Християнські Церкви Бога

[159]

Час розп’яття та воскресіння [159]

(Видання 2.0 20010307-20010307) Aуди о

Традиційне Християнство сповідає вчення про розп’яття у п’ятницю та про воскресіння Ісуса з Назарету двома днями пізніше. Згідно історичним даним, ця доктрина не сповідалася апостолами чи ранньої церквою Нового Заповіту. Дана стаття досліджує Святе Писання, історію, місячний календар, а також розглядає нові докази досліджень у цій галузі, завдяки яким пощастило з’ясувати істину про час розп’яття та воскресіння. Згідно новим фактам, проповідь Христова тривала два з половиною роки, а не три з половиною, як випливає з деяких варіантів перекладу книги пророка Даниїла, розділ 9. Докладно розглядаються події, що відбувалися протягом шести днів перед єврейською Пасхою. Подана стаття включає нову роботу, яка доводить, що роком розп’яття став 30р., а не 31 чи 33рр. як вважає багато дослідників.

Christian Churches of God

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

E-mail: secretary@ccg.org

(Усі права захищені ã 1995, 2000 Wade Cox)

Ця стаття без змін і пропусків може вільно копіюватись та розповсюджуватись. Ім’я та адреса видавця, а також знак збереження авторських прав повинні вказуватись. Розповсюджені та поширені копії є безкоштовними. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.

Цю статтю можна знайти в Інтернеті за такою адресою:

http://www.logon.org and http://www.ccg.org

Час розп’яття та воскресіння

Розп’яття та воскресіння Христа, напевне, є найбільш важливим поодинокою подією в історії людства, яка найбільше зазнала хибних тлумачень.

За сталими переказами про розп’яття вважається, що Ісуса було розп’ято на хресті. Таким є переклад з латинської мови слова crux. Походження (етимологія) та значущість хреста розглядаються у статті Хрест: його походження та значення (No. 39)). Кишеньковий довідник Біблії у своєму додатку 162 розглядає два слова, що їх було перекладено як “хрест” у тексті грецького Нового Заповіту. Це слова stauros та xulon. У Кишеньковому довіднику Біблії зазначається, що грецькі слова stauros означає вертикальний кіл чи стовп, до якого злочинців прибивали цвяхами для виконання вироку. Слово xulon означає байрак (балку) чи шмат старої деревини, або ж деревину для топки чи інших застосувань. Воно не має нічого спільного з dendron, що виготовляється з живого чи зеленого дерева (як зазначається у Євангеліях від Maтв 21:8; Об’явл. 7:1,3; 8:7; 9:4 и т.д.). У додатку також зазначається, буквально наступне:

Оскільки це останнє слово xulon вживається замість попереднього stauros, це надає нам можливість зрозуміти, що обидва слова мають абсолютно однакове значення. Наше англійське слово "хрест" є перекладом з латинського crux; проте грецьке слово stauros означає “хрест” не більше, ніж «палка», тобто «стійка». Гомер вживає слово stauros, маючи на увазі звичайну тичину чи стовп, чи окрема балка. Отже, у цьому значенні це слово вживається усіма авторами грецьких класичних творів. Це слово ніколи не вживалося для позначення двох балок, що перехрещуються під будь-яким кутом, але ж завжди означало одну балку чи тичину. Звідси, вживання слова xulon (no 2 вище) у зв’язку з тим, яким чином Христа було вбито на Дереві у Діях 5:30; 10:39; 13:29; Гал. 3:13; 1Пет. 2:24. Воно збереглося у нашому старому англійському імені rood чи rod. див. Енцикл. Брит., 11-е (Кембр.) вид, том. 7, стор. 505д.

У грецькому Новому Заповіті нема нічого, щоб хоча б містило натяки на дві дерев’яні балки.

Літера хи, X, перша літера від імені Христа [Христос] попервах вживалася для Його імені; чи Xрст. Згодом її усунули символи, та, навіть, перший з них мав чотири рівних завдовжки риси. Ці хрести використовувалися як символи вавілонського бога сонця; їх вперше можна було побачити на монетах Юлія Цезара, 100-44р.н.е., а, зрештою, на монетах, що їх чеканили за часів правління спадкоємця Цезара (Октавіані Августі) у 20р. н.е... (див. Прил. 162, стор. 186).

Перші вияви плутанини, що виникли з приводу розп’яття, напевне, нікого не здивують. Христа було розпято на stauros чи стовпі, а не на хресті. Його було розпято чотирнадцятого дня місяця Нісану за часів правління Тиберія Цезара. Точне визначення дня тижня залежатиме від року, у якому його було вбито, а також від подій того тижня. Єврейська пасха припадає на різний часовий проміжок в залежності від Новомісяччя, а також від дня тижня. Існує низка Писань, що вони визначають точний час, а також ряд пророцтв, що вони мають виповнитися стосовно Христа чи, більш правильно, Єгошуа, щоб він став Месією.

Спосіб визначення року, на який припадає розп’яття має поширюватися також на інші дати, що вони зазначені в Писанні. Єдина дата, яка є визначеною, та яку ми маємо, виходить від Івана Хрестителя.

Лука 3:1-6:

1 У п'ятнадцятий рік панування Тиверія кесаря, коли Понтій Пилат панував над Юдеєю, коли в Галілеї тетрархом був Ірод, а Пилип, його брат, був тетрархом Ітуреї й землі Трахонітської, за тетрарха Лісанія в Авіліні,

2 за первосвящеників Анни й Кайяфи було Боже слово в пустині Іванові, сину Захарія.

3 І він перейшов усю землю Йорданську, проповідуючи хрищення покаяння для прощення гріхів,

4 як написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому!

5 Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі,

6 і кожна людина побачить Боже спасіння!

У передмові до Євангелія від Луки 3:1 наводиться точна дата початку духовної діяльності Івана Хрестителя. Встановлюючи його прихід, Писання, зрештою, надає нам ключ до розгадки, за допомогою якого ми можемо встановити абсолютно точно та достовірно, коли, нарешті, розпочалася, та як довго тривала проповідь Христова.

Тиберій, Клавдій, Цезар, Август (Октавіан Август), спадкоємець римського імператора, народився у 42р. до н.е., отже, він походив зі шляхетного роду; його батьки були розлучені, так що Лівія, його мати, змогла вийти заміж за Октавіана Августа. Август силою змусив його розлучитися зі своєю жінкою. Отже, він оженився на дочці імператора, Юлії, адже трону був потрібен спадкоємець. Він вигнав Юлію за порочну поведінку. Це сталося у другому столітті до н.е. Через смерть, що спіткала її двох синів від попереднього шлюбу, Октавіан усиновив Тиберія як спадкоємця у четвертому столітті н.е. та надав йому трибунську владу та проконсульські повноваження. Після смерті Августа, сенат проголосив Тиберія імператором. Це відбулося 17 вересня 14 року н.е... (Словник перекладача Біблії, Aбінгдон, 1962, том 3, стор. 640).

Октавіан Август правив до 19 серпня 14 р.н.е. На цей факт звертає увагу Шерер (Історія єврейського народу за часів Ісуса Христа, T & T Кларк, 1987, том 1, стор. 203). Шерер відносить початок правління Тиберія до цієї дати. Таким чином, мають місце дві дати: одна дата відноситься до проголошенню його імператором, та інша — до моменту, коли він насправді почав правити імперією.

Святий рік Ізраїлю почався у місяці Нісані, проте календарний рік на сході почався приблизно у жовтні, місяці початку Тішрі. Новомісяччя чотирнадцятого року почалося у Єрусалимі у вівторок 13 вересня 14р.н.е... о 4год. 31хв. та у п’ятницю 12 жовтня 14 р. в 19ч. 47мин. (згідно джерел Голдстайна Дні Місяця у повні та місяця-молодика від 1001р. до н.е... до 1651 р.н.е., Американська філософська спілка, 1973). Тішрі міг, таким чином, початися 13 жовтня; в іншому випадку, п’ятнадцятий рік Тиберія співпав би з 28 р.н.е. У залежності від способу числення, 1 Тішрі може бути на 177 днів довше, ніж 1 день місяця Нісан за системою зсуву чи, мабуть, менше (до 173) на вказані місяці. З тринадцятого жовтня, 1 день місяця Нісану припав приблизно на 26 квітня. Це складає більш ніж тридцять днів з моменту рівнодення, що за юліанським календарем, співпадає з 20-21 березня. Таким чином, ця дата виключено. Можна логічно вивести, що 1 Тішрі припав на 13 вересня 14 року н.е.. Другий рік Тиберія мав розпочатися у жовтні 14 року н.е. Оскільки п’ятнадцятий рік Тиберія розпочався, як вважають, в місяці Тішрі 27р.н.є., якщо враховувати дату його (Тиберія) проголошення імператором.

Понтій Пілат мав володарював протягом десяти років (A of J, xviii, 4, 2) з 26р.н.е.. по 36р. н.е.. коли, невдовзі після прибуття Вітелія до Єрусалиму, який відбувся невдовзі після святкування єврейської Пасхи у 36р., його було скинуто. Йосип датує правління Понтія Пілата дванадцятим роком Тиберія, який вважають 25-26 р.н.е. (Шерер, стор. 382, прим. 130). Таким чином, згідно Йосипу, 27-28 р.н.е. датується чотирнадцятим роком іудейського літочислення. Ця обставина, очевидно, не узгоджується з біблейським текстом. Все узгоджувалося б лише у тому випадку, якщо припустити, що Йосип (Флавій) вважав точкою відліку дату призначення Понтія Пілата Сенатом, у той час як Лука вів відлік від дати смерті Октавіана Августа.

Потрібно розглянути ще один аспект. Македонські імена мали певне поширення у Сирії упродовж місяців від часів панування селевкідів. Таким чином, через плутанину, що виникла з юліанським календарем, у деяких великих містах рік розпочався у різні дні. У місті Тирі, рік розпочався 18 листопада, у Газі та Аскалоні — 29 серпня (згідно Хронології Бікермана), а місяці юліанського календаря, зрештою, отримали македонські назви (Іделер I, стор. 429 та наст. стор.). Отже, існують декілька дискусійних питань щодо того, чи посилався Йосип Флавій на іудейський місяць, що мав македонську назву або ж, насправді, він мав македонський/юліанський календар. Поряд з використанням юліанського календаря, це питання, розглядається Шерером (там же, том I, стор. 595-599). Шерер вважає неспроможною думку про те, що тірським календарем користувалися іудеї (там же, стор. 599).

Духовна діяльність Івана Хрестителя також співпала б з місяцем ювілейного року; ювілейний двадцять сьомий рік та помазання на десятий день місяця Тішрі ознаменував той період. Іван не зміг би розпочати свою духовну діяльність раніше, ніж Тішрі 27р.н.е., оскільки п’ятнадцятий рік Тиберія розпочався цього місяця; найбільш ранню дату можна припустити, якщо вести відлік від дати смерті Октавіана Августа. Варто звернути увагу на спостереження з приводу устрою календаря у Книзі Ювілеїв, яке полягає у тому, що він мав 364 дні, рівно 52 тижня. Таким образом, Пасха припадала на середу щороку, Помазання співпадало з п’ятницею, а Свято Кучок розпочиналося у Середу. На загально прийняту думку та думку авторитетних істориків Християнства, кумранська громада принижувала значення використання сонячно-місячного календаря та запровадила календар, що є схожим, та, навіть ідентичний тому, що використовувався у Книзі Ювілеїв (Шерер, там же, стор. 600-601). Отже, можна припустити, що кумранська громада мала традицію, згідно якої, Пасху святкували у середу; це співпадало з традиціями більшості громад лише впродовж декількох років цього періоду.

Звичай святкувати Пасху у середу було офіційно затверджено Церквами Бога у двадцятому столітті. Фред Култер, у своїй книзі «Гармонія Євангелій» висловлює думку про те, що Пасху святкувалася у Середу як у 30р.н.е., так і у 31р.н.е. Тим не менш, Деніел-Ропс у книзі «Ісус та його час», тр. Рубі Міллар, Даттон & Ко, Нью Йорк, 1954, датують розп’яття 7 квітня 30р.н.е., котрий вважається п’ятницею (стор. 432).

Фред Култер сильно помиляється, до того ж він має досить спотворену уяву про Іудейську Пасху, що й можна побачити з його праці «Християнська Пасха», Йорк Паблишинг Ко, Калиф, 1993. Втім, напевне, Деніел-Ропс намагається обгрунтувати свій аргумент стосовно п’ятниці у зв’язку з тим, що він бажав би, щоб розп’яття відбулося у п’ятницю, а не у будь-який інший день. Відповідно, виникає необхідність перебудувати логічний порядок розташування історичних подій. Вербна Неділя нез’ясовно зсувається. Також, історичні коментарі та версії стосовно хресного шляху Ісуса Христа у контексті того, який вигляд має Єрусалим у наші дні, виявляються досить неясними. Загальна точка зору обертається навколо тої тої обставини, що, п’ятниця стала днем розп’яття, а не того, що потрібно скласти таблицю подій від входження до Віфанії та аж до попередньої Суботи. У цьому випадку, взагалі, не має ніякого обґрунтування Неділі. Крім того, Єврейська Пасха визначається відносно Новомісяччя, що абсолютно виключає розп’яття у п’ятницю 30 р.н.е.

Для православної церкви вкрай важливо встановити (затвердити) 30р. як п’ятницю Пасхи. Ми побачимо, що послідовність днів святкування Пасхи у Євангеліях від Івана від п’ятнадцятого року Тиберія, що дата розп’яття 30р.н.е. цілком імовірно випливає з фрагментів Євангелій від Івана 11:55 та 12:1. Дата іудейської пасхи 30р.н.е. або ж у 31р. до н.е. має величезне знпачення для знака Йони. Деніел-Ропс інтуїтивно уловлює цей нюанс, коли (він) зазначає, що:

Через сорок років, на початку місяця Нісан, у році 70, Римська армія осадила Святе Місце. Чотири легіони сирійців та нумідійських допоміжних загонів, шістдесят тисяч чоловік, озброєних до зубів були під керівництвом імператора Тита, сина Веспасіана, якого проголосили імператором лише за декілька місяців до державного перевороту за участю легіонерів у Єгипті. (там же, стор. 452).

Отже, якщо Євангеліє від Івана посилається лише на одну пасху у розділах 11 та 12, що, є очевидним, та події початку розповіді припадають на 28 р.н.е., то за нашим календарем, ми матимемо 30 р.н.е. Таким чином, православна церква, певна річ, “підробила” ідею розп’яття у п’ятницю, а також те, що пророцтво Йони почало здійснюватися у 30г н.е. та закінчило виконуватися у 70р. Подальша руйнація Храму та закриття Храмів в Єрусалимі та Леонтополісі (у Єгипті) є подіями, які відбувалися після закриття. Якщо розп’яття відбулося у 30 р.н.е., то, здійснення пророцтва припинилося тоді.., коли припинилося принесення жертв. Розгляньмо це більш докладно.

Аби чітко встановити, на який час припадає перший день місяця Нісана, тобто, Іудейська Пасха, потрібно встановити, коли відбувалися молодики у Єрусалимі протягом періоду з 28р.н.е. до 33 р.н.е. Тоді ми зможемо точно визначити вірогідність розп’яття у середу чи п’ятницю, а також побачити, чи співпадає ця версія з біблейською розповіддю.

Морський альманах його величності надає інформацію, згідно якої молодики відбувалися впродовж часового проміжку від 28 до 33рр.н.е. Ці дані були запозичені з джерел Х. Голдстайна (там же). Часові дати були запозичені з вавілонських (багдадських) спостережень; отже, для того щоб отримати дійсне (правильне) цивільний час Єрусалиму, потрібно відняти тридцять сім хвилин від (вказаного) часу. Деякі відхилення від регулярного циклу обертання Землі спричинили неточність щодо встановлення правильного часу. Згідно Юліанському календарю, (весняне) рівнодення також приходить раніше, ніж звичайно, тобто 20-21 березня. Згідно григоріанському календарю, весняне рівнодення також може відбутися не раніше, ніж двадцятого березня. Отже, маємо наступні дати молодиків:

Понеділок 15 березня 8р.н.е. @ 03:38

Вівторок 13 квітня 28 р.н.е. @ 17:21

П’ятниця 4 березня 29 р.н.е. @ 04:13

Субота 2 квітня 29р. н.е. @ 20:43

Середа 22 березня 30 р.н.е. @ 20 59

П’ятниця 21 квітня 30 р.н.е. @ 12:48

Понеділок 12 березня 31р.н.е. @ 01:29

Вівторок 10 квітня 31р.н.е. @ 14:45

Субота 29 березня 32 р.н.е. @ 23:08

Понеділок 28 квітня 32 р.н.е. @ 10:09

Четвер 19 березня 33 р.н.е. @ 13:41

П’ятниця 17 квітня 33 р.н.е. @ 22:12

Від початку молодиків, а також часу, коли розпочався Святий Рік чи першого дня місяця Низану, закономірності, за якими відбувалися молодики — вони майже співпали з періодом весняного рівнодення та іудейської пасхи, — набули іншого характеру. Внаслідок цього, ми маємо звичайний день іудеїв, тривалість якого обмежується темною частиною доби одного дня та світлою частиною доби іншого дня до заходу сонця та Кінцеві Вечірні Навігаційні Сутінки (КВНС) наступного дня:

Понеділок 15 березня 28 р.н.е.

Неділя 3 квітня 29 р.н.е..

Четвер 23 березня 30 р.н.е.

Понеділок 12 березня 31 р.н.е.

Понеділок 31 березня 32 р.н.е. (с затримкою від Неділі 30 березня)

Четвер 19 березня 33 р.н.е.

Про затримки (зсуви) не зазначалося у системі Хілеля чи будь-яких більш пізніх системах, вони у кожному конкретному випадку мали індивідуальний характер (див. статтю календар Бога (No. 156)).

Звідси можна зробити висновок про те, що молодик, що мав місце у четвер 19 березня 33 н.е. можна було спостерігати тоді, коли наступив наступний вечір [оскільки, згідно стародавній іудейській прикметі, якщо місяця-молодика не можна побачити у той день, на який припадає Новомісяччя, тобто, вона припадає на денні години, то його можна побачити наступного дня]. Отже, перший день місяця Низану 33 н.е. співпав би з п’ятницею 20 березня 33 р.н.е. Виходячи з вище вказаних дат, день готування до Пасхи 14 дня місяця Низану припав би на четвер, двома тижнями пізніше. Іудейська Пасха сама по собі відбулася б у п’ятницю, починаючи з попереднього вечора — але Ісуса Христа було розп’ято вдень попереднього дня, яким був четвер. Тим не менш, згідно юдейській тенденції запобігати Субот та Свят, які наслідують один іншого (за виключенням мінімального часу), вірогідність розп’яття у п’ятницю того року є досить значною. Таким чином, розп’яття припало б на наступні дні, що вказані у таблицях, тобто:

Неділя 28березня 28 р.н.е.

неділя 17 квітня 29 р.н.е. (з затримкою від

неділі)

Середа 5 квітня 30р.н.е.

Неділя 25 березня 31р.н.е.

Неділя 13 квітня 32 р.н.е. (з затримкою від

неділі)

П’ятниця 3 квітня 33 р.н.е. (з затримкою від

неділі).

За виключенням 33 р.н.е., розп’яття могло відбутися у п’ятницю. Можливою датою розп’яття у 30 р.н.е., поза всяким сумнівом, є середа. Аналогічною датою у 31 р.н.е. є Неділя. Таким чином, дата 31 р.н.е. виключається прибічниками розп’яття у Середу. Як могло статися так, що дата 31 р.н.е. набула найбільшого визнання? Висловлюється точка зору що, згідно правилам затримки (зсуву), що нині існують, Святий Рік не міг розпочатися раніше, ніж середа 11 квітня 31 р.н.е. Проте це лише надає додаткові аргументи на користь припущення, що розп’яття відбулося все ж таки у вівторок, а саме 24 квітня. Окрім цього факту, існує ще ряд проблем з цією датою. щзо Згідно давній системі спостережень, яку використовували і православні християнами, і юдеями до того, як було запроваджено календар Хілеля у 344-358рр.н.е. Останньою можливою датою для першого дня місяця Низан є сьоме квітня за григоріанським календарем, або ж, дещо раніше, за юліанським календарем).

Новомісяччя (молодик), що найближче від усього знаходиться від весняного рівнодення та від Пасхи після рівнодення, є останньою можливою датою — 7 квітня (за григоріанським календарем). Затримані (зсунені) дні молодиків можна датувати не пізніше, ніж восьмим квітня для першого дня місяця Низан (наприклад, 1997 за юдейським календарем), проте ця версія не підкріплюється біблейськими текстами; на захист її не виникало ніяких аргументів аж до 344 р.н.е. Яким би рік уже там не був, Єврейську Пасху не можна датувати пізніше, ніж 22-23 квітня. Згідно юліанського календаря, дати розп’яття відносяться до більш пізнього часу. Отже, дата 25 квітня 31 р.н.е. виявляється абсолютною вигадкою.

Як могло статися так, що така невірна точка зору укоренилася як загальноприйнята думка? Відповідь на це питання може бути зумовленою хибними теологічними вигадками про сімдесят тижнів, кінець яким покладе Месія. Такі припущення спираються на невірний переклад Книги пророка Даниїла, зокрема розділу 9, вірша 25. Дату початку здійснення пророцтва відлічують від правління Артаксеркса I, отже, кінець шістдесяти дев’яти тижнів після нього мав би припасти на 27 р.н.е., що згодом і почали вважати початком піврічної Проповіді Христової. У протилежному випадку, його проповідь тривала б протягом трьох з половиною років. Тиждень, у такому випадку, має розірватися та дата кінця проповіді стає іншою, у той час коли існують свідки, що підтверджують кінець проповіді та ін. Цей аргумент не має під собою чіткої логічної послідовності та, до того ж, не підкріплюється біблейськими текстами. Х. Хо використовує хибні теологічні посилки в як основу для своєї праці Розп’яття було не в п'ятницю (Ембасадор Коледж Пресс, 1959, 1961, 1968). Свердження, що його містить назва книги є, по суті, правильним, у той час як аргументи, що їх представляють Хо та подібні Коултеру, для підкріплення своєї точки зору, є невірні. Знак Йони є складним питанням, яке розглядається у статті Знак Йони та Історія Відновлення Храму (No. 13)

Отже, альтернативою можуть бути: середа 5 квітня 30 р.н.е., неділя 25 березня 31 р.н.е., неділя 13 квітня 32 р.н.е. и п’ятниця 3 квітня 33 р.н.е. Таким чином, спираючись на біблійні тексти та історичні факти, ми можемо зараз перевірити, який саме рік став роком розп’яття напередодні Іудейської Пасхи,. Нам відомо, що Ісус Христос розпочав свою проповідь не раніше, ніж Івана було вкинено до в'язниці (Матв. 4:12-17; Марк. 1:14).

Матвій 4:12-17:

12 Як довідавсь Ісус, що Івана ув'язнено, перейшов у Галілею.

13 І, покинувши Він Назарета, прийшов й оселився в Капернаумі приморськім, на границі країн Завулонової й Нефталимової,

14 щоб справдилось те, що сказав був Ісая пророк, промовляючи:

15 Завулонова земле, і Нефталимова земле, за Йорданом при морській дорозі, Галілеє поганська!

16 Народ, що в темноті сидів, світло велике побачив, а тим, хто сидів у країні смертельної тіні, засяяло світло.

17 Із того часу Ісус розпочав проповідувати й промовляти: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!

З Євангелія від Івана, нам відомо, що Івана було вкинено до в'язниці не раніше, ніж після Єврейської Пасхи; цю подію можна датувати двадцять восьмим роком нашої ери. Про Іудейську Пасху згадується у Євангелії від Івана 2:13,23.

Іван Хреститель проводив обряд хрещення в Еноні поблизу Салиму. Ісус підійшов до Галілеї зі своїми учнями, які приймали обряд хрещення, хоча сам він не хрестився (Іван 4:2). Івана все ж таки не було ще посаджено до в'язниці.

Іван 3:22-24 22:

22 По цьому прийшов Ісус та учні Його до країни Юдейської, і з ними Він там проживав та христив.

23 А Іван теж христив в Еноні поблизу Салиму, бо було там багато води; і приходили люди й христились,

24 бо Іван до в'язниці не був ще посаджений.

Нам відомо, що Христос усвідомлював, що його проповідь ще не розпочалась, оскільки він дав це зрозуміти одній жінці під час весілля у Кані Галілейській (Іван 2:4).

З того, що хронологія подій будувалася певним чином, ми можемо стверджувати досить впевнено, що Ісус Христос прийняв хрещення десь у лютому приблизно 50 днями раніше Пасхи. Загально прийняті Євангелія не містять більш-менш конкретних даних про повну кількість днів святкування Іудейської Пасхи у той період. Тим не менш, Іван, наводить нбагато більше відомостей про свято. Перша Єврейська Пасха, про яку згапдується у біблейських текстах у Євангелії Від Івана 2:13,23. Згідно цим Євангеліям, перші згадки про її святкування відносяться до 28 р.н.е.

Наступне святкування Пасхи згадується у Євангеліїї від Івана 5:1. Назва свята точно не визначена, втім все ж таки, деякі вважають, що це Пурім (див. Кишеньковий довідник Біблії , в.1). Проте Іван сповіщає, що Ісус Христос знаходився у Самарії під час збору врожаю (напевне, чотири місяці після збору врожаю). Цей період приблизно припадає на П'ятдесятницю (День Трійці) двадцять восьмого року нашої ери (Іван 4:35).

Наступний день святкування Пасхи, що датується 29 р.н.е., згадується у Євангелії від Івана 6:4.

Іван 6:1-4:

1 Після того Ісус перейшов на той бік Галілейського чи Тіверіядського моря.

2 А за Ним ішла безліч народу, бо бачили чуда Його, що чинив над недужими.

3 Ісус же на гору зійшов, і сидів там зо Своїми учнями.

4 Наближалася ж Пасха, свято юдейське.

По закінченню цього періоду, він проповідував у Капернаумі. (Іван. 6:59).

Існує згадка про свято, у книзі Євангелія від Луки 6:1, коли вислів «суботу” було перекладено deuteroprotos чи друга перша субота. Він стосується другої суботи зі свята Yom Tov чи першого Святого Дня. Отже, йдеться або про щотижневу суботу (див. примітку у Кишеньковому довіднику Біблії), або ж другий Святий День (Фрідріх Вестбург Біблейська Хронологія, стор. 122 -- див. H. Хо Розп’яття було не у п'ятницю, 1968 передрук, стор. 32). Кишеньковий довідник Біблії прив'язує цей текст до Євангелія від Матвія 12:1; у ньому міститься тлумачення вище згаданого фрагменту як щотижневої Суботи. Згідно різних посилань прибічників четвертої Пасхи, це свято зустрічається під назвою «Юдейська Пасха». Одним з найяскравіших представників таких людей є Іван — у Євангелії смерть Ісуса Христа датується 31р.

Згідно Євангелію від Луки 6:1, це свято нагадує, скоріше Свято Кучок, ніж Юдейську Пасху, адже зерно дозріло. Втім, слово «зерно» може, насправді, означати «ячмінь» чи «пшениця»; отже, у такому випадку, йтиметься про часовий проміжок між березнем та червнем. А це, у свою чергу, означає, що мається на увазі Юдейська Пасха чи П'ятидесятниця (День Трійці). Поновлене стандартне виправлене видання Біблії дає переклад відповідного фрагменту у Євангелії від Луки як «злакові поля», а не «зернові поля». Якщо би йшлося про Юдейську Пасху або ж про щотижневу суботу, то ще не був би принесений сніп колихання; а його б принесли зранку після суботи (якщо, звичайно, це не був Святий День). Зауважте, що шостий день місяця Сиван також передбачався б як затримання (зсув) у системі Гілеля. Ісус Христос не порушив би заборони на споживання злаків перед тим як сніп колихання мав бути принесений (Лев. 23:14).

Ячмінь (чи пшеницю) потрібно обмолотити. З Євангелія від Луки 6:1 стає зрозумілим, що злакові колоски терлися об руки перед уживанням до їжі. Маїс (чи кукурудза) не потребує виконання такої дії, адже кукурудзяний початок обчищають від лушпиння. Таким чином, день, що про його йдеться, щонайменше, є Неділею (другим Святим Днем) Юдейської Пасхи. Існує ще один шанс, що цим днем була П'ятидесятниця, час якої припадав на збір врожаю. Ісусу Христу було представлене право добрати колоси після жнив. Ця подія відбулася до тог, як були обрані дванадцять апостолів (Лук. 6:13) й, отже, смерть Христа не могла статися так рано. У такому випадку, цей день згодом виявився би Юдейською Пасхою у 28 р.н.е. (чи 29 р.н.е. найбільш пізній варіант), що, власне й розглядається. Події відбувалися на (прибережній) плоскій рівнині до того, як Ісус увійшов до Капернауму.

Свято Кучок згадується у Євангелії від Івана 7:2. Ісус вийшов до свята невпізнанним, а згодом проповідував у Храмі (Іван 7:10,14,37; 8:1-2,20).

Праздник посвящения Ханукке упоминается в Евангелии от Івана 10:22. Це свято триває вісім днів, а розпочинається двадцять п'ятого дня місяця Хіслев. У Юди це ж свято зустрічається під назвою Свято Вогнів. Його святкували взимку, через два місяці після Свята Кучок. Юдейські власті шукали вбити його, але ж Ісус Христос втік та дістався того боку річки Йордану, туди, де Іван вперше здійснював обряд хрещення (Іван 10:39-42). Про час його перебування по той бік, жодне біблейське джерело не сповіщає.

Він повернувся для того, щоби воскресити Лазаря з мертвих та знову пішов до міста Ефрема, у якому він перебував протягом деякого часу. Наступна Юдейська Пасха згадується у Євангелії від Івана 11:55:

Іван 11:55-57:

55 Наближалася ж Пасха юдейська, і багато-хто з Краю вдались перед Пасхою в Єрусалим, щоб очистити себе.

56 І шукали Ісуса вони, а в храмі стоявши, гомоніли один до одного: А як вам здається? Хіба Він не прийде на свято?

57 А первосвященики та фарисеї наказа дали: як дізнається хто, де Він перебуватиме, нехай донесе, щоб схопити Його.

Від цього тексту ми переходимо до розгляду фрагменту Івана 12:1, котрий описує як Ісус входив до Віфанії. Він викликав Лазаря з гробу та воскресив його з мертвих та був він одним із тих, що до столу з Ним сіли. Ісус залишив іудеїв та рушив до іншого району міста Ефрема, після того, як він підняв Лазаря з мертвих. Далі вінт рушив зі своїми учнями (Іван 11:54).

Вважають, що Юдейська Пасха, що її згадують у Євангелії від Івана 11:55 є тою ж Пасхою, що й у фрагменті Івана 12:1 та далі. З цього тексту випливає дещо, дуже схоже на правду. Отже, ми маємо дві дати святкування Юдейської Пасхи, що вони згадуються у Євангелії від Луки та три (дати святкування Юдейської Пасхи) у Євангелії від Івана. Здається, що для четвертої дати нема аж ніякого підґрунтя, якщо не брати до уваги один з свят у Євангелії від Луки 6:1, а також ще один день святкування Пасхи, що про його йдеться у Євангелії від Івана.

Насправді, проблема полягає у тому, що сорок днів Йони тлумачили як сорок днів Юди від проповіді Месії. Проповідь Христова, якщо буквально тлумачити текст Євангелій від Івана, відбулася двома роками пізніше, ніж дії Івана Хрестителя, котрий прийшов на півроку раніше; цей факт можна пояснити їх різницею у віці (див. Євангелія від Луки 1). Таким чином, період спільних дій тривав менше, ніж три роки, у той час як дії Йони тривали менше ніж три дня. Отже, Йона рушив в одноденну подорож (що відповідало часу, коли відбувалися дії Івана) та пророкував упродовж двох днів (що відповідає дворічній проповіді Ісуса Христа). Рік, що показує співвідношення днів, все ще зберігається. Якщо вести відлік від дати відновлення (храма), ми отримаємо дату розп’яття 30р.н.е.

Незважаючи на те, що розглянути весь період дій в межах одної статті надзвичайно складно, тим не менш, корисним було б скласти таблицю подій, (що відбуваються під час Христової проповіді). Це необхідно для того щоб перевірити біблейську хронологію під час зіставлення її з датами, що ми їх отримаємо.

Наступне завдання полягатиме у тому, щоб отримати детальний опис (або послідовність) останніх днів Іудейської Пасхи аж до того, як Ісус Христос увійшов до Віфанії.

Закон потребує дотримання низки звичаїв під час святкування Іудейської Пасхи. Проповідь Ісуса Христа аж до днів Іудейської Пасхи символізує ці вимоги, що стосуються Свята Пасхи та Опрісноків. Основні вимоги (звичаї, яких потрібно дотримуватися) полягають у тому, що:

Храм підлягає очищенню з першого дня місяцю Низана;

Помазання простих людей здійснюється на сьомий день місяця Низана; священники обов'язково мають пройти обряд благословення;

Заколення ягня на десятий день місяця Низана;

Приготовляється тимчасове помешкання на тринадцятий день місяця Низана;

Входження (у це помешкання) здійснюється з вечора;

Страва "хігаго" чи страва приготування, вживають на чотирнадцятий день місяця Низана. Це була Вечеря Господня. Це їжа, що її споживають на Пасху, але не пасхальна їжа сама по собі (див. статтю Пасха (No. 98)).

Заколення Пасхального ягня відбувалося в обідній порі на на чотирнадцятий день місяця Низана. Люди розговляються стоячи, коли приходить вечір перед приходом п'ятнадцятого числа місяця Низан.

Зранку п'ятнадцятого числа місяця Низан люди можуть повернутися до своїх домівок (Второзак. 16:6). Святкування тривало сім днів, останнім з яких мав назву Святий День.

Послідовність подій допомагає нам зрозуміти, що все ж таки відбувалося під час розп’яття в день Пасхи.

Період часу, який припадав на Опрісноки, є доволі тривалим. Він складається з днів приготування, пасхальних пісень, що відрізнялися від повсякденних, а також Опрісноків. Перший день святкування Опрісноків є, по суті, днем приготування, що починається на чотирнадцятій день місяця Низан. Той же період часу але у Євангелії від Матвія 26:17 включає до себе період приготування, котрий розпочинається тринадцятого місяця Низан та триває аж до того як будують тимчасове помешкання упродовж тридцяти шести годин від вечора чотирнадцятого дня місяця Низана до першого ранку Святого Дня (Второзак. 16:6).

Перша дія Ісуса Христа цієї останньої Пасхи, було вигнання крамарів з Храму. Це сталося не раніше першого числа місяця Низан. Як ми можемо переконатися, читаючи Євангелія від Івана 2:13-21, він робив це й раніше, ще на початку Своєї проповіді.

Насправді ж, на початку цієї кінцевої фази, було два входження Месії у Єрусалим, а не одне. Відомості про перше входження ми можемо знайти у Євангеліях від Матвія 21:1-7. Там зазначається, що перше входження було несподіваним (зненацька), втім, на друге входження вже чекали.

За допомогою низки подій, яку ми намагаємося відновити, можна з'ясувати гармонічну послідовність подій, що відбувалися упродовж Христової проповіді, та які спрямовані на дотримання заповідей. Заповідей, що їх Бог в обличчі янгола та Бога Ізраїлю, послав Мойсею на Синайській горі. Ісус був помазаником Ієгови. (Повтор. Зак. 32:8 (LXX; RSV); Пс. 45:6-7; Євр. 1:8-9).

Чотирнадцять днів перед Пасхою

Священики годуються до свята згідно закону. Єзекіїля 45:18-20 зображує процес очищення Храму. Кучки очищаються першого дня місяця Низан. Простолюдини та грішники очищаються на сьомий день (Єзек. 45:18-20). Священики проходять обряд очищення для Пасхи. Цей обряд був скасований Єзекією через те, що святенники опинилися неспроможними від гріху. (2Хронік. 30:3).

Зараз ми спробуємо дослідити (розглянути) події, що відбулися протягом шести днів перед Пасхою, починаючи з дев'ятого дня місяця Низан.

Шостий день перед Пасхою дев'ятого дня місяця Низана (від заходу сонця в четвер до заходу в п'ятницю)

Подія	Матвій	Maрк	Лука	Іван
Ісус Христос наближається до Єрусалиму від Єрихону.			19:1-10
Ісус Христос проводить ніч з середи на четвер у домі Захарії			19:6
Та розповідаю приповість про міни.			19:11-27
Він крокує далі по напрямку до Єрусалиму.			19:28
Він посилає двох учнів за "ослицю" та "ослям". Зауважте, що йдеться про дві тварини.	21:1-7
Він вперше входить до Вітфагії (не Віфанії).	21: 8-9
Його не чекають, та його запитують "Хто ти?".	21:10-11
Він очищає храм згідно писанню.	21:12-16
Він вирушає до Віфанії.	21:17

Як ми можемо переконатися, мета першої подорожі до Єрусалиму полягала у тому, щоб очистити храм. Це було необхідно перед Пасхальною церемонією, у якій Ісус і був пасхальним ягням. Наступні дії відносяться до десятого дня місяця Низан, коли заколювали пасхального ягня для принесення пасхальної жертви як сказано у Виході 12:3. Це сталося у часовому проміжку від п'ятниці ввечері (захід сонця) до суботнього заходу. Ісус Христос приніс себе у жертву та його було помазано цієї Субботи.

П'ятий день перед пасхою 10 день місяця Низан (від заходу сонця у п'ятницю до заходу сонця у суботу)

Подія	Матвій	Марк	Лука	Іван
Господь провів Суботу у Віфанії.
Від заходу сонця у суботу (День Відпочинку) перша з трьох вечерь відбувається, напевне, у домі Лазаря.				12:2
Протягом цієї вечері відбуваються два помазання....				12:3-11

Четвертий день перед Пасхою 11 дня місяця Низана (від заходу сонця у суботу до заходу сонця у неділю)

Подія	Матвій	Марк	Марк	Іван
Ісус удруге входить до Єрусалиму (тріумфальне шестя)
Ісус Христос посилає двох учнів по одну тварину, необ'їжджене осля.		11:1-7	19:29-35	12:12
Згодом Христос вирушає з Віфанії (не Вітфагію); у Єрусалимі його зустрічають багато людей.		11:8-10	19:36-40	12:12-19
Він плаче про місто.			19:41-44
Він входить до Храму та озирається.		11:11
Згодом, він повертається до Віфанії.		11:11

Третій день перед Пасхою 12 дня місяця Низана (від заходу сонця до неділі до заходу сонця у понеділок)

Подія	Матвій	Марк	Лука	Іван
Ісус Христос зранку повертається до Єрусалиму.	21:18	11:12
Прокляття фіги.	21:19-22	11:13-14
Він знову з'являється у Храмі та знову очищує його.		11:15-17	19:45-46
Проповідь у Храмі.			19:47	12:20-50
Він злинається з ворожістю з боку правителів.		11:18	19:47-48
Він залишає місто (напевне, прямуючи до Віфанії; див. Євангелія від Луки 21:37-38).		11:19

Другий день перед Пасхою 13 день місяця Низана (від заходу сонця в понеділок до заходу сонця у вівторок)

Подія	Matthew	Mark	Luke	John
По пути в Иерусалим у учеников возникает вопрос о смоковнице.		11:20-26
Ісус Христос знову у Єрусалимі та у Храмі.	21:23-27	11:27-33	20:1-8
Ісус Христос відповідає на питання приповістями та проповідями.	21:28-23:39	12:1-44	20:9-21:4
У храмі вирікається перше велике пророцтво.			21:5-36
Висловлювання про те, що на цьому тижні виконається звичай Боже свято.			21:37-38
Друге Велике Пророцтво на Оливній горі.	24:1-51	13:1-37
Продовження здійснення другого пророцтва.	25:1-46

Діалог відноситься до цього періоду часу, хоча, напевне, він має відношення до більш ранніх подій попереднього вечора, де мала місце проповідь Христова у домі Симона; мається на увазі зцілення прокаженого. Вислів через два дня Пасха є показником часу. Ця історія включає до себе дві події, що відбуваються одночасно, які відбулися після дій у домі Симона. Юда Іскаріот зрадив Ісуса Христа саме після дій, які відбулися того дня. Інші ж учні вирушили вдень (в обідню пору) для того щоб побудувати тимчасову оселю (помешкання). Якщо події розтягнуті у часі, то трапеза у домі Симона могла відбутися лише у середині дня, отже, точкою відліку завершення дій потрібно вважати цю подію. Занадто мало відомо про той час та коментарі подій, що відбуваються у той момент, вказують на те, що дії Христа можна датувати вечором попереднього дня.

У розповіді про проповідь Христа от Марка автор звертає увагу на те, що в один і той же день відбулося декілька подій. Судячи з усього, протягом дні приготування було здійснено декілька дій, отже, трапеза у домі Симона мала відбутися не пізніше, ніж днем тринадцятого числа місяця Низан. У Додатку до Кишенькового Довідника Біблії з приводу трьох трапез (Додаток 157, стор. 182) також говориться про те, що вони мали місце увечері попереднього дня. Або ж кількість їх (трапез) зводиться до трьох (дві вечері та один обід). Як би вже там не було, учні та Ісус Христос посіли свої помешкання для Тайної Вечері. Це сталося ввечері чотирнадцятого дня місяця Низан.

Подія	Матвій	Марк	Лука	Іван
Ми бачимо вислів "через два дні Пасха".	26:1-5	14:1-2
Він повертається до Віфанії та зупиняється в оселі Симона для того, щоби зцілити прокаженого. Відбувається друге помазання....	26:6-13	14:3-9
Юда Іскаріот замишляє зрадити Ісуса Христа.	26:14-16	14:10-11	22:1-6
Приготування до Тайної Вечері.	26:17-19	14:12-16	22:7-13

Учні Христа готуються до Тайної Вечері у тимчасовому помешканні.

Повторення Закону 16:5-7:

5 Не будеш заколювати пасху в одному з тих твоїх міст, які Господь, Бог твій дає тобі.

6 Але тільки на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там перебувало Ім'я Його, заколеш пасху ввечері, при заході сонця, у час твого виходу з Єгипту.

7 І будеш варити, і будеш їсти на тому місці, яке вибере Господь, Бог твій. А рано обернешся, і підеш до наметів своїх.

Таким чином, ми наближаємось до тринадцятого дня місяця Низан.

День перед Пасхою

День приготування до чотирнадцятого дня місяця Низан. День розп’яття (від заходу сонця у вівторок до заходу сонця у середу).

Подія	Матвій	Марк	Лука	Іван
"Коли ж настав вечір" Ісус Христос об'являє зрадницькі наміри проти нього.	26:20	14:17
Тайна Вечеря розпочалася з обмивання ніг.				13:1-20
Ісус сповіщає про те, що його зрадять.	26:21-25	14:18-21		13:21-30
За вечерею Ісус сповіщає про установлення Нового Заповіту Єр. 31:31. Ісус дає Таїнство Причастя.	26:26-29	14:22-25	22:14-23
Ісус вирікає перше пророцтво про те, що Петро зречеться його.				13:31-38
Змагання з приводу того, котрий з них уважатися має за більшого.			22:24-30
Друге пророцтво про те, що Петро зречеться його.			22:31-34
Останнє наставляння (Лук. 9:3).			22:35-38
Останнє звертання до одинадцяти з молитвою Ісуса Христа.				14:1-17:26
Входження до Гефсиманії.	26:30-35	14:26-29	22:39	18:1
Третє пророцтво про те, що Петро зречеться його.		14:30-31
Смертельна тривога та молитва у саду.	26:36-46	14:32-42	22:40-46
Передчуття Христа.	26:47-56	14:43-50	22:47-54	18:2-11
Втеча Лазаря (див. примітку Марк. 14:51-52, Кишеньковий довідник Біблії ).		14:51-52
Допити Ісуса Христа тривали всю ніч з вівторка на середу.	26:57-27:31	14:53-15:19	22:54-23:25	18:12-19:13
Вночі з вівторка на середу, о шостій годині, Пілат промовив: "Ось Ваш Цар!".				19:14-15
Ісуса Христа уводять на розп’яття.	27:31-34	15:20-23	23:26-31	19:16-17
Поруч із ним були два злодія (какургоі).			23:32-33	19:18
Порада Пілатові зробити надпис на хресті.				19:19-22
Вояки ділять одежу Ісуса.	27:35-37	15:24	23:34	19:23-24
Його розп'ято о третій годині (9 ранку (прийнятої у нас) Середи.		15:25-26
Потім, поруч з ним розп'ято двох грабіжників.	27:38	15:27-28
Злодії лають Ісуса	27:39:44	15:29-32	23:35-43
Господь доручає матір свою учневі Івану, якого любив.				19:25-27
Темрява охопила землю о шостій годині вечора .	27:45-49	15:33	23:44-45
Ісус Христос, скрикнувши голосом гучним, вмирає о третій годині вдень.	27:50	15:34-37	23:46	19:28-30
Наступні дії та події.	27:51-56	15:38-41	23:47-49	19:31-37
Ісуса Христа квапливо ховають до заходу сонця у середу біля шостої години перед тим, як наступив перший Святий День, що розпочався після заходу сонця.	27:57-66	15:42-47	23:50-56	19:38-42

(див. також Шaфф-Герцог Енциклопедія Релігії, ст. Пост у Середу, день Розп’яття).

Ісус Христос знаходиться у могилі протягом трьох днів та трьох ночей для того, щоб виповнилося віщування Йони (Maтв. 12:39-41).

Першим днем було Свято (Йом Тов), п'ятнадцятого дня, місяця Низана, від заходу до заходу.

Второй день тривав від заходу сонця у четвер до заходу сонця у п'ятницю, яка не була святом, так що Марія та інші не могли обгорнути тіло Ісуса Христа плащаницею з пахощами (Mарк. 16:1). Потім, вони підійшли до міста поховання, до печери перед тим як зоря зайнялася на світ, у Світлу Неділю аби намастити тіло його пахощами (Mарк. 16:2).

Третій день тривав від заходу сонця у п'ятницю до заходу сонця у суботу, що був щотижневим Днем Відпочинку.

Так закінчилася третя ніч та третій день після поховання. Віщування стосовно цього періоду містяться у Євангеліях від Матвія 12:40; а також у Євангеліях від Матвія 27:63 та від Марка 8:31. Ісус Христос піднявся з мертвих на четвертий день вранці вісімнадцятого дня місяця Низан. Він перебував у могилі всю ніч, коли воскрес, у супроводженні янголів, до ранку. (прим. прекладача: так за автором). З ним розмовляла Марія Магдалена, коли вона наблизилась до місця поховання у неділю вранці; було ще темно. Інакше кажучи, згідно юдейському способу числення, це все ще був вечір попереднього дня.

Подія	Матвій	Марк	Лука	Іван

Неділя (Воскресіння)	28:1-10	16:1-18	24:1-49	20:1-23

Матвій 28:1-10:

1 Як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.

2 І великий ось ставсь землетрус, бо зійшов із неба Ангол Господній, і, приступивши, відвалив від гробу каменя, та й сів на ньому.

3 Його ж постать була, як та блискавка, а шати його були білі, як сніг.

4 І від страху перед ним затряслася сторожа, та й стала, як мертва.

5 А Ангол озвався й промовив жінкам: Не лякайтеся, бо я знаю, що Ісуса розп'ятого це ви шукаєте.

6 Нема Його тут, бо воскрес, як сказав. Підійдіть, подивіться на місце, де знаходився Він.

7 Ідіть же хутко, і скажіть Його учням, що воскрес Він із мертвих, і ото випереджує вас в Галілеї, там Його ви побачите. Ось, вам я звістив!

8 І пішли вони хутко від гробу, зо страхом і великою радістю, і побігли, щоб учнів Його сповістити.

9 Аж ось перестрів їх Ісус і сказав: Радійте! Вони ж підійшли, обняли Його ноги і вклонились Йому до землі.

10 Промовляє тоді їм Ісус: Не лякайтесь! Ідіть, повідомте братів Моїх, нехай вони йдуть у Галілею, там побачать Мене!

У перекладі Євангелій від Матвія 28:1 зазначається: як минула ж субота, на світанку дня першого в тижні, прийшла Марія Магдалина та інша Марія побачити гріб.

Цей текст дещо вводить нас у оману. Грін перекладає цей текст з грецької: Після Суббот, на світанку, першого дня Субот. Субота в обох випадках вживається у множині. Зміст віддзеркалюється більш ясно, оскільки множина, що використовується для суботи, використовується для позначення повного семиденного тижня. Між Матвієм, Марком та Іваном ми не спостерігаємо будь-який (суттєвих) розбіжностей. Їх Євангелія потрібно читати, комбінуючи та порівнюючи їх одне з одним. Більш вдалим варіантом перекладу був би наступний: Наприкінці тижня, коли почало виднітися та починався перший день тижня. Згідно тексту Євангелій від Матвія 28:1 ми бачимо, що Ісус Христос воскрес перед тим, як розвиднилося. Отже, днем Воскресіння не може вважатися неділя (день тижня). Текст Євангелій від Матвія дає нам можливість зрозуміти, що Янгол відвалив камень. Ісус Христос дот того часу вже воскрес. Марія бачила, що його не було у могилі. Після цього, вона пішла до учнів та повернулася на світанку. Скоріше за усе, Матвій вважає, що дві жінки упали до ніг Його та схопились за них. Іван же говорить, що він не дозволив, щоб нього торкалися.

Іван 20:1-17:

1 ¶ А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.

2 Тож біжить вона та й прибуває до Симона Петра, та до другого учня, що Ісус його любив, та й каже до них: Взяли Господа з гробу, і ми не знаємо, де поклали Його!

3 Тоді вийшов Петро й другий учень, і до гробу пішли.

4 Вони ж бігли обидва укупі, але другий той учень попереду біг, хутчіш від Петра, і перший до гробу прибув.

5 І, нахилившися, бачить лежить плащаниця... Але він не ввійшов.

6 Прибуває і Симон Петро, що слідком за ним біг, і входить до гробу, і плащаницю оглядає, що лежала,

7 і хустка, що була на Його голові, лежить не з плащаницею, але осторонь, згорнена, в іншому місці...

8 Тоді ж увійшов й інший учень, що перший до гробу прибув, і побачив, і ввірував.

9 Бо ще не розуміли з Писання вони, що Він має воскреснути з мертвих.

10 І учні вернулися знову до себе.

11 ¶ А Марія стояла при гробі назовні та й плакала. Плачучи, нахилилась до гробу.

12 І бачить два Анголи, що в білім сиділи, один у головах, а другий у ніг, де лежало Ісусове тіло...

13 І говорять до неї вони: Чого плачеш ти, жінко? Та відказує їм: Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали...

14 І, сказавши оце, обернулась назад, і бачить Ісуса, що стояв, та вона не пізнала, що то Ісус...

15 Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!

16 Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!

17 Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!

Надзвичайно важко узгодити ці тексти.. Виявляється, що жінкам було дане зрозуміти воскресіння, а апостолам — ні. Обидві жінки були присутні біля місця поховання Ісуса, однак, у Євангеліях від Івана згадується лише одна. Розв'язати це протиріччя можна, якщо припустити, що Марія намагалася торкнутися його, але ж їй було заборонено це зробити. Вона принесла цю звістку учням, але ж вони не збагнули, що то є знак здійснення пророцтв Святого Писання. У кожному тексті логічно підкреслюються різні місця (фрагменти). Лише в одному автори Євангелій виявляють одностайність: Ісус Христос воскрес задовго до світанку.

Ісус Христос з'явився на дорозі, що веде до села, на ім'я Еммаус, через три дні після розп’яття та поховання (Лук. 24:21). Хід подій буде узгоджено лише у тому випадку, якщо вважати четвер першим днем, та вести відлік від нього, беручи до уваги те, що лічити потрібно добами (повними днями). Згідно перекладу, Неділя є третім днем і, отже, тиждень розпочинається у п'ятницю. У Євангеліях від Марка не міститься будь-яких посилань на точний час розп'яття. У грецькому тексті зазначається: третій день; також припускається, що вже пройшло три доби, а це був уже наступний день (див. основний текст Маршала).

За логікою речей неможливим є те, щоб Ісуса Христа було розп'ято у п'ятницю, так щоби він воскрес у неділю, та й щоби при цьому здійснилося б пророцтво Йони та месіанські пророцтва також. Його не могли помістити до погребної печери до того, як наступив вечір (під час темряви) у п'ятницю, отже, він міг провести у печері лише два вечори (один неповний) та один день у погребній печері. Згідно пророцтву, він мав би провести три дні та три ночі у землі. Пророцтво здійснилося б лише у тому випадку, якби Ісуса Христа було б розп'ято б у середу. Щодо року, то ми можемо припустити, що ця подія (розп'яття) відбулося у 30 р.н.е., адже на той же самий день в 31р.н.е. припадає неділя; у 32 ж р.н.е. ця дата співпала би з суботою, отже, розп'яття мало, у такому випадку, відбутися у неділю (адже дата зсувається з суботи). Лише на день 33 р.н.е. припадає день приготування у п'ятницю (який переноситься з четверга) та, отже, стає очевидним, що розп’яття відбулося у п'ятницю. Однак, автори Євангелій не вважають дату 33 р.н.е. дійсною датою розп’яття Христа; ця дата йде всупереч з тою послідовністю подій, що вона викладена у Євангеліях. Лише дата 30р. вважається найбільш реальною у контексті подій, про які розповідається у Євангеліях. Таким чином, ми доходимо висновку, що Ісуса Христа було розп'ято 5 квітня 30р.н.е.

Ісус Христос зійшов до Отця Свого та Отця Нашого Богу. (Іван. 20:17), у той час, коли потрібно приносити сніп колихання (Лев. 23:11) як початок Ізраїлю, яким він був. Він був першим, хто воскрес з мертвих. Він і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого (Рим. 1:4). Сніп колихання потрібно було приносити після Суботи, а не в свято чи Шабат (див. статтю Приношення снопа колихання (106b)). Дії, які мали місце до та після розп’яття та воскресіння, а також події, що відбувалися, згідно пророцтвам Старого Заповіту, зливаються до одного періоду, який не можна зсунути. Ці події перетворюють низку пасхальних подій на предмет поклоніння язичників. Ісуса Христа було розп'ято у середу та він воскрес у суботу увечері, після того, як темрява охопила землю. Розповіді Біблії не треба розуміти інакше, якщо ми хочемо збагнути істинне значення пророцтв.