Яков:син Ісаака [ДБ13]

Батьки Якова

Ісааку було сорок років, коли він узяв за дружину Ребеку, яка була онучатою племінницею Авраама (1М 25:20). Пройшло багато років, а у подружжя не з'являлося дітей, і Ісаак попросив Бога дарувати їм дітей (1М 25:21). Бог почув його, і незабаром Ісаак і Ребека зрозуміли, що скоро стануть батьками.

Під час вагітності Ребека відчула, що в утробі її відбувається щось дивне: «сини в утробі її сталі битися». І пішла вона запитати про це Господа. Господь сказав їй – мабуть уві сні або видінні – що в її чреві знаходяться два племені і два різні народи. Один народ зробиться сильніше за інший, і більший служитиме меншому (1М 25:22-23). Це означає, що боротьба між близнятами почалася ще в утробі матері. Це спричинить за собою майбутні битви між нащадками Ісава і Якова. В Числа 20:20 ми бачимо, що Єдоміти (нащадки Ісава) не пропускатимуть через свою територію Ізраїльтян (нащадків Якова), загрожуючи їм битвою, якщо вони не виберуть іншого шляху.

В старовині звичайно молодший син підкорявся старшому, але Бог вирішив змінити порядок речей. Воля Божа це не воля людська, Він вільний поступати так, як Він забажає (Пс 115:3).

Отже, Ребека дала життя двом братам-близнятам. Перший вийшов червоний і кудлатий, і нарекли ім'я йому Ісав. Потім вийшов брат його, тримаючись рукою своєю за п'яту Ісава, і назвали його Яков. Ісааку до часу народження його синів було шістдесят років (1М 25:27-28). Діти росли, і різність характерів ставала очевидною. Ісав любив полювати, тоді як Яков, як і його батько, вважав за краще вирощувати худобу і займатися землеробством. Ісаак любив Ісава, тому що дичина його була до смаку йому. Ребека ж більше любила Якова, можливо, тому що він працював ближче до дому, і вона бачила його частіше (1М 25:27-28).

Одного разу, коли Ісав втомлений і ослаблений повернувся з полювання, він побачив, що Яков приготував якусь чудову страву. Вона розповсюджувала прекрасний аромат. Ісав би віддав за неї все, що мав. Яков знав ціну первородства, і хотів дістати його більше ніж що-небудь інше. Він заздрив положенню Ісава в сім'ї, а зараз побачив можливість взяти верх, використовуючи слабкість свого суперника. Яков сказав Ісаву, що за страву з чечевиці він хоче отримати первородство Ісава. Через голод і втому Ісав погодився на це і почав їсти страву (1М 25:29-34).

Через багато років Яков знов взяв верх над своїм братом. Цього разу він обманом отримав благословення Ісава, що стало ще одним його злочинним діянням. Розсердившися на це, Ісав схотів убити свого брата Якова. Дії Якова були протизаконними, оскільки він добився благословіння обманним шляхом, проте бажання Ісава убити брата так само було гріховним.

Оскільки Ісав був старшим сином Ісаака, він повинен був отримати велику частину майна сім'ї, а також благословення (або право первородства) від свого старіючого батька. Коли підійшов час, Ісаак покликав свого сина Ісава і сказав йому:

„Оце я зостарівся, не знаю дня смерти своєї... А тепер візьми знаряддя своє, - сагайдака свого й лука свого та й вийди на поле, і злови мені здобич мисливську. І зготуй мені наїдок смачний, як я люблю, і принеси мені, і нехай я з’їм, щоб поблагословила тебе душа моя, поки помру”(1М 27:2-4).

Спочатку Ісаву було ніяково сказати своєму батькові, що право його первородства належить тепер його брату. Коли Ребека почула, що Ісаак сказав Ісаву, вона зразу ж повідомила про почуте Якова. Ребека сказала Якову піти в поле і принести двох найкращих козенят з тих, що він тільки зможе знайти. З цих козенят Ребека повинна була приготувати страву, яку Яков повинен був віднести своєму батькові Ісааку. Ребека сподівалася, що, не відаючи того, Ісаак дасть право первородства і благословення Якову, її улюбленому сину (1М 27:5-10).

В ті часи все сказане мало таку ж силу, як написаний заповіт або підписаний контракт в наші дні. Ісаак міг оголосити про свою волю щодо правонаслідування усно, і це мало б “юридичну силу”. В даному випадку і Ребека, і Яков вдавалися до обману, щоб скористатися любов'ю Ісаака до Ісава і тією їжею, яку він повинен був принести з полювання. Крім всього іншого, Ісаак був сліпий. Ребека робила все можливе для того, щоб її улюблений син отримав від батька благословення. Чи мала вона на це право? Хотіли б ви, щоб ваша мати або батько любили вашого брата або сестру більше вас?

Полюбивши Якова більше його брата, вона тим самим поставила його над Богом (Божим законом). Вчинивши це, Ребека порушила дві перші заповіді (5М 20:1-4). Бог все одно б досяг бажаного для нього результату, оскільки він вже сказав Ребекі, що пізніше відбудеться з її дітьми. Але вона вирішила узяти все в свої руки, тим самим, принісши безліч страждань в свою сім'ю.

Ребека порушила закон, полюбивши одного сина більше за іншого, оскільки сім'я повинна жити згідно встановленому порядку і, відповідно, існуючої в ній ієрархії. Судячи з одного прикладу, приведеного Богом пізніше, ми бачимо, що хоча в сім'ї Бога і існує ієрархія, Він не «дивиться на чини і звання» (Дії 10:34).

Далі відбулося наступне: Яков, знаючи про те, що зовні він значно відрізняється від свого брата, який був «кудлатий», розумів, що ввести в оману свого батька йому буде складно. І знову Яков звертається за порадою до матері:

«Таж брат мій Ісав – чоловік волохатий, а я – чоловік гладенький! Може обмацає мене батько мій, і я стану в очах його як обманець, і спроваджу на себе прокляття, а не благословення»... (1М 27:11-12).

Ребека сказала Якову піти і принести ще козенят і не піклуватися про те, що на нього ляже прокляття через його обман. Вона була готова прийняти прокляття на себе. Чи було таке рішення гідним прикладом сину з боку Ребеки? Чому це було негідним? Сказавши сину про те, що його прокляття може лягти на неї, Ребека піддала себе значному ризику. Якби Ребека дійсно щиро вірила в те, що Бог піклуватиметься про Якова, замість того, щоб брати цю місію на себе, хіба стала б вона переживати про те, що на неї ляже прокляття? В Євангелії від Матвія розділі 27 ми бачимо приклад того, як наші дії можуть накликати прокляття не тільки на нас самих, але і на оточуючих. В цьому розділі ми дізнаємося про те, як єврейський народ був проклятий за смерть Христа, що відбилося на наступних поколіннях цього народу і є очевидним навіть сьогодні. Але більш детально на цьому ми зупинимося пізніше.

Ребека ж між тим узяла козенят, яких приніс Яков, і приготувала страву для Ісаака. Вона узяла кращий одяг Ісава і одягнула в нього Якова. На довершення обману Ребека обернула його руки і шию шкурою козенят (1М 27:13-17). Потім, узявши страву і хліб, який приготувала Ребека, Яков пішов до свого батька Ісаака і сказав:

«Я Ісав перворідний. Я зробив, як сказав ти мені. Уставай, сядь і поїж із здобичі мисливської, щоб душа твоя поблагословила мене» (1М 27:19).

Чи мав рацію Яков, вводячи в оману свого батька, щоб добитися бажаного? Що мовиться в Біблії щодо брехні? Абсолютно певну відповідь на це питання ми знаходимо в Вихід 20:16, де Господь в десятій заповіді говорить нам: « Не свідкуй неправдиво на свого ближнього !» Це означає, що ми не повинні брехати, розпускати плітки і т.п.

Ісаак попросив свого сина підійти до нього щоб, обмацавши його, упевнитися, що він дійсно є Ісавом. Він обмацав його руки, які були покриті козиними шкурами. Ісаак був в подиві і сказав: «Голос - голос Яковів, а руки - руки Ісавові» (1М 27:20-21). В ще більшому подиві він запитав свого сина: «То ти син мій Ісав?» І Яков відповів: «Я». І знов збрехав.

Своїм обманом Яков образив свого батька, тим самим, порушивши п'яту заповідь Бога, в якій мовиться: «шануй батька свого та матір свою» (2М 20:12) так само як і заповідь про лжесвідчення. Ви пам'ятаєте, в якій із заповідей про це йдеться? Ребека вдавалася до обману так само, як і її син.

Потім Ісаак попросив Якова подати йому страву, яка довелося йому до душі. «подай мені, я поїм дичині сина мого, щоб поблагословила тебе душа моя». Після того, як він поїв і випив вина, яке приніс йому Яков, Ісаак поцілував сина і відчув запах, який був запахом його сина Ісава.

«Дивись, запах сина мого – немов запах поля, що його Господь благословив! І хай Бог тобі дасть з роси Неба, із ситости землі, і збіжжя багато й вина молодого! Нехай тобі служать народи, і народи нехай тобі кланяються! Будь паном для браттів своїх, і нехай тобі кланяться сини матері твоєї. Хто тебе проклинає – проклятий, а хто поблагословить тебе – благословенний!» (1М 27:28-29).

Це благословення було заповітом, даним Богом Якову через Ісаака, який розповсюджувався і на всі грядущі покоління. Це благословення мало як фізичну, так і духовну сторону, в чому ми зможемо переконатися далі з Біблії, з якої ми дізнаємося, що Христос стане нащадком гілки Якова. Христос стане фізичним продовженням генеалогії Якова. По волі ж свого Отця він стане і духовним правителем всього сущого.

Отже заповіт, який Ісаак отримав як спадщину Аврама, тепер перейшов до Якова. Ісав повернувся з полювання після того, як Ісаак благословив Якова. Не знаючи про те, що зробив його брат, Ісав приготував страву, яку любив Ісаак, і приніс її батькові із словами: «нехай встане мій батько, і хай їсть із здобичі мисливської сина свого, щоб душа твоя благословила мене!» (1М 27:31).

Ісаак, зрозумівши, що відбулося, здригнувся і запитав: «хто ж тоді той, що мисливську здобич зловив, і до мене приніс, а я поїв від усього, поки прийшов ти, і я поблагословив Його? І він буде благословенний!» (1М 27:33). Почувши це, Ісав гірко вигукнув: «Поблагослови мене, - також мене, батьку мій!» (1М 27:34). Потім Ісаак розказав, що його благословення замість нього вже було віддано Якову.

Розчарований від всього що сталося, Ісав із сльозами сказав своєму батькові: «Чи в тебе одне те благословення, батьку мій? Поблагослови мене, - також мене, батьку мій!» (1М 27:38). Ісаак не міг дати благословення двічі, але йому було дуже шкода свого улюбленого сина Ісава. І Ісаак відповів Ісаву:

«Ото буде садиба твоя без ситости землі, і без роси небесної згори. І зо свого меча будеш жити, і будеш служити ти брату своєму. Та однако коли постараєшся, то зламаєш ярмо його з шиї своєї...» (1М 27:39-40).

Коли Ісав почув це від свого батька, він зненавидів Якова за те, що той отримав більше благословення. В серці своєму він замислив після смерті батька убити Якова (1М 27:41).

Чи відчували ви коли-небудь злість або ненависть за те, що у вас щось відняли? Що було результатом цих відчуттів? Тоді як Яков порушив п'яту заповідь, образивши батька, Ісав переступив шосту заповідь, збираючись убити свого брата Якова. На щастя, пізніше з історії про Якова і Ісава ми дізнаємося, що Ісав так і не реалізував свій задум (повторилася б історія з Каїном і Авелем). Проте, ми несемо відповідальність за наші погані задуми, навіть якщо вони і не втілюються в наших вчинках.

«ви чули, що було стародавнім наказане: „Не вбивай, а хто вб’є, підпадає він судові”. А Я вам кажу, що кожен, хто гнівається на брата свого, підпадає вже судові. А хто скаже на брата свого: „Рака”, підпадає верховному судові, а хто скаже „Дурний”, підпадає геєні огненній» (Мт 5:21-22).

Після того, як Ребека дізналася про те, що хотів зробити Яков, вона, побоявшися втратити обох своїх синів, позвала Якова, і звернулася до нього:

«Ось, Ісав, брат твій, тішиться тим, що уб’є тебе. А тепер, сину мій, послухай мого голосу, - і встань, і втечи собі до Лавана, брата мого, до Харану. І посидиш у нього кілька часу, аж поки відвернеться лютість твого брата, аж поки відвернеться гнів твого брата від тебе, і він забуде, що ти зробив був йому. Тоді я пошлю й заберу тебе звідти. Чого маю я стратити вас обох оджного дня?» (1М 27:42-45).

Ребека була стурбована безпекою Якова і придумала, як уберегти його від помсти брата. Вона сказала Ісааку, що побоюється, що Яков одружується на одній з Хетових дочок і, щоб не допустити цього, вони повинні відіслати його, щоб він зміг вибрати собі дружину з іншого племені (1М 27:42-46). Але це було правдою лише частково. Отже, Ісаак призвав Якова і сказав йому: «Не бери собі в дружини з дочок Ханаанських» (1М 28:1-2). Ці племена належали до іншої віри і поклонялися ідолам.

Натомість, Ісаак сказав Якову, що той повинен йти в Месопотамію, в будинок брата матері Лавана, щоб узяти в дружини одну з його дочок. Ісав же своєю безліччю одружень на Ханаанках також був неугодний батькові, оскільки він порушував цим сімейну заповідь, яка полягала в забороні союзів з дочками племені Ханаанського (5М 7:1-4).

Потім, Ісаак благословив Якова, посилаючи його, щоб він узяв в дружини одну з дочок Лавана:

«А Бог Всемогутній поблагословить тебе, і розплодить тебе, і розмножить тебе, - і ти станеш громадою народів. І дасть тобі благословення Авраамове, тобі та потомству твоєму з тобою, щоб віддати тобі землю твого тимчасового замешкання, що Бог дав був її Авраамові» (1М 28:3-4).

Отримавши це останнє благословення, Яков відправляється в Месопотамію, в будинок Лавана, який був братом Ребеки (1М 28:5).

Незабаром Ісав дізнався про те, що Яков пішов, але переслідувати його він не став. Він усвідомив, до якого ступеня він розчарував своїх батьків, одружившися на ханаанці. І він пішов до свого дядька Ізмаїла, і узяв собі дружину Махалову. Вона стала його третьою дружиною (1М 28:6-9).

Видіння Якова

Під час своєї подорожі в Харран, Яков зупинився на нічліг в одному місці. Він узяв собі камінь, поклав собі узголів'ям і заснув. Це не було чимось дивним, оскільки тоді люди часто спали на землі, підкладаючи під голову щось тверде. Зараз ми більш зніжені і віддаємо перевагу для сну зручним ліжкам і подушкам.

Уві сні Якову привиділися величезні сходи, які стоять на землі, а верх торкався неба. Ангели Божі піднімалися і спускалися ними, а Господь стояв на них. «Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісаака». - донісся зверху голос, - «Земля, на якій ти лежиш, я дам її тобі та нащадкам твоїм. І буде потомство твоє, немов порох землі. І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь. І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі. І ось Я з тобою, і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш, і верну тебе до цієї землі, бо Я не покину тебе, аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі» (1М 28:10-15). Тут ми бачимо, що Господь Бог або Ангел Єгова, пропонує стати Богом Ісаака, так само, як Він був Богом Аврама і Ісаака. Цей Ангел, або Бог, як Його називають у Старому Заповіті, стане згодом Ісусом Христом в Новому Заповіті. Людям ніколи не являвся Єдиний Істинний Бог (Елоах).

Прокинувшися від сну, Яков був трохи наляканий. Він знав, що такий сон повинен був бути віщим, і він помітив те місце, де лежала його голова. Він полив на камінь, на якому лежав, єлей і дав цьому місцю назву Вефіль. І дав обітницю, що якщо Господь зробить все, що Він обіцяв, то зі всього, що Господь дасть йому, він віддасть Йому десяту частину (1М 28:18-22). Яков знав, що згідно із законом десята частина зі всього, що отримано людиною, належить Богу.

Яков продовжував свою подорож і, нарешті, побачив місто. Не доходячи до міста, він зупинився, щоб поговорити з пастухами. Вони сказали Якову, що родом вони з Харрана і, більше того, що вони знають його дядька Лавана. Разом з пастухами була і молода дівчина, і пастухи сказали, що це була дочка Лавана – Рахіль (1М 29:1-6).

Яков дуже хотів поговорити з родичкою, тому він допоміг пастухам напоїти овець, відваливши камінь від джерела, після чого звернувся безпосередньо до неї. Він пояснив їй, що був сином Ребеки, сестри Лавана. Це означало, що Рахіль і Яков були двоюрідними братом і сестрою. Коли Лаван дізнався про те, що прийшов Яков, він поспішив зустріти його і запросити в будинок (1М 29:7-14).

Під час перебування в будинку своїх родичів, Яков служив їм в будинку і на полі. Чим частіше він бачився з Рахіль, тим сильніше закохувався в неї. Коли Яков попросив Лавана віддати йому за дружину Рахіль, той був дуже радий цьому. Але щоб узяти її в дружини, Яков повинен був служити їм сім років. Але коли призначений термін одруження підійшов, Лаван обдурив Якова, віддавши йому в дружини свою старшу дочку Лію замість Рахіль. Це було підло, але Лаван пояснив, що в цій землі був звичай, що старша дочка повинна виходити заміж раніше, ніж молодша. Яков був терплячий і згодився залишитися ще на сім років в будинку Лавана, щоб добитися руки Рахіль (1М 29:15-30).

Отже, у Якова було дві дружини, що для того часу було звичайним явищем, але Рахіль він любив більше. Коли Господь побачив, що Лію не люблять, він благословив її чотирма синами: Рувимом, Симеоном, Левієм і Юдою. Після цього вона перестала народжувати (1М 29:31-35).

Тим часом в результаті величезної допомоги від Якова багатства Лавана сильно зросли. Проте, окрім величезної сім'ї і житла, Якову було потрібне ще дещо. До цього часу у Якова народилося одинадцять дітей, з яких тільки один (Йосип) був народжений Рахіль. І Яков вирішив, що йому хотілося б узяти свою сім'ю і повернутися в Ханаан, щоб відвідати свого старого батька. Природно, Лавану це не сподобалося, оскільки він втрачав цінного робітника (1М 30:1-26).

Вони домовилися про те, що він повинен буде заплатити Якову за його роботу всякою худобою з крапками і з плямами, всяку худобину з овець, також з плямами і з крапками з кіз. І знову Лаван намагався обдурити Якова, прибравши таких тварин із стада перш, ніж Яков міг би їх помітити. Але, оскільки Бог обіцяв поклопотатися про Якова, з тваринами сталі відбуватися чудеса, і Яков придбав величезне багатство (1М 30:27-43).

Лаван був дуже скупий, оскільки не хотів віддавати Якову чесно зароблене ним. Побачивши ж, що Якову дісталося краще, він вже не був так миролюбно налаштований по відношенню до нього. І Бог віддав благословення Лавана Якову.

Одного разу Ангел Єгова знов з'явився Якову уві сні і сказав йому повернутися в Ханаан. Рахіль і Лія згодилися послідувати за ним, коли він розказав їм про те, що сказав йому Ангел. Вони також знали, що їх батько обдурив їх всіх і були задоволені тому, що те, що придбав тепер Яков, належить тепер їм.

Отже Яков склав свої шатри, зібрав свою худобу і покинув володіння Лавана. Він узяв тільки те, що по праву належало йому. Проте, Рахіль вирішила узяти з собою ідолів, яким поклонявся її батько. Лаван не знав про це ще три дні після їх відходу. Він почав переслідувати Якова, оскільки таке викрадення виявилося Лавану зовсім не на смак. Через сім днів він наздогнав Якова і його сім'ю. Він дізнався про те, що ідоли були викрадені (1М 31:17-21).

Але перед тим, як Лаван з’явився перед Яковом, уві сні йому з'явився Бог, який сказав йому не заподіювати зла Якову (1М 31:18-25). І сказав Лаван Якову:

«Що ти зробив? Ти обманив мене, і забрав моїх дочок, немов бранок меча! І ти не дозволив мені навіть поцілувати онуків моїх і дочок моїх. А тепер справді підеш, бо ти сильно затужив за домом батька свого. Але нащо ти покрав моїх богів» (1М 31:26, 28, 30).

Яков відповів Лавану, що він пішов таємно, оскільки боявся, що Лаван може забрати у нього своїх дочок силою. Він також сказав йому, що він може забирати своїх ідолів, додавши: «при кому ж ти знайдеш своїх богів, не буде він жити». Звичайно ж, він не знав про те, що ідолів викрала його любима Рахіль (1М 31:31-35).

Лаван входив і виходив з шатрів, але так нічого і не знайшов. Нарешті, він увійшов до шатра Рахіль. Рахіль заховала ідолів під верблюже сідло і сама сіла на нього зверху. Лаван шукав, але нічого не знаходив. Дочка збрехала йому, придумавши для себе вибачення, чому вона не може встати з сідла, і батько не шукав там. Нарешті, він був вимушений признатися Якову, що нічого не знайшов. Звичайно, Якову дуже не подобалося, що Лаван переслідував його як ворога після того, як він служив йому, виконуючи для Лавана всю важку роботу. Яков знав, що якби Бог не допомагав йому протягом всіх цих літ, він так би і залишився ні з чим (1М 31:36-43).

Лаван запропонувати укласти союз, який повинен був покласти край всім непорозумінням, які між ними виникали. Вони набрали багато каміння, і поставили пам'ятник, який повинен був свідчити про їх союз. Потім Яков вчинив жертвопринесення на горі, після якого вони разом сіли поїсти на знак їх дружби, що поновилася. Рано вранці наступного дня Лаван розпрощався і рушив в Харран (1М 31:44-55), а Яков продовжив свій шлях в Ханаан.

Ісав виходить зустрічати Якова

А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи. І Яків сказав їм, коли їх побачив: „Це Божий табір!” І він назвав ім’я тому місцю: Маханаїм (1М 32:1-2).

Яков турбувався про те, як відбудеться його зустріч з братом, якого він не бачив двадцять років. Він думав, що, напевно, брат все ще сердитий на нього і схоче його убити. Він вислав посланника, щоб попередити про те, що він повертається і несе з собою незчисленні багатства, сподіваючись, що між ними запанує дружба і любов, як і слідує між братами (Быт32:3-5).

Незабаром посланники повернулися і сказали Якову, що його брат йде до нього назустріч з чотирмастами людьми. Яков дуже злякався, оскільки у нього було, що захищати. Він розділив людей, що були з ним і худобу на два стани, щоб, якщо на один стан буде вчинений напад, другий міг би врятуватися втечею. Не забув Яков також помолитися Богу, щоб Він захистив їх, як говорив йому Ангел Єгова в видінні. Допомога Бога була кращою зброєю, яка могла б дати чудовий захист (1М 32:6-12).

Яков вибрав краще з своєї худоби: кіз, овець, верблюдів, корів, биків і ослів. Він по черзі почав посилати з цією худобою своїх слуг. Яков сподівався, що Ісав прийме ці дари, його серце стане лагіднішим і, коли вони нарешті зустрінуться, вони будуть щасливі бачити один одного. Потім він наказав ще двом частинам свого каравану йти вперед. Своїм дружинам, дітям і слугам Яков сказав перейти через потік, а сам він залишився один для молитви (1М 32:13-21).

Яков бореться з Ангелом

І залишився Яков один, і боровся Хтось з ним до появи зорі. Яков не відпускав його, а коли зійшла зоря, Хтось просив відпустити його, але Яков сказав: Не «відпущу тебе, поки не благословиш мене». Природно, що на той час Яков зрозумів, що цим Хтось був посланець (ангел) від Єдиного Істинного Бога (1М 32:22-26).

І промовив до нього : як твоє ймення? Той відказав: „Яків”. І сказав „не Яків буде називатися вже ймення твоє, але Ізраїль, бо ти боровся з Богом та з людьми, - і подужав (1М 32:27-28).

З Книги пророка Осії 12:3-6 стає зрозумілим, що Ангелом або Посланником, з яким боровся Яков, був той, хто пізніше прийде на землю під ім'ям Ісус Христос.

Довгоочікувана зустріч Якова з Ісавом

Поглянув Яков і побачив, що Ісав з своїми людьми був вже зовсім близько. Передчуваючи біду, він розділив свою сім'ю, залишивши Рахіль і Йосипа далеко за собою. Раніше вже згадувалося, що Рахіль була його найулюбленішою дружиною, а Йосип – найулюбленішим сином, тому він і залишив їх в найбезпечнішому місці (1М 33:1-3).

Яков став перед Ісавом і поклонився йому до землі сім разів перш, ніж підійти. Ця традиція виражала данину пошани іншій людині. Але Ісав і не думав про те, щоб вбивати свого брата. Вони обнялися, поцілували один одного, і обидва плакали від радості. Коли Яков переконався, що всі в безпеці, він дозволив своїм дружинам, дітям і слугам підійти і поклонитися Ісаву. Яков сказав своєму брату, що Бог дав йому Своє благословення (1М 33:4-7).

Ісав поцікавився, що означала вся та худоба, яка йшла попереду них. Яков пояснив, що все це призначалося як дари, для того, щоб Ісав не думав більше про свого брата погано. Але Ісав відповів, що у нього достатньо і свого, і спочатку відмовився прийняти дари. Врешті-решт, щоб не образити свого брата, він все ж таки згодився їх прийняти. Ісав запропонував іти назад разом з братом, але Яков знав, що його караван через дітей і тварин рухатиметься повільніше, ніж Ісав з своїми вершниками. І брати вирішили повертатися окремо. Ісав повернувся в Сеїр, а Яков вирушив до Суккоту, де і побудував собі житло (1М 33:8-16).

Ще один син Якова

Коли Яков повернувся в Ханаан, його дружина Рахіль народила йому дванадцятого сина. На жаль, під час пологів вона померла, що стало для Якова величезним горем, оскільки він любив Рахіль більше, ніж інших. Коли виходила з неї душа, вона назвала сина Бен-Оні, що означає «дитя моєї скорботи», але пізніше батько назвав його Веніямином, що означало «син заповіту» (1М 35:16-19).

Тим часом Яков повернувся в будинок свого батька Ісаака. Пізніше, коли Ісаак помер, його діти Ісав і Яков передали його тіло землі (1М 35:27-29). Ісав брав собі дружин з дочок Ханаанськіх, давши початок племені Єдомітів. Про нащадків Ісава мовиться в розділі 36 Буття. З часом, багатства сім'ї Ісава стали такими величезними, що братам вже неможливо було жити разом. Ісав узяв своїх дружин, синів і дочок, а також все своє майно і переселився в землю, яка знаходилася на деякому віддаленні від володінь його брата Якова. Яков же залишався в Ханаані до тих пір, поки голод не примусив його разом з своєю сім'єю і худобою піти до Єгипту (1М 36:1-8).

Подорож Якова до Єгипту

Одного разу на землі був жахливий голод. В Єгипті ж було багато зерна, яке вони продавали іншим народам. Яков, почувши про це, послав всіх своїх синів, окрім Веніаміна, купити зерна, щоб його народ не помер з голоду. Пізніше ми дізнаємося, що сім'я вирішила переселятися до Єгипту тому що правителем там був Йосип, давно зниклий син Якова, і він же розпоряджався там продовольством.

За порадою Йосипа і згідно з розпорядженням Єгипетського фараона, Яков з своєю сім'єю і майном відправився до Єгипту. Коли вони досягли Вірсавії, вони принесли жертви Єдиному Істинному Богу. Яков не був упевнений в тому, що Бог схвалить те, що вони вирішили йти до Єгипту. Але тією ж ночі Якову було видіння (1М 46:1-2). Зараз ми вже знаємо, що голос, що говорив від імені Єдиного Істинного Бога, належав Ангелу Єгові, оскільки в Біблії мовиться, що жоден смертний не може чути Голос Божий.

Він сказав Якову (Ізраїлю), щоб він не боявся йти до Єгипту, оскільки там зародиться великий народ Ізраїлю. Крім того, Він сказав: «я піду з тобою до Єгипту, Я і виведу тебе назад. Йосип своєю рукою закриє очі твої» (1М 46:3-4). Під цими словами малося на увазі те, що Яков знов зустрінеться з своїм сином Йосипом і якийсь час пробуде з ним в Єгипті. Йосип буде поряд, коли його батько вмиратиме, і він же перевезе його тіло в Ханаан.

Таким чином, Яков переконався, що рішення йти до Єгипту було правильним, і продовжував свій шлях. З історії про Йосипа ми дізнаємося, що в Єгипті Йосип сам піклувався про те, щоб його сім'я була забезпечена водою і прожитком. Вони жили в благоденствуванні, і їх кількість постійно зростала.

Благословення Яковом своїх синів

Пройшло сімнадцять років і Якова спіткала важка недуга. Почувши про це, Йосип узяв свої двох синів і прийшов відвідати свого батька. Яков сказав Йосипу, що йому було видіння Ангела Божого, який повідомив його, що Йосип дасть початок великому народу. Потім він сказав, що хотів би благословити синів Йосипа, Єфрема і Манасію. Він посадив хлопчиків собі на коліна на знак того, що він благословляє їх разом з іншими своїми синами.

Спочатку Яков поблагословив Йосипа, потім він простягнув ліву руку і поклав на голову Манассії, а ліву – на голову Єфрема. Йосип, вважаючи, що батько може погано бачити, переклав його руки, оскільки за традицією, права рука повинна була бути покладена на первістка (1М 48:5-18).

Проте його батько заперечив і сказав: «Знаю, мій сину, знаю! І він буде народом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього а потомство його стане повнею народів» (1М 48:19). Таким чином, Яков передбачив, що народ, який розпочнеться від Єфрема (молодшого сина) буде більш великий, ніж той, початок якому покладе початок первісток Манасія (1М 48:20).

Цікаво пригадати, що Яков так само був молодшим і боровся з своїм братом Ісавом за право первородства і батьківське благословення. Але Яков обдурив свого батька Ісаака і фактично викрав те, що по праву належало Ісаву.

Перед смертю Яков зібрав всіх своїх синів і дав їм своє благословення. Він трохи розказав їм про те, які народи судиться породити їх племенам, а також про те, що його благословення розповсюджуватиметься і на їх нащадків. Докладніше про це ми можемо дізнатися з книги Буття 48:3-28. Але благословення, дане Йосипу, мало найбільшу силу, і батько назвав його «вибраним між братами своїми».

Яков прожив в Єгипті сімнадцять років, і за цей час сім'ї його синів значно збільшилися. Цих людей стали називати Ізраїльтянами, оскільки Ангел Божий дав Якову ім'я Ізраїль. Коли ж прийшов час вмирати, Яков попросив Йосипа пообіцяти йому, що він поховає його в Ханаані, разом з його батьками (1М 47:27-31).

Смерть Якова

Після того, як Яков закінчив давати повчання своїм синам, він востаннє зітхнув і помер. Всього він прожив сто сорок сім років. Він був частиною Задуму Божого для народу Ізраїлю (1М 50: 1-14). Його сини згідно його волі перенесли тіло батька в Ханаан. Він був похований в печері, яку купив Аврам у власність для поховання. Там був похований багато хто з його предків: Аврам і його дружина Сарра, Ісаак і його дружина Ребека, а також його перша дружина Лія (1М 49:29-33).

З історії про Ісава, Якова, Ісаака і Ребеку нам стає ясно, що відсутність віри в Бога і довір'я до Його слів спричиняє за собою порушення Його заповідей. Порушення однієї із заповідей спричиняє за собою порушення їх всіх (Єг 2:10). Для нашого духовного майбутнього велику загрозу складає те, що відсутність віри спричиняє за собою порушення Заповідей Божих, і ми не просимо у Бога вибачення за це (не каємося). В Євангелії від Матвія 5:19 Христос говорить: «отже, хто порушить одну із заповідей цих щонайменше і навчить так людей, той найменшим наречеться в Царстві небесному». Якщо ж ми слідуватимемо Божому Заповіту і учитимемо цьому інших, то «великими наречемося в Царстві Небесному».

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA