Християнські церкви Бога

[ДБ07]

 

 

 

Каїн і Авель: сини Адама [ДБ07]

 

(Видання 1.0 20030809-20030809)

 

Адам пізнав Єву, дружину свою, і вона зачала, і народила Каїна. Ця стаття грунтується на Розділі 3 тому 1 Біблійних Історій Безіла Волвертона, опублікованих видавництвом Амбассадор Коледж Прес.

 

 

 

 

 

Christian Churches of God

PO Box 369,  WODEN  ACT 2606,  AUSTRALIA

 

E-mail: secretary@ccg.org

 

(Всі права захищені ã 2003 Christian Churches God, Ed. Wade Сох)

(Tr. 2004)

 

Ця робота без змін і пропусків може вільно копіюватися і розповсюджуватися. Вказівка імені і адреси видавця, а також збереження знака авторських прав є обов'язковими. Поширювані копії безкоштовні. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.

 

Ця робота є доступною в  Інтернеті за адресою:
http://www.logon.org and http://www.ccg.org

 

 


Каїн і Авель, сини Адама [ДБ07]

 


Каїн і Авель, сини Адама

В статті Адам і Єва в саду Едемському [ДБ06] ми дізналися про життя Адама і Єви в саду Едему. Коли вони впали в гріх, Бог вигнав їх з саду, і у них почалося інше життя, повне страждань і тяжких випробувань. Ми повинні пам'ятати, що частиною покарання їм було і те, що сама земля була проклята. Але Адам продовжував виконувати місію, яка була призначена для нього Богом. Першим, що він повинен був зробити, було наповнити землю (1М 1:28-29).

 

Після деякого часу у Адама і Єви народився син. Першу дитину, що народилася на землі, назвали Каїном. Трохи пізніше народився другий син, який отримав ім'я Авель (1М 4:1-2). Каїн став землеробом, він вирощував овочі, фрукти і зерно. Авель був пастухом і піклувався про вівці, м'ясо яких, як з'ясувалося, було придатне для їжі (1М 4:2). Каїн і Авель приносили жертви Богу на жертовнику з каменя. Таким чином, вони могли спілкуватися з Богом, просячи у Нього вибачення за свої гріхи.

 

Зараз ми не приносимо подібних жертв, оскільки майже два тисячоліття тому Ісус Христос прийшов на землю, щоб спокутувати всі наші гріхи, померши за нас. І зараз, коли люди щиро жалкують про свою неслухняність Господові, вони можуть покаятися і прийняти в дорослому віці хрещення (Дії 2:38). Потім на них сходить Святий Дух, і вони стають здатними розуміти і покорятися Божим Законам. Таким чином вони стають ближче до Господа, знаючи, що Він чує їх молитви і говорить з ними, коли вони читають Біблію.

 

Поки ми ще достатньо молоді, щоб прийняти хрещення, ми повинні сказати Господу, що ми каємося у всіх наших гріхах, і попросити Його пробачити нас, пообіцявши, більше ніколи їх не скоювати. Ми також можемо вибачитися у тих, кого образили. Діти, хоч один з батьків яких хрещений, вважаються освяченими (1Кор 7:14). Це означає, що Господь вважає дітей незаплямованими. Тому дітям уділяють особливу увагу і Божі ангели, і прихожани Церкви.

 

З Каїном і Авелем все було по-іншому. Одного разу, коли вони принесли жертву на вівтар, з'ясувалося, що вони переживали при цьому різні почуття. Приношенням Каїна Богу були плоди від землі. А Авель приніс до вівтаря від первородних стада свого. В серці Каїна зародився гнів. Він відчув, що шлях, запропонований Богом, не підходить йому, і він чинив так, як сам вважав потрібним. З того часу більшість людей в світі поступає так само. Біблія говорить нам, що людині здається правильним, насправді практично завжди виявляється помилковим і може спричинити за собою смерть (Пр 14:12). Шлях Бога завжди правильний, хоча людям він не завжди здається таким. Це ми повинні з'ясувати якомога раніше.

 

Перший вбивця серед людей!

Бог не прийняв жертви Каїна (1М 4:5). Причиною цьому було те, що це були плоди землі, а земля була проклята. Прийнявши жертви Авеля, Господь дав зрозуміти, що для спокутування потрібна тільки кривава жертва первородного (або перші плоди). Коли Каїн дізнався, що його жертва була знехтувана Господом, він сповнився заздрості до брата, який поступив так, як слідувало. Заздрість перетворилася на злість, а пізніше – в ненависть. Тоді Каїн переступив десяту заповідь, в якій мовиться, що не можна бажати нічого, що у ближнього твого.

 

Це корисний урок для нас, оскільки ми повинні контролювати свої почуття, інакше ми можемо переступити Божий Закон. Пізніше, коли брати опинилися в полі одні, Каїн з люттю накинувся на Авеля і ударив його, напевно, і не раз, і з такою силою, що убив його (1М 4:8). Цим вчинком він порушив сьому заповідь: Не убий.

 

Біблія учить нас любити один одного. Той, хто поступає інакше, належить дияволу, оскільки перший гріх зробив саме Сатана. Ми розуміємо, що Авель був праведним, оскільки покорявся Богу, а Каїн був грішником. Він убив свого брата, оскільки його жертва була неправедною, на відміну від приношення Авеля (1Ів 3:8-12; також див. Євр 11:4).

 

Перша дитина, народжена на землі, стала вбивцею! Коли Каїн зрозумів, що він вчинив вбивство, він намагався сховатися. Звичайно, Бог знав, де він знаходиться, і з'явився перед ним. Це був той же Ангел Єгова, який говорив з Адамом і Євою в саду Едему. «Де твій брат?» - запитав Він (1М 4:9). «Я не знаю» - збрехав Каїн, сподіваючись, що Господь не помітить бездиханне тіло Авеля. «Звідки я можу знати, де мій брат, хіба я сторож йому?» (читай в Приказках Соломонових 28:13).

 

Адама і Єву спіткало нове нещастя. Крім того, що вони втратили молодшого сина, вони ще і дізналися про те, що їх первісток є вбивцею і брехуном. Брати добре знали закон і вимоги, які ставилися до жертвопринесення. Жертвою Авеля стало м'ясо первородного в стаді. Каїн же вважав за краще не вбивати тварин з свого стада, а натомість приніс в жертву плоди з проклятої Богом землі. Саме з часів Адама, починаючи з подій, що трапилися з Каїном і Авелем, в жертву приносилися плоди землі. А свята урожаю, рівно як і Суботи, були відомі ще до того, як Господь вручив на горі Синай Закон Мойсею.

 

Каїн так і не покаявся в своєму гріху, в покарання Господь прокляв його. Він повинен був покинути свою сім'ю і стати блукачем на землі. Господь зробив Каїну знамення через те, що він убив Авеля, щоб ніхто, зустрівшися з ним, не убив його. Натомість він повинен буде жити на землі з жахливими спогадами про вбивство власного брата (1М 4:11-15). І знову результатом неслухняності став гріх.

 

Історія про Каїна і Авеля нагадує історію Христа і Сатани на небесах. Жертва пастуха Авеля була більш бажана Богу, і вона ж символізує жертву, принесену Христом. Відмова ж Господа прийняти жертву Каїна грунтується на тому ж неприйнятті гордості і жадності, яке привело до тому, що він був вигнаний. Значить, тільки через покору Богу ми можемо знайти Його благодать.

 

Господь, який говорив з Каїном, був тим же Ангелом Єговою, який був з Адамом і Євою в саду. А зараз Каїн через свій гріх був позбавлений допомоги цього ангела. Він пішов в землю Нод, на схід від Едему.

 

Народження Сифа

У Адама і Єви було ще декілька дітей. Вони зростали, і у них з'являлися вже свої діти. Каїн одружувався на одній з своїх сестер, і у них були діти (1М 4:16-17). Першого сина Каїна звали Енош. Нащадки Каїна множилися, але ніхто з наступних поколінь не покорявся закону Божому.

 

У віці 130 років у Адама з'явився син, якого звали Сиф. Він так само одружився на одній з своїх сестер, у них з'явилися діти, потім внуки. Нащадки Адама по лінії Сифа закликали ім'я Господа (1М 4:25-26).

 

Після народження Сифа Адам прожив ще 800 років. Він дав життя ще багатьом синам і дочкам, чиї імена в Біблії не згадуються. Він помер у віці 930 років. Рід Адама продовжувався і, як ми бачимо, у той час люди жили дуже довго. Читаючи про нащадків Сифа, ми дізнаємося про народження ще однієї дуже важливої особи. Його ім'ям було Ной, і саме йому Господь підготував долю зіграти дуже значну роль в історії тодішніх мешканців землі. Коли Ною було 500 років, він дав життя трьом синам, яких звали Сім, Хам і Іафет.

 

Коли Адам помер, земля вже була населена великою кількістю людей. Але, чим більша кількість людей з'являлася на землі, тим більше вони відходили від свого Творця. На землі тоді не було гармонії, панувала підлота і пожадливість. Замість того, щоб трудитися над отриманням тих благ, в яких вони мали потребу, люди вважали за краще одурювати, грабувати своїх ближніх, а іноді і вбивати за володіння цими благами.

 

Люди вважали за краще збиратися для мешкання у великі і малі міста, замість того, щоб населяти всю землю, як було заповідано Богом. Це вело до розбратів і убогості, оскільки люди не слідували Божим Заповідям. Для них було неможливим жити разом і любити свого ближнього.

 

Чим більше люди концентрувалися в містах, тим більше розповсюджувалася тенденція збиратися в невеликі групи для свого ж захисту. Інші збиралися разом і нападали на великі і малі міста з метою пограбування. І не було порятунку від людської пожадливості. Зло отримало таке розповсюдження на землі, що улюбленим заняттям для багато кого стало вбивство якомога більшої кількості людей за найкоротший проміжок часу (1М 6:5).

 

Поява на землі велетнів

В цей час на землі з'явилися велетні. Їх називали Нефілімами. В Біблії мовиться, що вони з'явилися, коли «сини Божі стали входити до дочок людських». Синами Божими прийнято називати ангелів Божих. В цьому випадку це були занепалі ангели.

 

Буття 6:1-3 І сталося, що розпочала людина розмножуватись на поверхні землі, і їм народилися дочки. І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали. І промовив Господь: „Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, - бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ”

 

Сатана і демони хотіли перешкодити Божому Задуму для людства. Ангели погрішили, одружившися на земних жінках і породивши нову расу людиноподібних, які були жорстокими і з низькими думками. Але їх вважали вищою расою, оскільки вони перевершували людей розміром, силою і, відповідно, могутністю. Вони перекрутили Адамову систему.

 

Цих велетнів також називали Рефаїмами. Це були людиноподібні, зовні подібні Адаму, але не створені Богом. В Біблії мовиться, що їх не чекає воскресіння з мертвих. Вони будуть відлучені від отримання Святого Духу і будуть знищені, оскільки були творіннями нижчого порядку. Докладніше про цих велетнів ми можемо дізнатися з розділу 26 Книги пророка Ісаїї.

 

Ісаїі 26:13-14 Господи, Боже наш! Панували над нами пани окрім Тебе, та тільки Тобою ми згадуємо Ймення Твоє. Померлі вони не оживуть, мертві не встануть вони, тому Ти навідав та вигубив їх, і затер всяку згадку про них.

 

Причиною для того, що господь вирішив знищити землю за допомогою потопу було те беззаконня, яке вчинило людство і занепалі Ангели на той час.

 

Перші люди жили декілька сот літ, наступним поколінням Господь дозволив жити лише до 120. Господь, побачивши наскільки велике розбещення людей на землі, розкаявся, що створив людину на землі, і скорбота поселилася в серці Його (1М 6:5-6).

 

Ной же знайшов благодать перед очима Господа. І сказав Бог Ною: «зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, - від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив» (1М 6: 9-13).

 

Через появу на землі велетнів і розбещення людської раси Бог вирішив знищити і землю, і людей, що знаходяться на ній. Господь дав повчання Ною, як побудувати ковчег, для того, щоб врятувалися він і його сім'я, які повинні були дати початок новому суспільству після того, як потоп закінчиться. Про наслідки цього ми докладніше взнаємо із статті Ной і всесвітній потоп [ДБ08].

 

q