Ця робота вивчає суть семиденної Суботи в Корані. Вона починається з вивчення деяких випадків застосування арабського слова sabt, і продовжується деякими коментарями про те, яким чином необхідно дотримуватися Суботи за Кораном. Цитати приводяться з Корану за перекладом Піктхола, якщо не зазначено інше.

Вивчення Суботи в Корані цілком виправдане. Коран є середньоазійським текстом, і походить, таким чином, з того ж джерела, що й Тора. Саме тому необхідно вивчити обидва священні тексти, порівнявши однакові теми в ідентичному культурному контексті. Окрім того, Коран визначає певний свій зв’язок з Біблією в багатьох випадках, як у другій Сурі, або главі Корану під назвою Корова, що названа так за розповіддю про золоту телицю в строфах 67-71 (поетичне відображення червоної телиці з Тори). Посилання до Корану відмічено як К, за чим слідує традиційний номер Сури і потім строфа, тобто: К2:42

Піктхол подає інше значення слова sdq, що в К2:42

Безперечно, підбиваючи підсумки таких посилань, Коран вважається текстом, що підтверджує й виконує Біблію.

Таким чином, кожне традиційне Писання стає критерієм для оцінки нового.

Більшість релігійного світу, в повну протилежність Біблії, вбачає у пізніших Писаннях відміну старого Писання. Вивчення Біблії й Корану, за вказівкою Бога, покаже, що вони суміщуються, і, таким чином, мають сенс. Пізніше Писання було дане, щоб прокоментувати і розширити старше Писання, пояснюючи на нових прикладах те, що могло б стати незрозумілим через лінгвістичні й культурні зміни і через зростання відступництва. Таким чином, ми оцінюємо Писання через Ісаю 8:20 у порівнянні з Законом і Свідоцтвом. Пророк має говорити за Законом і Свідоцтвом, інакше немає в ньому світла. Таким чином, Писання й Коран оцінюються й тлумачаться супроти основи Тори, яку складають Заповіді.

Коран, коли його було створено, ніс свідчення євреям про владу Ісуса, яку вони відкинули до часу Мухамеда, і християнам про те, що Ісус не був третім з трьох, тобто одним з Трійці, невірної доктрини, яка на той час вже добре вкоренилася, хоча й була досить новою на період одкровення Корану. І християни, і євреї, мабуть, намагалися сприйняти його якнайсерйозніше.

З іншого боку, як ми побачимо, було б непогано, якби мусульмани постаралися переоцінити приписи Корану відповідно до правила Суботи. Сунічні традиції свідчать, що Пророк мав звичку проводити дві молитви в мечеті Квоба суботнім ранком, і тільки суботнім ранком. Існують, крім того, такі ж історичні свідчення про праведних халіфів. Проте сунічні мусульмани не слідували цій сунні Пророка. Шиїтська традиція вважає Суботу постом мустахаб (за порушення якого не накладається покарання), протягом якого усе, що робиться, повториться колись у майбутньому. Тому шиїти під час Суботи постійно уникають одружуватися, відправляти похорон і стригти нігті.

Вперше згадку про Суботу знаходимо в другій главі.

Ви знаєте тих з вас, хто порушив Суботу, і ми сказали їм: “Будете бридкими мавпами!” І ми зробили це, як пересторогу для тих, хто був до них і після них, і переконанням для богобоязливих. К2:65,66

Цей текст призначений євреям. Випадок, що описаний тут, згадується і пізніше в сьомій Сурі (К7:163). Це було порушення здобування їжі, риболовля в Суботу, і проводяться паралелі зі збиранням манни в Суботу, як про це говорить гл. 16 Виходу.

Покаранням за це було прокляття, де людину називали мавпою. Це прокляття стає ще страшнішим у К5:60

60. Скажи “Чи не сказати мені ще щось більш зле, ніж це, за нагородою в Аллаха? Ті, кого прокляв Аллах і на кого розгнівався, і зробив з них мавп і свиней, і хто вклонявся тагуту. Ці – гірші за місцем і більш схибили з рівного шляху”.

Існують розбіжності в тому, чи перетворення на мавп було справжнім, чи ні. Результат буде той самий, чи це буде фізичне перетворення, чи перетворення розуму. Суботу встановлено для духовного розвитку через підкорення божественним наказам і декламацію, слухання і вивчення святих книг під час Богослужіння. Якщо в когось не вийде підкоритися Богу і він буде заперечувати викривальні благословення Суботи, він тим самим зробить з себе мавпу. Це означає, що він стане демонструвати слухняність мімікрією, без духовного розуміння. Безперечно, мавпи заслуговують похвали Творця, і жодна зі строф не висміює їх. З людської точки зору, характерною рисою мавп є мімікрія. Бути мавпою означає дотримуватися якоїсь форми релігії без духовного пізнання. Це – логічний результат заперечення Суботи.

Наступну згадку про Суботу знаходимо у гл 4.

47. Ви, кому дане писання! Вірте в те, що Ми дарували для підтвердження правдивості того, що з вами, раніше, ніж Ми зітремо з лиця і повернемо їх назад чи проклянемо їх, як прокляли прибічників Суботи. Справді, веління Аллаха справджується!

48. Справді, Аллах не вибачає, якщо йому дають товаришів, але вибачає те, що менш за це, кому побажає. А хто дає Аллаху товаришів, той задумав великий гріх. К4:47,48

Цей айат також виступає як ілюстрація, і про це докладніше описано в сьомій главі. Він відрізняється від попереднього айату, оскільки призначений як євреям, так і християнам. Ми вже бачили, яким чином служіння фальшивим богам асоціювалося з Суботою, і тут асоціації проявляються ще яскравіше. До цього додається третій гріх - заперечення Корану. Це означає, що Коран говорить про єдинство Бога і загальний обов’язок дотримуватися Суботи як про докази того, що Коран – це справжнє одкровення. Заперечувати Коран означає накликати на себе прокляття як на порушника Суботи. За цією ж ознакою, схвалення Корану тягне за собою визнання правдивим свідоцтва: зобов’язання дотримуватися Суботи і не приписувати рівність з Богом (в божественності) Трійці.

Третю згадку про Суботи також знаходимо в четвертій главі.

Цей текст також адресовано християнам, як показує попередній айат. Він наводиться як частина відповіді християнам, які винесли вимогу Мухамеду, щоб він зробив так, щоб книга спустилася з небес на їхніх очах. У відповіді говориться, що Бог вже дав десять заповідей на горі Синай. Оскільки вони все ще діють, жодна інша “книга” не спуститься перед очі людства. Цей айат узагальнює десять заповідей в два накази. Перший з них – наказ молитися у розпластаному положенні, що є позитивним коментарем другої заповіді. Наказ не робити й не вклонятися зображенням має позитивну форму , що означає поклонятись Богу, розпластавшись. Другий наказ стосується дотримання Субот. Зміст цього полягає в тому, що всі десять заповідей сконцентровані в цих двох заповідях, і що вони фактично пов’язані одна з одною. Таким чином, вклонятися перед Богом, розпластавшись, обов’язково в день Суботи, і це є сутністю не тільки цих двох заповідей, а й усіх десяти. Цим самим не змінюється термін Дві Великих Заповіді, а пояснюється подвійний аспект Першої Великої Заповіді.

Четвертий уривок, в якому згадується Субота, знаходиться в главі 7:163.

163. І спитай у них про селище, що було біля моря, як вони порушували суботу, коли підходили до них риби, підіймаючись прямо. А в день, коли вон не святкували суботу, вони не приходили до них. Так Ми випробовуємо їх за те, що вони нечестиві.

Тут детальніше описане порушення правила Суботи. За традицією, воно мало місце у прибережній єврейській громаді в часи Давида. За цю неправедність Бог засудив їх. Він зробив так, що риба потрапляла до їхніх сітей лише по суботах, а в інші дні – ні. Якби вони не робили запруди по Суботах, цього б не сталося Роблячи так, вони примусили Бога покарати їх. В той же час Бог перевіряв, як вони дотримуються Суботи, посилаючи рибу в їхні сіті тільки по Суботах. Він би не робив цього, якби вони були слухняними.

Багато хто вважає, що дотримання Суботи неможливе. Це стало неможливим для них саме тому, що вони відмовилися дотримуватися Суботи. І, не маючи змоги дотримуватися її, вони втратили духовну здатність оцінити її.

Востаннє Субота згадується в гл. 16.

Субота призначена тільки тим, хто розійшовся щодо неї, і справді, твій Господь розсудить їх в день воскресіння, в чому вони розійшлись! К16:124

Два інших переклади говорять так:

124. Кара за порушення Суботи призначена тільки тим, хто розійшовся щодо неї, і справді, твій Господь розсудить їх в день воскресіння, в чому вони розійшлись! (The Holy Qur’an, Islam International Publications Ltd., 1988).

124. Кара за порушення Суботи призначена тільки тим, хто розійшовся щодо неї, і справді, твій Господь розсудить їх в судний день, в чому вони розійшлись!

Це – прекрасна ілюстрація того, як Коран доповнює й завершує Біблію. У Біблії ми стикаємося з двома проблемами. Перша полягає в тому, що карою за порушення Суботи є смерть. Насправді ж це не застосовується в наш час.

Тлумачення Тори вірно показує, що правило Суботи продовжує існувати і забезпечується смертною карою. Христос на власному прикладі показав, як потрібно тлумачити закони СЗ. Він не намагається, як того хоче християнство, відмінити їх. Більш важливо те, що СЗ показує, що Суботу буде впроваджено знов у Тисячоліття правління Ісуса Христа. З Захарії 14:16-21 ми знаємо, що протягом цього часу буде впроваджено свята, і покаранням буде відсутність дощу в потрібний час, що призведе до смертної кари через голодомор.

Ісая 66:18-24 показує, що в цей час Нових Місяців, так само, як і Суботи, буде дотримуватись все населення планети. Закон незмінний. Для того, щоб стати частиною Ізраїлю і частиною Першого Воскресіння, людина має дотримуватися Субот, для того щоб досягти праведності.

Судний час маєтку Божого йде вже зараз. Він почався з Церквою з часів апостолів (1 Пет. 4:17).

Хадіс знищив намагання Корану і тлумачення, дане пророком.

Коран слідує старшинству і вченню Біблії. Суд є моментальним. Якщо хтось з полонених дотримується закону, Суботи (і Пасхи), то він входить до Завіту, і, таким чином, до Першого Райського Саду. Ті ж, хто не роблять цього, відносяться до Судного дня, тобто до Другого Воскресіння, коли вони повинні будуть пройти весь процес навчання знов, але цього разу все зробити вірно. Ця концепція є давньою і вірною концепцією Церкви Бога, що базується на текстах НЗ, які визначають святих Першого Воскресіння як тих, хто дотримується заповідей Бога і Заповіта Христа (Одкров. 12:17; 14:12; 22:14); таким чином, дотримання заповідей і Субот визначає, до якого Воскресіння відноситься та чи інша особа.

Другою проблемою є те, що не існує запобіжних заходів щодо перенесення дотримання Суботи. Якщо щось заважає дотриманню Суботи на сьомий день, Тора чи якесь інше Писання не передбачають покарання за перенесення його на наступний день, як вони це роблять, наприклад, для Пасхи, яка за певних обставин може бути відзначена наступного місяця. Це означає, що існують випадки, коли намагання дотриматися Суботи не може бути реалізоване вірно. Якщо виникла якась ненавмисна, непередбачувана ситуація, Суботу не можна перенести на наступний день. Вона має залишитися так, як вона є, незважаючи на те, чи буде її дотримання проведене так, як людина намагалася його здійснити. Таким чином, покарання має бути застосоване до тих, хто заперечує цей обов’язок. Ті, хто намагався дотриматися Суботи, але їхнє дотримання з непередбачуваних причин не пройшло належним чином, не караються за порушення Суботи.

Цим завершуються уривки з Корану, в яких явно згадується Субота. Проте Субота в Торі тісно пов’язана зі звичаями, що відправляються в шостий день. У розповіді про сотворіння світу шостий день – це день, коли були створені люди, освячені, їм було наказано розмножуватися і володарювати, що означало поширення влади на світові ресурси їжі. В Корані шостий день означає те ж, що і в Торі, тобто день перед Суботою. Це день підготовки. Він має спеціальні функції, найбільш явною з яких у Корані є зібрання людей для післямісячної молитви. Але щодо цього ми стикаємося з іншими спірними питаннями і їхнім вивченням.