(Видання 1.0 19990119-19990119)

Християнство, Іудаїзм та Іслам мають спільне коріння в Авраамі. Великі теологи (наприклад, Кальвін, Гарнак, Бруннер) сходяться на тому, що раціональний теїзм, Іудаїзм, Біблія та Іслам - Унітарні. Теоретично, релігії повинні бути спроможними домовитись про Бога, якому вони молитимуться, і працювати у напрямку створенням єдиної світової родини Чому це не так? Ця робота досліджує подібності та протиріччя в історії та віруваннях. Вона аналізує Бога Біблії та Корану, імена Бога, історичний розвиток знань , концепцій та подробиць про Месію, вірування в Тисячолітнє Царство Христове та воскресіння. Багато християн будуть здивовані, коли дізнаються про подане в Корані вчення Магомета про Христа з Біблії.

Християнські Церкви Бога

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

(Усі права захищені a 1998 Wade Cox)

Ця стаття без змін і пропусків може вільно копіюватись та розповсюджуватись. Ім’я та адреса видавця, а також знак збереження авторських прав повинні вказуватись. Розповсюджені та поширені копії є безкоштовними. Короткі цитати можуть включатися в критичні статті або рецензії без порушення авторського права.

Цю статтю можно знайти в Інтернеті за такою адресою: http://www.logon.org

Христос і Коран

Вступ

Дві великі світові релігії – Християнство та Іслам – є сьогодні протидіючими і стоять на межі війни. Проте обидві вони визнають Аврама та його нащадків центром однієї світової родини. Теоретично, Іслам (що означає “покірний”) визнає поклоніння тому самому Богу, якого ми знаходимо на сторінках Біблії. Ми це знаємо з вивчення Біблії та Корану. Великі теологи (такі як Кальвін, Гарнак, Бруннер) сходяться на тому, що раціональний теїзм, Іудаїзм, Біблія та Іслам - Унітарні . Теоретично, релігії повинні бути спроможними домовитись про Бога, якому вони молитимуться. Так само, як ми повинні змогти знайти деякі спільні зв’язки, перехресні лінії в Біблії та Корані.

Чому тоді ми до такої міри їх розрізняємо, що, наприклад, в Єгипті після того, як Єгипетська Коптська Церква проіснувала близько 1545 років від Халкідійського Собору, сьогодні вона так переслідується Фундаментальним Ісламом, що почала шукати поєднання з Римом, з яким вона майже втратила зв’язок з часів Собору (451 р.) Саме цей Собор (а саме Триунітаризм) став власне причиною підняття Ісламу. Чому після 14 століть мирного співіснування повинно так бути? Чи Магомет, базуючись на свідченнях Корану, підтримав би цю позицію? Про що вчить Коран стосовно Христа і чи не відступає Іслам від тієї віри, що була йому дана? Наше завдання полягає у тому, щоб дослідити те, що вчить Коран стосовно Христа, і подивитися з позиції сучасності як на Іслам, так і на Християнство.

Бог Біблії та Корану

Твердження про те, що Ісламська концепція Бога, всупереч зовнішнім подібностям, дуже відрізняється від Християнської концепції Бога, постало з уявлення про теологічну будову обох систем, яка суттєво видозмінилась в порівнянні з початковою. В християнському сенсі Бог змінився під впливом таємних релігій поряд з синкретичним прийняттям Трійці або триунітарної моделі. З іншого боку, на Іслам вплинули метафізичні результати зростання пізнішого Індійського Монізму як продовження Аріанства. Первинною концепцією Біблії і Корану була, проте, Авраамська концепція Бога та націй – його нащадків, які дотримувались цієї концепції. Мова йде про такі нації як ізраїльська, іудейська, арабська та синів Кетури.

Єврейські секти чекали на Месію в І столітті, а сини Задока (які, скоріше за все, відносилися до секти Ессеєв) стверджували, що буде два Месії, Месія Аарона та Король Месія Ізраїлю, і що ці два Месії були одним Месією (див. Дж. Вермз “Манускрипти Мертвого Моря англійською”, перевидання: “Звичаї Дамаску VII” і фрагмент з печери IV). Ось чому сподівалися на те, що Месія повинен здійснити два пришестя. Після смерті Христа апостоли, сімдесят та новонавернені ними почали проповідувати Євангеліє ближнім, що заблукали, і таким чином ці традиції потрапили до Європи, Єгипту , Азії та Індії. Так Християнство порвало з Іудаїзмом та розповсюдило ідею спасіння душі для неєвреїв, які через деякий час почали розумітися як неіудеї.

Ісус Христос як Месія

Ім’я Христос в перекладі з грецької означає “помазаник”. Це слово має те ж значення, що і Месія в перекладі зі староєврейської . Таким чином, імена Месії і Христоса означають одне й те ж саме. Арабське формулювання в Корані має те ж саме значення помазаника або Месії Бога. Пророк Магомет звертається до Ісуса Христа як до Месії в різних частинах Корану та принагідно згадує його в своєму осудженні нової єресі – Трійці - в Сурі 4 “Жінки” 171, в якій він також йменує його Словом; а також в Сурі 4:172. Сура 86, Al Tariq (в перекладі Піктала – Ранкова Зоря), присвячена роз’ясненню значення смерті Христа, нової Ранкової Зорі, в якій всі люди були створені заново або перероджені її смертю, що супроводжувалась пролиттям крові з рани між хребтом і грудними кістками.

Інші первинні старовинні значення Al Tariq є досить показовими: ”Той, що приходить вночі” та “Той, що стукає у двері”. Значення Христових послань до Сардийської Церкви, а також до інших Церков в Одкровенні 3:3 та 16:15 та для Лаодикійської Церкви в Одкровенні 3:20 стають за такого тлумачення більш зрозумілими. Він говорить до Лаодийської Церкви та до тодішньої епохи, що він прийде як Месія. Він говорить, що він - Al Tariq , Ранкова Зоря або Король Месія. Він також говорить, що Церкви, а особливо Сардинська та Ліодийська не знатимуть, коли він прийде. Таким чином, ці церковні епохи відіграватимуть певну роль при його поверненні. Значення цієї Сури Al Tariq повністю втрачене в сучасному Ісламі.

Ісус, Слово, Вищий Жрець за велінням Мелхіседека є Ранковою Зіркою планети Земля. На жаль, англійською деякі найглибші відтінки значення втрачаються та потребують пролиття світла на їх суть. Це може бути видно з Книги Іова 1:6, 2:1 та 38:4-7, в якій Зорі Поранні та Божі Сини присутні при створенні світу; вони, ці Сини Господні, включаючи Сатану, мали доступ до престолу Божого згідно зі своєю поведінкою. Христос побіжно згадував в своїх проповідях Євангелія, ким він був, але його до кінця не зрозуміли. Ім’я Ранкова Зоря з оригінальної староєврейської та арабської значить “Той, що приходить вночі” та “Той, що стукає у двері”. Його збережено в арабській Al Tariff, і там воно належно сприймається. Коран демонструє точно визначене розуміння того, хто був Ранковою Зорею.

Давайте дослідимо Суру 86 Al Tariq (або Ранкова Зоря):

Виголошено в Мецці

	А що дасть тобі знати, що таке Ранкова Зоря?
	Зірка, що пронизує.

Дай же відстрочку невірним, відстроч їм трохи.

Переклад Піктала.

Вважається, що Сура 4:157 заперечує розп’яття. Дійсно, професор А.Г.Джонс підтримує цю позицію, спираючись на слова:

Вони (євреї) сказали : “Ми вбили Христа, сина Марії, Посланця Бога”. Вони не вбивали його і не розпинали його, але це тільки привиділось їм (ніби вони це зробили). (А.Г.Джонс. Коран Ч.II, Бюлетень з питань Християнства, №. 113, Липень 1981, стор. 12)

Магомет наголошує в Сурі 5 Трапеза 18:

Не вірують ті, які говорять, що Аллах – це Месія, син Марії. Скажи: “Хто володіє силою проти Аллаха, якщо Він захоче погубити Месію, сина Марії, і його матір, і тих, хто на землі, всіх?”

Із Сури Al Tariq християни можуть зрозуміти, що мав на увазі Христос, говорячи, що він є дверима (або ворітьми) в Євангелії від св. Іоана 10:7. Далі, в Євангелії від св. Матвія 7:7 та в Євангелії від св. Луки 11:10 знаходимо: "тому, хто стукає - відчинять”; в Одкровенні 3:20 читаємо: “Я стою під дверима і стукаю”. Всі ці тексти згадують та визначають ім’я та положення Христа як Ранкової Зорі, мету його приходу та те, що він був Месією.

Як в Al Tariq, так і в “Корові” пророк говорить, що не буде йому помічника чи заступника. Він не так заперечує владу Христа судити людей, як практику, що все більш поширювалась, звернення до Марії, ангелів та мертвих святих про прийняття людського та іншого заступництва. Прикладом є цитата з “Нічної Подорожі'' 17:56-57:

Моліться до тих, кого ви утвердили, окрім Нього. Вони неспроможні відвернути від вас зло або змінити його. Ті, кому вони моляться, самі шукають шляхи наближення до їх Господа, хто з них ближче до нього.

* Осквернення святого дня Суботи, проголошене Елвірським Собором (300 р. н.е.) та указом Костянтина в 321 р. н.е.

* Вчення про Чистилище, затверджене Папою Григорієм Великим в 593 р. н.е

Імена Бога

 

В семітських мовах Бог виступає під різними іменами. Це становить труднощі для англійської мови. Староєврейською коренем слова є Eл. В однині Бог позначається як Eлоах. В множині – Eлогім. Халдейською в однині буде Eлaхa’ або Елaхх, що в множині творить форму Eлaхiн. Арабське Aллaх походить від або прирівнюється до Eлoaх або Eлaхa’. Іменем Бога, даним на Синаї, було ЯХВЕ. Коренем для поширеної форми Єгова (SHD 3068) є Ях (SHD 3050), який походить від ‘eyeh ‘asher ‘eyeh (Я Той, що є (Вихід 3:14); див. “Довідник з Біблії”). Єгова (SHD 3068) – це єврейське національне ім’я Бога. Єгова (SHD 3068) читається та вимовляється як Eлохім для того, щоб не порушити віри, та SHD 3068 вимовляється як Aдонай (SHD 136). Eлоах – це істота, що носить ім’я Єгови або Єгови Безкінечності.

Заповітне ймення Ях(о)ве було представлене Мойсею і, за традицією, стало писаним та невимовлюваним іменем Бога. В Вихід.6:2-3 це ім’я не було відоме Авраму, Ісааку та Якову і використовувалося виключно для Ізраїля. Але Єгова (за дорученням Єгови Безкінечності) є , проте, правителем всього людства. Ізраїль був даний Єгові як його частка від розподілення націй Божим Синам Найвищим Богом (Второзаконня. 32:8 див. RSV).

Вчення про існування Бога, оточеного ангелами (які носили Його ім’я як сини) було незмінним в Старому та Новому Завіті та в Корані. Вчення про ангела, пов’язаного з Ягве, знаходимо в Старому Завіті в Книзі Буття 21:17, 22:11, 15:16, 31:11-13; В Книзі Вихід 5:2-5; Книзі Суддів 6:11-23 і т.д., де посланець ототожнюється з Самим Ягве і в цих розділах говорить по черзі як ангел і як Ягве, в той же час ім’я або сам Бог або Єгова виступає в ролі керуючого ангела (Вихід 23:20-21). В цих випадках ангел виступає в зовнішності Ягве, який, залежно від ситуації, приймає людську подобу, але не втілюється. Проте вважається, що жодна людина не бачила Бога, тому що ангел, що з’являється, стає лицем Бога: саме в такому вигляді Бог явився Мойсеєві, коли йому було обіцяно, що обличчя (RSV присутність) Ягве буде супроводжувати людей пустелею (Вихід. 33:14-15). Ним був Елогім і Ел, названий Богом, але не Ягве. Цей образ був приписаний Юдою Архангелу Михайлу, але зараз розуміється як Ісус Христос або Слово, пряма присутність Бога.

З визнання Бога, що приходить в єдиній формі як Слово, назване Елогімом (Елом), з’явилося ім’я Бога, що вимовляється. Множина “елогім” застосовувалась до тих ангелів та посланців, які з’являлися замість Eлoaха. Виходячи з цього, Павлікіанці були звинувачені в звертанні до Христа як до ангела (див. ERE, Павлікіанці, Т. 9, стор. 696).

Ім’я Аллах походить від вираженого в словах імені Бога, а саме від староєврейського слова Елоах. В множині, яка утворюється від однини, маємо елогім. За традицією ЯХВЕ не вимовлялося. Для SDH 3068 був використаний Адонай і для SHD 3069 був використаний Елогім. Елогім, навіть якщо іноді використовується в однині, фактично є множиною і часто супроводжується дієсловом в множині. Для вживання імені Бога однозначно в однині використовувалась форма Елоах. Елоах в ширшому значенні може вживатися для позначення негативного вчення не про Бога або про неіснування жодних богів взагалі (Буття 32:17), в якому заперечується влада та Бог. Елоах (або Аллах) використовується для розрізнення між Вічним Богом (визначеним як Божий Отець) та Елогімом як Словом, Обличчям або Присутністю Бога. Цей Ангел Присутності згадується в Книзі Вихід 23:20. Він носить ім’я Бога, бо ім’я моє в ньому. В Псалмі 18:31 зустрічаємо чудовий приклад цього розрізнення:

Бо хто Бог, окрім Господа?

і хто скеля, окрім нашого Бога?

Сучасний Іслам відкидає згадки про Месію та стверджує, спираючись на деякі тексти Корану, що Магомет не знав Христа, наприклад, в Сурі 6 Корова у віршах 81-91, а особливо у вірші 86, Ісус згадується як Справедливий. Фактично, ця група текстів чітко показує, що мудрість дана Богові, але не людині. Господь звертається до того, хто обирає правду і дає йому вказівки та пророцтва зі Святого Письма. Покорення його зверненому слову є умовою збереження знання та влади; перехід влади до інших людей, що підкорюються – покарання для тих, хто не підкорились. Це підтверджується словами Христа, поданим в Євангеліє від Матвія 21:43.

В Сурі 5 Трапеза 46, 78 та 110 ff ми бачимо, що Євангеліє, дароване Христом, підтверджувало те, що було вже відкрите до нього, тобто доповнювало Закон і ми обдаровані Євангелієм від нього, яке є керівництвом та світлом, що підтверджує ниспослане до нього в Торі – керівництві та сповіщенні богобоязливих.

Очевидно заплутане твердження зустрічаємо і вірші 51, де Магомет говорить, заперечуючи сам собі: О ви, які увірували! Не беріть іудеїв і християн за друзів. Вони – друзі одне одному.

Пізніші записи включають коментарі Піктала, які він зробив у вірші 53 після І будуть говорити ті, які увірували (в народ Євангелія): “Невже це вони клялися Аллахом, - наймогутнішою із їхніх клятв, - що вони – безперечно з вами?”. Цей текст узгоджується з обіцянкою Христа Філадельфійській церкві, поданій в Одкровенні, де ті, хто називають себе євреями, але не євреї, проте в зборищі Сатани, будуть вклонятися (proskuneo) Обраному.

Магомет в Сурі 42 “Рада”, вірш 13, говорить, що релігія (покірного) була заснована Аврамом, Мойсеєм та Ісусом і є неподільною ще з часів Ноя. Ця позиція – це те, що, як ми розуміємо, є основою віри від Ноя та Закону, який походить від Ноя. Раввінський Іудаїзм звертається до Закону Ноя, відрізняючи його від Закону Тори, що трактується так за Усною традицією. Не існує біблійної різниці між законом, що був даний Мойсеєві та тим, якого дотримувалися Ной та Аврам, а також тим, який зберігався Мелхіседеком в Салемі. Магомет говорив, що Бог обирає та прикликає тих, які впевнені в своїй вірі. Саме таку позицію зустрічаємо і у Павла в Рим.8:29-34.

У вірші 14 Сури 42 Магомет говорить, що розбіжності в вірі відбулися після того, як знання, яке було дане, було спотворене злобою, і що ті, яким призначалося перейняти Святе Письмо, після розколу піддалися безнадійним сумнівам відносно нього. Іншими словами, пануюча церковна система стала відмежованою та відступницькою. Очевидно, що це відносилося Магометом на адресу Дифіської /Моносійської схизми і вчень халдейців, та їх основоположних помилок по відношенню до первинних вчень, яких дотримувалася секта Павлікіанціоан.

Магомет стверджував в Сурі 43 “Золоті Прикраси”, говорячи про заснування релігії, що Єгипет дав світло Мойсеєві (вірш 54). Тут Фараон та Єгипет використовуються в класичному біблійному сенсі як уособлення гріха та земної влади. Тут він також говорить, що люди насміхаються над Христом.

Магомет своїм Одкровенням в Корані говорить про Христа: Він ніщо, окрім раба (Божого, тобто ібн Аллаха, що вважалося вищим визначенням), якому ми (тобто Елоах або Елаха’) подарували прихильність і зробили зразком для дітей Ізраїлю. Тут він говорить в дусі Послання св. Павла римлянам 11; слід зазначити, що досить помітним є наголос Магомета на чисто національній спрямованості та відповідальності Обраного. У вірші 63 Магомет говорить, що Христос прийшов з ясними знаменнями (верховної влади Аллаха – Піктал). Він говорить: Я прийшов до вас з мудрістю, і я поясню вам дещо з того, в чому ви не прийдете згоди. Бійтесь же Аллаха і покоряйтесь мені. Він також згадує про утиски єврейських церков у вірші 65. Хадис використовує Суру 3 “Сімейство Імрана’’ у віршах 80-84. У вірші 80 пророк говорить: І не накаже Він вам, щоб ви шанували ангелів і пророків як Господа. Чи ж викаже Він вам зневір’я після того, як ви стали покірні йому; і у віршах 83 та 84:

Скажи: “Ми увірували в Аллаха і в те, що ниспослано нам, і що ниспослано Авраму, і Ізмаїлу, і Ісааку, і Якову, і родам Ізраїльським, і в те, що було дано Мойсею, Ісусу, і пророкам від Господа їх. Ми не робимо різниці між ними, і Йому ми покірні.

Той, хто дотримується іншої ніж Іслам релігії, не буде бажаним для Нього, в майбутньому житті він буде серед нещасних.

В Старому та Новому Завіті, а також в Корані стосовно Мойсея, Христа та Магомета застосовується визначення “покірний”. Арабською “покірний” буде Al Islam. Визначення - той, що терпить збитки в майбутньому житті може тлумачитися лише як отримання менш “якісного” воскресіння та правосуддя.

Спираючись на визначення Ми не розрізняємо їх сучасний Іслам намагається заперечити католицьку позицію і, вслід за цим, не зважати на вчення Христа, чого пророк не дозволяв їм робити. Ця позиція не є в цілому відмінною від слів Христа про себе, які він виголосив в Одкровенні Іоаннові. В Одкровенні 22:7-9 він говорить:

"Ото, незабаром, приходжу. Блаженний, хто зберігає пророчі слова цієї книги.

Я Іоанн, чув і бачив оце. А коли я почув та побачив, пав до ніг Ангела, що він мені це показував, щоб вклонитись йому. І сказав він до мене: “Дивись не роби цього; бо я співслуга твій і братів твоїх пророків, і тих, хто зберігає слова цієї книги. Богові вклонися.”

 

Твердження Христа та Магомета однакові. Використання слів куріос або Господь по відношенню до Христа має значення керуючого або провідника, не в значенні Бога, як його використав Магомет. Визначення Ми розрізняємо їх є посиланням на зміст послання, але Євангеліє Божого Царства було посланням первістка та Духу в Пентекості, так що Магомет не може заперечувати Христа як первісток, оскільки це була його первинна місія, яку визнає Магомет, та яскраво зображає Al Tariq. Що зробив Магомет, так це повністю знищив католицьку концепцію Трійці, яка ніколи не підтримувалася первинною Християнською Церквою, і за яку вона постійно переслідувалися (див. переклад проф. Рота “Указу віри 1512” Андреса Дел Паласіо, валенсійського інквізитора – С.Рот “Іспанська Інквізиція”). Іслам не може зневажати Христа і залишатися вірним своїй вірі. Повинно братися до уваги, що Магомет писав для того, щоб заперечити триунітарну єресь. Було проголошено, що Христос – істинний Бог, тоді коли Біблія чітко говорила, що був лише один істинний Бог, і що Христос був Його сином, якого він послав (Іоан. 17:3, 1Іоан. 5:20). Коран повинен читатися в цьому світлі, але читатися, лише беручи до уваги тексти, які дійсно походять від Магомета. Його сім’я була під християнським впливом і сама була християнською. Але він не був триунітарієм, і це стало базою для заснування Ісламу і написання Корану.

В Сурі 57 "Залізо”, пророк у віршах 26-27, показує , що віра була дана Ною та Авраму та що дар пророцтва та Святе Письмо були поміщені в її насіння, і що посланці (або пророки) повинні були слідувати за ними, і що Ісус повинен був прийти і дати Євангеліє, і що Господь Бог вселяє покору та милосердя в серця тих, хто йде за ним. Він використовує ці вірші спеціально для осудження чернецтва як неосвяченого Богом. Значення цього надзвичайне. Сектами, які в той час практикували ці небіблійні відхилення, були Католицька та Монофісійська. Павлікіанці були єдиною сектою, яка не робила цього. Це так само не відповідає священному письму сьогодні, як і тоді, коли пророк оголосив їх відступницькими з допомогою слів, приписаних Богові : Але чернецтво ними винайдено - Ми освятили його не для них.

Цитуючи вірш 25:

Ми послали Наших посланців з ясними знаменнями і винайшли разом з ними Священне Письмо та Ваги, щоб люди жили в справедливості

Церкві. В буллі "Unam Sanctam" спасіння розглядалося як неможливе без Римської Церкви. Це, звичайно, суперечило Біблії та Корану.

В Сурі 61 Ряди (“Посвячення”), вірш 6, Магомет говорить:

І ось сказав Ісус , син Марії: “О сини Ізраїля! Я – посланець Аллаха до вас, що підтверджує істинність того, що було ниспослане до мого приходу в Торі, і той, що несе благу вість про того, хто прийде після мене, ім’я кому Проколений”. Коли ж він прийшов з ясними знаменнями, вони сказали: “Це – звичайне чаклунство.”

Можна лише припускати, що він тут посилається на ті 40 років милості для того, щоб покаятись в межах знака Йона до його завершення зі зруйнуванням Храму в 70 р. н.е. та зруйнуванням Єрусалиму з 1 Нісана 70 р. н.е. до Нісану 71 р. н.е., якраз 40 років після смерті Христа. Церква Бога перебралась до Пелли і була врятована, в той час як Єрусалим і Храм та його послідовники загинули. Протягом цього часу новонавернені були позбавлені спадщини та виключені з Юди.

У вірші 28 Магомет робить найбільш важливе спостереження, де він звертається до Марії як до “Сестри Аарона”. В Євангеліях від Матвія та Луки нам дається походження Христа, яке йде від Давида до Соломона в Євангелії від Матвія і до Натану в Євангелії від Луки (див. роботу “Походження Месії”). Христос був нащадком Юди по обох лініях, але для того, щоб виправдати сподівання, що Месія здійснить два пришестя, як Месія Аарону та Месія Ізраїлю, було потрібно походження від Левія. Тільки єврейське коріння було недостатнім для виправдання цих сподівань, які, як ми знаємо, були розповсюджені через вчення Синів Задока. Далі, в пророцтві Захарія 12:10-14 говориться , що коли вони дивитимуться на Мене, Кого прокололи, родами його походження видаються Давидів через Натана (вірш 12) та Левів через Шім’їн ( вірш 13). Оскільки двоюрідна сестра Марії, Єлизавета, була дружиною Захарія, вищого священика округа Абійаху, і й оскільки на Левіт накладалися обмеження Числами, Єлизавета і, ймовірно, за нею й Марія, доповнили Левіт, що стосується Єлизавети, та частину Левіту, що стосується Марії, що дозволило пророцтвам Захарії збутися, а Христосу бути Месією Аарону та Ізраїлю. Далекий від того, щоб помилятися або давати узагальненні твердження, Магомет підтверджував пророцтво, дане Захарією, можливо показуючи, що він також читав і розумів Захарія

Магомет намагався заперечити католицьку догму Трійці, яка обмежувала духовну концепцію єдності та вічного існування Бога, з допомогою тлумачення Христа як єдиного окремого сина в людській подобі. Якщо б Християнство та Іслам прочитали Біблію уважніше, вони були б більш здатні зрозуміти пророка. Магомет ніде не заперечує того, що Христос був Месією та первістком. І навіть більше - він проголошує це.

Ранні хадиські традиції показують, що Біблія була перекладена староєврейською за часів пророка, і цьому існує два підтвердження. “Гексапле” Оригена було перекладено староєврейською в кількох екземплярах, і Біблія була доступна в Пеллі та Аравії за найдавніших часів, за часів, коли Церква Бога добре утвердилася у Верхній Месопотамії. Закон та Послання пророків від іудейських родів стали відразу доступними в Мецці та взагалі в арабському світі.

У своєму писанні Магомет чітко підтверджує, що Ісус є Христом, Месією. Суніти та Шиїти тут грають ту ж роль, яку відіграє Рим для Євангелія Царства Божого. Дійсно, саме через це, а також через арабське поклоніння, Магомет розпочав свою діяльність. Сьогоднішній Іслам має інші заповіді, вони осквернили неділю, незважаючи на тверді вказівки пророка, і не дотримуються постів, тому що вони ігнорують розширений закон Тори, бо не читають його. Ви не можете читати Коран відокремлено від всієї Біблії і досягти розуміння. Це приховування правди, хоч і підсвідомо, відбувається навіть тепер. В протилежність до перекладу, що читається надзвичайно зручно, Н.Дж. Дарвуд переклав Al Tariq як Нічний Відвідувач, виходячи з найбільш неясного значення імені. Ця назва використовується значно рідше, ніж Рання Зоря та Той, хто стоїть за дверима і стукає, але воно було відоме і використовувалося в Першому посланні св. апостола Павла до солунян 5:2: бо самі ви докладно те знаєте, що прийде день Господній так, як злодій уночі.

Таким чином, ми бачимо розвиток цієї традиції від Мойсея, який дав перше записане пророцьке тлумачення в Книзі Буття 17:19 та в обіцянці Іуді в Книзі Буття 49:10: Не відійде скіпетр від Іуди, ані з його стегон законодавець, аж прийде Примиритель, що Йому буде послух народів.

Пророцтво Мойсея у Второзаконні 18:15 та 18:18-19 було доповнене Христом.

Це останнє визволення буде супроводжуватися повною загибеллю народів, і після цього другим або кінцевим воскресінням мертвих. Коран в Сурі 18 “Печера” 95-101 звертається до цієї останньої війни Гога та Магога і показує , що саме в цей час сурма просурмить для загального воскресіння мертвих і для суду. Остання сурма – це, власне дві сурми (Сура 39:68 “Натовпи” та Сура 79:6 ff "Ті, що виривають”). Натовпи перший раз просурмлять в сурму, руйнуючи народи, та другий для воскресіння; у віршах 69-75 розказано про ведення Книг Правосуддя.

Махдіська традиція Ісламу стверджує, що Останній День або Hari Kiamat припадає на період всесвітньої катастрофи. Страждання та утиски скінчаться з появою Махді як відновлювача порядку та короля Тисячолітнього Царства. Царство буде зруйноване Дадялом, демоном (cf Об. 20:4-12), який в свою чергу буде вражений пророком Ісою (Ісусом), чиє призначення - відновлення справедливості. Махдісти не визнають вищезгаданої частини вчення Святого Письма Біблії та Корану та вважають Іллю, або Імама Махді, Інтерпретатора Закону DSS, відновлювачем та королем Тисячоліття, а також Ісуса або Христа тим, хто прийде після звільнення Сатани (в цьому випадку Дадяла) для останньої війни Гога та Магога, що відбудеться перед загальним воскресінням. Таким чином, вони не усвідомлюють, що буде дві війни Гога та Магога – одна на початку і одна в кінці Тисячоліття. Очікування пророка є , між тим, тими самими.

Месіанські очікування Ісламу були прийняті Ахмадійським Рухом, який, заснований Мірзою Гуламом Армадом в кінці 19 століття, також ввібрав в себе індуські та месіанські концепції Ближнього Сходу (див.К.Краг (cf. Лінг 7.37 та 7.39), “Іслам та Мусульманин”, Видання Оксфордського Університету, 1978, стор. 70). Таким чином, цей Рух є перекрученим.

Символізм гір тут має низку алегоричних значень. З Біблії ми знаємо, що народи (завжди позначені як гори) зрівняються Христом та будуть знищені, але після звільнення Сатани Гог та Магог ще раз з’являться для другої та останньої війни. Схоже на те, що пророк використовував цей вал як символ знищення різниці між народною силою під керівництвом Месії, яка, незважаючи на це, міститься в генетичних подібностях згідно з кордонами, які згадував Мойсей. Асоціація з природним кордоном Кавказу є невідворотною для араба часів пророка, отже, твердження вважалося б важливою алегорією. Послання Корану повинно тлумачитися в контексті Святого Письма.

Коран, взятий для прочитання окремо, як і Новий Завіт, може спотворюватись, і це невідворотно стає джерелом розколу, ненависного переслідування та війни. Коли всі три книги читаються разом, як воно й повинно бути, тільки тоді стає можливим розуміння та з’являється повний план спасіння, який вже не можна буде невірно тлумачити.