Вона має велике значення в пророцтві, і пояснюватись буде через пророцтва, оскільки фізичні її аспекти вже викладені.

Джума'ах – це головний елемент системи Суботи, і приготування, які мають бути зроблені в цей день, включаються в саму Суботу і означають чекання на Месію.

Втім, не можна забувати про вірогідність того, що термін Джума’ах, або Збори, сам по собі невірно вживали відносно термінології, яку спочатку використовував пророк Мухамед. Збори могли починатися після полудня до часу вечірньої жертви, коли починалася Субота і збиралася паства.

Вихід 20:8-11, а саме: Вих. 20:9-10, забороняє працювати в Суботу. Той факт, що священики працювали в Суботу, як і служителі, не скасовує цієї заповіді. Вони виконують обов’язки згідно з іншими законами, це є частиною субординації й узгоджується з Четвертою Заповіддю.

Важливість дотримання святої Суботи, непорушення її роботою, була останнім наказом Мойсею перед тим, як йому були вручені скрижалі з записаними на них Десятьма Заповідями. Це – знак Завіту й законів Божих, які існують в Його народі.

Дотримання святої Суботи включає збори, як вчив Апостол Павло:

Бог наказує проводити збори в Суботу і в Левиті:

Бог дав людям шостий день як день приготування до проведення святої Суботи. Він наказав, щоб виконувався Джума'ах, або День Приготування.

Зауважте на наступний коментар до приготування.

У Своїх наказах про День Приготування Бог використовує загальне приготування до вживання їжі як приклад мирської роботи, яку потрібно зробити в Суботу. Загальне приготування їжі, як, наприклад, випікання, варіння або кип’ятіння, для Суботи мають бути здійснені на шостий день – день приготування. Це цілком зрозуміло з вищенаведеного й наступного.

Вихід, 16, говорить, що їжу для Суботи потрібно збирати й готувати на шостий день – день приготування.

Збирання або приготування їжі в Суботу має бути обмежене з причин, викладених в законі, як це визначено нижче.

У Вих. 22:23 Мойсей говорить, що Господь наказав, щоб на шостий день випікали й варили подвійну порцію.

Фарисеї переробили правило не збирати їжу в Суботу за своїми традиціями (Мат. 12:2), вони прирівняли поїдання Христом зерен з колосся до збирання їжі.

Христос тут звертався до священиків, які оскверняли закон у храмі й не були покарані. Вони запалювали вогні й готували їжу й жертви на кожну Суботу і Святий День, як ми побачимо нижче.

Таким же чином, закон захищає людину, яка своїми руками збирає хліб на полі. Вона не може використовувати серпа, але вона має право збирати їжу в певних умовах для своїх потреб. Христос робив це в Суботу, і був безгрішним. Іншими словами, тлумачення фарисеями закону було помилковим, і вони не розуміли цього факту, оскільки їхній зв’язок з Богом був порушений.

У цьому тексті подається вірне тлумачення закону. За можливістю, усі приготування до випікання й варіння їжі потрібно зробити в загальний день приготування до Суботи, шостий день тижня, відомий як Джума’ах, або як язичницький Friday.

У Писаннях, наведених вище, Бог дає накази щодо дня приготування. У цих текстах цей день – шостий, і сказано готувати подвійні порції. Ці накази на шостий день включали правила випікання й варіння їжі, зібраної у цей шостий день.

День, коли було принесено в жертву Христа, був найголовнішим днем приготування з усіх. Це був чотирнадцятий день Першого Місяця, день перед Пасхою, першою великою Суботою Прісного Хлібу.

Христос був Пасхальною жертвою, підготовленою в день Приготування – нашою Пасхою й нашим Прісним Хлібом.

Цей текст показує, що розуміння закону приходить від Святого Духу, а не через самовільне застосування закону, як це сталося у випадку з фарисеями. Застосування закону приготування їжі й запалення вогнів без звернення до інших текстів на цю тему призводить до дивного й викривленого розуміння закону. З цього тлумачення виходить, що Христос згрішив, і воно ж примушує людей сидіти в темних кімнатах і їсти в Суботу холодну їжу.

Цей текст став причиною суперечки й того, що люди не засвічували вогнів для освітлення чи приготування їжі в Суботу. Термін, що означає в цьому тексті вогні (SHD 784), є родовим, і також використовується для визначення вогню взагалі.

Проте закон вимагає засвічувати вогні в Суботу у храмі, і вимагає, щоб усі Ізраїльтяни готували і вживали Пасхальне ягня в домівках, ввечері Першого Святого Дня Прісного Хлібу (Вих.12:1-9, ос. ст. 6-9).

9 Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його.

Текст Второзаконня 16:5-7 показує, що таїнство Пасхи було змінене після першої Пасхи, коли воно відбувалося в єгипетських домівках, хоча воно має проводитись на подвір’ї, де нам був призначений спадок.

Таким чином, весь Ізраїль мав брати в цьому участь і, відповідно, забезпечувати князя, щоб зробити можливим принесення жертв за народ, щоб кожен міг отримати, незалежно від достатку, на кожну Суботу, Новий Місяць і Святий день.

Таким чином, запалення вогнів у Суботу було не тільки дозволеним, воно було обов’язковим. Тут немає протиріччя з законами Божими. Таким чином, ось і явне пояснення з цього питання.

Відповідь бачимо у Виході 35:4 і далі.

Далі в тексті говориться про будову Кущів. Перші три вірша Виходу 35 говорять про Суботу й робочий тиждень. Мета цього зрозуміла з контексту. Вогні – це вогні для роботи, і вони необхідні для виконання роботи і зведення будь-якої будови, навіть храму Божого. Ніяка робота чи будування, або створення чогось за допомогою вогню, не допускаються в день Суботи.

Таким чином, існує вимога, щоб усі приготування їжі відбувалися в день приготування, але підсмажування м’яса може відбуватися в Суботу або Святі дні, і його мають виконувати за Законом, службовці князя і храму.

Проте це не впливає на запалення вогнищ для обігріву, яке необхідне в багатьох місцевостях на Землі. Там, де це необхідно, в день приготування необхідно зібрати дерево, і спеціально заборонене збирання дерева для опалення і приготування їжі. Саме тому Христос їв сире зерно на полі в Суботу (Мат. 12:2). Карою за збирання в Суботу – смерть. Таким чином, будь-яка робота такого роду в Суботу є порушенням Закону і відносить її виконавця до другого воскресіння , а також він підлягає другій смерті.

Цього чоловіка побили камінням за те, що він збирав дрова в Суботу, а не за те, що він готував їжу чи намагався це зробити в Суботу. Таким чином, приготування має відбуватися заздалегідь, а саме підсмаження може відбуватися під час жертви і в Суботні свята, але випікання, варіння і загальна підготовка має відбуватися в день приготування або перед ним.

Ця точка зору на забезпечення і приготування до Суботи поширюється і на весь ювілейний період, і охоплює потрійні врожаї в рік перед Сьомими Суботами Ювілею. У цей рік Бог забезпечує врожай на наступні два Святі Роки.

Це відбувається в кожний семирічний цикл на шостий рік, і передбачена подвійна порція, але на шостий рік перед Ювілеєм обіцяно потрійний врожай. В ювілейний рік, означений тут як восьмий рік циклу, заборонена Сівба після Викупу за врожай Пасхи дев’ятого року.

Бог посилає фізичне благословення на Ізраїль, коли вони дотримуються Його заповідей. Він освячує духовний Ізраїль, що йде Його шляхом з великими знаннями й розумінням, і силою у Святому Дусі.

День Приготування передбачає чекання на прихід Месії.

Біблія говорить, що тисячолітня система правління Христа і Святих триватиме тисячу років. Цей період мав настати наприкінці періоду правління в шість тисяч років Бога цього світу (пор. 2 Кор. 4:4).

Згідно з пророцтвами, цей тисячолітній період відповідає дню спочинку в Ісусі Христі й серед днів тижню втілився в Суботу.

Петро говорить, що в Господа один день – як тисяча років (2 Пет. 3:8).

Таким чином, виходячи з цього, період після обіду дня приготування, який використовується для підготовки до Суботи, насправді є останнім періодом шеститисячолітнього приготування до приходу Месії. У цьому періоді пророцтва ми бачимо підкорення планети Месії, до початку Тисячоліття, у вигляді Суботнього відпочинку Бога во Христі.

Вони починають цей період спеціальною промовою, в полудень шостого дня тижня в мечеті, куди зобов’язані зібратися усі вільні чоловіки.

Християнство визнало першим днем тижня Неділю, встановлену ще Зароастром у Персії з восьмого століття до н. е., для того, щоб змістити справжню Суботу на місце їхньої суботи.

Мухамед в Сурі 62:5 чітко попереджає їх, що ті, на кого покладено ношу Тори і хто відмовляється її нести, схожі на віслюка, навантаженого книгами. Незважаючи на це, мусульмани-хадіти відмовилися від Тори і Суботи, включеної до неї. Замість того, щоб прислухатись до Мухамеда, вони ігнорували його й торгували не тільки на шостий день, який вони називали juma’ah, а й у Суботу, яку він намагався захистити. У Сурі 62:11 він говорить, що коли вони знов побачать радість і торгівлю, вони відвертаються від нього (тебе). Девуд вважає, що тебе тут означає Мухамеда, але лише тому, що, якби це означало Месію і духовне царство, це зруйнувало б їхню теорію. Насправді ж цей текст – викладення слів пророка Амоса в Амоса 8:5

Відомо, що збори в полудень п’ятниці практикувалися задовго до Мухамеда, і назва дню була дана одним з нащадків Мухамеда (пор. ERE, там же, ст. 894).

Сале називає імена авторитетів, які вважають, що Мухамед намагався зберегти Суботу на небіблійних підставах, і говорить, що:

Ця дивна точка зору просто лишає поза увагою Бога, Його Закон, Ангела Присутності на Синаї. Вона заперечує важливість слів пророка в Корані, є антиісламською і такою, що суперечить Писанню. За цією дивною аргументацією йде ще більш дивна думка про те, що якимось чином Суботу було втрачено, і що П’ятниця – це справжня Субота, втрачена євреями через захід сонця історії Ізраїлю.

Мухамед говорить про Суботу в 4-й Сурі Жінки, яку було написано для євреїв, як для народу Писання, і для триунітаристів як пророцтво від Бога:

Що ж до концепції Суботнього відпочину після творіння, то Мухамед говорить, що Бог потім (після роботи творіння) здійняв престол (Коран 7:52; 10:3; 32:3).

Коран 1:14,37 говорить, що тут не було втоми. Бог відпочивав за своїм бажанням.

За Біблією, цей період включає Останні Дні й наближення до Месії й підкорення йому народів. Він має те ж значення і для тижня, як період від Свята Сурм до Дня Спокути для святкового періоду року.

Усі мусульмани мають з полудня шостого дня тижня до кінця дня сьомого дня, або Суботи, кожного тижня припиняти роботу. Невиконання цього буде покарано карою у воскресінні, оскільки це є порушення Тори й Корану.

Ми повинні готуватися до Суботи на шостий день. Завдяки відповідним приготуванням, ми матимемо змогу розділити з Богом Суботній відпочинок і дотриматися святої Суботи. Коли наш Отець дав заповідь про День Приготування і Суботу, Він розчищав шлях для того, щоб ми йшли за Ним. Якщо ми скоримося його словам і в Суботу не будемо переслідувати якісь задоволення (що включає й роботу), ми зможемо прийти до пізнання Єдиного Справжнього Бога і Його Христа, що є вічним життям (Іоана 17:3).

Коли ми використовуємо День Приготування, чекаючи на Суботу, як на час з Богом далеко від Землі, нам краще вдається відкласти свої турботи й хвилювання, які стосуються навколишнього світу, коли приходить Субота. Коли ми збираємося в Суботу, і нас навчають за допомогою Слова Божого, як і Марія, ми “обираємо найкращу частку”.

Підготувавшись правильно, ми отримуємо можливість взяти участь в Суботі й вирости у милосерді й знанні Господа, в силі Святого Духа.