Християнські Церкви Бога

[134]

 

 

 

 

 

Єгошуя, Месія, Син Бога (№ 134)

 (Видання 3.0 20010403-20010403) Aудіо

 

Ця стаття розглядає об’єкт поклоніння, ім’я якому Елохім (тобто Бог – прим. перекл.). Досліджується питання про Сина, котрий був Богом Ізраїлю та Ісусі Месії у контексті адекватного наукового сприйняття. Окрім того, обговорюється роль Єгошуї (Ісуса) у Біблії.

 

Christian Churches of God

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

 

E-mail: secretary@ccg.org

 

(Усі права захищені γ 1999 Wade Cox)

 

Ця стаття без змін і пропусків може вільно копіюватись та розповсюджуватись. Ім’я та адреса видавця, а також знак збереження авторських прав повинні вказуватись. Розповсюджені та поширені копії є безкоштовними. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.

 

Цю статтю можна знайти в Інтернеті за такою адресою:

http://www.logon.org and http://www.ccg.org

 

Єгошуя (Ісус), Месія, Син Бога

 

Повторення Закону 6:4-5:

4  Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш Господь один!

5  І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!

 

Цей текст Шама або Шамар (SHD 8085). Ця назва походить від слова Шама, що означає чути та воно було першим словом тексту. Значення слова чути передбачає чути та розуміти. Нижче наводяться приклади слова романізованого Послання до Євреїв:

 

Шама             І’зраиль                  Яхве                         Елохіну                    Єгова                        Ехад

              
почуй, о Ізраїль, Єгова наш Бог, Єгова Єдиний!

 

Слово Бог, що воно використовується в англійському перекладі, є зрозумілий для всіх інваріант деривату (похідного слова) SHD 430 eлохім. Проте елохім передбачає категорію множини, втім, це слово також може бути використане і в однині. Категорія однини слова, що означає «Бог», а також слово, що найбільше тісно у змістовному відношенні пов’язане з цим словом це — Елоах. У тексті, вилученого з фрагменту Повторення Закону 6:5 вживається суфікс присвійної форми у словосполученні Єгова Елохеїк; а це, у свою чергу, означає Господь, твій Бог. У Повторенні Закону 6:3 вживається термін Єгова Елохім для номінації (називання) Бога твоїх Отців. Це тексти, що вони відносяться до категорії однини, втім, вони також означають Елохім. Але є насправді, вони можуть просто передбачає суфікс множини. Елохім є, по суті, множиною. Елоах — однина, категорія, що повністю виключає використання множини. Елоах є Бог Отець, як випливає з Книги Приповістей 30:4-5, у якого є син. Ті з числа обраних, що можуть зрозуміти, нехай зрозуміють ім’я Його.

 

48  Але не в рукотворнім Всевишній живе, як говорить пророк:

 (Дії 7:48).

 

 17  Вона йшла слідкома за Павлом та за нами, і кричала, говорячи: Оці люди це раби Всевишнього Бога, що вам провіщають дорогу спасіння!

 (Дії 16:17).

 

 Йдеться, власне, про те, що з Нового Заповіту  є Бог Отців. Єдиний, що мають безсмертя,

 Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь!

 (Іван. 1:18; 1Тим. 6:16).

Ім’я Господа, що воно згадується у Старому Заповіті — Елоах. У книзі Ездри зазначається, що Елоах є Бог Храму, для якого дім було освячено (Ездра 6:16-17); тут також надається чітке посилання на об’єкт поклоніння (Ездра 4:24; 5:1-2,5,8,13-16; 6:7-8) в Єрусалимі (Ездра 5:17; 6:5). Елоах є Бог неба та землі (Ездра 5:11; 6:9). Елоаху, Богові Неба приносять жертви (Ездра 6:3, 10). Саме Елоах зробив так, щоб Єрусалим став оселею Його (Ездра 6:12).

18     І поставили священиків за їхніми частинами, а Левитів за чергами їхніми на службу Божого дому, що в Єрусалимі, як написано в книзі Мойсея (Ездра 6:18)

 

 (див. також Бог, якому ми поклоняємось (№ 2)).

Елоах є Богом як Творець та Скелею Спасіння.

 

15  І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.

 (Повторення Закону 32:15)

 

 17  Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші!

 (Повторення Закону 32:17).

 

 Лише Елоах є тим, кому належить поклонятися, Він є Бог Храму. Він є сутність, що вона має справу з дітьми Божими та Йова. Ім’я Елоах згадується сорок п’ять разів у Книзі Йова. Перед іменем Елоах ніколи не ставлять артикль (хоча він визначений  суфіксом у Посланні до Євреїв1:11, артикль лише раз вживається у Псалмах 114:7; Maрвін H Поуп Ель в угаритських текстах  (El in the Ugaritic Texts); див. також ‘eлоах, Р. Лерд Харіс, Теологічний Словник Старого Заповіту, Інститут Муді Байбл, Чікаго, 1980, стор. 43). Елоах ніколи не вживається у сполученні з іншим Божественним іменем (там же).

Елоах визначається як Бог об’явлення Виходу 34:6-7, як ми можемо судити з того, як воно вживається у книзі Неємії 9:17.

Вихід 34:6-7:

6  І перейшов Господь перед лицем його, та й викликнув: Господь, Господь, Бог милосердний, і милостивий, довготерпеливий, і многомилостивий та правдивий,

7         що дотримує милість для тисяч, що вибачає провину й переступ та гріх, та певне не вважає чистим винуватого, бо карає провину батьків на дітях, і на дітях дітей, і на третіх, і на четвертих поколіннях.

 

Таким чином, Єгова, котрий прийшов ще до Мойсея, об’явив Ель, якого розумыли як к Елоаха, тобто, Бога.

 

Неємія 9:17 :

 17  І відмовлялися вони слухати, і не пам'ятали чуд Твоїх, які Ти чинив був із ними, і стали твердошиї, і настановили собі голову, щоб вернутися до своєї неволі в непослуху. Та Ти Бог, що прощаєш, Ти ласкавий та милосердний, довготерпеливий та багатомилостивий, і Ти не покинув їх!

У книзі пророка Даниїла 11:37-39 говориться про те, що великий анти – бог містить у собі Бога, котрий є сила (міць) сам по собі. Отже, Елоаха вважають досконалим Богом, що є опорою для всіх, хто має надію в Ньому. Ім’я Елоах еквівалентно імені Ела [h] імені  Бога згідно правилам арамейської транскрипції. То є Всемогутній Бог, як ми можемо переконатися, прочитавши книгу Йова. Елоах є основа імені Аллаха в ісламі.

Ім’я Елоах тричі зустрічається, перемежовуючись зі скелею (Спасіння), що є засобом непрямої номінації Бога (Повторення Закону. 32:15; Пс. 18:31 [H 32]; Іс. 44:8). Та навпаки, ім’я Елоах тричі вживається у контексті страху, що його мають відчувати грішники (Пс. 50:22; 114:7; 139:19). Сутність Елоаху, Отець, який є Творець та опора Всесвіту (Бут. 1:1; Неєм. 9:6; Пс. 124:8; Іс. 40:26,28; 44:24; Дії 14:15; 17:24-25; Об’яв. 14:7). За Його волею було створене все, що існує.

 

Об’явлення 4:8-11:

 8  І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!

 9  І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні,

 10  тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть:

 11  Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!

 

Цей об’єкт поклоніння Ягня Собору Старійшин, є Бог, котрий є Отець. Ця Рада (Собор) є Царство Небесне.

Бог перед початком

Попервах Бог існував один, та нікого, окрім нього, не було. До початку існування світу він був один у самотності Своїй. Таким чином, період його самотності був періодом преіснування. 

 

Ісая 43:10:

 А Мои свидетели, говорит Господь, вы и раб Мой, которого Я избрал, чтобы вы знали и верили Мне, и разумели, что это Я: прежде Меня не было Бога и после Меня не будет.

 

До Нього нічого не було та нічого не буде після. Таким чином, Він є Перший та Останній Альфа та Омега. У Об’явленні 1:8, Бог дає об’явлення Ісусові Христу. Отже, Бог говорить Христу, що Він є Альфа та Омега та Всемогутність.

 

Об’явлення 1:8 

" 8  Я Альфа й Омега, говорить Господь, Бог, Той, Хто є, і Хто був, і Хто має прийти, Вседержитель!

 

Отже, Отець, як Елоах, Вседержитель та об’єкт створення, також, як і сам творець. Він поширює свою владу через Месію від пришестя Його (Об’яв. 22:13). Цей аспект також було досить ґрунтовно розглянуто у статті Aрх творення Бога як Альфа та Омега (№. 229)).

Поліваріантність та невизначеність варіантів імені від Елоаха до Елохіма як поняття, що характеризуються категорією множини, також знайшла виразність в імені Єгова (Словник давньоєврейських термінів Стронгса) (Strongs Hebrew Dictionary (SHD) 3068), а також Яхве (SHD 3069). Існували численні істоти-поняття, що носили теж саме ім’я Єгова (окрім того, дехто вживав ім’я Яхве), прикладом того можуть бути деякі згадки, що зустрічаються у Старому Заповіті. Під Єговою розуміють Бога Ізраїльського; у юдеїв цей же Бог зветься Адонаі, коли виникає потреба прочитати та вимовити Його ім’я. Під Яхве розуміють Бога, що його євреї звуть Елохім, коли виникає потреба прочитати та вимовити Його ім’я. Отже, має місце вживання двох імен-сутностей. Ось чому ім’я Єгова зазнавало змін завдяки книжникам, котрі вважали за правильне Адонаі. Це ім’я можна зустріти у Старому Заповіті 134 рази. Єгова ж є ім’ям, що було промовлено самим Богом. Проте це ім’я здобуло значного поширення та його нерідко застосовували по відношенню до численних істот-понять. Прикладом цього може бути фрагмент Буття, у якому описується, як перед Авраамом з’явилися три Єгови для того, щоб передати йому Слово перед тим, як було зруйновано Содом; також двоє з них зійшли до Лота у Содомі. (пор. Бут. 19:24). Ці тексти зазнали змін (пор. Кишеньковий Довідник Біблії Додаток 32) (пор. також Питання, що їх часто ставлять: Серія 1 Природа Бога) (Frequently Asked Questions: Series 1 The Nature of God (№. 3)).

Проблема початку існування напрочуд широко висвітлюється у статті Влада Бога (№ 174). Існує місце, у  якому Дух зріднився з Богом, а не лише став окремими його виявами та образами божественної сутності, тобто,  влади та могутності Бога. Бог існував у своєї невідхильній постійності. У самотності своїй він був безсмертний (1Tим. 6:16). Бог є Цар усіх часів (1Tим. 1:17; пор. Грецький текст Тобіта 13:6,10) та Бог часів (theos tυn aiυniυn, пор. Эккл 36:17; Ісая. 9:6; Єр. 10:10). Бог розпочав творити, та внаслідок його дій виникла відносність Духу та, отже, час. Бог наділив себе здатністю до одвічності, на відміну від дітей своїх з моменту їх створеня та початку їх існування. З моменту створення Духу, що вільно та незалежно від будь-кого ширяв над поверхнею води, він був розум — ропочався час (як категорія руху матерії — прим перекл.). 

Початок

Бог розпочав творити. Першим актом творіння, крок за кроком, були Його Сини, котрі створили елохім. Так створювався дух. Сини Бога були досить численні. Святий Дух мав владу та могутність божественної сутності (істоти), що з’єднувала елохім, та котра також надала їм можливість бути єдиним з Богом (див. статті Святий Дух (№ 117); Вічне Життя (№ 133); Щодо Безсмертя (№. 165); Єдиносущний отець (№. 81); Рід святого духу (№ 155); Святощі Бога (№. 184); Бог наш Спаситель (№. 198)). Час розпочався з моменту створення Сил Небесних (див. також Августин Боже місто; та статтю Боже місто (№. 180)).

Рада (Собор) Елохімів як Синів Бога

Сини Бога стали часткою певної системи. Вони безпосередньо підпорядковувалися Раді (Собору); доказом цього може бути фрагмент Книги Об’явлення. До складу Ради (Собору) входили двадцять дев’ять істот або сутностей, які оточують трон Божий; двадцять чотири старця з первосвящеником на чолі. До того ж, було чотири серафіми (їх називали живими істотами, оскільки їх завжди зображували з головами). Сатана був помазаник Херувим біля трону Господа. (Єзик. 28:14).

Рада скликала Собор Елохімів чи Собор або ж Раду Богів. Фізично все було створене елохімами.

 

Буття1:1 1:

 1  На початку Бог створив Небо та землю.

 

Щоправда, земля не мала форми та була пустою та порожньою.

 

2  А земля була пуста та порожня, і темрява була над безоднею, і Дух Божий ширяв над поверхнею води. (Бут. 1:2).

 

Елохім створив людину за образом та за подобою Своїм.

 

Буття 1:26-27:

 26  І сказав Бог: Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і над усею землею, і над усім плазуючим, що плазує по землі.

27     І Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.

 

Відтоді елохім вирішує створити чоловіка (адама без артикля; звідси походить весь рід людський) за образом та за подобою Своїм. У вірші 27 ім’я Бога визначається категорією однини, коли йдеться про Творця. Мужчина (чоловік), що його було тут створено — це адам  з артиклем, звідти походить (визначений, конкретний — прим. перекл.) Адам з артиклем (в англійській мові артикль — граматична категорія, прим. перекл.). Отже, існують, як ми розуміємо, два аспекти цього створення.

Згодом створення набуло закінчених форм, а це означає, що були створені небо та земля (Бут. 2:1). З Повторення Закону 32:8-9 нам стає відомо, що Бог Вседержитель установив народи згідно Синам Божим (bene Eliym; DSS) чи янголам Божим (‘agellon theou; LXX). Масоретський текст зазнав певних змін, через деякий час після Христа, у ньому буквально зазначалося: згідно числу колін Ізраїлю.

 

Повторення Закону 32:8-9:

 

8  Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.

 9  Бо частка Господня народ Його, Яків відміряний уділ спадщини Його.

 

Виправлене Стандартне Видання Біблії (ВСВБ) визнає правильність тексту та вірність перекладу. Існували численні Сини Господа (див. також Преіснування Ісуса Христа (№. 243)).

 

Зірки Бога

З Повторення Закону 32:6 Вседержитель може бути визначений як Отець та Творець.

 

Повторення Закону 32:6-7

 

6  Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

7         Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.

 

Таким чином, Вседержитель є Отець та Син Божий, є першопричиною (найстаріші поняття-сутності). Єгова у даному тексті є дехто нижчий за старшинством, ніж Бог Ізраїлю. Отже, Єгова є влада, що її поклав сам Бог Вседержитель, котрий є Отець. Він призначив Елохім згідно кожному народу, за числом їх, яке, насправді, складає сімдесят. Існує як внутрішній, так і зовнішній Собор (або ж Рада первосвящеників) чи Елохім. Єгову було призначено на троні Собору (Ради). Його було помазано як Бога Ізраїлю з тим щоби встановити наміри Господа стосовно Спасіння, що постали як необхідність після подій в Едемському Саду та повстанням Сил Небесних, коли Сатану було усунено та поміщено над Садом Едему як Херувіма чи или Ранкову Зірку або ж Денна Зірка (пор. Доктрина первинного гріха; частина перша. Едемський Сад (№ 246)).

Це плем’я ранкової зірки було численним з моменту створення. З часом, до його складу увійшов Христос та обрані Богом.

 

Йов 38:4-7:

 4  Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання!

 5  Хто основи її положив, чи ти знаєш? Або хто розтягнув по ній шнура?

 6  У що підстави її позапущувані, або хто поклав камінь наріжний її,

7         коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?

 

Якщо вірити Якову з Книги Чисел 24:17, то мала з’явитися зірка. Зірка, що мала прийти на зміну нової, тої, що впала з неба (Об’яв. 8:10). ТО є символ Христа, котрий прийшов на зміну Сатані як Ранкова Зірка (див. також статтю Люцифер: Носій Світла та Ранкова Зоря (№. 223); Мета Творіння та Церкви Христа (№. 160); Aрх Творення Бога як Альфа та Омега (№ 229)).

Денна зірка чи Ранкова Зірка мала зійти в сецях наших (2Пет. 1:19). Нам була дана Ранкова Зірка через Христа (Об’яв. 2:28; 22:16). Ми всі повинні підкоритися Богові та Вседержителю, адже ми є нащадки Його.

Син, який був Елохім Ізраїлю

Ізраїль збагнув відношення верховних та підлеглих елохім. Під Отцем розуміли Верховного або Бога Вседержителя. Він був один як Елоах, Ель від Еля. Сина Божого було намащено як Єегову чи Елохі Ізраїлю; він був підлеглим.

 

Псалми 45:6-7

6  Престол Твій, о Боже, на вічні віки, берло правди берло Царства Твого.

7 Ти полюбив справедливість, а беззаконня зненавидів, тому намастив Тебе Бог, Твій Бог, оливою радости понад друзів Твоїх.

 

Аж до втілення Ісуса Христа його статус було визначено як елохім. Він був Словом елохім та дії його були їх діями (тобто він діяв так, як вони вділи б, якщо були б замість нього). Він здіймався над своїми друзями з моменту свого Воскресіння як Син Бога через владу, що її поклав Святий Дух.

Римлянам 1:4

4  і об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого

Ця множинність елохімів (богів) стає очевидною з коментарів Філістини.

 

1 Самуїлова 4:8

 8 Біда нам! Хто нас урятує від руки цих потужних богів? Оце вони, ті боги, що вдарили були Єгипет усякою поразою у пустині!

 

Всесильні боги тут буквально означають множинність, багатоликість елохім самих по собі. Таким чином, Єгова говорив від імені Елохім. Син Божий Бог Ізраїлю діяв як цар міста та, за розпорядженням Великої Ради, до складу якої входили друзі або спільники його (metoxous Пс. 45:6-7 LXX; Евр. 1:8-9). Народи також усвідомлювали багатоликість елохім.

 

1 Царств 20:10

10  І сказав Давид до Йонатана: Хто повідомить мене, якщо батько твій відповість тобі жорстоке?

 

Боги тут є елохіми. Таким чином, Йонатан визнаний елохімом.

Єгова Ізраїлю судить серед елохім.

 

Псалми 82:1  Псалом Асафів. Бог на Божім зібранні стоїть, серед богів Він судить:

 

Тут стає очевидним, що елохім посів своє місце серед Богів чи Ель.  Серед елохім він займає місце судді. Текст говорить про це й далі. Отже, виходячи з цього, ми можемо дійти висновку про те, що ієрархічна система Бога з синами поширюється на весь сонм Богів. Як ми знаємо, під системою розуміли як поширення божественної спорідненості на обраних, що є очевидним з праць Іренея (див. статью Рання теологія Божества (№. 127)).

 

Псалми 82:6:

6 Я сказав був: Ви боги, і сини ви Всевишнього всі,

 

Вважають, що проміж богів (елохім) нема нічого іншого, окрім Елохіма (Єгови) (тут перекладено як Господь).

 

Псалми 86:8

8  Нема, Господи, поміж богами такого, як Ти, і чинів нема, як чини Твої!

 

Єгошуа чи Ісус Христос у Новому Заповіті

Надзвичайно важливо переконатися в тому, що ми повної мірою усвідомлюємо сутність подій, що відбуваються у Новому Заповіті, та звідки походить ім’я Ісус та для чого воно вживається.

Ісус насправді не було іменем Месії, якого так звикли звати, тобто Христа. Його ім’я було Джошуа або Єгошуа в англійському вживанні, тобто звук «Дж» вимовлявся не твердо, але ж м’яко. Ім’я Джошуа було у постійному використанні та вживалося в англійській мові протягом декількох тисяч років. Його використовують у Новому Заповіті, також як і в Старому Заповіті, до того ж, воно зустрічається у тій формі, в якій його вживали аж за часів створення Септуагінти, тобто її перекладу. Зокрема, ми можемо зустріти це ім’я у перекладах Послання до Євреїв. Ці переклади було зроблено в Олександрії, приблизно трьомастами роками раніше пришестя (першого приходу) Христа.

Тексти Септуагінти являли собою досить значуще досягнення. Вони мали стандартну грецьку форму для слів з юдейської мови. «Єзус» є транслітерація грецького слова у Септуагінті, так би мовити, інтерпретацією імені Джошуа чи Егошуа текстів Старого Заповіту. Септуагінта була Біблією Нового Заповіту. Більшість цитат з Нового Заповіту наведено саме з Септуагінти версія (LXX). Септуагінту було ухвалено як канонічний  текст за часів Христа. Неприхильні вигуки фарисеїв, тобто зосередження рабинського клану, (що, власне прийшло на зміну фарисеям) з приводу цієї версії стали чутними лише після руйнації Храму, тобто вже на початку другого століття.

Таким чином, за часів Христа ніхто не намагався заперечувати канонічність Септуагінти. Більш того, вона (Септуагінта) згодом стала основою для написання Нового Заповіту. Грецькі слова, що вживаються у Септуагінті, знайшли своє подальше застосування у Церквах Нового Заповіту. Поява ж перекладу англійської Біблії, котра була перекладом з грецької мови, датується набагато пізніше. Через багато століть, у нас зявилася англійська версія Біблії Нового Заповіту.

Отже, відтепер проблема полягала у тому, що слово Єгошуа фактично було перекладом з грецької мови, де зазначалося буквально: Джошуа. Саме це ім’я (як інваріант перекладу) зустрічається декілька разів у Новому Заповіті. Воно (це ім’я) стосувалося низки різних людей та, до того ж, його  по-різному перекладали.  Так, наприклад, у Виправленому Стандартному Виданні Біблії, у Посланні до Євреїв 4:8 слово Джошуа послідовно перекладається як Ісус (тобто, перекладач й у подальшому дотримується варіанту перекладу чи транскрипції імені, що він обрав — прим. перекл.). Отже, слово Джошуа упродовж усього тексту Нового Заповіту перекладається грецьким словом Єзус. Незважаючи на це, Послання до Євреїв звертається до Джошуа,  сина черниці й цей факт знайшов своє підтвердження в усіх версіях Біблії. Булінгер у своїх нотатках з Кишенькового Довідника Біблії підкреслює той факт, що Книга Послання до Євреїв визнає неоднозначність вживання імені, тобто що Послання до Євреїв 4:8 не відноситься до імені Ісус, маючи на увазі , Христос, але ж, воно відноситься до Джошуа, сину Черниці.

Інший Джошуа, що його звуть Юстином з Колосії, також іноді вживається під цим ім’ям (Колос. 4:11). Існують нащадки Христа за генеалогічною лінією.

В Євангеліях від Луки 3:29 ми можемо прочитати про те, що Джошуа був сином Єлизара. У даному випадку, слово перекладене як Джошуа у грецькій мові, де воно буквально означає — Ісус. Ніхто не має твердої версії чи переконань з приводу того, що Джошуа, син Єлизара та Отця носить насправді ім’я Ісус. Це всього лише грецька традиція писати ім’я Джошуа, використовуючи при цьому правила, що їх запроваджено ще за часів написання Септуагінти. Виправлене Стандартне Видання Біблії приховує цей факт, та називає у даному випадку Джошуа Осією. Це грецьке правило перекладати ім’я Джошуа зберігається при перекладі Послання до Євреїв 4:8 та й далі. Існує ще одна людина, по відношенню до якої вживається ім’я Єзус, та й знову його перекладають інакше. Варіації рясніють різними іменами Ягошуа (чи Яхошуа), а також Джешуа, Хозія, Хошеа, Осія, але ж, в Книзі Послання до Евреїв також спостерігають певні розбіжності.

Порівняльне вживання та використання імен у Септуагінті можна побачити, якщо дослідити усі варіанти вживання слова Яхошуа чи Яхшуа у Посланні до Євреїв у Старому Заповіті. На англійську мову це слово було перекладено як Ісус чи Єзус грецькою мовою. Слово “Ісус” є транслітерацією грецького слова; це невірна передача імені в англійській мові. Важливим аспектом цього питання є та обставина, що при перекладі з грецької мови на англійську (мову) вам прийдеться застосовувати правила та традиції Септуагінти та  Книгу Послання. Таким чином, аж ніяк нема нічого дивного у тім, що грецьке “Єзус” перекладається як Джошуа. Правила перекладу говорять нам, що імена потрібно  передавати з урахуванням їх адаптації у контексті англійської ономастики.

Таким чином, коли ми бачимо “Єзус” у Новому Заповіті згідно правил, започаткованих за часів створення Септуагінти, то ми повинні усвідомлювати, що це ім’я має відношення до Джошуа — імені, що його вживають протягом багатьох століть. Школи, в яких сповідався догмат триєдиного Бога, намагалися провести межу розбіжностей між різними людьми, що їх імена згадуються у Старому та Новому Заповітах. Отже, з боку прибічників вчення про Трійцю були спроби приховати тісний зв’язок (факт невід’ємності одне від одного) між книгами (Старого та Нового Заповітів. Отже, можна побачити певні розбіжності між законом та тим, яким саме чином він застосовується у Біблії. Закон Бога у Новому Заповіті було викладено ясно та зрозуміло, так що не треба додавати великих зусиль аби відрізнити цей текст від інших джерел, що з’явилися протягом періоду  після пришестя Христа. (Месіаниський прихід Джошуа, Месії у Новому Заповіті). Отже, йому надали ім’я Ісус Христос, що означає Ісус Помазаник. Так що слово, що вживається як Помазаник перекладено в англійській та в Новому Заповіті Месія; існувало більше, ніж один Месія. Таким чином, Джошуа є правильна форма від грецького Єзус. Якщо ви — грек, тоді нема ніяких сумнівів у тому, яка у вас фонетика, ви би тоді, звичайно, звернулися б до грецького варіанту Нового Заповіту. Ви б, певна річ, прочитали б там «Єзус» замість «Джошуа»; для послідовності, адже так написано у LXX. Але ж ми не збираємося говорити грецькою мовою. Ми говоритимемо англійською та розглядатимемо англійські варіанти перекладу, що вони мають відношення до «дійових осіб» Біблії. Стає досить  очевидним, що існує певна послідовна структура біблейських текстів та що Новий та Старий Заповіт необхідно розглядати як єдине, нерозривне ціле.

Біблія існує як дещо взаємозалежне, підлегле одному й тому ж об’єкту та одній спільній ідеї. Та дуже важливо, щоб ми це усвідомлювали. Також надзвичайно важливо, при перекладі Біблії на інші мови, зберігати еквівалентність та адекватність перекладу при передачі біблейських імен будь-якою мовою. Інакше, біблейські імена набувають форм цільової мови, то може бути російська, українська, французька, німецька, датська чи будь-яка інша мова. Просто неетично робити наголос на певних розбіжностях, до того ж це н6е має сенсу, якщо, звичайно, не брати до уваги особливу зацікавленість у цьому прибічників догмату триєдиного Бога. Останні ж намагаються будь-як знайти підтримку для своєї антиномічної теорії, котра лежить в основі їх вчення. Окрім того, це їх прерогатива маніпулювати біблейськими текстами, намагаючись якимось чином виправдати свою теорію, навіть якщо для цього потрібно було б зауважити на невірності перекладу, спотворенні автентичних учасників подій, що відбувалися за біблейських часів. Для нас же напрочуд важливо відновити справжній зміст та структуру Святого Писання.

Джошуа — це ім’я, що його вживали по відношенню до Христа Месії, оскільки це означає, буквально, Спасіння від Бога. Джошуа, син Черниці, отримав ім’я Спасіння Бога, Сина Терпіння. Тобто, мається на увазі, що спасіння походить від терпіння. Ім’я Месії означало, що Спасіння виходить від Сина Божого. Спасіння Бога походить від Бога. Ось в чому полягає значущість імені Месії, та тому його нарекли Яхошуа чи Джошуа та чому ім’я Ісус приховує цей підтекст.

Для ілюстрації, візьмемо випадок, коли ві досліджуєте, ким була мати Месії, ми бачимо, що її ім’я Марія (Маріам), та це ж ім’я Марія послідовно проноситься  через весь Новий Заповіт. Ім’я ж її сестри було Марія (Маріа). Ім’я Мері взагалі не зустрічається на шпальтах розповідей Нового Заповіту. Це лише спроба перелаштувати ім’я матері Месії на англійський манер, так що, насправді, Марія не була матір’ю Христа. В усіх випадках, за виключенням одного, де використовується менше число варіацій, Марія (Маріам) — це ім’я його матері, а Марія (Марія) є ім’я його тітки. Його батька звали Йосиф. Нам це відомо. З Йосифом ні в кого не виникало будь-яких проблем, проте, коли справа заходить про братів Христа, то замість того, щоб вживати звичайні (нормальні) імена англійською, вони приховують їх .

Потрібно визнати справедливість цих зауважень. Ми розглядаємо їх у вступному коментарі до Біблії та, зокрема, до Нового Заповіту, коли ми візьмемо імена та пояснимо, як саме вони вживаються. Ні до чого доброго це не нас не приведе, якщо ми будемо все глибше поринати до єресі прибічників догмату триєдиного Бога Англіканської Церкві, що вони її поширювали, та яка й досі в значній мірі розповсюджена у деяких церквах. Ця доктрина принесла більше шкоди для розуміння теології Библії чи Законів Бога, ніж будь-яка інша доктрина та церковний інститут англомовного світу. Христос завжди вважав та завжди вважатиме їх єретиками. Це аж ніяк не означає, що ми маємо дотримуватися чи наслідувати їх помилки. Біблейській істині потрібно надати чіткості, ясності та  послідовності.

 

Бог Богів

Господь є великий Ель та цар над усіма богами.

 

Псалми 95:3 3  бо Господь Бог великий, і великий Він Цар над богами всіма,

 

Псалми 96:4-5

4  бо великий Господь і прославлений вельми, Він грізний понад богів усіх!

 5  Бо всі боги народів божки, а Господь створив небеса,

.

 

Псалми 97:7-9

 7  Нехай посоромлені будуть усі, хто ідолам служить, хто божками вихвалюється! Додолу впадіть перед Ним, усі боги!

 8 Почув і звеселився Сіон, і потішились Юдині дочки через Твої присуди, Господи,

 9  бо над усією землею Найвищий Ти, Господи, над богами всіма Ти піднесений сильно!

 

Тут Єгова визначається як Вседержитель. Таким чином, йдеться насправді про дві сутності, Єгову, Бога Ізраїля та Єгову Вседержителя. Цей Єгова (чи Яхве) Вседержитель вище над усіх богів.

Всевишній та Бог Богів

 

Псалми 135:5 Знаю бо я, що Господь і Владика наш більший від богів усіх!

 

Тут Адонім чи наш Бог є сутність, що вона над усіх богів. Звідси виходить той факт, що першочерговість поширилася на богів Ізраїлю. Виходячи з вище зазначеного, ми можемо сказати, що він покладений як Вседержитель Богів (Елохім). Проте, він не є Елохім над Елохімами (тобто Боги над Богами — прим. перекл.). Це місце приготовано для Елоаха, Вседержителя.

 

Псалми 136:2   Дякуйте Богу богів, бо навіки Його милосердя!

 

Він один є адонім над адонімом Бога Богів. Він створив все та призначив йому бути; звідси виникає категорія множини числа в текстах Єремії 10:10-11.

 

Єремія 10:10-11:

 

 10  А Господь Бог правдивий, Він Бог Живий та Цар вічний! Від гніву Його затрясеться земля, і не знесуть Його гніву народи.

11     Отак їм скажіть: боги, що неба й землі не вчинили, погинуть з землі та з-під неба цього!

 

Отже, як ми можемо побачити з усього вище наведених  текстів, існує лише один справжній та істинний Бог. Він є той, що живе (живий) Бог та  Цар на віки віків. Таким чином, Елохім (тобто Боги) набували різноманітних форм та відігравали різні ролі у створенні світу. Єдиний істинний Бог створив Землю через владу (могутність) свою та мудрість свою.

 

Єремія 10:12-13:

12  Своєю Він силою землю вчинив, Своєю премудрістю міцно поставив вселенну, і небо напнув Своїм розумом.

 13  Як голос Його забринить, у небесах шумлять води, а коли підіймає Він хмари із краю землі, коли блискавки чинить дощем та вітер виводить з криївок Своїх,

 

Цей акт творення було здійснено Богом та через Нього. Деякі аспекти створення світу стали прерогативою Месії, перворідного від створення. Проте один з цих аспектів все ж таки потребує пояснення.

 

Ефесян 3:9 та висвітлити, що то є зарядження таємниці, яка від віків захована в Бозі, Який створив усе

 

Слова dia ‘Iesou Christou чи Ісусом Христом невірні. Ці слова можна зустріти у Рецептусі (Receptus), а отже, і у Стандартному Виправленому Виданні Біблії, втім, їх немає у давніх текстах. Окрім того, їх також немає у сучасних версіях Біблії. Стандартне Виправлене Виданні Біблії правильно співвідносить текст:

 

Колосян 1:15-20

 15  Він є образ невидимого Бога, роджений перш усякого творива.

 16  Бо то Ним створено все на небі й на землі, видиме й невидиме, чи то престоли, чи то господства, чи то влади, чи то начальства, усе через Нього й для Нього створено!

 17  А Він є перший від усього, і все Ним стоїть.

 18  І Він Голова тіла, Церкви. Він початок, первороджений з мертвих, щоб у всьому Він мав першенство.

 19  Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота,

19     і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров'ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне.

 

Потрібно зазначити, що там буквально сказано: він є, понад усім (йдеться про Христа).

Адміністративну структуру або ж ієрархічну структуру неба не треба змішувати з поняттями-сутностями елохім (богів) самих по собі. Архаі є слово, котре зустрічається у Посланні до колосян; воно використовується для того, щоб спростувати аргумент стосовно створення світу через матерію, котра сама по собі є архаї див. статтю Святий Дух (№ 117); а також Розвиток неоплатонічної моделі (№ 17)).

Саме покоління Христа та синів Бога утворило основу, першопричину створення Бога. Цей початок створення Бога є як раз тим, про що, власне кажучи, йдеться у Книзі Об’явлення 3:14.

У Христі розкривається уся повнота Бога, та вона з радістю живе у Ньому. Таким чином, Христос є посередник, пособник Всевишнього як початок Його Створення. Він був першим, хто піднявся з мертвих, таким чином, він є перший в усім та все існує через нього. Втім, все, що існує має в собі одного Отця та одне джерело походження, одну першооснову та одного творця, що він і є один істинний Бог.

 

Малахія 2:10 Чи Отець нам усім не один? Хіба Бог не один нас створив? Чому ж один одного зраджуємо ми, щоб нам зневажати заповіт батьків наших?

 

Отець є Бог Сил Небесних (Мал. 1:6). Він розповсюджує владу свого Батьківства на богів (елохім), що вони їм призначені бути. Ісая 9:6 розповсюджує владу свого Батьківства на Месію. Існує напрочуд багато виявів проявлений Батьківства (Патриа) на небі й на землі та усі вони носять ім’я Його та славлять ім’я Його (Еф. 3:14).

 

Ефесян 3:14-15

 

 14  Він бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом,

 15  Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши,

 

 

Втілення

У Книзі послання до Євреїв 1:6 міститься посилання на перворідного, котрий увійшов до світу. Ця сутність, перворідний (prυtotokos), першопричина усього, що існує  Колосян 1:15, визначається та згадується як Син. Син є також prυtotokos Марії (Маріам або ж Мері) (Матв. 1:25; Лука. 2:7). Син був також  prυtotokos серед багатьох братів своїх. Це поняття вперше вживається у ряді, що визначається специфікатором.

Деякі з прибічників догмату триєдиного Бога намагалися й намагаються стверджувати, що Марія (Мері) не мала інших дітей. То є неправда. У Христа були брати й сестри  (Матв. 13:55-56); (пор. статтю Діва Марія та Сім’я Ісуса Христа (№ 232)). Імена братів Ісуса були: Яків (Jacob) котрого язичники назвали Яковом (James); Йосиф, якого названо на честь його батька; також Юда, якого названо на честь народу, до якого він належав, тобто юдеїв; й, нарешті, Симон. Ми не маємо достеменних відомостей щодо імен його сестер, адже з цього приводу не існує відповідних записів чи письмових згадок, втім їх імена досить ясно випливають з контексту Біблії, та в англійській мові вони існують з часів написання Старого Заповіту. Таким чином, стає ясно, чому ці імена зазнали таких змін. Дехто зловживає цією обставиною, для того щоб спростувати той факт, що Марія мала  інших дітей окрім Ісуса, тобто піднести Марію до рангу богині. То є прерогатива православної віри та системи православної Пасхи. Втім, досить незручно заперечувати, що Марія (Маріам) мала інших дітей, коли є Йосиф, який має точнісінько таке ж ім’я, що й син Марії, один з братів Христа, а ім’я його батька було Йосиф. Стає зрештою зрозуміло та очевидно, що він носив ім’я свого батька. У сім’ї Христа використовувалися сімейні імена, отже, це потрібно пам’ятати.

Месія також став першим, хто народився знову та піднявся з мертвих. Отже, він є початок подібно до того, як голова є першооснова тіла. У тому ж самому контексті він також був початком створення Бога (Об’яв. 3:14). Уся структура як одне ціле була створена Богом через призначення його — бути усьому, що існує. Таким чином, він став частиною певеної системи божественних цілей та намірів для того, щоб виконати увесь замисел Божий, так як це сталося з глобальним планом створення світу. Чільний статус Месії випливає та стає закономірним з системи божественних цілей та намірів та волі Його (див. Aрх та Створення Бога як Альфа та Омега (№. 229)).

Нам стає відомо з книги Івана 17:3, а також 1Івана 5:20, що це є Єдиний Істинний Бог Отець та Ісус Христос, Його син.

 

Іван 17:3

Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його.

 

1Іван 5:20

20     Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він Бог правдивий і вічне життя!

 

1Тимофія 6:13-16

13  Наказую перед Богом, що оживлює все, і перед Христом Ісусом, Який добре визнання засвідчив за Понтія Пилата,

 14  щоб додержав ти заповідь чистою та бездоганною аж до з'явлення Господа нашого Ісуса Христа,

 15  що його свого часу покаже блаженний і єдиний міцний, Цар над царями та Пан над панами,

 16  Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. Честь Йому й вічна влада, амінь!

 

Месія був змушений відстрочити своє вічне життя, що її дав Йому Отець та прийняти людський вигляд та форму людини. Він став смертним за волі Отця Свого та знову прийняв життя теж за волі Його. (Іван 10:17-18).

 

Іван 10:17-18

17  Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.

 18  Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.

 

Друге пришестя

Пришестя Сина Божого проголошується у назначений час лише Всевишнім, котрий є Цар Царів та Бог Богів та котрий єдиний та безсмертний та невмирущість його одвіку (див. статтю Вічне Життя (№. 133), а також Щодо Безсмертя (№. 165)). Він призначає сина свого та надає йому повноважень установити Царство Бога, як ми можемо побачити та переконатися з Книги Об’явлення 17:14 та 19:16. Ці імена написані на одежі та на стегні Месії.

 

Об’явлення 19:11-16

11  І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює.

 12  Очі Його немов полум'я огняне, а на голові Його багато вінців. Він ім'я мав написане, якого не знає ніхто, тільки Він Сам.

 13  І зодягнений був Він у шату, покрашену кров'ю. А Йому на ім'я: Слово Боже.

 14  А війська небесні, зодягнені в білий та чистий віссон, їхали вслід за Ним на білих конях.

 15  А з Його уст виходив гострий меч, щоб ним бити народи. І Він пастиме їх залізним жезлом, і Він буде топтати чавило вина лютого гніву Бога Вседержителя!

 16  І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами.

 

Бог діє через Сина Божого, як призначив Вседержитель

Слово Бога є Син Його. Воно було з Богом на початку усього, що існує. Воно було з (або ж у) Бога (ton theon) воно (слово) було  теос чи елохім. Ми знаємо, що елохім (боги) є підлеглі Його (це стає очевидним з Псалмів. 45:6-7; Євр. 1:8-9). Павло визнає, що немає  Бога (теос) окрім одного; але було багато богів (теои) (теои поллои) та вседержителя (куриои) на небі, хоча був лише один Бог Отець та один Бог Ісус Христос (1Кор. 8:5-6; Коментарі Маршала (Marshall’s Interlinear)). Уся структура (ієрархічну систему буде поєднано в одне під владою цих (божественних – прим. перекл.) сутностей та систему храму буде повністю відновлено у її первісному вигляді, як на небі, так і на землі. Бог обрав діяти як призначено Їм Святим Богом, який згодом помастив царя Ізраїльського, про що ми можемо дізнатися з Псалмів 89:18-20.

 

Псалми 89:18-20

18  (89-19) бо щит наш Господній, а цар наш від Святого ізраїлевого!

19  (89-20) Тоді богобійним Своїм промовляв Ти в об'явленні та говорив: Я поклав допомогу на сильного, Я вибранця підніс із народу:

 20  (89-21) знайшов Я Давида, Свого раба, Я його намастив Своєю святою оливою,

.

Стандартне Виправлене Видання Біблії певною вірою викривляє та спотворює цей текст. Це, здебільшого, пов’язано з прихованими лейтмотивами тексту та різноманіттям біблейських алегорій (див. Коментарі Гріна до основного тексту).

Устрій Царства Небесного було запроваджено на землі у вигляді Храму Ізраїлю від скинії, котрі стали найвищою точкою (кульмінацією) Храму Соломона.

 

Євреїв 8:5  

5  Вони служать образові й тіні небесного, як Мойсеєві сказано, коли мав докінчити скинію: Дивись бо, сказав, зроби все за зразком, що тобі на горі був показаний!

 

Окрім того, ми можемо побачити, що два помазаника, котрі покривали херувимів або Херувим у шатрах, (Вихід. 25:18-22) покриваючи двох на ковчезі заповіту Господнього. Херувим містив у собі чотири живі істоти. Незважаючи на це, існувало лише два Херувими, з головою лева та з людською головою, у зовнішньому розділі Храму Єзекіїля, по обидві боки Пальмового дерева, котре є Христос. (Єзек. 41:19). Сатану було поміщено з охоронцем, якого помащено херувимом на горі Господній (Єзек. 28:14).

 

Єзекіїль 28:14-18

14  Ти помазаний Херувим хоронитель, і Я дав тебе на святу гору Божу, ти ходив посеред огнистого каміння.

 15  Ти був бездоганний у своїх дорогах від дня твого створення, аж поки не знайшлася на тобі несправедливість.

 16  Через велику торгівлю твою твоє нутро переповнилось насиллям, і ти прогрішив. Тому Я зневажив тебе, щоб не був ти на Божій горі, і погубив тебе, хоронителю Херувиме, з середини огнистого каміння.

 17  Стало високим твоє серце через красу твою, ти занапастив свою мудрість через свою красу. Кинув Я тебе на землю, дав тебе перед царями, щоб дивились на тебе.

 18  Многотою провин своїх, через кривду торгівлі своєї зневажив ти святині свої. І вивів Я огонь з твоєї середини, і він пожер тебе, і Я зробив тебе попелом на землі на очах усіх, хто бачить тебе.

 

Таким чином, нам стає зрозуміло, що Сатана є цар Тиру. Його було скинуто та повергнуто  на землю. Він був сином зірниці досвітньої або ж Люцифером, Ясною Зорею чи Денною Зіркою цієї планети.

 

Ісая 14:12-15:

12  Як спав ти з небес, о сину зірниці досвітньої, ясная зоре, ти розбився об землю, погромнику людів!

 13  Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних,

 14  підіймуся понад гори хмар, уподібнюсь Всевишньому!

 15  Та скинений ти до шеолу, до найглибшого гробу!

 

Адже син зірниці досвітньої чи Ясна Зірка зійти вище Божих зірок та стати подібно Всевишньому. Сатану не влаштовувало те, що він був одною з зірок Бога та Сином Його як помазаний Херувим. Він хотів стати подібним до Вседержителя.

Оскільки Сатана аж ніяк не хотів бути одним з виявленням Бога, маючи при цьому   божественну            природу, він прагнув зрівнятися з Богом. Саме з цієї причини, його було скинуто та кинуто на землю. Але ж, тим не менш, він зберіг шляхи свої до трону Господа.

 

Йов 1:6

6 І сталося одного дня, і поприходили Божі сини, щоб стати при Господі. І прийшов поміж ними й сатана.

 

Ці сини Бога повстали проти волі Всевишнього по той бік річки, як ми бачимо з книги Ісуса Навина 24:14-15.

 

Навин 24:14-15

 14  А тепер бійтеся Господа й служіть Йому в невинності та в правді, і повідкидайте богів, яким служили ваші батьки на тому боці Річки та в Єгипті, та й служіть Господеві.

 15  А якщо зле в очах ваших служити Господеві, виберіть собі сьогодні, кому будете служити, чи богам, яким служили ваші батьки, що по тому боці Річки, та чи богам аморейським, що ви сидите в їхньому краї. А я та дім мій будемо служити Господеві.

 

 

Повстання тривало деякий час, як ми можемо судити з поведінки янголів.

 

Буття 6:2-4

2 І побачили Божі сини людських дочок, що вродливі вони, і взяли собі жінок із усіх, яких вибрали.

3  І промовив Господь: Не буде Мій Дух перемагатися в людині навіки, бо блудить вона. Вона тіло, і дні її будуть сто і двадцять літ.

4  За тих днів на землі були велетні, а також по тому, як стали приходити Божі сини до людських дочок. І вони їм народжували, то були силачі, що славні від віку.

 

Ці Сини Божі належали до Сил, що повстали. Вони залишили своє лоно та вирушили вони за зажерливістю своєю

 

Юди 6-7:

6  І Анголів, що не зберегли початкового стану свого, але кинули житло своє, Він зберіг у вічних кайданах під темрявою на суд великого дня.

 7  Як Содом і Гоморра та міста коло них, що таким самим способом чинили перелюб та ходили за іншим тілом, понесли кару вічного огню, і поставлені в приклад,

 

Христос аж ніяк не переслідував мету зрівнятися з Богом. Нижче ми розглянемо цей аспект. Він прагнув бути ближче до Всевишнього.

Мелхиседек, як випливає з біблійних оповідань, також був священиком Всевишнього Бога (див. статтю Mелхиседек (№. 128)) та роль Месії протягом тривалого часу тлумачили й намагалися збагнути як роль ще одного священика, котрий також був священиком на віки віків після Мелхиседека (Пс. 110:4; Євр. 7:1,11). Цей Бог, котрий був Богом Давида, був, по суті, тим, до кого звертається Книга Псалмів, зокрема у віршах. Там буквально сказано, що Він був посаджений збоку Бога поки вороги Бога Давида (Месії) його не були покладені до ніг його. Цього Бога, котрим був Месія, було переосвячено Богом як пастир на віки вічні після Мелхиседека. Ця сутність, Бог, до якої звертається Книга, є Бог Отець, котрий є Бог Месії, та до якогог звертається текст послання до Євреїв (а з приводу цього не виникає аж ніяких сумнівів). Сончіно також зазначає, що цей текст цілком та повністю звертається до Месії.

Христос або ж Месія визначається як Син Всевишнього у Новому Заповіті, в Євангеліях від Марка 5:7, а також, в Євангеліях від Луки 8:28.

За загальним визнанням, Месія прийняв людське існування задля того, щоби принести себе в жертву. Це було відомо наперед у жертовному храмі Помазання, куди кожного року раз у рік входив Всевишній до Святої Святих для жертви з кров’ю. Як ми можемо бачити з  книги Послання до Євреїв, саме Месія став цією жертвою. Обряд примирення кров’ю був спрямований на те, щоб примирити Сили Небесні з Всевишнім через природу Бога, що її дав їм Бог. Учасники повстання заперечили та відкинули цей шлях та стали мислити по-іншому, а не так, як вчить Закон Бога. Христос не був подібним до Бога, але ж, як Син, він був слухняним Батькові Його. Саме цей нюанс знайшов своє віддзеркалення у книзі Послань до Филип’ян 2:6, про що практично немає нічого у Стандартному Виправленому Виданні Біблії. Стандартне Виправлене Виданні Біблії передає текст віршів з п’ятого по сьомий як зазначається нижче:

 

Филип’ян 2:5-7

5  Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!

 6  Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

 7  але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,

Цей текст нині визнається вченими богословами як невірний переклад оригіналу. 

Це означає, що уподібнення до Бога не повинно сприйматися та розумітися (як це робив  Сатана) як те, що людина може стати подібною дот Нього (Бога), що, до речі,  абсолютно невірно перекладено та доведено до читача у Стандартному Виправленому Виданні Біблії. Арпагмон у даному випадку означає дію захвата або ж заволодіння, або ж те, що беруть, захоплюють, звідси можна прослідкувати етимологію слова трофей чи здобич (в англійській мові вище зазначені слова мають споріднену основу — прим. перекл.).  Тейер не залишає цей факт без уваги (стоp. 74) та пояснює значення сказаного у книзі Послань до Филип’ян 2:6, зокрема, що означає слово морфе (стор. 418). Цей аспект, котрий має відношення до уподібнення до Бога або ж рівності з Ним, аж ніяк не може означати основний пункт чи щось таке, що потрібно вважати теологічним ядром Послання.   

Стандартна Американська Версія Виправленого Видання Біблії, котре вийшло з друку у 1901, переглянуло текст Послання до Филип’ян 2:6 з тим, щоб виправити помилки офіційно затвердженого тексту Канонічного Тексту. У ньому написано буквально наступне:

 

 Чи знаєте ви, що перебувають в Ісусі Христі, котрий є образ Божий, який не міркує про піднесення  до Бога Всевишнього, але виснажив себе та став слугою за образом Бога та в подобі Його. 

 

Давньоєврейська версія Нового Заповіту (під редакцією Давида Стерна) наводить вірш 6 наступним образом:

 

6  Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,

 

Сини Божі усі набули належного визнання та їх стали вважати янголами чи посланниками Бога Всевишнього. Вони нічого не робили за власної волі. Все, що вони робили, було призначено їм згори, згідно волі Господа (Лук. 11:2; Іван 5:30).

 

Іван 5:30

30     Я нічого не можу робити Сам від Себе. Як Я чую, суджу, і Мій суд справедливий, не шукаю бо волі Своєї, але волі Отця, що послав Мене.

 

Елохім Ізраїльський був янголом. Він з’явився Авраамові та був Богом Авраама, Ісака та Якова. Елохім Ізраїльский також був янголом Спокути як нам говорить Яків.

 

Буття 32:1

1  А Яків пішов на дорогу свою. І спіткали його Божі Анголи.

 

Поки до нього промовляли янголи, вони мали категорію множини, він же говорив про Янгола Спокути в однині.

 

Буття 48:13-16

13  І Йосип узяв їх обох, Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.

 14  І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія перворідний.

 15  І він поблагословив Йосипа, та й промовив: Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,

 16  Ангол, що рятує мене від усього лихого, нехай поблагословить цих юнаків, і нехай буде зване в них ім'я моє й ім'я батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі.

 

Янгол Єгови (Яхве) ототожнюється з Месією, та він одночасно є Елохім і Син Божий (див. Статтю Ангел ЯХВХ(№ 24)). Він прийшов для того, щоб відпокутувати гріхи наші через втілення. Таким чином, він є голова обраних, котрі належать до родини Давида; Месія ж є елохім. У книзі пророка Захарії 12:8 написано, що цей елохім був також Янголом Єгови.

 

Захарія 12:8

8  Того дня оборонить Господь єрусалимського мешканця, і буде того дня той, хто спотикається серед них, як Давид, а дім Давидів як Бог, як Ангол Господній перед ними.

 

В даному випадку, Янгол Господа — то є Ієгова, як випливає з тексту (див. Коментарі Гріна). Слово, яке вживається для номінації (позначення) Бога, є Елохім. З цього тексту стає очевидним те, що Елохім з (цих текстів) також був янголом Єговы чи ЯХВХ, та що домочадці Давида (іншими словами, обрані) будуть суть елохім. Елохім на чолі оселі є Месія. У даному випадку, Месія став єдинорідним Богом (monogenes theos) чи єдиносутним богом (only-born god); так зазначається у Книзі Івана 1:18. У той час як він був the prυtotokos Синів Божих, елохім, після смерті він став єдиносутним сином; звідси — уява та ідея про єдинорідного  бога або ж monogenes theos. Рецептус (The Receptus) має monogenes uion чи єдинородного сина. Як би вже там не було, він був єдиним богом та єдинородним сином — решта усіх інших синів залишилися духами. Ми не народилися синами Його, але ж були Їм усиновлені.

Таким чином, існує верховний (вищий) та нижчий елохім. Верховний чи вищий елохім був відомий як Вседержитель (Бут. 14:18-20,22). У Повторенні Закону 32:8 говориться про те, що Вседержитель розподілив народи. Як ми вже мали можливість переконатися, згідно Масоретському Тексту (MT) число народів мала дорівнювати кількості колін Ізраїлевих. Втім, у Септуагінті (LXX) буквально сказано: згідно числу янголів Божих. DSS (абревіатура невідома — прим. перекл.) говорить нам про те, що сенс, що випливає з послання до єрвеїв, полягає у тому, що кількість народів мала дорівнювати кількості синів Божих (або ж bene Eliym). Ізраїль став власністю Єгови (Яхве). Це приводить нас до розбіжностей між двома Єговами. Біблії чітко вказує нам на ту обставину, що існують два Єгови. Тобто Єгова Всевишній та Єгова Ізраїлю;окрім того, існують інші люди чи боги, стосовно яких вживається це ім’я.

Як ми вже могли помітити з вище сказаного, таку ж точку зору з цього приводу має  Стронг, поза усяким сумнівом, має існувати певна різниця між Єговою Вседержителем та Єговою Ізраїльским. Розбіжності в іменах також відіграють надзвичайну важливу роль. Справа в тому, що ім’я  Yehovih стосується (або ж має відношення) Всевишнього, у той час коли ім’я Yahovah вживається стосовно Бога нижчого рангу, якщо воно вживається само по собі. Коли йдеться про вживання слова-терміну Yahovah по відношенню до Вседержителя, то воно звичайно використовується разом з визначником, тобто   Yahovah з сил небесних. Числа Синедріону, що про них може йтися — це 3068 й 3069. Стронг обговорює тему чисел Синедріону та, серед можливих варіантів, він називає число 3068. Окрім того, ім’я Jehovah стало національним Єврейським іменем Бога. Він говорить, що число Синедріону 3069 Jehovih вживається після Адонаі [отже, Він є Бог Yehovih] та вимовляється Євреями як Елохім з тим, щоб уникнути ітерації (повторення) одних та тих же звуків, оскільки вони іноді вимовляють 3068 як 136 Aдонаи – то ж і є Бог.

Таким чином, євреї розуміють, що існують дві сутності: верховна та підлегла їй. Як ми вже могли помітити з вище викладеного, визнають, що Месія є (ця —прим. перекл.) сутність, що про неї йдеться у Псалмах 45:6-7. Це — той, хто став помазаником Божим.

У книзі пророка Захарії 2:3 зазначається, що Янгол Єгови (під яким у даному випадку, очевидно, розуміють Месію) передав послання Захарії стосовно входження до Ізраїлю. Різниця чітко вказує, що ми говорили про Месію та Бог Отець, котрий є Бог Сили Небесної.

 

Захарія 2:8-12

8  (2-12) Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока.

 9  (2-13) Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них, і для їхніх рабів вони здобиччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.

 10 Ά (2-14) Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь!

 11  (2-15) І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе.

12     (2-16) І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще!

 

На жаль, до наших днів не збереглися розбіжності в іменах між Yahovah Ізраїльським, котрого називають елохім та його елохім, котрого називають Елоах чи Богом Всевишним, Бог Сил Небесных. Таким чином, ми не можемо точно сказати, яке інше ім’я могло б бути використане для номінації (називання)  (імені) Бога, оскільки в англійській мові не існує іншого слова, котре було б призначене для тої ж мети. Зміст не доноситься до читачів. 

Месія наслідує Юду як  свою власність у останні дні. Він знову обере Єрусалим для свого другого пришестя. Наступні дії Месії можна викласти у хронологічному порядку та логічній послідовності.

Втілення

Виникнення Церков

Останні Дні

Прихід Месії

Тисячоліття (Міленіум) (пор. також Tисячоліття та Вознесіння на Небеса (№. 95)).

Суд (див. Різні статті)

Боже місто (див. статтю Боже Місто (№. 180)).

Ця стаття слугує передмовою до низки статей на різні теми, багато з яких згадані нижче.

q