Святі Дні Бога [97]

(Видання 1.0 20000625-20000628)

Ця робота вивчає значення й мету Святих Днів. Розкривається значення Свят, як частини плану спасіння. Показано, що дотримання Свят є Законом. Доводиться, що ранні теологічні аргументи за скасування Свят, яких дотримувалася рання Церква, є теологічно невірними. Обговорюється також відношення Свят, Храму і жертви до Церкви. Демонструється, що Свята є центральним положенням віри і формують частину печатки Бога. 


 

 

Християнські Церкви Бога

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

email: secretary@ccg.org

(Усі права захищені г 1995 Ben Johnston, 1999 Ред. Wade Cox)

Ця стаття без змін і пропусків може вільно копіюватись та розповсюджуватись. Ім’я та адреса видавця, а також знак збереження авторських прав повинні вказуватись. Розповсюджені та поширені копії є безкоштовними. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.

 

Цю статтю можна знайти в Інтернеті за адресою: http://www.logon.org

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Християнські Церкви Бога

 

 

 

Вступ до Свят і План Спасіння

План і мета Бога відкриваються в структурі й порядку свят, які Біблією названі обов’язковими. Сучасне Християнство не звертається до цих свят, і, відповідно, не керується й не розуміє біблійного плану. Сучасні Церкви ставляться з неповагою до тих наказів, які, як говорить Біблія, основа Юдо-християнської релігії, були викладені в розповіді про сотворіння в Бутті, і передані Богом Мойсею і слугам Своїм пророкам. Ці закони уточнюють поведінку, що відповідає вірі, особливо наголошуючи на дотриманні Свят. З розуміння того, що релігійні органи вважають, що мають владу з біблійного тексту або від Христа, виникає серйозна філософська дилема у визначеннях закону, причинно-наслідкового зв’язку й узгодженості щодо слідування цим інструкціям або їх зміни. Ми вивчили поняття відміни закону (див. роб. Розмежування в Законі), і продемонстрували, що воно пов’язане з специфічним розділом закону. З вивчення Сувоїв Мертвого Моря ми також побачили, що закон, до якого звертається Павло, є, можливо, специфічним розділом Традиційного або Усного закону, який стосувався регулювання звичаїв приготування їжі, ритуальних омовінь і приготувань. Все це називалося Роботи Закону, або ММТ (див. однойменну роботу). Звичаї Фарисейського та інших сектантських напрямів Іудаїзму першого століття були настільки ж різноманітні, наскільки й виснажуючими. Часто опір системі Іудаїзму чинили не з релігійних мотивів, а через антисемітизм.

Євреї змінили закони свят і Субот і були засуджені Христом.

Марка 7:6-9 (читати повністю)

Цей текст цитовано з Ісаї 29:13.

Ісаї 29:13-16 13 І промовив Господь: За те, що народ цей устами своїми наближується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє віддалив він від Мене, а страх їхній до Мене заучена заповідь людська,

14 тому Я ось ізнову предивне вчиню з цим народом, вчиню чудо й диво, і загине мудрість премудрих його, а розум розумних його заховається.

15 Горе тим, що глибоко задум ховають від Господа, і чиняться в темряві їхні діла, і що говорять вони: Хто нас бачить, і хто про нас знає?

16 О, ваша фальшивосте! Чи ганчар уважається рівним до глини? Чи зроблене скаже про майстра свого: Він мене не зробив, а твір про свого творця говоритиме: Він не розуміє цього?

Богобоязливість перетворилася на традиції, що суперечили закону, відкритому Богом пророкам. Як сказано в роботі Біблія, Писання, до яких звертався Христос і апостоли - це Старий Заповіт ( Мат. 21:42; 22:29; 26:54,56; Марка 12:24; 14:49; Луки 24:27,32,45; Іоана 5:39; Діяння 17:2,11; 18:24,28; Рим. 1:2 тощо). Усе Писання було зроблене за натхненням Бога і може використовуватися як доктрина, докір, виправлення й посібник у праведності, в якій людина Бога має бути довершеною, повністю представленою у всіх добрих вчинках (2 Тим. 3:16). Писання має здійснитися й не може бути порушене (Марка 14:19; Іоана 10:35).

Фарисеї змінили Писання, навчаючи людей. Це стосувалося й Суботи Божої. Христос засудив їх, як ми бачили вище. Це не відмінило Святі Дні. Це означало, що Христос не схвалював те, яким чином їх дотримувався Фарисейський Іудаїзм. Христос сам дотримувався Святих днів так, як потрібно. Він говорив, щоб обрані не наслідували Книжників і Фарисеїв.

Матфея 5:17-20 (читати повністю)

Христос говорив про Фарисеїв і засуджував їх (Мат. 23:1-39). Він дотримувався свят, як і всі вони. Вони сиділи на Мойсеєвому троні. Їх потрібно було слухатись, поки їхню владу не було зміщено заснуванням Церкви. Христос, тут, у гл. 23 Матфея, говорив до юдеїв, а не до Церкви. Владу Фарисеїв було зміщено, але це не змістило законів Бога.

Закони, що визначають порядок проведення свят, зустрічаються чотири рази в П’ятикнижжі з Виходу до Второзаконня. Вперше зустрічаємо їх у Виході в багатьох главах. Гл. 20 Виходу говорить про 10 Заповідей, які повторюються у Второзаконні 5. Вихід 21 регулює питання одруження і домогосподарство, а також відповідальність сім’ї, що поширює структуру заповідей на усі типи спільнот. Вихід 22 говорить про поширення прав власності й зобов’язань під регулювання заповідей. Вихід 23 говорить про фальшиві свідчення і повагу до осіб, і розширює десяту заповідь. Вихід 23:10 і далі роз’яснює четверту заповідь і розширює її для того, щоб показати її застосування до структури суспільства. Це стосується роз’яснення не тільки на рівні тижня, але й щодо Ювілеїв і Суботньої системи. Вихід 12 говорить про Єврейську пасху.

Вихід 23:10-33 10 І шість літ будеш сіяти землю свою, і будеш збирати її врожай,

11 а сьомого опустиш її та полишиш її, і будуть їсти вбогі народу твого, а позостале по них буде їсти польова звірина. Так само зробиш для виноградника твого, і для оливки твоєї.

12 Шість день ббудеш робити діла свої, а сьомого дня спочинеш, щоб відпочив віл твій, і осел твій, і щоб відідхнув син невільниці твоєї й приходько.

13 І все, що Я сказав вам, будете виконувати. А ймення інших Богів не згадаєте, не буде почуте воно на устах твоїх.

14 Три рази на рік будеш святкувати Мені.

15 Будеш дотримувати свято Опрісноків; сім день будеш їсти опрісноки, як наказав тобі, окресленого часу місяця авіва, бо в нім ти був вийшов з Єгипту. І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками.

16 І свято жнив первоплоду праці твоєї, що сієш на полі. І свято збирання при закінченні року, коли ти збираєш з поля працю свою.

17 Три рази на рік буде являтися ввесь чоловічий рід твій перед лицем Владики Господа.

18 Не будеш приносити крови жертви Моєї на квашенім, а лій Моєї святкової жертви не буде ночувати аж до ранку.

19 Початки первоплоду твоєї землі принесеш до дому Господа, Бога твого. Не будеш варити ягняти в молоці його матері.

20 Ось Я посилаю Ангола перед лицем твоїм, щоб він охороняв у дорозі тебе, і щоб провадив тебе до того місця, яке Я приготовив.

21 Стережися перед лицем Його, і слухайся Його голосу! Не протився Йому, бо Він не пробачить вашого гріха, бо Ім'я Моє в Ньому.

22 Коли ж справді послухаєш ти його голосу, і вчиниш усе, що говорю, то Я буду ворогувати проти ворогів твоїх, і буду гнобити твоїх гнобителів.

23 Бо Мій Ангол ходитиме перед лицем твоїм, і запровадить тебе до амореянина, і хіттеянина, і періззеянина, і ханаанеянина, хіввеянина, і євусеянина, а Я знищу його.

24 Не будеш вклонятися їхнім Богам, і служити їм не будеш, і не будеш чинити за вчинками їх, бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи для Богів.

25 І будеш служити ти Господеві, Богові своєму, і Він поблагословить твій хліб та воду твою, і з-посеред тебе усуне хворобу.

26 У твоїм Краї не буде такої, що скидає плода, ані неплідної. Число твоїх днів Я доповню.

27 Свій страх пошлю перед лицем твоїм, і приведу в замішання ввесь цей народ, що ти ввійдеш між нього. І всіх ворогів твоїх оберну до тебе потилицею.

28 І пошлю шершня перед тобою, і він вижене перед тобою хіввеянина, ханаанеянина та хіттеянина.

29 Не вижену їх перед тобою в однім році, щоб не став той Край спустошеним, і не розмножилася на тебе польова звірина.

30 Помалу Я буду їх виганяти перед тобою, аж поки ти розродишся, і посядеш цей Край.

31 І покладу границю твою від моря Червоного й аж до моря Филистимського, і від пустині аж до Річки, бо дам в вашу руку мешканців цього Краю, і ти виженеш їх перед собою.

32 Не складай умови з ними та з їхніми Богами.

33 Не будуть сидіти вони в твоїм Краї, щоб не ввести тебе в гріх супроти Мене, коли будеш служити їхнім Богам, бо це буде пастка тобі!

Бог надіслав Свого Ангела Заповіту, щоб він привів Ізраїль через дичавину до їхнього спадку. Дотримання законів було частиною системи спасіння. Спасіння здійснювалося не через закони, а через прощення, проте підкорення Богу і Його системі було частиною цього процесу спасіння.

Таким чином, заповіді поширюються й на систему життя. Святі дні чи Суботи мають відзначатися народом за законом Божим. Суботи й три святкових періоди перераховані. Дотримання системи Святих Днів, іншої ніж викладена в Біблії, рівнозначне ідолопоклонінню Паства Христа слухає його голос і слідує за ним.

Іоана 10:27-30 (читати повністю)

Саме тому Церква дотримувалася цих систем протягом двох тисяч років, слухаючись голосу Христа. Їх переслідували і вбивали за дотримання цих законів (див. роб. Роль Четвертої Заповіді в Історичних Суботніх Церквах і Загальне Поширення Суботніх Церков).

Церква була зруйнована на ранньому етапі її історії. Деякі Гностики намагалися уникнути вказівок старого Заповіту шляхом відокремлення Бога Старого Заповіту від Христа, ігноруючи деякі складові Нового Заповіту. Сучасне Християнство невірно тлумачить вчення Павла як таке, що порушує вимоги закону. Цим досягається той же ефект, але таким чином вводиться невизначеність до біблійної структури й плану і пояснення Проблеми Зла, яку намагалися пояснити Гностики.

Свята як Закон

Біблійні свята перераховані в Левіті 23. Це більш повний список, ніж у Виході. Таким чином, як бачимо, Вихід 23 розширює Вихід 20, а Левіт 23 доповнює Вихід. Числа 15, 28 і 29 доповнюють обидві попередні книги, додаючи Нові Місяці, і далі про це згадується й доповнюється у Второзаконні 5 і 14.

Творіння здійснилося так, що небесні вогні показували різницю не тільки між днем і ніччю, а також знаки, пори року, і дні, й роки (Буття 1:14). Таким чином системи Субот і зборів врожаю внесені до небесної системи. Два Місяці збору врожаю північної й південної півкуль означають Місяці Збору Врожаю. Їхній час і закони встановлені під час сотворіння. Священний Календар було встановлено з самого початку.

Свята були відкриті Мойсею Єговою або Ієговою. Ці свята мали бути проголошені святими зборами. Це були свята Господа і він називав їх Мої свята (Лев. 23:2). Їх називають свята Господа в Левіті 23 і 2 Хрон. 2:4. Термін твої свята використовується також в Числах 15:3 і 29:39. Термін їхні свята використовується в Ісаї 1:14 і 5:12 в негативному аспекті, як визначено нижче. Таким чином, свята були не мирського чи земного походження. Логічно, що вони не могли бути змінені чи відмінені, якщо не буде змінений чи відмінений План Спасіння, який вони представляють.

Зважаючи на незмінну природу Бога у виконанні Його плану творіння, цей аргумент є абсурдним. Вважається, що згадки в Ісаї 1, особливо в 1:14, де Господь говорить, що ненавидить Нові Місяці й призначені свята, якимось чином покінчило зі святами. Глава стосується відступництва, яке відбувалося на святах, і того, що Господь не терпітиме цього, але він не був здатний (Євр: Yakol) покінчити з самими святами (Іса. 1:13).

Ісаї 1:13-14 13 Не приносьте ви більше марнотного дару, ваше кадило огида для Мене воно; новомісяччя та ті суботи і скликання зборів, не можу знести Я марноти цієї!...

14 Новомісяччя ваші й усі ваші свята ненавидить душа Моя їх: вони стали Мені тягарем, Я змучений зносити їх...

Єгова (Ієгова) або Ангел Присутності не міг сам покінчити з беззаконням, що творилося на святах. Він би не покінчив зі святами, оскільки йому (Єгові), Елогіму Ізраїлю (Єзек. 11 (особ. див. вірші 7-21 для з’ясування субординації)) була дана послідовність плану, що відображається в святах. Він був надісланий Єговою Сонму (Зах. 2:5-13).

Захарія 2:5-13 5 А Я стану для нього, говорить Господь, огняним муром навколо, і стану славою всередині його.

6 (2-10) Горе, горе, втікайте з північного краю, говорить Господь, бо на чотири небесні вітри розпорошу Я вас, промовляє Господь.

7 (2-11) Горе, втікай до Сіону, мешканко дочки Вавилону!

8 (2-12) Бо так промовляє Господь Саваот: Для слави послав Він мене до народів, що вас грабували, бо хто вас доторкується, той доторкується до зірця Його ока.

9 (2-13) Бо ось тільки махну Я своєю рукою на них, і для їхніх рабів вони здобиччю стануть, і пізнаєте ви, що Господь Саваот мене вислав.

10 (2-14) Співай же та тішся, о дочко Сіону, бо ось Я приходжу та перебуватиму посеред тебе, говорить Господь!

11 (2-15) І дня того прилучаться люди численні до Господа, і стануть народом Мені, а Я перебуватиму посеред тебе, і довідаєшся, що Господь Саваот мене вислав до тебе.

12 (2-16) І Юду, спадок Свій, посяде Господь на святій землі, і вибере Єрусалима Він ще!

13 (2-17) Замовчи ж, всяке тіло, перед Господнім лицем, бо Він пробудився з мешкання святого Свого!

Єгова або Ієгова Сонму, який надіслав Єгову (Ізраїлю), у варіанті RSV перекладений як Господь, Ізраїлю, таким чином, щоб багато народів приєдналися до Ізраїлю в останні дні.

Єгова Сонму був Господом, що був його Господом (Пс. 110:1).

Псалм 110:1 1 Псалом Давидів. Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Я Твоїх ворогів за підніжка ногам Твоїм!

Він був його Елогімом (Мих. 5:2-4).

Міхей 5:2-4 2 (5-1) А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних.

3 (5-2) Тому Він їх видасть до часу, аж поки ота не породить, що має родити, а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів.

4 (5-3) І стане, і буде Він пасти Господньою силою, величністю Ймення Господа Бога Свого. І осядуть вони, бо Він стане великий тепер аж до кінців землі!

Він був Елогімом, який помазав його як Елогіма (Пс. 45:6-7, цит. в Євр. 1:8-9 стосовно саме Христа).

Євреям 1:7-9 7 А про Анголів Він говорить: Ти чиниш духів Анголами Своїми, а палючий огонь Своїми слугами.

8 А про Сина: Престол Твій, о Боже, навік віку; берло Твого царювання берло праведности.

9 Ти полюбив праведність, а беззаконня зненавидів; через це намастив Тебе, Боже, Твій Бог оливою радости більше, ніж друзів Твоїх.

Таким чином, Святі Дні - це прямий наказ людству, даний Ісусом Христом від Бога-Отця, який є його Богом. Таким чином, жодна сила не може змінити ці свята чи закон. Влада Христа стосується влади дотримуватися закону в Святому Дусі й, відповідно, через прощення. Христос дотримувався всіх Субот, Нових Місяців і свят. Апостольська Церква також дотримувалася Субот, Нових Місяців і свят (Кол. 2:16), як і зараз, через дві тисячі років (див. роботи, вказані вище). Народи в Тисячолітті також будуть дотримуватися цих Субот, Нових місяців і свят (Іса. 66:23; Зах. 14:16-19).

Месія насправді був головною й важливою частиною жнив Бога, як визначає Єврейська Пасха і Коливання снопів або Жертва снопів, але до того він існував як Елогім Ізраїлю, що підкорявся своєму Елогіму, який був Елоахом. У цій ролі він дав Мойсею закон і говорив до нього сам на сам. Мойсей не розмовляв з Богом (Отцем, або Елоахом (Аллахом) чи Теоном), як чітко свідчить Іоан, говорячи, що жодна людина ніколи не бачила Бога (Теона) (Іоана 1:18). Саме цього Елогіма ми називаємо Ангелом Присутності або Ангелом Великої Ради (Іса. 9:6 LXX).

Таким чином, свята дані Богом Христу, і Христос підтримує й забезпечує ці явища серед своїх обраних і серед усіх народів для здійснення тисячолітньої системи. Христос однаковий вчора, сьогодні й завтра (Євр. 13:8). Бог незмінний (Мал. 3:6; Йос. 1:17). Таким чином, вони незмінні, і дні, які вони визначили як святі для людей через закон, також незмінні.

Ранні Теологічні Аргументи за Скасування Свят

На Ісаю 1:14, зазвичай, посилаються для того, щоб довести законність дотримання Халдейських свят Пасхи (Easter ) і Грудневих свят середини зими, що суперечить вказівкам Біблії. Насправді ж, KJV, Діяння 12:4, були умисно змінені так, щоб читати Пасха (Easter) замість Єврейська Пасха (Passover).

Діяння 12:4 4 І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом чвіркам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його по Пасці. (KJV)

Діяння 12:4 4 4 І, схопивши його, посадив до в'язниці, і передав чотирьом загонам вояків, щоб його стерегли, бажаючи вивести людям його після Єврейської пасхи. (RSV)

Незвичайним і невірним було б припустити, що Христос міг дозволити Церкві замінити свята Плану Спасіння язичницькими святами, в той час, як Свята були визначені ним за наказом Бога. Тертуліан припускається цієї помилки під час його суперечки з Марціоном щодо Суботи. Не розуміючи того, що Месія був також Елогімом або Ангелом Єгови Старого Заповіту, він вважає їх різними істотами, і стверджує, що Єгова в Старому Заповіті й Христос у новому ненавиділи Суботу. Використовуючи цитати з Ісаї зі Старого Заповіту, які зазначені вище, і вважаючи щодо Христа, що:

навіть не будучи Христом Євреїв, Він [тобто Христос з НЗ] виявив ненависть до Євреїв у найважливіший день, явно наслідуючи в цій ненависті до Суботи Творця, будучи Його Христом [Месією]; тому що він устами Ісаї виголошує: "ваші нові місяці й ваші Суботи душа моя ненавидить" (Баччіоччі у роботі From Sabbath To Sunday - A Historical Investigation into the Rise of Sunday Observance in Early Christianity, The Pontifical Gregorian University Press, Rome, 1977 цит. Against Marcion 1, 1, ANF, Т III, ст. 271; (але посилання здійснене лише для цілей цієї роботи)).

Баччіоччі притримувався думки, що аргументи Тертуліана в Книгах 1, 2, 4 і 5 показували, на відміну від думки Марціона, що дотримання Суботи, якому навчав Бог у Старому Заповіті, і дотримання, якому навчав Христос, були ідентичними. Вчення обох Заповітів було гармонійним. Обидва походили від одного й того ж Бога, який був Богом обох текстів. Говорячи про гармонію, він, проте, говорить про Суботу як про звичай, яким Бог завжди нехтував (Баччіоччі, там же, ст. 187, знос. 61).

Під час суперечки Тертуліан звертається до посл. до Галатів та ін., наводячи невірні цитати щодо того, що Бог нехтував Суботами й Святами:

"Ви вважайте пильно на дні та на місяці, і на пори та на роки"[Гал. 4:10] - думаю, тут говориться про Суботи і "приготування" [переклад ANF 'Coenas puras': як "можливо  [paraskeuai або приготування] в Іоані хіх.31"; див. розділ "Єврейська Пасха" для вивчення цього питання] і пости, і "високі дні" [Іоана 19:31 також?]. тому що припинення навіть цього, не менш ніж обрізання, встановлене наказами Творця, який, за свідченням Ісаї, сказав, 'Ваші нові місяці та ті ваші Суботи, й високі дні не можу я знести; ваші пости й свята, і святкування ненавидить душа Моя. [Іса. 1:13,14]; також в Амоса, 'Зненавидів я, обридив ваші святкові дні, і не нюхаю жертв ваших зборів [Амос 5:21]; і знов у Осії, 'Я зроблю кінець усякій радості, і всім дням свят, і її суботам, і новим місяцям, і всім її зборам' [Осії 2:11]. Ви спитаєте, чи Він зруйнував ті ж накази, що сам і дав? Так, і скоріше Він, ніж хтось інший. Або якщо це зробив хтось інший, то лише допомагав здійснити мету Творця, знищуючи те, що навіть Він засудив. Але тут не місце обговорювати, чому Творець відмінив свої власні закони. Нам вистачить довести лише те, що він хотів цієї відміни, і що це мало бути підтверджено, щоб апостол не знайшов жодних забобон щодо Творця, оскільки відміна походить від самого Творця.

Тертуліан демонструє, що Марціона спочатку можна визначити як єретика, оскільки він розділяє євангеліє й закон (Проти Марціона, там же, гл. ХХІ, ст. 286). Курйоз полягає в тому, що саме цей аспект єресі Марціона якнайширше представлений у сучасному Християнстві як виправдання відділення вимог закону як від поклоніння, так і свят, особливо щодо Субот. Визначення філософськи невірне з причин, викладених в інших роботах (див. роб. Розмежування в Законі; і Роботи Закону - або ММТ). З прочитання його роботи стає помітно, що він не розуміє справжнього змісту, вкладеного в твердження Ісаї, Амоса й Осії. Ми бачимо, що свята, які проводили Ізраїль і Юдеї, як зазначено в цих текстах. Були брудними. В них не вистачало справедливості й праведності (Амос 5:24), у чому й полягала проблема, як видно з уважного прочитання текстів.

Християнство Тертуліана на той час було під таким впливом культу Мітри й інших сонячних культів, що він невірно розумів мети і плану спасіння, а також космологію. Насправді Тертуліан став лідером Монтаїстичної секти десь за десять років після його навернення. Це було спричинено занепадом Римської Церкви. Важливе значення має й те, що Ріг з Даниїла 7, який є десятирогим царством, що згадується в Одкровенні

Пригнобить Святих Всевишнього, і буде думати змінити часи й закони (Дан. 7:25).

Ця здатність змінювати часи й закони відкидалася в якості законної концепції Даниїлом, і є логічно абсурдною з точки зору закону, що походить від природи Бога. Зміна часів і законів вважалася ознакою фальшивого світової релігійної системи, яка насамкінець контролює світ, але зруйнована з приходом Месії. Щодо проблеми закону взагалі, то треба пам’ятати, що останнє слово за тим, що гріх - це порушення закону (1 Іоана 3:4), і саме ці відносини є основними в Проблемі Зла.

Свята як частина початкової Віри

Свята, від щотижневої Суботи до свят врожаю й Дня спокути, мають специфічне значення як за порядком проходження, так і за значенням діяльності Бога в спілкуванні з людством. Абсурдно вважати, що Бог може відмінити закони, так само як і вважати, що Він відмінить спокуту людства. За цим можуть слідувати твердження, що Пасхальний Агнець не має значення як спокутна жертва, і що Месія Аарону, на якого чекала спільнота Ізраїлю першого століття, також не має мети (див. роб. Єврейська Пасха для подальших пояснень). Агнець був принесений в жертву на Єврейську Пасху, інакше він би не був Месією. Жертви приносилися щодня. Таким чином, Агнець, пожертвуваний у неправильний день, не був Пасхальним Агнцем. Цей аргумент пояснює значення послідовності 14 Нісана, а також Визначення часу Розп’яття й Воскресіння.

З роботи Розмежування в Законі ми побачили, що Реформації не вдалося відновити початкову віру, яку колись отримали святі (Юди 3), і їм пізніше заважали відновити Святі Дні, призначені Божим наказом і втручанням.

У Святих Днях і Суботах навмисне сумніваються. Це є обіцянка, яку Бог сам дав через пророків. Бог говорив через пророка Амоса і уподобив Ізраїль в останні дні кошу достиглих плодів (Амос 8:1 і далі). Нездатність підкорятися Богу є ключовим елементом. Покарання за неспроможність підкоритися Богу - це обернення свят і Субот на скорботу. За цим слідує голод почути слова Єгови (Амос 8:11-14). За нездатність зрозуміти природу Єдиного Справжнього Бога (Іоана 17:3; 1 Іоана 5:20) людей карають (Ос. 8:5-9). Навіть демони знають, що Бог - один, і тремтять (Йос. 2:19). Великі Божі закони були написані для Ізраїлю, тому що вони вважали себе мандрівниками через порушення першої заповіді й збільшення гріхів під час поклоніння (Ос. 8:11-12 див. Біблія між рядків).

Зв’язок свят з жертвами, зазначений у Второзаконні 12:8-14, був відмінений разом із зв’язком між жертвами і щотижневими Суботами. Неможливо пов’язати Священний Календар і свята з законами пожертвувань, не застосовуючи цієї ж концепції до всіх інших аспектів закону, включно з Суботами. Вся система Божественного правління була звільнена від системи жертвування включно з системами Суботи й Святого Дня. Єврейська Пасха сама по собі була введена до того, як на Синаї був даний Закон. Загальний процес введення обраних в Християнство підтверджується послідовністю Святих Днів до загального воскресіння. Вони не можуть бути відмінені до Останнього Великого Дня. Кожне свято представляє тривалу частину плану Бога, яка зараз здійснюється. За визначенням системи жнив, вони є наявними і такими, що здійснюються. Закон був тінню того, що мало прийти (Євр. 10:1). Тінь показує реальність, вона не відкидається від неї. Тінь була прив’язана саме до жертви (Євр. 10:1-10), а не до свят.

Католицька і Протестантська Церкви розуміють, що ранніх свят потрібно дотримуватися. Вони замінили Єврейську Пасху (Passover) язичницькою (Easter), і невірно відраховують п’ятидесятницю від Пасхи (Easter). Проте вони не заперечують їхньої необхідності. Через помилкове розуміння доктрини Царства Божого і відкидання фізичного відновлення в Тисячолітті, а також другого воскресіння, вони не розуміють пізніших свят.

Біблія вважає, що негаразди в святах спричинені тими, хто покинув себе в пошуках омани Валаама і загинули в бунті Корея (Іуди 11-12). Іншими словами, вони навчають за плату і заважають відправленню свят і розумінню свят і Заповіту. В них немає світла (Іса 8:20 KJV) чи сходу сонця (RSV). Вони двічі мертві й викоренені. Ці люди, позбавлені Духу, відлучаються в останні дні (Юди 19). Бунт Корея. Таким чином, є процесом проти слова Божого, який триває.

Христос здатний утримати обраних від падіння і представити їх перед Богом, Спасителем нашим (Іуди 24-25, див. Маршал, RSV між рядків). Проте, розколи во Христі дозволені, щоб було видно, хто має правду й схвалення Бога (1 Кор. 11:19). Аргумент щодо того, що текст Галатів 3:10 скасовує свята, демонструє ігнорування досинайської природи творіння й Субот. Відновлення свят під загрозою покарання голодом є необхідним додатком до здійснення Тисячоліття (Зах. 14:16-19). Суботи й Нові Місяці будуть також відновлені (Іса. 66:20-23).

Церкви Бога, включаючи Церкву Христа і Апостольську Церкву (Мат. 26:17-20; Луки 2:41,42; 22:15; Іоана 2:13,23; 5:1; 7:10; 10:22; Діяння18:21(KJV); 19:21; 20:6,16; 24:11,17) дотримувалися свят протягом двох тисяч років, за виключенням однієї Церкви дев’ятнадцятого століття, яка не дотримувалася Кущів. Східноєвропейська Церква повністю дотримувалася Субот і Нових Місяців з шістнадцятого століття. Сурми в їхніх гімнах вважалися Новими Місяцями. Елементи Суботніх Церков у Європі, які не спромоглися дотримуватися заповідей або впали у відступництво, пізніше припинили дотримуватися свят (див. роб. Загальне розповсюдження Суботніх церков, а також Роль четвертої заповіді в Історичних Суботніх церквах).

Як Христос з апостолами та інші Presbyteri (як їх називає Іреней), так і Павло дотримувався свят, як ми це бачимо з Діянь. Також День спокути згадується в Діяннях 27:9 як піст, або nesteian, що було точкою зміни погоди на Близькому Сході. Отже, Павло не скасовував, і не міг скасувати, свят Бога.

Павло намагався повернутися до Єрусалиму на свята, згадані в Діяннях 18:21, 19:21 (див. KJV, Біблія між рядків). Діяння 20:6 демонструють, що Павло дотримувався свята Опрісноків у Филипах, коли затримався. Потім він хотів прибути в Єрусалим на П’ятидесятницю (Діяння 20:16). Церква в Филипах, таким чином, вірно дотримувалася свят. Записи про Суботні Церкви в Європі демонструють, що свята були основою їхнього поклоніння. Вивчення Інквізиції показує, що дотримання свят вважалося визначальною рисою єретиків (напр. Рот Іспанська Інквізиція, ст. 77 і далі). У Східноєвропейських або Закарпатських Церквах досі дотримуються свят. Євреї й Християни після розколу дотримувалися свят.

Храм і Жертва

Храм був обраний храмом для пожертвувань (2 Хрон. 7:12), після свята кущів в Хевроні та Шалоні. Проте свята не були пов’язані з Храмом.

Господь обрав Своєю оселею Сіон (Пс. 132:13-14), але цей вибір було призупинено на час мандрування Церкви в дичавині до повернення Месії.

Церкві довелося мандрувати близько двох тисяч років. Це період сорока ювілеїв. Можна побачити символізм стосовно Знаку Іони в річній/денній/Ювілейній алегорії. Розпорошення Церкви було передбачене сорокалітнім знаходженням під вогняним стовпом і хмарою в дичавині. Ця система була специфічним показником того, що Христос визначить центр поклоніння через обраних. Це розуміли й апостоли, які дотримувалися свят у різних місцях.

Протиріччя між Єврейською Пасхою (Passover) та язичницькою (Easter) виникло між елементами Церкви, яка не стосувалася Єрусалиму, і, насправді, Храм був зруйнований протягом століття, у якому протиріччя досягли найбільшої сили. Суперечки ніколи не стосувалися існування пожертвувань у храмі. Жертви ніколи не вважалися визначальним чинником. Свята не пов’язані з Храмом. Вони були до Храму, залишилися й після нього. Пожертвування - це головне для Храму. Проте жертви приносилися всюди, коли Храм ще стояв, і коли він був зруйнований протягом вавилонського полону (див. роб. Божий календар, пор. Шурер, Історія Єврейського народу в часи Ісуса Христа, т. ІІ, ст. 292-313). Двадцять чотири спільноти народу були в списку священиків і залишалися вдома для щоденної молитви і вивчення Біблії, з представниками, внесеними в список і надісланими в Єрусалим (там же, ст. 293). Храм в Елефантині взяв на себе функції щодо принесення жертв, поки в правління Дарія ІІ відбудовувався Храм. Після цього Храм в Елефантині був зруйнований під час штурму (див. Прічард, Давній Близький схід, т. І, ст. 278-282). Арамейські літери у Прічарда, перекладені Гінсбергом, являють собою запис наказів відзначати Єврейську Пасху в імперії, зазначену в Езри (див. роб. Знак Іони й історія відбудови Храму). Згадані внески до відновлення Храму, а також обставини зруйнування Храму в Елефантині в 14-й рік правління Дарія ІІ. Правителі Юдеїв мали також політичний вплив на священиків у Елефантині. Тексти показують, що жертви ніколи не припинялися протягом часу зруйнування Єрусалиму й Храму, і були відновлені в Єрусалимі після відбудови в ньому Храму. Жертви припинилися з Новим Заповітом й останнім зруйнуванням Єрусалимського Храму в 70-му р. н. е., але дотримання свят тривало і після розпаду. Священики в Єрусалимі намагалися знизити дієвість жертв у Леонтополісі (Шурер, ст. 146-147), в часи Антіоха V Евпатора (164-162 до н. е.) священик Оній, IV, син Первосвященика Онія III, мандрував до Єгипту і був з радістю зустрітий Птолемеєм VI Філометором та його дружиною Клеопатрою. Вони віддали йому зруйнований храм у Леонтополісі в номі Геліополіс (тобто не в номі Леонтополіс, а в іншій місцевості), який раніше був святилищем agria boubastis. Це місце знаходилося приблизно за 24 милі на північ від Мемфіса в Дельті. Він був побудований за зразком Храму в Єрусалимі, але був менший (Війни Євреїв, кн. VII, гл. 10.3, ст. 426-432); пор. Шурер, там же, ст. 146). Формально Єврейська храмова служба була там встановлена з 160 р. до н. е. й далі. Цей храм був побудований згідно з вказівками Бога Ісаї (Іса. 19:19). Храм в Леонтополісі був зачинений за наказом Віспасіана у 71 р. н. е., згідно з Буллінгером (Біблійний Довідник, додаток 81) або у 73 р. за Шурером (т. ІІІ, ст. 146). Цей храм був побудований в Гашені, де було світло протягом Виходу, щоб Месія міг дитиною бути схований від Ірода. Бог через пророцтва наказав приносити там жертви.

Євреї в Діаспорі дотримувалися Субот, Нових Місяців і свят (Шурер, т. ІІІ, ст. 144). Уривок з Горація (Sat. I 9, 69 GLAJJ I №. 129; пор. Шурер, ст. 144) говорить, що Нові Місяці називалися hodie tricesima sabbata, або тридцята Субота, тобто Субота на тридцятий день. В Комодян tricesima - це назва Нового Місяця (Шурер, там же). Поки храмові священики намагалися обмежити принесення жертв у Єрусалимі, жертвувань їжі дотримувалися у діаспорі (пор. Шурер, там же).

Секти дотримувалися свят таким же чином, проте були й розбіжності. Садукеї відзначали Коливання Снопів на перший день святкового тижня (тобто в неділю), і святкували П’ятидесятницю п’ятнадцятьма днями пізніше в неділю. Це робила й Церква. Есени дотримувалися Коливання Снопів у останній день свят згідно з сонячним календарем і обмежувалися Пасхою в середу і Коливанням снопів у вівторок (див. роботи Жертви коливання снопів, Єврейська Пасха (Passover), Божий Календар і Порівняння П’ятидесятниці в Лев. 23:11-22 в LXX).

Церква дотримувалася цих свят в переслідуваннях протягом двох тисяч років.

Головне питання Віри

Обраних можна вирізнити по тому, що вони знають про єдиного справжнього Бога. За знанням про Бога йде розуміння закону, і підкріплюється розумом і серцем особи.

Питання не в суботах і не в святах, чи законі. Фактом є те, що Бог-Отець є єдиним сущим Богом (Іоана 17:3; 1 Іоана 5:20). І Він єдиний є безсмертним (1Тим. 6:16). Можна дотримуватися субот і бути єретиком. Якщо ви не дотримуватимеся його правди, вас буде вилучено з обраних і ви впадете в серйозну оману, і повірите в брехню (2 Thes. 2:11). Посібник Маршала перекладає цей вірш як здійснення помилки, тобто віру в брехню. Вони ніяк не можуть собі допомогти. Їх просто видаляють з обраних, і їхнє розуміння зникає. Вони не можуть зрозуміти, навіть якщо б вони бажали побачити помилку.

Все розуміння обраних передбачено їхніми відносинами з єдиним сущим Богом і їхнім знанням про Бога і Його сина Ісуса Христа (Іоана 17:3, 1 Іоана 5:20). Христос покращував закон і став другим елементом Віри, але він не є Єдиним Справжнім Богом, і, таким чином, не є об’єктом поклоніння. Порушення першої заповіді стверджує зміщення свят. Їх не можна вже відзначати, якщо навіть ті, хто помиляються, бажають їх виконувати. Бог втрутиться у майбутньому. Бог може дозволити помилку Бінітаризму, наприклад, для збігу в дотриманні свят. Проте потрібно зазначити, що через цю помилку Єврейська Пасха не відзначається вірно. Хороший приклад подає WCG, говорячи про дотримання Пасхи у 1960 р. Коли виникла помилка Бінітаризму, Єврейська Пасха також була перенесена на невірну позицію, і вимоги Второзаконня 16:6-7 не виконувались. Протягом тридцяти років Церква стала тринітаристською. Свята стали цеховими, а Господня Вечеря стала змінюваними й численними причастями.

Для тих, хто дотримується Закону, свята є важливим нагадуванням плану Бога. Більш того, обов’язкове відновлення Христа за його системою демонструє, що послідовникам необхідно виконувати свята, які є благословенням. Щоб стати послідовником Ісуса Христа, потрібно виконувати заповіді Бога. Уподібнення до Ісуса Христа тягне за собою спосіб життя, яким жив він. Якщо він дотримувався спокути, це символізувало те, що він піде й повернеться як Цар Месія. Це має статися. Планету підкорить Богу Христос. Свята показують цей процес.

Свята як печатка Бога

Свята відзначаються в певній послідовності.

Щотижневі Суботи є першою вимогою за законом для особи, що хрещена й прийняла Святий Дух, щоб нести відзнаку спасіння, яка називається Печатка Бога. Єврейська Пасха є другою вимогою для демонстрації того, що Закон Божий в його руках (діях) і на його чолі (в думках) (Вих. 13:9). Покарання за недотримання Дня Спокути - відділення від свого народу. Наш народ - це духовний Ізраїль, або Церква.

На чолі слуг Божих стоїть печатка (Одкр. 7:9 і 9:4), як і на руці (Вих. 13:9). Ім’я Отця також випалене на чолі обраних.(Одкр. 14:1). Мітка поклоніння (взагалі всій релігії) знаходиться на чолі й руці, навіть у часи системи звіра в останні дні (Одкр. 14:9). Святі дні, яких дотримується особа на службі Богу, розділяють духовних істот, які керують кожною системою. Система, за якою дотримуються Субот і біблійних свят, заснована на Біблії. Система, за якою дотримуються Дня Сонця і свят сонячного культу, таких як Сонцестояння, разом з Пасхою (Easter), не є біблійною. Таку систему можна розглядати в повній протилежності законам Бога. Різдво настільки відкрито асоціюють з язичницьким святом, що припущення про будь-які зв’язки з Християнством вважають жартом навіть пересічні люди з вулиць. Важко уявити, як можна було створити систему, настільки далеку від біблійної моделі в концепції й методах поклоніння. Якщо ти є рабом того, кому служиш, підкорення словам Бога є необхідною умовою для віри.