Походження традиції носити сережки та прикраси в давнину [197]

 

(Видання 1.0. 2000711-20010711)

 

Мета цієї статті полягає в тому, щоб дослідити етимологію традицію носити сережки та інші прикраси в контексті ізраїльських звичаїв та взаємозв’язку з спорідненими цивілізаціями. Існує безліч традицій, пов’язаних із уживанням косметики та коштовних прикрас. У більшості випадків люди заперечують зв'язок цих традицій з християнською мораллю, або ж, скажімо, з Біблією. Деякі слова, що мають відношення до Біблії, були невірно перекладені на англійську мову, у зв'язку з чим первісний зміст біблійних текстів набув спотворень.

 

Християнські Церкви Бога

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

Email: secretary@ccg.org

(Авторське право г 1994, 2000 Storm Cox)

Дозволяється безборонне копіювання поданої статті та її розповсюдження за умови зберігання її цільної структури та виключення будь-яких внесень чи змін до неї. При цьому, копія повинна мати відповідний надпис. Також необхідно вказати ім'я й адресу видавця. За отримання копії поданої статті стягнення оплати необов'язкове. Дозволяється наведення коротких виписок або цитат у критичних оглядах без порушення авторського права.

Стаття доступна у Всесвітній Мережі Інтернет за наступною адресою:
http://www.logon.org, а також http://www.ccg.org


 

Походження традиції носити сережки і прикраси в давнину

 

За часів Христа в деяких сектах існувала точка зору, відповідно до якої використання косметики та прикрас походило від демона. Ефіопська книга Еноха повідомляє буквально наступне:

8:1 Отже Азазель навчив людей виготовляти мечі і кинджали, щити та частково збрую. Та згодом він показав їм після цього (2v, a5) як потрібно виготовляти: браслети, прикраси; як підфарбовувати очі та віка; він показав їм самі дорогоцінне каміння, а також навчив їх виготовляти усі фарби. Та світ змінився. 8.2 І запанувала на землі огида та розпуста, і видалилися вони від Бога, і розтлилися шляхи їх (2v, a10). 8.3 Амезарак навчав усіх тих, хто накладав прокльони, рубав корені, Амарос рятував від чарівницьких чарів, Баракіль навчав астрології, Кокабель пророкував майбутнє, Тамиль навчив астрології та Асрадель навчав (2v, a15) людей як розуміти місячну дорогу. 8.4 І коли люди гинули, вони кричали та їхні голоси сягали небес.

9.1 І Ось Михайло, Гаврило, Суріель та Уріель подивився з небес та побачив він кров, що проливається на землю і побачив він, що сповнилася земля лиха (2v, a20). 9.2 І сказали вони один одному: “Ось сповниться скорботи спустошена земля, та увійдуть їхні стогони до воріт небесних. 9.3 Та ось до тебе: O святі небеса, заблагали душі людей, та відказали вони: "Розсуди нас перед Всевишнім". 9.4 І промовили вони до їхнього Бога, царя: “Бог Богів, Господь над Панами, цар над царями! Твій славний трон (устоїть) перед усіма поколіннями світу, і ім'я твоє святе й оспівано всіма поколіннями світу та благословен Ти у віка! (2v, a30). 9.5 Ви зробили все можливе, і ви взяли владу над усім, що існує. Усе, що приховано — тепер перед вами, та, отже, ви бачите все, і ніщо не може бути приховано від очей ваших. 9.6 Побачили вони, що вчинив Азазель, та всю неправду на землі, котрій він учив людей і секрети небесні, котрі він розкрив (2v, a35). 9.7 І Семиаза прокляв того, кому ви дали владу правити над тими, хто поруч з ним. 9.8 І увійшли вони разом до дочок синів людських, і лежали вони з цими жінками й опоганилися, а потім відкрили їм очі на гріхи, що вони учинили. 9.9 І породили жінки гігантів і наповнили вони всю землю (2v, b1) кров'ю і неправдою (Кнібб, Оксфорд Кларендон, 1982, том. 2, стор. 79-86).

Чотири архангели Михайло, Гаврило, Суріель та Уріель прийшли до Господа Вседержителя аби відновити справедливість на землі. Суріель перекладається як Рафаель в інших текстах (наприклад, Бодл. 5І 2 MSS; Гр. Синк a, б; порівн. Кнібб, стор. 84). Оскільки Рафаель означає: Бог зцілив, цілком імовірно, що Суріель розуміється як початкове ім'я для Рафаеля.

Вседержитель вирішив тоді втрутитися та знищити гігантів після потопу. Він послав Арсалалюра до Ламеха аби попередити його про катастрофу, що наближається, та навчити його, як він та галузі його могли б врятуватися (там же, 10.1-4).

У Сонму не виникало питання щодо того, що Господь Вседержитель знав про все заздалегідь, і що Він діяв лише тоді, коли до нього зверталися з відповідним проханням. З цієї точки зору, Бога розуміють як деяку сутність, що проголосила прийдешнє відновлення; таким чином, ми бачимо, що написано в книзі з приводу пришестя Сина Людського (там же, стор. 164-165).

Архангел Фануїл внесений до списку з Михайлом, Гаврилом і Рафаелем як сутність, що складається з чотирьох осіб; Уріель розглядається як лідер цих чотирьох (там же, стор. 166-167). Таким чином, ієрархію сутностей, що знаходяться біля трону Господа, що є Головою Днів або ж Днів Давнини, необхідно розуміти як сутність, що складається з чотирьох осіб та ще одної, як ми можемо довідатися з книги Об’явлення. Існують також три категорії Сонмів, що одержали назву з цього джерела, а саме, біблійних Серафіма і Херувим. Третьою же сутністю був Офаніум, що невсипно стежить за троном Його Слави.

З цього тексту ми бачимо, що давним-давно в людей існувала точка зору про те, що прикраси та косметика були атрибутами вчень Грішного Сонму. Цей погляд стосується тексту в Новому Заповіті, та, зокрема тексту першого послання до Тимофія 2:9-10.

 

1Тимофія. 2:9-10

9 Так само й жінки, у скромнім убранні, з соромливістю та невинністю, нехай прикрашають себе не плетінням волосся, не коштовними шатами,

10 але добрими вчинками, як то личить жінкам, що присвячуються на побожність.

 

(Стандартне Виправлене Видання Біблії )

 

Подібним же чином ми можемо використовувати текст першого послання апостола Петра, Тобто, мова йде про яскраво виражене негативне відношення до вживання косметики та прикрас. Біблейські вказівки містять у собі заборону на непристойне поводження жінки, а також її манеру вдягатися, тому що це виходить від нечистого. Багато хто з тих, хто носить прикраси або ж косметику, не мають у собі Духа Божого.

 

1Петра 3:3-6

3 А окрасою їм нехай буде не зовнішнє, заплітання волосся та навішання золота або вбирання одеж,

4 але захована людина серця в нетлінні лагідного й мовчазного духа, що дорогоцінне перед Богом.

5 Бо так само колись прикрашали себе й святі ті жінки, що клали надію на Бога й корились своїм чоловікам.

6 Так Сара корилась Авраамові, і паном його називала. А ви її діти, коли добро робите та не лякаєтесь жадного страху.

(Стандартне Виправлене Видання Біблії)

 

Тут викладається точка зору щодо того, як слід поводитися перед Господом. До того ж, у цих словах міститься згадування про давні зв’язки сімї та Церкви.

Отже ми досить чітко розуміємо, яких поглядів дотримувалися автори книги Еноха щодо походження таємниць та використання коштовних прикрас і косметики. Ця точка зору є продовженням біблійних поглядів. Що ж, у такому випадку, космологи вважали за норму? Якої ж думки припускалися щодо цього ізраїльтяни? Яку роль у їхньому житті відіграло вживання косметики та прикрас?

Незважаючи на тверду позицію супротивників прикрас і косметики, Біблія дуже чітко розрізняє особливе вживання (цих термінів), у зв'язку з чим ми можемо зрозуміти, що ж, насправді, дозволяється Законом, а що заборонено. У перекладах ми можемо знайти перекручування справжнього текстового змісту, що він був первісно закладений у Біблії. Наша мета, саме, і полягає у тому, щоб досліджувати справжнє значення текстів, що про них тут йдеться та розібратися в численних біблійних заборонах.

Найбільш важливим аналітичним розділом є походження традиції носити сережки та інші коштовності.

 

Походження традиції носити сережки та інші коштовності

Згідно ЕРЕ (Енциклопедія релігійної етики — прим. перекл.), цілком імовірно, що ручні прикраси та браслети для ніг, а також кільця одночасно виконували функцію амулетів. Таким чином, такий тип прикрас міг попросту перетворитися з культових предметів на прикраси, як це нерідко траплялося (Regalia, ЕРЕ, том 10, стор. 637). Поза всяким сумнівом, звичай носити амулети, напевне, бере свій початок з анімістичних культів та повір'їв, які стосуються уявлень про владу і силу, що виходить від світу духів. Цей звичай продовжував існувати протягом декількох сторіч.

Браслет для ніг (Anklet — прим. перекл.) — це слово, що буквально означає окови для ніг. У давньоєврейській мові це слово з'являється в трьох формах: SHD 5178; SHD 2131 та в книзі Іова 36:8, а також, у виданні SHD 3525 у Псалмах.

5178 — nechosheth, слово, що позначає мідь, і таким чином, мова йде про монету, окови або ж пута. Така конотація слова визначає його базове значення, оскільки мова також йде і про порівняння культових атрибутів з золотом та сріблом.

2131 Ziyqah походить із судження, що зривається з мови подібно до вогняного спалаху або ж палаючої стріли. Таким чином, мова йде, власне, про пута, окови, головешки або ж про стрілу.

3525 Kebel походить з незвичного кореня дієслова “оперізувати” або ж “заплітати”, “зав'язувати стрічкою”. Отже, напрошується варіант “пута”, “окови”.

В усіх цих значеннях слово асоціюється з такими поняттями, як “підневільність”, “рабська залежність”. З книги пророка Ісаї 3:18 ми можемо довідатися, що мова йде все ж таки про дзвенячі прикраси, що їх давні носили на ногах. Багато мешканців Палестини широко використовували ці прикраси, та, отже, безліч прикрас дійшли до нас. Ці предмети виготовлялися, переважно, з важкої бронзи, трохи приплющеної зсередини. Діаметр виробу складав від 2.5 до 4 дюймів у діаметрі та від 2.25 до 2.5 дюймів завширшки.

Булінгер відзначає, що, крім інших прикрас, досить широке ходіння мали металеві диски, що мають форму півмісяця. Проте, археологічні розкопки наших днів дали певні результати. Були виявлені основні типи прикрас, що про них говорилося вище; крім того, були знайдені численні прикраси інших типів.

У цьому столітті, маленькі золоті сережки носили карбонарії та інші жителі Сицилії, що вірили в нечисту силу і носили ці амулети для того, щоб відігнати Малочіо або ж, лихе око, від себе подалі. Джерело ЕРЕ (том 5, Лихе око, стор. 613б):

Наші чорнороби та шоумени носять їх з такою ж метою, а не лише використовують (їх) як прикраси.

Слуга Авраама дав кільце (переведено як сережка) Ревеці, коли він хотів знайти дружину для Ісаака (Бут. 24:22). Проте, у вірші 47 говориться про те, що мова все ж таки йшла про коштовності, які люди носили на чолі. В дійсності ж, це була налобна прикраса; цей атрибут одягали на обличчя Ревекки.

Таким чином, поза всяким сумнівом, патріархи упустили цей факт використання прикраси з коштовних прикрас на чолі.

Перше згадування про сережки серед євреїв ми можемо знайти в книзі Буття 35:4 де проводиться асоціативна лінія до сережок, що їх носили родичі Якова. Крім того, В Біблії міститься згадування про те, що в їхній землях люди вірили в дивних чужих богів. У книзі Буття 35:2 Якова було сказано: усуньте чужинних богів, які є серед вас, і очистьтеся, і змініть свою одіж;

Символи цих чужих богів, як ми можемо бачити з книги, виявляються у формі одягу. З книги Буття 35:4, стає очевидним, що традиція носити сережки набуває форм усе більш загальноприйнятого звичаю. Крім того, стає ясно, що ці сережки були частиною чужих богів і їхніх символів, що були передані Якову. Він сховав їх у могилі, в дубі в Шехемі. Виявляється, що сережки були символами давніх політеїстичних звичаїв, що беруть свій початок від первісного анімізму в Халдеї та, зокрема, у Вавілоні.

У Біблії вживається термін кільце (Євр. nezem), якому випливає за вираженням у вухах. Вживання цього слова мало місце в книзі Буття 35:4 та книзі Виходу 32:2-3.

Як виявилося, під час свого перебування в Єгипті, жителі Ізраїлю відновили традицію носити сережки. Цей історичний період співпав з історичною добою надання Закону. А відомості про це дав Аарон. Він наказав, щоб мешканці поздіймали золоті сережки, що в ушах їхніх дружин, синів і дочок (Вих. 32:2). У книзі Виходу 32:4, після того, як вони принесли литого тельця, він сказав:

Оце твої боги, Ізраїлю, що вивели тебе з єгипетського краю!

Як ми можемо бачити, Аарон визначає сережки як символи богів та називає їх у множині. До того ж, слово “теля” носить винятковий характер, оскільки передбачає використання категорії однини, чого не можна сказати про більшість культових символів, таких як “сережки” та “теля” в однині, як ми можемо довідатись з книги пророка Неємії 9:18, тобто ось твій бог. Коментар не стосується Псалмів 106:19-21, хоча в книзі Виходу 32:4 “сережки” мають форму множини та стосуються подій раннього періоду Виходу. У зв'язку з цим, можливе значення віддзеркалює певну реалію, що згодом стерлася в товщі століть, так що вона перетворилася згодом в устояне оману. Однак же, з часом, відношення до цього питання могло змінитися, і ці зміна були внесені авторами книги пророка Неємії. Традиція носити амулети здобуває очевидних рис в той період, коли такі амулети можна було носити під одягом у секреті від інших.

Мойсей зруйнував агнця та знищив усе золото. Як видно, саме він поклав кінець збору подібних амулетів, та не тільки через те, що друга заповідь це забороняє, але також і тому що все золото було зібрано для подальшого переплавляння. А це, у свою чергу, було необхідно для будівлі Кучок (див. Вих. 35:22). Як би там вже не було, але те золото, що використовувалося тельця, не пішло, насправді, на будівлю Кучок.

Вживання слова сережка у виданні KJV невірно. Кожен супутник Йова дав йому сережку, виготовлену із золота (Йов 42:11). Проте, це звичайний термін (слововживання) має місце для позначення поняття кільце. Слово nezem можна знайти в книзі Виходу 35:4, а також у книзі Суддів 8:24-26. Слово кільце (видання SHD 5141 ніздряне кільце, або ж сережка чи коштовність) можна зустріти в книзі Буття 24:22,30,47; 35:4; Результат 32:2-3; Іов 42:11; Притчі 25:12; Осии 2:15 (порівн. Словник перекладача Біблії, ст. Сережки, том 2, стор. 2).

Слово ’âgîyl (видання SHD 5694), що вживається в книзі Числа 31:50 та Єзекіїля 16:12, вживається для позначення прикраси круглої форми. Це може бути диск або ж кільце, втім, у Стронга це слово перекладено як кільце.

Термін lachash (у виданні SHD 3908) у книзі пророка Ісаї 3:20 перекладається як сережка (у виданні KJV) а в Стандартному Виправленому Виданні Біблії це слово перекладається як амулет (там же). Етимологія цього слова має відношення до поняття “шепотіти” і, таким чином, молитва в позитивному змісті і заклинання в негативному. Таким чином, це слово означає дещо, схоже на амулет, тобто культовий атрибут, що його носять на усі. Давні вірили в те, що цей талісман боронитиме їх від чаклунських чарів, тобто цей предмет як виконував функцію “німої молитви”. Отже, Стронг визначає це слово як амулет, надаючи при цьому асоціативне коло з базовим формантом у значенні зачарований. Якщо людина не носила цей атрибут, то на неї сходив гнів Божий.

Книга Юдити показує, що вона носила сережки (Юдита 10:4). При цьому, для позначення цього слова використовувалося грецьке слово ’enõtia.

А Р С Кеннеді стверджує у своїй статті Талісмани та амулети (ЕРЕ, том 3, стор. 439) що недавні археологічні розкопки:

показують, що сережки розглядалися як дещо, призначене для заклинання і чаклунства. Люди, які носили подібні предмети, щиро вірили в те, що це уборонить їх від лихого ока, Єврейські історики справедливо вважали, що традиція носити кільця та сережки йде всупереч відданості Яхве. Насправді ж, за сивої давнини, можна було сказати, що будь-яка прикраса була амулетом і використовувалося відповідно (порівн. Арам Кедаша, “священний амулет” для слова “сережка”). Стисло кажучи, давній звичай носити прикраси обумовлений не стільки марнотою жіночої натури, скільки прагненням захистити різні отвори на тілі від зазіхань злих духів. (див. В. Р. Смит Рель Сем 1894, стор. 453, а також виноска).

Подібним же чином люди вважали, що носове кільце захищає нас від нечистої сили, Як ми можемо побачити з етимологічного оточення слова lehashim, носове кільце вважалося чимось, начебто пов'язаним з магічним символом. Крім того, із загального змісту книги Еклизіяста 10:11 видно, що спочатку lehashim за формою нагадували амулети у виді змій (там же). Ісая ж згадує про Saharon або ж малий місяць або ж півмісяць. Ці стрічки у виді півмісяця усе ще носять на шиї верблюдів і дотепер. Ці амулети (талісмани) походять від давніх асоціацій з богом місяцем (як утілення чоловічого початку з Аравії, тобто Шамс). Проте, здається цілком імовірним те, що давні вважали символи великодніх культів нероздільними. У зв'язку з цим кругла форма кілець є віддзеркаленням культової символіки; вона відбивала культ місяця та змії.

Цілком імовірним є той факт, що зв'язок символіки півмісяця з Молодиком не просто є наслідком фарисейських тлумачень культового значення Молодика, адже, це явище саме по собі відбиває всю Халдейську культову систему місяця і сонця. Поза всяким сумнівом, півмісяць не є символом Молодика, але місячного бога Шамса, дружина (супутника) богині сонця. Ця обставина знайшла своє відображення в культовій системі Іштар або ж Великодня (Easter – по-англійському Великдень — прим. перекл.)

Значення змієподібної форми для ушей знайшло своє відображення в дуже давній грецькій легенді про мудреця, що розумів мову птахів. "Цей мудрець отримав знання від змій, яким він врятував життя; на подяку за це змії очистили уші цього чоловіка, коли він спав." (Фразер Золота Галузь: Магія і релігія, 3-е вид., ч. 1, том I, стор. 158). З таким же успіхом, головним фактором могла би бути і, власне, та роль, що приписувалася занепалому сонму ангелів, яких зображували у виді змій. Адже вони також принесли знання людям (див. M A Knibb Ефіопська книга Еноха, там же, порівн. Бут. 3-і вид. усі наст.).

За сивої давнини люди вважали, що вуха були начебто ворітцями, через які входили та виходили духи (Фрэзер, там же, том III, стор. 31). Крім того, вуха вважалися притулком розуму. Виходячи з вище викладених обставин, ми цілком можемо припуститися думки, що давні мали нагальна потребу захищати вуха амулетами у вигляді кілець або ж зміїв. Кров, пущена з проколотого вуха, іноді використовувалася для ритуальної спокути; це відбувалося перед тим, як людині дарували амулет. (Див. також Фрезер, там же. У його роботі розглядаються питання, що торкаються ритуального кровопускання з вух; це була своєрідна форма покути). Подібним же чином, у євреїв вуха вважалися брамами пізнання Бога, а саме Почуй, Ізраїлю та інше. Зокрема, це прямо суперечить концепції містичних культів.

Ідея сережки в одному вусі, що означає приступність у сучасному сенсі цього слова, є спотвореннЯм звичаю островів Тихого Океану. Цей звичай має відношення до культу квітів. Таким чином, до нас це звичай дійшов як вислів гомосексуальної збоченості.

Диференціація між чоловіками та жінками, що носять сережки, мабуть, почала відбуватися за давніх часів. Фрезер повідомляє про звичай у жінок носити браслети та сережки, втім, їх міг носити і чоловік, якого вжалив скорпіон. У такому випадку браслет вважався цілющим талісманом.

Подібним же чином, жіноче вбрання також носили і деякі чоловіки під час проведення анімістичних культових обрядів. Ці люди вважали, що вбрання та одяг подібного роду убережуть їх від лиха. Крім того, жіноче вбрання носили також і шамани або ж цілителі південно-східних африканських племен. Найбільш видатні шамани також відомі своєю поведінкою, що видає в них трансвеститів.

Біблія забороняє носити одяг осіб протилежної статі. Відповідно до Святого Писання, то є огида для Господа. До того ж, ця заборона обумовлена прагненням скасувати традиції анімізму. Саме звідси відбувається звичай носити сережки.

Звичай носити амулети серед давніх євреїв згодом був засуджений та скасований. Через це люди почали ховати ніс та вуха під одягом. Вони перебували під владою забобонів і тому приховували своє тіло від стороннього погляду. Кеннеді згадує, що під час битви амулет відігравав роль хоронителя, тобто наші пращури вірили в те, що цей талісман захистить їх від поразки або ж лиха. Як би там вже не було, але люди носили всі амулети носять під одягом (там же). Деякі солдати Юди Маковея, які загинули під час битви, як виявилося, мали під своїм одягом священні талісмани ідолів Джамнія, що його заборонено носити євреям (юдеям). Таким чином, стає зрозуміло, в чому полягає справжня причина їхнього гріху (2Макк. 12:40 Стандартне Виправлене Видання Біблії ).

 

Індійська етимологія звичаю

Найбільш показовим прикладом первинних мотивів фетишизму в анімізмі є звичай Канфата йогів в Індії. Це відгалуження (йогів) — секта аскетів Сайва, що одержала ту назву в зв'язку зі звичаєм розрізати свої уші і вставляти до них величезні шматки агату, рога або ж скла, вагою в два з чвертю унцій. Подібні атрибути були символом культових дійств. Канфати з Бомбею та Бенгалії носять тризубець; вони використовують його як символ Бога Шиви, якому вони вклоняються та якого вшановують. Найбільш спотворених форм набули культи гірських канфатів, що дотримувалися та вшановували ритуали Тантри; вони віддавалися оргіям культів Санкти лівого напрямку. Їх звичайно зараховують до провісників та чаклунів (Л П Теситорі Yogis (Kanphata), ЕРЕ, том 12, стор. 835).

 

Засудження косметики в Біблії

Найбільш раннє осудження звичаю носити косметику для прикраси обличчя ми можемо бачити в епізоді з Єзавель, де вона нафарбувала свої очі та віка.

 

4Царів 9:30

30 І прийшов Єгу до Їзрееля, а Єзавель почула про це, і нафарбувала очі свої, і прикрасила голову свою, та й виглянула через вікно.

(Стандартне Виправлене Видання Біблії )

 

Однак, поводження Єзавель засуджується, головним чином, через те, що вона вшановувала Вааля та вклонялася йому.

У книзі Єремії ми можемо зустріти думку про Ізраїль, як про країну, що її порівнюють їз блудницею. Таким чином, використання косметики та вживання прикрас віддзеркалює саме цю ідею.

 

Єремія 4:30

30 А ти, поруйнована, дочко Сіону, що будеш робити? Хоч ти зодягаєш себе в кармазин, хоч прикрашуєшся золотою оздобою, хоч очі свої підмальовуєш фарбою, та надаремно прикрашуєшся: обридили тобою коханці твої, на життя твоє важать вони!

(Стандартне Виправлене Видання Біблії )

 

Та ж сама ідея зустрічається й у книзі Єзекіїля.

 

Єзекіїля 23:40

40 А що більше, посилали до мужів, що здалека приходять, що до них був посланий посланець, і ось поприходили ті, що для них ти вмилася, нафарбувала блакитом очі свої й оздобою приоздобилася.

(Стандартне Виправлене Видання Біблії )

 

Та ось знову, Ізраїль був блудницею. Єзекіїль засуджує ідолопоклонство та розбещеність Ізраїлю.

Можна, звичайно, вести суперечки з приводу того, чи був той процес безпосередньо пов’язаний з символом блудниці, адже не всі жінки, що використовують косметику поводяться саме таким чином. Більш того, цей аргумент можна використовувати на захист (жінок). Супротивники косметики, звичайно, можуть заперечити, що, буцімто, косметику вживали лише ізраїльтяни. Поза всяким сумнівом, багато сект вважали, що косметика є породженням диявола та демонів. Про це ми можемо дізнатися з книги Еноха, втім, це аж ніяк не означає, що цю точку зору поділяли й інші церкви.

Використання олії та пахощів, а також убрань мало загальний характер. Більш того, ми маємо відомості про те, що навіть Христос не один раз використовував (косметику). Аптекарі та хіміки існували уже за часів, що про які оповідується в книзі Виходу. Крім того, олії для притирання виготовлялася з мирри (гуми, що додавали з колючих чагарників, що виростають в Аравії), кориці, лепехи очеретяного (лимонне сорго, що виростає в Індії), кассії (кора деяких видів індійської кориці) та маслинової олії.

Був ще один компонент, що його використовували аптекарі для виготовлення пахощів — це ялин. Його виготовляли зі стакти, оніхи ті гальбану. Речовина, що її використовували під час ритуальних церемоній, виготовлялася таким чином, аби отримати суміш з певним відсотковим складом ладану. Згодом, ця суміш набула застосування під час проведення священних (культових та ритуальних) церемоній. Кожен, хто виготовляв пахощі в комбінації з цими двома компонентами, викликав на себе гнів оточуючих. Отже, за традицією дозволялося застосовувати ці інгредієнти таким чином, аби вони не змішувалися з іншими компонентами. Ритуал дозволяв застосовувати лише одну (хімічну) формулу, що її ухвалено церквою; саме так можна було наготовлювати священний атрибут для помазання. Цю суміш використовували в громаді напередодні свята Кучок (Вих. 30:22-38).

Таким чином, поза всяким сумнівом, використання єлею та пахощів у давньому Ізраїлі було заборонено. Вони були не лише заборонені, але ж і вживалися безпосередньо для священних ритуалів Храму та вважалися святими. Різниця полягала лише в тому, що спеціальні компоненти, що використовувалися під час проведення свята Кучок, не дозволялося вживати для щоденних цілей. А із синів священникових дехто складав миро з речовин запашних (1Хронік. 9:30).

Єзекія мав запас цих пахощів та інших дорогоцінних інших речовин для запашного кадила у своїй скарбниці до того, як він потрапив у полон (2 Хрон. 20:13; Вих. 39:2).

Книга Приповістей 27:9 говорить олива й кадило потішують серце. Христу також виливали на голову алябастрову пляшечку дорогоцінного мира (Матв. 26:7 та наст.).

Таким чином, засуджувати використання подібних речовин у щоденній практиці людей було би оманою (Еккл. 9:8).

 

Висновок

Традиція носити сережки, включаючи походження анімістичних культів сайви та інших індоіранських релігій, мають дуже давню культурну етимологію. Надзвичайно сумнівним вважається нам твердження про те, що сережки носили чоловіки поруч з жінками. Такі версії виникали, переважно, в індоєвропейців, оскільки вони дотримували анімістичних та ідолопоклонницьких традицій з елементами халдейської теології, що поширювалися як на заході, так і на сході. Біблія забороняла носити сережки. Це можна зрозуміти, якщо зробити певні умовиводи з прикладів осуду тих, хто діяв поводився саме в такий спосіб. Таким чином, ми доходимо відповідного висновку із книги Буття 35:4. Незважаючи на роль Якова, традиція носити сережки бере свій початок з часів єгипетського полону. Звичай обрізання, що був запроваджений Мойсеєм, протягом певного часу передбачав застосування амулетів. Потім, ця традиція пішла до підпілля, вірніше, під одяг. Більшість англосаксів не можуть збагнути етнокультурну етимологію цього звичаю.

Традиція носити прикраси, взагалі, походить від того ж самого звичаю, що і носити сережки – а саме, як амулети, аби захиститися від впливу лиха та нечистої сили. У цьому випадку, амулет у вигляді змія був найбільш показовим прикладом цього припущення. Цей звичай мав безпосереднє відношення до культу місяця або ж, півмісяця.

Півмісяць був не просто орієнтиром, крапкою для відліку часу (складання календаря), ґрунтуючись при цьому на астрономічних закономірностях Молодика; втім, це був символ бога місяця Шамса. Культ цього бога в етнокультурному та релігійному контексті Близького Сходу мав надзвичайно велике поширення. Таким чином, півмісяць був уособлення цілої культової системи.

Точка зору на косметику, якої дотримувалися ранні секти, полягала в тому, що все це належало до сфери мистецтва Азазеля або ж Сатани, заколотника Сонму. Саме він навчив людей уживати косметику і носити прикраси, — так вважали представники давніх сект. Насправді ж, Біблії не містить будь-яких особливих вказівок (заборон) щодо використання косметики в профілактичних цілях. До того ж, немає нічого огидного в тому, що люди вживають мазі, пахощі, якщо вони вживаються в тих же (лікувальних) цілях. Позиція Святого Письма прилучає людей до того, щоб вони носили скромний та непоказний одяг та прикрашали себе благими вчинками. Звичай фарбувати очі, напевне, походить від тих часів, коли люди вшановували псевдобогів та були сповнені блуду. Підкреслимо ще раз, що гріх полягав саме у відношенні до косметики. Це означає, що мова йде, насамперед, про культове підґрунтя вживання косметики, але ж не в ній самій.

Використання ж талісманів і амулетів заборонено, оскільки воно має безпосередньо стосується ідолопоклонства. Таким чином, використання предметів прикраси на одязі дуже обмежено; застосування ж амулетів та подібних прикрас заборонені.

Таке відношення до прикрас зв'язано з поглядами про те, що це призводить до ідолопоклонства; про гріховність прикрас ми можемо прочитати в першому посланні апостола Павла до римлян.

Одяг християнина повинен мати пристойний вигляд. Крім того, в усьому одязі та зовнішньому вигляді християнина не повинно бути ані жодного натяку на те, що він має відношення до ідолопоклонства чи то, до будь-яких інших марновірств та забобонів. Чоловіки та жінки не повинні носити одяг протилежної статі. Вони, крім усього вище сказаного, мають поводитися благочестиво. Бог повідомляє, що він прикрасив Свій обраний Єрусалим.

 

Єзекіїля 16:8-22

8 І проходив Я повз тебе, і побачив тебе, аж ось час твій наспів, час кохання. І простягнув Я полу Свою над тобою, і закрив твою наготу, і присягнув тобі, і ввійшов з тобою в заповіт, говорить Господь Бог, і стала ти Моєю.

9 І обмив Я тебе водою, і сполоскав Я кров твою з тебе, і натер тебе оливою.

10 І зодягнув тебе різнокольоровим, взув тебе в тахаш, і сповив тебе в віссон, і покрив тебе шовком.

11 І приоздобив тебе оздобою, і дав нараменники на руки твої, а ланцюга на шию твою.

12 І дав Я носову сережку до носа твого, і сережки на вуха твої, а пишну корону на твою голову.

13 І приоздобилась ти золотом та сріблом, а одіж твоя віссон та шовк, і різнокольорове; булку й мед та оливу ти їла, і стала ти гарна-прегарна, і вдалося тобі досягти царської гідности!

14 І розійшлося ім'я твоє поміж народами за твою красу, бо досконала вона, через пишноту Мою, яку Я на тебе поклав, говорить Господь Бог!

15 І покладалася ти на красу свою, і стала розпусною через славу свою, і виливала ти розпусту свою на кожного перехожого, його ти була.

16 І брала ти з шат своїх, і робила собі різнокольорові пагірки, і чинила розпусту на них, як не бувало й не буде.

17 І брала ти речі з пишноти своєї, з Мого золота та зо срібла Мого, що дав тобі Я, і наробила собі подоб чоловічої статі, і чинила розпусту із ними.

18 І брала ти свою різнокольорову одіж, і покривала їх, а оливу Мою та Моє кадило клала перед ними.

19 А Мій хліб, що давав Я тобі, булку й оливу та мед, що ними годував Я тебе, то віддавала ти те перед їхнє обличчя на любі пахощі. І сталося це, говорить Господь Бог.

20 І брала ти синів своїх та дочок своїх, що породила Мені, і приносила їх на їжу їм. Чи мало було розпусти твоєї,

21 що ти різала дітей Моїх і давала їм, перепроваджуючи через огонь для них?

22 І при всіх гидотах твоїх та розпустах твоїх ти не пам'ятала про дні своєї молодости, коли була нагою-пренагою, коли валялася в крові своїй...

(Стандартне Виправлене Видання Біблії )

 

Бог прикрасив Єрусалим, так що, символічно, всі обрані виявилися причетними до милості Божої. Єрусалим відвернувся від Бога і став відступником, незважаючи на той факт, що вони були прикрашені Богом, і дав Він їм прикраси й одіяння. Ці предмети мали символічне значення для богів, до яких повернулася країна. Вони впали в ще більший гріх, ніж самаритяни та мешканці Содому. Проте, Господь завітом своїм відновить усі ці системи (Єзек. 16:55-63). Наша задача полягає в тому, щоб ми пам'ятали про духовні прикраси, що нам дав Бог. Ми повинні точно визначити пріоритет фізичних, матеріальних цінностей світу та духовних здобутків від Бога.

q