Ной і всесвітній потоп [ДБ08]

З попередньої статті нам вже відомо про те, що частиною покарання для Адама і Єви за їх гріх було вигнання їх з саду Едемського. У них народилося два сини, і Каїн убив свого брата Авеля. В покарання Каїн був відзначений Богом і вигнаний з своєї сім'ї для того, щоб стати самотнім блукачем. У Адама і Єви був ще один син – Сиф, а з часом вони дали життя ще багатьом синам і дочкам.

З часом виявилося, що сини Адама були розбещені занепалими Ангелами, а це означає, що вони повинні були бути знищеними (1М 6:1-7). Про Нефелімів, що з'явилися у той час можна дізнатися із статті Каїн і Авель [ДБ07]. Проте, нащадки Сифа «закликали ім'я Господа» (1М 46:25-26). Це означає, що вони були праведні і слухалися закону Божого.

Коли Адаму виповнилося 810 років, господь сказав, що відтепер людське життя триватиме не більше 120 років. Це рішення було прийнято, беручи до уваги фізичний стан людей протягом такого довгого проміжку часу. Падіння людини під впливом демонів відбулося не по волі Господа. Адам помер в 930 років, через 120 років після рішення, прийнятого Господом. Адаму виповнилося 810 років в 3194 році.

Господь Бог побачив, наскільки була велика гріховність людей на землі, і Він пошкодував про те, що взагалі створив людей. І сказав Господь: «я винищу людство з лиця землі – і людей, і тварин» (1М 6:5-7). Про те, що відбудеться, Бог знав ще до створення людини, так само як Йому було відомо про гріхопадіння Його духовних синів. Саме через цю гріховність, яка переповнила землю, Бог вирішив, що планета повинна бути очищеною і побудованою наново, і почався потоп.

Бог знав, що людські істоти продовжуватимуть творити беззаконня і, нарешті, знищать самі себе. Вихід, який знайшов Бог, був більш милосердним. Тисячі років потому, після пришестя Ісуса Христа на землю, щоб правити нею, всі загиблі під час потопу воскреснуть з мертвих. Ця подія отримає назву друге воскресіння. Більш детально про два воскресіння можна дізнатися з статті Святі Дні Бога [ДБ22]. Люди тоді, нарешті, зрозуміють, наскільки мудріше жити, покоряючись своєму Творцю. Під час другого воскресіння все зло зникне з лиця землі, і людям буде легше дотримуватись законів Божих.

Праведник Ной

У той час Бог бачив лише одну людину на світі, яка хотіла продовжувати жити за Його законами. Цю людину звали Ной (1М 6:8). В Словнику Єврейської мови Стронга на сторінці 5146 ми знаходимо значення слова Ной, що означає «утіха». Батько Ноя, Ламех, передбачав, що саме через його сина Господь дасть утіху народу, що живе на проклятій Богом землі (1М 5:28-29). Ной був чесним, що не «заплямував себе в нащадках». Це означає, що він не заплямував свій родовід зв'язком із Нефілімами, яким було відмовлено у воскресінні, і які повинні були зникнути з лиця землі. Ной був слухняним і слідував закону Божому, так само як і його батько і дід. Ной був праведником (Єз 14:14, 20).

У віці 500 років, Ной дав життя трьом синам (1М 5:32): Наймолодшому Сіму, середньому Хаму, і Іафету, старшому, було знамення, що саме він припинить беззаконня на землі, а потоп покладе край злу на землі. Ной повинен був побудувати ковчег і попередити людей про потоп, що насувається. Сто років, два ювілеї по п'ятдесят років кожний, було дано людству, щоб покаятися. Але люди не слухали його. В шестисотий рік життя Ноя, після смерті Мафусаїла, найстарішого з людей, і останнього з праведних патріархів, які були на землі до Ноя, на землі почався потоп.

Ной будує ковчег

Бог дав Ною пояснення щодо того, як саме потрібно було будувати ковчег (1М 6:14-22). Ной не ремствував і не говорив Богу, що йому це не під силу. Він був слухняний і слідував всім вказівкам Бога (1М 6:22). Його віра була велика, і він довіряв Господові, навіть коли ще не бачив кінцевий результат. Ною вдалося врятувати свою сім'ю, в той час, коли весь світ був знищений, саме завдяки своїй слухняності (Євр 11:7). Саме віра спонукала його на споруду ковчега в пустелі, де наявність води здавалася маловірогідною.

Коли сини Ноя підростали, вони так само допомагали батькові в споруді ковчега і заготовці запасів для людей і тварин. Коли народ дізнався про це будівництво, люди проходили багато кілометрів для того, щоб подивитися і посміятися над тим, що відбувається. Вони піднімали Ноя на сміх і говорили, що він божевільний.

Роки йшли, а ковчег ставав все більшим. Чим ближче було закінчення роботи, тим більша кількість роззяв приходила, щоб підняти на сміх наполегливість Ноя і його синів. І весь цей час Ной продовжував говорити насмішникам про грядущий потоп, викликаний людським непослухом, і про те, що врятується лише той, хто покається і буде з Богом. Але ніхто, окрім членів його сім'ї, не вірив Ною.

Будівництво ковчега закінчено

Насмішники дивувалися величезним розмірам ковчега, що знаходився настільки далеко від місця, де б він міг плавати. Ковчег був вище за чотириповерхову будівлю, а в довжину був вдесятеро більш ніж у висоту. Він був споруджений на зразок величезного плаваючого зоопарку. Всередині він був обладнаний клітками і стійлами для тих тварин, які повинні були в ньому знаходитися. Там були загородки для птахів, вентиляційні люки, годівниці і все, що могло знадобитися для перевезення цього дивного живого вантажу.

Ною було майже шістсот років, коли ковчег був закінчений і осмолений! До початку потопу синам Ноя вже було близько ста років. Вони були старше, ніж люди, які вмирають від старості в наші дні. Але потрібно було зробити ще значну частину роботи. Для тварин і людей, які повинні були знаходитися на ковчезі, потрібно було заготовити необхідні запаси води і їжі.

А люди продовжували насміхатися. Вони не вірили в те, що велика катастрофа вже не за горами. Навпаки, вони вважали, що потоп дасть прекрасну можливість людям розповсюдитися по землі, тим самим завоювавши всю її територію.

В той же час, тим, що живуть зараз дали Книгу Об’явлення, в якій люди попереджаються про кінець світу. Ми повинні зберігати віру і чекати приходу Месії. Пророки говорили нам про цей прихід. Церква також попереджає народи про великі біди, які знищать землю можливо навіть за життя багатьох з нас. Замість того, щоб прислухатися до цих попереджень, більшість з нас прагне лише більш легкого життя з можливо великою кількістю матеріальних благ і якнайменшими витратами зусиль на це. Як за часів Ноя ці безгрунтовні мрії були похоронені під водою, так само це може відбутися і тепер. Дивися також Від Матвія 24:36-38 і Від Луки 17:26-33.

Проте, як і за часів Ноя, пророцтва продовжують звучати, хоча переважно даремно. Бог не робить нічого, не попередивши людство через своїх пророків (Ам 3:7).

Тварини шукають притулку

Ною було нелегко десятиріччя за десятиріччям вислуховувати насмішки. Але він вірив Богу і довіряв Йому. Він був такий упевнений, що живий вантаж все-таки виявиться на борту, що він навіть розширив вхід з боку ковчега, щоб тварини змогли ввійти. Це було ще одним вчинком,що підтверджував непорушність віри протягом ста років будівництва ковчега і пророцтва про потоп, що наближається.

Роззяви, що одного разу прийшли застигнули в подиві, спостерігаючи за тим, що відбувається. З худоби чистої, і з худоби нечистої, і з птахів, і із всіх плазунів на землі по парі, чоловічого роду і жіночого увійшли до ковчега (1М 7:8-9). По велінню Бога тварини інстинктивно шукали притулку, вони входили в ковчег по черзі, не дивлячись на те, що деяким за їх природою подібна миролюбність не була властива!

До ковчега увійшло сім пар чистих тварин, м'ясо яких дозволялося вживати в їжу. Від нечистих же тварин ввійшло лише по парі, що складається з тварин чоловічої і жіночої статі. М'ясо чистих тварин повинне було використовуватися в їжу і для жертвопринесень. Тому, їх кількість повинна була бути більшою. Докладніше про чистих і нечистих тварин можна дізнатися із статті Закони про богоугодну їжу [ДБ19]. Потім тварини увійшли до стійл і кліток, які повинні були стати їм притулком на довгі місяці.

Після цього на десятий день сьомого місяця Ной, його дружина, а також їх сини з своїми дружинами увійшли до ковчега (1М 7:7). Сонм роззяв, що постійно зростав, продовжував насміхатися, але деякі з людей були так здивовані тим, як в ковчег входили тварини, що почали вірити в те, що прогноз Ноя виявляється правдивим. Але більшість з них все ж таки не сприймала слова Ноя серйозно. Люди тоді, як і багато хто у наш час, виявилися нездатними сприйняти правду, оскільки не хотіли слухати Бога.

Дні проходили один за одним. Але ніщо не провіщало потопу. Пройшов тиждень (1М 7:4). Багато роззяв із сміхом покинули це місце. Новина про величезний ковчег в пустелі розповсюдилася повсюди, викликаючи, втім, лише величезну цікавість.

Ноєм і його синами були побудовані двері, що закривали вхід до ковчегу. Бог сам зачинив її за ними (1М 7:16). Якби допитливі люди побачили це, вони б застигнули в подиві.

Початок потопу

На сімнадцятий день сьомого місяця події прийняли драматичний оборот. Спочатку лише небагато людей помітили, що вітер, що почався, був сильніший звичайного. Сильний вітер поступово перетворювався на бурю, і люди були вимушені шукати укриття. Сильний вітер не був незвичайним явищем, але коли з горизонту почали насуватися маси надзвичайно темних хмар, людьми оволоділа стурбованість.

Крім того, з-під землі почав доноситися дивний гуркіт, що посилювало стурбованість людей. На землі запанувала темрява. Через сім днів після того, як Господь повелів Ною увійти до ковчега, відкрилися всі джерела великої безодні, і розчинилися небесні розтвори (1М 7:11). В той же час величезні хвилі зі всіх морів з гуркотом обрушувалися на прибережну територію. Виблискували спалахи блискавок, за якими слідували приголомшуючі гуркоти грому. Безодні небесні розкрилися, і з них хлинули потоки води.

Це і стало початком тієї катастрофи, про яку Ной попереджав людство! Ця біда стала найстрашнішою катастрофою, яка відбувалася на планеті з того часу, коли гріхопадіння Сатани привело до того, що сама поверхня землі була знищена, і ніщо не могло існувати на ній.

До цього моменту більшість людей від страху втратила розум. Щоб вони не робили і куди б не бігли, потоки води наздоганяли їх. Вижити можна було лише знайшовши притулок, а притулку, здатного укрити від Гніву Господа просто не існувало. Річки розливалися по долинах, на яких мешкали люди. Через безперервну зливу сховатися на височині теж було неможливо. Потоки води, що мчали з гір і пагорбів, несли до підніжжя рослинність, каміння, бруд і людей. Тільки найсильнішим вдавалося виграти боротьбу за те, щоб знаходитися на висоті, але і вони гинули через отримані тілесні пошкодження, від руки свого ближнього, або просто тонули.

В цей час вода омивала ковчег, мирно похитуючи його. Ті, які глузували з Ноя, зараз зрозуміли, що єдиним безпечним і сухим місцем на землі був Ноїв ковчег (1М 7:18). Ті, яким нікуди було бігти, підбирались до ковчега і благали їх впустити. Але через зливу, яка била в борт ковчега,ті, що знаходилися всередині, не могли чути їх сповнені безумства крики. Їх руки ковзали по осмолених бортах ковчега, а потім люди зникали в безмежному потоці.

Милість Божа

В своїй милості Бог дав людям сто років (або два ювілеї) для того, щоб вони покаялися і слухалися пророцтв Ноя. Як нам вже відомо, люди ігнорували Ноя, що означало, що вони ігнорували і їх Творця. Зараз вже було пізно мінятися або благати про прощення. Так само і в наші дні: іноді буває надто пізно чекати допомоги Господа, якщо в той час, коли милість Божа простиралася на нас, ми самі відкладали наше звернення до Нього.

День змінявся наступним днем, а вода продовжувала виливатися з неба і з надр землі. Вона вже досягла вершин найвищих гір. Протягом декількох днів навіть вершини покрилися водою (1М 7:20). Як і говорив Бог, загинули всі люди і тварини на землі, виключаючи тих, хто знаходився на ковчезі (2Пет 2:5). Тільки вісім чоловік врятувалися водою, і ця ж вода символізує собою хрещення, яке врятує і нас(1Пет 2:5).

Сорок днів і ночей вода лилася з величезних похмурих хмар. Потім дощ припинився. Число 40 часто пов'язано з випробуваннями або навчанням. Сатана спокушав Христа сорок днів. Рятівник повернувся на землю через сорок днів після Свого воскресіння з мертвих, щоб нести слово Боже людям. Мойсей знаходився на горі Бога двічі по 40 днів, де його учив Ангел Єгова.

Сорок – це також число, згадуване в Писанні у зв'язку з покаянням. Жителям міста Ніневєї для покаяння було дано сорок днів, і вони покаялися в гріхах. Після смерті Месії, Іудеї для покаяння було відпущено сорок років. Але юдеї не покаялися, і тому їх держава була знищена, а самі вони були поневолені. Після смерті Христа людству для покаяння було відпущено 40 ювілеїв або 2000 років.

На сьогоднішній день на землі живе дуже невелика кількість людей, які покаялися. Існує тільки декілька прикладів вживання числа 40, проте числа і дати, які використовує Бог - дуже важливі. Нам слід якомога раніше почати брати до уваги Божий календар і числа, які Він використовує, щоб краще розуміти Його задум.

Тим часом потік води, що укрив планету підвищив рівень води так, що вона на декілька кілометрів підносилася над поверхнею. Але Ной і його ковчег продовжували своє безпечне плавання, подібно тому, як пасажирські літаки летять над хмарами.

Ще сто п'ятдесят днів рівень води підіймався (1М 7:24). Протягом всього цього часу люди на ковчезі не залишалися без роботи. Яким би важким не була їх доля, вони повинні були виконувати свій обов'язок в той час, як вітер ніс ковчег, піднімаючи і опускаючи його на величезних хвилях. І навів Бог вітер на землю, і хвилі зупинилися (1М 8:1). І закрилися джерела безодні, і перестав дощ з неба (1М 8:2).

Вода спадає

Нарешті, вершини найвищих гір почали показуватися з-під води. І зупинився ковчег на горах Араратськіх (1М 8:4). Ковчег зупинився в сьомий день, в сімнадцятий день місяця, через п'ять місяців після початку потопу. Згідно Календарю Бога, це відбулося в дні Свята Кущів. Вода постійно спадала (1М 8:3), в перший день десятого місяця показалися вершини гір (1М 8:5). Ной чекав, поки вода почне спадати, ще два місяці. Після сорока днів Ной відкрив зроблене ним вікно ковчега і випустив ворона. Також він випустив голуба, але голуб не знайшов спокою для ніг своїх і повернувся до Ноя (1М 8:6-9).

Ной почекав ще сім днів і знов вислав голуба. Голуб повернувся увечері з гілкою оливи. Це означало, що вода з поверхні землі зійшла до такого ступеня, що на ній вже існує рослинність, і на її поверхні знову можна жити (1М 8:10-11). Ной чекав ще 7 днів і вислав ще одного голуба, але той вже не повернувся (1М 8:12).

В перший день першого місяця Ной відкрив крівлю ковчега і побачив, що поверхня землі вже обсохла (1М 8:13). В Новому році Божого Календаря був Новий місяць. Це було першим прикладом в Писанні, коли в Перший день Першого місяця Бог робив щось важливе. Іншими подіями, які відбувалися першого числа першого місяця, були: була поставлена скинія заповіту(2М 40:20); відбулося очищення Єзекії (2Хр 29:17); відновлення Ездри (Езд 7:9) і вигнання чужинних жінок, а також знищення ідолопоклонства (Езд 10:17).

З Книги пророка Єзекіїля 45:18-20 ми дізнаємося про ті духовні поняття, які беруть свій початок з Першого дня Першого місяця, тривають до 21 числа Першого Місяця, і закінчуються Святом Опрісноків. Обряд освячення починається в Перший день і має відношення до храму; храму, яким є ми. Кожний охрещений член пастви відповідальний за освячення і готується до нього самостійно. В Сьомий день Першого місяця хрещені члени пастви повинні поститися за тих, хто грішить навмисно (Езд 45:20). Таким чином ми «жертвуємо собою і допомагаємо братам нашим, які можуть не знати про існування Бога або слабкі у вірі». Ці перші 21 днів, включаючи 7 днів опрісноків, є дуже важливими. Більш детально про це дивися статтю Святі дні Бога [CB22].

Початок нового життя

На 27 день Другого місяця земля висохла, і Бог сказав Ною: «вийди з ковчега," (1М 8:14-16) «Виведи з собою всіх тварин, які з тобою. Хай розійдуться вони по землі, і хай плодяться і розмножуються на землі» (вірш 17).

Після стількох місяців знаходження в ковчезі твердий грунт під ногами здавався чудом для Ноя і його сім'ї, але дивним було знаходитися на абсолютно порожній планеті, де панувала тиша, і не було навіть тих, хто б міг глузувати з них.

Величезні двері ковчега були відкриті навстіж, і від них до землі протягнулися широкі сходини. Всі тварини були випущені із загорож і стійл, щоб зустріти нове життя серед нової рослинності на землі.

Проте Ной звільнив не всіх тварин і птахів. Він був такий вдячний Господові за те, що Він врятував його і його сім'ю, що на вершині гори він спорудив вівтар і вчинив всеспалення, принісши в жертву Богу деяких чистих тварин (1М 8:20).

Богу були до вподоби дії Ноя. Він поблагословив його і його дітей: Сима, Хама і Іафета. Вони повинні були будувати будинки і ростити дітей, щоб безліч людей знову населила землю, на якій непослуху вже не було б місця.

«Жодне тіло не буде вже знищене водою потопу», - сказав Бог Ною і його синам (1М 9:11). «Я веселку Свою дав у хмарі, і стане вона зазнака заповіту між Мною та між землею» (вірші 12-17).

І тоді Всевишній створив прекрасну різнокольорову веселку, яка тягнулася від одного краю землі до іншого. І зараз, дивлячись на цю дугу, яку вони назвали веселкою, ми знаємо, що це – знак Божого заповіту. Веселка стала символом того, що потік більше ніколи не знищить людей і тварин, що живуть на землі. Веселка є знаком заповіту між Богом і Ноєм.

Ви можете задатися питанням про те, чи багато людей на землі пам'ятають, дивлячись на веселку, що вона означає. Але ще менша кількість людей думає про необхідність покаяння в своєму беззаконні і поверненні до Бога до того, як Він знов застосує Свою могутність, щоб знищити цю грішну землю. Біблія говорить нам, що жителі планети повинні покаятися в своїх гріхах до того, як прийде кінець 120 ювілеїв, або іншими словами 6000 років з того часу, як сад Едемський був закритий для людей, а земля була проклята.

Бог вперше уклав заповіт з Адамом. Адаму і Єві було запропоновано скуштувати від дерева Життя (1М 2:16-25). Проте, Адам погрішив і, через гріхопадіння людства і занепалих ангелів, все створене Господом повинно було бути знищено, щоб задум Божий все-таки зміг утілитися без втручання темних сил.

Отже, за часів Ноя земля піддалася руйнуванню але Бог дав Ною заповіт (1М 6:18; 9:9-17; Іс 54:9). Після смерті Ноя Бог хотів дати людям заповіт, який міг би служити зразком зведення законів для всіх народів в світі. Більше про заповіт Бога ми зможемо дізнатися, вивчаючи життя Аврама.

Коли ми вступаємо в заповіт з Богом, ми одержуємо вічне життя, порушення заповіту спричиняє за собою смерть (Рим 6:23). З часів Христа хрещення є символом нашої обіцянки поступати згідно цьому заповіту. Хрещення є таким же знаком обраності, яким було в Ізраїлі обрізання. Отже, фізичне обрізання відповідає духовному обрізанню в нашому серці.

Сини Ноя

Синами Ноя, що разом з ним покинули ковчег, були Сим, Хам і Іафет. Хам був батьком Ханаана. Від цих синів Ноя і населилася вся земля (1М 9:18-19).

Ной став виноградарем. Одного разу випив він вина і сп'янів, і його молодший син вчинив непотрібне з батьком своїм, поки він лежав голим в шатрі своєму. Ной прокинувся від вина і дізнавшись, що зробив над ним менший син його, ошаленів. Він прокляв Ханаана, сина Хама і сказав, що раб рабів буде він у братів своїх. В той же час Ной благословив своїх синів Сима і Іафета (1М 9:20-27). Прокляття Ханаана, рівно як і благословення, дане Симу, розповсюджувалися і на їх нащадків.

Ной вмирає

Після потопу Ной прожив ще триста п'ятдесят років (1М 9:28). І весь цей час при першій-ліпшій можливості він ніс слово Боже людям (2Пет 2:5). Саме завдяки йому багато людей дізналися про задум Божий і про Його закони. На жаль люди знову стали відходити від Бога все далі і далі, нітрохи не турбуючись про власне вдосконалення в служінні своєму Творцю.

Господь дав Ною ще багато років прекрасного життя. Всього ж днів Ноєвих було дев'ятсот п'ятдесят років, і він помер (1М 9:28-29).

Це досить довгий період часу, особливо беручи до уваги те, скільки живуть люди зараз. Проте тих, хто є достатньо мудрими для того, щоб відвернутися від беззаконня і прийти до Бога, чекає ще більш довге життя. Вони продовжать своє існування, але вже як істоти духовні (1Кор 15:44-45, 53), а багато хто почне це довге життя з того, що правитиме землею ціле тисячоліття разом з Ісусом Христом.

Це є одним з тих чудес, які Господь приготував для тих, хто любить Його. Але ми повинні доводити нашу любов словом і справою як Ной. В недалекому майбутньому на землю прийде Спаситель, і нашу землю, повну беззаконня і гріху, знову спіткає руйнування. Кращого часу для покаяння, ніж зараз, не знайти.

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA