(Видання 1.0 20000725-20000725)

За Христом йшли слідом величезні юрби людей; усі вони, були покликаними, але ніяк не вибраними. Ці люди бачили діяння Христа, але не було в них правдивої віри.

Один із старших синагоги, на ймення Яір, прийшов до Христа, щоб просити в нього про зцілення своєї умираючої дочки. У цьому уривку Яіра зображено як символ благочестя юдеїв та племені Левітів. Раптово, знаходячись серед юрби, Ісус запитав оточуючих: "Хто доторкнувсь до Моєї одежі"? Жінка, що двадцять років хворою на кровотечу була, й чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого, сказала про себе: "Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...". І, зробивши це, зцілилася, тілом відчула вона, що видужала від недуги! Диво виправдання через віру ілюструється тут повною мірою. Жінка, про яку йдеться в цьому оповіданні, була нечистою впродовж дванадцяти років. Вона символізує вибраних — тих, хто вмер за свої гріхи і за те, що був нечистий перед Богом. Жінка знала про те, що нечиста, але сини Юдині та племена левітів не знають про це. Лише через Святого Духа ми можемо здобути покаяння і, таким чином, пізнати власну гріховність, повною мірою усвідомити міру нашого гріха.

Коли Христос прийшов до будинку Яіра, дочка старшого синагоги була вже мертвою. Христос переконав бідолашного батька, аби той позбувся страху, та лише вірив. Це умовляння є напрочуд важливим для церкви, особливо тоді, коли їй мають бути суворі випробування. Адже Господь обіцяв, що ніколи не покине, ані відступиться від нас (Євр. 13:5; Бут. 28:15). Христос одказав людям, що дівчинка не вмерла, але спить. По суті, це — алюзія, своєрідний натяк на воскресіння і порятунок невісти церкви. Для обраних смерть означає сон. Проте зовні, біля будинку, знаходяться люди, що осміяли Його, виявивши тим самим своє невір'я. Тут протягає натяк на безвір'я синів Левіта й Іудеїв. Христос робить чудо і повертає до життя юну діву, який дванадцять років. Ця подія символізує перше воскресіння, обіцяне тієї церкви, що буде вірна закону Божому (див. статті за назвою: Душа (№ 92), а також Воскресіння з мертвих (№ 143). Це іносказання вказує нам на ті дванадцять елементів, що складають основу Міста Божого (див. статті Боже місто (№ 180). Жінці потрібно було дванадцять років, аби дійти покаяння. Вона є свідком Ізраїлю, бо ж вона виповнена віри.

Коли дівчинка ожила, юрба здивувалася велике (1Коринт. 1:27). Надалі церква втратить свою велич. Відтак Христос доручив церкви дотримуватися таїнств Господніх в церкві Його та давати духовну їжу тим, хто має потребу в ній (1Коринт. 1:27). А згодом Христос доручив Петрові пасти вівців Його (Іван 21:16,17).

Ці два, мабуть, не зв'язані між собою події зовсім природним образом дають нам збагнути зумовленість обраних, їхнє відсторонення, покликання і, звідси, їхнє виправдання, а потім, славу, велич і воскресіння. Бо ж кого Він призначив, тих і покликав, а кого покликав, тих і виправдав, а кого виправдав, тих і прославив (Рим. 8:28-33).