Значення видіння Єзекіїля [108]

Єз 1:1-28 І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полонених над річкою Кевар, відкрилося небо, і побачив я Божі видіння. П'ятого дня місяця, це п'ятий рік полону царя Єгоякима, сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі, священика, у халдейському краї над річкою Кевар, і була там над ним Господня рука. І побачив я, аж ось бурхливий вітер насував із півночі, велика хмара та палючий огонь; а навколо неї сяйво, а з середини його ніби блискуча мідь, з-посеред огню. А з середини його подоба чотирьох живих істот, а оце їхній вид: вони мали подобу людини. І кожна мала чотири обличчі, і кожна з них мала чотири крилі. А їхня нога нога проста, а стопа їхньої ноги як стопа телячої ноги, і вони сяяли, як ніби блискуча мідь. А під їхніми крилами були людські руки на чотирьох сторонах їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої крила. Їхні крила прилягали одне до одного, не оберталися в ході своїй, кожне ходило просто наперед себе. А подоба їхнього обличчя обличчя людини та обличчя лева мали вони четверо з правиці, а обличчя вола мали вони четверо з лівиці, і обличчя орла мали вони четверо. А їхні обличчя та їхні крила були розділені вгорі; у кожного двоє крил злучувалися одне з одним, і двоє закривали їхнє тіло. І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажав дух ходити, вони йшли, не оберталися в ході своїй. А подоба тих істот була на вид вугілля з огню, вони палали на вигляд смолоскипів; той огонь проходжувався поміж істотами. І огонь мав сяйво, і з огню виходила блискавка. І ті живі істоти бігали й верталися, немов блискавка. І придивився я до тих істот, аж ось по одному колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях. Вид тих колес та їхній виріб як вигляд хризоліту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб ніби колесо в колесі. Вони ходили в ході своїй на чотири боки, не оберталися в ході своїй. А їхні обіддя були високі та страшні; і їхнє обіддя довкола в чотирьох їх було повне очей. І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті колеса при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті колеса. Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті колеса підіймалися з ними, бо в колесах був дух істот. Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли стояли й вони; а коли ті підіймалися з-над землі, підіймалися з ними й ті колеса, бо був дух істот у тих колесах. А на головах тих живих істот була подоба небозводу, ніби грізний кришталь, розтягнений над їхніми головами згори. А під цим небозводом були їхні прості крила, звернені одне до одного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла. А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогутнього, звук гамору, як табору. А коли вони ставали, опадали їхні крила. І розлягався голос з-над небозводу, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні крила. А згори небозводу, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфіру; а на подобі трону була подоба на вигляд людини, на ньому згори. І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в середині його навколо, від виду стегон його й вище, а від виду стегон його й до долу бачив я ніби огонь та сяйво навколо нього. Як вигляд веселки, що буває в хмарі в дощовий день, такий був вигляд сяйва навколо. Це був вигляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

В п'ятий день четвертого місяця, який називався Таммуз (приблизно відповідає липню) 594 року до н.е., на п'ятий рік ув'язнення Іоакима, в тринадцятий рік по священному календарю на березі ріки Ховар пророку Єзекіїлю було видіння (Єз. 1:1 і далі). Він знаходився тут разом з іншими юдеями, захопленими Навуходоносором, царем Вавілона.

Видіння йому було біля річки Ховар, і він був посланий до іншої річки із схожою назвою, яка була притокою Евфрата.

Пророки Єзекіїль і Данило жили у свій час, проте Бог говорив із ними і через них окремо.

Єзекіїлю повинно було бути видіння чотирьох херувимів, які покривали престол Бога, і все це символізувало собою весь план спасіння і роль народу Ізраїлю (частиною якого були і обрані язичники) в цьому задумі як священства всього світу.

Проте, першим істотним фактом, який містить в собі це видіння, є встановлення Ювілейного року і Суботніх років. Це робить можливим відновлення землі в Суботу в призначений час кінця, оскільки це є необхідним для забезпечення подальшого благополуччя людей. Відновлення всієї системи правління Бога можливо лише в тому випадку, якщо буде відновлена система Ювілеїв. Це видіння Єзекіїля просто підтверджує правильність розрахунків Ювілеїв і дає нам точну історичну дату, яка легко може бути перевіреною, разом із точним роком по священному календарю, коли відбулася ця подія, а саме, тринадцятим.

Те, що це був п'ятий рік полонення Іоакима, легко підтверджується наступним. Нам відомо, що Єрусалим поліг, і Іоаким був полонений другого дня місяця Адара, тобто, 15/16 березня 597 року до н.е. (згідно Енциклопедії Юдаїки). Оскільки Адар був останнім місяцем в році (а в той рік був місяць Ві-Адар або Адар 2: дивіться примітку в кінці статті), наступний рік починався на місяць пізніше, тобто з Нісана або квітня 597 року, на початку священного року. Відповідно, п'ятим роком був 594 до н.э, з якого починався тринадцятий рік священного календаря в 594 році до н.е. Таким чином, в тому сторіччі ювілейні роки припадали на 574 до н.е. і 524 до н.е., і так далі, до 1 року н.э, коли після внесених змін першим ювілейним роком нинішньої ери став 27 рік.

Правління Христа почалося на Паску 28 року н.е. в кінці ювілейного року, після того, як п'ятдесят днів до цього він пройшов обряд хрещення і вчинив своє перше чудо, перетворивши воду на вино в кінці ювілейного року, за декілька днів до Паски, коли він все ще знаходився в Галілеї після свого сорокаденного посту (Мф 4:2), проте перш, ніж він попрямував в Капернаум за декілька днів до Паски (Ін 2:12) (див. також статтю Читання закону із Ездрою і Нєємією [250]).

Наступним ювілейним роком став 77 рік н.е. Точні дати років, передуючих Ювілейному, представляються особливо важливими. Трьома Суботами, які передували Ювілею 77 року н.е., були 62, 69.

62 рік н.е. знаменував собою кінець 62 седмиці, згаданої в Дан 9:25, відміна десятини на користь фізично існуючих храмів, а також смерть другого помазаника. В період із 62 по 70 рік н.е. фізично існуючий храм був зруйнований, а система десятини була передана на користь духовного храму неофіційної (невизнаної) церкви (см статті Церковна десятина [161]; Закон Бога [0L1], а також серія статей Закон [252-263]. Першим помазаником в кінці перших седмиць був Нєємія. Роком, коли Нєємія повернувся (Неем 13:10-18), очистив Храм і освятив Суботи був 372 рік до н.е., тридцять другий рік правління Артаксеркса ІІ.

Другим помазаником був Яков, брат Ісуса Христа, священик і єпископ Єрусалиму, який був забитий камінням в 62 році н.е. З 63 року, остання седмиця почалася з гонінь на християн з боку Нерона, мучеництва Павла і Петра, а також початку непорозумінь, що призвели згодом до Єврейської Війни. 69 рік н.е. був Суботнім роком, який передував кінцю сорокалітнього періоду, даного Юдеї після правління Христа на підтвердження знамення Іони. Юдеї був даний період, в якому рік відповідав дню, наданому колись Ніневеї для покаяння перед початком правління Іони.

Христос проповідував в Юдеї три роки (Іона проповідував три дні); Юдеї для покаяння було надано сорок років, а Ніневії – сорок днів. Ніневія покаялася, Юдея – ні. Тому останній семирічний період Ювілейного циклу, що почався з правління Христа, ознаменувався руйнуванням Храму в 70 році н.е., яке закінчилося через 70 тижнів після Указу Дарія в 421 році до н.е. і передачі духовної влади Єрусалиму Церкви семи періодів.

До 73 року н.е. Масада полягла, Юдея була полонена, відповідно до 77 року процес поневолення досяг такого рівня, що потрійний урожай 75 року не був зменшений, що дозволяло відзначити 76 і 77 Суботні роки. Іншими словами, Бог завершив руйнування Юдеї, як створеної Ним системи, проте віруючі все ще мали нагоду виконувати Його заповіти і з 74 року готуватися до періоду Субот і Ювілею, що є невід'ємною частиною Субот, і повинно наголошуватися безперервно.

Юдею було передано в рабства, оскільки вона поганила дух закону. Землю Субот споганили, а систему Ювілеїв ігнорували до такого ступеня, що євреї сталі продавати особисте володіння землею в сьомий рік третім особам, вимагати її наступного року назад і тому подібне, аж до продажу або здачі в наймання під час свят і так далі. Подібною практикою вони робили Бога предметом насмішок.

Земля Субот є гарантом подальшого процвітання народу. Покаранням за недотримання закону взагалі, і закону про землю і святкування Субот зокрема, є поневолення цього народу (Лев 26:33-35).

ІЗ 2Хр 36:20-21 нам відомо, що метою пророцтва Єремії, згідно якому Юдея поневолить, Єрусалим і земля Юдеї буде безплідною протягом 70 років для того, щоб земля змогла відновитися і знов відзначати Суботи, оскільки Юдея не дотримувала ні Субот, ні закон протягом 70 седмиць, тобто від споруди Храму Соломона в період історії Ізраїлю, який представлений в видінні Єзекіїля в образі другого херувима. Необхідно також відзначити, що нація, за допомогою якої була повержена Юдея, після певного періоду сама зникла з лиця землі, а Юдея була відновлена.

Проте, після наступного періоду, тобто після зведення другого Храму, через 70 седмиць після того, як закон був знов відновлений Нєємією, у виконання видіння Єзекіїля в призначений період повинен був з'явитися третій херувим і, після того, як Юдея споганила закон і відкинула Христа, народ знову буде поневолено, і цього разу він вже не буде відновлений до останніх днів. Результат цього випав на долю вже інших людей, тобто, четвертого херувима або періоду семи церков, які, як випливає з Екк 6:6, будуть, розрізнені і переслідувані, діяти в останні 2000 років. Церква буде врятована, оскільки буде розосередженою (Об 12:15-16).

Об 12:15-16 І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст...

Іншими словами безпечно полягати лише в розосередженні і швидкому потоці. Перебіг цього швидкого потоку продовжуватиметься, поки за словами Христа:

Мт 10:23 А коли будуть вас переслідувати в однім місті, утікайте до іншого. Поправді кажу вам, не встигнете ви обійти міст Ізраїлевих, як прийде Син Людський.

Все це приведе до іншого переслідування, цього разу пов'язаного з діяльністю сект і їх придушенням. Проте, Ізраїль тут розглядатиметься як народ.

Дотримання земельних Субот все ще ставиться в обов'язок народу. Після відновлення нації з 1800 року Ізраїль, рівно як Британська Співдружність і Сполучені Штати Америки знаходиться в періоді накопичення заборгованості, як в період відновлення юдеїв в Ізраїлі, який почався з Суботи 1948 року. Час обіцяного відновлення повинен тривати 200 років, тобто чотири Ювілеї, починаючи із Ювілеєм 1777/8 до Ювілею 1977/8 і від нього до Ювілею 2027/8. Останній Ювілей був в 1977, а передуючий йому Суботній рік – 1976.

1975 і 1978 роки були прекрасними, а 1978 рік був роком найбільшого достатку за сто років. Наступна Субота в 1984 була відзначена як дуже сприятливий рік, за яким слідував ще більш вдалий. Слід зазначити, що священний рік, що почався в кінці березня 1983 року, закінчився тривалою засухою в Австралії, яка продовжувалася декілька років. Записи автора, що фіксують небувале випадання опадів, поза сумнівом, підтверджують той факт, що Суботи і існування років, особливо сприятливих для урожаю, - це реальні факти.

недотримання закону взагалі і Субот зокрема привело Юдею (і Ізраїль) до засудження її Богом. Юдеї було дано знамення Іони, в якому в порівнянні із знаменням для Ніневії день зараховувався за рік. 40 днів, які були дані Ніневії прирівнюються до 40 років для Юдеї, але Юдеї було дано сорок років, а світу буде дано сорок Ювілеїв для того, щоб покаятися і повернутися до системи Ювілеїв. Світ не використовував цю можливість, тому зараз, під час сорокового Ювілею, світова система буде стерта з лиця землі.

Для економіста, що займається сільським господарством, очевидно, що висадження рослин в Ювілейний або Суботній рік в умовах посушливого клімату приносить мінімальний урожай. Погодні умови що знаходяться в стані спокою в Суботній рік значно зменшують урожай, і не покривають навіть витрати, пов'язані з його отриманням. Зубожнілий грунт вимагає додаткової кількості витрат на добрива не тільки на цей рік, але і на найближчі шість років. Зерно позбавляється корисних речовин, які не в силах заповнити добрива, таким чином, на довгий час знижується продуктивність і життєво важливі якості зернових. Ерозія грунту і інші причини збільшують витрати сільськогосподарського і комунального секторів. Короткочасна вигода спричиняє за собою довготривалі витрати, які не можуть собі дозволити ні народ, ні екологічний стан землі. Народ повинен дотримувати Суботи Бога. Покаранням за недотримання цього закону є поневолення.

Австралія вже не в змозі забезпечувати себе прожитком. 70 % продовольчій продукції поступає через океан, і ця цифра неухильно збільшується. Продовольство, яке виробляється тут, у свою чергу відправляється за океан, що так само не сприяє добробуту нації. Ця система представляється в корені неправильною, і їй давно пора покласти край. Ми являємо собою взірець правильної поведінки, і повинні допомагати здійснювати керівництво в цьому питанні.

А стан землі продовжує погіршуватися. В стародавні часи людина могла проїхати верхи уздовж берегів північної Африки і жодного разу не побачити відкритого сонячного світла через лісові хащі.

В ці останні дні полонення продовжуватиметься тисячоліття, яке проходитиме під керівництвом Ісуса Христа. Спаситель «счинить полонення», щоб ліквідовувати утрату, нанесену за 6000 років. До 2027 року всі землі будуть розподілені між народами. Ця реорганізація відбуватиметься для того, щоб привести землю у відповідність вимогам перед-Субботнього і Ювілейного урожаю 2025 року (див. Закон Бога [0L1] і серію статей Закон [252-263]).

Значення зовнішнього вигляду херувимів

Щоб з'ясувати послідовність подій цього останнього Ювілею, перш за все необхідно пояснити призначення чотирьох херувимів Єзекіїля. Видіння Єзекіїля починається з півночі, і саме ця орієнтованість важлива для розуміння значущості їх форми. Храм Бога знаходиться на північній стороні (Пс 48:2).

Пс 47:3 Він народи під нас підбиває, а поган нам під ноги,

Традиційно вважається, що північна сторона – це місцезнаходження Престолу Бога (Іс 14:13).

Іс 14:13 Ти ж сказав був у серці своєму: Зійду я на небо, повище зір Божих поставлю престола свого, і сяду я на горі збору богів, на кінцях північних.

Люцифер хотів зійти і стати подібним Всевишньому.

Хмара і вогонь нагадують нам події Виходу, коли дух Господа вів Ізраїль, щоб зробити цей народ незалежним і священним. Янтарно- бронзовий колір вогню нагадує колір, що асоціюється із тілом Духу Господа.

Обкутуючий вогонь символізує собою обмеження Духу в певних межах і повернутому порядку. Це обкутування означає закон Бога, регулюючий діяльність херувимів, не дивлячись на те, що сам Дух підлеглий закону, який є саме єство Бога, причасниками якого ми є (2Пет 1:4).

Поглинання вогнем означає, що поява цих чотирьох херувимів разом обумовлена певною тимчасовою послідовністю. Престол над херувимами – це престол Бога, з якого править суддя Елогім. Він парить над херувимами, охороняючи їх і є одночасно центром їх храму. Престол – це місце милості Божої, і він був встановлений у фізично існуючому храмі, символізуючи щонайвище духовне творіння вічного духовного Храму. Єгова виступає в цій структурі як Вождь Воїнств. Вони знаходяться біля східних воріт і слава Господня над ними (Єз 10:18-19).

Єз 10:18-19 І вийшла слава Господня з-над порога дому, і стала над Херувимами. І підняли Херувими свої крила, і знялися з землі на моїх очах, коли вони йшли, а ті колеса побіч них, і стали при вході до східньої брами Господнього дому, а слава Ізраїлевого Бога зверху над ними.

Розділі 9 Чисел ми бачимо, що святкування Пасхи є тим лакмусовим папером, який відділяє святих від тих, хто тимчасово прилучився до їх числа. У Виході 13:6-9 мовиться, що Пасха і Опресноки – це печатка Бога, як лінії на руці, як знак між очей (тобто на лобі). Це – знак Господа, який дається святим «щоб закон Господень був у вустах їх» (Вих 13:6-9).

Іншими словами, знак Господень, що знаходиться у вашому розумі і серці, може символізуватися пов'язкою на лобі або лініями на руці, і означає, що ваші дії відповідають вашим словам. Вшановування Пасхи і Опрісноків, а також щотижневих Субот є знаком того, що ви – член пастви Господа. Відзнака інших Субот, згаданих в Левіті 23, є логічним продовженням ухвалення Пасхального друку. Отримання спокутування саме по собі зараховує вас до людей Господа (див. також статтю Роль четвертої заповіді в історичному шануванні Субот Церквамі Бога [170]).

Знак Звіра також бере початок від цієї концепції, але при цьому має свої свята і підкоряється власним законам. Вони дійшли до наших днів з часів Виходу у вигляді сучасної пасхи (Easter), що належить коренями до культу богині Естер, недільних богослужінь і святкувань 25 грудня, які пов'язані з сатанинськими святами і відзначені печаткою Звіра (див. статті Походження Різдва і Паски [235], Календар Бога [156], а також Квартодеціміанські диспути [277]).

Стовп Хмари і Вогню вів Воїнство святих в Вих 14:19, а в Числ 9:15 ми читаємо, що хмара покрила скинію одкровення в день, в який вона була споруджена, таким чином, що скинія Божа була укрита хмарою днем і вогнем вночі на знак того, що Господь знаходився над скиніею одкровення із святими людьми, обраними Ним як священники. Коли хмара і вогонь була перенесена в інше місце, вслід за ними була перенесена і скинія (Числ 9:21-23).

Істоти у видінні Єзекіїля є чотирма етапами історії священства і Ізраїлю. Першим етапом було зведення скинії в пустелі і поява Суддів. Другий херувим знаменує собою етап від споруди Храму Соломона до поневолення. Третім етапом було відновлення нації після руйнування 70 року до н.е., а четвертим –час від створення семи церков до приходу Спасителя (див. статті Ковчег Заповіту [196] і П'ятидесятниця на горі Синай [115]).

Кожний період представлений тут херувимом, який захищає престол Бога і людськими руками (під крилами) здійснює Його волю на землі. Подібні істоти не раз зустрічаються в Біблії, проте символіка форми насправді набагато глибше за простий опис дивних істот з чотирма різними лицями. В Об’явленні 4:6-8 ми бачимо тих же чотирьох осіб, проте там вони предстають розділеними, кожний з своїм лицем, проте із шістьма крилами.

Об 4:6-8 І перед престолом як море скляне, до кришталю подібне. А серед престолу й навколо престолу четверо тварин, повні очей спереду й ззаду. І перша тварина подібна до лева, а друга тварина подібна до теляти, а третя тварина мала лице, як людина, а четверта тварина подібна до орла, що летить. І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти!

Значення цих чотирьох осіб може бути виведено із розташування Ізраїлю і його бойових штандартів, відмінний від спочатку даних йому. Перше пересування почалося 20 числа другого місяця Зіва на другий рік, описуваний в Виході, і проходило, як випливає з розділу 10 Чисел таким чином.

Перший загін складався з племен Юдеї, Іссахара і Завулонян, які йшли під прапором Юдеї, на якому був зображений лев. За авангардом слідував загін, що охороняв скинію. Третю групу складали Рувіми, а також племена Сімеона і Гада, які йшли під прапором Рувіма, на якому була зображена людина.

Перед четвертою групою, останньої в основному війську, несли Священні Предмети скинії. Скинія завжди встановлювалася перш, ніж розбивався черговий табір. Четвертий загін складався з племен Єфрема, разом з частиною племен Манассії і Веніміна. Вони йшли під прапором Єфрема, на якому був зображений віл, що пізніше також зображається як єдиноріг.

Загін замикали плем'я Дана, за якими слідували Ашер і Неффалім. Вони рухалися під прапорами Дана, на яких був зображений орел (не дивлячись на те, що символом цього племені була також і змія або отруйна рептилія, що також було символічно, оскільки вони були як жало на хвості). Загін, оберігаючий Ковчег Заповіту йшов перед цим Військом, виконуючи очисну функцію.

Коли Військо розбивало табір, Левіти розташовувалися поряд із скиніею, а решта племен розміщувалася оддалік по своїх загонах. Із розділу 2 Чисел ми взнаємо, що на сході розташовувалися племена Юдеї, потім Іссахар і Завулон; на півдні знаходилися Рувіми із Сімеоном і Гадом; на заході – Манассія і Веніамін; на півночі – Дан, Ашер і Неффалім.

Організація табору завжди залишалася незмінною, саме тому видіння Єзекіїля починалося з півночі обличчям людини (Єз 1:10), тобто плем'ям Рувіма, яке знаходилося на півдні. Обличчя лева на правій стороні – це Юдея, що знаходилася на сході. Обличчя ліворуч означало плем'я Єфрема, яке розміщувалося на заході, а обличчя орла з другого боку символізувало плем'я Дана, яке розташовувалося на півночі і обличчям було обернуто в тому напрямі, звідки вони вийшли.

Місцезнаходження народів навкруги скинії залишалося незмінним, саме тому Єзекіїль стверджує, що кожна із сторін рухалася в своєму напрямі, не обертаючись. «і йшли вони, кожне в ту сторону, куди дух хотів йти, туди і йшли; під час ходу свого не оберталися» (Єз 1:12).

Той, що це розташовує, також відображає священний порядок поблизу престолу Бога, який описаний в Об’явленні 4:1-5:14. двадцять чотири старих відповідальні за дванадцять племен в чотирьох адміністративних округах.

В центрі Воїнства знаходилася скинія, і Дух Бога як вид вугілля, що горить, як вид лампад; вогонь ходив між тваринами. Вугілля, що горить, – це очищення Воїнства подібно тому, як Ісаїя пройшов очищення вогнем, а також символ жертви, а пізніше Дух з П'ятидесятника.

Кожний з херувимів мав чотири крила, два із яких торкалися крил знаходиться поряд, тим самим являючись межею табору, що охороняється, а в більш широкому значенні символізуючи єдність і фізичний захист народу і скинії. Два крила, покриваючі тіла означають духовне заступництво над людиною, яка удосконалюється як слуга Бога.

В видінні на землі біля чотирьох херувимів знаходиться по колесу, а все разом узяте - це виглядає як колесо в колесі. Обіддя, спиці і сережки коліс – це функції святих в безперервному задумі спасіння, із кожним витком наближаються до присутності Господа. Спиці символізують собою єдність духу і центральної скиніи або престолу Бога, а обід – це єдність Воїнства. Необхідно пам'ятати про те, що четвертий херувим – це сім церков, які є духовним будівельним матеріалом Храму Бога. Саме тому Єзекіїль двічі повторює, що Дух цих істот – в колесах. Святий Дух це знаряддя, за допомогою якого Воїнство повинне виконувати свою місію.

Духовне спокутування гріхів Воїнства символізують хліби П'ятидесятниці. Після того, як Пасха спокутувала гріх, Опрісноки послужили символом безгрішного очищення (як тіло, що захищається крилами херувимів), два хліби на П'ятидесятницю зійшли на новій заквасці, символізуючи щирість і істину Святого Духу. Два хліби означають два шляхи спасіння для Ізраїлю і Юдеї, Ізраїльтян і язичників, для тих, чиїм Спасителем став Аарон або Христос.

Ці дві можливості спасіння було описано Захарією на прикладі двох смоковниць, що стоять справа і зліва від світильника (йдеться про сім періодів останнього херувима) – Месії Аарона на початку і Месії Ізраїлю в кінці, коли останній видував Дух Всевишнього на землю через дві золоті трубки. Дуалізм цього символу полягає також в повторенні доповнюючих один одного пророках.

Чотири херувими, або чотири періоди святих мають двадцять чотири грані, що символізує кількість старців, про яких мовиться в Об’явленні 4:9. Це число – символ розподілу священства, про яке детально мовиться в 1Пар 24:1-6, а також віршах 7-18.

На кожне плем'я припадати два священики. До кожного племені також приставлені два елогіма. Звідси слідує висновок, що ця кількість відображена також і в числі суддів і апостолів, яких на кожне плем'я припадати поодному.

На додаток до цього розподілу Храму, тобто другого і третього херувимів, які представлені двадцятьма чотирма суддями; дванадцять суддів несуть службу біля першої скинії, тобто цей херувим означає період суддів і дванадцяти апостолів, призначеними суддями після настання Міленіуму. Таким чином, двадцять чотирьох старців двадцяти чотирьох регіонів, які оголювати голови перед Вождем Воїнства, оскільки їм випало служити Господові. В цей час чотири херувими одержують шість крил на знак їх духовного безсмертя із Вождем Воїнства. Це означає, що вони прирівнюються до серафимів, тобто вищих ангелів. Таким чином вибрані можуть отримати статус елогіма або "теой" - theoi.

Зах 12:8 Того дня оборонить Господь єрусалимського мешканця, і буде того дня той, хто спотикається серед них, як Давид, а дім Давидів як Бог, як Ангол ГОСПОДНІЙ перед ними.

Так самий слабкий стане подібним Давиду, будинок Давида стане як Елогім, і Ангел Єгова буде перед ними. Це текст дає нам чітку послідовність подій. Ангел Єгова – це Ізраїль, що виходить з Пс 45:6-7. Елогім – це Христос, про що мовиться в Евр 1:8-9. Будинок Давида, тобто вибрані, стануть елогімами, яким був і залишається Христос. Вони укріплять слабких по пришесті Месії в останні дні (див. статті Вибрані як Елогім [001]; Ангел Єгова [024]; і Існування Ісуса Христа до його приходу на землю [243]).

Останній період в історії Воїнства демонструють чотири тварин навкруги престолу Бога, проте в цьому п'ятому періоді той, що їх, зазнало зміни. Розташування племен, беручи до уваги пересування Юдеї, Рувіма, Єфрема і Дана зараз залежать тільки від них. Розташування цих племен біля воріт, як мовиться в Єз 48:1-29, також міняється.

Розташування племен, також пов'язано з 144000 обраних із цією концепцією. Дан зливається із Єфремом, як плем'я Йосипа; Манассія стає самостійним плем'ям так само, як і Левіт. Це переміщення служило для розповсюдження нового духівництва (Об 7:4-8; см. також статтю Місто Бога [180]).

Об 7:4-8 І почув я число попечатаних: сто сорок чотири тисячі попечатаних від усіх племен Ізраїлевих синів: з племени Юдиного дванадцять тисяч попечатаних, з племени Рувимового дванадцять тисяч, з племени Ґадового дванадцять тисяч, з племени Асирового дванадцять тисяч, з племени Нефталимового дванадцять тисяч, з племени Манасіїного дванадцять тисяч, з племени Симеонового дванадцять тисяч, з племени Левіїного дванадцять тисяч, з племени Іссахарового дванадцять тисяч, з племени Завулонового дванадцять тисяч, з племени Йосипового дванадцять тисяч, з племени Веніяминового дванадцять тисяч попечатаних.

По цій схемі Дан приєднується до Єфрема, як загального племені Йосипа, таким чином, Левіт може зайняти його місце серед священного Мельхиседека в останні дні – проте, Дан продовжує зберігати своє право первородства у фізичному значенні, тобто бути суддею Ізраїлю.

У фінальній фазі херувими складають із Месією одне ціле. Про цей аспект системи нового тисячоліття мовиться скрізь.

Примітка

Призначення місяця Адара і (Ві) Адара в 597 році до н.е. було обумовлене фазами місяця. Енциклопедія Юдаїка містить запис про початок поневолення і співвідносить день 2 Адара з 15/16 березня 597 року до н.е.

В Енциклопедії Юдаїка, Тому 6, стаття Єзекіїль, стр 1082, виноска 1, мовиться:

Відлік часу починається з вигнання царя Іоакима (1:2; 33:21; 40:1), в день, який у Вавілонських хроніках фігурує як 2 Адара (середина березня) 597 роки. Проте, в 2Хр 36:10 про це вигнання мовиться, що воно почалося на початку року», тобто, в наступному місяці Нісане, на початку восьмилітнього царювання Навуходоносора (2Цар 24:12). Таким чином, період вигнання почався в місяці Нісані (квітні) 597 року і тривав, згідно Вавілонським записам, із Нісана до Адара.

Цей розрахунок є невірним. Євреї називали Адар 1 Адаром. А Адар 2 – ВіАдаром. Вони не використовували назви Адар 1 і Адар 2. Це були просто місяці Адар і Віадар.

Те, що в 2Хр 36:10 згадується як початок року, насправді означає день сонцестояння в березні. Отже, ця дата не має відношення до місяця Нісану. Коли в Біблії мовиться про початок року стосовно Свята Кущів, мається на увазі день осіннього сонцестояння у вересні. Весняне рівнодення в місяці ВіАдар відбувається сім разів в кожному дев'ятнадцятирічному циклі. Таким чином, ніякої суперечності в термінах поневолення між Вавілонськими хроніками і 2Хр Біблії немає.

Єзекіїль говорить про тридцять років. Тут не мається на увазі ніякий тридцятий рік правління ніякого царя або існування якої-небудь політичної системи. Це простий факт, що зустрічається у Вітхому Заповіті.

Дослідник Уїстон дає ще одну дату відновлення, яка грунтується на помилкових фактах про час правління. З того часу постійно відбуваються подібні плутанини. Розрахувавши час Новолунь для 597 року, ми можемо довести, що того року місяць ВіАдар був.

Молодик випадає на 12 березня в 15.00 по місцевому часу в Єрусалимі. Наступний Молодик припадає на 07.33 27 березня. Рівнодення випадає на 13.33 по місцевому часу 27 березня.

З 12 березня 597 року до 27 березня 597 року більше 14 повних днів, а якщо вважати від полудня до полудня – шістнадцять. Таким чином, березневий Молодик не є найближчим до дня рівнодення, а 07.33. 11 квітня – цей час Молодика в місяці Нісан. Таким чином, мав місце месяц ВіАдар, 2 ВіАдара – це 14/15 березня, навіть якщо прийняти за початок месяця13 березня, а не 15/16, як стверджувала Юдаїка.

Таким чином, поневолення почалося на початку року, тобто, в день рівнодення, яке відбулося в місяці ВіАдар, 2 числа, відповідно, 14/15 березня або 15/16 за єврейськими підрахунками.

Рік, таким чином, обчислювався з початку попереднього року в квітні 598 року.

Квітень 597 року – час початку другого року. 596 рік до н.е. – початок третього року. 595 – цей початок четвертого року, а 594 – початок п'ятого року вигнання Іоакима (див. статтю Читання Закону із Ездрою і Нєємією [250]).