(Видання 2.0 19941008-19991213)

У цій статті розглядається питання про жертву, що приніс Аврааме, про роль ангела ЯХВХ, а також про всевідаючу природу Бога.

Дану статтю можна вільно копіювати і поширювати за умови збереження її цільної структури і виключення всяких змін у ній. При цьому копія повинна мати відповідний напІс. Також необхідно вказати ім'я й адреса видавця. За одержання копії даної статті плата може не стягуватися. Дозволяється приводити короткі цитати в критичних статтях і оглядах у межах закону про авторське право.

Тут розглядається питання про жертвопринесення Ісака, для того щоб пояснити роль ангела ЯХВХ і підкреслити велич всевідаючої природи Бога.

Біблія говорить нам про те, що Бог постійно дає про себе знати через чи ангела посланника.

В історії з Агарью (Бут. 16:7-13) з'являється ангел ЯХВХ і дає благословення її сину Ізмаїлові, а отже і всьому народі аравійському. Цього ангела періодично називають Ангелом ЯХВХ і "ти Господь Котрий Бачить". Бачення також говорить нам про майбутнє арабського народу — насильство і безладдя мали місце задовго до народження Ізмаїла.

Цей аргумент заснований на конфлікті між посланнями Елохіма Бога в книзі Буття 22:1-2 і Ангела Божого в книзі Буття 22:11-12. Основна думка полягає в тім, що Авраам розумів їх як двох заповідей, що суперечать між собою, у силу того, що вони походять від різних джерел. Таким чином, він обрав Елохіма Бога як вищу владу, ніж ангел Божий і підкорився йому.

Проблема з цим тлумаченням полягає в тім, що в іудейських рукописах немає яких-небудь інших фактів про те, що слова ангела Божого суперечать тому, що говорить сам Бог. У дійсності ж, ангел Божий передає веління Яхве так точно, що він іноді говорить у першому обличчі Я як Яхве, як ми можемо побачити з того, що написано в книзі Буття 16:10 і навіть наприкінці книги Буття 22:12. Лінгвістична плутанина між ангелом Божим і Яхве роз'ясняється в книзі Буття 18 де небесні числа ніколи не називаються ангелами, але лише люди і Яхве, що поводиться як людина і робить людські вчинки. Відповідні пояснення могли мати місце, принаймні, і в книзі Буття 18, а також у книзі Буття 22:12, де дається еліптичне вираження для ангела Божого (Яхве). У книзі Буття 19 ті ж самі числа послідовно називаються ангелами. Авраам пройшов іспит на віру, і жертва була встановлена для того, щоб показати майбутність сакрального жертвопринесення, тобто спокута Ізраїлю смертною жертвою Месії.

З цього ж уривка виявляється "підзвітність" ангела, а також його недосконале усезнання, тобто в божественному сонмі усезнання носило дуже відносний характер.

Існує безліч текстів, що свідчать про всевідаючу природу Елоаха, починаючи від книг Іова 24:1, 28:10,24, 31:4, 34:21-15, 36:4,5, 37:16; 42:2, а також Псалмів 1:6, 7:9, 11:4, 33:13-15, 37:18, 38:9, 44:21, 66:7.

Таким чином, Бог випробує серця людські, перевіряючи готовність чоловіків скоритися Йому і наскільки міцна віра їхній (Пс. 94:9-11; 119:168).

Бог підтримує своїх людей, і його розуміння безмежне (Пс. 147:4,5, Іс. 40:26; Ін. 15:3,11).

Бог відає серця та випробує їх. Прикладом такого іспиту може служити оповідання про те, як Авраам повинний був принести в жертву свого сина, однак Бог не дозволив йому зробити це. Бог відає, що ми можемо зробити, а що виходить за рамки наших можливостей, однак, необхідність іспиту полягає ще й у тім, щоб ми самі знали, на що ми здатні.

Абсолютне всевідання Боже уможливлює породження духу пророчого (Іс. 42:9; 44:7).

Бог установив свій промисел порятунку для всього людства і занепалого сонму, і цей задум здійснитися всупереч потугам людства змінити визначений наперед хід подій. Іноді Бог набудовує народи для захисту обраних і корекції загального ходу подій (Іс. 45:4).

Бог проголошує кінець із самого початку (Іс. 46:10; 48:3-6, Іс. 66:18, Єр. 11:20; 17:10 23:24; 32:19

Він відає всієї думки (Єзек. 11:5; Єр. 51:15).

Бог ніколи не кидав землю на сваволю долі, і Він не забув зло, створене людьми (Єзек. 9:9).

Тому прояв ЯХВХ при жертвопринесенні Ісака непорівнянне з божеським єством Батька (Елоаха), а виходить, ця справа, довірена Елохиму, що підкоряється Богу Батьку.

Іспит Авраама став своєрідною віхою у відносинах людини і Бога, де закріпилися вимоги віри, і були скасовані людські жертвоприносини.

Діяння Божі носять усеосяжний характер (Амос 9:2-4).

Данило говорить нам, що всевідання не співвідноситься до просторовим положенням, тобто Бог знаходиться поза часом і простором (Даниіїл 2:20-28).

Бог відкриває Свій задум поступово через пророків і обраних, котрі були покликані по призначенню Його Мудрості (Рим. 8:27-30).

Звані й обрані повинні бути готові "принести Ісака в жертву". Вони йдуть до цьому, заручившись допомогою і піклуванням Ангела ЯХВХ, тобто Ісуса Христа.

Ангел ЯХВХ, що спостерігав Авраама і Ісака, допоміг також знайти Ісаку дружину (Бут. 24:7). Бог (Елоах) послав Свого Ангела, що, як вважають, здійснює дану йому Богом влада і виконує волю Божу; цього ангела називають ангелом ЯХВХ (Бут. 24:39,40, 42-44, 48).

Підпорядкованість Ангела ЯХВХ не применшує його повноважень. Посланник Божий служить гарантом божественної присутності, і Ангел сам по собі — суть теофанічний прояв.

Цей Елохим бере пряму участь у постійному доборі обраних. Христос ручається, що кожний займе гідне місце в задумі Божому і стане нареченою Христової.