Доктрина первинного гріха Частина I Едемський Сад (№ 246)

Мета цієї праці полягає у тому, щоб розглянути питання, що стосується Едемського Саду, гріхопадіння Адама й Єви та доктрини Первородного Гріха.

Дозволяється безборонне копіювання поданої статті та її розповсюдження за умови зберігання її цільної структури та виключення будь-яких внесень чи змін до неї. При цьому, копія повинна мати відповідний надпис. Також необхідно вказати ім'я й адресу видавця. За отримання копії поданої статті стягнення оплати необов'язкове. Дозволяється наведення коротких виписок або цитат у критичних оглядах без порушення авторського права.

.

Доктрина первородного гріха Частина I Едемський Сад

Звідси ми можемо бачити, як було на початку створені небо та земля. То був є світ тодішній (2Пет. 3:5-6) у якому залишилися всі рештки та залишки перед тим як світ став Тоху і Боху або ж безформним та пустельним. Світ було знову знищено повінню за часів Ноя. Світ же тоді був обителлю розпачу (порівн. вірші 1 та 2 Кишенькового Довідника Біблії).

Небеса та земля були створені елохімами, які сказали давайте створимо людини по нашій подобі, таким чином, чоловік і жінка були створені за образом та подобою елохімов. Їм було покарано йти і наповнити землю (Бут. 1:28; порівн. Пс. 8 та Євр. 2:6-8).

Ми бачимо в розділі 2:1 і наст. що події, що стосуються покоління небес і землі як категорії безлічі з глави два, а також створення Адама та Єви.

З цього фрагмента ми можемо бачити, що географія нашої планети була абсолютно іншою та, відповідно, розташування континентів відрізнялося від того, що ми можемо спостерігати в наші дні. Навіть річки тоді текли по-іншому. Біблія дає досить чіткий опис та визначення саду як місцевості, що простиралася від Сирії до Єгипту, а також містила в собі територію того, що тепер зветься Ізраїлем.

У будинку грецької богині Каліпсо, у безодні морській, також був центральний фонтан, з якого випливали чотири потоки води в різних напрямках.

Далеко не всі народи, якщо взагалі такі існували, можуть вказати уявлюваний географічний пункт, який би міг претендувати на місце-початок, джерело усіх світових вод. Таким чином, коли вавілоняни вважали Іштар Володаркою, Королевою землі Чотирьох Рік Ереха, або ж, коли єгипетське історичне джерело в Денедері розповідає про свята Чотирьох Нилів в Елефантині, проте ми не можемо залишити поза увагою той факт, що уява про стародавнє буття значною мірою визначається відомостями з давньогрецьких міфів, в яких, втім, немає прямих посилань на більш-менш конкретні географічні пункти. Тальбот припускається думки, що причина численних розбіжностей між міфічними та земними ландшафтами полягає у тому, що чотири ріки текли не по нашій землі, але по чотирьох чвертях полярної “батьківщини” (Тальбот, стор. 121). Окрім усього зазначеного вище, Тальбот (там же) вважає, що для кожного значущого міфу існують відповідні символи. Символом чотирьох рік є сонячний хрест та хрест із загородженим сонцем,

Таким чином, ідея відбиває розповідь біблейської в історії Буття (Бут. 2:10). При цьому, ми можемо спостерігати, що цим чотирьом рікам приписують особливе географічне положення. Крім того, мають місце згадування про ріки з живою водою, які витікають з головного (центрального) джерела, що є Бог через Його ранкову зірку; нею був у той час Сатана.

Отже, для давніх, чотири кути світу мали особливий космологічний зміст, що полягав не в географії, але відносився до карти небесного царства. Тальбот цитує О'ніла як одного з деяких учених, що розуміють щиру сутність міфічних “чотирьох кутів”.

Тальбот також порівнює цю ідею з китайськими концепціями, а також ідеями та уявами мексиканського символізму Нахуатл, в якому п'ять є числом центру (там же) " (як наводяться цитати зі статті Хрест: Його походження і значення (№ 39) Християнські Церкви Бога, 1997, стор. 4-5).

Послідовність подій, викладених у книзі Буття посідає головне місце в основній міфології, причому не має значення, на якому фрагменті оповідання ґрунтується міф. Досліджуючи культове явище хреста з відгородженим сонцем, ми бачимо, що центральний (основний) хрест кинутий до кола аби відобразити символ Венери плотського бажання та символ жіночої натури. Це — інша сторона історії, що ми знаходимо в старозавітній книзі Буття, а також протягом всього оповідання в Біблії аж до часів Нового Завіту, де говориться про падіння і про роль жінки в межах закону.

Цей погляд є фундаментальним в історії людського існування. Про те же саме, по суті, оповідають міфи інших народів в контексті біблійних джерел. То не є різні історії. То є ті ж самі свідчення, що несуть у собі ту ж саму інформацію, але лише з різних точок зору Добра і Зла зі слів двох духовних сутностей, що знаходяться в протистоянні друг до друга.

Одна ріка дає поштовх чотирьом рікам і цій п'ят-сутнісній природі є зміст, що ховається за Сонячним Хрестом. В основі ж всіх оповідань лежить божественна сутність, що керує, чи ж, що представлена поруч символом, і в дійсності, є щирий Бог. Алегорія Сонячного Хреста говорить про повстання і ті домагання, що зробив Люцифер, володар пітьми або ж адон (‘adon).

Отже, звернімося ж, наразі, до книги Буття.

У даному розділі книги Буття, в якому, власне, йдеться про події в Едемському Саду, ми можемо бачити, що Бог, за благим прикладом, дає Заповіді та перші чотири заповіді виходять в даному разі в акті створення, а також у тому, що Він проголосив святим Суботній День як день відпочинку та святий день.

Таким чином, ми бачимо волю Бога, що він проголосив як відповідальність Адама. Адам мусив дотримуватися закону, що його встановив Бог, зокрема мова йшла про заборону їсти з яблучних дерев.

Тоді Бог створив тварин. У розділі 1 вони посідають місце перед (тобто перед створенням людини) на шостий день. У цьому ж фрагменті вони посідають місце в “еволюційній ланці” після створення Адама, але також і після створення жінки.

Отже, таким чином ми можемо отримати уяву про владу (повноваження), що їх дав Адаму Бог, та за допомогою яких він почав давати назви всім речам, що знаходилися довкола нього. Цей процес номінації (чи присвоювання назви речі) у давні часи був символом влади над цією річчю. Назви віддзеркалюють чільний статус та присутність влади (панування) у назві.

Створення Єви з Адамова ребра аналогічно генетичним процесам, про які ми маємо уяву. У цьому акті (створення), інститут шлюбу також було встановлено з моменту створення Єви.

Таким чином, Адам був людиною з червоною шкірою.

Ці категорії розрізнюють саме тому, що акт єднання притаманний усім людям; такими вже їх створив Бог. Це дуже важливо для того, щоб зрозуміти, про що саме йтиметься у наступному розділі.

Таким чином, ми бачимо, як були затверджені наступні заповіді. Тут були визначені батьківські обов'язки, зокрема в сьомій і восьмій заповідях. Через Свою заповідь Бог зберіг право володіння за Собою. Отже, заповідь не їли від дерева пізнання добра і зла справляє такий же вплив, що і не укради. Десята заповідь, у якій говориться не зажадай добра того, хто поруч з тобою, також була тут затверджена. Істина у закріпленні цих традицій також підтримує свідка Правди та Кривди.

Цей сяючий є Херувим Хоронитель; Ангел або ж Володар Світла або ж Люцифер, про якого говориться у розділі 14 Ісая та Єзекіїля 28:13-17.

Змій (що про нього згадується у 2Коринт. 11:3) перетворився на Янгола Світла (2Коринт. 11:14). Таким чином, поняття “змій” вживається як алегорія для номінації (називання, означення) Сатани або Сатаною, котрий говорив з жінкою та спокусив її. У розділі про дерево, до речі, йдеться про надзвичайно важливий момент.

Таким чином, ми бачимо, що Херувим хоронитель пробував ув Едені, садку Божому та був повен мудрості. Таким чином, ми маємо дві істоти в Садку, Христа та Сатану. Сатана переповнився насиллям від бездоганності у його дорогах від дня створіння його. Таким чином, його знання (мудрість) стала причиною його загибелі. Звідси ми можемо побачити невизначену кількість дерев, одне з яких не приносило плодів.

Дерево вживається та використовується як поняття, що позначає дух, що належить до сонму. Це дерево пізнання добра і зла також відноситься до Сатани; те саме дерево, за допомогою якого він мав намір втілити в життя свої плани і за допомогою якого він спокусив сонм. Пізніше ми розглянемо цю концепцію більш докладно.

У даному випадку текст показує, що ми говоримо про занепалий сонм та, зокрема, про херувима хоронителя; про нього згадується в книзі пророка Єзекіїля, розділі 28, а також Іштар у розділі 14. Тобто, йшлося, власне, про Люцифера, що став Сатаною та був кинутий до в’язниці.

Звідси ми бачимо, що він безпосередньо зв'язаний з садом ув Едені.

У книзі Буття 3:1ми можемо побачити деякі моменти, що мають відношення до Сатани.

Він сказав: Хіба може бути, що елохіми сказали тобі, ти не можеш їсти від кожного дерева в цьому саду! В дійсності, це — не питання, а твердження несправедливості. Потім, жінка повторює розпорядження, що передбачає покарання в такій формі: Не їж від нього і не доторкайся до нього, а інакше ти вмреш.

Христос згадував Псалми і говорив про них як про закон принаймні два рази. Розбіжності можливо були запроваджені навмисно та йдеться про першу ідею обіцянки, яку ми можемо бачити тут у своїй початковій формі. Таким чином, те, що Сатана казав Єві, не було абсолютною брехнею; він лише вигадував неправду, яка приховала глобальні зміни та наслідки акта їхньої неслухняності.

Через проступок Єви на землю обрушилися прокляття.

Сатана дав тут Єві вибір та у цієї проблеми існує безліч аспектів. Ці люди були створені та ходили під Месією як Янголом Єгови.

Бог дав їм занадто досконалу систему для того, щоб вони в ній існували.

Суть суперечки полягала в тому, що Сатана вважав пізнання добра і зла помилкою; тобто він намагався направити волю на помилковий шлях для того щоб випробувати (провести експеримент) із системою, під якою усі знаходяться та існують.

Тут має місце певне спотворення історії у зв'язку з тим, що (в Біблії) йшлося про два дерева. Одне дерево було джерелом пізнання тільки добра і надії на Божу участь за допомогою Святого Духа. Інше дерево було джерелом пізнання Добра і Зла і ці два дерева були справжніми; на них росли та визрівали справжні плоди, проте невідомо, які. Згадуються два дерева: Дерево Життя та Дерево Пізнання або ж Добра та Зла. Проте, у саду було більше дерев, ніж одне, а саме, Дерево Життя.

Заборонний плід у такий спосіб послужив для уособлення типу мислення, якому властиво добро і зло саме по собі. Це досить примітивне пояснення притчі або ж алегорії; воно не торкається ряду глибоких філософських проблем.

Тут, у цьому розділі ми бачимо, що мова йшла про більше, ніж два дерева, а плоди усіх інших дерев можна було споживати як їжу. Лише одне дерево не можна було їсти. Таким чином, була затверджена вся система харчування (раціон) та, отже не могла йтися тільки про одне дерево. Дерево пізнання добра і зла було забороною для Адама й Єви і Сатана знав про це. Він спокусив Єву і потім Адаме дозволив обдурити себе. Це є порушення закону, про яке розповідається у книзі Виходу 23:2.

Покаранням за цю провину була смерть. Це означає, що якби Адам з’їв плід від дерева життя, то він, природно, не вмер би. Інакше, покарання не має сенсу. Він так чи інакше помер би.

Таким чином, ми говоримо про смерть як про більш складне явище.

Отже, у нас є два варіанта:

1. Адам, Єва та усі, хто не ослухався Бога, не вмерли б, а стали б духами. Саме така доля могла б їх спіткати, згідно перекладам:

A. На початку системи тисячоріччя;

або ж

B. Немає точних термінів (визначень), як ми бачимо з книги Еноха, що був праведним і говорив з Богом. І не стало його тому що Бог узяв його (Буття 5:24).

Зникнення Еноха а також Илии знайшло докладне дослідження в статті Свідок (№ 135).

2. Якби нащадки були неслухняними, згрішили б, то на них чекала б неминуча смерть і таким чином, перше воскресіння було б зайвим. У такому випадку, всі вони потрапили б під друге воскресіння або ж, навіть, під перше але за умови покаяння. Таким чином, існувало б три могутніх системи. Крім того, 144,000 чоловік склали б іншу велику групу під час першого воскресіння.

Проте, ця ідея завдає удару по всевідаючій природі Бога, котрий відав, які будуть наслідки подій, що відбуваються, а також хто саме має увійти до числа обраних, адже, він записав їх до Книги Життя Ягняти; а це відбулося ще до створення світу. Ягня було також убито до створення світу, отже, ми станемо свідками відомої події.

Якби Сатана та Занепалий Сонм не спокусив Єву, то їхнє положення в Сонмі не змінилося б. Таким чином, падіння, що про нього йдеться у книзі Буття, розділі 3, було більшою мірою випробуванням Сатани, ніж Адама і Єви.

Ми випустимо з уваги той факт, що саме звідси Сатана установив давню систему своїх культів і влади.

Золоте яблуко — це ще одна назва для держави (золотої кулі з хрестом нагорі - символ влади монарха в Об'єднаному Королівстві, там же).

Римляни приділяли дуже великої уваги ідеї про цнотливість та благочестя у релігійному розумінні цих понять, оскільки вважали, що ці якості допомагають наблизитися до богів.

Одного разу дівчині доручили піднести корж Змію Храму. Якби корж був прийнятий, то це доводило б цнотливість дівчини; до того ж, це — добра ознака на майбутній рік. Проте якщо ж змій відмовлявся брати корж, то люди думали зворотне (там же).

Отже, ми маємо прямо протилежну уяву, згідно якої, за наслідками культової церемонії приношення коржа змієві, можна було судити про цнотливість дівчини. Іншими словами, ідея тут полягає в тому, що змій був одним з хоронителів та об'єктом цнотливості для дівчини. Звідси ми можемо припустити, що саме може стояти за притчею, викладеної в книзі Буття, розділі 3.

Зрештою, у розумах греків і римлян з давніх-давен існувала думка про те, що між змієм і цнотливістю існував певний зв'язок.

Давньоримський Бог полів, границь і лісів Сильванус (Sylvanus) зображувався у виді гоблина (домовика) або нічного кошмару, що виникає під час пологів у жінок. (пор. ЕРЕ, стаття Пологи, 2, стор. 649).

Це первісна уява давніх про те, що між духами та людьми не існує чітко встановлених меж та що вони можуть діяти як духи в людях і за допомогою них. Звідси ми можемо бачити, якого значного поширення набула влада демонів. Політеїзм не виник раніше за всі інші теологічні погляди. Істоти-духи вважалися цілком реальними в греків. Пізніше, ця ідея була підхоплена римлянами, що згодом розвили її в те, що ми тепер називаємо політеїзмом. Це віровчення не настільки давнє. До того ж, давні, вважали, що Батько-Усе створив усіх theoi або ж богів, і що кожна країна, місто чи держава мала свого духа. Проте, між духовними сутностями ніхто істотних меж не проводив. Істоти-духи також могли служити втіленням деякої групи людей.

Матрона будинку називала цю силу своєю юноною і богиня Юнона, що з'явилася пізніше — це усього лише узагальнення і вихваляння окремих жіночих юнон. Тепер же, перейдемо до поняття системи триєдиного божества. Юпітер у нас є проявом фізичної сутності і чоловічої здатності (Духів, Геніїв) (Genii). Юнона є колективний прояв жіночого духовного потенціалу, властивим людям. Ці явища з'явилися з людьми і вмерли з ними; проте, (духи) могли впливати на них і в корені визначати їхній "долю" (ЕРЕ, 4, стор. 621).

Крім того, ми можемо спостерігати відгомони доктрини про переселення душі; зокрема, тоді, коли істота (дух) не гине разом з тілом.

Отже, ми маємо справу з загальним поглядом на те, що genius (чи демон) є бог, що неминуче має вмерти. Втім, він може впливати на життя чоловіків та жінок; він представлений у вигляді дерева.

Один з богів, що посіяв зерно чвар серед богів Олімпу, та той, що кинув на стіл яблуко розбрату, став уособленням боротьби між чоловічою і жіночою символікою їхньої плідності, втіленням Адама та Єви, матері всіх людей.

Скоріше за все в кельтів була поширена система дев'яти давніх шаманів, що склала ядро їхньої культової системи і представлення об перевтілення.

Виявляється, що при оцінці результатів археологічних розкопок у 1978-79 р., під керівництвом Георга Біля та його команди у вождя Хохдорф у місцевості Баден Вюртемберг дещо могло вислизнути з полючи зору. Могила являла собою абсолютно недоторкане, нерозграбоване місце поховання. Отже, ми можемо припуститися думки, що цю могилу до нас ніхто розкрити не міг.

У могилі знаходився великий італійський бронзовий казан, що був виготовлений близько 530 р. до н.е. Крім цього, був виявлений набір бронзового посуду з розрахунком на дев'ятьох чоловік. Крім цього посуду, були знайдені також дев'ять рогів для питва, причому дев'ятий був по розмірах більше, ніж інші. Учені дійшли висновку, що такий спосіб поховання відповідає типовому уявленню греків про загробний бенкет і великий чан вина як не можна більш красномовно про це говорить. Кельти сподівалися, що душа переселиться до іншого тіла та до іншого місця на Землі.

Інші похоронні атрибути, включаючи візок та гардероб не стали вивчати, так що єдине, що можна сказати про нього, так це лише те, що це було дуже витончене убрання та аж ніяк не військовий одяг.

Таке пояснення більше не можна приймати як належне. Говорити, що йдеться про давньогрецький бенкет — означає спотворювати релігійні погляди, у той час як ритуальні атрибути, знайдені в могилі, говорять самі за себе.

Це лише частина істини і, як показує досвід, ці пояснення на даний момент є занадто тривіальними.

Таким чином, ми бачимо, що відбувається на так називаному давньогрецькому бенкеті і святкових готуваннях дев'яти місць Вождя Кельтського Хохдорфа.

Справа в тім, що дев'ять зміїв єгипетської системи та дев'ять зміїв у кельтів мають відношення до давньогрецької ідеї про реінкарнацію душі. Ці культи набули значного поширення у Фракії у формі містерій Діоніса. Діоніса там вшановували як бога виноробства та святощів. Серед римлян мали проводилися вакханалії, заступником яких вони вважали Бахуса. Практикувалися також орфічні ритуали і т.д. Не хто інший як Піфагор поширив Деліанську школу (Delian school) до Італії (Бурнет там же).

Дев'ять чи зміїв демонів зображені на кожнім рівні, коли вони здіймаються до дев'ятого й останнього рівня. Цей дев'ятий рівень і є в кінцевому рахунку вхід на трон бога, і отже той, хто досяг цього рівня, одержує владу над переродженням і життям.

Анкх (ankh) заснований на тій же самій ідеї, що і символ Венери і знову походить від Хреста з Загородженим Сонцем; хрест на ньому зображений під навкруги.

Логічно напрошується висновок про те, що давній вождь Хохдорф, насправді, був підготовлений для ранніх ритуалів сходження через дев'ять рівнів загробного життя. Кожен рівень охороняв дух, якого зображували у вигляді змія на кожнім рівні. Таким же чином, ангел охороняв сім рівнів Хекаллота (Hekkalot), що з’являються у містичному навчанні Меркабах (Merkabah Mysticism), у прихильників кабалістичного іудаїзму. Згадаєте, що єврейське слово для позначення Серафіма (Seraphim) тісно зв'язано з поняттям для змія палючого чи сяючого. Від Єгипту до Індії це була одна і та ж сама культова система, котра згодом поширювалася далі, за територіальні межі Азії.

Висновку щодо спільності цих культур не є прерогативою сучасного наукового світу, оскільки парадигма сучасної європейської археології виключає подібну спільність точки зору та вимагає етнокультурного буття кельтів, що встановлюється протягом довгого часу.

Як ми побачимо пізніше, легенди залишилися майже незмінними та стосуються біблійних текстів, а зокрема, до тих фрагментам, у яких мова йде про Еденський Сад. Давні релігійні системи ґрунтуються на таких же у засадах теоміфічного світосприйняття.

Ці боги в стародавності не мали своїх власних імен, вони були частиною культової системи Сонця, Місяця і Ранкової зорі, а також родючості (плідності). Уже потім, ариане придумали імена і систему особистісних характеристик для цих божеств. Таким чином, у давній історії книги Буття ми можемо знайти алегорію про змія як Сяючого, він же був деревом ув Еденському Саду.

Через його вчинок ми бачимо причину розбрату між сонмом; тепер ми можемо збагнути суть золотого яблука за часів культових дійств у Римі.

Тут Мінерва вступає в змагання з Венерою як Ранковою та Вечернею Зарею. Таким чином, ми маємо збірний чоловічий образ Юпітера, збірний жіночий образ Юнони та Ранкової Зорі або ж володаря світла у якості Мінерви та Люцифера.

Ядром містицизму усі в більшому ступені стає доктрина про сходження до (духів) за допомогою самоспоглядання.

Справжнє розуміння того, про що оповідає нам книга Буття, розділ 3, далеко від звичайної алегорії. Це формує основу для пояснення релігійної системи світу та гострого розходження між Біблією і системою язичеських культів, що, втім, мали систему символом, запозиченої від Великодня і Різдва, а також системи культів сонця.

Система релігійних поглядів відображає стародавність цих поглядів. Стоунхедж був побудований протягом періоду від 5,000 років тому до 3,500 років тому. Крім того, Стоунхедж служить утіленням рис системи зимового сонцестояння.

Ряди попелу підтверджують те, що ніколи запалювали священний вогонь. Основним пунктом цих культів служило сонцестояння. Сірий камінь позначав камінь для запалювання священних вогнів під час культових дійств. Хронологія культів невизначена, але можна сказати, що вони мали місце як до потопу, так і після нього. Дана система сонцестояння є, по суті, релігією сонму.

От у чому складається розходження між древньою ассиро-вавилонською системою і Біблією.

Те, що ми маємо зараз — це ті ж самі концепції, про які згадується в Біблії та які втратили первісне своє призначення в примітивних культах.

Фобос або ж Люцифер (Іс. 14:12), володар Світла був помазаником, херувимом хоронителем, котрий ходив посеред огнистого каміння (Єзек. 28:14).

Ми спостерігаємо властиву всім давнім концепцію, що була зведена до примітивної теорії внаслідок наступних невірних тлумачень історії народів. Роль ранніх теологів церкви четвертого та п'ятого сторіч у формуванні цих помилкових теорій дуже істотна.

Бог призначив бути народам у відповідності з числом синів Ізраїлевих (див. Повтор. Зак. 32:8). Стандартне виправлене видання Біблії, порівн. також LXX; 1 Клемент і видання DSS у тексті). Він призначив людству бути під владою цих істот.

Тепер ми бачимо, що дерева представляють систему порядку і досвіду.

Бог призначив систему, у якій людство могло б існувати без смерті і гріха, могло б прийти до пізнання істини та вічного життя.

Отже, Адам опинився в сфері впливу Месії, що мав ім'я елохім Єгови. Сатана намагався переконати їх прийняти іншу систему та вчинити саме так. У цьому аспекті, (гріхопадіння) можна тлумачити як випробування Азазеля, що став Сатаною.

Сатана захотів піддати людство іспиту та обвинуватити людей перед Богом. По суті, для розуміння дуже важлива самодостатність Адама як наслідок Божого створіння.

Тепер же ми підходимо до питанню про спокусу і гріхопадіння. Чи їла насправді плід заборонного дерева?

Яким образом це відкрило їй очі. Яким саме чином це стосується Сатани та Адама?

Це очевидне питання люди ставили протягом століть: чи мало гріхопадіння елемент статевих зносин?

На це питання можна дати подвійну відповідь.

Взагалі, в різні часи люди по-різному до підходили до розв’язування цього питання .

У давні часи, коли жив Августин з Гіпона (рукопис якого датуються прибл. 405 р. н. е.), безперечною відповіддю буде: звичайно ж так, акт блуду мав місце. Ангели робили блуд з жінками. Біблія містить певну кількість чітких посилань на цей факт. Давні небіблейські джерела також доносять до нас схожі, хоча і не такі чи посилання тлумачення, таким чином, ці ідеї були присущи не тільки давнім ізраїльтянам. У своїй Книзі Стародавностей про євреїв (кн, 1, 3, 1), Йосип говорить, що деякі ангели:

Вільям Вістон у виносках до цього вірша говорить, що:

Ця ідея містила в собі ще й інші аспекти, оскільки слова апостола Павла в посланні до коринтян, у Новому Заповіті:

Нам також відомо зі слів Юди брата Христа, що він дотримувався такої ж точки зору.

Так чи інакше суть текстів корениться в ідеї про створення жінки та тому, що жінки віддавалися блуду з ангелами.

Принаймні в цьому контексті ми бачимо, що між Сатаною й Євою мав місце деякий акт статевих стосунків.

Отже, символізм набув рис розкладницької теорії із Сонця Праведності, Місячної Церкви та Святого Духа, трьох сутностей, що діють за одне, проте вони є дещо окреме від обраної церкви.

Автором же іншого сценарію став Августин з Гіпону (Августин Блаженний — прим. перекл.) на початку п'ятого сторіччя. Він виступав проти ідеї про те, що Сиф був прямим нащадком Адама та що Каїн женився на представниці роду від занепалого сонму і що генеалогічні лінії його були нечисті в поколіннях, оскільки Ной був чоловік праведний і невинний у своїх поколіннях (Бут. 6:9) (порівн. Апокриф Буття, видання DSS, порівн. Вермс, Сувої Мертвого моря англ. мов., 2-е вид., Пелікан 1975, стор. 215 та наст. стор.).

Як би там вже не було, але такий примітивний, охайний сценарій був би придатним для будь-кого, хто не міг збагнути біблійну істину як буквального (що не потребує вишуканих тлумачень) богонатхненного писання. Ця теорія надала Християнській Церкві чітку та сучасну відповідь, що не суперечила тодішній імперській політиці. Ця відповідь задовольнила цікавість людей, так що не залишилося ніяких питань, що висять у повітрі. Тобто, ця теорія була на озброєнні неосвіченого духівництва аж до наукових відкриттів промислової революції.

Найбільш затятими захисниками генеалогічної теорії Августина, як ми її назвемо, були фундаменталістські церкви, що стояли в опозиції до Римської Католицької Церкви.

Цей погляд значно ускладнив розуміння будь-якої глибокої алегорії значення текстів книги Буття.

Не підлягає ніякому сумніву те, що занепалі ангели, відповідно до біблійних оповідань, чинили блуд з дочками людськими. Ми не можемо сказати, чи, насправді, йшлося про статеві стосунки чи їх не було. Існували певні теорії щодо того, що жінка все чинила з волі змія або ж Нахаша (Nachash), та, внаслідок цього вчинку, він був повалений на землю. Як ми можемо судити з його покарання, він не був праведником.

Незалежно від характеру гріха, вважалося, що в наступних поколіннях дочки людські грішили блудом. Заперечувати цей факт — означає заперечувати зрозумілі слова біблійного тексту.

Сутність шлюбу та нащадків дуже ясно викладається в книзі Буття 1:28. Бог дав Адамові жінку для того, щоб вона стала йому помічником і вони стали як одна плоть і їм було сказано наповнити землю. Це те ж саме розпорядження, що Бог віддав Нию після потопу.

Таким чином, цей погляд відбивав установлені (Богом) шлюбні відносини і це не є щось ганебне. Проте, ми пізніше бачимо, що Адам і Єва, згрішивши, сховалися, адже вони соромилися своєї наготи та зробили пов'язки з листів, щоб прикрити її.

Спочатку вони не соромилися своєї наготи. Це відбулося пізніше, коли Сатана відкрив їм очі.

Бог дав Адамові чіткі інструкції, яких він мусив дотримуватися та не їсти від одного дерева в садку в Едені. Втім, ця жінка не послухалася свого чоловіка і її елохіма та вчинила з волі іншої істоти.

У даному випадку, Адам ніс відповідальність за вчинки своєї дружини; йому потрібно було бути сильним, але він не був. Він дозволив їй занепасти (згрішити) і вона більш не була безгрішною перед Богом.

У такий же спосіб нащадки Адама несуть відповідальність за вчинки нареченої-церкви і вони несуть відповідальність за те, щоб вона була незаплямованої перед Богом. У цьому відношенні шлюбні відносини були встановлені перед гріхопадінням і святі.

Метою Сатани було втрутитися в наміри Бога і це втручання спричинило скасування первісного задуму Бога, тобто первісне створення світу Богом утратило свій сенс; власне кажучи, це і є причиною потопу.

Він втрутився у створення такою мірою, що до часу потопу люди не підходили до задуму Бога; Йому довелося стерти їх з обличчя землі, так що на землі залишилися, згодом, лише ті, хто належав до праведників.

Таким чином, повстання (бунт) по суті своєї мали статевий характер, оскільки мета цього бунту саме й полягала в тому, щоб знизити репродуктивну значимість створення. Однак, схоже, що це припинилося. Проте, генетичні проблеми усе ще продовжували давати про себе знати, оскільки репродуктивна значимість.

Проте, у даному питанні не знайшов належного розгляду аспект щодо того, що правління планетою захопив до свої рук Сатана, той що Досвітня Зоря або ж Володар Світла. Влада над світом була не в руках Ісуса Христа. Таким чином, той устрій, що був призначений Богом, принаймні, з часів падіння Сонму, був відданий до рук Сатани.

Таким чином, здійснення первородного Гріху набуло негайний ефекту. Внаслідок цього несправедливого вчинку людина, плід Божої праці, була вигнана з садку в Едені, отже, людські стосунки з Богом дуже від цього постраждали.

У Божому саду Руаха Адам та Єва мали можливість спілкуватися з Богом.

Дух дня був Руах.

Вони згрішили та, учинивши це, сховалися від Бога в райських кущах.

Перше запитання Старого Заповіту — це запитання Бога, звернене до грішника, що сховався від Нього (Бут. 3:9). Єгова елохім говорить Адамові та Єві "Де ви?"

Це абсолютно суперечить першому запитанню в Новому Заповіті, а саме в книзі Євангелія від Матвія (2:2) де грішник запитує: ‘Де ти?’

З цього фрагмента ми можемо бачити, що мудрі чоловіки прийшли в пошуках Сина Божого і спокути за гріхи Адама. Таким чином, той, хто шукав їх у Саду сам був тим кого хотіли знайти мудреці, коли він прийшов щоб відпокутувати їхні гріхи. Ця мудрість прийшла не від людей, але була дарована Небесами. Адама чув глас Божий і сховався тому що він був нагий. Це вже було знанням, яким він не володів раннє і це знання прийшло від того, що він довідався добро і зло. Таким чином, аргумент, що єдиним способом пізнати добро є шлях через Бога виявився невірним.

Більш того, ми знаємо, що їм був янгол Єегова або ж Єгова Елохім, оскільки ми знаємо, що жодна людина не бачила Бога, ані чула голосу Його. Свідченням тому служать слова Ісуса Христа (Іван. 5:37).

Таким чином, це Єгова елохім за свідченням Ісуса Христа (і апостолів) не був одним та істинним Богом.

Далі ми бачимо, що слова Сатани були неправдою, тобто пізнати добро і зло далеке не досить для того, щоб стати елохімом. Що Елохім Єгова сказав іншим

Усі ці істоти пізнали добро і зло. Отже, Єгова елохім сказав дивися людин став подібний одному з нас, довідавшись добро і зло. І був вигнаний він із саду тому що узяв він заборонний плід дерево від дерева пізнання.

Отже, пізнання добра і зла, у сукупності з деревом життя зробило їх подібними елохіму.

Сатана був прав у відношенні того, що він сказав Еве. Він як Херувим Хоронитель, мав це знання подібно Єгові елохіму або ж призначеному владиці, що царював під ім'ям Єгова Сонму; саме їм він і був.

Таким чином, абсолютно безглуздо стверджувати, що одне дерево неминуче спричинило б загибель. На дерево була накладена заборона, оскільки в Бога були свої наміри, зробити людей одними з елохімів у межах системи, що відрізняється від теперішнього устрою теологічного світосприйняття.

Сатані довелося понести відповідальність за те, що він учинив; отже, його буде засуджено. Таким чином, він радикально вплинув на стосунки Месії і людей, а також їхній досвід протягом усього часу від створення світу.

Тут має місце дуже серйозний аргумент детермінізму. Якщо Бог свідомо призначив двох відповідальними за створення світу і знав, що Сатана втрутиться, чи це не означає, що саме він має бути винний за все, що сталося потім. Якщо від всевідаючий, він мав би знати усе наперед, інакше Месія не міг би бути вбитим ягням до створення світу.

Бог або ж не дав Єгові елохіму відповідних розпоряджень, або ж він хотів дозволити цим двом стати учасниками власного плану порятунку протягом іспитового періоду.

Своїм невтручанням Бог міг би також випробувати Сонм на те, як вони зможуть виконувати свої обов'язки на кожнім рівні.

Христос як Єгова елохім, підлеглий та не всевідаючий, як ми бачимо з пізніх текстів, або ж не знав, або ж сам брав участь у гріхопадінні.

Як би там не було, але відбувся перехід влади від Єгови до елохіма, котрий був повалений до землі.

Цей Нахаш (Nachash) Досвітня Зоря усе ще міг посісти трон Бога, як ми бачимо з книги Йова 1:6; 2:1.

Земля була проклята, оскільки Адам і Єва згрішили. У цьому полягає основний зміст Повторення Закону 32:8.

Таким чином, з того моменту закон набрав сили і прокльони почали збуватися.

Якщо Єгова елохім нічого не зробив для того, щоб захистити людей, то він допустив недбалість так же, як батьки винні в тому, що вони не зуміли боронити своїх дітей від небезпеки.

Отже, усе, напевне, було задумано Богом з тим, щоби випробувати елохіма, а згодом, передавши до їхніх рук певні повноваження, дозволити їм довести створення до кінця.

Тут духи поділяються на дві категорії. Перші — ті, що слухняні Богу й ті, котрі прагнуть вийти з-під Його контролю. У цьому полягає основна суть положення речей.

Поза всяким сумнівом, люди усвідомили своє положення стосовно елохіму.

Це означає, що мова не йде про те, що вони зрозуміли, що наги друг перед іншому. Ми говоримо про те, що вони зрозуміли, що були наги перед елохімом. І вогні одержали це знання після гріхопадіння.

Цей Бог Батько знав, що це безсумнівно відбудеться. Доля Христа як елохіма Єгови не говорить нам про його всевідання на такому рівні, яким володіє Єгова Сонму.

Задум Бога був набагато більш масштабним, ніж хто-небудь, включаючи Христа, міг припустити. Ось чому Христос також пройшов випробування на слухняність і віру — тому що всевідання передбачає обов'язкову присутність віри.

Прелюдією до цього аргументу звичайно служить твердження про те, що Бог їсти єдиний, але в трьох іпостасях. Прикладом тому може служити твердження Світової Церкви Бога в їхньому буклеті На Початку: Відповіді на Питання з Буття (МЦБ 1980, p. 2.)

У Біблії ж Бог згадується в однині

Так чи інакше, ця система язичеська і суперечить тому, що сказано в Писанні; догмат Трійці руйнував теологічне ядро Церкви Бога. Початок тій руйнації було покладено з моменту появи невірного тлумачення книги Буття.

Подивимося на прості текстові фрагменти тут, у книзі Буття. Єгова елохім говорив з Адамом і Евой. Єгова елохім говорив у безлічі облич з елохімами і вимовила і людина став подібний одному з нас. Tо є, їх (елохімов) багато. Сатана є Ранкова Зоря і вони згадані в книзі Іова 38:4-7. Месія також є Досвітня Зоря.

Було три істоти, який називали ангелами і також Єговою, що є теж, що і елохім, що говорив з Авраамом і Лотом, як випливає з вище сказаного.

Христос сказав, що жодна людина не бачила чи Бога чув, як він говорить. І все ж таки Адам і Єва говорили з Єговою елохімом віч-на-віч, як Мойсей. Яков боровся з ним. Абсолютно ясно, що Єгова елохім не Отець, єдиний істинний Бог, зі слів Христа в книзі Іоанна 5:37. Більш того, існують, принаймні, три істоти в Старому Завіті, що також мають ім'я Єгова, але ніхто з них не є Богом Отцем; а троє з них є янголами.

Таким чином, різниця, що її проводять бінитаріанці, є невірною. Пізніше, ті ж самі люди могли написати, що Бог або ж Христос як ці дві істоти могли провести нараду щодо того, кого потрібно принести в жертву. Аргументація досить дивна та, напевне, вона походить від дитеїзму й бінітаризму прибічників цієї теорії. Прихильники цих доктрин абсолютно не розуміють слів Месії.

Бог Вседержитель не був присутній у садку в Едені, хіба що, лише за допомогою Святого Духа. Дві істоти, що мали владу над усім, були присутні. Вони привели систему в наступну фазу. Старші в ієрархії Єгов згадуються в книзі пророка Осії 12:3-4.

Таким чином, був призначений план іспиту для елохіма, що керував планетою. Вони повстали і їм стояло пройти іспит відповідно до причин їхніми бунтами.

Була заснована система Сатани, про яку велося так багато суперечок і він був поставлений на чолі її. Народ Ізраїлю, проте, був покинутий і відданий Єгові елохіму для того, щоб врятувати увесь світ. На гранично загальному рівні пристрій Боже існувало з часів створення світу.