Діла Тексту Закону або Мазоретських Текстів (ММТ) [104]

Ця стаття є останньою, в якій розглядається закон. В ній йдеться про поняття діла закону, про який говорив Павло. Церква у всьому світі протягом довгого періоду переживала нападки, спрямовані на те, щоб покінчити з поняттям про існування закону, які, в основному, базувалися на коментарях Павла в посланні до Галатів і Римлян. Такі аргументи представляються помилковими, але їх згубність не до кінця усвідомлюється і тепер.

Рим 3:20 Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається.

Павло використовує тут термін діла закону. Більшість сучасних християн припускають, що той закон, про який він говорить, - це закон Мойсея. Вони припускають, що він говорить таким чином, що із законом покінчено. В ділах закону вже немає ніякої користі, і вони більш не є частиною цілої системи.

Надалі всі відносили ці коментарі до Ветхого Заповіту в цілому, стверджуючи, що для нас ці діла закону значення вже не мають. Подібне твердження є невірним, а доводи із цього приводу наведені в статті Відмінності в Законі [096]. В цій статті про те, що закони Бога є вічними, оскільки виходять вони з самої природи Бога. В ній також мовилося про те, що на хресті був розіпнутий жертовний закон, а не Моральний закон заповідей.

Існує і інша сторона, яка носить назву діла закону, має пряме відношення до жертовного закону і лише опосередковане до закону Бога. Саме поняття діла закону довгий час тлумачилося невірно, і лише зараз, грунтуючись на археологічних свідоцтвах, ми здатні зрозуміти, що ж насправді мав на увазі Павло. Тепер ми можемо сказати, що насправді Павло говорив про основу писань, які стали переважаючими в іудаїстському сектантстві, що грунтується на Кумрані, і не має жодного відношення до іудаїзму рабинів.

Це відбулося тому що Ессен і інші відкинули Талмуд, Храмову систему і священство. В першому столітті до нашої ери і нашої віри існували групи Лише Біблія. Пізніше ми переконаємося, що те, що Павло називає ділами закону, відноситься до аналізу ритуальних очищень в сектах, метою яких не міг бути порятунок. Все це не має жодного відношення до законів Бога, метою яких є спасіння. Вони мають лише непряме відношення до Священних Днів. В основному в них розгядається жертвопринесення і спокутування, тобто ритуальне очищення. З послідовності подій ми побачимо, що спричинили за собою подібні дії. У Рим 3:20 ми вперше зустрічаємо коментарі з цього питання. В тексті мовиться ділами закону. Деякі перекладали це місце як діями закону.

Рим 3:20-27 Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається. А тепер, без Закону, правда Божа з'явилась, про яку свідчать Закон і Пророки. А Божа правда через віру в Ісуса Христа в усіх і на всіх, хто вірує, бо різниці немає, бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави, але дарма виправдуються Його благодаттю, через відкуплення, що в Ісусі Христі, що Його Бог дав у жертву примирення в крові Його через віру, щоб виявити Свою правду через відпущення давніше вчинених гріхів, за довготерпіння Божого, щоб виявити Свою правду за теперішнього часу, щоб бути Йому праведним, і виправдувати того, хто вірує в Ісуса. Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри.

Тут Павло задається питанням: яким законом? законом діл? Ні, але законом віри. Саме це і є ключовим моментом в розповсюдженні можливості порятунку на людство. Проте Павло все-таки підтримував закон.

Рим 3:28-31 Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону. Хіба ж Бог тільки для юдеїв, а не й для поган? Так, і для поган, бо є один тільки Бог, що виправдає обрізання з віри й необрізання через віру. Тож чи не нищимо ми Закона вірою? Зовсім ні, але зміцнюємо Закона.

Таким чином, Павло встановлює закон в Римській Церкві, проте при цьому він говорить, що те, як утілюється цей закон в реальних справах, є невірним. Ці дії не ведуть до спасіння. Порятунок можливий лише через віру в Христа. Чому ж слова Павла залучаються як аргумент в цій полеміці? Багато хто дотримувався цієї точки зору через звичайну плутанину в термінах і припускав, що він мав на увазі жертовний закон, а отже, звертався до тих, хто намагався його захистити.

Твердження Павла і їх зв'язок зі всією Біблією також є проблемою, оскільки в тому, що говорить Павло на перший погляд міститься низка суперечностей. З одного боку він говорить, що людина повинна шанувати заповіді, а з іншою – що слова закону вже втратили силу. Цей явний конфлікт обов'язково має бути вирішено.

Остаточна відповідь, якщо не брати в увагу бути абсолютно явних відмінностей між Моральним і жертовним законами, які ми вже розглядали в статті Різниця в Законі, міститься в самих посланнях, які ставилися нами під сумнів. Термін, який використовується тут, - ergoon nomou (в римському варіанті грецької мови), що означає діла закону.

Цей переклад терміну з івриту ми зараз знаходимо і в Сувоях Мертвого моря. Ми зустрічаємо його в Miqsat Ma’ase Ha-Torah або ММТ, що перекладається Страгнелом і Кимроном як Деякі заповіді Тори. Проте, в іудаїзмі равинів ми цього не знаходимо. Це поняття не стало загальновизнаним, і його розуміння з часом було втрачено. Проте, слово miqsat означає не просто деякі. В ММТ воно відноситься не тільки до деяких, обраних навскидку законам.

Значення цього терміну може стати зрозумілішим, якщо прослідити, що він означає в Талмуді. Так, Мартін Абегг вважає (Павло. Діла Закону і ММТ, Огляд біблійної археології, Лист.- гр. 1994, стор. 52 і далі), що це слово слід перекладати як деякі важливі або що безпосередньо відносяться. Страгнелл і Кимрон перекладають фразу ma’ase ha torah як заповіді Тори.

Лоуренс Шиффман пропонує варіант правові норми Тори (див. Абегг там само). Проте частіше ці слова перевокладаються як особливості закону. В грецькому перекладі це звучить як ergoon nomou. В Септуагінті саме це словосполучення було використано при перекладі ma’ase ha torah. Павло використовував саме фразу ergoon nomou, яка була перекладена на англійську як діла закону.

Стає очевидним, що Павло насправді говорив про той погляд на закон, якого дотримувалась секта Кумран, і який став загальновизнаним в нераввінському іудаїзмі в першому сторіччі, проте так і не став складовою традиції в перекладах і тлумаченні Талмуда. Ця точка зору так і не стала основою того, що ми розуміємо під загальною концепцією юдаїки. Пізніше вона канула в небуття. Її повернення довелося чекати аж до знахідки Сувоїв Мертвого моря, коли ці слова з'явилися в повному і наново перекладеному вигляді.

Саме ця знахідка дозволила нам зрозуміти, що ж насправді мав на увазі Павло. Для того, щоб говорити про те, якими насправді були ці обмеження, ми ознайомимося з деякими з цих текстів, подивимося, що ж насправді говориться про це в Сувоях Мертвого моря. Ми зрозуміємо, проти чого насправді виступав Павло. Ми усвідомимо те, з чим, за його словами, було покінчено. Те, з чим було покінчено, не має жодної цінності. Це не має нічого спільного з нашим баченням спасіння, з тими обмеженнями, які накладаються на нас положеннями Старого Заповіту. Тут йдеться про жертовний закон, а також про закон церемоніального очищення. А невірне прочитання може ввести в оману щодо того, що ці тексти самі по собі несуть праведність.

В Америці йшов процес з приводу прав на Діла Закону або перекладу Мазоретськіх текстів (ММТ), як було названо ці тексти. Текст був виданий Елішею Кимроном і Джоном Страгнелом. На цьому процесі вони намагалися відстояти права текстів Кумрана. Ви можете запитати: «яке ж значення це має для нас? Ну та й що, що вони відкопали ці тексти в Кумрані? Як це може вплинути на нашу віру?»

Відповідь на ці питання полягає в тому, що ці тексти дають додатковий інструмент, знаряддя проти тих, хто намагається покінчити з вірою і законом. Якщо ви поставите хрест на законі, буде покінчено і з самим поняттям гріху, кануть в небуття поняття Священних Днів Опрісноків. Це ставить під загрозу основи Божого задуму спасіння. Невизначеність значення ускладнює розуміння того, що саме Христос робить для нас, і яким чином він веде нас вперед.

З дискусіями щодо того, що ж насправді мав на увазі Павло в Посланні до римлян і галатів, може бути покінчено тільки за умови зростаючого розуміння. Насправді він говорив про Діла Закону Miqsat ma’ase ha-torah або Мазоретські тексти, які насправді були творами сект Кумрана, що стали частиною сектантського іудаїзму в першому сторіччі, а потім вважались зниклими протягом другого, третього і четвертого сторіч.

Після розділення, падіння Єрусалиму, а, відповідно, Массади, ММТ були загублені. Вони знаходилися в руках секти Кумран. Істинне значення того, що насправді говорив Павло, був приховано від людей, і люди, які прагнули покінчити із законами Бога, використовували Новий Заповіт для того, щоб перекинути закон відповідно до слів Павла. Тексти Нового Заповіту використовувалися для контраргументів самому Павлу, проте, потім євреї самі опинилися під загрозою, яка стала наслідком слів Павла. Це трактування внесло в біблійні тексти явну суперечність. В Гал 2:13 точно передано відчуття того, що відбувається.

Гал 2:13 А з ним лицемірили й інші юдеї, так що навіть Варнава пристав був до їхнього лицемірства.

Вони прийшли і до Варнави, іншими словами, навіть вибраний не міг нічого протиставити їх аргументам.

Гал 2:14-16 А коли я побачив, що не йдуть вони рівно за євангельською правдою, то перед усіма сказав Кифі: Коли ти, бувши юдеєм, живеш по-поганському, а не по-юдейському, то нащо поган ти примушуєш жити по-юдейському? Ми юдеї природою, а не грішники з поган... А коли ми дізнались, що людина не може бути виправдана ділами Закону, але тільки вірою в Христа Ісуса, то ми ввірували в Христа Ісуса, щоб нам виправдатися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жадна людина ділами Закону не буде виправдана!.

В даному випадку значення терміну діла закону складається з двох слів: дія закону. Проте, насправді цей термін є заголовком Діла Закону, перекладом назви Miqsat ma’ase ha-torah з івриту. Отже, ми можемо ідентифікувати це як назву іудейського тексту першого сторіччя, який містить деякі пояснення цих дій. В Гал 3:1-14 ми зустрічаємо подальше роз'яснення.

Гал 3:1-14 О, ви нерозумні галати! Хто вас звів не коритися правді, вас, яким перед очима Ісус Христос переднакреслений був, як ніби між вами розп'ятий? Це одне хочу знати від вас: чи ви прийняли Духа ділами Закону, чи із проповіді про віру? Чи ж ви аж такі нерозумні? Духом почавши, кінчите тепер тілом? Чи ви так багато терпіли надармо? Коли б тільки надармо! Отже, Той, Хто вам Духа дає й чуда чинить між вами, чи чинить ділами Закону, чи із проповіді про віру? Так як Авраам був увірував в Бога, і це залічено за праведність йому. Тож знайте, що ті, хто від віри, то сини Авраамові. І Писання, передбачивши, що вірою Бог виправдає поган, благовістило Авраамові: Благословляться в тобі всі народи Тому ті, хто від віри, будуть поблагословлені з вірним Авраамом. А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте! А що перед Богом Законом ніхто не виправдується, то це ясно, бо праведний житиме вірою. А Закон не від віри, але хто чинитиме те, той житиме ним. Христос відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: Проклятий усякий, хто висить на дереві, щоб Авраамове благословення в Ісусі Христі поширилося на поган, щоб обітницю Духа прийняти нам вірою.

Тут Павло згадує Авраама, оскільки, згідно з текстами Буття, останній вважався праведником. Підтвердженням цієї праведності є події, описані в 1М 22:16, де Аврам на вимогу Бога був готовий принести в жертву свого сина Ісаака. Абегг акцентує увагу на цьому (там же). Він вважає, що існувала лише одна можливість, і вона була незаперечною, в іншому випадку, Павло б не згадував про це в даному розділі. Він би не говорив про діла закону, наводячи при цьому для прикладу Авраама, якби цей приклад не був явним підтвердженням сказаному, а дотримання закону не вело б до праведності. Абегг розставляє акценти дуже вірно, оскільки сама основа діл закону включає праведність, про що свідчать Пс 106:30-31.

Пс 106:30-31 і встав тоді Пінхас та й розсудив, і зараза затрималась, і йому пораховано в праведність це, з роду в рід аж навіки.

Сучасний іудаїзм, а згодом і вся Церква запозичили для себе факт повстання Пінхаса, оскільки його діяння сталі вважатися прикладом праведності для всіх поколінь. Секти Кумрана, ММТ, а також групи тих, хто вважав, що закон здатний принести праведність, тільки якщо його виконувати, узяли цей текст і потрактували його так, немов праведність може бути обумовлена тільки діяннями окремо взятої людини. Секта Кумрана називала себе Синами Задока. Задок був первосвящеником при Давиді і Соломоні, а оскільки він походив від Пінхаса, це і зумовило вибір такої назви. Павло сказав, що жодна людина не є виправданою законом перед Богом. Житиме лише той, чия праведність обумовлена вірою.

Таким чином, праведність – це дотримання заповідей, обумовлене вірою. Підкорення закону без віри у вищому суді нічого не варте. Саме ця думка і є предметом дискусій. Саме ця матеріальна точка зору на праведність підтримувалася офіційною церквою, не дивлячись на те, що існують безліч біблійних текстів в Ісаїі, а, якщо бути точніше, в Іс 9:1-6, де мовиться про Месію, а також в Іс 53, де йдеться про те, як він страждав і як покінчив з гріхом. Всі ці тексти підтверджують значущість спокутної жертви Христа для знищення гріху. Проте багато хто і зараз вважає, що можна стати праведним завдяки певним вчинкам. Як говорив Павло: «о, нерозумні галати, хто зачарував вас? Чи зглянувся на вас Дух завдяки справам закону або завдяки тому, що ви слухали з вірою?» І потім він наводить для прикладу Авраама. Павло знав, що їх позиція пов'язана з двома попередніми текстами, хоча він і не згадував Пінхаса. Проте абсолютно ясно, що Аврам був виправданий завдяки своїй слухняності, а основою для їх розуміння сталі його реальні дії, коли він готувався до того, щоб принестив жертву Ісака.

Саме це могло вплинути на практику чернечого целібату в деяких регіонах. Якщо Бог вимагає приносити в жертву дітей, то, не маючи їх, ви, тим самим, ставите знак рівності між целібатом і праведністю. Тобто, ви вважаєтеся праведником, якщо просто відмовляєтеся від потомства. Дивний аргумент, чи не так? Проте, деякі вважають, що насправді так все і відбувається. Існують і інші ритуальні очищення, які за логікою речей, повинні відбуватися достатньо регулярно, оскільки людина не може постійно залишатися чистою перед лицем закону, бо поставлена в рамки реального життя. Абегг наводить достатньо серйозні аргументи щодо походження назви. Він указує на те, що ММТ написані на тій же мові, на якій їм дає відсіч Павло в посланні до галатів (Гал 2:16) (Абегг цит., стор. 55).

Ви можете поставити питання: Що ж таке Діла Закону? Кимрон і Страгнелл реконструювали Діла Закону в текстах Сувоїв Мертвого Моря. Цей твір складається з трьох частин. В першій частині міститься календар, що складається з глав від 1 до 21. В другій частині містяться глави закону, що складаються з другої частини єврейських текстів від 1 до 82. Третя частина - це епілог, де міститься третє зведення законів від 1 до 32.

В Кумрані містяться фрагменти шести незалежних одна від одної копій ММТ, отже, Кумран не є ізольованим текстом. Існують його численні копії. Позначення, що зустрічаються в них, можуть бути вираженіі двома способами. По-перше, можуть бути використані цифри з індексом 4К, що означає, що вони узяті з розділу 4 Кумрана. Таким чином, ми зустрічаємо позначення від 4К394 до 4К399. По-друге, вони можуть позначатися за допомогою букв від а до е, а також номери 4К (в дужках). Таким чином, перші 18 рядків календар узято з глави а, яка відповідає номеру 4К394. Числа, наступні за номерами 4К, означають колонки і рядки (багато з них повторюються і в інших текстах) (Дод. А).

Строчка, позначена з [шістнадцятий (день) (тобто другий місяць) – це Субота]. В даному випадку вже не йдеться про біблійний постулат. Ці відомості найімовірніше грунтуються на сонячному календарі Кумрану, який є невірним. В даних текстах також відкидається і система Священних днів. Це і є причиною того, чому з подібною побудовою календаря слід покінчити. Саме це стало причиною того, що істинна система змогла проіснувати лише до другого сторіччя.

В реконструйованому тексті мовиться:

Двадцять третій це Субота. Тридцятий – це Субота. Сьомий з третього (місяця) – це Субота; чотирнадцятий . - це Субота, п'ятнадцятий – це Свято Тижнів [Таким чином, П'ятидесятниця випадає по Кумрану на 14 або 15 третього місяця, а це суперечить тому, про що мовиться в Левіті 23. Текст продовжується]. Двадцять...перший – це Субота. Двадцять восьмий – це Субота. Після неї (тобто Суботи) неділя і понеділок [вівторок слід додати (до цього місяця)].

В даному випадку текст було підкоректовано (це стосується назв днів тижня, які позначені сучасними назвами, що обумовлене бажанням зробити цей текст зрозумілим для нашого сучасника). Далі в тексті мовиться наступне:

Цей період закінчується – двадцять один день. Перший день четвертого місяця – Поминальний День. Четвертий – це Субота. Одинадцятий – Субота. Вісімнадцятий – Субота. Двадцять п'ятий – Субота. Другий день п’ятого місяця – Субота. Третій день цього ж місяця – Свято (Молодого) Вина.

Дев'ятий день – це Субота. Шістнадцятий день – Субота. Двадцять третій день – Субота. Тридцятий – це Субота. Сьомий день шостого місяця – це Субота. Чотирнадцятий день – Субота.

Далі в тексті перераховуються всі суботи в році; рік закінчується Суботами у вигляді свят молодої олії, жертвопринесення дарів лісу. Проте ці свята не є тими Священними днями, обов'язок шанувати які накладається на нас Біблією, і які повинні святкуватися протягом періоду Священних Дней. Існує ціла низка календарних свят, про які мовиться в Ділах Закону, які призначені для святкування без прямої вказівки Біблії, щонайменше по натхненню. Вони з'явилися, і їх впливу не міг протистояти навіть Варнава. А це свідчить про те, якими хитромудрими були ці ідеї для першого сторіччя.

Далі в тексті:

1. Існує низка законів [...], яке [деякі з них грунтуються на ]

2. положеннях (Тора) відповідно до [нашою точкою зору] того, про що в них мовиться.

Слід враховувати, що цитоване нами по суті є витягнутим із землі папірусом двотисячолітньої давності, деякі фрагменти якого було втрачено. В текстах зустрічається значна кількість пропусків.

3. чистота [посіяних дарів] нових пшеничних зерен [язичників, які собі]

4. дозволили [...] торкнутися і оск[вернити, і ніхто не повинен був їх їсти]

5. кожне з нових пшеничних зерен [язичників] має бути принесено до святилища

Тут ми зустрічаємо такі поняття, як не торкатися – не їсти – не куштувати. Ці коментарі Павла набувають особливого значення саме зараз. Він говорить про Діла Закону, про які ведемо мову і ми. Він говорить про те, що ми не повинні бути поглинені цим обманом. Він говорить: не торкайся цього, не куштуй цього, не роби цього. В цьому ти не знайдеш спокутування. Твоє спокутування – в Ісусі Христі. Саме це в словах Павла є абсолютно новою знахідкою, важливою як в оригіналі, так і в перекладі. Саме це є причиною того, чому тексти Кумрану трималися в секреті протягом п'ятдесяти років. річ у тому, що цей текст розвінчує всі аргументи сучасного протестантизму. В них абсолютно чітко підтверджується необхідність дотримання Субот і Священних Днів як основи Церкви. Публікація цих текстів стала кінцем для сучасних анти-номіалістів. У них просто не залишається аргументів.

Давайте докладніше зупинимося на цих концептах зараз (стор. 5)

будь-яке з нових зерен [.чников.] [не] може бути принесено до святилища. [Щодо жертвопринесення очищення]

вони готують його в [мідному] сосуді і [в] ньому

7. плоть їх жертв, яку вони [...] в двір Храму (?)

В даному випадку ми говоримо про жертвопринесення і про те, яким чином вони повинні приносити їх у дворі Храму. У них немає контролю над Храмом. Вони не мають навіть такої будівлі, яку можна було б назвати Храмом. Все, на що вони здатні – це придумувати обмеження для того, що не в змозі контролювати. Проте насправді, саме вони говорили фарисеям і верховним равинам, якою повинна бути вся структура. Зараз це стало достатньо переконливим документом, що розповсюджувався на Середньому Сході протягом першого сторіччя. Його вплив був таким значним, що Павло був вимушений присвятити значну частину своїх послань до римлян і галатів боротьби з цими текстами. Це свідчить про масштаби їх розповсюдження.

В них йдеться про наступне:

8. суть жертвопринесень. Що ж до жертвопринесень язичників [ми вважаємо, що їх] жертва

8. [...] подібна (жінці), яка блудила з ним [у відношенні до жертвопринесення зерна] як жертва

Іншими словами, тут засуджується все, що робили язичники при жертвопринесенні. Їх опоненти перенесли жертвопринесення зерна з одного дня на іншій. Вони стверджували, що все повинне бути з'їдено на заході сонця того ж дня, коли було принесено в жертву.

Проте, кожний, як і у випадку з Іваном, розуміє, що йдеться про жінку-блудницю, тобто, помилкову релігію, оскільки іудеї розглядали помилкову релігію як блудницю по відношенню до Бога, а її дії як акт перелюбу.

Їх жертва – жертва матеріального достатку, яку вони можуть дозволити собі залишити до наступного дня, проте, як мовиться в пункті 11, хлібну жертву слід з'їсти після жиру, а м'ясо приноситься в жертву до заходу сонця. Синам Священиків слід бути дуже обережними відносно цього таїнства, щоб людям не довелося нести покарання за свої вчинки. В ММТ мовиться про особливі обмеження щодо того, якою має бути корова, яку приносять як спокутну жертву – це повинна бути червона корова. Той, хто забиває, хто віддає її вогню, хто витягує з вугілля, хто омиває її водою – всі вважаються очищеними; після заходу сонця очищаються всі.

Отже, ми знаходимо підтвердження тому, що мовиться в Числ 19:2 про червону телицю. Автори ММТ в першу чергу говорили про жертвопринесення. Вони регламентували порядок їх проведення. Павло знов сказав про те, що з священними жертвопринесеннями покінчено. Як мовилося в Колосянам, на хресті було розіпнуто рукописання, якщо хочете, заборгованість. Ця книга боргів, в якій були зібрані всі гріхи, була розіпнута на хресті. Проте, кожен може переконатися в тому, що це є неправдою. Сектами були створені другорядні зведення правил, подібно Талмуду, які стали регулювати їх щоденне існування. Це стало свого роду продовженням іудаїзму равинів, але незабаром стало йому ж суперечити. Послідовники цих учень одержимі обмиванням рук, своїми діями, тим, що вони приймають в їжу, тим, що вони збираються вживати разом з жертвопринесенням.

Тепер він зачіпають проблему священства. Вони говорять про священиків, як про синів Аарона. Їм дані інструкції відносно очищаючих здібностей води, і вода розпліскується. Далі проблема виникає щодо шкіри корів і овець. В ММТ мовиться, що їх слід приносити в святилищі. Візьмемо, наприклад, наступне:

Відносно шкур і кісток нечистих тварин. З їх шкіри і кісток заборонено робити рукоятки для сосудів.

Ви не маєте права узяти мертву тварину і використати її кістки для виготовлення рукоятки сосуду, оскільки в цьому випадку він стане нечистим. Тобто, всі ці обмеження стосуються щоденних дій. ММТ беруть за основу Тору і розширюють її подібними обмеженнями.

В Торі також міститься низка подібних обмежень.

Відносно скелета чистої тварини: той, хто несе цей скелет, не повинен мати доступу до священної їжі.

Таким чином, несучи скелет навіть чистої тварини, ви не можете причаститися священної їжі. Слідуючи цій логіці, якщо ви працюєте на бійні, ви не можете брати участь в священному жертвопринесенні. Якщо перенести це правило в християнство, це означає, що ви не зможете причаститися хлібом і вином. Таким чином, всі ці обмеження є безглуздям, проти якого виступав і Павло, оскільки вони піддають сумніву значення жертви Христа. Проте, він не виступає проти закону Ветхого Заповіту. Він виступає проти тієї основи закону, яка утворилася навкруги закону Ветхого Заповіту. З жертовним законом було достатньо переконливо покінчено жертвою Христа, про що говорили і апостоли, і ми в статті Відмінності в Законі. Таким чином, тут в наявності три елементи. Саме з цими трьома складовими закону ми і маємо справу в Новому Заповіті. Сам Павло говорив про ці три складові, що і є причиною уявних суперечностей того, що він говорив. Ці суперечності здавалися очевидними для тих, хто не знайомий із Ділами Закону. Зараз же ми розглядаємо цей текст як пояснення, подібно Талмуду, який справив певний вплив на Старий Заповіт. Тепер, коли нам це відоме, відповідь очевидна. Тепер ми можемо розглядати сучасні анти-номіанські дослідження через призму нашого власного розуміння і Біблії.

Під час написання Відмінностей в Законі автори не брали до уваги тексти ММТ,однако, і без цього було достатньо легко знайти контраргументи проти анти-номіан. З появою текстів ММТ їх аргументи перетворюються на фікцію. Тепер можна стверджувати, що кожнен, хто каже, що із законом покінчено, просто не знає, про що говорить. В цьому і полягає значущість текстів ММТ. До їх виявлення ми не розуміли, що означає термін Діла Закону. В ММТ йдеться про відповідальність священства перед людьми, які несуть за них покарання.

Мазоретські тексти переносять місце забою в сам табір, а точніше, в його північну частину. В цих текстах йдеться про те, що навіс збору є святилищем, що Єрусалим є цим табором, а околиці табору є околицями Єрусалиму.

Це місце їх поселень (29-30). Тільки за межами поселення слід приносити спокутні жертви, для чого потрібно зібрати вугілля з вівтаря і запалити жертовний вогонь, оскільки саме Єрусалим вибраний Богом для всіх племен Ізраїлю.

Ймовірно, на підставі цього тексту був зроблений висновок, що Єрусалим – є якесь абстрактне місце, як і самі поселення Ізраїлю. Цей факт є істотним для пояснення існуючих розбіжностей.

Судячи з цих текстів, предметом дискусії було місце, де відбувався забій, і куди було слід приносити вугілля. Таким чином, ми маємо справу лише з жертовним законом, а також спокутними жертвопринесеннями, коли в жертву приносилися тварини, а також з керівництвом до дії, коли тварини вмирали самі. Мазоретські тексти регламентують спокутні і очисні ритуали. Вони дозволяють нам зрозуміти значущість ритуалів, що практикувалися в іудейському суспільстві того часу. Ми ж прагнемо оцінити їх відповідно до наших стандартів і вчинків.

Вони були одержимі ідеєю очищення! Одержимі самим ритуалом. Це було немов божевілля. Павло був вимушений говорити про це, оскільки Христос був покликаний змінити їх розуміння релігії, надавши людям стабільну інтелектуальну основу. Погляд на релігію був каменем спотикання для всього світу, і все ще ним залишається. Тільки читаючи щось, на зразок Діл Закону, людина здатна усвідомити масштаб тих проблем, з якими довелося зіткнутися Павлу.

Далі в ММТ (з 36) мовиться про закони, що стосуються прийняття їжі, зокрема відносно тварин, що виношують потомство. Ви не можете в один день принести в жертву і матір, і утробний плід. Ви не можете приймати в їжу плід, вилучений з утроби мертвої матері, його можна їсти лише в тому випадку, якщо мати була принесена в жертву. У наш час подібні речі і так не виконуються нами. Проте у той час подібні обмеження і існували для того, щоб люди не робили цього.

Наступним питанням, що займало думки багатьох, було питання про те, хто ж зможе стати частиною пастви. Були названі амоніти, моабіти, прелюбодії, а також ті, чиї геніталії були роздроблені, статевий орган відрізаний, які, проте, отримували можливість увійти до релігійного братства, узяти дружину, щоб стати з нею єдиною плоттю і ввійти до святилища. В текстах ММТ мовиться про те, хто міг одружуватися, а доля тих, хто не міг цього зробити, залежала від того, що говорилося з цього приводу в законі. Вони говорили про моральну нечистоту тих, які живуть разом, більш того, на їх думку, вони не могли возз'єднатися з ізраїльтянами.

В ММТ перераховується ціла низка заборонених союзів. Заборона на шлюби представників різних рас також поширювалась на браки за межами їх поселень. В Мазоретських текстах йшлося також про сліпих людей, оскільки сліпці повинні розбиратися у всіх сумішах, оскільки вони не можуть побачити їх на власні очі. Кожна складова жертви має приноситися ними окремо. Отже, якщо ти сліпий, ти не можеш нічого змішувати, оскільки ти повинен точно знати, що саме ти приймаєш в їжу або надягаєш на себе. Яку ж ношу повинен нести на собі сліпий. Ось про такі обмеження йдеться в Ділах Закону. Тепер стає очевидним, чому Павло так прагнув покінчити з цим. Чому його звинувачення були такими безапеляційними. Адепти ММТ вважали, що дотримання цих розпоряджень допоможе їм знайти праведність. Проте, в тому, що ми прочитали в ММТ, не міститься ні йоти праведності. З жертовним законом було покінчено. Вважається, що жертовні закони були предметом обов’язку, проте отримання праведності можливо лише за допомогою Ісуса Хріста. На наш погляд, тексти ММТ не тільки не є праведними, але і не мають жодого відношення до нашої віри.

Червоною ниткою в ММТ проходить питання про матеріальне: собаки, що знаходяться на території табору; поїдання кісток на святилищі; Єрусалим як оплот Святості і.т.п. Саме це важалося для них найголовнішим. Єрусалим вони вважали столицею Ізраїльських поселень. Вони говорили про плоди дерев, які були посаджені на землі Ізраїлю. Натомість їм слід було б говорити про перші плоди щодо прав священиків. Те ж саме стосувалося і десятини, і пастви. Відносно зцілених від прокази секти, що сповідували ММТ, вважали, що вони не мають права входити в будь-яке місце, де знаходиться священна їжа, вони повинні бути ізольовані, і знаходитися за межами поселень (64-70, стор. 59 і далі). Якщо хтось ненавмисно порушує цю заборону, а факти виправдовують його, йому слід принести спокутну жертву. [Ті ж, хто навмисно порушує цю заборону, мають бути зганблені і прокляті] (70 там же). Потім ми знов зустрічаємося з обмеженнями щодо прокажених, чистих тварин і нечистих сумішей, наприклад, засівом полів і виноградників змішаним зерном або різними сортами. Біблійні тексти це забороняють. В ММТ мовиться також про зорання землі невірно запряженими тваринами. Тут наводиться ціла послідовність того, що вам слід робити. Ми зараз, орієнтуючись в основному на життя в місті, відносимо ці коментарі щодо запрягання тварин до жалюгідних людей, що дотримуються інших релігійних поглядів,. Вони ж сприймали це як щось насущне, що згідно із законом робити не можна, і встановлювали інші обмеження (грунтуючись на положеннях Біблії) щодо того, як слід вчиняти. Існував ще цілий ряд обмежень щодо того, що дозволено приносити в свій будинок. Існував концепт про перелюбство з жінкою. Священикам було заборонено одружуватися на мирянках. Це пояснювалося тим, що священик не мав права поганити своє сім'я, отже, це була більше проблема матеріального забруднення, ніж проблема духовності або моралі. Всі названі проблеми розглядалися, перш за все, з матеріальної точки зору. В Ділах Закону не говорилося ні слова про структуру Духу або наше усвідомлення власних духовних вчинків. Ці тексти зводять все на фізичний, недуховний рівень.

Ми наводимо тут уривки з ММТ для того, щоб пояснити суть благословень і проклять. Те, що говорили автори тоді, коли все це було достатньо показовим, так це те, що всі благословення і прокляття вже отримані, як про це і мовиться в книзі Мойсея. Деякі благословення були дані Соломону, а прокляття – Єровааму (18-19 з цит., стор. 61). В даному випадку йдеться про останні дні, коли всі повернуться до Ізраїлю (22) назавжди, і ніхто не буде відданий смерті (?), а грішники продовжуватимуть творити лиходійства (в тексті є наявним ряд пропусків). Далі в ММТ мовиться (23 там же, стор. 61):

23 і [...]. подумайте про царів Ізраїлю і оцініть їх діяння, ким би вони не були.

24 вони боялися, що Тора була врятована від нещасть, а вони були послідовниками Тори.

25 їх провина пробачена. Подумайте про Давида, який був праведником, і який

26 був врятований від багатьох бід і пробачений. Ми даємо вам

27 деякі розпорядження Тори по своєму бажанню для вашого благоденствування і для благоденствування ваших людей. Оскільки ми побачили, що

28 у вас є мудрість та знання Тори. Подумайте про все це і попросіть, щоб він укріпив

29 вашу волю. Щоб захистив вас від злих намірів і дій Духу зла

30 з тим, щоб ви змогли звеселитися в останні дні, усвідомивши, що багато що з нашого навчання було правильним

31 всі ваші діяння виявляться добродійними, оскільки ви поступаєте праведно, і тому є праведними в Його очах, а це сприяє вашому власному благоденствуванню.

32 і благоденствуванню Ізраїлю

Положення Закону ММТ або Діл Закону незабаром стають символом отримання праведності. Таке розуміння є помилковим. Тепер ми розуміємо, проти чого виступав Павло, і що саме він мав на увазі. Діла Закону, ММТ або ergon nomou не містять праведності і не ведуть до неї. Тепер ми бачимо, проти чого він виступав, і що саме він порівнював із спокутуванням вірою. Тепер у нас в руках є знаряддя, з яким ми можемо протистояти тим, хто невірно трактує те, про що мовиться в римлян і галатів, а також виступає проти цілісності текстів.

Ознайомившись з текстами ММТ, а також статтею Відмінності в Законі, ми краще озброєні для того, щоб дати відсіч ствердженням сучасного протестантизму. Зараз для нас абсолютно очевидним, що вони сприймали це абсолютно невірно. Звичайно, не Тора несе праведність, і тим більше не ритуальна чистота. Ці тексти були кодифікуванням або більш спрощеною версією жертовних і спокутних законів Тори, метою написання яких було зробити їх частиною цілого, що несе з собою праведність.

Насправді значущим є моральний закон, витікаючий з самої природи Бога, який і є прикладом праведності. Тільки уявіть собі перше сторіччя і християн, що сидять поряд одне одного, а також тих, хто входив до них з цими відомими текстами. Люди обговорювали їх. Загальновідомими ставали правила щодо того, які дії і коли слід виконувати. Ми повинні бути чистими. Ми не можемо використовувати цю кістку для того, щоб зробити рукоятку для цього предмету. Ми не маємо права приводити сюди цю тварину. Ти не можеш робити те, ти не смієш робити це. Це здатне звести з розуму. Ми б довели цим людям, що з цим законом в Ділах Закону має бути покінчено. В Ділах Закону говориться. Це майже те ж, що якийсь глава секти або єпископ Х сказав. Але так це було насправді.

Оскільки ми вже говоримо про помилкові доктрини, що стосуються питань Паски, яку, вдаючись до цілого потоку брехні, прагнули перенести на 14 Ніссана, слід торкнутися і проблеми мазоретських текстів. Павлу довелося виступити проти цього, оскільки це учення впливало на діяльність Церкви галатів. В Церкву Галатії ці тексти не проникли, проте, вони просочилися в Римську церкву, оскільки єврейське співтовариство в Римі знаходилося набагато далі від Єрусалиму, ніж Галатія.

Чим більшою була відстань, тим менш серйозної була проблема, проте, на Середньому Сході проблема дійсно була. Саме в цей час храм був відданий руйнуванню. Саме з цієї причини Храм і все, що до нього відносилося, повинно було бути знищено, щоб назавжди позбутися не-біблійної релігійної іудейської системи. Таким чином, вся ця система повинна була пройти шлях очищення, щоб ми могли прагнути духовної мети, а не бути прив'язаними до всіх елементів і ритуалів старої системи. Проте, позитивним в даному випадку може вважатися вже те, що нам відомо про існування подібного тексту. Нам точно не відомо, чи були Діла Закону текстом в прямому розумінні цього слова. Це було книгою. Це не було просто низкою якихось подій або діянь. В світлі наведених фактів ми можемо практично напевно говорити про те, що Павло мав на увазі ці ММТ.

Крапка тут ще не поставлена, проте дослідники зараз переконані в тому, що це відповідає істині. Зроблені висновки можна назвати революційними. Проте не для Церкви Бога, яка завжди стверджувала ці положення. Вони є революційними для сучасних протестантів, які ігнорували відмінності в законі, які так виразно усвідомлювалися ними за часів Реформації, навіть не дивлячись на те, що вони не розуміли істинного значення Паски, інших Священних Днів, а також всього задуму спасіння. З цією знахідкою Церква може реабілітуватись. Сучасне християнство переконається в тому, що Церква Бога сприймала все це правильно із самого початку.