Вступ

Історія спасіння людства починається у мікрокосмі з виходу Ізраїлю з Єгипту.

Мойсей був призначений елогімом або богом над Єгиптом та фараоном. Він говорив від імені Бога. Аарон був призначений його пророком, і вони були направлені, щоб вивести Ізраїль з Єгипту.

Вихід, насправді, почався з новолунням місяця Авіва, коли суперечки між Мойсеєм та Фараоном досягли апогею.

Повна розповідь про протистояння наводиться в статті Мойсей та Боги Єгипту [105].

15-го Авіва, першого місяця, Ізраїль було виведено з Єгипту, після того, як Ангел Смерті обминув Ізраїль. Вони покропили кров’ю Пасхального ягняти бокові та верхні одвірки. Ця жертва була зроблена для того, щоб вказати на те, що Ісус Христос стане їх Месією, та спасителем всього людства.

Справжній Календар ведеться відповідно до Законів Божих і якщо порівняти його з календарем Ісламу, стають зрозумілими послідовність подій та їх сенс. Період підрахунку Гомерів – це послідовність молитов та приготувань до прийняття Святого Духа у П’ятидесятницю, Свято Тижнів, або справжній Ейд ель Фітр. Ця система свят починається з новолуння третього місяця, Сивана, що є святом Господа. Ці місяці починаються зі співпадіння, а не з того моменту, коли стає видимим молодий місяць.

Назва Рамадан походить від слова „спека” і пов’язується з настанням літніх місяців, з П’ятидесятницею у Сивані.

30 року Р.Х. Христос воскрес наприкінці дня суботи, о 9 ранку в неділю він вознісся на небо, як жертва на свято В’язання Снопів. Це було під час Храмової служби на честь В’язання Снопів, свята збирання перших плодів врожаю Ізраїлева.

Це восшестя у Неділю стало початком підрахунку гомерів до П’ятидесятниці. Період відліку продовжувався п’ятдесят днів і закінчувався у Неділю у Сивані, третьому місяці. З розрахунків, зроблених на основі Євангелії та книги Діянь Святих Апостолів, можна зробити висновок, що Христос провів сорок днів на землі після повернення з трону Бога та Благодаті, після того, як його було прийнято, як нашу жертву. Ці сорок днів він провів, готуючи Церкву, на чолі якої він стояв, до прийняття Святого Духа у П’ятидесятницю. Ці сорок днів починаються з вечора його повернення наприкінці першого дня тижня. Того року, 30-го року Р.Х., цей день припав на 18 Авіва. Залишалося 11 днів Авіва та 29 днів Іяра. Всього – 40 днів. Таким чином, його восшестя відбулося на початку новолуння третього місяця, який у Іудеї називали Сиваном, а у Ісмаїлі - Рамаданом. Отже, початок новолуння третього місяця позначив останнє восшестя Ісуса Христа. Апостоли ж в цей період протягом третього місяця залишилися молитися та поститися для прийняття Святого Духа у П’ятидесятницю, що трапилось дев’ятьма днями пізніше, у Неділю.

Цей період став основою святкування Церквою отримання Закону у П’ятидесятницю. Піст Мойсея продовжувався сорок днів та сорок ночей. Однак, закінчення першого періоду зобов’язань припадало на підрахунок гомерів, і він не був на горі протягом всього цього проміжку часу аж до новолуння Сивана, третього місяця. Період його зобов’язань, що полягали у дотриманні посту, закінчився з першим пророцтвом про Закон на Синаї перед Четвертим Восшестям Мойсея та його пізнішим поверненням з таблицями Божими. Перший сорокаденний період розпочався у Новолуння Іяра, або Зифа, або Шабану, другого місяця, і продовжувався до П’ятидесятниці. Це основа посту у Рамадан у Ісламі. Піст бере свою назву з молитов Мойсея та з відтворення дій Христа перед його восшестям. Це не такий піст, як у Ісламі, де їжу дозволяється приймати щовечора, після заходу сонця і до його сходу. У Церкві Бога є люди, що дотримуються посту протягом днів та ночей в цей період, та не постяться взагалі у інші дні. Обидва способи завжди були прийнятними. Період молитов та присвячення відбувається під час перерахування гомерів, починаючи зі свята Опрісноків. Він відраховується від свята В’язання снопів, але починається не раніше 21 Авіва або Нісана в Іудеї, або Рахаб у Ісмаїлі. Мойсей розпочав підрахунок гомерів від свята Опрісноків у Авіві. Період складав п’ятдесят днів від свята В’язання снопів до П’ятидесятниці. Тому перший період був не сорок днів. Якщо вважати, що період завершується на П’ятидесятницю з Законом, то він мав би продовжуватись від новолуння Іяра, першого дня другого місяця. Мойсей не був на Горі Божій. Він повинен був вивести Ізраїль та багато різного люду, що повинні були множитись під владою Христа, щоб залучити обраних з неєвреїв, з Єгипту і провести через пустелю до Гори Божої та Закону. Народ в останній день пройшов невелику відстань, підходячи до місця Закону в перший день місяця Сивана, вже знаходячись біля підніжжя гори. На шляху до П’ятидесятниці (див. П’ятидесятниця на Синаї [115]), авангард мав прибути до Синаю набагато раніше за ар’єргард, і навіть основна маса мала покинути попередній табір. Мойсей не постився весь цей час. Плутанина виникає через кількість його сходжень та при визначенні моменту, коли скінчилися сорок днів. Він сходив на гору протягом повних сорока днів наприкінці Сивану або Рамадану. Відлік, напевне, слід починати від 20-го Сивана, враховуючи сім днів вогню та диму, після того, як старійшини їли з елогімом, яким був Єгова, що говорив від імені Воїнства Єгови.

Все це робилось для того, щоб навчити нас жертвам та присвятам, необхідним для досягнення Царства Божого. У Ізраїлі святкувався період підрахунку гомерів. Ісус Христос та Церква також святкували цей період. Христос віддав своє життя, щоб ми могли мати вічне життя у Бога. Церква підготувалася та прийняла Святий Дух у П’ятидесятницю.

Цілком очевидно, що в наш час, будучи ослабленими фізично і духовно, ми не можемо поститися протягом сорока днів та сорока ночей, не приймаючи їжі та води. Так само не могла поститись і переважна більшість людей у часи Христа і пізніше. Саме тому, під час посту в період підрахунку гомерів люди ніколи не постилися протягом всього цього проміжку часу. Те, наскільки довго та наскільки часто люди постилися, залежало від їх духовної відданості. Як в Іудеї, так і у Ісмаїлі склалася практика, коли люди постилися вдень, а вночі споживали їжу. Це стало основою практики дотримання посту двічі на тиждень. Ця практика стала поширеною у Церкві. Підрахунок гомерів у П’ятидесятницю та піст Мойсея були перетворені язичниками на Великий піст. Цей піст, який відбувався на місяць раніше, був присвячений іншим богам та завершувався язичницьким святом Пасхи (див. статтю Походження Різдва та Пасхи [235]).

Люди вирішували, у які дні їм поститися та готуватися до П’ятидесятниці, що була святом врожаю Церкви. Ця практика поширилася на Ісмаїл та на Арабську церкву. Таким чином, люди самі могли вирішувати, у які з сорока днів вони постилися та справляли служіння. Коран каже, що у випадку, якщо у деякі з визначених днів ви не дотримувалися посту, ви маєте поститися пізніше.

Слід пам’ятати, що період Свята закінчувався після підрахунку гомерів, а тому посту не дотримувалися під час свята Опрісноків, до 22 Авіва (або 22 Рахаба у Ісмаїлі) та під час святкування П’ятидесятниці, яка була Святом Тижнів, а не постом за Божим Законом (за виключенням вживання в їжу дріжджового тіста). Зазвичай, це робилося для того, щоб наслідувати Мойсея, і починається цей період від новолуння Іяру, а завершується у П’ятидесятницю, яка була Святом Тижнів у Ізраїлі, або Ейд ель Фітр у Ісмаїлі. Свято Семи Субот підрахунку гомерів задовго передувало Хейїрі 622 Р.Х.. Хейїра – це шлях загону пророка з Мекки до Медини.

Другий піст Мойсея, що тривав протягом сорока днів після того, як Мойсей повернувся у П’ятидесятницю, починався від Сивану у П’ятидесятницю и продовжувався протягом четвертого місяця року. Далі за розкладом року, йде принесення Христа в жертву, закінчення сорока днів перебування на горі та день, коли було дано таблиці закону, припадають на кінець четвертого місяця, що був названий по імені бога Таммуза, або Халдейською – Думузі.

Визначення часу сходжень Мойсея важливе для розуміння того, як Бог впливав на справи Ізраїлю. На п’ятнадцятий день другого місяця, на який припадає Друга Пасха Бог знову проявив свою присутність. Сини Ізраїлеві залишили Елім та увійшли до пустелі Сін, розташованої між Елімом та Синаєм в п’ятнадцятий день другого місяця. В той день весь народ Ізраїлю обурився проти Мойсея та Аарона (Вих. 16:1-3). В результаті Бог дав їм манну у їжу, що продовжувалося протягом сорока років від того дня. Господь направив їм ввечері перепелів у такій кількості, що багато померло через переїдання. Наступного ранку, на шістнадцятий день, вони почали їсти манну і мали хліб на їжу, і вони знали, що Господь їх Єгова, Він був Бог (Вихід 16:13-16).

22-й день другого місяця, Зіфа або Іяра, у рік Виходу, припав на суботу, а на 21-й день місяця Другої Пасхи було зібрано удвічі більше манни, і субота залишилася святою, а манна не зіпсувалася. Перепели впали увечері, після закінчення дня Суботи, а манна з’явилася вранці у неділю. Отже, Друга Пасха також була часом приготування та була залишена для Господа.

З цього моменту у перший день тижня, у 23-й день другого місяця, вони рушили до Рефідіму, і у них не було води, і знову вони обурилися проти Мойсея. Мойсею було сказано стати перед скелею у Хориві, і вони пили воду зі Скелі. Вони всі їли духовну їжу і пили зі Скелі, якою був Христос.

У Рефідімі, 23-го дня, після того, як їм було дано воду, на них напав Амалик. Після тяжкого бою вони перемогли, і Мойсей збудував жертовник і назвав його Єгова-Ніссі, оскільки Господь поклявся, що війна між Ним та Амаликом триватиме із роду в рід. (Вих. 17:15-16).

У Хориві, перед Скелею Божою, в Ізраїлі було впорядковано суддівство, і старійшини біля Скелі у Хориві були призначені суддями над Ізраїлем. Їтро, Мідянський жрець, і Мойсеїв тесть, приніс жертву за них і прийшли вони їсти хліб з Мойсеєм перед Богом (Вих. 18:11-12).

В останній тиждень другого місяця були поставлені десятники, п’ятдесятники, сотники і тисяцькі і в Ізраїлі було встановлено суд. Мойсей розглядав справи, які були надто складними для них. А Їтро пішов до Мідії (Вих. 18:24-27).

Потім на третє новолуння в той же день (тобто у перший день новолуння Сивана), що вони покинули Єгипет, вони прийшли до Синайської пустелі (Вих. 19:1-2).

Вихід 19:1 Третього місяця по виході Ізраїлевим синів із Єгипетського краю, того дня прибули вони на Синайську пустиню.

Вони пішли з Рефідіму і увійшли до Синайської пустелі. Вони отаборилися у пустелі. Потім, Ізраїль отаборився проти Гори Бога В цей час вони були виведені з Єгипту, і пройшло вже більше п’ятдесяти днів після того, як вони пішли з Рамесу до Гори Бога, щоб отримати Закон.

Мойсей же готувався в цей період підрахунку Гомерів. Манна, протягом цього періоду, давалася у розрахунку одного гомеру на кожну людину на день. Це була міра Небесної їжі, що давалася Ізраїлю під час підготовки до зайняття Обіцяної Землі.

У рік Виходу день П’ятидесятниці припадав на неділю, 6-го Сивана. Проміжок часу між 1 та 6 Сивана проводився у приготуваннях до отримання Закону Божого. Мойсей сходив на Гору Божу шість разів.

Восшестя та повернення описуються у Книзі Виходу:

Восшестя Номер Повернення

19:3-6 Перше 19:7-8

19:8-13 Друге 19:14-19

19:20-24 Третє 19:25

24:9-32:14 Четверте 32:15-30

32:31-33 П’яте 32:34-34:3

34:4-28 Шосте 34:29-35

Перше, друге та третє, восшестя відбувалися протягом перших шести днів Сивану перед четвертим восшестям.

Четверте восшестя було здійснене після П’ятидесятниці до кінця Сивану і продовжувалося сорок днів до закінчення Таммузу.

Два набори по три восшестя позначені двома великими подіями, а саме: Отриманням Закону та зведенням Скинії. Баллінгер з цього приводу навів свої зауваження у примітках до книги Виходу 19:3 (Посібник по вивченню Біблії). Отримання закону та зведення Скинії були спрямовані на те, щоб сповістити про надання Святого Духа через діяння Христа та завершення будівництва Храму Божого (а ми і є цей храм) від П’ятидесятниці, 30 року Р.Х.

Цими подіями Бог визначив народ Ізраїлю як такий, що призначений для нього самого. Саме таким є значення слів власний скарб, використаних у тексті книги Виходу 19:3. Народ Ізраїлю повинен був стати першим з народів, що будуть включені до Плану Спасіння. Кінець кінцем увесь світ мав отримати спасіння, як говорять пророцтва, і цей процес починається від П’ятидесятниці 30 року Р.Х.

Восшестя з першого по третє

Протягом перших шести днів третього місяця Мойсей сходив та повертався з Гори тричі. Четверте та шосте восшестя позначені отриманням першого та другого наборів таблиць Закону. Мойсей провів сорок днів та ночей, молячись на Горі Бога, але знаходився він там не перед тим, як було отримано перші таблиці, і Мойсей не був на горі, зокрема, у третьому місяці, Сивані або Рамадані. Більш того, третій місяць пройшов не повністю до того моменту, коли був отриманий Закон. Крім того, Другі таблиці Закону були дані не в місяць Сиван або Рамадан. Отже, закінчення третього місяця не означає нічого, крім настання новолуння четвертого місяця.

Четверте восшестя третього й четвертого місяців

Четверте восшестя бачили старійшини Ізраїлю, що постали перед Богом. Сам закон був даний під час попередніх подій, але таблиці ще не були виготовлені. Мойсей зі старійшинами Ізраїлю зійшов, а елогім, яким був Ангел Лиця Божого з’явився перед старійшинами та Мойсеєм. Мойсей був зі старійшинами, а потім залишив їх з Аароном та Хуром, а сам з Ісусом пішов до гори. Протягом шести днів хмара вкривала Гору Бога, а потім Бог покликав Мойсея з хмари. Мойсей пішов і пробув на горі сорок днів і сорок ночей. Отже, можна зробити висновок, що цей сорокаденний період продовжувався значно пізніше П’ятидесятниці. Баллінгер вважає,що шість днів разом з сьомим з 20 по 25 та 26 Сивана припадали на четверту суботу Сивана (пор. зн. до Вих. 24:16-18). Отже, сорок днів на Горі починалися наприкінці Сивану, а не на його початку. Напевне, вони не могли початися раніше 13-го дня третього місяця. Сорок днів, протягом яких тривало восшестя, завершилися на двадцятий день Сивана, незалежно від того, включалися шість днів до цих сорока, чи ні, на новолуння п’ятого місяця Ава після четвертого місяця, який був названий за ім’ям бога Таммуза або Думузі, що походить від вавілонської системи містерій та пов’язується з ідолопоклонством Ізраїлю.

Твердження про те, що Мойсей був на горі у хмарі шість днів, а сорок днів розпочались на сьомий день, засноване на несуттєвій згадці у книзі Виходу 24:15-18.

Отже, випробування Ізраїлю тривало від того моменту, коли їм вперше було дано Закон, коли Мойсей чекав на отримання кам’яних таблиць та під час зведення Скинії. Він розтрощив перші таблиці, повертаючись, значно пізніше П’ятидесятниці, можливо на початку новолуння Ава. Отже, нас випробовували весь цей час. Мойсей знову зійшов та знову отримав таблиці з настановами. І кожного разу Ізраїль підлягав випробуванню чеканням та покорою. Отже, чи не випробовують і нас, як Церву Бога.

Все це робилося для того, щоб дати нам приклад. Скинія була зведена як приклад того, що знаходиться на небесах і що прийде до нас, і доказ того, що ми ввійдемо до Міста Божого (див. роботу Місто Боже [

Християнські церкви Бога

Восшестя Мойсея [070]

PO Box 369, WODEN ACT 2606, AUSTRALIA

Восшестя з першого по третє