(Видання 2.0 19940702-19991127)

У цій статті досліджується роль заповідей блаженства та зміст цих заповідей. Автор також висловлюється з приводу церкви та чільної ролі, що вона її відіграє.

Дозволяється безборонне копіювання поданої статті та її розповсюдження за умови зберігання її цільної структури та виключення будь-яких внесень чи змін до неї. При цьому, копія повинна мати відповідний надпис. Також необхідно вказати ім'я й адресу видавця. За отримання копії поданої статті стягнення оплати необов'язкове. Дозволяється наведення коротких виписок або цитат у критичних оглядах без порушення авторського права.

Заповіді блаженства — важливий аспект, на який варто звернути увагу. Христова проповідь, про яку мова йде в Євангелії св. Матвія 5:1 має величезне значення

Блаженства – це благословення його церкви; його народу. Вони служать моделлю, прикладом для обраних. Однак в основному плині християнства їм приділяється недостатня увага; там вони висвітлюються як проповідь для бідних.

Однак Христос не закінчує цим свою мову. Більшість християн упускали цей чи момент не додавали йому належного значення. Але це неприпустимо. Христос говорить не просто так, а дотримуючи визначеної послідовності, намагаючись донести нам визначену інформацію. Він продовжує свою проповідь (Матв. 5:17-20).

У Церкві Бога завжди були люди, що намагаються різними шляхами зменшити значення закону. По їхніх умовляннях можна було не дотримувати одного чи деяких положень закону. Деякого правила закону ми сьогодні не дотримуємо, тому що сучасне суспільство нав'язує нам свої традиції. Ці закони забуті через те, що суспільство перестало їх застосовувати. У минулому Церкви Бога аргументували свою позицію тим, що якщо не потрібно застосовувати одну частину закону, те не потрібно дотримувати й інші. Наприклад, тоді говорилося, що немає потреби більш дотримувати свят, тому що роздягнув закону, у якому вони описуються, уже не застосовується.

Закон є цілісною категорією. Він не втратив ні однієї своєї частини, не змінився ані трохи. Нині ми не дотримуємося законів пожертвувань, тому що ми — це храм. Коли прийде Месія, він заново представить нам світ. Але ми не в силах цього зробити. Месія був помазаною жертвою, принесеної один раз і назавжди. Це був єдиний закон, виконаний цілісно і цілком. Інші приведені закони не використовуються тому, що наприклад ми більше не практикуємо рабство. Але для тих, хто усе ще цим займається, цей закон залишається в силі.

Ми проаналізуємо заповіді блаженства, розкриємо зміст і силу, що у них укладена. Перша заповідь блаженства звучить у такий спосіб: Блаженні вбогі духом, бо їх є Царство Небесне.

Здавалося б, ця фраза сама собі суперечить. Слабкий духом успадкує Царство Небесне. До цього нас учили, що ми повинні бути духовно багатими. Ми повинні працювати над собою і духовно рости. Тоді як може мати місце таке протиріччя? Чи позначає визначення бідний духом людини слабкого чи духовно бідного? Відповідь: ні, не означає. Бєдний духом – це людина, що жертвує своїм статком заради свого ближнього, свого брата; він бідний через свій вибір; адже він підкоряє свої інтереси людям, яким служить. Тож можна зробити висновок, що багатство для обраних не є метою. Тобто в проповіді не говориться про матеріальні блага, наприклад, про здоров'я і багатство.

Отже, ми бачимо, що бути бідним духом не означає бути недалеким у духовному змісті, але бути бідним в ім'я інтересів ближнього, Ісуса Христа, підкоряючи службі суспільству свою особистість і свої власні інтереси.

Друга заповідь блаженства звучить так: Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Звідки взявся цей плачучий? Хто такий плачучий? Чому він блаженний? Плачучий про якусь свою втрату? Книга пророка Єзикіїля 9:4 проясняє нам, що мається на увазі. Христос же більше розкрив зміст того, про що говорив Єзекіїль Єзек 9:1-11).

Цей процес почався з вершини обраних і дійшов до наших людей. Ми можемо плакати, каятися і перемагати. Той, хто не плаче і не кається, буде убитий. Це відноситься до чоловіків, жінкам і дітям. Справа аж ніяк не в слабості. Цей народ буде кинутий на коліна за допомогою меча.

Третя заповідь блаженства звучить так: Блаженні лагідні, бо вони успадковують землю. Як ми можемо попередити народ і світ, якщо ми повинні бути лагідні? Що позначає бути лагідним? Чи значить лагідний слабкий? Немає! Лагідність не є слабістю.

З першого послання до коринтян, розділу 13, нам стає ясно, що мав на увазі Христос, говорячи про лагідність і про спадкування землі. Лагідність також – це коли ти ставиш себе нижче своїх братів.

Світ занепадає. Усе суспільство, зокрема, англомовний світ, неминуче деградує. Людський мозок піддається систематичному руйнуванню під впливом низькопробних голлівудських фільмів, у яких море насильства.

Вже в цьому столітті Європа двічі вступило у війну сама із собою. Потім пішло 50 років холодної війни, викликаної Другий Світовий. Зараз ми коштуємо на грані того, щоб повернутися в епоху варварства.

Четверта заповідь блаженства затверджує наступне: Блаженні голодні та спрагнені правді, бо вони нагодовані будуть. Тут говориться про бажання і спрагу Божого пізнання.

З Псалмів 119 очевидно, що мова йде про вивчення закону, де праведність неминуче випливає із самого закону.

Заповіді блаженства є ключ. Ключ до того, щоб стати зіллю землі і світлом Храму. Ми можемо стати світлом для язичників (неюдеїв).

П'ята заповідь блаженства: Блаженні милостиві (див. також Зах. 7:8-10).

Щодо деяких церков тринітаріїв — ми не маємо дотримуватися положень віри стосовно тих, хто до неї не належить. З ними повинно надходити іншим способом. Стосовно чесності, удовам, сиротам і бідним це не так. Бог безсторонній (Дії10:34).

Буде час, коли Господь не буде чути. Він не почує плач народів, що перетворять своє серце в камінь (Зах. 7:11-14).

Спустошення і війна звернуться на ті, хто не слухає слова Божого.

Павло та Іван говорили так, тому що тільки Бог має духовну силу. Ми маємо бути готові зустрітися з Богом, а для цього в нас повинна бути духовна сила. Вона з'явиться лише після воскресіння.

Сьома заповідь блаженства Блаженні миротворці, бо вони стануть Божими синами.

Святий Дух виявляється у миротворстві. Світ, що приносить, може керувати цією планетою. Ісус Христос керує цією планетою в єдності з Богом. Монотеїзм – це не Бог із трьома головами. Монотеїзм – це віра в єдиного Бога, тому що всі, Ісус Христос і всі ангели підкоряються Його волі.

Щоб бути Божими дітьми, ми повинні стати миротворцями, виявляючи плоди Святого Духа.

В книзі Дій оповідується про мучеництво Стефана, звертання до цього факту допоможе нам зрозуміти восьме блаженство.

У Діях 7:51 Стефан говорить:

твердошиї, люди серця й вух необрізаних

Коли він закінчив говорити, дорадники розлютилися та заскрипіли зубами.

Христос тут говорить про переслідування обраних. Ті, хто переслідує обраних, затверджують, що вони наділені владою бути Церквами Бога або ж Божими зборами. Спочатку це був Іудаїзм, але потім найбільше переслідування стало виходити з основного плину християнства. Далі естафету перейняли протестанти і навіть деякі з Церков Бога. Це ті, хто називає себе християнами, що насправді не так. Ті ж церкви, що належать до Церков Бога, переслідують обраних тому, що вони не знають нашого вчителя (Іс. 66:5).

Христос сказав: “радійте та веселіться, - нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами”. Нам призначено нести на собі тягар переслідування світу в світлі надії. Прикладайте всіх зусиль для виконання справ Божих.