(Видання 1.0 20000419-20000419)

Дозволяється безборонне копіювання та розповсюдження поданої статті за умови збереження її цільної структури цієї статті та виключення будь-яких змін у ній. При цьому копія повинна мати відповідний напис. Також необхідно вказати ім'я й адресу видавця. За отримання копії цієї статті плата може не стягуватися. Дозволяється наводити стислі цитати в критичних статтях та оглядах за умови дотримання закону про авторське право.

Яка з церков сьогодення викликає найбільшу довіру; більш того, яка з них насправді була заснована та затверджена Христом, що однозначно сформулював позицію церкви? З часів Христа не було інших лідерів, що перевершили б Христа. Хоча нині не так уже й рідко зустрічаються лідери, що зреклися ідеалів давньої віри; вони кинули церкву до безодні відступництва (Юди 3-4). Істину можна пом'якшити, та, зрештою, зректися її (1Коринт.11:18-19). Подібне трапляється досить часто, так що члени "облудної" церкви можуть бути впевнені в тім, що вони безоглядно йдуть шляхом відступництва.

Церкву безупинно перевіряють, аби переконатися, чи не відійшла вона від давнього, первісного християнського вчення та тієї доктрини, що її колись сповідував Христос. (1Коринт. 3:10-14).

Іноді трапляється таке, що лідер може вичерпати, "розтринькати" себе духовно, тоді це ж саме відбувається з його наступниками та прихильниками — усіма тими, хто пішов за ним, усіма, хто й дотепер має намір знайти істину там, де її далебі немає. Коли ж церква досягне певного етапу у своєму розвитку, Христос призначить нового лідера людства з числа тих, хто аж до кінця залишився вірним давній християнській релігії та не втратив благочестя свого (3 Іоанн 9-10).

Світильник чи підставка для лампи (символ влади) буде узято від одного лідера та віддано до рук іншого. Право наділяти владою людей та призначати духовних лідерів церква зберігає за собою; обряд хрищення надає змоги людині відкрити своє серце Святому Духові, аби Він ввійшов у це серце та опромінив його божественним світлом (Об'явл. 2-3).

Апостоли одвічно самі собою складали теологічне ядро християнства; тож згодом саме вони стали його лідерами. Петро став єпископом антиохійським. Христос, що є наріжним каменем будинку Божого, будує церкву на правдивій скелі, твердині, Господові Всевишньому. І надав Він влади сімдесятьом тим, хто став під верховенство Христа (Матв. 16:18-20).

Сімдесят (два) являють собою синедріон або ж верховну раду церкви, що має повноваження синедріону ізраїльського (Лука 10:1,17). У цьому розумінні Ізраїль також прилучився до тіла віри і став співпричетним до порятунку, що вготований також і язичникам. Влада й сила дана всім тим, хто є причетним до церкви та вірно служить Господові, перебуваючи в лоні її (тієї церкви). Церковнослужителі призначали лідерів, вони розпоряджалися законним правом "зв'язувати та розв'язувати" (див. також Матв. 18:15-20).

Ми маємо перед собою завдання довести істину та визначити, у чому саме полягає істина. Мова йде про церкву, у якій проходять богослужіння та члени якої є слухняними й цілковито підкоряються Богові Отцю; усі вони неухильно дотримують усіх заповідей (Матв. 7:15-21).

Згідно з тим, про що нам говорили пророки, проповідники Слова Божого, — обрані Ним люди будуть жити та навчати точно як говорить нам Господь, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться. Ми розуміємо та знаємо точно, що й сама християнська віра згодом уподібниться до Христа та перебуватиме з любов'ю Господа та заповідями Його (Іс.8:20).

У Біблії ми знаходимо докладні вказівки щодо того, як обраний Богом священик має чинити богослужіння. Коли Христос перебував на землі, він сказав, щоб апостоли пішли за ним. Обрані були визначені Богом, а Христос лише виконав Його волю та покликав цих людей за собою.

Перший обраний посів там, де колись сидів Іуда. Після того, як було встановлено чіткі критерії добору та були визначені лідери церкви, було кинуто жереб, хто має посісти більш високе місце в ієрархії Небесного Царства і підкорятися безпосередньо Ісусу Христу. Відповідно до закону Божому первосвященика завжди обирали шляхом жеребкування (Дії 1:15-20).

З книги Дій 6:1-6 ми можемо бачити, які "вимоги" пред'являла церква до своїх духовних лідерів.

Ця людина має здобути схвалення по діяннях своїм, котрими він безперестану доводить свою придатність та гідність як лідера і духовного наставника церкви. Саме тому єпископ не може призначити себе на це місце сам (1Тим 3:1-7).

Людина, що претендує на одержання титулу священика, повинний бути не молодше двадцяти п'яти років. Проповідницьку ж діяльність він починає тоді, коли йому виповнюється тридцять років. Христос не з'явився виключенням і також почав свою проповідь у тридцять років (Чис. 8:24-26).

Тимофій був молодший, коли йому стояло виконати особливе завдання, для якого йому треба було прийняти присвята в духовний сан (1Тим 4:12).

Церква практикує рукоположення жінок-дияконих, однак їм ніколи не дається влада над чоловіками. Вони можуть лише наставляти інших жінок (1Тим 2:11-13).

У першому посланні до Тимофія, п'ятому розділі оповідується про наставляння та рукоположенні церкви та про те, як учинити так, щоб церква плідно працювала і діяла благо в ім'я Господнє. Усі люди повинні підносити молитви за священиків, підтримувати їх та допомагати мірою наших можливостей.