(Видання 2.0 19950902-20000422)

Щедрість та великодушність є ґрунтом, що на ньому базується божа любов.

Дану статтю можна вільно копіювати і поширювати за умови збереження її цільної структури і виключення всяких змін у ній. При цьому копія повинна мати відповідний напис. Також необхідно вказати ім'я й адреса видавця. За одержання копії даної статті плата може не стягуватися. Дозволяється приводити короткі цитати в критичних статтях і оглядах у рамках закону про авторське право.

Ми повинні знати слова Бога про те, що людина, милостива до вбогого, позичає для Господа, і чин його Він надолужить йому. Ці слова потрібно розуміти так, що людина дає кому-небудь у борг із волі Божої. (Ін. 3:16) В одному випадку Воля Божа виявляється як перст долі, і в цій ситуації навіть лиходій, усупереч своєму злому характеру, допомагає бідному несвідомо, під впливом сил, що здійснюють визначене Богом В іншому випадку людина, дотримуючи закону Божого, виконуючи волю Божу щоб діяти добрі справи і щоб виконувати заповіді про любов і жаль до ближнього, позичає для того, хто просить і не відвертається від убогого, бо так велить Закон Божий (1Коринт. 12:4-11). Але в обох випадках людина, що дає ближньому, тобто яка “милостива до вбогого” зрештою позичає для Господа, і за це Бог відплатить йому (1Коринт. 13:1-12).

Тому саме добродійність, як одне з богоугодних справ, є здійсненням доброго, безкорисливого вчинку, що приносить радість людині і нагороду від Бога за здійснення доброї справи. “Радість людині - добродійність його” (Прип.19:22). За щедрість, безкорисливість і добродійність, виявлені людиною до ближнього, Господь “віддасть йому за благодіяння його (Прип. 17:19). Допомагаючи бідному, людині служить Богу тим, що виконує Божу заповідь про любов до ближнього і діє добро. За цей учинок безкорисливої допомоги бідному, Господь обдарить людину добром. От як про це говориться в текстах Старого Заповіту. Блажен, хто піклується про вбогих та жебраків. У день нещастя визволить його Господь. Господь збереже його і збереже йому життя; блаженне буде він на землі. І Ти не віддаси його на волю ворогів його. Господь зміцнить його на одрі хвороби його. Ти зміниш усі ложі його в хворобі його” (Пс. 40:2-4).

У Новому завіті також підтверджується думка про благодіяння Бога людині за допомогу жебраку. “І хто напоїть одного з малих цих тільки чашею холодної води, в ім'я учня, істинно говорю вам, не втратить нагороди своєї” (Матф.10:42). Це треба пам'ятати і враховувати (Дії 2:44-47). У Новому Завіті також повторюється думка про те, що людина, що допомагає жебраком, служить Богу тим, що робить добрий богоугодний учинок. Ісус Христос так говорить про це: “Істинно говорю вам: тому що ви зробили це одному з цих братів Моїх менших, то зробили Мені” (Матф.25:40).

Отже, нам стає ясно, що людина, виконуючи заповідь Божу, повинний давати в борг і допомагати бідним не сподіваючись за це на подяку. “І якщо в борг даєте тим, від яких сподіваєтеся одержати назад, яка вам за це подяка” (Лк. 6,34). Тому в житті виходить так, що коли людина комусь робить користь у чеканні за це одержати вигоду, похвалу, чи подяку добро, те найчастіше у відповідь одержує не подяка, як плату за не безкорисливість. Так нехай будуть безкорисливі люди в здійсненні добра і нехай не зупинить їх у цій справі людська невдячність, що часто виникає у відповідь.