Питання доіснування Ісуса Христа насправді поділяється на два пункти. Перший з них – це питання співіснування з Богом у якості Бога до початку творіння. Іншими словами, це означає, що він існував ще до духовного творіння. Другий пункт – існування Христа як духовної істоти до того, як він став людиною в результаті Втілення. У цій роботі йдеться про те, що він існував до фізичного творіння, але не був єдиним справжнім Богом.

Біблія чітко говорить, що був єдиний справжній Бог, і Він надіслав Ісуса Христа (Іоан 17:3). Біблія також зазначає, що жодна людина Його ніколи не бачила, і що він знаходиться у недосяжному світлі. Лише Він є безсмертним (1 Тим. 6:16) (див. роб. Про Безсмертя [165]). Це питання розглядається далі. Тож, Христос доіснував не в той же спосіб, як Бог. Бог був єдиний у непорушній вічності. Проте, Біблія твердить, що Христос існував до створення Землі як духовна істота.

Апостол Іоан писав про Христа і проголосив у розповідній формі його доіснування. Іоана 1:1 триунітаристами тлумачиться як:

Іоана 1:1 1 Спочатку було Слово, і Слово було Божим, і Слово було Бог.

Ми знаємо, що це – невірний переклад з Пешіти, зроблений так, як це робилося в давнину. Пешіта демонструє саме цей спосіб перекладу, і, навіть після перекладу Ламси, який намагається підтвердити триунітарну точку зору, текст перекладено як:

Слово було на початку, і це слово було з Богом; і Бог був це слово.

В тексті говориться про відношення і шлях присвячення Ісуса Христа Богу Цей текст продовжено у Єванг. від Іоана 1:2.

Радикальні унітаристи, тобто ті, хто заперечує доіснування Христа до народження його Маріам (або Марією), говорять, що це був не Христос, а уявна форма сили Божої, як Його божественне слово.

Гл. 1 Єванг. від Іоана, проте, пояснює цю позицію детальніше, що виключає таку інтерпретацію.

Логос втілився во плоті й оселився серед нас. Ми розглянемо це питання нижче.

У грецькій мові немає невизначеного артикля, і його треба вичислити і застосувати. Саме в цьому полягає проблема Іоана 1:1. Багато перекладачів вважають, що тут треба застосувати цей артикль, і переклад звучатиме як і слово було Бог. Цей погляд має сенс, як ми побачимо з Іоана 1:18 та інших текстів. В будь-якому випадку, Іоана 1:1 викладено невірно в поширеній версії. Вірний переклад, навіть якщо зберегти порядок слів, включає поняття “до”, а не “з”, як навчають триунітаристи.

Використання заглавних літер у словах Йому та ін. – це додаток А Е Кноха, оскільки усі літери в унціальному шрифті – великі, і тому не можна провести якусь різницю. Текст так і залишився у тому вигляді, як він його переклав.

Радикальні унітаристи намагаються навести цей текст для доведення того, що скоріше воля Бога втілюється во плоті, радше ніж це робить істота. У цьому і є корінь помилки.

Послання до Євреїв 1:1 у KJV також говорить про створення світу Христом.

Месія проголосив своє доіснування у цілій низці текстів.

В Євангелії від Іоана 5:37 ми бачимо, що Отець послав Христа, і Христос проголосив, що жодна людина ніколи не бачила Бога й не чула Його голосу. Таким чином, Іоан двічі свідчить, що ніхто не бачив Бога, і до істоти, що розмовляла з патріархами і пророками Старого Завіту, застосовується термін елогім. Якщо ж ця істота не була єдиним справжнім Богом, ким же вона була?

Ми побачимо, що це міг бути лише Христос, але у всьому тексті Старого Заповіту його постійно і чітко називають Ангелом Єгови, і в Новому Заповіті також знаходимо цю термінологію.

Існує також інший аспект виразу надісланий, який необхідно вивчити.

Іоана 12:44 говорить, що Христа надіслав Бог.

Це означає відправлення. Радикальні унітаристи говорять, що це було уявне позначення народження з лона. Інші також змінюють ці відношення, намагаючись пристосуватись до ідеї єдиного справжнього Бога, що захищає явно проблемну ідею двох істот, одна з яких підлягає іншій. Проте, Іоана 3:17 говорить, що його було надіслано у світ Отцем, таким чином підтверджуючи доіснування.

Ця концепція висловлена у формах, що стосуються дій Бога у світі людей. Втілення Христа було тимчасовим відрядженням за завданням Бога в плані спасіння.

Проте, існує велика кількість важливих текстів, які проголошують доіснування Христа і пояснюють пов’язані з ним відносини. Головним прикладом є послання до Филипян 2:5-7. З тринітарних причин його приховано у KJV, але, здається, RSV є більш правдивим перекладом.

Таким чином, Христос існував у славі до створення світу. Таким чином, він існував принаймні на рівних з синами Божими, що існували на час творіння, як ми бачимо з Іови 38:4-7.

Христа також називають Господом Суботи. Цей текст спирається на те, що він дав нам Закон.

З цих текстів ми бачимо зміст доіснування і знання Отця.

Це знання також включає в себе доіснування, як ми також бачимо з Іоана 17:24.

Христос в Новому Заповіті ставиться на один рівень з Ранковими Зорями ангельського Воїнства, як ми бачимо це з Діянь. В Діяннях, 7, ми бачимо, що був Ангел Божий, що розмовляв з Мойсеєм, і це був той самий Ангел Господень, що перебував з Мойсеєм у дичавині (Діяння 7:30, 35-39).

У цьому тексті, Степан називає Христа Ангелом господнім на Синаї з церквою в дичавині.

Концепція правої руки Бога у Виході 15:6 полягає в тому, що Христос, згідно з його діями, є Старозавітним Ангелом Єгови. Ми бачимо, що Христос сидить праворуч від Бога.

В тексті Septuagint Ісаї 9:6 ясно зазначається, що він був Ангелом Великої Ради, а Новий Заповіт відносить цей текст до Христа.

Павел говорить, що його прийняли як ангела Божого, навіть як Христа Ісуса (Гал. 4:14).

Павел ясно говорить, що Христос був у дичавині з Ізраїлем під час Виходу.

Припущення ж про те, що Христос був там лише в якості ідеї в думці Божій, якого ніхто ніколи не бачив, принижує використання мови й метафор в Біблії.

Іова 33:23-26 говорить про Ангела Тисячі, що врятував людей з ями.

І знову, KJV змінений в цьому сенсі, оскільки лише Христос є посередником і викупом. RSV є більш послідовним.

Здійснення викупу це прерогатива Христа. Месія чітко призначений для цього. Таким чином, Месія мав існувати попередньо як Ангел Спасіння і елогім Іакова або Ізраїлю (пор. пс. 45:6-7 і до Євр. 1:8-9). Ким би не був цей елогім, це не був Елоах.

В Бутті 7:16 ми бачимо, що елогім віддає наказ Мойсею. Єгова також зачинив Ноя і його родину в ковчезі. Саме Єгова елогім говорив з Адамом в Бутті 3:8.

Второз. 32:8-9 говорить, що Ізраїль був призначений Всевишнім Богом Єгові як його частка. Цей текст був змінений Равінічним іудаїзмом у Мазорейському тексті через деякий час після першого століття. Зміни видно в KJV, де говориться:

Господь тут – з єврейської Єгова, і він був наділений Ізраїлем, як його часткою, Всевишнім.

Таким чином, ми встановили, що Новий Заповіт, з слів Христа і апостолів, з Іоана Хрестителя і далі, твердить, що Христос існував раніше. Насправді, він говорив (Іоана 8:58) Перш, ніж був Авраам, Я Є. Це й було проголошення попереднього існування. Це також було сприйняте як проголошення його божественності. Був він Богом, чи ангелом, чи обома ними? Якщо обома, то як це можливо?

Для єврейської мови проблема англійської мови щодо перекручення термінів не існує. Англійська має лише одне слово, що позначає Бога. Єврейська має багато слів. Ця проблема лежить в основі теології триунітаристів, яка походить від давньої поганської теорії. Також слово ангел означає просто посланець. Він був одним з багаточисельних синів Божих. які були під проводом Ранкових Зорь (Іова 1:6; 2:1; 38:4-7).

Зі Старого Заповіту ми знаємо, що Всевишній Бог був єдиним справжнім Богом. Його називали Єговою Воїнства. Його звали Елоах. Таким чином, Елоах – це було ім’я Бога в однині єврейською, яке взагалі не мало форми множини. Ми знаємо, що Елоах, як єдиний справжній Бог, був об’єктом поклоніння у Храмі. З Іови 33:26 ми бачимо, що Елоах був об’єктом молитви.

В дні останнього відродження під проводом Езри і Негемії цю різницю вважали дуже важливою. Книга Езри намагається показати функції й місце біблійного Бога. Ім’я єдиного справжнього Бога – Елоах, і під цим іменем Його знали, коли було створене П’ятикнижжя, оскільки ім’я Елоах часто зустрічається у книзі Іова. Ця книга була, можливо, написана Мойсеєм як одна з перших книг Біблії.

Посуд належить Дому Елоаха (Езра 5:14), який знаходиться в Єрусалимі (Езра 5:15, 17; 6:3). Посуд Храму Соломонового був також посудом Елоаха, і його забрав Навухадоносор, і він був повернутий до Другого Храму (Езра 6:5), що був побудований на його місці (Езра 6:7). Жертви спалювалися Елоахові небес Його жерцями (Езра 6:9-10). Елоах оселив своє ім’я там (Езра 6:12). З Езри 6:13-22 бачимо, що дім Елоаха був побудований для Нього. Свято Опрісноків відзначалося для Нього, і для служіння Йому були відокремлені жерці, так як це було написано в книзі Мойсея (Езра 6:18). Вони дотримувалися Пасхи на чотирнадцятий день першого місяця (Езра 6:19). Закон є Законом Елоаха (Езра 7:14), і Езра був писцем Закону Елоаха (Езра 7:12). Жертви і прохання також призначалися Елоаху (Езра 7:14-16).

Саме тому ті, хто діє його ім’ям, як його судді, духовні чи фізичні, звуться елогім, тому що вони чисельні, як група, що діє за волею Елоаха. Записано: Не проклинай богів (елогім), чи провідника твого народу (Вихід 22:28).

Тексти показують відносини між Елоахом і Його елогімами. Він – Отець, а вони всі Його діти (Іова 1:6; 2:1), включаючи Сатану. Саме за цим законом Михаїл не виніс суду зневажливого Сатані, коли сперечався з ним за тіло Мойсеєве, але сказав: Хай бог докорить тобі (пор. Юди 9).

Термін Отець і діти вказує на відносини, коли одна група походить від іншої, яка є одноосібною в цих відносинах. Цей факт розуміли у всьому давньому світі. Ці відносини є сімейними відносинами. Саме тому Месію може бути зроблено вічним отцем з Ісаї 9:6 як Ангела Великої Ради (LXX). На землі й у небі багато родів чи сімей (Еф. 3:15). Таким чином можна сказати, що Біблія не говорить, що Бог – це сім’я істот–елогімів – велика помилка. Уся структура Біблії базується на сімейних відносинах, і вся структура закону, з першої й до десятої заповіді, базується на Сім’ї Божій. Чи Отець нам усім не один, хіба Бог не один нас створив (Мал. 2:10).

Біблія чітко говорить, що підлеглим елогімом у пс. 45:6-7 є Ісус Христос (пор. до Євр. 1:8-9). Хосея чітко говорить, що цей елогім був ангелом, який змагався з Іаковом (Осії 12:3-4). Ми також знаємо, що цей ангел є головою маєтності Давида (Зах. 12:8) (пор. роб. Обрані як Елогім [1]). Ми знаємо, що його звуть Єгова, і він був посланий до Ізраїлю Єговою Воїнства, який є Всевишнім Богом (пор. Зах. 2:3-11).

Повністю система Ангелів Єгови розкривається в роботі Ангел Яхвх [24].

Біблія цілком зрозуміло говорить, що є лише один справжній Бог, який є Всевишнім Богом – Він є Єговою Воїнства, і також може зватися Yahovih (SHD 3069). Єгова – це підлеглий елогім Ізраїлю, Ангел Господень.

Його посилає Єгова Воїнства врятувати Сіон. Ангел, що приніс Захарії пророцтво, ясно говорить, що його надіслав Господь Воїнства, щоб звільнити Сіон, і забрати військову здобич в народів. Ці дії, з Євангелій і Одкровення, чинив Месія. Ця істота, яка говорить за наказом Господа Воїнства, може бути лише попередньо існуючим Месією, або було дві істоти, на яких було покладено таку відповідальність, в той час коли Одкровення відносить її до Месії.

Установлення вірувань ранньої церкви найкраще втілене у цьому простому Символі віри Ульфіласа, єпископа Готського (341-381). Люди вірили в це задовго до Нікеї, і цієї ж віри дотримувалася рання церква з часів Іоана до Іренея (пор. Проти Єресей, ANF, т. 1). Він висловлює те ж саме, що говорив Фома.

З A, Hahn, Symbole,3 198

Я, Ульфілас, єпископ і духівник, завжди вірив, і в єдиній справжній вірі я даю свій заповіт перед моїм Господом: Я вірю в те, що існує один Бог, Отець, єдиний нестворений і невидимий, і вірю в Його єдиноствореного Сина, нашого Господа і Бога, Творця і Сотворителя усього сущого, що не має подібного до себе, і тому Він єдиний Бог усіх, що є також Богом нашого Бога; і в єдиний Святий Дух, освічуючу й освячуючу силу - (як Христос попереджає своїх апостолів: “Ось я надсилаю вам завіт Отця свого; але ви живіть у місті Єрусалимі, поки не одягне вас сила з небес”. І знов: “І ви отримаєте силу, що прийде до вас зі Святого Духа”) – не [Цар, але] підкорений і слухняний [Його] Богу і Отцю … через Христа … у Святому Дусі. - C.A.A. Scott, Ulfilas, 109

Ця ідея базується на теології, вираженій у Пс. 45:6-7 і посл. до Євр. 1:8-9. Її дотримувались ранні апологети, такі як Іреней в Ліоні у другому столітті. Цієї теології дотримувалися Готи, Вандали, Алани, Свеви, Герули, Бретонці, Ломбардці, Германці, і усі північні племена, і вона походила з повчань теологів і учнів апостолів, які вже нараховували кілька століть до Нікейського Собору 325 р., де багато з цих єпископів були присутні. З цього Собору походить єресь бінітаризму. У 381 р. в Константинополі була проголошена Трійця, що походила від теології Кападокійця Василя, Григорія Ніського і Григорія Назіанського. Почало набирати сили руйнування віри греками й римлянами. Триунітаристи невірно й нечесно затаврували віру як Аріанство, щоб створити ілюзію, начебто їхня віра старіша, а справжня виникла лише в четвертому столітті разом з Арієм. Триунітаристи невірно називають доктрину унітаристів-суборнитаристів за іменем Арія (Аріанізм), а потім Евсебія Нікомедійського (Евсебізм), та інших єпископів, набагато старших від Арія (який навіть не був присутнім на Соборі в Нікеї, і був прикликаний туди лише для подання порад по логіці), за те, що вони дотримувалися віри, що Святий дух є породженням Сина. Коли насправді це доктрина Філіока, що була привнесена на Толедський Собор в шостому столітті самими католиками. Навіть греки відкидали цю точку зору. Люди, які називають цю ідею Аріанською, або навмисне брешуть, або самі не розуміють, що вони говорять.

Нас ганили і лаяли за це, але ніколи так, як у двадцятому столітті. Церква за церквою, на усіх рівнях, за велінням своїх священиків, компрометувала віру без будь-якого переслідування, і навіть за суспільного сприйняття.

Для церкви Христос, що існував і раніше, не є Єдиним Справжнім Богом. Др. Самуїл Кон говорить:

Оригінальна доктрина Сабатаріанізму походить від Єврейської й/ або унітаристської віри в єдиного Бога.

Цю роботу випускають англійською під назвою Сабатарії Трансільванії, і її варто прочитати, щоб вивчити історію зміни позиції церкви. Відкидання доктрини доіснування Христа ніколи не було доктриною основних Суботніх церков протягом століть.

Заперечення доіснування Христа, яким би дивним воно не здавалося, насправді є іншою стороною язичницьких доктрин поклоніння богу Аттісу, у його бінітарній формі, де син є лише однією стороною бога на додаток до його іпостасі отця. Це – просто модифікація доктрин, що в першу чергу призвели до триунітаризму, навіть якщо здається, що вона їм протистоїть.

Біблія свідчить, що Христос, як один з Воїнства елогімів, спустошив себе і повернувся до Бога, який потім помістив його у лоно в людській формі.

Це міг зробити і Сатана, і будь-хто з Воїнства, але Сатана захотів спробувати захопити рівність з Богом замість того, щоб підкоритися Йому. Стало необхідним, щоб Христос продемонстрував логічне продовження плану Бога в прямій формі.

Трійцю затвердили демони з самого початку, в поклонінні Триєдиному Богу. Вони заперечували, що Христос був чимось іншим, а не іпостассю Бога, оскільки вони мали чимось прикрити власну помилку. Брехня сконцентрована навколо нашої долі. Ми маємо стати елогімами, як ангел Єгови в наших головах (Зах. 12:8). Щоб довести цей факт, Христос, як Ангел Єгови, сам повернувся до Бога і прийняв людську подобу за Його наказом. Цією дією він мав також показати, як ми повернемося до Бога, і отримаємо нову форму у воскресінні, фактично отримавши таку ж сутність. Цей факт сам по собі демонструє силу Бога.

Таким же чином демони будуть вкинуті до ями і знищені, і повернуті до Бога, і воскрешені як люди у другому воскресінні, де їх перевиховають. Відкидання можливості для Воїнства ангелів бути скинутими до ями і померти, як будь-яка людина, (пор. Іса гл. 14 і Єзек. Гл. 28)є обмеженням Всемогутності Бога. Це демонічна брехня. Трійця – це брехня, створена для того, щоб заперечити здатність обраних стати елогімами або богами, як Христос. Заперечення доіснування Христа існує для того, щоб приховати таку ж брехню з іншої точки зору, альтернативний демонічний доказ проти людського розуму. Це призводить до Буддизму і сучасної течії теології, де всі ми є духовними сутностями в розумі Бога, і є безсмертними, як Бог, який є у всьому.

Процес, за допомогою якого Христос полишив свою божественну форму і став людиною, це той же процес, що в силі Бога, через який ми будемо воскрешені й станемо елогімами, або теої, іншими словами, підпорядкованими богами, як сини єдиного справжнього Бога Елоаха.

Відкидати доіснування Христа означає намагатися заперечити те, що воїнство може бути скинуте до ями і воскрешене. Це означає намагатися поставити Христа на окремий рівень і заперечити здатність людських істот стати сородичами Христа, і Бога стати всим в усьому.

Христос мав показати, що він був вартий того, щоб стати Первосвящеником Воїнства, своєю самовідданою жертвою. Христос мав бути одним з Воїнства, щоб зробити це. Люди весь час самовіддано гинуть один за одного. Якщо Христос не був присутнім спочатку у воїнстві, цю роль взяв би на себе інший ангел, наприклад, Габріель. Це було однією з причин, чому Сатану було засуджено судом в дичавині, після хрещення Христа.

Христос став людиною в такому ж процесі й послідовності, як і ми станемо богами. Він спустився, загинув, був воскрешений, і повернувся назад у повній покорі через Святий дух і Всемогутність і Всезнання Всесильного Бога, Елоаха, нашого Отця і єдиного справжнього Бога.