ДРУГА ВЕЛИКА ЗАПОВІДЬ [No.257]

 

Видання (1.1 19981008-19990526)

Заповідь друга каже: Полюби ближнього свого як самого себе.

ЧАСТИНА І

[Слід читати до тлумачення п’ятої та наступних заповідей]

Господь передав звід Законів Мойсеєві.

Десять заповідей було розділено на дві великі заповіді. Він яскраво виражений, адже в перших чотирьох йдеться про любов до Бога, в наступних шести - про любов до ближнього.

Вихід 20:1-3 1 А оце закони, що ти викладеш перед ними:

2 Коли купиш єврейського раба, нехай він працює шість років, а сьомого нехай вийде дармо на волю.

3 Якщо прийде він сам один, нехай сам один і вийде; коли він має жінку, то з ним вийде й жінка його.

Закон поступово приймався людьми.

Передусім ми зобов’язані Богові, а тоді своєму ближньому. Наш обов’язок - стати гідним вмістилищем для Животворящого Бога. Бо Він Бог живих, а не мертвих.

Євангеліє від Матвія 22:29-40 29 Ісус же промовив у відповідь їм: Помиляєтесь ви, не знавши писання, ні Божої сили.

30 Бо в воскресенні ні женяться, ані заміж виходять, але як Анголи ті на небі.

31 А про воскресення померлих хіба не читали прореченого вам від Бога, що каже:

32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісаків, і Бог Яковів; Бог не є Богом мертвих, а живих.

33 А народ, чувши це, дивувався науці Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він уста замкнув саддукеям, зібралися разом.

35 І спитався один із них, учитель Закону, Його випробовуючи й кажучи:

36 Учителю, котра заповідь найбільша в Законі?

37 Він же промовив йому: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою.

38 Це найбільша й найперша заповідь.

39 А друга однакова з нею: Люби свого ближнього, як самого себе.

40 На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять.

Отже, перша частина говорить про любов до Бога. Любити треба з усього серця, всією мислію та усією душею своєю.

Друга каже любити ближнього свого. як самого себе. Адже якщо ти не любиш свого ближнього, котрий поруч, і якого ти бачиш, то як можеш ти любити невидимого Бога.

1 Іоанна 4:20-2120 Як хто скаже: Я Бога люблю, та ненавидить брата свого, той неправдомовець. Бо хто не любить брата свого, якого бачить, як може він Бога любити, Якого не бачить?

21 І ми оцю заповідь маємо від Нього, щоб, хто любить Бога, той і брата свого любив!

Зі змісту Першої Великої Заповіді випливає Друга, на них же двох грунтується весь Закон і всі Книги пророків. Таким чином Десять заповідей розширюють ці дві заповіді, а решта Закону робить те саме для Десяти заповідей.

Друга Велика Заповідь включає в себе останні шість із десяти.

Наша здатність розмірковувати про вищі рівні Закону випливає із духовного виконання вимоги Другої Заповіді.

Зміст її відповідає послідовності та логіці Першої Великої Заповіді. В центрі Першої - Господь, основу Другої складають фізичні батько й мати. Об’єктом Першої є сім’я Божа як Елогім, Другої - сім’я людська. Вони обидві проголошують сутність Бога-Елоя, що є Елогімом і для небесного, і для земного світу.

В Першій заповіді звучить обіцянка вічного життя. Так було із самого початку.

Здатність на вбивство виходить з гріха та бажання спостерігати за кінцем іншої живої істоти. Це від диявола. Бог не може бажати знищення плоті; у призначений час Він чекатиме на тих, хто прийшов спастися. Божа любов є досконало (праця Загублена Вівця та Блудний Син (No.199)).

Захист цілісності сім’ї та вірності цього союзу відображає нашу цілісність і вірність Богові. Шлюб це відображення зв’язку Христа з Церквою. Не можливо переступити через одне, не зашкодивши другому. Будь-яке втручання в сім’ю, що принижує чоловіка у порівнянні з жінкою, є квазі-зрадою. Тому віросповідання, в яких священик має право втручатися у стосунки між подружжям, не добиваються в такий спосіб нічого доброго, а можуть лише підштовхнути жінку до зради. Чоловік, доти, поки він шанує Божі заповіді, сам священик своєму домові. Чимало із нинішніх так званих християнських течій ставлять між чоловіком і дружиною священнослужителя. У деяких віросповіданнях навіть прощається подружня зрада, якщо тут замішано священослужителя. Виходить, на практиці не існує обмежень ані для віровчення, ані для целібатних установок.

Найкращий спосіб життя для людини відображено у змісті Закону, оскільки в ньому пов’язано захист особистого життя людини із показом того життя, якого вона повинна прагнути. Суспільство зі своєю організованою структурою обкрадає особистість більше, ніж це роблять у сучасному житті звичайні злодії. В ці останні дні пригноблення разом із феодалізмом, хай завуальовано, але не менш ефективно продовжують діяти. Ми от-от відчуємо повною мірою всю потворність жахливої системи, що доживає свої останні дні.

Система законності повністю заснована на правді. Шляхом до спасіння можна буде пройти лише у тому випадку, коли його прокладено правдою. Нам доведеться постати перед Божим Законом та Його правдою.

В десяти заповідях приховано духовні аспекти Закону, за якими всі проступки породжуються думками, й стосуються вони всього Закону.

Тільки опираючись спокусам, що виникають у думках, можна дійсно навчитись любити одне одного у дусі й правді.

Кінцем Закону є любов.

1-ше Коринтянам 13:1-13 1 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

2 І коли маю дара пророкувати, і знаю всі таємниці й усе знання, і коли маю всю віру, щоб навіть гори переставляти, та любови не маю, то я ніщо!

3 І коли я роздам усі маєтки свої, і коли я віддам своє тіло на спалення, та любови не маю, то пожитку не матиму жадного!

4 Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається,

5 не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого,

6 не радіє з неправди, але тішиться правдою,

7 усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить!

8 Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується.

9 Бо ми знаємо частинно, і пророкуємо частинно;

10 коли ж досконале настане, тоді зупиниться те, що частинне.

11 Коли я дитиною був, то я говорив, як дитина, як дитина я думав, розумів, як дитина. Коли ж мужем я став, то відкинув дитяче.

12 Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я.

13 А тепер залишаються віра, надія, любов, оці три. А найбільша між ними любов!

Кінцем Закону є любов або милосердя. Те, що Святий Дух покликаний робити на духовному рівні - оберігати - Закон робить на фізичному. Одного не може бути без другого. Щоб йти до Вищого закону свободи, необхідно мати над собою Святого Духа.

Бог дав цей Закон, щоб керуючись ним, ми перебували в гармонійних стосунках із Ним та один з одним.

Тому, починаючи з п’ятої та у наступних заповідях, говориться про те, що ми повинні любити свого ближнього як самого себе.

Частина ІІ

[Читати після розтлумачення другої частини заповідей, що закінчується десятою]

Господь зробив Ізраїль своїм спадкоємцем й наказав дотримуватися даних Ним законів.

Второзаконня 26:1-19 1 І станеться, коли ти ввійдеш до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі як спадок, і посядеш його, і осядеш у ньому,

2 то візьмеш із початків усякого плоду землі, що збереш із Краю свого, що Господь, Бог твій, дає тобі, і покладеш їх у кіш, та й підеш до місця, яке вибере Господь, Бог твій, щоб там пробувало Ім'я Його.

3 І прийдеш ти до священика, що буде тими днями, та й скажеш йому: Засвідчую це сьогодні Господеві, Богові твоєму, що я ввійшов до Краю, що Господь заприсягнув був батькам нашим, щоб дати нам.

4 І візьме священик того коша з твоєї руки, і покладе його перед жертівником Господа, Бога твого.

5 А ти відповіси та й скажеш перед лицем Господа, Бога свого: Мандрівний арамеянин був мій батько, і він зійшов до Єгипту, і часово замешкав там із небагатьма людьми, та й став там народом великим, сильним та численним.

6 І чинили нам зло єгиптяни, і гнобили нас, і давали нас на роботу тяжку.

7 І голосили ми до Господа, Бога батьків наших. І почув Господь голос наш, і побачив нашу біду, і труд наш, і утиск наш.

8 І вивів нас Господь із Єгипту рукою сильною та раменом витягненим, і страхом великим, і ознаками та чудами.

9 І привів нас до цього місця, і дав нам цей Край, Край, що тече молоком та медом.

10 А тепер оце приніс я початок плоду тієї землі, яку Ти дав мені, Господи. І покладеш його перед лицем Господа, Бога свого, і поклонишся перед лицем Господа, Бога свого.

11 І будеш радіти всім добром, що дав тобі Господь, Бог твій, тобі та домові твоєму, ти, і Левит, і приходько, що посеред тебе.

12 А коли ти скінчиш десятинити всю десятину врожаю свого року третього, року десятини, і даси Левиту, приходькові, сироті та вдові, і будуть вони їсти в брамах твоїх і наситяться,

13 то скажеш перед лицем Господа, Бога свого: Забрав я присвячене з дому, та й дав його Левиту та приходькові, сироті та вдові, за всіма Твоїми заповідями, що Ти наказав був мені, я не переступив котроїсь із заповідей Твоїх і не забув.

14 Не їв я з нього в жалобі своїй, і не брав з нього в нечистості, і не дав з нього для померлого, я слухався голосу Господа, Бога свого, чинив усе, як наказав Ти мені.

15 Споглянь же з святого мешкання Свого, із небес, і поблагослови народ Свій, Ізраїля, та землю, яку Ти дав нам, як присягнув був нашим батькам, Край, що тече молоком та медом.

16 Цього дня Господь, Бог твій, наказує тобі виконувати ці постанови та закони, а ти будеш додержувати, та будеш виконувати їх усім серцем своїм та всією душею своєю.

17 Ти сьогодні засвідчив Господеві, що Він буде тобі Богом, і що ти будеш ходити дорогами Його, і що будеш виконувати постанови Його, і заповіді Його, і закони Його, і що будеш слухатися голосу Його.

18 А Господь сьогодні засвідчив тобі, що ти будеш Йому народом вибраним, як Він наказав був тобі, і що ти виконуватимеш усі заповіді Його,

19 і що Він ставить тебе найвищим понад усі народи, яких Господь учинив, на хвалу, і на ім'я, і на славу, і що будеш ти для Господа, Бога свого, народом святим, як Він говорив вам.

Ізраїль постав як зразковий народ. Він мав стати частиною Єгови та центральною точкою Божого задуму.

Господь не тільки благословляв, а й посилав деякі символічні знаки.

Второзаконня. 27:1-26 1 І наказав Мойсей та Ізраїлеві старші народові, говорячи: Додержуйте всіх заповідей, що я сьогодні наказую вам!

2 І станеться того дня, коли ви перейдете Йордан до того Краю, що дає тобі Господь, Бог твій, то поставиш собі велике каміння, і повапниш їх вапном.

3 І понаписуєш на них усі слова цього Закону, коли перейдеш, щоб увійшов ти до того Краю, що Господь, Бог твій, дає тобі, Край, що тече молоком та медом, як промовляв був Господь, Бог батьків твоїх, до тебе.

4 І станеться, коли ви перейдете Йордан, поставите те каміння, що я наказую вам сьогодні, на горі Евал, і повапните їх вапном.

5 І збудуєш там жертівника для Господа, Бога свого, жертівника з каміння, не піднесеш над ними заліза.

6 З нетесаного каміння збудуєш жертівника Господа, Бога свого, і принесеш на ньому цілопалення Господеві, Богові своєму.

7 І принесеш на жертву мирні жертви, і будеш там їсти, і будеш тішитися перед лицем Господа, Бога свого.

8 І напишеш на тих каміннях усі слова цього Закону дуже виразно.

9 І промовляв Мойсей та всі священики-Левити, до всього Ізраїля, говорячи: Уважай та слухай, Ізраїлю, ти цього дня став народом Господа, Бога свого.

10 І будеш ти слухатися Господа, Бога свого, і будеш виконувати заповіді Його та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні.

11 І наказав Мойсей того дня народові, говорячи:

12 Оці стануть на горі Ґарізім, щоб благословляти народ, коли ви перейдете Йордан: Симеон, і Левій, і Юда, і Іссахар, і Йосип, і Веніямин.

13 А оці стануть для клятви на горі Евал: Рувим, Ґад, і Асир, і Завулон, Дан і Нефталим.

14 І відповідять Левити, і скажуть до всіх Ізраїлевих мужів сильним голосом:

15 Проклята людина, що зробить боввана різаного або литого, гидоту для Господа, чин різьбарських рук, і поставить таємно! І відповість увесь народ, та й скаже: амінь!

16 Проклятий той, хто легковажить свого батька та свою матір! А ввесь народ скаже: амінь!

17 Проклятий, хто пересуває межу свого ближнього!

18 Проклятий, хто робить блудячим сліпого в дорозі! А ввесь народ скаже: амінь!

19 Проклятий, хто перекручує право приходька, сироти та вдови! А ввесь народ скаже: амінь!

20 Проклятий, хто лягає з жінкою батька свого, бо відкрив він подолка одежі свого батька! А ввесь народ скаже: амінь!

21 Проклятий, хто лягає з усяким скотом! А ввесь народ скаже: амінь!

22 Проклятий, хто лягає з сестрою своєю, дочкою свого батька або з дочкою своєї матері! А ввесь народ скаже: амінь!

23 Проклятий, хто лягає з тещею своєю! А ввесь народ скаже: амінь!

24 Проклятий, хто вбиває свого ближнього потаємно! А ввесь народ скаже: амінь!

25 Проклятий, хто бере підкупа, щоб забити кого, пролляти кров неповинну! А ввесь народ скаже: амінь!

26 Проклятий, хто не дотримає слів цього Закону, щоб виконувати їх! А ввесь народ скаже: амінь!

Геризім став місцем благословення народу; тут було наказано відповідати “Амінь” на кожне слово благословіння чи прокляття. Самаритяни досі дотримуються звичаю не змикати очей в ніч перед Пасхою згідно зі старою традицією проводити безсонну ніч на горі Герізім, полишаючи її лише вранці для Пасхального святкування. Далі вони повертаються до нормального життя, до Останнього святого дня, що ним є свято опрісноків.

Згадані слова благословення та прокляття стосувались тієї різної природи, яку можуть мати вчинки, отож народ отримав у спадок визнання своєї громадської та особистої моральності. Священики разом з левітами стояли посеред долини й проголошували різні речі, які потім вигукувалися призначеними людьми, що перебували на вершині гори, по шість разів у різні сторони, що відповідало кількості Ізраїльтянських племен.

В честь того, що було беззастережно визнано даний Богом закон, останній мав бути викарбувано в камені при спорудженні вівтаря. Для споглядання народом на відкритому місці мали бути встановлені дві велетенські кам’яні таблиці з викарбуваним у них всім законом. Так, Закон Божий відкрито був проголошений і так само відкрито діяв, вимагаючи насамперед послуху.

Господь пообіцяв Ізраїлю закон, розділивши благословення для тих, хто його дотримується та прокляття для порушників у Второзаконні 28:1-68 (робота Благословення та Прокляття (No.75)).

Він послав Ізраїль у пустелю, як приклад для нас, щоб вказати на пришестя Христа, і сорок років провів народ у пустелі (Дії 7:1-60). Для дотримання закону потрібен Святий Дух. Закон виходить від Бога і співвідносний з його природою. Саме тому образ Бога у Дусі Святому допомагає не відступати від закону. Бог пише це у наших серцях та умах.

Єремія 31:31-40 31 Ось дні наступають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт.

32 Не такий заповіт, що його з їхніми батьками Я склав був у той день, коли міцно за руку їх узяв, щоб їх вивести з краю єгипетського. Та вони поламали Мого заповіта, і Я їх відкинув, говорить Господь!

33 Бо це ось отой Заповіт, що його по цих днях складу з домом Ізраїля, каже Господь: Дам Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і Я стану їм Богом, вони ж Мені будуть народом!

34 І більше не будуть навчати вони один одного, і брат свого брата, говорячи: Пізнайте Господа! Бо всі будуть знати Мене, від малого їхнього й аж до великого їхнього, каже Господь, бо їхню провину прощу, і не буду вже згадувати їм гріха!

35 Так говорить Господь, що сонце дає вдень на світло, і порядок місяцеві й зорям на світло вночі, що порушує море й шумлять його хвилі, Господь Саваот Йому Ймення!

36 Як відійдуть устави ці з-перед обличчя Мого, говорить Господь, то й насіння Ізраїлеве перестане народом бути перед обличчям Моїм по всі дні.

37 Так говорить Господь: Так як небо вгорі незміриме, і не будуть досліджені долі основи землі, то так не відкину і Я все насіння Ізраїлеве за все те, що зробили, говорить Господь!

38 Ось дні настають, говорить Господь, і збудується місто оце Господеві від башти Хананеїла аж до брами Наріжної.

39 І піде мірничий шнурок той ще далі, прямо аж до Ґареву, й обернеться він до Ґої.

40 І долина вся трупів та попелу, і всі поля аж до долини Кедрону, аж до рогу Кінської брами на схід, усе це буде святість для Господа, не знищиться та не зруйнується ввіки вона!

Дух зійшов у 30 н.е. на П’ятидесятницю. З 27 н.е. Господь почав збирати тих, що залишились з-поміж його обранців, як оповідали апостоли та пророки.

Діяння 2:16-36 16 а це те, що пророк Йоіл передрік:

17 І буде останніми днями, говорить Господь: Я виллю від Духа Свого на всяке тіло, і будуть пророкувати сини ваші та ваші доньки, юнаки ж ваші бачити будуть видіння, а старим вашим сни будуть снитися.

18 І на рабів Моїх і на рабинь Моїх за тих днів Я також виллю від Духа Свого, і пророкувати вони будуть!

19 І дам чуда на небі вгорі, а внизу на землі ці знамена: кров, і огонь, і куряву диму.

20 Переміниться сонце на темряву, а місяць на кров, перше ніж день Господній настане, великий та славний!

21 І станеться, що кожен, хто покличе Господнє Ім'я, той спасеться.

22 Мужі ізраїльські, послухайте ви оцих слів: Ісуса Назарянина, Мужа, що Його Бог прославив вам силою, і чудами, і тими знаменами, що Бог через Нього вчинив серед вас, як самі ви те знаєте,

23 Того, що був виданий певною волею та передбаченням Божим, ви руками беззаконників розп'яли та забили.

24 Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.

25 Бо каже про Нього Давид: Мав я Господа завсіди перед очима своїми, бо Він по правиці моїй, щоб я не захитався.

26 Тому серце моє звеселилось, і зрадів мій язик, і тіло моє відпочине в надії.

27 Бо не позоставиш Ти в аду моєї душі, і не даси Ти Своєму Святому побачити тління!

28 Ти дороги життя об'явив мені, Ти мене переповниш утіхою перед обличчям Своїм!

29 Мужі-браття! Нехай буде вільно мені сміло сказати вам про патріярха Давида, що помер і похований, і знаходиться гріб його в нас аж до цього дня.

30 А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон,

31 у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління.

32 Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!

33 А отож, як правицею Божою був Він вознесений, і обітницю Духа Святого прийняв від Отця, то й злив Він оте, що ви бачите й чуєте.

34 Не зійшов бо на небо Давид, але сам він говорить: Промовив Господь Господеві моєму: Сядь праворуч Мене,

35 доки не покладу Я Твоїх ворогів підніжком ногам Твоїм!

36 Ото ж, нехай ввесь Ізраїлів дім твердо знає, що і Господом, і Христом учинив Бог Його, Того Ісуса, що Його розп'яли ви!

 

В останньому з пророцтв Йоіла йдеться про те, що у визначений час Господь покличе тих, хто зосталися й що Єрусалим буде звільнено.

Йоіл 2:32 32 (3-5) І станеться, кожен, хто кликати буде Господнє Ім'я, той спасеться, бо на Сіонській горі та в Єрусалимі буде спасіння, як Господь говорив, та для тих позосталих, що Господь їх покличе.

Це їх покликано до землі обітованної.

Божий заповіт пішов від Синаю, залишаючись чинним в час приходу Месії та далі.

Второзаконня 29:1-29 1 (28-69) Оце слова заповіту, що наказав був Господь Мойсеєві скласти з Ізраїлевими синами в моавському краї, окрім того заповіту, що склав був із ними на Хориві.

2 (29-1) І скликав Мойсей усього Ізраїля та й сказав їм: Ви бачили все, що зробив був Господь на ваших очах в єгипетськім краї фараонові, і всім рабам його та всьому його краєві,

3 (29-2) ті великі випробування, що бачили очі твої, ті великі ознаки та чуда,

4 (29-3) та не дав вам Господь серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб слухати, аж до дня цього.

5 (29-4) І провадив я вас сорок літ пустинею, не зужилися одежі ваші на вас, а чобіт твій не зужився на твоїй нозі.

6 (29-5) Не їли ви хліба, і вина та п'янкого напою не пили ви, щоб пізнати, що Я Господь, Бог ваш.

7 (29-6) А коли ви прийшли до цього місця, то вийшов був навперейми вас на війну Сигон, цар хешбонський, та Оґ, цар башанський, і побили ми їх,

8 (29-7) і забрали ми їхній край, та й дали його на спадок Рувимовим та Ґадовим та половині племени Манасіїного.

9 (29-8) Додержуй же слів цього заповіту, і виконуй їх, щоб мали ви поводження в усьому, що будете робити.

10 (29-9) Ви стоїте сьогодні всі перед лицем Господа, Бога вашого: голови ваші, племена ваші, старші ваші та урядники ваші, усякий Ізраїлів муж,

11 (29-10) діти ваші, ваші жінки та твій приходько, що посеред таборів твоїх від колія дров твоїх аж до черпача твоєї води,

12 (29-11) щоб ти ввійшов у заповіт Господа, Бога свого, та в клятву Його, що Господь, Бог твій, сьогодні складає з тобою,

13 (29-12) щоб поставити сьогодні тебе народом для Себе, а Він буде тобі Богом, як Він говорив був тобі, і як присягнув був батькам твоїм, Авраамові, Ісакові та Якову.

14 (29-13) І не з вами самими я складаю цього заповіта та цю клятву,

15 (29-14) але теж і з тим, хто тут з нами сьогодні стоїть перед лицем Господа, Бога нашого, так і з тим, хто сьогодні не з нами тут.

16 (29-15) Бо ви знаєте, що ми сиділи були в єгипетськім краї, і що ми проходили серед тих народів, які ви перейшли,

17 (29-16) І ви бачили їхні огиди та їхніх бовванів, дерево та камінь, срібло та золото, що з ними.

18 (29-17) Стережіться, щоб не був серед вас чоловік або жінка, або рід, або плем'я, що серце його сьогодні відвертається від Господа, Бога нашого, щоб піти служити богам цих народів, щоб не був серед вас корінь, що вирощує їдь та полин,

19 (29-18) щоб не було, що коли він почує слова цього прокляття, то поблагословиться в серці своїм, говорячи: Мир буде мені, хоч і ходитиму в сваволі свого серця. Тоді загине і напоєний, і спрагнений.

20 (29-19) Не захоче Господь простити йому, бо тоді запалиться Господній гнів та лютість Його на цього чоловіка, і буде лежати на ньому все прокляття, написане в цій книзі, і Господь витре ім'я його з-під неба.

21 (29-20) І відділить його Господь на зло від усіх Ізраїлевих племен, згідно з усіма прокляттями заповіту, написаного в цій книзі Закону.

22 (29-21) І скаже останнє покоління, ваші сини, що постануть за вами, і чужий, що прийде з далекої країни, і побачить порази цього Краю та його хвороби, які пошле Господь на нього:

23 (29-22) сірка та сіль, погорілище уся земля його, не буде вона засіювана, і не пустить рослин, і не зійде на ній жодна трава, як по знищенні Содому та Гомори, Адми та Цевоїму, що поруйнував був Господь у гніві Своїм та в люті Своїй.

24 (29-23) І скажуть усі ті народи: Для чого Господь зробив так цьому Краєві? Що то за горіння цього великого гніву?

25 (29-24) І скажуть: За те, що вони покинули заповіта Господа, Бога своїх батьків, якого Він склав був із ними, коли виводив їх з єгипетського краю.

26 (29-25) І вони пішли, і служили іншим богам, і вклонялися їм, богам, що не знали їх, і що Він не приділив їм.

27 (29-26) І запалився Господній гнів на цей Край, щоб навести на нього все прокляття, написане в цій книзі.

28 (29-27) І вирвав їх Господь з-над цієї землі в гніві, і в люті, і в великім обуренні, та й кинув їх до іншого краю, як цього дня.

29 (29-28) Закрите те, що є Господа, Бога нашого, а відкрите наше та наших синів аж навіки, щоб виконувати всі слова цього Закону.

Розпорошення Ізраїлю пророкувалось від самого початку, Бог же сказав, що, маючи цей закон, вони знову повернуться до розуміння. Святий Дух напише його в їхніх серцях та умах, і тоді народ знову стане єдиним.

Второзаконня 30:1-20 1 І станеться, коли прийдуть на тебе всі ці слова, благословення та прокляття, що я дав перед тобою, і ти візьмеш їх до свого серця серед усіх цих народів, куди закинув тебе Господь, Бог твій,

2 і ти навернешся до Господа, Бога свого, і будеш слухатися Його голосу в усьому, що я сьогодні тобі наказую, ти та сини твої, усім своїм серцем та всією своєю душею,

3 то поверне з неволі Господь, Бог твій, тебе, і змилосердиться над тобою, і знову позбирає тебе зо всіх народів, куди розпорошив тебе Господь, Бог твій.

4 Якщо буде твій вигнанець на кінці неба, то й звідти позбирає тебе Господь, Бог твій, і звідти Він візьме тебе.

5 І введе тебе Господь, Бог твій, до Краю, що посіли батьки твої, і ти посядеш його, і Він учинить добро тобі, і розмножить тебе більше за батьків твоїх.

6 І обріже Господь, Бог твій, серце твоє та серце насіння твого, щоб ти любив Господа, Бога свого, усім своїм серцем та всією душею своєю, щоб жити тобі.

7 І дасть Господь, Бог твій, усі ці прокляття на ворогів твоїх, та на тих, хто ненавидить тебе, хто гнав тебе.

8 А ти вернешся, і будеш слухатися Господнього голосу, і будеш виконувати всі Його заповіді, які я сьогодні наказую тобі.

9 І зробить Господь, Бог твій, що будеш ти мати надмір у кожному чині своєї руки, у плоді утроби своєї, і в плоді худоби своєї, і в плоді своєї землі на добре, бо Господь знову буде радіти тобою на добро, як радів був твоїми батьками,

10 коли будеш слухатися голосу Господа, Бога свого, щоб дотримувати заповіді Його та постанови Його, написані в цій книзі Закону, коли навернешся до Господа, Бога свого, усім серцем своїм та всією душею своєю,

11 бо ця заповідь, що я сьогодні наказую тобі, не тяжка вона для тебе, і не далека вона.

12 Не на небі вона, щоб сказати: Хто зійде на небо для нас, та нам її візьме і нам оголосить, а ми будемо виконувати її?

13 І не по тім боці моря вона, щоб сказати: Хто піде для нас на той бік моря, і візьме її нам, і оголосить її нам, а ми будемо виконувати її?

14 Бож дуже близька до тебе та річ, вона в устах твоїх та в серці твоїм, щоб виконувати її.

15 Дивися: я сьогодні дав перед тобою життя та добро, і смерть та зло.

16 Бо я сьогодні наказую тобі любити Господа, Бога свого, ходити Його дорогами, та додержувати заповіді Його, і постанови Його, і закона Його, щоб ти жив, і розмножився, і поблагословить тебе Господь, Бог твій, у Краї, куди ти входиш на насліддя.

17 А якщо серце твоє відвернеться, і не будеш ти слухатися, і даси себе звести, і станеш вклонятися іншим богам, і будеш їм служити,

18 я сьогодні представив вам, що конче погинете ви, недовго житимете на цій землі, до якої ти переходиш Йордан, щоб увійти туди на оволодіння її.

19 Сьогодні взяв я за свідків проти вас небо й землю, життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття. І ти вибери життя, щоб жив ти та насіння твоє,

20 щоб любити Господа, Бога свого, щоб слухатися голосу Його та щоб линути до Нього, бож Він життя твоє, і довгота днів твоїх, щоб сидіти на цій землі, яку заприсягнув Господь батькам твоїм Авраамові, Ісакові та Якову, дати їм.

Зверніть увагу, що Ізраїль, який прийняв Закон, вважається спасенним та відновленим. З того часу прокляття посилаються вже тільки на ті народи, що переслідували та карали його. Ось, наприклад, притча про овець та кіз.

Євангеліє від Матвія 25:31-46 31 Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї.

32 І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів.

33 І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч.

34 Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу.

35 Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.

36 Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.

37 Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли?

38 Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли?

39 Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?

40 Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили.

41 Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований.

42 Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене,

43 мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви.

44 Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі?

45 Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!

46 І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя.

Тут ми бачимо, як Ізраїль, з народу, покараного Богом й переслідуваного іншими народами, перетворюється в народ, обраний Богом; ті ж народи, що його кривдили, будуть судимі за це. Ми маємо два докази. Одним з них є існування Ізраїлю як об’єднання племен та народів. Другий - це те, що Ізраїль ототожнюється з храмом. Обидва залишатимуться непорушними до кінця днів (робота Свідчення (No.135)).

Коли Мойсей провіщав Ізраїлю його майбутнє, він згадував про пісню, яку він співав та про ту пісню Слави, яку Господь зіслав йому. У цих піснях перелічені вибрані останніх днів та часу відродження. Агнець дав нову пісню двадцяти чотирьом старцям (Одкр. 5:9) та ста сорока чотирьом тисячам вибраних (14:3). Відтоді ці пісні визначають вибраних Месією.

Второзаконня 31:1-30 1 І пішов Мойсей, і промовляв до всього Ізраїля оці слова,

2 та й сказав їм: Я сьогодні віку ста й двадцяти літ. Не можу вже виходити та входити, і Господь сказав мені: Не перейдеш ти цього Йордану.

3 Господь, Бог твій, Він піде перед тобою, Він вигубить ці народи перед тобою, і ти заволодієш ними. Ісус перейде перед тобою, як говорив був Господь.

4 І зробить їм Господь, як зробив був Сигонові та Оґові, аморейським царям та їхньому краєві, яких вигубив Він.

5 І дасть їх Господь перед вас, а ви зробите їм згідно з усією заповіддю, що я вам наказав був.

6 Будьте сильні та відважні, не бійтеся, не лякайтеся перед ними, бо Господь, Бог твій, Він Той хто ходить з тобою, не опустить Він тебе й не покине тебе.

7 І покликав Мойсей Ісуса, та й до нього сказав на очах усього Ізраїля: Будь сильний та відважний, бо ти ввійдеш з цим народом до того Краю, якого Господь заприсягнув їхнім батькам, щоб їм дати, і ти даси їм його на спадок.

8 А Господь, Він Той, що піде перед тобою, не опустить тебе й не покине тебе, не бійся й не лякайся.

9 І написав Мойсей цього Закона, та й дав його до священиків, Левієвих синів, що носять ковчега Господнього заповіту, та до всіх Ізраїлевих старших.

10 І наказав їм Мойсей, говорячи: У кінці семи літ, окресленого часу року відпущення, у свято Кучок,

11 коли прийде ввесь Ізраїль з'явитися перед лицем Господа, Бога свого, у місці, яке вибере Він, будеш читати цього Закона перед усім Ізраїлем до їхніх ушей.

12 Збери той народ, чоловіків, і жінок, і дітей, і приходька свого, що в твоїх брамах, щоб вони чули й щоб навчалися, і боялися Господа, Бога вашого, і додержували виконувати всі слова цього Закону.

13 А їхні сини, що не знали, будуть чути та навчатися боятися Господа, Бога вашого, по всі дні, що ви житимете на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.

14 І сказав Господь до Мойсея: Оце наблизилися дні твої до смерти. Поклич Ісуса, і станьте в скинії заповіту, а Я йому накажу. І пішов Мойсей та Ісус, і стали в скинії заповіту.

15 І появився Господь у скинії в стовпі хмари, і став той стовп хмари біля скинійного входу.

16 І сказав Господь до Мойсея: Ось ти спочинеш з батьками своїми, а цей народ устане та й буде блудодіяти з богами того чужого Краю, куди він увіходить, щоб бути в середині його, і покине Мене, і зламає заповіта Мого, що склав був Я з ним.

17 І того дня запалиться Мій гнів на нього, і Я покину їх, і сховаю Своє лице від них, а він буде знищений, і знайдуть його численні нещастя та утиски. І скаже він того дня: Хіба не через те, що нема в мене мого Бога, знайшли мене ці нещастя?

18 А Я того дня конче сховаю лице Своє через усе те зло, що зробив він, бо звернувся до інших богів.

19 А тепер запишіть собі оцю пісню, і навчи її Ізраїлевих синів. Вклади її в їхні уста, щоб була мені ця пісня за свідка на Ізраїлевих синів.

20 Коли Я введу його до тієї землі, яку присягнув його батькам, що тече молоком та медом, і він буде їсти й насититься, і потовстіє, і звернеться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене кинуть з образою, і зламає він заповіта Мого,

21 то станеться, коли знайдуть його численні нещастя та утиски, що пісня ця стане проти нього за свідка, бо вона не забудеться з уст насіння його. Бо Я знаю наставлення серця його, що він чинить сьогодні, перше ніж введу його до того Краю, що Я присягнув.

22 І написав Мойсей ту пісню того дня, і навчив її Ізраїлевих синів.

23 І наказав він Ісусові, Навиновому синові, та й сказав: Будь сильний та відважний, бо ти впровадиш Ізраїлевих синів до того Краю, що Я присягнув їм, а Я буду з тобою.

24 І сталося, як Мойсей скінчив писати слова цього Закону до книги аж до кінця їх,

25 то Мойсей наказав Левитам, що носять ковчега Господнього заповіту, говорячи:

26 Візьміть книгу цього Закону, і покладіть її збоку ковчега заповіту Господа, Бога вашого, і вона буде там на тебе за свідка.

27 Бо я знаю неслухняність твою та тверду твою шию. Бо ще сьогодні, коли я живу з вами, ви були неслухняні Господеві, а тим більш будете по смерті моїй!

28 Зберіть до мене всіх старших ваших племен та урядників ваших, а я буду промовляти до їхніх ушей ці слова, і покличу небо й землю на свідчення проти них.

29 Бо я знаю, що по смерті моїй, псуючися, зіпсуєтеся ви, і відхилитесь з тієї дороги, яку я наказав вам, і в кінці днів спіткає вас нещастя, коли будете робити зло в Господніх очах, щоб гнівити Його чином своїх рук.

30 І промовляв Мойсей до ушей всієї Ізраїлевої громади слова оцієї пісні аж до закінчення їх:

 

Бог передбачив усе, що могло б занапастити народ. Він звелів, щоб Закон читався в кінці кожного сьомого року в свято кучок, для того, щоб люди не забували його та не втрачали страху перед Богом.

Проблема в тому, що люди дотримуються лише частини Божого закону, відкидаючи те, що їх не влаштовує. Наприклад, вже давно відмінили Суботню систему, посилаючись на те, що Христос замінив її Неділею, насправді ж, цьому немає жодного підтвердження. У календарній системі пішли на поступки язичникам, включивши до року систему їхніх свят. Закони про майно були перекручені багатіями, котрі перетворювали людей на рабів та протиправно їх використовували. Зрадливі священнослужителі пом’якшили закони, щоб виправдати свою власну зрадливість. Ізраїлем повністю заволоділа псевдосистема, він загруз у гріху й навіть не усвідомлює цього. Землю руйнує псовдовчення, і ніхто не дотримується і не вчить Божого закону. Останніх Христових родичів за намовою Римської церкви систематично знищували після того, як вони закликали включити до християнського вчення Закон (див. Діва Марія та Сім'я Ісуса Христа (№.232)).

Ці жахливі події відображають зміст одного з найранніших Мойсеєвих пророцтв.

Це пісня Мойсеєва.

Второзаконня 32:1-43 1 Слухай, небо, а я говоритиму, і хай почує земля мову уст моїх!

2 Нехай ллється наука моя, мов той дощ, хай тече, як роса, моя мова, як краплі дощу на траву, та як злива на зелень.

3 Як буду я кликати Ймення Господнє, то славу віддайте ви нашому Богові!

4 Він Скеля, а діло Його досконале, всі бо дороги Його справедливі, Бог вірний, і кривди немає в Ньому, справедливий і праведний Він.

5 Зіпсулись вони, не Його то сини, покоління невірне й покручене.

6 Чи тим віддасте Господеві, народе нікчемний й немудрий? Чи ж не Він Батько твій, твій Творець? Він тебе вчинив, і Він міцно поставив тебе.

7 Пам'ятай про дні давні, розважайте про роки усіх поколінь, запитай свого батька, і покаже тобі твоїх тих старших, а вони тобі скажуть.

8 Як Всевишній народам спадок давав, коли Він розділяв синів людських, Він поставив границі народам за числом Ізраїлевих синів.

9 Бо частка Господня народ Його, Яків відміряний уділ спадщини Його.

10 Знайшов Він його на пустинній землі та в степу завивання пустельних гієн, та й його оточив, уважав Він за ним, зберігав Він його, як зіницю оту свого ока.

11 Як гніздо своє будить орел, як ширяє він понад своїми малятами, крила свої простягає, бере їх, та носить їх він на рамені крилатім своїм,

12 так Господь Сам провадив його, а бога чужого при нім не було.

13 Він його садовив на висотах землі, і він їв польові врожаї, Він медом із скелі його годував, і оливою з скельного кременя,

14 маслом з худоби великої та молоком від худоби дрібної, разом із лоєм ягнят та баранів з Башану й козлів, разом з такою пшеницею, як лій на нирках, і кров виноградної ягоди пив ти вином.

15 І потовстів Єшурун та й брикатися став. І ти потовстів, погрубів, став гладкий. І покинув він Бога, що його створив, і Скелю спасіння свого злегковажив.

16 Чужими богами Його роздражнили, Його розгнівили своїми гидотами.

17 Вони демонам жертви складали, не Богу, складали богам, що не відали їх, новим, що недавно прийшли, не лякалися їх батьки ваші!

18 Забуваєш ти Скелю, Яка породила тебе, і забуваєш ти Бога, що тебе народив.

19 І побачив Господь, та й зненавидів їх, через гнів на синів Своїх і на дочок Своїх,

20 та й сказав: Лице Я Своє заховаю від них, побачу, який їх кінець, бо вони покоління розбещене, діти, що в них нема віри.

21 Роздражнили Мене вони тим, хто не Бог, Мене розгнівили своїми марнотами, тому роздражню Я їх тим, хто не народ, нерозумним народом розгніваю їх.

22 Бо був загорівся огонь Мого гніву, і палився він аж до шеолу найглибшого, і він землю поїв та її врожай, і спалив був підвалини гір.

23 Я на них нагромаджу нещастя, зуживу Свої стріли на них.

24 Будуть виснажені вони голодом, і поїджені будуть огнем та заразою лютою, і зуба звірини нашлю Я на них, з отрутою плазунів по землі.

25 Надворі забиватиме меч, а в кімнатах страхіття, як юнака, так і дівчину, грудне немовля з чоловіком посивілим.

26 Я сказав: Повигублюю їх, відірву від людей їхню пам'ять,

27 та це Я відклав з-за ворожого гніву, щоб противники їх не згордилися, щоб вони не сказали: Піднеслася наша рука, і не Господь учинив усе це.

28 Бо вони люд безрадний, і нема в них розумування.

29 Коли б були мудрі вони, зрозуміли б оце, розсудили б були про кінець свій.

30 Як може один гнати тисячу, а два проганять десять тисяч, коли то не те, що їх продала їхня Скеля, і Господь видав їх?

31 Не така бо їх скеля, як наша та Скеля, хай судять самі вороги.

32 Бо їх виноград з винограду содомського та з піль тих гоморських, винні ягоди їхні отруйні то ягоди, вони грона гіркоти для них,

33 вино їхнє зміїна отрута і гадюча погибельна їдь!

34 Чи замкнене в Мене не це, у скарбницях Моїх запечатане?

35 Моя пімста й відплата на час, коли їхня нога посковзнеться, бо близький день погибелі їх, поспішає майбутнє для них.

36 Бо розсудить Господь Свій народ, і змилосердиться Він над Своїми рабами, як побачить, що їхня рука ослабіла, і нема ні невільного, ані вільного.

37 І Він скаже тоді: Де їх боги, де скеля, що в ній поховались вони,

38 що їли вони лій кривавих їх жертов, пили вино жертов їх литих? Нехай встануть і вам допоможуть, і хай будуть покровом для вас.

39 Побачте тепер, що Я Я є Той, і Бога немає крім Мене. Побиваю й оживлюю Я, і не врятує ніхто від Моєї руки.

40 Бо до неба підношу Я руку Свою та й кажу: Я навіки Живий!

41 Поправді кажу вам: Я вістря Свого меча нагострю, і рука Моя схопиться суду, тоді відімщу Я Своїм ворогам, і Своїм ненависникам Я відплачу.

42 Я стріли Свої понапоюю кров'ю, а Мій меч поїдатиме м'ясо, кров'ю забитого й бранця, головами кучматими ворога.

43 Радійте, погани, з народом Його, бо Він відімститься за кров Своїх всіх рабів, і пімсту поверне Своїм ворогам, і викупить землю Свою, Свій народ.

При нагоді Мойсеєву Пісню раз на сім років можна виконувати старо єврейською мовою при читанні Закону, а потім її витлумачувати.

Второзаконня 32:44-52 44 І прийшов Мойсей, і промовляв всі слова цієї пісні до ушей народу, він та Ісус, син Навинів.

45 А коли Мойсей скінчив промовляти всі ці слова до всього Ізраїля,

46 то сказав він до них: Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону.

47 Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.

48 І Господь промовляв до Мойсея того самого дня, говорячи:

49 Вийди на ту гору Аварім, на гору Нево, що в моавському краї, що навпроти Єрихону, і побач ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам на володіння.

50 І вмри на горі, куди ти вийдеш, і долучися до своєї рідні, як помер був твій брат Аарон на Гор-горі, і долучився до своєї рідні,

51 за те, що ви спроневірилися були Мені серед Ізраїлевих синів при воді Меріви в Кадешу на пустині Цін, за те, що ви не освятили Мене серед Ізраїлевих синів.

52 Бо знавпроти побачиш ти той Край, та не ввійдеш туди, до того Краю, що Я даю Ізраїлевим синам.

Абсурдно, але руйнується сама суть гріха, свято неділі змішується з древнім культом Іштар або з пахсальним поклонінням триєдиному божеству. Ми живемо з усім цим понад дві тисячі років.

Незабаром повернеться Месія, щоб судити народи. Ми отримаємо належне з Ізраїлем або без нього.

Ми побачимо новий Вихід і забудемо про перший.

Ісайя 66:1-24 1 Так говорить Господь: Небеса Мій престол, а земля то підніжок для ніг Моїх: який же то храм, що для Мене збудуєте ви, і яке ото місце Його відпочинку?

2 Таж усе це створила рука Моя, і так все це сталось, говорить Господь! І при тому дивлюсь Я на вбогого та на розбитого духом, і на тремтячого над Моїм словом.

3 Інакше хто ріже вола одночасно вбиває людину, приносить у жертву ягня переломлює шию собаці, дарунка приносить вживає свинячої крови, складає з кадила частину пригадувальну, одночасно божка благословить... Отак як дороги свої вони повибирали, і до гидот тих своїх уподобання чує душа їхня,

4 так виберу й Я їх на зведення, і предмета їхнього страху на них наведу, за те, що Я кликав і ніхто відповіді не давав, говорив Я й не чули вони, та чинили лихе в Моїх очах, і вибрали те, чого Я не жадав!...

5 Послухайте слова Господнього ті, що на слово Його тремтите: Кажуть ваші брати, що ненавидять вас, що вас ради Ймення Мого виганяють: Хай прославлений буде Господь, і ми вашу радість побачимо! Та будуть вони посоромлені!

6 Голос гомону з міста, голос із храму, це голос Господа, що заплату дає для Своїх ворогів!

7 Поки зазнала дрижання породу, вона породила, і поки прийшов її біль, то сина легенько вона привела...

8 Хто таке коли чув, і хто бачив таке? Чи зроджена буде земля в один день, чи народжений буде народ за одним разом? Бо як тільки зазнала Сіонська дочка породові дрижання, то синів своїх вже породила...

9 Чи Я допроваджу до породу, і не вчиню, щоб вона породила? говорить Господь. Чи Я, що чиню, щоб родила, і стримаю? каже твій Бог.

10 Радійте із Єрусалимом і тіштеся всі ним, хто його покохав! Втішайтесь ним радістю всі, що з-за нього в жалобі були!

11 Щоб ви ссали й наситилися з перс потіхи його, щоб ви ссали та розкошували із перс його слави!

12 Бо Господь каже так: Ось керую до нього Я мир, немов річку, і славу народів, немов той потік заливний: і ви будете ссати, і на руках вас носитимуть, і бавитимуть на колінах!

13 Як когось його ненька втішає, так вас Я потішу, і ви втішені будете Єрусалимом.

14 І побачите це, й серце ваше радітиме, й як трава молода, розцвітуть ваші кості! І в рабах Його пізнана буде Господня рука, і буде Він гніватися на Своїх ворогів.

15 Бо ось прийде Господь ув огні, а Його колесниці мов буря, щоб відплатити жаром гніву Свого, а погрози Свої полум'яним огнем!

16 Бо огнем та мечем Своїм буде судитись Господь з кожним тілом, і буде багато побитих від Господа...

17 А ті, хто освячується й очищає себе у поганських садках, один по одному, всередині, їдять м'ясо свиняче й гидоти та мишу, вони разом загинуть, говорить Господь!...

18 І Я знаю їхні вчинки та їхні думки, і прийду, щоб зібрати всі народи й язики, і прийдуть вони й Мою славу побачать!

19 І знака на них покладу, і пошлю урятованих з них до народів, у Таршіш, Пул, і Лул, в Мешех і Кос, у Тувал та Яван, в острови предалекі, що звістки про Мене не чули й не бачили слави Моєї, і звістять мою славу вони між народами!

20 І вони приведуть усіх ваших братів із народів усіх у дарунок для Господа на конях та на колесницях, і на фурах та мулах, та на верблюдах, на гору святу Мою, до Єрусалиму, говорить Господь, як приносять синове Ізраїлеві дарунка в посудині чистій до дому Господнього.

21 І візьму Я із них за священиків та за Левитів, говорить Господь.

22 Бо як небо нове та нова та земля, що вчиню, стануть перед обличчям Моїм, говорить Господь, так стоятимуть ваші нащадки та ваше ім'я!

23 І станеться, кожного новомісяччя в часі його, і щосуботи за часу її кожне тіло приходитиме, щоб вклонятися перед обличчям Моїм, говорить Господь.

24 І вийдуть вони та й побачать ті трупи людей, що відпали від Мене, бо їхня черва не помре й не погасне огонь їхній, і стануть вони за гидоту для кожного тіла!

Гоподь дасть новий Суботній день й місяцелік, які відповідатимуть визначеним Ним святам, і всі народи повинні будуть посилати своїх представників на фестини до Єрусалиму, інакше у призначений час вони не отримають дощу.

Захарія 14:16-21 16 І станеться, що позосталі з усіх тих народів, що приходили на Єрусалим, то будуть приходити з року на рік, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, і щоб святкувати свято Кучок.

17 І станеться, хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, то не буде дощу в них.

18 А якщо не прийде племено єгипетське, і не ввійде всередину, то буде на них та пораза, якою народи ударить Господь, хто святкувати свято Кучок не прийде.

19 Оце гріх Єгиптові буде, і гріх всім народам, хто святкувати свято Кучок не прийде.

20 Буде того дня на кінських дзвінках: Святе Господеві, і будуть горнята в Господньому домі, немов ті кропильниці перед жертовником.

21 І буде усяке горня в Єрусалимі та в Юді святістю для Господа Саваота, і будуть приходити всі, хто жертву приносить, і будуть з них брати й варитимуть в них. І того дня не буде вже більше купця в домі Господа Саваота.

Єрусалим знову стане святинею, але це буде лише початок. Нам дано вічне життя, а перше воскресіння позаду. Народи або покоряться Закону Божому, що його принесе Месія, або помруть, не витримавши лих,що на них зсилатимуться. Ми будемо тлумачити закон і заповіді, і протягом тисячі літ усі народи знатимуть шлях до Бога. Потім воскреснуть ті, що зосталися поміж померлих й будуть засуджені чи виправдані остаточно.

Одкровення 20:4-15 4 І бачив я престоли та тих, хто сидів на них, і суд їм був даний, і душі стятих за свідчення про Ісуса й за Слово Боже, які не вклонились звірині, ані образові її, і не прийняли знамена на чола свої та на руку свою. І вони ожили, і царювали з Христом тисячу років.

5 А інші померлі не ожили, аж поки не скінчиться тисяча років. Це перше воскресіння.

6 Блаженний і святий, хто має частку в першому воскресінні! Над ними друга смерть не матиме влади, але вони будуть священиками Бога й Христа, і царюватимуть з Ним тисячу років.

7 Коли ж скінчиться тисяча років, сатана буде випущений із в'язниці своєї.

8 І вийде він зводити народи, що вони на чотирьох краях землі, Ґоґа й Маґоґа, щоб зібрати їх до бою, а число їхнє як морський пісок.

9 І вийшли вони на ширину землі, і оточили табір святих та улюблене місто. І зійшов огонь з неба, і пожер їх.

10 А диявол, що зводив їх, був укинений в озеро огняне та сірчане, де звірина й пророк неправдивий. І мучені будуть вони день і ніч на вічні віки.

11 І я бачив престола великого білого, і Того, Хто на ньому сидів, що від лиця Його втекла земля й небо, і місця для них не знайшлося.

12 І бачив я мертвих малих і великих, що стояли перед Богом. І розгорнулися книги, і розгорнулась інша книга, то книга життя. І суджено мертвих, як написано в книгах, за вчинками їхніми.

13 І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і ад дали мертвих, що в них, і суджено їх згідно з їхніми вчинками.

14 Смерть же та ад були вкинені в озеро огняне. Це друга смерть, озеро огняне.

15 А хто не знайшовся написаний в книзі життя, той укинений буде в озеро огняне...

На цьому закінчуються закон і пророцтва. Всі ці люди досягнуть спасіння й побачать Бога.

Второзаконня 34:1-12 1 І вийшов Мойсей із моавських степів на гору Нево, на верхів'я Пісґі, що навпроти Єрихону, а Господь дав йому побачити ввесь Край: Ґілеад аж до Дану,

2 і ввесь Нефталим, і край Єфрема та Манасії, і ввесь край Юди аж до Останнього моря,

3 і південь, і рівнину долини Єрихону, пальмового міста аж до Цоару.

4 І сказав Господь до нього: Оце той Край, що Я присягнув Авраамові, Ісакові та Якову, говорячи: Насінню твоєму Я дам його. Я вчинив, що ти бачиш його власними очима, та туди не перейдеш.

5 І впокоївся там Мойсей, Господній раб, у моавському краї на приказ Господа.

6 І похований він у долині в моавському краї навпроти Бет-Пеору, і ніхто не знає гробу його аж до цього дня.

7 А Мойсей був віку ста й двадцяти літ, коли він помер, та не затемнилось око його, і вологість його не зменшилась.

8 І оплакували Мойсея Ізраїлеві сини в моавських степах тридцять день, та й покінчилися дні оплакування жалоби за Мойсеєм.

9 А Ісус, син Навинів, був повний духа мудрости, бо Мойсей поклав свої руки на нього. І слухали його Ізраїлеві сини, і робили, як Господь наказав був Мойсеєві.

10 І не появився вже в Ізраїлі пророк, як Мойсей, що знав його Господь обличчя-в-обличчя,

11 щодо всіх ознак та чуд, що Господь послав його чинити в єгипетськім краї фараонові й усім рабам його та всьому його краєві,

12 і щодо всієї тієї сильної руки, і щодо всього того страху великого, що Мойсей чинив на очах усього Ізраїля.

Мойсей та пророки були до Месії, і тоді Закон писався у серцях вибраних.

Месія був разом з Ізраїлем у пустині, тоді і тепер.

1-ше Коринтянам 10:1-24 1 Не хочу я, браття, щоб ви не знали, що під хмарою всі отці наші були, і всі перейшли через море,

2 і всі охристилися в хмарі та в морі в Мойсея,

3 і всі їли ту саму поживу духовну,

4 і пили всі той самий духовний напій, бо пили від духовної скелі, що йшла вслід за ними, а та скеля був Христос!

5 Але їх багатьох не вподобав був Бог, бо понищив Він їх у пустині.

6 А це були приклади нам, щоб ми пожадливі на зле не були, як були пожадливі й вони.

7 Не будьте також ідолянами, як деякі з них, як написано: Люди сіли, щоб їсти та пити, і встали, щоб грати.

8 Не станьмо чинити блуду, як деякі з них блудодіяли, і полягло їх одного дня двадцять три тисячі.

9 Ані не випробовуймо Христа, як деякі з них випробовували, та й від зміїв загинули.

10 Ані не нарікайте, як деякі з них нарікали, і загинули від погубителя.

11 Усе це трапилось з ними, як приклади, а написане нам на науку, бо за нашого часу кінець віку прийшов.

12 Тому то, хто думає, ніби стоїть він, нехай стережеться, щоб не впасти!

13 Досягла вас спроба не інша, тільки людська; але вірний Бог, Який не попустить, щоб ви випробовувалися більше, ніж можете, але при спробі й полегшення дасть, щоб знести могли ви її.

14 Тому, мої любі, утікайте від служіння ідолам.

15 Кажу, як розумним; судіть самі, що кажу я.

16 Чаша благословення, яку благословляємо, чи не спільнота то крови Христової? Хліб, який ломимо, чи не спільнота він тіла Христового?

17 Тому що один хліб, тіло одне нас багато, бо ми всі спільники хліба одного.

18 Погляньте на Ізраїля за тілом: чи ж ті, що жертви їдять, не спільники вівтаря?

19 Тож що я кажу? Що ідольська жертва є щось? Чи що ідол є щось?

20 Ні, але те, що в жертву приносять, демонам, а не Богові в жертву приносять. Я ж не хочу, щоб ви спільниками для демонів стали.

21 Бо не можете пити чаші Господньої та чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу й столу демонського.

22 Чи ми дратуватимем Господа? Хіба ми потужніші за Нього?

23 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, та будує не все!

24 Нехай не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!

А це вже кінець всього Закону.

Возлюби Господа Бога свого з усього серця, усією душею та всією мислію своєю і возлюби ближнього свого, як самого себе. На цих заповідях засновано весь Закон та всі книги пророцтв.