Принесення Снопа Колихання [106b]
(Видання 0.1 20000526-20000526) Аудіо
Пояснює важливість Жертвоприношень Снопа Коливання у контексті пришестя Месії та його повернення в неділю після воскресіння попереднього вечора. Пояснюється зіставлення між приношеннями та концепцією першоплоду, а також значення жертвоприношень Старого Завіту, які показують, що Христос закінчив вознесінням та поверненням того вечора.
Християнські Церкви Бога
PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA
email: secretary@ccg.org
(Усі права захищені г 1995, 1996, 1997, 1999 Wade Cox)
Ця стаття без змін і пропусків може вільно копіюватись та розповсюджуватись.
Ім’я та адреса видавця, а також знак збереження авторських прав повинні вказуватись. Розповсюджені та поширені копії є безкоштовними. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.
Цю статтю можна знайти в Інтернеті за такою адресою:
Принесення Снопа Колихання
Принесення Снопа Колихання необхідно розуміти, передусім, для того, щоб повністю усвідомити приховане значення жертви Христа і ту силу, яка йому була дана і відобразилася у його воскресінні з мертвих. Принесення Снопа Колихання згадувалося ще в Торі як жертва, що
вимагалась від ізраїльтян. Цей заповіт ми знаходимо в текстах Книги Левита 23:9-14 і Виходу 29:24-25, а також в інших текстах. Цей наказ погано сприймається богословами, а іноді навіть ігнорується ними (наприклад, він відсутній у списку Шурера в його Історії єврейського народу часів Ісуса Христа (The History of the Jewish People in the Age of Jesus Christ), однак це обов'язкова заповідь, що стосується свята Пасхи, яка визначає час П’ятидесятниці і споживання нового урожаю (Левит 23:9-14). Для того, щоб подивитися на цей заповіт у сучасному світлі, ми повинні проаналізувати значення часу смерті Христа.Знак Йони повинен виконуватися на всіх його етапах. Він був єдиним знаком-попередженням про прихід Христа. Христос говорив, що три дні і три ночі, проведені Йоною в череві кита або великої риби, символізують його місію, а також те, що він буде знаходитися три дні і три ночі в череві землі (як великої риби). Це був єдиний знак, що означав його місію. Але Знак Йони несе в собі набагато більше значення, ніж три дні і три ночі в череві риби. Знак Йони відносився до місії Ніневії і сорока днів покаяння. Ніневія покаялася. Іоан Хреститель і Месія дали Юді близько трьох років для покаяння, а потім ще сорок. Ніневія покаялася, але Юда - ні. Храм і все з ним пов'язане зникло. Прихід Ісуса Христа стався фактично в той же час. Це трапилося тоді, коли Іоан Хреститель розпочав свою місію, в п'ятнадцятий рік Тиберія, в жовтні 27 року. На сході, за світським календарем, рік починався з жовтня (див. коментар до роботи Час Розп'яття і Воскресіння [159]). Це найраніше, коли Іоан Хреститель міг розпочати свою місію. Він почав хрестити Ізраїль, закликаючи народ до покаяння. Найранішою датою хрещення Христа є лютий 28 року, приблизно через 50 днів після Пасхи, якщо лічити по Євангеліях. Після Пасхи 28 року Іоан стверджував, що Христос і його учні були хрещені далеко від Єрусалима, і він разом зі своїми учнями також був хрещений в Еноні біля Салиму (Іоана 3:23). Ми знаємо, що Христос не починав своєї місії до ув'язнення Іоана Хрестителя (Мат. 4:17). Тому Христос почав свою місію після Пасхи 28 року, і це також є самою ранньою датою. Синоптичне Євангеліє чітко не вказує на тривалість місії Христа, але Іоан говорить про три Пасхи. Проте оскільки розп'яття відбулося 31 року, то можна нарахувати чотири Пасхи - 28, 29, 30 і 31 років. Згадка про подвійну Суботу в Євангеліє від Луки 6:1 може означати ще одну Пасху, але ця інформація може бути і недостовірною (див. роботу Час Розп'яття і Воскресіння [159]). Згідно з Іоаном, який згадує тільки про три Пасхи, розп'яття повинно було відбутися у 30 році, оскільки він говорить про кількість Пасх і про тривалість його місії. Вона не могла розпочатися раніше за Пасху 28 року, і у визначенні цієї дати ми керуємося часовими рамками місії Іоана Хрестителя, що почалася на п'ятнадцятому році правління Тиберія. Вона не могла початися раніше за жовтень 27 року. Важливо, що початок місії Іоана Хрестителя припав на жовтень 27 року, на п'ятнадцятий рік правління Тиберія, який був ювілейним роком. Цей Ювілей призначався для прославляння покаяння Ізраїлю через Месію.
Месія, як і Єгошуа, приклад відновлення якого описаний у Старому Заповіті, почав молиться за відновлення Ізраїлю якраз перед Ювілеєм. Відновлення Єгошуї відбулося в перший рік повернення, рік, наступний за ювілейним.
Припущення, що Христос був хрещений в лютому, засновується на тих п'ятдесяти днях, які слідують після Пасхи і які згадуються у текстах. Христос міг бути хрещений і раніше, ця ж дата відповідає відліку Мішнага (наприклад, якщо вести відлік за ранньоєврейською системою, що існувала у часи Христа і передувала Мішнагу), де рік Царів починався 1 нисана. Тобто п'ятнадцятий рік правління Тиберія, згідно з уявленням юдеїв, починався 1 нисана. Це означає, що Іоан Хреститель почав свою місію трохи раніше і, можливо, Христос проголосив ювілей ужовтні, після Спокутування.
Те ж сталося і з Христом під час другого Ювілею. Місія Христа продовжувалася менше трьох років, досягши своєї найвищої точки на Пасху 30 року (за помилковими підрахунками - 31 року), і початком цієї кульмінації була середа. Біблійна Пасха 14 нисана припадає на середу, так що три дні і три ночі його перебування в череві могили були дотримані. Він встав з могили в суботу увечері під час заходу сонця і всю ніч залишався в або поряд з могилою, чекаючи наступної і найважливішої події.
Найвірогідніше, що Принесення Снопа Колихання відбулося в неділю в дев'ятій ранку під час свята Пасхи. Жертва приносилася тими, хто поклоняється, через священика (Вихід 29:24-25). Ми знаємо, що самаритяни і саддусеї дотримувались недільного Принесення Снопа Колихання і недільної П’ятидесятниці. Це дуже важливо. Євреї не дотримувались правила Принесення Снопа Колихання, тому що вони святкували П’ятидесятницю 6 сивана, згідно з традицією, що дісталася їм від фарисеїв з їх равіністичним Іудаїзмом після зруйнування Храму. Ми знаємо, що самаритяни дотримувалися 14 і 15 числа, концепції Принесення Снопа Колихання, і відлічували омер від святкового воскресіння. Тобто система часів Храму, а також близькі до неї самаритяни, відзначали П’ятидесятницю в неділю. Рання Церква святкувала П’ятидесятницю в неділю. Тільки євреї вже після руйнування Храму святкували її 6 сивана.
Сучасний Іудаїзм зараз цього не робить. Потім П’ятидесятниця відлічувалася від цього дня. Саддусейська позиція панувала аж до руйнування Храму в 70 році (див. FF Bruce, art. Calendar
, The Illustrated Bible Dictionary, ed. by JD Douglas and N Hillyer, IVP, 1980, Vol. 1, р. 225). Після розпаду прийнятною стала практика фарисеїв, і конфлікти, що виникали з цього приводу, згадуються у Мішназі (Агг.2:4). Після розпаду Сніп Колихання колихався у перший Святий День Опрісноків, і П’ятидесятниця наставала в певний фіксований день, скажімо, 6 сивана. Цього правила не існувало у часи Храму і аж до 70 року, тобто до часу Христа.Напевно, тут важливо буде зазначити, що єврейське слово
Shibboleth означає як потік (Іс. 27:12; Пс. 69:2,15), так і колос (Буття. 41:5-7, 22-24, 26; Рут 2:2; Діяння 24:24; Іс. 17:5) або пучок гілок (Зах. 4:12). Гілеат швидше всього вимовляв його як Thibboleth (або за допомогою горлового звуку “ш") (див. ISBE, art. Shibboleth, Vol. 4, р. 478). Христос був потоком і першим урожаєм зернових. Однак у Левиті 23 використовується слово омер, що вказує на маленьку купку (зрізаного колосся).Визначимо час Принесення Снопа Колихання, користуючись Книгою Левита 23.
Левит 23:9-14 9 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
10 Промов до Ізраїлевих синів і скажеш їм: Коли ви ввійдете до того Краю, що Я даю вам, і будете жати жниво його, то снопа первоплоду ваших жнив принесете до священика,
11 а він буде колихати снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподобання вам; першого дня по святі священик буде колихати його.
12 І ви прирядите в дні вашого колихання снопа однорічне безвадне ягня на цілопалення для Господа.
13 А хлібна його жертва дві десяті ефи пшеничної муки, мішаної в оливі, огняна жертва для Господа, пахощі любі; а жертва лита його вино, чверть гіна.
14 А хліба, і пряженого зерна, і свіжих зерен ви не будете їсти аж до самого того дня, аж до вашого принесення жертви для вашого Бога. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях.
Це важливі положення. Саме починаючи з цієї жертви, дозволялося споживати новий урожай в хлібах і у вигляді колосся на Свято Опрісноків. Після ранкового принесення (припускається, що воно відбувалося в 9 ранку) в неділю Принесення Снопа Колихання можна було споживати хліб або підсушене (наприклад, підсмажене) зерно або зелене колосся, зібране з нового урожаю. Іншими словами, після Пасхи їли пасхальний прісний хліб. З цих текстів можна припустити, що з 15 нисана хліб, навіть прісний, не вживався взагалі. Згідно з равіністичним розумінням, це був хліб з нового урожаю (Авраам ібн Езра Сонкіно). Таке пояснення задовольняє теорію про манну, що закінчується після Пасхи в землі Ханаанській, коли з'їдався весь урожай нової землі (Нав. 5:12). Зрозуміло, що саме старе зерно вживалося на наступний день після Пасхи в новій землі Ханаана (Нав. 5:11). Тому відмінність між старим і новим зерном, зроблена ібн Езрою, є правильною. Нове зерно не могло споживатися до того, як буде здійснене Принесення Снопа Колихання, яке проводилося після Суботи. Це принесення здійснювалося після щотижневої Суботи (або Саббата
), а не після Шаббатоуна Святого Дня. Метод підрахунку тижнів, згідно з яким тижні рахувалися за сімома чіткими щотижневими Саббатами, унеможливлює настання часу принесення, а також Свята П’ятидесятниці в інший день, ніж в перший день тижня або в неділю, як Пасхи, так і П’ятидесятниці.Це Принесення Снопа Колихання є першим з першоплодів, яке супроводжується приношеннями, буквальне принесення хліба і вина. Самець ягняти, звичайно ж, символізував Христа.
Принесення самця ягняти і жнива першоплодів символізували Христа як першоплід, що зійшов на небеса до свого Отця. Давайте подивимося на абзац про Марію Магдалину. У Євангеліє від Іоана 20:1, 14-18 ми бачимо, що Христос чекав тієї ночі. Він воскрес і чекав сходження до Отця, і сталося це в недільний ранок. Саме по собі воскресіння не відбулося недільного ранку. Воно сталося вночі в Суботу, і Христос провів ніч в очікуванні сходження на небеса.
Іоана 20:1 1 А дня першого в тижні, рано вранці, як ще темно було, прийшла Марія Магдалина до гробу, та й бачить, що камінь від гробу відвалений.
Раннім ранком, коли ще було темно і сходив перший промінь сонця, Марія Магдалина прийшла до могили і знайшла Христа вже воскреслим. Цей варіант розвитку подій знаходимо і у Луки.
від Луки 24:1 1 А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі
Тут говориться дуже рано (orthros bathus). Під першим днем тут мається на увазі день від суботнього заходу сонця до недільного заходу сонця. Євангеліє від Марка 16:2 говорить, що це сталося якраз під час сходу сонця. Ісус вже воскрес в той час. Тому його воскресіння сталося в суботній вечір, що підтверджує дату Пасхи 30 року.
Іоана 20:15-17 15 Промовляє до неї Ісус: Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш? Вона ж, думаючи, що то садівник, говорить до Нього: Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його, і Його я візьму!
16 Ісус мовить до неї: Маріє! А вона обернулася та по-єврейському каже Йому: Раббуні! цебто: Учителю мій!
17 Говорить до неї Ісус: Не торкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця. Але йди до братів Моїх та їм розповіж: Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого!
Тобто Христос чекав сходження. Він не міг бути забруднений дотиком живої плоті. Він чекав часу принесення себе в жертву. Він повинен був бути зібраний як першоплід, щоб зайняти своє місце на небесах як первосвященик. А як ми знаємо з Нового Заповіту, щоб увійти в Свята Святих, він повинен був принести кровну жертву. Цією жертвою був він сам і саме для її принесення він і був посланий.
Це принесення символізувало бажання Бога, відповідно до якого Бог хотів для свого народу правителя, здатного пожертвувати собою заради свого народу. Сатана не хотів робити цього. У Сатани було інше ставлення і інша ментальність, що відрізнялася від тієї, якої хотів Господь. Коротко це ставлення можна охарактеризувати як я - передусім, всі інші - на другому місці. Бог хотів нам показати, що самопожертвування, принесення свого життя за свого брата є прикладом для всіх нас. Перший з нас, наш провідник, повинен був показати нам, що від нас вимагається. І не випадково всі учні, крім Іоана, прийняли свою смерть у муках. Це не збіг. Наслідуючи приклад свого Вчителя, вони продемонстрували свою любов до всіх братів, намагаючись протистояти супротивникам і силам цього світу, показуючи всім нам приклад для наслідування. Це був гідний приклад. Справжня
його сила відкривається з точки зору знання Божого плану, в якому відведене місце кожному аспекту матеріального витвору. Це не просто духовний світ. Це матеріальний світ, а також духовний світ, що повстав проти плану творення і зіпсував його помилками і проблемами, виправити які можливо лише за допомогою жертвоприношення Христа і війни. Таким чином, концепція Принесення Снопів Колихання пов'язана з жертвами. Своєю жертвою Христос виконав інші жертви, пов'язані з Принесенням Снопів Колихання.Подивимося на деякі жертви і на деякі символи. Однак у цій роботі важко буде охопити всі аспекти приношень. Серія про Читання Закону дає більш детальне пояснення жертвоприношення. Тут ми дамо тільки короткий їхній аналіз.
Як ми вже бачили, Христос повинен був воскреснути перед ранком першого дня тижня, наступного за щотижневим Саббатом, тому що він був Принесенням Снопа Колихання - першоплодом всіх урожаїв, що підтверджується Книгою Виходу 29:24-27.
Вихід 29:24-27 …24 І покладеш усе те на руку Аарона й на руки синів його, і поколихаєш його, як колихання перед Господнім лицем.
25 І візьмеш його з їхньої руки, та й спалиш на жертівнику на цілопалення, на пахощі любі перед Господнім лицем, це огняна жертва для Господа.
26 І візьмеш грудину з барана посвячення, що Ааронів, і поколихаєш її, як колихання перед Господнім лицем, і це буде твоя частина.
27 І посвятиш грудину колихання та стегно приношення, що були колихані, і що було принесене з барана рукоположення, з того, що Ааронове, і з того, що синів його.
Тут принесення є освяченням духовенства Аарона. Христос повинен був освятити нове духовенство: це був наказ Мельхіседека. Вихід 29:29-30 показує, що перше з Приношень служило для того, щоб освятити священство Синів Ізраїлю з їх мирними Приношеннями. Вихід 29:29-30 показує,
що шати духовенства повинні були бути помазаними для того, щоб вони могли здійснювати служіння в Святому Місці. Тому Христос освятив одяг вибраних Принесенням Снопа, щоб зробити їх священиками і одягнути в одяг святості. Про одяг священства і вибраних згадується в Єзекіїлі 44:17; Захарії 3:5; від Матвія 22:11-12; Одкровенні 3:4,18; 6:11; 7:9,13; 16:15.Книга Левита 7 у вірші 1 говорить про Жертву Повинності. Жертва Повинності - це принесення священика.
Левит 7:5-7 5 та й спалить те священик на жертівнику, це огняна жертва для Господа, жертва за провину вона.
6 Кожен чоловічої статі серед священиків буде їсти її, на місці святому буде вона їджена, Найсвятіше вона.
7 Як про жертву за гріх, так само про жертву за провини закон їм один: священикові, що очистить нею, йому вона буде.
Ця Жертва Повинності була також принесена Христом для того, щоб кожний священик, все плем'я Леві могло бути освячене перед Господом. Христос освятив кожного з вибраних; кожного, хто зробив свій вибір на користь віри як священник. Всі чоловіки Ізраїлю були посвячені на священиків для звичайного Пасхального принесення. Було тільки одне Пасхальне ягня, подане первосвященику Єрусалима. Посвячення народу в священики провіщало перетворення вибраних Церкви в священиків, починаючи від Пасхального принесення, і встановлення Церкви на П’ятидесятницю, яка рахувалася від Принесення Снопа. Таким чином, жертви і принесення типологічні.
Щоденні жертвоприношення не були чистою жертвою духовенства. Поділ духовенства був поділом у племені, де народ був розділений на частини і посилав своїх представників у Єрусалим для здійснення приношень. У кожній частині і території були свої молитви і свої жертви, так що вся жертовна система як частина Ізраїлю несла відповідальність і була організована для молитви і жертви. Кожний ізраїльтянин ніс відповідальність за те, що робилося у священстві. Це були обов'язки племен, які пізніше перетворилися в обов'язки Церков. Тобто духовенство було невіддільним від народу. Тому і Церква Бога не може бути відділеною від народу.
Ми були освячені Христом, чия смерть була Жертвою Повинності. За Жертвою Повинності йде Мирна Жертва (вірш 11), а також Жертва М’яса Худоби і Жертва Крові (вірші 20, 25). Ці Мирні Жертви були також виконані Христом з тим, щоб принести нам мир і виконати пророцтво Ісаї про Князя Світу. Він став Мирною Жертвою. Він приніс себе в жертву миру і виконав Мирну Жертву. Коли ми говоримо, що Христос виконав усі жертви, ми не маємо на увазі, що він виконав їх тільки своїм існуванням. Його жертва виповнила жертви, відображені в його житті.
Про жертви говориться у серії робіт про Закон (див. роботи 252-263). Для того, щоб показати, що означала смерть Христа, нам треба проаналізувати кожну складову законодавства. Розуміння приношень є ключем до розуміння того, що виконав Христос своєю жертвою, примиривши нас з Богом. У цих жертвах і з їх допомогою ми примиряємося з Богом.
Левит 7:29-31 29 Промовляй до Ізраїлевих синів, говорячи: Хто приносить свою мирну жертву до Господа, той принесе своє приношення Господеві з своєї мирної жертви.
30 Руки його принесуть огняні жертви Господні, лій із грудиною, принесе грудину, щоб колихати її, як колихання перед Господнім лицем.
31 І священик спалить той лій на жертівнику. А та грудина буде Ааронові та синам його.
Концепція освячення духовенства приношеннями Синів Ізраїлю, вперше згадана у Виході 29, продовжує існувати. Освячення і приношення священикам проводиться за допомогою Мирних Жертв, що символізують Месію.
Левит 7:32-34 32 А праве стегно з мирних жертов ваших дасте священикові, як приношення.
33 Хто з Ааронових синів приносить кров мирних жертов та лій, йому буде на пайку праве стегно.
34 Бо Я взяв від Ізраїлевих синів грудину колихання й стегно приношення з мирних жертов їхніх, та й дав їх священикові Ааронові й синам його на вічну постанову від Ізраїлевих синів.
Прийшовши вперше, Месія вважався Месією Аарона. Він був священиком Месією. Звитки Мертвого Моря кажуть про те, що Месія повинен прийти двічі (див. G Vermes
Dead Sea Scrolls in English, re Damascus Rule VII і фрагмент Печери IV). Месія примирив всі ці жертви і примирив нас як священство. Цими жертвами він посвятив нас на священиків. Цей текст підтверджується Книгою Виходу 29.Левит 8:27-29 27 І дав він усе на руки Аарона, і на руки синів його, і заколихав це, як колихання перед Господнім лицем.
28 І взяв це Мойсей із їхніх рук, та й спалив на жертівнику на цілопалення, воно жертва посвячення, на пахощі любі, воно огняна жертва для Господа.
29 І взяв Мойсей грудину та й заколихав її, як колихання перед Господнім лицем, із барана посвячення. Вона була для Мойсея на пайку, як Господь наказав був Мойсеєві.
Ми говоримо про порядок приношень. Він складає ще один аспект Принесення Колихання, що освятило священство і пророків.
Левит 9:21 21 А грудину та праве стегно Аарон колихав, як колихання перед Господнім лицем, як наказав був Мойсей.
Тобто примирення священства продовжується.
Левит 10:14-15 14 А грудину колихання та стегно приношення будете їсти в місці чистому, ти й сини твої, та твої дочки з тобою, бо уставова пайка твоя й уставова пайка синів твоїх дані з мирних жертов Ізраїлевих синів.
15 Стегно приношення й грудину колихання на огняних жертвах лою принесуть вони, щоб колихати як колихання перед Господнім лицем. І буде це для тебе та для синів твоїх з тобою на вічну постанову, як наказав Господь.
У Принесенні Колихання на священиків накладаються обов'язки, що становлять частину жертви. Зараз вони розповсюджуються і на вибраних, демонструючи примирення нас з Христом як частини Принесення Колихання.
Левит 14:12-20 12 І візьме священик одного баранця, і принесе його на жертву за гріх, та лоґа оливи, та й буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем.
13 І він заріже того баранця в місці, де ріже жертву за гріх і цілопалення, у місці святині, бо як жертва за гріх та жертва за провину, вона для священика, найсвятіше вона.
14 І візьме священик крови жертви за провину, та й дасть священик на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його.
15 І візьме священик з лоґу оливи, та й виллє на ліву долоню свою.
16 І вмочить священик правого пальця свого в оливу, що на лівій долоні його, і покропить з оливи пальцем своїм сім раз перед Господнім лицем.
17 А з решти оливи, що на долоні його, священик дасть на пипку правого вуха очищуваного, і на великого пальця правої руки його та на великого пальця правої ноги його на кров жертви за провину.
18 А позостале з оливи, що на долоні священиковій, дасть на голову очищуваного. І священик очистить його перед Господнім лицем. 19 І вчинить священик жертву за гріх, і очистить очищуваного з нечистоти його, а потім заріже цілопалення.
20 І зложить священик те цілопалення та ту хлібну жертву на жертівнику, і священик очистить його, і стане він чистий.
Цей текст коротко розказує, що означала жертва Ісуса Христа. Цьому принесенню призначалося очистити кров'ю народ Ізраїлю, священство повинно було також за допомогою жертви очистити кожного. Христос виконав свою жертву своєю власною кров'ю (що дає життя плоті) і очистив нас раз і назавжди. Місця, з яких текла кров Христа, були символічними - з вуха від тернового вінка і з пальців на руках і ногах від цвяхів хреста. Саме з цієї точки вибрані були посвячені в священиків для проводу Ізраїлю. Коли ми говоримо, що Христос спокутував нас, то маємо на увазі виконання ним жертви і всього, що було з нею пов'язане.
Левит 14:21-24 21 А якщо він бідний, і рука його неспроможна, то візьме одного баранця на жертву за провину на колихання, щоБ очистити його, і одну десяту ефи пшеничної муки, мішану в оливі, і лоґа оливи,
22 та дві горлиці або двоє голубенят, на що спроможна рука його, і буде одне жертва за гріх, а одне цілопалення.
23 І він принесе їх восьмого дня на своє очищення до священика, до входу скинії заповіту перед Господнє лице.
24 І візьме священик ягня жертви за провину й лоґа оливи, та й буде колихати їх священик, як колихання перед Господнім лицем.
Всі ми неспроможні заплатити. Бідний не може дозволити собі жертвоприношення. Ніхто з нас не може їх собі дозволити, тому Христос виповнив їх. Христос приніс себе в жертву, як вимагалося Книгою Левита 14:21. Він став Ягням і очистив нас, бідних і багатих, тому що ніхто не міг собі дозволити тієї жертви очищення. Це є причиною, чому жертва очищення не була принесенням. Вона була обов'язковим платежем. Тому здійснення приношень на Свято Очищення є порушенням. Ніхто з людей не може увійти в Храм Бога або Намет Зібрання і змагатися в приношеннях на Свято Очищення. Це є образою Господові і суперечить законові Тори. Це робити заборонено. Христос вже заплатив за нас цей податок і як Месія заново представить всю систему. Самі ми не можемо заплатити податок очищення. Христос вже заплатив його за нас, виконавши його в нас.
Левит 23:11-14 11 а він буде колихати снопа того перед лицем Господнім, щоб набути вподобання вам; першого дня по святі священик буде колихати його.
12 І ви прирядите в дні вашого колихання снопа однорічне безвадне ягня на цілопалення для Господа.
13 А хлібна його жертва дві десяті ефи пшеничної муки, мішаної в оливі, огняна жертва для Господа, пахощі любі; а жертва лита його вино, чверть гіна.
14 А хліБа, і пряженого зерна, і свіжих зерен ви не будете їсти аж до самого того дня, аж до вашого принесення жертви для вашого Бога. Це вічна постанова для ваших поколінь по всіх ваших оселях.
Принесення Колихання
Принесення Колихання було зеленим колоссям ячменю, принесеним за Ізраїль. Назва місяця авів означає зелене колосся. Вони приносилися в Єрусалимі, але збиралися і за його межами. Урожай ячменю на півдні - рівнині побережжя і Трансйорданській рівнині - починався на три тижні раніше. Звичайно урожай збирався вже доспілим. Цим він і відрізнявся від Снопа Колихання. Більше того, Сніп Колихання може приноситися поруч з іншими жертвами. У період Храму Елефантини, починаючи з часу раннього Храму і аж до його руйнування близько 410 р. до н.е. Відаранагом Єгипетським, правителем фортеці Кнуба, Єгипет дотримувався Пасхи. Цей Храм продовжував принесення протягом усього періоду існування Храму в Єрусалимі, коли той був зруйнований і був залишений в руїнах. У 160 році до
н.е. єгипетський Храм був відновлений первосвящеником Оніасом IV на прохання Птолемея Філометора і проіснував до свого закриття Веспасіаном в 71 році н.е. Цей Храм знаходився у Леонтополісі, номі Геліополіса або Місті Сонця, як про нього говорив Ісая (Іс. 19:19). Він існував під час перебування світла в Гесемі, тобто під час Виходу, перебуваючи там до моменту, коли Йосип ще дитиною взяв Месію, виконуючи пророцтва Ісаї і Осії. П'ятьма містами, які Ісая згадує у своєму пророцтві 19:18, скоріше за все, були Леонтополіс і Геліополіс (він вважав їх окремими містами), Дафне, Мігдол і Мемфіс (див. Біблійний Довідник, примітка до вірша 18). Ісая 19:18 говорить, що одне з цих міст буде названо містом праведності або ha-zedek, транслітероване в Септуагинті. Ця назва виникла через те, що Христос повинен був піти туди і звідти бути покликаним в Ізраїль. Тому, щоб не спутати його з Єрусалимом, який також носив цю назву (Іс. 1:26), його назва була змінена на cheres, що в перекладі з халдейської означало сонце і грецькою звучало як Геліополіс. Деякі перекладачі перекладають цю назву як Місто Руйнування, але це неправильно. Жертовні закони Єгипту були типологічними або параболічними. Саме місто було праведним, тому що служило домом для Месії. Його жертва спокутувала і єгиптян, отже, вона розповсюджувалася і на неюдеїв. Цей аспект Снопа Колихання часто залишається незрозумілим. Сніп Колихання був першим урожаєм Ізраїлю навіть серед неюдеїв. Тому нелогічно буде пов'язувати його виключно з Єрусалимом. Бажання пов'язати жертву з Єрусалимом бере свій початок від спотворення законів десятини і системи, що існувала під час пізнього періоду другого Храму, що намагається сконцентрувати десятину в Єгипті.Спотворене розуміння цих законів також знаходимо серед Церков Бога Америки другої половини двадцятого століття. Їхні заяви не мають під собою біблійної основи (див. роботу Збір Десятини [161]).
Принесення Колихання знаменувало початок зворотного відліку часу до П’ятидесятниці. Саме з цього дня і починався відлік.
Левит 23:15-17 15 І відлічите ви собі першого дня по святі, від дня вашого принесення снопа колихання, сім тижнів, повні будуть вони.
16 А до першого дня по сьомім тижні відлічите п'ятдесят днів, та й принесете хлібну нову жертву для Господа.
17 З ваших осель принесете два хліби колихання, дві десяті ефи пшеничної муки будуть вони, будуть спечені квашені, первоплоди для Господа.
Ці два хліби є кислими. Часто закваска помилково сприймається як гріх. Ці п'ятдесят днів, починаючи з воскресіння, наступного за щотижневим Саббатом, складають П’ятидесятницю і показують Ювілейну систему. П'ятдесят днів - це п'ятдесят років розвитку в людині Святого Духа. Це принесення також показує сходження Святого Духу на вибраних. Потім ми отримуємо Святий Дух як люди, яким була надана сила в першу П’ятидесятницю. Закваска була Святим Духом. З цього можна зробити висновок про символізм кислих жертв.
Левит 23:18 18 І принесете понад той хліб сім ягнят безвадних у віці року, й одного бичка та два барани, вони будуть цілопалення для Господа, і жертва хлібна, і жертви литі для них, огняна жертва, пахощі любі для Господа.
Сім агнців символізують сім Церков Бога. Бик символізує провідника нашого народу, а два барани - двох свідків. Останні представлені також свічниками Храму, приготовленими до повернення Месія. Їх було десять.
Левит 23:19-20 19 І спорядите одного козла на жертву за гріх, та двоє ягнят у віці року на жертву мирну.
20 І священик буде колихати їх разом із хлібом первоплодів, як колихання перед Господнім лицем, над двома ягнятами. Вони будуть святощі для Господа, для священика.
Це Принесення Колихання, продовжуючись під час П’ятидесятниці, також мало продовження. Воно було покликане символізувати ті події, які з нами стануться. Жодна з кількості жертв не є випадковим. Все в них відображає те, що Бог має намір з нами зробити. Тому було сім агнців, що символізували сім Церков, які будуть йти за биком і служити доповненням до двох баранів. Всі ці жертви окреслюють наші дії під час П’ятидесятниці до повернення Месії, які будуть направлені на примирення цієї планети з Богом. Ми повинні повністю зібрати язичників і навчити їх значенню прогнозів Бога - таїнств Бога. Ми - пастухи таїнств Бога, і що хоч один з нас зробить або не зв'яже, то буде зв'язано на небі.
від Матвія 18:18-20 18 Поправді кажу вам: Що тільки зв'яжете на землі, зв'язане буде на небі, і що тільки розв'яжете на землі, розв'язане буде на небі.
19 Ще поправді кажу вам, що коли б двоє з вас на землі погодились про всяку річ, то коли вони будуть просити за неї, станеться їм від Мого Отця, що на небі!
20 Бо де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я серед них.
Здійснювати це покликані не тільки старійшини Церкви. Прості люди також можуть навчатися цьому. Це повноваження було передане двічі. Воно було дане не тільки коли Христос сказав Петру і своїм учням Я дам вам ключі до небес і що ви зв'яжете на землі, то буде зв'язано на небі і т.д. Якщо двоє з нас щось зв'язують, збираючись у будь-якому місці, те зв'язується і на небі. Таким чином, двоє можуть заснувати Церкву, і ми не повинні боятися збиратися разом один з одним. Це дозволяє нам продовжувати наші жертвоприношення до повернення Месії і до кінця століття. Через проблеми і переслідування, з якими ми зустрічаємося, ми повинні бути здібними до реорганізації. Ця здатність була нам надана з тим, щоб ми могли виконувати пророцтва цих жертв. Ці жертви самі по собі є пророцтвами.
Книга Чисел говорить про інше Принесення Колихання, що стосується принесення ревнощів.
Числа 5:25 25 І візьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колихати ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника.
Принесення ревнощів було Принесенням Колихання, що примиряло дружину з її чоловіком (Числа 5:12-31). Принесення Колихання примирення жертви ревнощів примиряло вибрану народів з її чоловіком. За перелюбство жінка підлягала прокляттю (Числа 5:21). Також і Ізраїль був проклятий за своє ідолопоклоніння. Месія своїм Принесенням Колихання примирив Ізраїль з Богом. Символічно це було показано як примирення між прелюбодійним народом і ревнивим Богом.
Числа 6:13-27 13 І оце закон про назіра: того дня, коли виповнюються дні його посвячення, священик приведе його до входу скинії заповіту.
14 І принесе він Господеві жертву свою, одне безвадне однорічне ягня на цілопалення, і одну безвадну однорічну вівцю на жертву за гріх, і одного безвадного барана на жертву мирну,
15 і кіш опрісноків із пшеничної муки, калачі, мішані в оливі, і прісні коржі, помазані оливою, і хлібну їхню жертву, і їхні литі жертви.
16 І принесе священик перед Господнє лице, і принесе його жертву за гріх та його цілопалення.
17 А Барана принесе мирною жертвою для Господа на коші опрісноків, і священик принесе його хлібну жертву та його жертву литу.
18 І оголить той назір голову свого посвячення у входа скинії заповіту, і візьме волосся голови свого посвячення та й покладе на огонь, що під мирною жертвою.
19 І візьме священик варену лопатку з барана, і одного прісного калача з коша, і одного прісного коржика, та й дасть на долоні назіра, як він оголить голову свого посвячення. 20 І священик Буде колихати їх, як колихання перед Господнім лицем. Це святощ для священика, понад грудину колихання й понад стегно приношення. А по цьому той назір може пити вино.
21 Оце закон про назіра, що обіцяє свою жертву Господеві за своє посвячення, крім того, на що спроможна рука його. За обітницею своєю, що обіцює, так він зроБить за законом про посвячення його.
22 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
23 Промовляй до Аарона та до синів його, говорячи: Так Благословляйте Ізраїлевих синів, говорячи їм
:24 Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже!
25 Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе!
26 Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!
27 Вони будуть кликати Ймення Моє на Ізраїлевих синів, а Я благословлятиму їх!
Не випадково, що сяйво заохочення Господа стосовно людей йшло за обітницями
Назарета і Принесенням Колихання за примирення Назарета. Метою обітниць Назарета було примирення і духовне зближення з Господом, тому що закон сам по собі не може примирити вас з Богом. Відповідно до Вітхого Завіту ближче усього можна було підійти до Бога за допомогою обітниць Назарета. Потім робилися спроби наблизитися до Господа фізичним способом шляхом гоління голови, утримування від споживання вина, очищаючись з допомогою ритуалів. Іоан був назаритянином, демонструючи перехід в месіанство. Христос не був назаритянином. Він остриг своє волосся як це вимагалося згідно із законом і пив наливку (див. роботу Вино в Біблії [188]). Святим Духом він був відділений від всіх інших.Кожний повинен відділити себе з тим, щоб стати ближче до Господа. З самого свого народження Самсон був відділений Святим Духом, щоб послужити прикладом наближення до Господа в той час (див. роботу Самсон і Судді [73]). Це показує силу і спрямованість Святого Духа. Те, що він робив як назаритянином, ми повинні виконати без використання обітниць Назарета. Нам не треба бути назаритянинами, тому що своїм Принесенням Колихання Христос примирив нас з Назаретом, так що ми можемо їсти хліб
і пити вино Ісуса Христа. Назарет утримувався від споживання вина тому, що він не мав у собі Святого Духа і не був до кінця примирений з Богом, що показує необхідність участі Христа в примиренні і відсутність в Назареті власне Святого Дух. Найбільшого, чого вони могли досягнути, - це ритуального очищення. Але вони не могли прийняти Святий Дух, навіть після своїх обітниць, поки Бог не обдарував ним окремих привілейованих осіб, таких, як Самсон. Христос примирив нас, з його допомогою ми можемо приймати Святий Дух, споживаючи його символ - вино, ми також можемо стати частиною тіла Христова, приймаючи всередину символ тіла - хліб, і нам не треба голити голови і приносити ритуальне Приношення Колихання. Жертва Христа зробила з нас назаритян для Бога. Обітниця Назарета вже більше не повинна до нас відноситися. Вона немає для нас ніякого значення, опускаючи нас, а не підіймаючи. Для Бога ми - раз і назавжди назаритяни. Ми стали ними за допомогою Христа.Тому світло милості Господньої осяє нас, і ім'я Боже зглянеться на нас як на Синів Ізраїлю. Таке значення тексту Чисел 6:27. Ім'я нашого Господа зглянеться на нас - на наші голови і праві руки.
Числа 18:8-10 8 І Господь промовляв до Аарона: Я оце доручив тобі пильнувати за приношеннями Моїми. Від усього посвяченого синами Ізраїлевими Я дав частку тобі та для синів твоїх на вічну постанову.
9 Оце буде тобі з найсвятіших жертов, без огню: кожна їхня хлібна жертва, і кожна їхня жертва за гріх, і кожна їхня жертва за провину, що звернуть Мені як найсвятіше, тобі це та для твоїх синів!
10 На найсвятішому місці будеш ти їсти оце. Кожен чоловічої статі буде їсти, це буде святість для тебе.
Принесення, а також все освітлене Синами Ізраїлю, було дане священикам під час перетворення Найсвятішого Місця в живі камені вибраних. Зі зникненням Храму зникла і влада духовенства, і порядок Мельхіседека замінив порядок Аарона. Надалі все це було передано нам. Через Ісуса Христа ми стали священиками Бога.
Числа 18:11-18 11 А це тобі приношення їхнього дару всіх колихань Ізраїлевих синів, Я дав їх тобі, і синам твоїм та дочкам твоїм з тобою на вічну постанову, кожен чистий у твоїм домі буде це їсти.
12 Усе найкраще зо свіжої оливи, і все найкраще з молодого вина та збіжжя, їхні первоплоди, що вони дадуть Господеві, Я віддав їх тобі.
13 Первоплоди усього, що в їхньому Краю, що вони принесуть Господеві, будуть для тебе, кожен чистий у твоїм домі буде те їсти.
14 Усе закляте між Ізраїлем буде тобі.
15 Усе, що розкриває утробу кожного тіла, що принесуть Господеві з-поміж людей та з-поміж скотини, буде для тебе. Тільки конче викупиш перворідного людини, і перворідне з нечистої худобини викупиш.
16 А викуп його: від місячного віку викупиш за твоєю оцінкою, п'ять шеклів срібла на міру шеклем святині, двадцять ґер він.
18 А їхнє м'ясо буде для тебе, як грудина колихання, і як стегно правиці буде для тебе.
Тут говориться про те, що і першонароджений є чистим. Ці приношення і ці жертви є символічними. Вино і приношення напою - це вибрані. Ними є тільки ті, хто був хрещений в тілі Ісуса Христа, чисті жертвами і приношеннями. Положення про чистоту Ізраїлю і його прийняття Богом презюмувалося. Господь повинен пожати всі ці приношення, що стають перед Його обличчям його як частина Його системи. Христос почав ці жнива приношень першоплодів в неділю і продовжував її до часів неюдеїв, до нарахування 144000 Ізраїлю, коли були визначені вибрані. Земля не буде зруйнована до того моменту, поки останній з нас не буде вичислений, хрещений, очищений і зжатий перед Господом. Коли останній з нас вийде з народів, наступить кінець.
В Одкровенні ангел говорить: не шкодьте ані землі, ані морю, ані дереву, аж поки ми покладемо печатки рабам Бога нашого на їхніх чолах (Одкр. 7:3). Христос був першоплодом, що символізував службу і Принесення Колихання в неділю. Цим він поклав початок ланцюгові подій, який виявить загін священиків. Ці події відділять їх і освятять їх перед Богом. Вони приготують нас до Тисячоліття. Таке значення даної служби, яка, безсумнівно, починає відлік П’ятидесятниці, де П’ятидесятниця є символом спокутування вибраних у першому воскресінні.
