Закон та Сьома Заповідь [No.260]
(Edition 1.1 19981009-19990525)
Написано: Не вчиняй перелюб
Дана робота пояснює Закон Бога, що вміщений в цій Заповіді, як його пояснюють пророки та Заповіді, у відповідності з читанням Закону в Суботні роки.
ПИТАННЯ СТАТЕВОГО ЖИТТЯ
Закон та Сьома Заповідь
Написано ж бо: Ти не маєш чинити перелюб
(Вих. 20:14; Втор. 5:18).Божою волею все, що Він створював, було розділено, окрім видової, за статевою ознакою; відтак, первісним призначенням сексуальності було поповнення земного населення та народження людей, які мали б бути дітьми Божими, адже про це йшлося у велінні, зверненому до Адама (Буття.1:28:9:1).
Землю заселено, і все, що чиниться, чиниться відповідно до закону Божого.
Євангеліє від Матвія 5:17-18 17 Не подумайте, ніби Я руйнувати Закон чи Пророків прийшов, Я не руйнувати прийшов, але виконати.
18 Поправді ж кажу вам: доки небо й земля не минеться, ані йота єдина, ані жаден значок із Закону не минеться, аж поки не збудеться все.
Звідси випливає, що призначення статевих стосунків чітко окреслено й що контроль останніх належить до даних Богом приписів. Зокрема у сьомій заповіді йдеться про те, яким має бути статеве життя людей. Всі приписи, що стосуються сексуального життя, зводяться до неї а також унормовуються п’ятою та шостою заповідями й рештою, котрі йдуть за нею.
Контроль покладено на сім’ю.
Сім’я, створена на засадах п’ятої заповіді та заснована на Законі, покликана контролювати статеве життя (Пр. 1:8-9; 6:20; 14:1).
Жінка дана Богом, тому Господь схвалює тих, хто одружується (Пр. 18:22; 19:14). Жінка, наділена чеснотами, - вінець для свого мужа (Пр. 12:4).
Звідси випливає, що целібат - це неприродна установка, вона не має нічого спільного з природнім союзом та сім’єю, що є втіленням Господньої волі та задуму. Зрозуміло, що целібат не має жодних переваг над шлюбом. Історія аскетизму в християнстві та інших традиціях прослідковується у Вегетаріанство та Біблія (183).
У такому дусі апостол Павло писав Перше послання до коринфян 7;1-5, застерігаючи, однак, від позашлюбних зв’язків: нехай кожен чоловік має свою дружину, а кожна жінка свого чоловіка. Найвищим він називає чисту відданість Богові, але каже, що люди повинні одружуватися, щоб уникнути блуду. В історії церкви безшлюбна обітниця - життєве осудження краху такої системи. Павло стверджує, що всі молоді жінки повинні виходити заміж, виношувати дітей та вести домашнє господарство (1Тим.5:14).
Люди, що населяють цю планету, є лише її користувачами й чужинцями, земля ж належить Богу. Сім’я та кожна окремо взята людина - втілення Божого задуму (Левит 25:23).
Буття 30:20 20 І промовила Лія: Обдарував мене Бог добрим подарунком, цим разом замешкає в мене мій чоловік, бо я породила йому шестеро синів. І назвала ймення йому: Завулон.
Згідно з десятою заповіддю, сексуальний момент не може ставати в сім’ї об’єктом надмірного жадання. Взагалі шлюб не може бути використаний у хтивих цілях, так само як заказано прикривати статевими стосунками та необхідністю дітородіння своє жадання дружини ( 2 Сам. 11:1-12:24; 1Цар. 21:1-19).
Статеві відносини у шлюбі
У законі, даному Богом, статеве життя обмежено шлюбом, оскільки жінку було створено з чоловіка й віддано йому, щоб стали вони одним цілим. Так скінчилося Створення (Буття1:26-28; 2:15,18-25). Таке тлумачення властиве Старому Завітові, але стало неприйнятним з приходом Спасителя (Мат.22:30). Месія пробиває цей закон і залишає його у первісному стані (Юд.6).
Шлюб постає як кінцева мета процесу творіння, репрезентуючи водночас союз Христа і Церкви.
до Ефесян 5:22-33 22 Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві,
23 бо чоловік голова дружини, як і Христос Голова Церкви, Сам Спаситель тіла!
24 І як кориться Церква Христові, так і дружини своїм чоловікам у всьому.
25 Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе,
26 щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові,
27 щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!
28 Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо хто любить дружину свою, той любить самого себе.
29 Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос Церкву,
30 бо ми члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його!
31 Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом.
32 Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву!
33 Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка!
Cім’я, власне, й грунтується на такому чистому зв'язку. Якщо цей зв’язок поставлено під загрозу, трапляється так, що його не завжди можна відновити. Духовно дружина може покаятися й прийти знову до Христа. Невірна дочка Ізраїлева шукала дороги назад, але дано їй було листа розводового (Єремія 3:1,7). Христос же по своєму поверненню одружиться з Церквою як із духовним Ізраїлем, котрий призначено йому в наречені.
Жінку створено для чоловіка; над кожним чоловіком є Христос, а над Христом - Бог. Кожен, хто молиться з покритою головою, ганьбить її (адже головою є Христос). Довге волосся - сором для чоловіка. Жінка з поголеною головою повинна за молитвою накривати її чимось, тоді як жінка, коси якої - її слава, не потребує жодного покриття (1Кор.11:1-16).
Що стосується Закону, питання покриття голови постає в ньому особливо важливим, але його й часто невірно тлумачать. Як процес очищення, наприклад, постає те, що жінка-чужинка, захоплена під час війни, голить собі голову. Жінка повинна мати на голові знак влади над нею, заради янголів (1Кор. 11:10). Довге волосся жінки - символ влади. Тому-то жінки-чужинки, котрих попри їх бажання було захоплено під час битви, повинні були голити собі голови, та вже перебуваючи у полоні в язичників, вони починали знову запускати коси. З цією ж символікою пов’язана традиція голити голову під час шлюбу.
Коли Левитів покликали служити скинії Господній, для очищення їм спершу необхідно було обголити бритвою все тіло (Числа 8:7). Ця процедура прямо вказує на той зв’язок, в якому вони перебуватимуть, як наречені Ангела Єгови, поклоняючись Елогіму, в храмі Бога-Елогіма. Така функція провіщає зв’язок, в якому перебуватимуть обрані з Месією як із Найвищим Первосвящеником. Він же простежується в обітниці назореїв (Числа 6:5,18). Жіноча голова має залишатись непокритою під час суду жертви ревнощів (Числа 5:18). Символічність тут у тому, що жінку в цьому випадку поставлено перед лицем Господа на суд, а не під його захист чи схов. Бог побачить її найпотаємніші думки й розпізнає, чи вона винна чи ні.
Первосвященик мусив носити мітру з чистого золота (Вихід 28:36-38). Це символізувало майбутнє пришестя Христа, який мав бути коронованим царем Ізраїлю. Головні убори його синів (Вихід 28:40) стануть коронами обраних царями й первосвящениками в царстві Божому, вони ж бо - діти Господні. Вони - священство царське і народ святий (1Петр. 2:9). Всі ці символи знову вказують на те, що обрані - це наречені Христові в храмі Господньому й що вони поряд із Христом будуть спадкоємцями.
Зв’язок Христа з Церквою, Церкви з Христом та жінки з чоловіком тлумачиться в Прислів’ях Соломонових 31 (No.114), та в Пісні Пісень (No.145). Подружня зрада в сім’ї дорівнює ідолопоклонству в храмі Господньому (робота Закон та Друга Заповідь (No.254)). Чоловік, який щойно одружився, протягом року повинен бути лише зі своєю дружиною, його не можна завантажувати нічим, оскільки це відриватиме його від дому, не можна посилати на війну і взагалі відривати від дружини, поки не пройде рік.
Второзаконня 24:5 5 Коли хто недавно одружився, не піде він до війська, і ніяка справа не покладеться на нього, вільний він буде один рік для свого дому, і порадує свою жінку, що взяв.
Розлучення та повторне одруження
Закон передбачає розлучення та повторне одруження, але забороняє одружуватися з тією самою жінкою в разі, коли вона вже встигла побувати у шлюбі з іншим чоловіком.
Второзаконня 24:1-5 1 Як хто візьме жінку, і стане їй чоловіком, і коли вона не знайде ласки в очах його, бо знайшов у ній яку ганебну річ, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому.
2 І вийде вона з його дому, і піде, і вийде за іншого чоловіка,
3 і коли зненавидить її той останній чоловік, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. Або коли помре той останній чоловік, що взяв був її собі за жінку,
4 не може перший її муж, що відпустив її, вернути й узяти її, щоб стала йому за жінку по тому, як була занечищена, бо це огида перед Господнім лицем, і ти не зробиш грішною тієї землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі на спадок.
5 Коли хто недавно одружився, не піде він до війська, і ніяка справа не покладеться на нього, вільний він буде один рік для свого дому, і порадує свою жінку, що взяв.
Таке укладення закону захищає сім’ю, звичаї та моральний стан нації. Привертає увагу логічність. Якщо жінка повторно виходить заміж і їй починає здаватися, що колишній чоловік був кращим за теперішнього або якщо в сім’ї виникають якісь негаразди, цей союз перебував би під загрозою, якби дозволялося повторне розлучення й повернення до першого чоловіка. Вся ідея покликана запобігти абсолютному розвалу сім’ї, тому Закон і забороняє такі дії. (Нечистота у Второзаконні 24:1 все одно що аморальність; Второзаконня 22:14; Мат. 19:19; 5:32).
Ніколи не можна, не обдумавши всього добре, зважуватись на розлучення. Навіть якщо партнер невіруючий.
1-ше до Коринтян 7:12-17 12 Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.
14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.
15 А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
16 Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?
17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую.
Розмовляючи із самаритянкою біля криниці, Христос давав конкретне тлумачення словам Закону.
Євангеліє від Іоанна 4:7-29 7 Надходить ось жінка одна з Самарії набрати води. Ісус каже до неї: Дай напитись Мені!
8 Бо учні Його відійшли були в місто, щоб купити поживи.
9 Тоді каже Йому самарянка: Як же Ти, юдеянин бувши, та просиш напитись від мене, самарянки? Бо юдеї не сходяться із самарянами.
10 Ісус відповів і промовив до неї: Коли б знала ти Божий дар, і Хто Той, Хто говорить тобі: Дай напитись Мені, ти б у Нього просила, і Він тобі дав би живої води.
11 Каже жінка до Нього: І черпака в Тебе, Пане, нема, а криниця глибока, звідки ж маєш Ти воду живу?
12 Чи Ти більший за нашого отця Якова, що нам дав цю криницю, і він сам із неї пив, і сини його, і худоба його?
13 Ісус відповів і сказав їй: Кожен, хто воду цю п'є, буде прагнути знову.
14 А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне.
15 Каже жінка до Нього: Дай мені, Пане, цієї води, щоб я пити не хотіла, і сюди не приходила брати.
16 Говорить до неї Ісус: Іди, поклич чоловіка свого та й вертайся сюди.
17 Жінка відповіла та й сказала: Чоловіка не маю... Відказав їй Ісус: Ти добре сказала: Чоловіка не маю.
18 Бо п'ятьох чоловіків ти мала, а той, кого маєш тепер, не муж він тобі. Це ти правду сказала.
19 Каже жінка до Нього: Бачу, Пане, що Пророк Ти.
20 Отці наші вклонялися Богу на цій ось горі, а ви твердите, що в Єрусалимі те місце, де потрібно вклонятись.
21 Ісус промовляє до неї: Повір, жінко, Мені, що надходить година, коли ні на горі цій, ані в Єрусалимі вклонятись Отцеві не будете ви.
22 Ви вклоняєтесь тому, чого ви не знаєте, ми вклоняємось тому, що знаємо, бо спасіння від юдеїв.
23 Але наступає година, і тепер вона є, коли богомільці правдиві вклонятися будуть Отцеві в дусі та в правді, бо Отець Собі прагне таких богомільців.
24 Бог є Дух, і ті, що Йому вклоняються, повинні в дусі та в правді вклонятись.
25 Відказує жінка Йому: Я знаю, що прийде Месія, що зветься Христос, як Він прийде, то все розповість нам.
26 Промовляє до неї Ісус: Це Я, що розмовляю з тобою...
27 І тоді надійшли Його учні, і дивувались, що з жінкою Він розмовляв. Проте жаден із них не спитав: Чого хочеш? або: Про що з нею говориш?
28 Покинула жінка тоді водоноса свого, і побігла до міста, та й людям говорить:
29 Ходіть но, побачте Того Чоловіка, що сказав мені все, що я вчинила. Чи Він не Христос?
Даний перебіг підводить нас до такої доктрини шлюбу: по-перше, жінка виходила заміж по закону п’ять разів, і кожен з цих шлюбів був визнаний Месією дійсним. Якийсь час вона просто жила з чоловіком - цього зв’язку Христос не визнав дійсним. Таким чином Месія запропонував свою доктрину шлюбу. Він визнає можливість багаторазових одружень, при чому не вказується на те, що жінка п’ять разів удовіла. З усього вищесказаного випливає, що Закон таки дозволяє повторні одруження.
По-друге, в даному випадку Христос вирізняє шлюб де-факто, - він не вважає останній шлюбом.
У кожного народу шлюб - це ритуал, але аж ніяк не церковне таїнство. Таким чином усі народи законно одружуються, а їхні діти є законними, як діти Адамові. Існує лише два церковні таїнства - Хрещення та Господня вечеря (див. роботу Церковні Таїнства (No. 150)).
Шлюб це духовний союз плоті. Христос приділив йому багато уваги і залишив суттєві вказівки апостолам стосовно шлюбу та розлучення.
Євангеліє від Матвія 19:1-12 1 І сталось, як Ісус закінчив ці слова, то Він вирушив із Галілеї, і прибув до країни Юдейської, на той бік Йордану.
2 А за Ним ішла безліч народу, і Він уздоровив їх тут.
3 І підійшли фарисеї до Нього, і, випробовуючи, запитали Його: Чи дозволено дружину свою відпускати з причини всякої?
4 А Він відповів і сказав: Чи ви не читали, що Той, Хто створив споконвіку людей, створив їх чоловіком і жінкою?
5 І сказав: Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і стануть обоє вони одним тілом,
6 тому то немає вже двох, але одне тіло. Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!
7 Вони кажуть Йому: А чому ж Мойсей заповів дати листа розводового, та й відпускати?
8 Він говорить до них: То за ваше жорстокосердя дозволив Мойсей відпускати дружин ваших, спочатку ж так не було.
9 А Я вам кажу: Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб.
10 Учні говорять Йому: Коли справа така чоловіка із дружиною, то не добре одружуватись.
11 А Він їм відказав: Це слово вміщають не всі, але ті, кому дано.
12 Бо бувають скопці, що з утроби ще матерньої народилися так; є й скопці, що їх люди оскопили, і є скопці, що самі оскопили себе ради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить.
Деякі люди присвячують себе славі Господній. Христос часто повторював, що він один з таких людей. Всі апостоли були одружені; Павло теж, здається, був одруженим в часі виконання своєї місії. Для Христа немислимим було одружитися. І зовсім не тому, що він знав, що буде розп’ятий і зоставить по собі жінку вдовою, а тому що він був нареченим Церкви, і цю символічність не можна було порушувати. Якби він залишив по собі дітей, неодмінно виникли б якісь династичні проблеми. А вони таки постали до деякої міри - з його племінниками й двоюрідними братами - проблема desposyni, аж поки через чотири століття цьому не поклала край Римська Церква ( див. Діва Марія та Сім'я Ісуса Христа (№. 232)
).Христос відкидає можливість розлучення для обраних. Він прирівнює його до зради (Мат. 5:32). Вони ж зобов’язані жити і зі своїми невіруючими партнерами доти, поки ті погоджуються жити з ними. У разі, коли невіруюча сторона не виявляє такого бажання, дозволяється розлучення. Звичайно, існують й інші причини для того щоб розірвати, анулювати чи визнати недійсним шлюб; наприклад, - обман, кровна спорідненість або погане поводження однієї із сторін - відомо, як часто зловживали ними різні народи разом з властивою їм організацією церковної системи.
ВІРНІСТЬ ОБРАНИХ
Вірність божих обранців, як чоловіків так і жінок має і духовне, і фізичне підгрунтя, що випливає із взаємодії Святого Духа та Десятої Божої заповіді.
Євангеліє від Матвія 5:27-32 27 Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.
28
А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.29 Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
30 І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
31 Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.
32
А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.У Павла теж зустрічаються висловлювання з цього приводу. Він теж стверджує, що для віруючого подружній зв’язок і діти священні.
1-ше до Коринтян 7:6-17 6 А це говорю вам як раду, а не як наказа.
7 Бо хочу, щоб усі чоловіки були, як і я; але кожен має від Бога свій дар, один так, інший так.
8 Говорю ж неодруженим і вдовам: добре їм, як вони позостануться так, як і я.
9 Коли ж не втримаються, нехай одружуються, бо краще женитися, ніж розпалятися.
10 А тим, що побрались, наказую не я, а Господь: Нехай не розлучається дружина з своїм чоловіком!
11 А коли ж і розлучиться, хай зостається незаміжня, або з чоловіком своїм хай помириться, і не відпускати чоловікові дружини!
12 Іншим же я говорю, не Господь: коли який брат має дружину невіруючу, і згідна вона жити з ним, нехай він не лишає її.
13 І жінка, як має чоловіка невіруючого, а той згоден жити з нею, нехай не лишає його.
14 Чоловік бо невіруючий освячується в дружині, а дружина невіруюча освячується в чоловікові. А інакше нечисті були б ваші діти, тепер же святі.
15 А як хоче невіруючий розлучитися, хай розлучиться, не неволиться брат чи сестра в такім разі, бо покликав нас Бог до миру.
16 Звідки знаєш ти, дружино, чи не спасеш чоловіка? Або звідки знаєш, чоловіче, чи не спасеш дружини?
17 Нехай тільки так ходить кожен, як кому Бог призначив, як Господь покликав його. І так усім Церквам я наказую.
ШЛЮБ ЯК МАТЕРІАЛЬГИЙ ПРОЯВ НАШОГО ДУХОВНОГО ЗВ’ЯЗКУ З МЕСІЄЮ
Ізраїль перебуває у шлюбі з Богом. Церква - у шлюбі з Месією. Всі народи нехай прийдуть до Ізраїлю, бо тут буде майбутній храм їх небесного Владаря. Ізраїль - Елогім (Псалми 45:6-7 і Євр. 1:8-9). Ці алегорії ведуть до того, що Месія, який через Духа Святого представляє цей світ перед Отцем підхожим для Нього, саме Месія покликаний спасти його.
Єремії 3:1-9 1 І було мені слово Господнє, говорячи: Як відпустить хто жінку свою, й вона піде від нього, та стане за жінку для іншого чоловіка, чи вернеться ще він до неї? Чи ж не стане зовсім обезчещеною оця жінка? Ти ж перелюб чинила з коханцями багатьома, і тобі повертатись до Мене? говорить Господь.
2 Зведи свої очі на гори порожні й дивися, де перелюбу ти не чинила? Ти для них по дорогах сиділа, немов той араб на пустині, і збезчестився край твоїм блудом та лихом твоїм!
3 І дощі були стримувані, і не було дощу пізнього, проте мала ти чоло блудниці, і стратила сором...
4 Чи ж кликати віднині не будеш до Мене: Отче мій, Ти юнацтва мого Провідник!
5 Чи Він пам'ятатиме вічно про гнів, чи назавжди його стерегтиме? Таке ти говориш, і безмежно зло чиниш...
6 І сказав до мене Господь за днів царя Йосії: Чи ти бачив, що зробила невірна дочка Ізраїлева? Вона ходила на кожну високу гору, і під кожне зелене дерево, і блудодіяла там...
7 Я думав: Як зробить вона все оце, то до Мене повернеться; та вона не вернулась, і бачила це сестра її зрадниця, Юдея.
8 І побачила Юдея, що за все те, що перелюб чинила невірна дочка Ізраїлева, відпустив Я її, і дав їй листа розводового. Та зрадлива сестра її, дочка Юдина, не побоялася й пішла, і блудливою стала й вона...
9 І сталось від розголосу про перелюб її, збезчестила вона землю, і перелюб чинила з камінням та з деревом.
По смерті всі ми будемо наче ангели небесні, бо шлюб існує до смерті одного із партнерів.
Євангеліє від Матвія 22:23-33 23 Того дня приступили до Нього саддукеї, що твердять, ніби нема воскресення, і запитали Його,
24 та й сказали: Учителю, Мойсей наказав: Коли хто помре, не мавши дітей, то нехай його брат візьме вдову його, і відновить насіння для брата свого.
25 Було ж у нас сім братів. І перший, одружившись, умер, і, не мавши насіння, зоставив дружину свою братові своєму.
26 Так само і другий, і третій, аж до сьомого.
27 А по всіх вмерла й жінка.
28 Отож, у воскресенні котрому з сімох вона дружиною буде? Бо всі мали її.
29 Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.
30 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.
31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:
32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.
Все наше майбутнє прив’язане до воскресіння з мертвих, ми всі станемо перед судом, але суд над вибраними проходить і зараз, й після повернення Христа вони воскреснуть першими.
Змішані шлюби
Закони про змішані шлюби грунтуються в першу чергу на чистоті доктрини, а не на чистоті крові (Єрем.3:8-10; Іс. 50:1-10). В Ісаї 50:6 говориться, що Месія підставив свою спину напасникам. У Бога нема потреби продавати чи розлучати нас. Десь має бути сплата за розлучення матері нашої. Дочки священика повернуться до батьківського дому. Й не сидітиме чужий за столом їхнім (Левит 22:13; Вихід 34:12-16).
В часи Ездри та Неемії ізраїльський народ скоїв великий гріх. За це чоловіків примусили позбутися своїх дружин, що поклонялися ідолам (Неем.9:2; 13:23-31). Там згадується Соломон.
Неемії 13:23-31 23 Тими днями бачив я також юдеїв, що брали собі за жінок ашдодянок, аммонітянок, моавітянок.
24 А їхні сини говорили наполовину по-ашдодському, і не вміли говорити по-юдейському, а говорили мовою того чи того народу.
25 І докоряв я їм, і проклинав їх, і бив декого з них, і рвав їм волосся, і заприсягав їх Богом, кажучи: Не давайте ваших дочок їхнім синам, і не беріть їхніх дочок для ваших синів та для вас.
26 Чи ж не цим згрішив був Соломон, Ізраїлів цар, а між багатьма народами не було такого царя, як він, і був уподобаний Богові своєму, і Бог настановив його царем над усім Ізраїлем, і його ввели в гріх ті чужі жінки?
27 І тому чи ж чуте було таке, щоб чинити все це велике лихо на спроневірення проти нашого Бога, щоб брати чужих жінок?
28 А один із синів Йояди, сина Ел'яшіва, великого священика, був зятем хоронянина Санваллата, і я вигнав його від себе!
29 Запам'ятай же їм, Боже мій, за сплямлення священства та заповіту священичого та левитського!
30 І очистив я їх від усього чужого, і встановив черги для священиків та для Левитів, кожного в службі їх,
Шанування ідолів призводило до того, що діти забували свою рідну мову, яка була необхідна для читання Біблії та розуміння Письма; священницький сан взагалі втрачав свій авторитет.
2-ге до Коринтян 6:14-18 14 До чужого ярма не впрягайтесь з невірними; бо що спільного між праведністю та беззаконням, або яка спільність у світла з темрявою?
15
Яка згода в Христа з белійяаром? Або яка частка вірного з невірним?16 Або яка згода поміж Божим храмом та ідолами? Бо ви храм Бога Живого, як Бог прорік: Поселюсь серед них і ходитиму, і буду їм Богом, а вони будуть народом Моїм!
17 Вийдіть тому з-поміж них та й відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого, і Я вас прийму,
18 і буду Я вам за Отця, а ви за синів і дочок Мені будете, говорить Господь Вседержитель!
Невіруючий партнер потребує у шлюбі особливої підтримки. Слід залишатися тим, ким ти є.
1-ше до Коринтян 7:20-24 20 Нехай кожен лишається в стані такому, в якому покликаний був.
21 Чи покликаний був ти рабом? Не турбуйся про те. Але коли й можеш стати вільним, то використай краще це.
22 Бо покликаний в Господі раб визволенець Господній; так само покликаний і визволенець він раб Христа.
23 Ви дорого куплені, тож не ставайте рабами людей!
24 Браття, кожен із вас, в якім стані покликаний був, хай у тім перед Богом лишається!
Ти можеш стати знаряддям для спасіння своєї половини. Отже, розбіжності у вірі зовсім не несуть необхідності розлучення.
СТАТЕВІ ВІДНОСИНИ ПОЗА ШЛЮБОМ
Щодо останніх, Господом дано особливий Закон. Будь-які статеві контакти поза шлюбом або ж конкубінатом (який практикувався з часу праотців задля вирощення дітей)
визнаються незаконними, незалежно від обставин. Інститут шлюбу починається з Адама й існує до сьогодні (Буття 5:3-5). Подружня вірність має надзвичайно велике значення.Притчі 5:1-23 1 Мій сину, на мудрість мою уважай, нахили своє ухо до мого розуму,
2
щоб розважність ти міг стерегти, а пізнання хай уста твої стережуть!3 Бо крапають солодощ губи блудниці, а уста її від оливи масніші,
4 та гіркий їй кінець, мов полин, гострий, як меч обосічний,
5 її ноги до смерти спускаються, шеолу тримаються кроки її!
6 Вона путь життя не урівнює, її стежки непевні, і цього не знає вона.
7 Тож тепер, мої діти, мене ви послухайте, не відходьте від слів моїх уст:
8 віддали ти від неї дорогу свою, і не зближайсь до дверей її дому,
9 щоб слави своєї ти іншим не дав, а роки свої для жорстокого,
10 щоб чужі не наситились сили твоєї й маєтку твого в чужім домі!...
11 І будеш стогнати при своєму кінці, як знеможеться тіло твоє й твої сили,
12 і скажеш: Як ненавидів я те напучування, а картання те серце моє відкидало!
13 І не слухав я голосу своїх учителів, і уха свого не схиляв до наставників...
14 Трохи не був я при кожному злому, в середині збору й громади!...
15 Пий воду з криниці своєї, і текуче з свого колодязя:
16 чи ж мають на вулицю вилиті бути джерела твої, а на площі потоки твоєї води?
17 Нехай вони будуть для тебе, для тебе самого, а не для чужих із тобою!
18 Хай твоє джерело буде благословенне, і радій через жінку твоїх юних літ,
19 вона ланя любовна та серна прекрасна, її перса напоять тебе кожночасно, впивайся ж назавжди коханням її!
20 І нащо, мій сину, ти маєш впиватись блудницею, і нащо ти будеш пригортати груди чужинки?
21 Бож перед очима Господніми всі дороги людини, і стежки її всі Він рівняє:
22 власні провини безбожного схоплять його, і повороззям свого гріха буде зв'язаний він,
23 помиратиме він без напучування, і буде блукати в великій глупоті своїй!...
Подружня зрада це грубе порушення, й нелегко отримується прощення за неї, не зважаючи на принесені дари; нерозумні ж часто сходять із прямого шляху, що нерідко веде до загибелі ( Пр. 6:20-35; 7:1-27; Мал.2:14 ).
Сказано ж:
Левит 18:20 20 А барана розсік на куски його, і Мойсей спалив голову, і куски, товщ.
Перелюб
ВСІ вірні хай утримаються від БУДЬ-ЯКОГО перелюбу (Дії15:20, 29; 21:25)
.1-ше до Коринтян 5:1-13 1 Всюди чути, що між вами перелюб, і то такий перелюб, який і між поганами незнаний, що хтось має за дружину собі дружину батькову...
2 І ви завеличалися, а не засмутились радніш, щоб був вилучений з-поміж вас, хто цей учинок зробив.
3 Отож я, відсутній тілом, та присутній духом, уже розсудив, як присутній між вами: того, хто так учинив це,
4 у Ім'я Господа Ісуса, як зберетеся ви та мій дух, із силою Господа нашого Ісуса,
5 віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!
6 Величання ваше не добре. Хіба ви не знаєте, що мала розчина все тісто заквашує?
7 Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.
8 Тому святкуймо не в давній розчині, ані в розчині злоби й лукавства, але в опрісноках чистости та правди!
9 Я писав вам у листі не єднатися з перелюбниками,
10 але не взагалі з цьогосвітніми перелюбниками, чи з користолюбцями, чи з хижаками, чи з ідолянами, бо ви мусіли були б відійти від світу.
11 А тепер я писав вам не єднатися з тим, хто зветься братом, та є перелюбник, чи користолюбець, чи ідолянин, чи злоріка, чи п'яниця, чи хижак, із такими навіть не їсти!
12 Бо що ж мені судити й чужих? Чи ви не судите своїх?
13 А чужих судить Бог. Тож вилучіть лукавого з-поміж себе самих!
Перелюб з батьковою дружиною чи з мачухою це не просто прогрішення, а інцестний проступок. Карою за таке було відлучення від церкви аж до покаяння. Спастися такий грішник зможе лише в останні дні.
1-ше до Коринтян 5:5 5 віддати такого сатані на погибіль тіла, щоб дух спасся Господнього дня!
Таким чином, ті, хто не належать до лона Церкви, все-таки перебувають під Божою владою, відтак, і їм призначено друге воскресіння. Те, що не вдалося здійснити під час першого воскресіння, перенесено до другого. Чим швидше покається винуватець, тим раніш настане прощення ...
Тіло наше належить Богові, адже людина - храм Божий.
1-ше до Корнитян 6:12-20 12 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.
13 Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.
14 Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!
15 Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!
16 Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним.
17 А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.
18 Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.
19 Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?
Господь судитиме блудливих та зрадливих.
до Євреїв 13:4 4 Нехай буде в усіх чесний шлюб та ложе непорочне, а блудників та перелюбів судитиме Бог.
Закон Божий у Церкві поставлено для віруючих набагато вище за державний закон.
Євангеліє від Матвія 5:27-32 27 Ви чули, що сказано: Не чини перелюбу.
28 А Я вам кажу, що кожен, хто на жінку подивиться із пожадливістю, той уже вчинив із нею перелюб у серці своїм.
29 Коли праве око твоє спокушає тебе, його вибери, і кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
30 І як правиця твоя спокушає тебе, відітни її й кинь від себе: бо краще тобі, щоб загинув один із твоїх членів, аніж до геєнни все тіло твоє було вкинене.
31 Також сказано: Хто дружину свою відпускає, нехай дасть їй листа розводового.
32 А Я вам кажу, що кожен, хто пускає дружину свою, крім провини розпусти, той доводить її до перелюбу. І хто з відпущеною побереться, той чинить перелюб.
Хрещення означає, що ми долучаємось до Святого Духа й зобов’язані діяти надалі відповідно до Законів, керуючись в усьому здоровим глуздом та своїм духовним зв’язком з Богом. Дуже складно чинити у відповідності з Вищим Законом. Не можна користуватися законами про розлучення, бо вони ведуть іншого до гріха й ще більше ускладнюють йому доступ до Царства Божого. Вони руйнують сім’ї, тому Господь не терпить розлучень (Мал.2:10-17 ).
Малахія 2:10-17 10 Чи Отець нам усім не один? Хіба Бог не один нас створив? Чому ж один одного зраджуємо ми, щоб нам зневажати заповіт батьків наших?
11 Зраджує Юда, і робиться нечисть серед Ізраїля та в Єрусалимі, бо Юда зневажив святиню Господню, яку покохав був, і дочку бога чужого за жінку узяв.
12 Нехай Господь вигубить кожного, хто таке робить, того, хто чуває та відповідає з наметів Якова, і хто дар приносить Господу Саваоту.
13 І робите й друге таке: Господнього жертівника ви слізьми покриваєте, плачем та стогнанням, бо до дарів уже Він не звернеться більше, і милої
жертви з рук ваших не візьме.14 А ви ще й говорите: Защо? За те, що засвідчив Господь між тобою й жоною юнацтва твого, якій ти невірність вчинив, а вона ж твоя подруга, і дружина умови твоєї!
15 Хіба Бог не один нас учинив? І залишок духу Його. А що цей один? Насіння від Бога шукав. Тому свого духа пильнуйте, і дружину юнацтва свойого не зраджуйте!
16 Бо ненавиджу розвід, говорить Господь, Бог Ізраїлів, і того, хто вкриває насильством одежу свою, промовляє Господь Саваот. Тому свого духа пильнуйте, і не зраджуйте!
17 Словами своїми ви мучите Господа, та й питаєте ще: Чим ми мучимо? Говоренням вашим: Кожен, хто чинить лихе, той добрий у Господніх очах, і Він у них уподобання має, або: Де Бог правосуддя
?Перелюбство обов’язково тягне за собою шкоду.
Вихід 22:16-18 16 (22-15) А коли хто підмовить дівчину, яка не заручена, і ляже з нею, то нехай дасть їй віно, і візьме її собі за жінку.
17 (22-16) Якщо батько її справді відмовить віддати її йому, нехай відважить срібла згідно з віном дівочим.
18 (22-17) Чарівниці не зоставиш при житті.
Скоєння перелюбу вимагає подальшого укладення шлюбу. У випадках, коли шлюб неможливий або на нього не дає згоди батько дівчини, як компенсацію, дівчині має бути надано посаг. Перелюб підлягає покаранню. Перелюбство на духовному рівні, так само як відьомство тягне за собою смертну кару. Адже всі гріхи, які скоюються, стосуються Бога: супроти людей ми не грішимо, їм ми можемо лише нашкодити. Своїми гріхами ми зачіпаємо в першу чергу Бога.
Псалтир 51:1-4 1 Для дириґетна хору. Псалом Давидів. (51-3) Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї, і з великого милосердя Свого загладь беззаконня мої!
2 (51-4) Обмий мене зовсім з мого беззаконня, й очисти мене від мого гріха,
3
(51-5) бо свої беззаконня я знаю, а мій гріх передо мною постійно.4 (51-6) Тобі, одному Тобі я згрішив, і перед очима Твоїми лукаве вчинив, тому справедливий Ти будеш у мові Своїй, бездоганний у суді Своїм.
Покаранням за зраду є смерть, взагалі таким є присуд за всі прогрішення, оскільки Закони десяти заповідей марковані смертною карою за їх порушення. Заповіді необхідно трактувати, виходячи з установок милосердя та співчуття, й нікого не можна присуджувати до смерті, не давши можливості покаятися.
Євангеліє від Іоанна 8:1-11 1 Ісус же на гору Оливну пішов.
2 А над ранком прийшов знов у храм, і всі люди збігались до Нього. А Він сів і навчав їх.
3 І ось книжники та фарисеї приводять до Нього в перелюбі схоплену жінку, і посередині ставлять її,
4 та й говорять Йому: Оцю жінку, Учителю, зловлено на гарячому вчинку перелюбу...
5 Мойсей же в Законі звелів нам таких побивати камінням. А Ти що говориш?
6 Це ж казали вони, Його спокушуючи, та щоб мати на Нього оскарження. А Ісус, нахилившись додолу, по землі писав пальцем...
7 А коли ті не переставали питати Його, Він підвівся й промовив до них: Хто з вас без гріха, нехай перший на неї той каменем кине!...
8 І Він знов нахилився додолу, і писав по землі...
9 А вони, це почувши й сумлінням докорені, стали один по одному виходити, почавши з найстарших та аж до останніх. І зоставсь Сам Ісус і та жінка, що стояла всередині...
10 І підвівся Ісус, і нікого, крім жінки, не бачивши, промовив до неї: Де ж ті, жінко, що тебе оскаржали? Чи ніхто тебе не засудив?
1
1 А вона відказала: Ніхто, Господи... І сказав їй Ісус: Не засуджую й Я тебе. Іди собі, але більш не гріши!Судити належить Месії, і тільки через покаяння ми можемо стати перед животворящим Богом як частина храму Його (1 Кор. 5:1-13). Бо зсередини виходять лихі думки, відображаючи стан душі (Марк. 7:21).
Все, пов’язане з перелюбством та перверзією суперечить Богові і є пережитками язичницького сприйняття. У Рим. 1:1-32 йдеться про те, що язичництво це неправдива віра, або ж безбожність, у якій правда захована в нечистоті, ми отримуємо з них такі речі як перелюбство та неприродні потяги плоті: содомський гріх і лесбійство й всілякі порушення будь-якої заповіді. Як усі заповіді випливають з Першої великої заповіді, так перекручення Закону випливають з порушення законів.
до Римлян 1:28-32 28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.
29 Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,
30 обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.
32 Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.
Правдиве покаяння – єдина можливість подолати розгул перелюбу.
2-ге до Коринтян 12:21 21 щоб знову, коли я прийду, не принизив мене поміж вами мій Бог, і щоб мені не оплакувати багатьох, що перше згрішили були, і не покаялися в нечистості, і в перелюбі, і в розпусті, що коїли їх.
до Галатів 5:19-21 19 Учинки тіла явні, то є: перелюб, нечистість, розпуста,
20 ідолослуження, чари, ворожнечі, сварка, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі,
21 завидки, п'янство, гулянки й подібне до цього. Я про це попереджую вас, як і попереджав був, що хто чинить таке, не вспадкують вони Царства Божого!
Ніхто не може успадкувати Царство Боже, маючи за собою перелюбство чи якісь інші нечисті вчинки. Однак дотримання Закону не може нас виправдати. Наша праведність – брудне ганчір’я (Іс.64:6). Нас порятують не наші діла, а Божа милість, не обрізання плоті, а очищення душі через Духа Святого (Гал. 5:1-4). Якщо хтось і знаходить собі виправдання в Законі, він не обов’язково попадає під милість Божу. Чи означає це, що нам не обов’язково дотримуватися Закону? Таке твердження далеке від правди. В необхідності утримання від перелюбства – не лише воля Божа, а й умова нашого утримання в вірі (1 Сол. 4:3).
Господь знищить цей світ та його мешканців, бо вони не поспішають каятися за те, що вчинили, - за перелюбства й крадіжки.
Одкровення 9:21
Адже початки перелюбства слід шукати в той час, коли блудниця скоїла його із земними царями (Одкр.14:8; 17:2-4; 18:3; 19:2) та богом світу земного, що осліпив усіх людей (2Кор. 4:4), з того часу поширився блуд (Ос. 4:1-19; Єзек. 23:19-21). Всіх їх судитиме Бог. Він візьме насіння грішників та розпусників і розправиться з ним. Він забере геть праведників та доброчинців, щоб не брали вони цього до серця, а тоді знищить усе фальшиве насіння. (Іс.57:1-21).
Не врятується і той, хто не був народжений у перелюбі (Іоан.8:41-42).
Порушення закону виникає через відсутність правди, милосердя та віри в Бога ( Ос. 4:1; 1 Хр.5:25).
ПРОБЛЕМА ЗАХИСТУ ЖІНКИ У ШЛЮБІ, АБО МАЙНОВІ СОЮЗИ
Закон передбачав купівлю рабів. Однак, існувало багато важливих застережень у ньому ж, що є досить повчальним і сьогодні.
Вихід 21:7-11 7 А коли хто продасть дочку свою на невільницю, не вийде вона, як виходять раби.
8 Якщо вона невгодна в очах свого пана, який призначив був її собі, то нехай позволить її викупити. Не вільно йому продати її до народу чужого, коли зрадить її.
9 А якщо призначить її для сина свого, то зробить їй за правом дочок.
10 Якщо візьме собі іншу, то не зменшить поживи їй, одежі їй і подружнього пожиття їй.
11 А коли він цих трьох речей не робитиме їй, то вона вийде дармо, без окупу.
Ніхто не може бути обмежений як особистість через грошові обставини, не повинно бути забобон, пов’язаних з національністю, ані таких, що та чи інша людина здатна на довготриваливий союз. Жоден чоловік, який одружується за майновою угодою, не має права завдавати збитків достатку своєї дружини чи невістки, так само як обмежувати їхню свободу.
ЗАКОНИ, ЩО СТОСУЮТЬСЯ РІЗНОГО РОДУ ПЕРЕЛЮБСТВ
Левит 18:1-30 1 І Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
2 Промовляй до Ізраїлевих синів, і скажеш їм: Я Господь, Бог ваш!
3 За чином єгипетського краю, що сиділи ви в нім, не робіть, і за чином Краю ханаанського, що Я впроваджую вас туди, не зробите, і звичаями їхніми не підете.
4 Ви виконуватимете устави Мої, і будете додержувати постанови Мої, щоб ними ходити. Я Господь, Бог ваш!
5 І будете додержувати постанов Моїх та уставів Моїх, що людина їх виконує й ними живе. Я Господь!
ПЕРЕЛЮБСТВО – ІНЦЕСТ
6 Жоден чоловік не наблизиться до жодної однокровної своєї, щоб відкрити наготу. Я Господь!
7 Наготи батька свого й наготи матері своєї не відкриєш, вона мати твоя, не відкриєш наготи її!
8 Наготи жінки батька твого не відкриєш, вона нагота батька твого!
9 Наготи сестри своєї, дочки батька свого або дочки матері своєї, що народилися в домі або народилися назовні, не відкриєш їхньої наготи!
10 Наготу дочки сина свого або дочки дочки своєї, не відкриєш наготи їхньої, бо вони нагота твоя!
11 Наготи дочки жінки батька свого, народженої від батька твого, вона сестра твоя, не відкриєш наготи її!
12 Наготи сестри батька свого не відкриєш, вона однокровна батька твого!
13 Наготи сестри матері своєї не відкриєш, бо вона однокровна матері твоєї.
14 Наготи брата батька свого не відкриєш, до жінки його не наблизишся, вона тітка твоя!
15 Наготи невістки своєї не відкриєш, вона жінка сина твого, не відкриєш наготи її!
16 Наготи жінки брата свого не відкриєш, вона нагота брата твого!
17 Наготи жінки й дочки її не відкриєш; дочки сина її й дочки дочки її не візьмеш, щоб відкрити її наготу, вони однокровні її, це кровозмішання!
18 І жінки з сестрою її не візьмеш на суперництво, щоб відкрити наготу її при ній за життя її.
Єдиною із цих заборон, що мають часові особливості, є одруження із сестрою. Якщо одна сестра жива, інша не може вийти заміж за того самого чоловіка, аж поки перша сестра не помре. Яків порушив цей закон, одружившись з Лією та Рахіллю. Хоч у нього були підстави покинути Лію та взяти до себе Рахіль, він цього не зробив. Це несе на собі відбиток символічності, адже Христос “одружився” з Юдеєю та Ізраїлем, а потім з Ізраїлем та неєвреями, приєднавши їх до дванадцяти племен.
Іншим винятком із цих приписів є ситуація, коли чоловік помирає бездітним: тоді його вдова має завагітніти од брата померлого – щоб зберегти братову лінію та добробут сім’ї. Ця дитина вважалась належною до роду померлого. Бувало, що її брали з іншого роду, як це було у випадку із Рут та Воазом. Вони були одружені.
Заборонено було лягати з жінкою, якщо у неї цикл, або коли вона неспроможна вступити у контакт з інших причин.
Ані задля зради:
Смислове навантаження Сьомої заповіді полягає у створенні святого та чистого народу, відданого Богові. Шлюб не можна було бруднити, не заплямувавши людей гріхом. Тому турбувались про чистоту крові спадкоємців та їхнє служіння Богові як представників свого народу. Не можна, щоб дітей змушували проходити через вогонь заради Молоха. Поклоніння Молохові, або Чемошу, нечестивому Богу Місяця у вигляді Золотого теляти Сінаю спричинилося до того, що дітей приносили в жертву або навіть їли. Це було огидно Господу. Згідно з Аббе МакДжохеганом поклоніння Золотому теляті мало місце в Ірландії; для мелесіан це було друге божество після Дуба та Омели аж до появи християнства (МакДжохеган-Мітчел Історія Ірландії, Н.Й., 1868, ст.65). Віра в триєдиного бога арійців була поширеною і серед фінікіян, карфагенян, галлів, скіфів, греків та римлян. Тому Трійця була запроваджена й так стійко захищалася у римлян та кельтів. У Карфагені поїдання дітей та собак практикувалося до його падіння. Воно припинилося за правління Дарія І, бо він вважав це варварством. Не лише ірландські мілесіани приносили в жертву та поїдали людську плоть (переважно в магічних обрядах); зокрема, Полібій згадує, як Ганнібал відповів відмовою на пропозицію галлів скуштувати людської плоті. Цей звичай існував серед ірландців, галлів, британців, іспанців, скіфів та інших народів. Страбон (див. Географію) у першому столітті до Христа писав, що ірландці поїдали своїх мерців, найчастіше батьків. Через це особливо зрозумілими стають Біблійні Закони, які вимагають шанування померлих. Джером мав нагоду спостерігати як британські шотландці споживають людське м’ясо. Це було наприкінці четвертого століття ( див. також МакДжохеган ст.67).
Півмісяць із зіркою, що проникли навіть в Іслам поєднуються з нечестивим культом Бога Місяця (див. роботу Золоте Теля (No.222))
. Джоунс і Пеннік (Історія Язичницької Європи, Routledge, Лондон і Нью-йорк, 1995, стор. 77) зазначають, що півмісяць і зоряний лейтмотив Ісламу перегукуються з нечестивим культом Бога Місяця, який вже встиг увібрати в себе культ трьох богинь Аль’лат, Аль-Уза і Манат. Триєдина система була поширена на території аріїв, тотожний культ мали й кельти: ту ж триєдину систему разом із культом трійці богинь, одною з яких була Бріджит. Галли теж поклонялися трьом божествам: Есію, Таранію й Тевтатію. Вони, разом із триєдиною системою, тісно пов’язані з культом Священних гаїв й Бога Місяця, котрі теж мали безліч прихильників. Скрізь по Священних гаях можна було побачити людські нутрощі; бували часи, коли навіть друїди не наважувались заходити туди. Через ліберальне ставлення підкуплених можновладців аж до одинадцятого сторіччя оплотом язичницької віри залишалась Сардинія.Така ж система здавна побутувала в Ірландії - споживання людського м’яса було тут звичним явищем, так само як і у шотландців, вихідців з Ірландії в той час, коли остання ще називалась Шкотією. Під час недавніх розкопок мегалітів у графстві
Сліго виявлено масові захоронення тисяч людей - число їх набагато перевищує ту максимальну кількість людей, яку могла б прогодувати тутешня земля. В Ірландії розкидано кількасот таких могильників, але Сліго, мабуть, найвидатніший. Археологи відкрили, що для кремації тіла використовувалися його власні жирові відклади, а потім (про це нещодавно йшлося у виступі одного вченого по радіо) “родичі небіжчика закопували рештки до наступної учти”. Такі очевидні факти, які, за свідченнями Страбона, мали місце аж до кінця першого століття, досі ігноруються наукою (це стосуєься і МакДжохеганового опису поховального обряду). Небіжчиків поїдали. На арійських та фінікійських просторах дійсно практикувалось приготування смаженини біля статуй божеств та просто на вогнищах, при чому сировиною слугувало людське, особливо дитяче м’ясо. Для романо-кельтських і фінікійських матерів предметом гордощів було те, що вони без особливих емоцій переживали смерть своєї дитини: все це здійснювалося в ім’я благочестя, барабани й труби заглушали крики (ibid, ст.65-73). Відомо, що такі звичаї мали місце і у фінікійській столиці - Тирі - й що тривалий час вони були поширеними в Ханаані. Щоб не позбавляти себе можливості жертвопринесення, бездітні купували дітей у бідних. Дітей, призначених для жертвопринесення, кидали просто у вогонь або клали на статую Сатурна, яку згодом підпалювали. Агафокл, зокрема, пояснював поразку карфагенян тим, що під час Сатурналій в жертву приносились не власні діти городян, а діти чужинців та рабів. Щоб умилостивити бога, розгніваного їхнім підступом та недбалістю, їм довелось пожертвувати двомастами дітей та ще трьомастами дорослих, котрі добровільно пішли на вогонь (там же, ст.67-68).Якщо вірити записові Корнелія Волфорда, зробленого під час голоду у дев’ятнадцятому сторіччі, випадки канібалізму траплялися серед ірландців у голодні 1588-89, 1601-03 роки ( Рей Таннахіл Плоть і кров, див. про загальну історію канібалізму). Останню спробу кланового, або племінного канібалізму в СК було зірвано у західних горах Шотландії в 17 столітті: тоді полк з чотирьохсот людей під проводом Джеймса VІ, короля Шотландії ( він же англійський король Джеймс І), вирушив знищити клан Соні Бін, що складався з мешканців печерного Гелловею. Їх схопили й стратили в Едінбурзі без суду; чоловіків було четвертовано, а жінок спалено живцем. Зроблено це було в гуманних інтересах, оскільки до цього жоден мандрівник не почувався безпечно західних горах. До цього століття полювання за головами та канібалізм були поширені в Індонезії, островах Коралового моря та в Австралії. Є свідчення про те, що тубільні жінки за важких часів “ділились” своїми дітьми з іншими жінками, що належали до того ж роду. Канібалізм продовжував існувати в Папуа-Новій Гвінеї, деяких частинах Південно-Східної Азії та в Африці після Другої Світової війни; й досі приходять повідомлення про випадки канібалізму. Деякі язичники до сьогодні приносять таємно людські жертви.
Найжорстокішим із проявів людського варварства виступає поклоніння згадуваному культу Бога Місяця, Золотому тільцю, Молоху чи якомусь іншому втіленню триєдиного божества. Бог засуджує такі речі і всю цю систему, що попри все існує й нині (роботи Походження Різдва та Пасхи (No.235) та Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський сад(№. 246)
).Система, на зразок описаної, що грунтувалась на прийнятності перелюбу, існувала в містейських культах. Подружня зрада, перелюбство, жадоба м'яса і людської жертви разом із святами Різдва і Великодня увібрали в себе різні аспекти язичницького культу, який увійшов до календаря і релігійної системи, що існує сьогодні. Весь світ, включаючи Ізраїль, звинувачується у “порушенні подружньої вірності” у стосунках з Богом, і що цікаво, - досі про це не здогадується.
Содомія
Содомський гріх не має нічого спільного з вірою.
Карою за нього були поневолення й знищення, саме через нього, а також поклоніння Аштароту та Естер, Господь наказав покарати мешканців Ханаану. Жоден віруючий не повинен робити цих речей, жоден народ, ані теж жоден чужинець, що тимчасово перебуває серед нас.
Детальніше ці питання розглядатимуться далі.
Покарання
Де невільниця вчиняє перелюбство і не вільна вона - карою має стати бичування. Таке ж покарання чекає на того, хто, користуючись своїми майновими перевагами, чинить насильство над служником.
Левит 19:20 20 А чоловік, коли буде злягатися з жінкою, а вона невільниця, заручена чоловікові, а справді не була вона викуплена, або визволення не було дане їй, то нехай буде кара, але не будуть вони забиті, бо не увільнена вона.
Кара за зраду - смерть. З приходом Месії можливим стає каяття.
Левит 20:10-24 10 А кожен, хто буде чинити перелюб із чиєю жінкою, хто буде чинити перелюб із жінкою свого ближнього, буде конче забитий перелюбник та перелюбниця.
11 А хто буде лежати із жінкою батька свого, він відкрив наготу свого батька, будуть конче забиті обоє вони, кров їхня на них!
12 А хто буде лежати з невісткою своєю, будуть конче забиті обоє вони, гидоту вчинили вони, кров їхня на них!
13 А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них!
14 А хто візьме жінку й матір її, гидота це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас!
15 А хто паруватиметься з скотиною, буде конче забитий, і скотину ту заб'єте.
16 А жінка, що наблизиться до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб'єш ту жінку та скотину ту, будуть конче забиті вони, кров їхня на них!
17 А хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, а вона побачить наготу його, ганьба це! І будуть вони знищені на очах синів їхнього народу, він наготу сестри своєї відкрив, він понесе провину свою!
18 А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним, і відкриє її наготу, він джерело її обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого!
19 І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого, бо однокровну свою обнажив би ти, вони понесуть провину свою.
20 А хто буде лежати з тіткою своєю, він відкрив наготу дядька свого, гріх свій вони понесуть, бездітні помруть!
21 А хто візьме жінку брата свого, це нечисть, він відкрив наготу брата свого, бездітні будуть.
22 І ви будете додержувати всі постанови Мої й усі устави Мої, і будете виконувати їх, і не виригне вас земля та, куди Я впроваджаю вас, щоб сиділи ви в ній.
23 І не будете ви ходити за звичаями люду, що Я виганяю перед вами, бо все те робили вони, і Я їх обридив.
24 І сказав Я до вас: ви вспадкуєте їхню землю, а Я дам її вам на спадщину її, землю, що плине молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що відділив вас від тих народів!
Коли Авраам порушив Закон, він заслуговував на кару. Бог втрутився у цю справу через тривалий час лише з огляду на силу їхньої віри. Як трапилося, що такий епізод вміщено в самій середині Святого Письма та ще й схоже на те, що в ньому не прочитуються жодні претензії на заборону? Цілий народ розколовся через це. І це не все, адже Авраам був батьком всіх віруючих, а народ Ізраїлю мав стати досконалою спільнотою. Відповідь проста. Це було зроблено, щоб показати знову ті кровні зв’язки, що пов’язують віруючих як синів та дочок Божих, показати, що винні ми чи невинні перед Богом у своїх зв’язках, залежить лише від нас й що всі можуть успадкувати Царство Боже, незалежно від обставин народження чи ступеня прогрішення. Дитина, хай незаконно народжена, залишається дитям Божим.
В язичницькій системі триєдності переважали людське жертвоприношення та канібалізм. Між Законом Божим та способом життя язичників пролягає глибоке провалля. Історія з Авраамом використовувалась для ілюстрації того, що Господь не схвалює й не вимагає такої жертви, навіть у випадку, коли він просить цього, і Його прохання виконується. Віруючі можуть лише добровільно, йдучи за прикладом Христа, віддавати своє життя за інших. Нам необхідно переходити на вищий щабель розуміння. Людство мусить покаятися, інакше на нього чекає загибель.
Ми також повинні захищати одне одного за будь-яких обставин. Аж тепер наше розуміння людської долі сягає точки, в якій ми починаємо сприймати наукове підгрунтя цих законів. Зостається, однак духовна основа - вона стосується тих місць Закону, в яких йдеться про очищення (праця Закон та Шоста Заповідь (No. 259)).
Левит 20:18 18 А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним, і відкриє її наготу, він джерело її обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого!
Нечисті зв’язки караються відлученням. Так, людину може бути відлучено від Церкви та від віри. За деякі гріхи встановлено покарання - умерти бездітним.
Левит 20:19 19 І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого, бо однокровну свою обнажив би ти, вони понесуть провину свою.
Виняток
для духовенстваЛевит 21:7-15 7 Жінки блудливої та збезчещеної вони не візьмуть, і не візьмуть жінки, вигнаної від чоловіка свого, бо святий він для Бога свого
.8 І освятиш його, бо він приносить хліб Бога твого, святий він буде для вас, бо святий Я, Господь, що освячує вас!
9 А священикова дочка, коли зачне робити блуд, вона безчестить батька свого, ув огні буде спалена.
10 А священик, найбільший від братів своїх, що на голову його буде виллята олива помазання, і буде посвячений на одягання шат, він голови своєї не запустить і шат своїх не роздере,
11 і до жодного вмерлого не ввійде, навіть через батька свого та через матір свою не сміє занечиститься.
12 І він не відійде від святині, і не занечистить святині Бога свого, бо на ньому посвячення оливи помазання його Бога. Я Господь!
13 І він візьме жінку в дівоцтві її.
14 Удови, і розведеної, і збезчещеної, блудливої, тих він не візьме, а тільки дівицю з-поміж рідні своєї він візьме за жінку.
15 І не збезчестить він насіння свого в рідні своїй, бо Я Господь, що освячує його.
Первосвященик храму Божого - Месія, він входить до святого місця раз і назавжди як жертовний сніп у 30 н.е. Всі храмослужителі, які правлять Службу, роблять так само. Він освячений, отже, й вони теж мають бути освяченими. Уповноважені служити, вони не можуть оскверняти Храм, бо Храм - це вони.
До проблеми наруги над мертвими ми ще повернемося.
Жертва ревнощів
Числа 5:12-31 12 Промовляй до Ізраїлевих синів і скажи їм: Кожен чоловік, коли жінка його зрадить і спроневірить його,
13 і буде хто злягатися з нею і буде затаєне від очей її чоловіка, і буде заховане, і вона занечиститься, а свідка проти неї нема, і вона не буде схоплена,
14 та на ньому перейде дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, що вона занечищена; або перейде на ньому дух ревнощів, і він буде ревнивий за свою жінку, а вона не була занечищена,
15 то приведе той чоловік свою жінку до священика, і принесе за неї жертву її, десяту частину ефи ячної муки, оливи на неї виллє, і не дасть на неї ладану, бо це хлібна жертва ревнощів, жертва пригадувальна, що пригадує провину.
16 І священик приведе її, і поставить перед Господнім лицем.
17 І візьме священик святої води в глиняну посудину, і пороху, що буде на долівці скинії, візьме священик, та й дасть до води.
18 І поставить священик ту жінку перед лицем Господнім, і відкриє голову тієї жінки, і дасть на руки її хлібну жертву пригадувальну, це хлібна жертва ревнощів. А в руці священика буде гірка вода, що наводить прокляття.
19 І закляне її священик та й скаже до жінки: Якщо ніхто не лежав із тобою, і якщо ти не зрадила нечистим гріхом, живши з чоловіком своїм, очисться від гіркої води, що наводить прокляття!
20 А коли ж ти зрадила, живши з чоловіком своїм, і коли ти занечистилась, і хтось злігся з тобою, крім твого чоловіка,
21 і закляне священик ту жінку клятвою прокляття, і скаже священик тій жінці: Нехай дасть тебе Господь на прокляття та клятву серед народу твого тим, що Господь зробить стегно твоє опалим, а живіт твій напухлим,
22 і ввійде ця вода, що наводить прокляття, до нутра твого, щоб зробити живіт напухлим, і щоб зробити стегно опалим. А жінка та скаже: Амінь, амінь!
23 І напише священик ті прокляття на звої, й обмиє гіркою водою,
24 і напоїть ту жінку гіркою водою, що наводить прокляття; і ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дає гіркий біль.
25 І візьме священик із руки тієї жінки ту хлібну жертву ревнощів, і буде колихати ту хлібну жертву перед Господнім лицем, та й принесе її до жертівника.
26 І візьме священик жменю з хлібної жертви, як пригадувальну частину, та й спалить на жертівнику. А потім напоїть ту жінку водою.
27 І напоїть водою, і станеться, якщо була вона занечищена й спроневірила своєму чоловікові, то ввійде в неї та вода, що наводить прокляття, і дасть гіркий біль, і опухне живіт її, і западе стегно її, і стане та жінка прокляттям серед народу свого.
28 А якщо та жінка не була занечищена, і чиста вона, то буде очищена, і буде здатна родити дітей.
29 Оце закон про ревнощі, коли зрадить жінка чоловікові своєму, і занечиститься,
30 або коли на чоловіка найде дух ревнощів, і він буде ревнивий за жінку свою, то поставить ту жінку перед Господнім лицем, а священик виконає над нею ввесь цей закон.
31 І буде очищений той чоловік від гріха, а жінка та понесе свій гріх.
Ревнивий розум переважно ірраціональний та запальний, тому він часто потребує контролю ззовні. Серед обранців Божих не може бути таких людей. Не можна допустити, щоб виникала така проблема. Наша поведінка повинна бути бездоганною.
Жертву ревнощів раз і назавжди приніс собою Христос. Священика замінював Святий Дух. Покарання за нещирість перед Ним - смерть, як це було у випадку із Ананією та його дружиною (Дії 5:1-5). Смерть деяких людей не така очевидна, але сказане залишається правдою.
Про неправдиве свідчення і ненависть у шлюбі
Второзаконня 22:13-30 13 Коли хто візьме жінку, і ввійде до неї, але потім зненавидить її,
14 і зводитиме на неї ганьбливі слова, і пустить про неї неславу та й скаже: Жінку цю взяв я, і зблизився з нею, та не знайшов у неї дівоцтва,
15 то візьме батько тієї дівчини та мати її, і віднесуть доказа дівоцтва тієї дівчини до старших міста, до брами.
16 І скаже батько тієї дівчини до старших: Я дав тому чоловікові дочку свою за жінку, та він зненавидів її.
17 І ось він зводить на неї ганьбливі слова, говорячи: Я не знайшов у твоєї дочки дівоцтва, а оце знаки дівоцтва моєї дочки. І розтягнуть одежу перед старшими міста.
18 А старші того міста візьмуть того чоловіка, та й покарають його,
19 і накладуть на нього пеню, сто шеклів срібла, і дадуть батькові тієї дівчини, бо він пустив неславу на Ізраїлеву дівчину, а вона буде йому за жінку, він не зможе відпустити її по всі свої дні.
20 А якщо правдою було це слово, не знайдене було дівоцтво в тієї дівчини,
21 то приведуть ту дівчину до дверей дому батька її, і вкаменують її люди її міста камінням, і вона помре, бо зробила негідність між Ізраїлем на спроневірення дому батька свого, і вигубиш зло з-посеред себе.
22 Коли буде знайдений хто, що лежить із заміжньою жінкою, то помруть вони обоє, той чоловік, що лежав із жінкою, і та жінка, і вигубиш зло з Ізраїля.
23 Коли дівчина буде заручена чоловікові, і спіткає її хто в місті, і ляже з нею,
24 то виведете їх обох до брами того міста, і вкаменуєте їх камінням, і вони помруть, ту дівчину за те, що не кричала в місті, а того чоловіка за те, що збезчестив жінку свого ближнього, і вигубиш зло серед себе.
25 А як хто на полі спіткає заручену дівчину, і схопить її та й ляже з нею, то помре той чоловік, що ліг із нею, він сам,
26 а тій дівчині не зробиш нічого, нема тій дівчині смертельного гріха, бо це таке, як повстане хто на свого ближнього й уб'є його, така це річ.
27 Бо в полі він спіткав її, кричала та заручена дівчина, та не було кому врятувати її.
28 Коли хто спіткає дівчину, що не була заручена, і схопить її, і ляже з нею, і застануть їх,
29 то той чоловік, що лежав із нею, дасть батькові тієї дівчини п'ятдесят шеклів срібла, і вона стане йому за жінку, за те, що збезчестив її, не зможе він відпустити її по всі свої дні.
30 (23-1) Ніхто не візьме жінки свого батька, і не відкриє подолка одежі батька свого.
У разі, коли чоловік дає неправдиві свідчення стосовно своєї дружини, стверджуючи її непорядність, він позбавляється будь-яких прав під час розлучення. Чоловік відповідає за жінку все своє життя. Той, хто нездатен утримати своєї сім’ї, гірший за безбожника. Як бачимо, до смерті засуджується і той, хто вчинив насилля над зарученою дівчиною чи заміжньою жінкою, тобто кара за це така сама як і за зраду. Якщо жінка під час цього не протестує, вона теж мусить померти. Якщо над жінкою вчинено наругу в час, коли вона працювала в полі, розплачуватиметься лише чоловік. Якщо винуватця спіймано на місці злочину, а збезчещена виявилась незаміжньою дівчиною, то він повинен заплатити пеню та одружитися з нею без права розлучення. Коли батько дівчини не погоджується на шлюб, виплачується лише пеня. Викрадення жінки, за будь-яких обставин, карається смертю.
Моногамія
З-поміж усього створеного людиною, ідеальною є одношлюбність.
Чоловіка й жінку створено, щоб вони були однією плоттю (Буття 2:18-24; Мат. 19:5). Всім церковним єпископам дозволено мати лише одну дружину(1 Тим.3:2).
Полігамні стосунки були дозволені за праотців, вони мали численних жінок.
Цареві заборонено збільшувати кількість своїх жінок (Второзаконня 17:17), а втім, Давид та Соломон мали сотні жінок, хоча в Талмуді сказано, що царю дозволено мати не більше вісімнадцяти дружин, простому ж чоловіку - чотирьох-п’ятьох.
Так чи інакше, у кожного чоловіка повинна бути одна дружина, а у кожної жінки - один чоловік (1Кор.7:2).
Для обранців Божих найкраще підходить одношлюбність.
Платонічні стосунки
ДавидаВже старцем, Давид жив із сунамитянкою Абішаг, котра повинна була виконувати всі його бажання; втім, він жодного разу з нею не кохався. Через це дивно виглядає ситуація, коли Соломон без вагання страчує свого старшого брата Адонія, котрий виявляв бажання одружитися з Абішаг. Цю історію можна тлумачити двояко: у першому випадку схоже на те, що Соломона просто турбувало власне становище у разі, коли цей шлюб відбувся б. З іншого боку, він міг бути переконаним у тому, що ця жінка таки була батьковою наложницею, а в такому випадку Адонія прямо переступав закон, наважившись на кровозміщення.
Жодної з позицій не можна випустити з уваги (1Царів 2:13-25).Полігамія
Вперше про полігамні стосунки згадується у розповіді про синів Каїна, коли Лемех взяв собі двох дружин - Адайю та Зілайю (Бут. 4:19). Тлумачення Книги Буття подано в праці Доктрина Первинного гріха Частина ІІ Нащадки Адама(№.248).
Багатоженство передбачено Законом. В Ізраїля було дві дружини та дві наложниці. Всі його сини були законними спадкоємцями згідно з договором.
Второзаконня 21:15-17 15 Коли хто матиме дві жінки, одна кохана, а одна зненавиджена, і вони вродять йому синів, та кохана й та зненавиджена, і буде перворідний син від зненавидженої,
16 то станеться того дня, коли він робитиме синів своїх спадкоємцями того, що буде його, то не зможе він зробити перворідним сина тієї коханої за життя того перворідного сина зненавидженої,
17 але за перворідного визнає сина зненавидженої, щоб дати йому подвійно з усього, що в нього знайдеться, бо він початок сили його, його право перворідства.
Отож, не потрібно доводити, що полігамія дозволена Законом, як і те що праотців віднесено до першого воскресіння Христового. Інститут наложниць дуже древній. Всі народи дозволяли його й визнавали позашлюбне співжиття за нормальну річ. Не було нічого поганого в тому, щоб жити з наложницею заради народження дітей; у Китаї й до сьогодні це передбачено конфуціанським вченням.
Наложниця користувалася набагато меншими правами, ніж дружина, часто її просто брали з визначеною метою і відповідно платили за це. Завдяки змішаним стосункам поставали цілі племена, завдяки їм викристалізувався народ Ізраїлю. З цим же пов’язане поняття усиновлення. Будучи сином Божим, Ізраїль усиновив неєвреїв, тому вони теж діти Божі й так само очікують на воскресіння з мертвих як співспадкоємці з Христом (Рим.1:4; 8:17).
Ісав теж був одружений із кількома жінками (Юдіф, названа Аголібамая та Босмата, звана Адайя; Бут.26:34-35 і 36:2). У тексті сказано, що це було горем для його батьків. Можливо, через те, що вони були хітеянками. Про це говориться у Бутті 28:8. Потім він побрався з Махалатою, дочкою Ізмаїла та сестрою Невайотовою. Очевидно, більш прийнятним виглядав саме цей шлюб, адже ханааняни поклонялися неправдивому богові й були прокляті. Це був ще один споріднений шлюб.
Народ Ізраїлю по-суті народжений двома дружинами й двома наложницями. Помазанник Божий Самуїл теж народився у полігамному шлюбі (1Сам. 1:1,2).
Цим ще раз підтверджується, що на противагу захворюванням та спадковості, наші відносини з Богом не залежать від вчинків наших батьків. Це стосувалося Ізмаїла, та Ісава, і Моава, і Аммона, і сина Кетураї; жоден з них не був уславлений лише завдяки своєму походженню.
У родоводі Давида, а відповідно і Месії, ми знайдемо чотирьох жінок неізраїльського походження, троє з яких до того ж, скоїли серйозні гріхи в царині статевого життя (робота Генеалогія Месії (No. 119)).
Таким чином, спасіння неєвреїв тісно пов’язане з пануванням Юдеї та Ізраїлю.
Заборонені Стосунки
Є ряд заборонених стосунків, які жорстко контролюються. Деякі з них уже згадувались.
Проституція
Левит 19:29 29 Не безчесть своєї дочки, і не роби її блудливою, щоб не стала блудливою ця земля, і не наповнилась земля розпустою.
Ідолопоклонницьке перелюбство і розпуста
Числа 25:1-18 1 І осівся Ізраїль у Шіттімі, і народ зачав ходити на розпусту до моавських дочок,
2 а вони закликали народ до жертов їхнім богам, і народ їв та вклонявся богам їхнім.
3 І Ізраїль приліпився був до пеорського Ваала. І запалав гнів Господній на Ізраїля.
4 І сказав Господь до Мойсея: Візьми всіх голів народу, та й повішай їх для Господа навпроти сонця. І відвернеться палючий Господній гнів від Ізраїля.
5 І сказав Мойсей до Ізраїлевих суддів: Позабивайте кожен мужів своїх, приліплених до пеорського Ваала.
6 Аж ось прийшов один із Ізраїлевих синів, та й привів до братів своїх мідіянітянку на очах Мойсея й на очах усієї громади Ізраїлевих синів, а вони плакали при вході скинії заповіту.
7 І побачив це Пінхас, син Елеазара, сина священика Аарона. І встав він з-посеред громади, і взяв списа в свою руку.
8 І ввійшов він за Ізраїлевим мужем до середини мешкання, та й пробив їх обох ізраїльтянина та ту жінку, аж через її черево. І була стримана поразка Ізраїлевих синів.
6 І вернувсь він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, він та всі вельможі моавські.
7 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Із Араму мене припровадив Балак, цар моавський, з гір сходу: Іди ж, прокляни мені Якова, а йди ж, скажи зло на Ізраїля!
8 Що ж я буду того проклинати, що Бог не прокляв був його? І що ж буду казать зло на того, що гніву на нього не має Господь?
9 Бо я бачу його з вершка скель, і з пагірків його оглядаю, тож народ пробуває самітно, а серед людей не рахується.
10 Хто ж перелічив порох Яковів, і хто зрахував пил Ізраїлів? Хай душа моя вмре смертю праведних, і кінець мій хай буде такий, як його!
11 І сказав Балак до Валаама: Що ти зробив мені? Я взяв тебе, щоб ти прокляв моїх ворогів, а оце ти справді поблагословив їх!
12 А той відповів та й сказав: Чи ж не те, що Господь вкладе в мої уста, я буду пильнувати, щоб те говорити?
13 І сказав до нього Балак: Ходи ж зо мною до іншого місця, звідки побачиш його. Тільки частину його будеш бачити, а всього його не побачиш. І прокляни мені його, мого ворога, звідти!
14 І він узяв його на Седе-Цофім, на верхів'я Пісґі, і збудував сім жертівників, і приніс бичка та барана на кожнім жертівнику.
15 І сказав він до Балака: Стань тут над своїм цілопаленням, а я стріну там Господа.
16 І стрів Господь Валаама, і вклав слово до уст його та й сказав: Вернися до Балака, і будеш так промовляти.
17 І прийшов він до нього, аж ось він стоїть над своїм цілопаленням, а з ним вельможі моавські. І сказав йому Балак: Що ж говорив Господь?
18 І він виголосив свою приповістку пророчу й сказав: Устань же, Балаку, та й слухай, нахили своє ухо до мене, о сину Ціппорів!
Так, перелюбство було нав'язане також вченнями цих сторонніх богів. Вони розбещують людину, як це добре проілюстровано в розділі Римлян 1, особливо це стосується вірша 18-32, - через те, що священики божу правду замінили на неправду.
Содомія
Левит 18:22 22 А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, гидота воно!
Немає нічого гидкішого за содомський гріх, і жодного содоміта, чи гомосексуаліста не буде допущено в Царство Боже без плоду каяття.
Левит 20:13 13 А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них!
Второзаконня 23:17-18 17 (23-18) Блудниця не буде з Ізраїлевих дочок, і блудодій не буде з Ізраїлевих синів.
18 (23-19) Не принесеш дару розпусниці й ціни пса до дому Господа, Бога твого, ні за яку обітницю, бо тож вони обоє гидота перед Господом, Богом твоїм.
Тут содоміт ототожнюється з біблійною собакою, згаданою в Одкровенні, її бо не впустили до Царства Божого (Рим. 1:26-27). І вони, і лесбійки огидні Господу.
до Римлян 1:18-32 18 Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою,
19 тому, що те, що можна знати про Бога, явне для них, бо їм Бог об'явив.
20 Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме. Так що нема їм виправдання,
21 бо, пізнавши Бога, не прославляли Його, як Бога, і не дякували, але знікчемніли своїми думками, і запаморочилось нерозумне їхнє серце.
22 Називаючи себе мудрими, вони потуманіли,
23 і славу нетлінного Бога змінили на подобу образа тлінної людини, і птахів, і чотириногих, і гадів.
24 Тому то й видав їх Бог у пожадливостях їхніх сердець на нечистість, щоб вони самі знеславляли тіла свої.
25 Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.
26 Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне.
27 Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові.
28 А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне.
29 Вони повні всякої неправди, лукавства, зажерливости, злоби, повні заздрости, убивства, суперечки, омани, лихих звичаїв,
30 обмовники, наклепники, богоненавидники, напасники, чваньки, пишні, винахідники зла, неслухняні батькам,
31 нерозумні, зрадники, нелюбовні, немилостиві.
32 Вони знають присуд Божий, що ті, хто чинить таке, варті смерти, а проте не тільки самі чинять, але й хвалять тих, хто робить таке.
Кровозміщення
Ми переконалися, що кровозміщення у будь-якому вигляді було забороненим (Лев. 18:7-17).
Звернемося ще до:
Левит 20:11-21 11 А хто буде лежати із жінкою батька свого, він відкрив наготу свого батька, будуть конче забиті обоє вони, кров їхня на них!
12 А хто буде лежати з невісткою своєю, будуть конче забиті обоє вони, гидоту вчинили вони, кров їхня на них!
13 А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, гидоту вчинили обоє вони, будуть конче забиті, кров їхня на них!
14 А хто візьме жінку й матір її, гидота це, в огні спалять його та її, і не буде кровозмішання серед вас!
15 А хто паруватиметься з скотиною, буде конче забитий, і скотину ту заб'єте.
16 А жінка, що наблизиться до якої скотини, щоб лежати з нею, то заб'єш ту жінку та скотину ту, будуть конче забиті вони, кров їхня на них!
17 А хто візьме сестру свою, дочку батька свого або дочку матері своєї, і побачить наготу її, а вона побачить наготу його, ганьба це! І будуть вони знищені на очах синів їхнього народу, він наготу сестри своєї відкрив, він понесе провину свою!
18 А хто буде лежати із жінкою, часу хвороби місячним, і відкриє її наготу, він джерело її обнажив, а вона відкрила джерело своєї крови, то будуть вони обоє знищені з-посеред народу свого!
19 І не відкриєш наготи сестри матері своєї й сестри батька свого, бо однокровну свою обнажив би ти, вони понесуть провину свою.
20 А хто буде лежати з тіткою своєю, він відкрив наготу дядька свого, гріх свій вони понесуть, бездітні помруть!
21 А хто візьме жінку брата свого, це нечисть, він відкрив наготу брата свого, бездітні будуть.
Ці гріхи входять до проклять, зісланих на Ізраїль (Второзаконня 27:20,22,23).
Але разом з тим, через них Богом було створено народ.
Більш того, Мойсея і весь первосвященицький рід Аарона народжено в інцесті;
Вихід 6:20 20 І взяв Амрам свою тітку Йохевед собі за жінку, і вона породила йому Аарона та Мойсея. А літа життя Амрамового сто і тридцять і сім літ.
так само як синів Авраама і Сари (Буття 20:12) та всіх тих, хто були перед ними (Буття 5:4).
Це було зроблене зумисно, щоб первосвящеництво бачило, а разом з ними і всі пророки Божі з часу Закону Мойсеєвого, що спасіння не обіцяно і для них і що і їм теж треба прочищувати шлях до приходу Ісуса Христа. Тому-то й Месія не уникнув забруднення плотським гріхом: від Давида через Натана і від Левія через Сімея. Людство може отримати спасіння тільки від Бога, за посередництвом Ісуса Христа, котрий віддає за нас своє життя.
Скотолозтво
Вихід 22:19 19 (22-18) Кожен, хто зляжеться з худобиною, конче буде забитий.
Пізнання дерева добра і зла тягне за собою прокляття (Буття 3:17). У Повторенні Закону згадується, що необхідно дванадцять разів промовити “амінь” (див. далі), щоб убезпечити себе від Божого гніву (Второзаконня 11:17; Лев. 25:19, 26:4; Второзаконня 32:43; Іс.24:4-6).
Закон
левіратуВторозаконня 25:5-12 5 Коли браття сидітимуть разом, і один із них помре, а сина в нього нема, то жінка померлого не вийде заміж назовні за чужого, дівер її прийде до неї та й візьме її собі за жінку, і подіверує її.
6 І буде перворідний, що вона породить, стане він ім'ям його брата, що помер, і не буде стерте ім'я його з Ізраїля.
7 А якщо той чоловік не схоче взяти своєї братової, то братова його вийде до брами до старших та й скаже: Дівер мій відмовився відновити своєму братові ім'я в Ізраїлі, не хотів подіверувати мене.
8 І покличуть його старші його міста, і промовлятимуть до нього, а він устане та й скаже: Не хочу взяти її,
9 то підійде його братова до нього на очах старших, і здійме йому чобота з ноги його, і плюне в обличчя його, і заговорить, і скаже: Так робиться чоловікові, що не будує дому свого брата.
10 І буде зване ім'я його в Ізраїлі: Дім роззутого.
11 Коли чоловіки будуть сваритися разом один з одним, і підійде жінка одного, щоб оберегти свого чоловіка від руки того, що б'є, і простягне свою руку, і схопить за сором його,
12 то відрубаєш руку її, нехай не змилосердиться око твоє!
Тут ми бачимо таке подання Закону, що виходить, іншому братові не лише дозволялося, а просто необхідно було одружитися із вдовою свого брата. Діти від цього шлюбу претендували не на його спадщину, а на спадщину померлого брата
.У стародавньому зводі законів Хаммурапі так само як і у промовах Авраама (Буття 15:2-3) говориться про те, помираючи бездітним, господар може призначити своїм спадкоємцем управителя дому.
Цей момент не вважався аж надто узаконеним, однак по смерті Онана не було іншого виходу (Гріх Онана (No. 162).
Тут же говориться про запліднення in vitero у тому випадку, коли подружжя бездітне або взагалі не може мати дітей. Сповнити обов’язок може брат чоловіка, а якщо це провина жінки, то родина підшуковує якусь із родичок. За законом нащадки вважатимуться братами й сестрами.
Роль чоловіків у суспільстві
Як табір Ізраїлю повинен був утримуватися в чистоті, так і чистими мусили залишатись люди Ізраїлю. З П’ятої заповіді ми бачимо, що від нас вимагається святості. Ця святість поширюється і на наші оселі, і на нас самих: Бог не повинен бачити в нас ані найменшої нечистоти.
Второзаконня 23:7-14 7 (23-8) Не обридиш собі Ідумеянина, бо він твій брат; не обридиш собі Єгиптянина, бо був ти приходьком у краї його.
8 (23-9) Сини, що народяться їм, покоління третє ввійде з них на збори Господні.
9 (23-10) Коли табір вийде на ворогів твоїх, то будеш стерегтися всякої злої речі.
10 (23-11) Коли поміж тебе буде хто, що буде нечистий з нічної пригоди, то він вийде поза табір, до середини табору не ввійде.
11 (23-12) А коли наступатиме вечір, обмиється в воді, а по заході сонця ввійде до середини табору.
12 (23-13) А місце на потребу буде тобі поза табором, щоб виходити тобі туди назовні.
13 (23-14) А лопатка буде в тебе на поясі твоїм; і станеться, коли ти сидітимеш назовні, то будеш копати нею, і знову закриєш свою нечистість,
14 (23-15) бо Господь, Бог твій, ходить у середині табору твого, щоб тебе спасати, і видавати ворогів твоїх тобі. І буде табір твій святий, і Він не побачить у тебе соромітної речі, і не відвернеться.
Спасіння чекає і на неєвреїв. Привілеї Ізраїлю поширюються і на них. Йосиф належав і до Єгипту, оскільки мати Ібрагіма і Манасета була єгиптянкою. Неєврейські роди зустрічаються як у Юдеї, так і в Ізраїлі. Господь посеред нас.
Соціальний лад заснований на кожній окремій сім’ї, тому кожен чоловік зобов’язаний робити все можливе для своєї сім’ї, розбудовуючи в такий спосіб свій рід та цілий народ.
Ті, хто стають заради храму євнухами, повинні якнайкраще сповнювати свої храмові обов’язки.
Роль жінок у суспільстві
Чоловіки повинні шанобливо ставитися до жінок.
1-ше Петра 3:7 7 Чоловіки, так само живіть разом із дружинами за розумом, як зо слабішою жіночою посудиною, і виявляйте їм честь, бо й вони є співспадкоємиці благодаті життя, щоб не спинялися ваші молитви.
Що тоді говорити про людей неодружених? Господь з’єднує чоловіків і жінок у сім’ї, Його ж сім’єю є Церква.
Ми побачили, що жодна жінка, захоплена в полон, не може бути прийнята Ізраїлем, як нерівна (Второзаконня 21:10-14).
У Прислів’ях вказується на те, що жінки виконують важливу місію. Єдине обмеження жінки, на яке ясно вказано в Біблії, - це те, що вони не можуть бути священиками. Крім того, вони не допущені до участі у війні.
І жінка, і чоловік рівні у Царстві Божому, де не існує шлюбу, а всі будуть Божими ангелами. Однаково на всіх сходить Святий Дух, тобто здійснюється перехід від матеріального до духовного.
Жінка прив'язана в шлюбі до чоловіка, права жінки передбачено угодою, що описує робота Закон та П'ята Заповідь (No.258)
(див. Числа 30: 6-10).Захист
Багато що із закону писалося з метою захистити жінок, адже тоді це було набагато важче зробити, аніж сьогодні. Це, однак, лише ілюзія. Соціальна основа наших людей постійно руйнується розпустою, а це негідно відносно Господа.
Соціальна дегенерація в даний момент така сама, як це було за Содома й Гоморри. Незабаром, ще до того як ми самі себе знищимо, Господь втрутиться. Прийде Месія, щоб встановити Царство Боже.Кожна дитина, незалежно від статі, залучається до угоди з Ізраїлем та істинним Богом. Дитині чоловічої статі здійснюють обрізання й забирають від матері, поки вона не очиститься (Лев. 12:2-5). Цих заходів вживали для захисту жінок та дітей, вони були записані в Законі й ними не так то й легко було знехтувати.
Неєврей, навернений у віру, не зобов’язаний проходити обрізання (Дії 15:1-30).
Чоловік повинен оберігати жінку від можливих негативних наслідків своїх дій (Пр. 5:15-19; 18:4). Так само жінка повинна захищати чоловіка.
Бог - захисник сиріт і вдів (Єр. 49:11). Згідно з Божими Законами у суспільстві жінки завжди тримаються разом. Сучасне, так зване християнське суспільство нічого не варте. Адже воно не засноване на Божих Законах. Всі його догмати - фактично перекручення Законів, вони призводять до загибелі планети. Псевдо-система - причина зміління людства, завдяки їй дійшло до теперішньої майже абсолютної деградації чоловіків та жінок, особливо жінок. Це фактично компроміс, в якому зійшлися варварство та аморальність, пристосувавши християнське вчення ло варварської системи триєдиного божества. Компроміс, що несе в собі аморальність, - це різні християнські псевдовчення, чи, точніше, прихований гностицизм.
Одяг і поведінка чоловіків та жінок
Второзаконня 22:5 5 Не буде чоловіча річ на жінці, а мужчина не зодягне жіночої одежі, бо кожен, хто чинить це, огида він для Господа, Бога свого.
Одяг та поведінка чоловіків і жінок значно відрізняються. Різним є функціональне призначення волосся. Це стосується і коштовностей, при чому більшість з них мають язичницьке походження (див
. Походження традиції носити сережки та прикраси в давнину (№.197).Злочин і кара
Вихід 21:16-27 16 А хто вкраде людину і продасть її, або буде вона знайдена в руках його, той конче буде забитий.
17 І хто проклинає батька свого чи свою матір, той конче буде забитий.
18 А коли будуть сваритися люди, і вдарить один одного каменем або кулаком, і той не вмре, а зляже на постелю,
19 якщо встане й буде проходжуватися надворі з опертям своїм, то буде оправданий той, хто вдарив, тільки нехай дасть за прогаяння часу його та справді вилікує.
20 А коли хто вдарить раба свого або невільницю свою києм, а той помре під рукою його, то конче буде покараний той.
21 Тільки якщо той переживе день або два дні, то не буде покараний, бо він його гроші.
22 А коли будуть битися люди, і вдарять вагітну жінку, і скине вона дитину, а іншого нещастя не станеться, то конче буде покараний, як покладе на нього чоловік тієї жінки, і він дасть за присудом суддів.
23 А якщо станеться нещастя, то даси душу за душу,
24 око за око, зуба за зуба, руку за руку, ногу за ногу,
25 опарення за опарення, рану за рану, синяка за синяка.
26 А коли хто вдарить в око раба свого, або в око невільниці своєї, і знищить його, той на волю відпустить його за око його.
27 А якщо виб'є зуба раба свого, або зуба невільниці своєї, той на волю відпустить того за зуба його.
Карою за шкоду, завдану сім’ї або за дії, що спричинили її розпад, часто є смерть. Закон захищає сім’ю та “плід” шлюбу.
Контроль статевих стосунків
Второзаконня 23:2 2 (23-3) Неправоложний не ввійде на збори Господні, також десяте покоління його не ввійде на збори Господні.
Де була позашлюбна дитина, будуть тільки діти животворного Бога.
Второзаконня 23:17-18 17 (23-18) Блудниця не буде з Ізраїлевих дочок, і блудодій не буде з Ізраїлевих синів.
18 (23-19) Не принесеш дару розпусниці й ціни пса до дому Господа, Бога твого, ні за яку обітницю, бо тож вони обоє гидота перед Господом, Богом твоїм.
Прокляття, зіслані на народ, протистоять аморальності.
Второзаконня 27:20-23 20 Проклятий, хто лягає з жінкою батька свого, бо відкрив він подолка одежі свого батька! А ввесь народ скаже: амінь!
21 Проклятий, хто лягає з усяким скотом! А ввесь народ скаже: амінь!
22 Проклятий, хто лягає з сестрою своєю, дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! А ввесь народ скаже: амінь!
23 Проклятий, хто лягає з тещею своєю! А ввесь народ скаже: амінь!
Покарання за порушення Сьомої заповіді випливає з ряду інших. Деякі стосунки караються Богом через те, що вони заборонені. Бог покарав родину фараона, бо той взяв Сару, не знаючи, що вона Авраамова дружина. Отже, його було покарано, не зважаючи на те, що це Авраам підштовхнув його до гріха своєю мовчанкою.
Бог судитиме по-справедливості (Пр
. 96:11-13).Відкрите порушення законів має засуджуватися суспільством: іноді буває достатньо простого зауваження, як ми це бачимо із розмови Месії зі зрадливою жінкою.
Наступним етапом є фізичне покарання - бичування. Законодавством передбачено, залежно від величини проступку, кількість ударів, що не перевищує 39. Це мають визначати судді.
Второзаконня 17:8-10 8 Коли б у суді була тобі неясна справа між кров'ю та кров'ю, між суперечкою та суперечкою, і між раною та раною справи суперечки в брамах твоїх, то встанеш, і підеш до місця, яке вибере його Господь, Бог твій.
9 І прийдеш до священиків-Левитів і до судді, що буде в тих днях, і допитаєшся, і вони дадуть тобі слово присуду.
10 І ти поступиш за тим словом, що подадуть тобі з того місця, яке вибере Господь, і будеш пильнувати робити все так, як навчать тебе.
Не може бути такого, щоб хтось отримав більш ніж сорок ударів.
Второзаконня 25:1-3 1 Коли буде суперечка між людьми, і вони прийдуть до суду, то розсудять їх, і оправдають справедливого, а несправедливого осудять.
2 І станеться, якщо вартий биття той несправедливий, то покладе його суддя, і буде його бити перед собою, число ударів згідно з його несправедливістю.
3 Сорока ударами буде його бити, не більше; щоб не бити його більше над те великим биттям, і щоб не був злегковажений брат твій на очах твоїх.
Покарання незмінне і виконується негайно. Щоб показати, як рідко трапляється прорахунок, у стародавній Юдеї та в Ізраїлі лиш деколи призначалися тридцять дев’ять ударів.
2-ге до Коринтян 11:24-25 24 Від євреїв п'ять раз я прийняв був по сорок ударів без одного,
25 тричі киями бито мене, один раз мене каменували, тричі розбивсь корабель, ніч і день я пробув у глибочині морській;
Павла було каменовано у Лістрі (Діяння 14:19). Тричі його було батоговано (Діяння 16:22). Каменування було протиправним, бо не мало під собою законного підгрунтя. Воно було здійснене за наказом суддів. Ліктори несли різки. Претори наглядали за лікторами, які виконували вирок. Лише в особливих випадках судді призначали смертне покарання, втім, до жінок його не застосовували, їх могли лише відшмагати за перелюбство.
Грошова компенсація визначається суддею, який розглядає всі деталі окремої справи. Таким чином здійснюється правосуддя й карається зло.
Правдивість Бога
Бог правдивий і ми повинні проявляти свою вірність Йому; відповідно до Першої найбільшої заповіді, ми вірні наречені Христові. У Сьомій заповіді ми зобов’язані довести це фізично. Тому обранців судиться по вищій планці.
Второзаконня 5:32-33 32 І будеш пильнувати виконувати їх, як наказав вам Господь, Бог ваш, не збочите ні праворуч, ні ліворуч.
33 Усією тією дорогою, що наказав вам Господь, Бог ваш, будете ходити, щоб жили ви й було вам добре, і щоб довгі були ваші дні в Краї, що ви оволодієте ним.
Люди самі проголошують свою доброчесність, та чи правда це (Пр. 20:6)? Блудницею є той, хто чинить перелюб між людьми та богами заради влади (Одкр. 17:14). Ми повинні бути відданими Богові й один одному, і тоді Господь зробить нас правителями по правді і вірності (Мат. 25:21).
Бог відданий нам. Ми теж повинні бути вірними (Пр. 89:1-4), адже ми - насіння Христової обіцянки, й існуватимемо вічно, як Елогім, як родина Давидова (Зах. 12:8). Бо Його милосердя та правдивість безмежні й сягають небес (Пр. 36:5-6).
Все на світі має своє призначення, про що відомо Творцю, й не нам нехтувати ним чи відкидати його.
до Римлян 9:14-26 14 Що ж скажемо? Може в Бога неправда? Зовсім ні!
15 Бо Він каже Мойсеєві: Помилую, кого хочу помилувати, і змилосерджуся, над ким хочу змилосердитись.
16 Отож, не залежить це ні від того, хто хоче, ні від того, хто біжить, але від Бога, що милує.
17 Бо Писання говорить фараонові: Власне на те Я поставив тебе, щоб на тобі показати Свою силу, і щоб звістилось по цілій землі Моє Ймення.
18 Отож, кого хоче Він милує, і кого хоче ожорсточує.
19 А ти скажеш мені: Чого ж іще Він докоряє, бо хто може противитись волі Його?
20 Отже, хто ти, чоловіче, що ти сперечаєшся з Богом? Чи скаже твориво творцеві: Пощо ти зробив мене так?
21 Чи ганчар не має влади над глиною, щоб із того самого місива зробити одну посудину на честь, а одну на нечесть?
22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити могутність Свою, щадив із великим терпінням посудини гніву, що готові були на погибіль,
23 і щоб виявити багатство слави Своєї на посудинах милосердя, що їх приготував на славу,
24 на нас, що їх і покликав не тільки від юдеїв, але й від поган.
25 Як і в Осії Він говорить: Назву Своїм народом не людей Моїх, і не улюблену улюбленою,
26 і на місці, де сказано їм: Ви не Мій народ, там названі будуть синами Бога Живого!
?
