цю радість і сказали, що ім'я цього немовляти прославиться в Ізраїлі. Так і відбулося. Овед пізніше став дідом Царя Давида (Рут 4:11-22). А через двадцять вісім поколінь після Давида з роду Юдеїв народився Ісус Христос (Мф 1:7).

Ми говорили лише про деякі корисні уроки, які можуть взяти з цієї історії християни, ще більше ми зможемо взяти пізніше. Ізраїльтяни були богообраним народом. Але і для язичників (це слово в даному випадку застосовно для решти народів) існує можливість духовно залучитися до вибраних.

Підтвердженням цьому може служити розповідь про Рут, яка виразила готовність залишити свої релігійні язичницькі переконання, свій будинок, сім'ю, друзів і почати нове життя з Ноомі. Вона повністю поклалася на волю Єдиного Істинного Бога. Ми повинні проявляти таку ж готовність після того, як приймаємо хрещення і нас призивають в Церкву Бога.

Більш детально про Книгу Рут можна прочитати в статті Рут [027].

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA