(Видання 1.0 20000730-20011208)

Дозволяється безборонне копіювання та розповсюдження поданої статті за умови збереження її цільної структури цієї статті та виключення будь-яких змін у ній. При цьому копія повинна мати відповідний напис. Також необхідно вказати ім'я й адресу видавця. За отримання копії цієї статті плата може не стягуватися. Дозволяється наводити стислі цитати в критичних статтях та оглядах за умови дотримання закону про авторське право

Подану статтю можна знайти у всесвітній мережі інтернет за наступною адресою:

Тління віри…Іслам, іудаїзм, християнство – Сувої Мертвого Моря –монотеїзм (єдинобожжя)

Екуменізм…Об'єднання конфесій

Іслам…Аллах – Рамадан – Коран –халіф - імам

Іудаїзм…Календар Хілеля

Протестантизм…Ступінь гріха Мартін Лютер – Феномен виключення

Поганство…Християни проти

Свідчення Ієгови…Переливання крові - Повернення Христа - Неділя -

Доктрина про душу…Переселення душ - безсмертна душа – Перевернений хрест – Євреї Голокосту – Традиція апологія…Хрищення дітей – Породжений католиком / католики

Мормони… Чи має ця релігія відношення до християнства – Хрищення мертвих - священний натільний одяг

Чернецтво…Що то є?

Гностицизм…Значення Bythus- Рай та пекло

Обрізання…Немовлята сини християни

Буддизм…Та ж мета, що й у християн – Далай Лама – чакри зцілення

Індуїзм… чи можна вважати цю релігію Екуменізмом – Клунь Веда – релігійні свята

Шаманство…Визначення шамана – Душі, випущені з чистилища

Франкмасонство…Релігія або ж секта Мітраїзм…всесвітні містерії

Адвентисти сьомого дня…Хибні доктрини

Ассиро-вавилонські вірування…Перст Ашират – мати гузка – перелік епонімів – Орев та Зеев - Марди Грас-Піната (Pinata) - Тантара

Зороастризм…Ахріман

Християнська доктрина містицизму…Доктрини претериста - священна кров та чаша Грааля – Могила св. Якова - Складання генетичної карти (ДНК) – Гермес - культи

Символ християнської віри…документ

Релігії народів…Голокост і Ватикан-Шотландці – кельти – теорія Гайя –тара – теорія хаосу – Благословення в Торонто – Шумерський текст

Відповідь: Насамперед слід зазначити, що іслам зародився ще за часів Адама. Тоді це була щира, правдива віра в єдиного Бога; вона простиралася через Ноя, Авраама та патріархів. Християнство, іудаїзм та іслам, напевне, мають під собою загальне біблійне підґрунтя; здогадно, усі ці віровчення виходять із закону Божого. Проте між ними існують напрочуд гострі розбіжності щодо значення віри та слушності або ж обґрунтування відповідних теологічних доктрин. Ми бачимо, що напружена обстановка може, зрештою, призвести до третьої світової війни.

Відповідь: Ні, на жаль, на сьогоднішній день справи йдуть далеко не кращим чином. Як не дивно, і мусульмани, і юдеї люто намагаються спростувати факт існування сувоїв або ж ігнорують зміст цих рукописних пам'ятників. Протягом багатьох століть адепти ісламу затверджували, що вони не зобов'язані дотримуватися Закону Божого, та отже, і біблійних вказівок, адже цей текст не має нічого спільного з оригіналом, авторами якого були пророки та Храм.

Дивно, що вони все ж таки намагаються заперечувати дійсність та істинність сувоїв, знайдених у Мертвому морі, навіть усупереч тому, що ми маємо незаперечні докази нашої правоти. Та це робиться з урахуванням невеликих поправок на рабинський іудаїзм, який, безсумнівно, справив неабиякий вплив на авторів цього літературного джерела у постхрамовий період (тобто після падіння Храму, наприклад текст Повторення Закону 32:8). Не коштує великої праці довести, що Зміст Талмуда, священної книги іудеїв, являє собою усього лише перекручений варіант Біблії. Іудеї сліпі, і вони навмисно не хочуть зауважувати свою помилку.

Відповідь: Три названих вами релігії, тобто християнство, іслам і іудаїзм виходять з однієї віри, в основі якої, безумовно, лежить монотеїзм (єдинобожжя). Раціональний теїзм, біблія і три віровчення, що виходять від них, безсумнівно, мають монотеїстичну природу.

Проблеми почалися лише тоді, коли почали з'являтися сонячні культи і поганські звичаї пов’язані з доктриною триєдиного Бога. Через призму догмата Трійці християнство не можна розглядати як монотеїстичну структуру. Аналогічні віровчення в ісламі, такі як, скажімо, Алі, також не є монотеїстичними.

Концепція монотеїзму походить з ідеї про єдиного Правдивого Бога, що один має безсмертя та в якому живе та діє все, що існує. У цьому полягає суть щирого монотеїзму та прихована справжня суть Біблії. Більш докладно про це ви можете прочитати в статті, присвяченій цьому питанню під назвою Давній монотеїзм (доречніше було б перекласти як “Єдинобожжя в давнину”) (№ G1).

Відповідь: Після соборів, що відбулися в четвертому столітті, Християнська церква розкололася на дві основні галузі: унітаріїв і тринітаріїв. Протягом перших двох століть усі церкви поділяли ідеї унітаризму та віру в те, що Христос був Великим Ангелом Старого Заповіту. Тринітаріїв тоді просто не існувало в межах християнської релігії. Вони були поганами, що вклонялися в Римі Юпітерові, Юноні, а також Мінерві та Непорочній Діві.

У четвертому столітті абіссінська церква послала свого архієпископа (представника) Муесса до Китаю так, щоб на своєму шляху він відвідав Індію. Він затвердив позиції християнства в Китаї, жителі якого, переважно, дотримувалися Суботи і поділяли положення унітаризму. Багато хто з них згодом організував торгові альянси разом з арабами, а ті, у свою чергу прийняли іслам. Цих людей стали називати “хью хью”. Більш докладно про це ви зможете прочитати в статті під назвою Загальне поширення церков, що дотримувалися суботи (№ 122). Адептів суботи дотепер можна знайти в Китаї — їх нараховується там біля мільйона. Багато хто з них перейняв ідеї єретичного вчення, що згодом отримало назву сабелліанізм; нині ж вони істотно відійшли від первісних доктрин. Деякі з них вшановують Ісуса як Отця та Бога.

Радикальний унітаризм заперечує преіснування (буттєву передісторію) Ісуса Христа та, з погляду історії біблеїстики, ця течія існує порівняно нетривалий час. Ранні мусульмани досить довго розвивали цю ідею. Вона (ця ідея) відрізняється від первісного унітаризму; до того ж вона не має ніякого відношення ані мусульманських доктрин, ані біблійного іудаїзму, зокрема, доктрин щодо Месії. Історія церков у Трансільванії докладно висвітлена в праці рабина Самюеля Кона Адепти суботи в Трансільванії, ХЦБ Паблішінг, США, 1998 р. До того ж, зверніть увагу на статтю під назвою Преіснування Ісуса Христа (№ 243), де ви зможете отримати більш докладні відомості щодо цього питання, а також про віровчення готів.

Аж до останніх десятиліть, значна частина церков, що дотримуються суботи, не були тринітаріями. Адвентисти Сьомого Дня офіційно прийняли догмата триєдиного бога лише в 1978 р. Світова Церква Бога затвердила інший курс у 1993/4 р., а Церква Бога офіційно ухвалила догмат бінітаризму в Денвере в 1995 р. Доктрина діатеїзму також проголошувалася і на інших конференціях, присвячених питанням теології.

Інші з церков, що прилічують себе до Церков Бога, розходяться в поглядах щодо істинної віри. До того ж діапазон з поглядів сягає від догмату триєдиного бога аж до діатеїзму, так званої доктрини бінітаризму. Християнські Церкви Бога споконвічно сповідали єдинобожжя в рамках унітаризму; такою була віра в першому столітті. Унітаріїв-універсалістів де-не-де вважають унітаріями радикального напрямку. Принаймні, таке положення було висунуто на загальній конференції в штаті Джорджія.

Відповідь: Термін “аріанство” вживають у значенні “аріяни, що визнають преіснування Ісуса Христа”. Здебільшого, цей термін застосовують до послідовників та наступників Арія, пресвітера, старійшини Олександрійського в контексті подій, що відбулися під час собору в Нікеї в 325 р. н. е.

Внаслідок цього теологічних звад з'явилася нова фракція, що одержала назву Македонської; її представників слідом за цим почали називати напіваріянами. Численні терміни та самі поняття, що характеризують особливості та своєрідність світогляду того чи іншого релігійного відгалуження, запозичені від пропаганди тринітаризму. Див. статтю під назвою Аріанство і напіваріанство (№ 167), Соціанізм, аріанізм та унітаріанізм (доречніше було б перекласти як “Социанизм, аріанство й унітаризм”) (№ 185), Бінітаризм та тринітаризм (№ 76), Святий Дух (№ 117), Єдиносущний Отець (доречніше було б перекласти як “Єдиносущні в Отцеві”) (№ 81), а також Розвиток моделі неоплатонізму (№ 17).

Відповідь: Плутанину навмисно внесли тринітарії, аби створити міф невідповідності унітаріянської доктрини первісним теологічним положенням ранньої церкви. Фундатором аріанства був олександрійський пресвітер Арій. Іноді цю течію в християнстві називають також євсевіанством, позаяк Євсевій був значно старше за віком, ніж Арій. Арій же, власне кажучи, не був присутній на соборі, що відбувся в Нікеї. До нього зазвичай зверталися лише тоді, коли мали потребу в ньому як у консультанті з питань логіки в теології.

Крім нього існувала величезна кількість інших єпископів, що пройшли школу такого видатного теолога як Лукіана Антіохійського, що був воістину великим учителем кінця третього, початку четвертого століття. Проте, варто визнати, що Арій був усього лише одним з довгої низки людей від Христа та апостолів, усі з яких були унітаріями. Догмат триєдиного бога остаточно сформувався лише в четвертому столітті.

Таким чином, їм довелося внести плутанину і безладдя в історію цього питання і поставити на ньому клеймо унітаризму. Вони поставили на ньому печатку єресі, хоча, насправді, батьки антинікейці сповідали унітаризм протягом двох перших століть віри.

Юстин Мученик у своєму посланні щодо християнської віри до римського імператора близько 150 р. н. е. чітко висловився про те, що Христос є Ангелом Яхве (Ієгови), що дав Закон Мойсею на синайській горі. Досить складно підвести Юстина та римську церкву під категорію аріанства, адже Арій народився на півтора століття пізніше. Див. наступні статті: Рання теологія божества (доречніше було б перекласти як “Найдавніші доктрини про Бога”) (№ 127), Єдиносущні з Отцем (доречніше було б перекласти як “Єдиносущні в Отці”) (№ 81), Соціанізм, аріанізм та унітаріанізм (доречніше було б перекласти як “Соціанізм, аріанство й унітаризм”) (№ 185).

Відповідь: Напевне, ви маєте тут рацію. Біблія говорить нам і на чолі її написане ім'я: таємниця, Вавилон великий, мати блудницям і мерзенностям земним. Таким чином, релігійна блудниця містичних культів, про які символічно оповідає нам Біблія, литий телець із золота також були частиною однієї і тієї ж системи вірувань. Вони усі об'єднаються, щоб боротися проти Месії, однак, вони приречені на поразку від рук звіра в останні дні. Ізраїль був примушений укусити золота тельця і випити золотої води, у якій змішані кілька релігійних систем. Це також свого роду пророцтво.

Відповідь: Коран наказує правовірним дотримуватися місяць посту. То був місяць приготування, що його спіткала доля всіх свят — він перетворився на поганське свято.

Відповідь: Відповіді на це питання також можна знайти в Корані. Коли писався Новий Заповіт, поняття “Святе Писання” містило в собі лише "Старий Заповіт". Новий Заповіт являє собою пояснення намірів пророків Старого Заповіту. Таким чином, мова йде про коментарі до Закону Божого. Саме як коментар і потрібно розглядати Коран.

З авторитетних джерел ми бачимо, що Об'явлення Господнє дано від Пеклама до Ноя, а також Авраама, Ісака та Якова, також Мойсею й Аарону, Христу й біблійним пророкам. Мухаммед та чотири праведних (справедливих) халіфи правильно розуміли Аль Іслам. Після цього іслам утратив колишню чистоту та істинність споконвічної віри.

Те ж саме відбулося з людьми, що про них згадується в Писанні. Більш докладно про це можна прочитати в наступних статтях: Загальне поширення церков, що дотримувались суботи (№ 122), а також Роль четвертої заповіді в історії церков, що дотримувалися суботу (№ 170).

У родині пророка були вживані біблійні тексти. Нам відомо, коли вони були написані, і ми знаємо, що всі тексти вірні. Зі змісту Сувоїв Мертвого Моря ми можемо дійти висновку про те, які тексти були в Пророка, а також про те, що ці тексти були такими ж, як і за часів Христа, тобто їхній зміст ідентично. Роль і місце поняття “Елоах” не змінилися за довгий час. Проте, хтось створив міф про те, що оригінальні тексти були загублені, коли до влади прийшла більш пізня династія халіфів, що не почитали закон і не додержуються його. Як сказав пророк “вони не могли дочекатися, коли ж нарешті закінчиться молитва, щоб повернутися до своїх торгових справ у суботу”. Люди, що дотримували букву Закону Божого, здобули підтримки та схвалення з боку Чотирьох Справедливих халіфів. Права цих людей визнали, отже віруючі могли залишитися в спокої доти, поки до влади не прийшли інші царі, що не бажали визнавати права віруючих у рамках тодішнього ісламу.

Новий Заповіт був написаний церковними діячами першого століття. Апостоли Матвій і Іван написали своїх євангелій, а їхні учні Марк та Лука написали свої теологічні твори, що також вважають євангеліями. Праці Павла автентичні, їх авторство не підлягає жодному сумніву. Існує думка про те, що, книгу послання до євреїв почав писати Павло, але закінчив її інший учень, напевне Варнава. На загальну думці, Івана вважають автором євангелія, послань та Об'явлення, що зійшло на нього. Це Об'явлення Бог дав Месії.

Історія канону більш докладно висвітлена в статті під назвою Біблія (№ 164). У цій статті ви зможете знайти масу корисних матеріалів по цій темі. Люди, що й дотепер дотримують первісних (одвічних) напоумлень Книги Книг, й досі залишаються серед нас, втім їх залишилося не так уже й багато. Написано: “Дійсно дали ми Писання Мойсею та відправили багатьох посланників, щоб вони йшли за Ним, і ми дали Ісусові, сину Марії ясні докази і Ми не залишили його в Дусі Святому. Хай буде так: “Коли ж прийде посланник і принесе вам звістку небажану для вас, то запишаєтеся ви і не ввіруєте та й уб'єте його?”

Цікаво, чи насправді Аллах, той що добрий та милосердний, Єдиний Правдивий Бог, утратив їх, як стверджують деякі імами? Чи в нього недостатньо могутності, аби зібрати слова пророків усіх часів?

“І сказали вони: зміцнилися ми в серце своєму. Ніхто інший, крім Аллаха” прокляв їх за невір'я їх. Деякі залишилися з тих, хто істинно вірує в Нього”.

З чого ж створена людина? Вона врятована в крові та воді, що тече від Месії, котрий є Аль Таріх: Нова Досвітня Зоря. Див. статті, у яких це питання розглянуте більш детально Христос і Коран (№ 163). На сайті www.logon.org ви зможете також знайти статті арабською та іншими мовами.

Пояснення до Старого Заповіту містяться в Новому Заповіті, а Коран не можна зрозуміти без Біблії, оскільки священну книгу мусульман, по суті, слід розглядати як добірку уточнюючих коментарів. Існує лише один Аль Іслам, і він був даний із самого початку, таким чином, усі люди зобов'язані дотримуватися законів живого Бога Елоаха або ж Аллаха”. Ви не можете вважатися правовірним мусульманином, якщо ви не дотримуєте суботи.

Відповідь: Халіфат — мусульманська теократія з халіфом. Це слово походить з арабської мови, тобто “халіфат” має значення "послідовник, наступник". Зараз уживають термін “халіф”. Оксфордський універсальний словник говорить, що вимова з довгим “а” є немилозвучною.

Це слово, власне кажучи, означає мусульманський титул людини, котра виконує обв'язки голови держави (зазвичай монархічної) та одночасно її релігійною головою, спадкоємцем пророка Мухаммеда. Халіфат же являє собою деяку форму правління та, відповідно, урядовий апарат держави.

Перші чотири халіфи здобули в історії назву чотирьох справедливих халіфів. Після них, за переконанням багатьох істориків-теологів іслам припинив бути "чистою" вірою (без домішок поганства). Початок “забруднення” віри спостерігають під час правління династії Уммаїдів та Абассидів. На сайті www.ccg.org ви зможете знайти цілу низку статей, присвячених ісламу, а також падінню Єрусалима за часів правління Омара. Так, у цьому відношенні, надзвичайно корисною буде стаття під назвою Голгофа: місце черепа (№ 217). Також зверніть увагу на роботу під назвою Містицизм розділ 5 Іслам, ХЦБ Паблішінг 2001; її ви зможете знайти на сайті www.ccg.org/english/s/B7_5.html.

Відповідь: Існують два значення слова "імам". Сама назва (тобто титул) означає “передувати, випереджати”. Це слово є активно вживаним стосовно священиків, які здійснюють богослужіння в ісламській мечеті.

Крім того, це слово використовувався як титул, що його надавали різним мусульманським лідерам та розділам, включаючи халіфів та незалежних принців. Для того щоб одержати цей титул, необхідно ретельно вивчати іслам та гарно знатися на всіх тонкощах релігійних стосунків між громадами.

Про те, якими були погляди на день Очищення у довічних християн, ви можете дізнатися з наступних статей: Очищення (№ 138), а також Aзазел та очищення (№ 214). Ключем до очищення є покаяння людини та її повернення до лона Божого в законі його.

Саме з цієї причини протестантська реформація зазнала неминучої поразки. Вона провалилася, оскільки протестантизм недалеко пішов від Августина у відношенні відродження давньої, первісної віри. Так, протестанти не змогли належним образом пояснити, витлумачити гріх як теологічну категорію; вони були вкрай непослідовні у своїх міркуваннях і умовиводах. Протестантські конфесії доби реформації не загострювали надто пильної уваги на десять заповідей, проте, першу та четверту заповідь вони, такби мовити, "залишили у спокої". Крім цього, багато хто з них порушує другу біблійну заповідь.

Суть доктрини полягає в тім, що якщо ви порушуєте одну заповідь, то ви порушуєте весь закон одночасно. До того ж, усе, що не по вірі, гріх (Рим. 14:23). Поважати людей — також гріхи в цьому відношенні церква не змогла одержати благодать Божу (Якова 2:9). Іван говорить, що є гріх, за який не слід карати смертю. Це означає, що ті гріхи, що у нас накопичуються рік за роком, потім змиваються, і нам буде дозволено залишитися в тілі Христовому і потрапити до першого воскресіння, про яке розповідається в книзі Об'явлення 20. Ті ж, хто свавільно і вперто продовжує грішити, незмінно потраплять до другого воскресіння та зазнають другу смерть. Кожен, хто родився від Бога, не чинить гріха, бо в нім пробуває насіння Його. І не може грішити, бо від Бога народжений він (1Іван 3:9).

Розходження в самім понятті гріх склали основу поглядів і суджень про смертний гріх і індульгенції. Церкви, що представляють традиційний напрямок, протягом декількох століть огортали завісою таємниці визначення смертного гріха і того гріха, якім можна відпокутувати. Так чи інакше, така була первісна доктрина церкви Нового Заповіту. Гріх коринфського блудодія був настільки великий, що йому був даний суперник, щоб він зміг наприкінці життя своєї знайти порятунок (1Коринт.5:5). Таким чином, його відлучили від церкви та віддали його до суду, доки він не покаявся. Іншими словами він був переданий на другу неділю, щоб він зміг знайти порятунок та життя в ньому. Він одержав можливість покаятися та, напевне, саме це він і зробив.

Див. наступні статті: Походження традиції носити серги та прикраси в стародавності (№ 197), Походження Різдва і Великодня (№ 235), а також Золоте теля (№ 222).

Відповідь: Діяльність тодішнього Ватикану II була спрямована те, щоб відновити протестантські церкви, налагодити контакти з Римом і, таким чином, протестанти зараз попросту ведуть відособлену діяльність, але це не виходить, що їхній вважають єретиками.

Щоб почати діалог, Ватикан II почав рішучий курс. Зачинателем нових дипломатичних відносин з іншими релігійними інститутами став понтіфік Іван XXIII, а продовжив його справу Павло VI. Зараз у церкві панує атмосфера звад та ворожнечі. Отже, з метою примирення прихильників радикальних змін у церкві Свята палата висунула нове положення доктрини, що згодом отримало назву “Доктрини Віри” і було схвалено Святішім синодом.

Наступні кроки інквізиції ґрунтувалися на ідеологічних підставах, авторство яких приписують папо Іванові Павлові II. Видатні діячі римської католицької церкви, такі як, наприклад, Моріс Вест, висловлювали свої побоювання з приводу нових ідеологічних положень. Наступні кроки до канонізації (прирахування до лику святих) Івана XXIII і Пія IX викликали бурхливу реакцію з боку ворогуючих конфесій. Одні затверджували, що це означає повернення до старих, одвічних традицій, що зжили себе, інші ж переконували церковників у прогресивності такого рішення. По суті, це був напрочуд зграбний психологічний хід. Метою тих, хто стояв за ним, було запровадити в життя небажані для інших зміни і, у той же час, заперечувати очевидність будь-яких змін, що відбуваються.

Відповідь: Наш народ постійно випробувала на собі ярмо традиційних різноманітних християнських інститутів. Ми були змушені потай дотримуватися біблійних вказівок, попри усі утиски та переслідування. Мета Голокосту полягала в тому, щоби повністю знищити нас та юдеїв. Кожного, хто дотримувався біблейських законів та наставлянь, піддавали гонінням. І це було справою рук так званих церков традиційного напрямку.

Власне кажучи, нема нічого дивного в тому, що вся Біблія зазнала таких шалених спотворень та змін, що коли в нас з'явилася можливість глянути на речі більш-менш правдиво, виявилося, що наші колишні уявлення про Біблію аж ніяк не відповідають дійсності, оскільки вони не віддзеркалюють реальний стан речей. В праці рабина Кона, що вона була оприлюднена в 1894 р. ви зможете прочитати про ті жахливі речі, до яких причетна так звана християнська церква. Ви зможете довідатися про те, яких страждань та злиднів довелося зазнати щирим віруючим християнам, потерпілих від рук цих так званих християн. Вони убивали наших жінок лише тому, що ті готували їжу на гусячому жирі, а не свинячому салі та дотримувалися суботи. Коли римські католики припинили вбивати ні в чому неповинних людей, владу захопили лютерани. (Кін Адепти суботи в Трансільванії, ХЦБ Паблішінг, передмова Кокса, 1998 р.).

Відповідь: Очевидно, ви геть невірно зрозуміли, в чому саме полягає суть проблеми. Те, що ви робите, аж ніяк не може погоджуватися з Закон Божим. Джерела та походження вашої релігії давно вивчені. Ця тема цілком висвітлена в низці статей, що ви їх можете знайти на сайті www.ccg.org. Див. статті під назвою Доктрина первинного гріха частина 1 Садок ув Едені (№ 246), а також Доктрина первинного гріха частина 2 Нащадки Пеклама (№ 248).

Бог засуджує цю систему культів і нам, християнам, заборонено вірити в поганських богів та бути хоч як причетними до подібної системи вірувань. Церква Бога зазнавала суворих утисків та переслідувань протягом двох тисяч років, тому що ми не захотіли прийняти звичаї святкувати поганський Великдень умираючого Бога. Ані Аттіс у Римі, ні грецький бог Адоніс, ні єгипетський бог Осіріс ніколи не були об'єктами поклоніння членів Християнських церков Бога. У цьому відношенні вам стане у пригоді стаття під назвою Походження Різдва і Великодня (№ 235), а також Золоте теля (№ 222).

Щира християнська церква ніколи не приймала поганських свят. Рання римська церква запровадила помилкові, облудні теорії, те ж зробили й інші церковники на соборі в Константинополі. Вони розробили ідеологічний курс, спрямований на примусову інтеграцію наступників культів Аттіса та Митри, а також Елагабала Сол Инвіктія (Sol Invictus Elagabal), узаконеної суспільством форми сонячних культів до християнства. Аскетизм прихильників гностичних вчень також відіграв свою роль. Див. статті під назвою Вегетаріанство і Біблія (№ 183), де ви зможете знайти корисні відомості щодо цього питання.

Незабаром мине час існування бога століття цього і діянь його і з ним покінчене раз і назавжди. Його послідовники і спадкоємці будуть поклонятися цій поганській системі, у центрі якої знаходиться богиня чи Гаю які-небудь інші божества. Однак система триєдиного бога лежить в основі всіх цих поганських культів.

У людей, що живуть у цьому світі, є ще час до 2027 р. Протягом цього періоду вони зможуть покаятися. Потім будуть відновлена головна частина (основа, ядро) закону й усі релігії будуть усунуті, так що віруючим в усі інше прийдеться визнати, що їхнє віросповідання досконале неспроможна і марна. Відтоді мир стане дотримуватися законів Божі; у противному разі, вони попросту вмруть з голоду, оскільки їхня природа виявиться неспроможної проти волі всемогутнього Господа. А так звана богиня, біс та ті, хто належить до них, будуть кинуті до бездонну прірви, де перебуватимуть вони тисячу років разом з прибічниками.

Таким чином, людей цього світу будуть переучувати під час другого воскресіння. Це стосується тієї частини людей, що виявилася обманутої сатаною та тими, хто належить до його бесівського оточенням. Саме тому сатана створив механізм перевтілення в цьому світі. Це було зроблено навмисне, з метою ввести в оману тих, хто бере участь у другому воскресінні.

Люди пройдуть повторне вчення, таким чином, вони одержать шанс на покаяння. Вони зможуть також зрозуміти й усвідомити сутність щирої віри. Вони повинні бути безмірно вдячні, тому що про їх невпинно печеться милостивий і милосердний Господь. Чаклунка в Ен-Доре злякалася, тому що побачила вона елохіма, що підносився з землі; і було це бачення Самуїла. І проте, навіть ці демони знають, що це Єдиний Правдивий Бог і бояться його і тремтять у страху великому.

Насправді культи повторюються; вони неодмінно мають ту саму природу й теологічну основу. Це не дивно, тому що всі ці культи є ніщо інше, як породження повсталого занепалого сонму, а також дітище тих, хто став зачинателем догмата триєдиного бога. Коли блудниця прийде (а це трапиться в недалекому майбутньому), поганська релігія буде переживати період відродження. Однак це триватиме недовго. Невдовзі ця віра буде остаточно викинута зі світу, та люди повернуть щиру десятину Богові та переймуться правдивою релігією Його.

Відповідь: Доктрина, якої дотримуються свідки Ієгови виходить з тієї заборони, що Біблія накладає на споживання крові в їжу. Тексти є ніщо інше, як указівки, що Бог дав Ною та Мойсею. Так, у книзі Буття 9:4 ми бачимо наступні рядки: "Тільки м'яса з душею його, цебто з кров'ю його, не будете ви споживати". Їхнє розуміння цього питання спирається на переконання в тім, що кров є життям, так що якщо ти приймаєш кров у себе, це все одно, що прийняти в себе життя іншої людини, оскільки одна людина споживає кров іншого. Це досить нерозумно і таке тлумачення біблійного тексту говорить про те, що вони невірно розуміють цей (біблійний) текст.

Нерідкі випадки інфікування крові ВІЧ, а також поширення захворювань, що передаються статевим шляхом, недбалість і нерозбірливість у проведенні аналізів крові обумовила подібне ставлення свідків Ієгови та озброїла їх численними фактами, що вони можуть привести як доводи з виттю користь. Як би там ні було, але то є облудним тлумаченням текстів Писання. Розпорядження, що забороняють споживати кров, безумовно, мають певний сенс, однак, процедура переливання крові не входить до списку біблійних заборон. Просто кров потрібно переливати з повним знанням справи. Людина сама має право вирішувати, чи хоче вона приймати такий терапевтичний курс чи ні. Так само як і обирати через дурні забобони смерть або ж життя. У будь-якому випадку, людина вирішує сама за себе.

Знов-таки, коли людини примушують до смерті в силу якихось дурних стереотипів, що продиктовані неправильним тлумаченням Писання... — ця тема вимагає окремого розгляду. Ось чому деякі люди вважають втручання в життя іншої людини цілком правомочним заходом, наприклад, коли мова йде про ухвалення важливого рішення. Типовим прикладом такого випадку можна вважати ситуацію, при якій дітям загрожувала смерть в тому разі, якщо цим дітям не зробити переливання крові. Подібні аргументи є вкрай суперечливими стосовно етичних аспектів.

Подібне порушення прав з боку батьків є серйозною проблемою; те ж саме можна сказати і про обрізання дітей чоловічої статі. Батьки противляться цьому, керуючись дурними розуміннями, якими їх загодовують супротивники Біблії та закону Божого. Страх обрізання зустрічається в поганів, але також і в прихильників догмата триєдиного Бога. Зараз в Об'єднаному Королівстві дуже складно обрізати дітейи і з кожним роком це стає зробити усе сутужніше. Див. наступні статті Закони Їжі (доречніше було б перекласти як “Харчові заборони”) (№ 15), а також Очищення й обрізання (№ 251).

Відповідь: Так, нам знайомо це висловлення і ця точка зору. Вона заснована на невірному розумінні Писання, деякі ж аргументи обумовлені неуцтвом у цьому питанні. Вони вирішили, що 1914 р. було війною кінця світу. Вони вирішили, що цей рік став кінцем виконання пророцтв періоду, що тривав 2520 років чи сім разів від часу Навуходоносора і битви Кархеміса. Це були сім разів Навуходоносора в пророцтві Данила. На жаль, з моменту битви Кархеміса минуло лише 2518 років, адже вона відбулася в 605 р. до н. е., так що вони “перенесли” цю подію на 607 р. до н.е.

До того ж, вони не розуміли значення пророцтва зламаних рук фараона, про яке говориться в книзі пророка Єзекіїля 28-30, втім, замість 1916 р. вони вирішили, що цей (пророчий) строк минає в 1914 р. Проте, усе завершиться лише в 1996 р. Вони також не розуміли щирого значення фундаментальних аспектів ісламу, що надалі обумовили возз'єднання єгипетської коптської церкви з римською церквою. Загадкою для них залишається встановлення також і церкви квазі-фундаменталістів у Єгипті, а також значущість цього інституту. Вони невірно зрозуміли все пророцтво в зв'язку з пророцтвом останніх днів та, отже, з адвентистами сьомого дня, що у 1844 р. були змушені придумати інші причини, за якими пришестя Христа не відбулося.

Про світогляд адвентистів, про омани, ініціаторами яких вони стали, а також про наслідки цих оман, ви зможе прочитати в наступних статтях під назвою: Тисячоліття і піднесення (№ 95), Падіння Єгипту (№ 36), а також Часовий підсумок століття (доречніше було б перекласти як “Хронологія подій століття”) (№ 272).

Відповідь: Свідки Ієгови абсолютно невірно розуміють значимість і призначення системи тисячолітнього правління (Месії) і другого воскресіння. Перше воскресіння відбудеться на початку тисячоліття. Обрані воскреснуть і перетворяться на духів. Вони стануть на місце бісів і перебуватимуть там протягом тисячі років. Інші люди, що живуть на цій планеті, будуть продовжувати жити і случиться так, що планету буде відновлена. Люди будуть жити та вмирати у своїх сім'ях, як це відбувається звичайно.

Світ перебуватиме під верховенством Месії, що простягне царство своє, сидячи в Єрусалимі. Отже всі, хто перебуває в щирій вірі, дотримуватисямуться календаря Божого. І станеться, хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, щоб вклонятись Цареві, Господу Саваоту, то не буде дощу в них (Зах. 14:16-19).

Основна частина (ядро) закону Божого буде відновлена свідками Його. Див. статті під назвою Свідки (№ 135). Потім людей незабаром очікує благословення і прокльону, про які ми можемо прочитати в книзі Повторення Закону 28 (див. Благословення та проклін (№ 75). По завершенню системи тисячоліття відбудеться останній заколот. Ті ж, хто будуть причетні до нього, загинуть, а біси будуть зведені в ранг пересічних людей та помруть разом з ними (див. статті Суд на демонами (доречніше було б перекласти як “Суд над бісами”) (№ 80).

Потім вони і всі інші воскреснуть. Кожен, хто будь-коли, жив, хто належав до першого воскресіння, буде відроджений разом з бісами. Кожен із тих, хто воскресне, втратять статеву приналежність. З цього моменту не буде більше шлюбів в межах воскресіння. Кожен із тих, хто живе, матиме сто років аби покаятися та очиститися. Усі люди пройдуть через очищення, навертання до віру і переродження. Ті ж, хто вирішить померти, зможуть здійснити те, про що колись мріяли, після чого їх буде спалено.

Смерть припинить своє існування — те же саме відбудеться з помилковим, облудним пророцтвом і духом Диявола. Сатані буде дана нова можливість знайти нову сутнісну оболонку стати новою істотою і новим духом, породженою сином Божого. Цей шанс буде наданий і Гітлерові, і папі Боргійському, а також кожному іншому монстру, що жив на цій планеті. Див. статті Часовий підсумок століття (доречніше було б перекласти як “Хронологія подій століття”) (№ 272), а також Загублена вівця і блудний син (№ 199).

Відповідь: Ми маємо покохати свого ближнього як самого себе. Ніхто не має ненависті до самого себе, так чому ж інші повинні когось ненавидіти?

Церква свідків Ієгови (або, доречніше сказати, Сторожова Вежа та Корпорація Біблійного Шляху) має невірний погляд на цілу низку біблійних книг; вона невірно тлумачить окремі моменти Писання. В одним питаннях ми згодні з ними, але розходимося в думках стосовно інших речей. Зокрема в нас є серйозні розбіжності з приводу Закону Божого та дотримання суботи. Ми знаємо їхню історію, їхнє походження, також нам відома їхня духовна еволюція й розвиток їхніх поглядів.

Крім того, для нас не є секретом те, що у свідків Ієгови на багато питань є готові відповіді, що, власне кажучи, визначає їхню позицію до вивчення Біблії. Вони не заохочують пересічних людей до вивчення Писання саме з тієї причини, що не бажають чути нічого, що суперечило б їхнім судженням. Таким чином, вони нав'язують свої позиції іншим людям, що не розуміють суперечливості цих поглядів біблійному Писанні. Ці люди не бачать неправоти “свідків”.

Тож наша ж глобальна мета полягає в тім, щоб відновити одвічну християнську віру, що існувала в першому столітті. Для цього нам приходиться викривати багато помилкових вчень, що сповідають члени тих чи інших сект. Свідки Ієгови мають недобру славу серед багатьох за те, що вони ходили і ходять по будинках, нав'язуючи людям свою мораль та релігійні цінності.

Іван Хреститель не кидав слів на вітер, не робив цього й Христос, не робитимуть цього й Свідки, що незабаром прийдуть сюди. Свідки Ієгови, подібно до всіх людей, що живуть на планеті, дотримуватисямуться законів Бога. В іншому випадку, вони загинуть. Ніяких переговорів або ж сперечань не буде.

Вони почнуть дотримуватися новомісяччя й суботи (Іс. 66:23). Вони будуть дотримуватися також і свята Бога (Зах. 14:16-19). Крім того, їм доведеться щорічно посилати своїх представників до Єрусалиму. Якщо ж вони цього не зроблять, то не буде в них дощу свій час та дасть їм Господь велику поразку, й моровиця єгипетська вразить їх.

На щастя, запрошення, які ми одержуємо від Писань, від пророків і Святого Духа, є запрошеннями, на які ми можемо розраховувати. Вони дають нам напрямок, спокій, втішення і радість. Спокійний тихий голос говорить до нас і заохочує до праведного життя. Нам слід уважно прислухатися до того, як він кличе нас до себе, і уважно вивчати свою душу. Якщо ми робимо так, хмари темноти буде розігнано і славетне світло Бога заповнить нас.

Запрошення від Господа життєдайні. Вони спрямовують нас назад до Небесного Отця і ведуть на шлях істини та праведності. Справді, вони підтверджують нашу безмежну гідність як дочок Бога. Вони передаються з великою любов'ю особисто кожній. Вони йдуть від нашого Небесного Отця. Він звертається до нас мовою запрошень: “Прийдіть до мене”, “Ідіть за мною”, “Йдіть до мене”.

Відповідь: Переселення душ — це продукт уяви прихильників доктрини про душу, що прямо суперечить Біблії. Почуття близькості або ж знайомства, що виникає в нас під час зустрічі з незнайомими людьми, найчастіше може бути викликано певними асоціаціями, випадковими спогадами про людей, словами, емоціями й т.д. У кельтів також була ця доктрина, мала вона "обіг" і в деяких аріанських громадах. То є напрочуд підступна омана; такий хід думок є типовим для багатьох. Нам доведеться боротися з оманою, до якої впадають люди під впливом подібних доктрин. Зокрема, це стосується індійської культури. В основу індійської філософії споконвічно була покладена релігія, мета якої полягала в звільненні розумних, мислячих людей від колеса переродження, ідею про яке сповідали кельти гіпербореї. Біблія учить нас, що відбудеться воскресіння з мертвих, і ми будемо жити подібно до духів, на яких ми перетворимося під час першого та другого воскресіння. Більш докладно про справжню біблійну концепцію та, зокрема, це питання, ми зможете дізнатися зі статей Душа (№ 92), Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143) а також Боже місто (№ 180).

Відповідь: Доктрина про безсмертя душі не є істинно християнською доктриною. Це вчення було запозичене до християнства від прихильників гностичних вчень, рафінованих тлумачень світогляду Сократа. В першому й другому столітті всі християни підлягали іспитові на віру. У той час, усякого, хто називав себе християнином і затверджував, що після своєї смерті він незмінно потрапить на небеса, засуджували і не зараховували до щирих християн. Адже по своїх переконаннях такі люди не були християнами. Через фізичне воскресіння з мертвих кожне коліно схилиться перед Христом і жодна людина не прийде до Отця крім як через Нього.

У 150-154 р. римські церковники писали у своєму посланні до імператора про те, що Христос був Ангелом Старого Заповіту, що передав Закон Мойсею (порівн. Юстин Мученик: Перша Апологія). Діючи в інтересах римської церкви, Юстин повідомив імператору про те, що не слід вірити тим, хто називає себе християнами і, при цьому, затверджує, що потрапить після смерті на небеса. Таких людей не можна вважати дійсними християнами. Тепер же мільйони людей привселюдно заявляють про те, що вони — християни, але, усупереч біблійним вказівкам, вони вірять у безсмертя душі, а також в існування раю та пекла.

Відповідь: Існує такий міф, що Петра прибили до хреста догори ногами, оскільки він сказав, що негоден померти так, як його Господь. Отже, ми доходимо певної думки та відзначаємо, що перевернений хрест безпосередньо стосується жертовних обрядів та чорної магії, і саме тому хрест означається буквою “X”. Ця буква служить основним інверсивним символом у магії. Уся система жертовних культів та інверсії відбувається за принципом: “Чим у більш запеклій ситуації ти опинився, тим більшу жертву потрібно принести, аби запобігти трагедії”. Саме тому за часів безладу в Карфагені були принесені численні жертви. Те ж саме ми мали змогу спостерігати й в Америці доколумбійського періоду. Цирлот докладно висвітлює цю тему у своєму “Словнику символів” (стор. 158 і далі). Греки та римляни запозичали реалію “stauros” (стовп) і розп'яття у фінікійців. Це був перевернений стовп доти, поки римляни не перетворили його в хрест; вони додали горизонтальну балку, для того щоб надалі продовжувати страждання мученикам. Звичай розпинати святих, прибиваючи їх цвяхами до стіни догори ногами, бере свій початок у магічних обрядах. Цей звичай здобув широкої популярності у деяких католиків. Перевертаючи спорудження, справжні віруючі сподіваються відвернути його віру від себе і протиставити його самому собі (Цирлот, стор. 159). Це поганський звичай, що заснований на доктрині про безсмертя душі. Щирі віруючі християни не мають до подібних обрядів ніякого відношення. Див. статті під назвою Хрест: його походження і значення (№ 39); Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143); а також Душа(№ 92)

Відповідь: Ідея про переселення душ є перекручування доктрини про воскресіння з мертвих. Старий Заповіт і Новий Заповіт учить нас тому, що прийде воскресіння з мертвих. Загальне воскресіння триватиме сто років. Цей час настане наприкінці тисячолітнього правління Месії. Тема задуму досить докладно висвітлений у статті під назвою Часовий підсумок століття (доречніше було б перекласти як “Хронологія подій століття”) (№ 272), а також у статті Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143). Таким чином, світові й людям, що живуть у ньому, буде дароване воскресіння плоті. Щодо того, як саме це відбуватиметься, ми зможемо довідатися з книги пророка Єзекіїля, розділу 37.

З одного боку, мова йде про переселення душ, принаймні так вважають люди, що вірять у реінкарнацію (перевтілення). Один із трюків сатани полягає в тім, щоб максимально поширити доктрину про переселення душ, і із самого початку його зусилля були спрямовані на це. Він знає, що, коли люди пробудяться перед другим воскресінням, що торкнеться більшої частини населення, знаючи, що воно ось-ось має відбутися, то з ними буде важче впоратися. Певною мірою це правда. Нам оведеться переконувати цих людей у тім, що в них є цей єдиний шанс, що після їм уготований суд, отже, вони не мають другого шансу на порятунок і не можуть його мати. Взагалі ж, це займе чимало часу, оскільки нам доведеться додати неабияких зусиль, для того щоби дати цим людям належну “освіти” і виправляти недоліки їхнього мислення.

Ідея про те, що Голокост був уготований грішникам, що переродилися, являє собою досить вигадливу, химерну ідею адептів індуїзму і буддизму. Ця концепція ґрунтується на поглядах про карму і дарму. Вона не має нічого спільного з тим, про що говорить нам Біблія. Поза всяким сумнівом, подібні заяви є величезною образою на адресу тих людей, яким довелось знести тягар Голокоста. З наведеного вище міркування варто зробити наступні висновки:

1. Євреї — це вихідці з Іудеї, а в Іудеї проживає значна частина обраних в Ізраїлі.

2. Бог оберігає і зберігає благочестивих.

3. Бог не уберіг Іудею від Голокоста, отже, ті євреї, що загинули під час подій Голокоста, не були праведними і ґречними людьми. Очевидно, їхній гріх був занадто великий, що вони повинні були переродитися й у той же час одержати свою “порцію” страждань та злиднів.

Прихильники цієї точки зору зовсім випустять з уваги божевільні переслідування та утиски, спрямовані проти тих, хто хотів дотримуватися Закону Божого і насправді дотримував його. Для того щоб виправдати свою точку зору щодо того, що Господь залишив Іудею через гріховність потерпілих у цій жахливій бойні, говорить саме про те, що прихильники подібних поглядів поклоняються іншим богам, ніж Єдиному Правдивому Богові. Таким чином, поза всяким сумнівом, цим людям прийдеться покаятися.

Істиною є те, що бог цього віку розпочинає самі рішучі спроби до знищення обраних людей, представників справжньої церкви. Для цієї мети він використовує всі доступні йому засоби. Однак сатана добре знає, що дні його пораховані та вік його недовгий. Найбільше, що йому відпущено — це двадцять п'ять років, після чого він буде вкинутий до в'язниці, де він перебуватиме призначений час. Протягом цього часу він спробує знищити церква і народ ізраїльський, а також винищити велику частину людства.

Коментарі, подібні до висловлень розділи секти Шас, безумовно, сприяють розпаленню суперечок і розбіжностей між конфесіями і навіть, віросповіданнями. Подібне протиборство приведе до війни. Крім того, такі висловлення вводять людей в оману, внаслідок чого в них зовсім спотворюється уявлення про щирий зміст і призначення Біблії.

Відповідь: Згадування Гіполіта про Хрищення ви можете знайти у виданні ANF тім V, стор. 236. Однак там не міститься тих згадувань, про які ви говорите, нічого там немає також і про Хрищення дітей. Як виявилося, звичай хрестити дітей з'явився вже в третім столітті. У підтвердженні тому ми можемо знайти трактат, написаний Купріяном; у ньому містяться відомості про звичай хрестити маленьких дітей. У третім столітті було прийняте рішення робити обрізання на восьмий день, однак, це правило не дотримували. Проте, дітейи могли хрестити на другий чи третій день (ANF, там же, стор. 353 і т.д.).

По відомостях, що дійшли до нас, ми можемо судити про те, що ніколи існувала традиція хрестити дітей; і початок цієї традиції поклали апостоли. Як би там ні було, але трактат Купріяна являє собою ранню апологію, у якій немає і не може бути згадування про подібну традицію, оскільки в той час, коли публікувалася ця книга, подібної традиції ще не існувало. Навпроти, Купріян виступав у захист супротивників Хрищення дітей (порівн. там же, стор. 354 Еп. LVIII, 3). У цьому зв'язку значний інтерес представляє праця Гіпполіта.

Коментарі Тертуллиана також говорять нам про те, що подібний звичай не практикувався. З його праць ми розуміємо, що за часів Тертуліана дітей воліли хрестити в тім віці, коли вони вже могли самі вирішувати, чи потрібно їм хреститися чи ні. Він згадує про поручителів; з написаного в його працях ми розуміємо, що питання про Хрищення в дитячому віці і поручителях стояв гостро в першій половині третього століття. Сам же Тертуліан неодноразово висловлювався проти нововведень; принаймні, так виявляється з його трактату, присвяченого питанням Хрищення (ANF тім III, стор. 678). Крім того, він говорить про те, що ніколи найбільш сприятливим днем для Хрищення вважали (єврейський) Великдень. Згодом такий день настає після П'ятидесятниці й свят, а після – щодня можна вважати вдалим і цілком придатним для Хрищення. Члени Церков Бога, де практикується Хрищення в зрілому віці, люди завжди хрестилися саме таким чином, тобто або в період приготування до Великодня, або ж напередодні будь-яких інших свят.

1Коринтян 7:12-14 указує нам на щире значення слів Іренея. Так, нам стає ясно, що дітей не хрестять, але вони здобули освячення у віруючих батьках. Те ж саме відбувається, коли невіруюча людина здобуває освячення, коли погоджується жити з іншою, віруючою людиною. Наголошуємо, що немає вірного доказу тому, що в ранній церкві хрестили дітей. Також немає відомостей про те, що будь-коли існувала подібна традиція хрестити дітей. Насправді, у Новому Заповіті міститься чимало відомостей про те, що люди приймали Хрищення або ж робили його, та втім, у Біблії немає жодної згадки про те, що дітей хрестили або ж вони (діти) мали намір прийняти хрещення від дорослих; тобто всупереч тому, про що писав Гіполіт. Більша частина цього матеріалу заснована на невірно наведених цитатах або ж недостовірних джерелах (у цьому ми уже мали нагоду переконатися і не раз). Багато людей попросту ігнорували Святе Писання, переслідуючи власні вигоди.

Стирала (Easter) — поганська богиня, що безпосередньо стосується пантеону Вааля; Господь засудив це божество через своїх служителів і пророків. Тепер це стало традицією для багатьох церков. Якщо Яхве (Йахова) є Богом, тож вшановуйте Його, та якщо Вааль є Богом вашим — йдіть за ним. Та не кажіть, що то є традиція Церкви. Див. статті під назвою Положення християнської віри (A1). З цієї статті ви зможете довідатися про правдиві традиції апостолів.

Відповідь: Ваше питання спонукає мене вважати, що необхідно дати визначення правдивого християнина. Що ж таке, власне, християнська релігія? В Біблії ми знаходимо відповідь на це питання, зокрема, у книзі Об'явлення 12:17, а також 14:12. Дракон був розгніваний на жінку і вступив у війну з тими, хто від насіння її. Маються на увазі ті, хто дотримується заповідей Божих, а також віри чи свідчення Ісуса Христа.

Заповіді Божі вимагають, щоб людина поклонялася єдиному Правдивому Богові, якому служив та вклонявся Ісус, який є його Отцем та нашим Отцем, його Бог та наш Бог. Христос дотримувався суботи та вшановував її як сьомий день тижня.

Він дотримувався Єврейської Пасхи та святкував Опрісноки. Він дотримувався дня Снопа Колихання, тому що це запропоновано в книзі Левит, розділ 23. Він разом з членами ранньої церкви дотримувався свята Молодиків та П'ятидесятниці, про які ми також дізнаємося з книги Левит 23.

Він та члени ранньої Церкви дотримувалися також дня Труб та дня Очищення, про яке також оповідується в книзі Левит, розділ 23. Крім цього, він також дотримувався свята Кучок і Останній Великий День, про яке згадується в книзі Левит, розділ 23. Він та його апостоли їли лише чисте м'ясо, про що існує відповідна вказівка в книзі Повторення Закону 14 та Левиту 11. Він заснував святкування Божої Вечері на чотирнадцятий день місяця Авіва та вмер того ж дня. Він був пасхальним агнцем. Нам же він наказав дотримуватися цих днів. Він воскрес з мертвих, і члени церкви вірили в те, що сама церква воскресне з мертвих тоді, коли він повернеться та трапиться друге пришестя. Вони не вірили в безсмертну душу, не вірили ні в рай, ні в пекло.

Відповідь: Досить дивне питання про Хрищення для мертвих з погляду біблійної доктрини. Так Лавей справді згадує Мормо як бога мертвих та отже, цілком імовірно, що цей жарт споконвічно справив певний вплив на мормонство. У наші дні це — основний пункт цієї релігійної течії. Ім'я "мормон" означає послідовник бога Мормо, бога мертвих. Саме тому деякі з них люто заперечують своє ім'я або ж приховують його. Як би там вже не було, але їхній культ служить висловлювенням обрядової системи мертвих. Єдине, що їх відрізняє від ревних представників культів мертвих — це ексгумація трупів для здійснення ритуалів та обрядів.

Досить забавно та цікаво спостерігати дивні паралелі та натяки, приховані посилання в іменах та ритуалах мормонів. В основі мормонських культів лежить символіка масонства та, зокрема, шотландських ритуалів і культів франкмасонства й інших, більш ранніх попередників. Навіть їхні давні храми й малюнки виконані в дусі традицій масонського храмового зодчества. Їхня давня газета безпосередньо стосувалася окультизму.

Величезна кількість послідовників мормонів, й особливо жінок, не розуміють сутності цього віросповідання — усього того, що коштує за ним. Є питання, на які я поки не можуть дати належної відповіді, але, імовірно, є також ряд питань, що ретельно ховаються від очей пересічного громадянина, що бажає знати правду про мормонів.

Ідея про ангела Моронію, що дав людям книгу мормонів, є нічим іншим, як грою частин слова, а точніше, єврейського суфікса "і". Цей суфікс, приміром, змінює зміст слова, оскільки означає категорію приналежності (присвійну форму). Із-за нього й відбувається вся плутанина і плутанина. Так при перекладі поняття "або, будь-яке плем'я", припустимо, плем'я (народ) ашкеназі, — означає родинну приналежність членів даного племені, тобто "сини Ашкеназа" (останній, у свою чергу, був сином Гомера). "Ангел Мороній" є нічим іншим, як ігровим ефектом, який утворюється при вживанні сем словоформи "ангел для недоумкуватих". Однак семантика цієї словоформи була перекручена й спотворена, так що згодом це спричинило утворення іншого, нині загальноприйнятого відтінку значення.

Ми відзначаємо занадто багато збігів, аби вважати їх випадковими. Людина, що стала в джерел цієї релігії, напевне, був чудовим знавцем масонства й окультних наук. До того ж, він мав неабияке почуття гумору.

Відповідь: То є досить цікаве питання. Мова йде про об'явлення (свідчення) колишнього мормона, що розповів багато чого з цього приводу. Основні відомості про храмовий одяг:

"Ось вже минув певний час (біля десяти років) з тих пір, як я купив одяг і почав носити одягу. Однак якщо не брати до уваги ніяких змін, що могли б відбутися з тих пір, я можу повідати наступне: храмові одягання відбуваються вперше після того як людина одержала свій перший "дарунок" у Храмі. Під час одержання дарунка людині дають друге ім'я та розповідають про те, як був створений світ (з погляду LDS). Далі людина приносить клятву вірності, її збудовують щодо того, як саме потрібно ввійти до царство небесне, а разом з цим і багато іншого, що має знати всякий "щирий" віруючий. Крім розпоряджень, яких повинен дотримуватися кожен віруючий, перетворені отримували докладні інструкції про те, як слід носити одяг у храмі. Натільну білизну варто носити завжди під одягом за винятком тих випадків, коли, за розсудом тих, що носять її, цей одяг потрібно відкрити погляду інших, нечленів мормонської або ж секти в будь-яких крайніх випадках. Мені навели приклади, коли одяг дозволялося знімати для того, щоб прийняти ванну, при статевих контактах, під час, скажімо, купання в басейні (причому, одяг не можна ховати, нехай навіть під самим скромним плавальним костюмом; також, не можна, щоб одяг намокав). Крім того, одяг можна знімати під час візиту до лікаря або під час госпіталізації (перебування в лікарні), де їх легко може побачити хтось, хто не належить до секти мормонів. Служителі храму повідомили мені, що є й інші ситуації, коли можна тимчасово знімати одяг за власним розсудом того, хто їх носить. Проте, ці вбрання вважалися джерелом як духовного, так і фізичного захисту, їх потрібно носити так довго, як тільки можливо. Так, вважалося вкрай небажаним знімати одяг кожен раз, коли час лягати спати. Вважалося, що спати потрібно неодмінно в одязі.

Що стосується форми одягу, то вона виглядає в такий спосіб: нижня білизна у вигляді "кальсонів". Чоловічий натільний одяг являє собою майку з короткими рукавами; ця майка має дугоподібний виріз, більш "увігнутий", ніж у звичайній чоловічій футболці. Нижня частина одягу сягає ледве вище колін. Жіноча ж натільна білизна має практично такий же вигляд, за винятком того, що їхній одяг є більш різноманітним, є можливість вибору білизни з різними вирізами (дугоподібним, буквою "V" або ж прямокутним). Крім того, рукава коротше, ніж у чоловіків, таким чином, представляючи собою щось на кшталт "короткого суцільнокрійного рукава". Нижня частина жіночого одягу також сягає трохи вище колін. Як жінки, так і чоловіка носять одяг, що складається з одного або ж, максимум, двох предметів, виготовлених із найрізноманітніших тканин усіх квітів та відтінків, різної маси і т.д. (нейлону, бавовни, бавовняних тканин). Усі храмові одіяння чистого, білого кольору, хоча, як мені достеменно відомо, одяг буває також і кольору хакі – його носять військові LDS, але мені доводилося бачити лише білі одяги. На всіх одягах храму нанесені символи, розташовані на правих грудях, лівих грудях, в області пупа, а також на одному з колін. Ці знаки вишиті на одязі білими нитками (щоправда, у випадку з військовою формою, "пізнавальні" знаки можуть бути вишиті ниткою зеленуватого або ж жовтого кольорів (кольору хакі). Знака-вишивки символізують деякі фрази, що звичайно вимовляються на церемонії вручення дарунка в храмі. Членів (секти) інформують про те, що вони не можуть різати, шити або будь-як інакше змінювати одяг, що їм дарують. Тож одяг не можна укорочувати, заколювати шпильками або ж підкочувати одежу, щоб укоротити її. Виняток до правила "змінювати не можна" можуть становити лише ті, хто має явні фізичні вади.

--Серрація

Відповідь: Чернецтво споконвічне має пряме відношення до культів бога Аттіса, а також системі святкування і шанування поганської паски (Easter), що була поширена в Малій Азії. Жерці цієї поганської богині, більше відомої як Ессина (Essene) (не слід плутати з кумранською громадою, про яку ми знаходимо відомості в Плінія, котрий започаткував вживання спеціального терміну для громади), не мали права брати шлюб. Дехто з них навіть кастрували себе в один із днів здійснення культових обрядів.

Коли культи почали проникати до християнства, в ньому, крім поганських великодніх обрядів, виявилися ще багато інших, запозичених традицій (наприклад, аскетизм). Першим ченцем, або ж людиною, яку вважають засновником чернецтва в християнстві, був Антоній. Багато хто вважає, що Афанасій написав історію його життя і тому здобув широкої популярності у четвертому столітті.

Вчені як і раніше розходяться в думках щодо біографічних даних та інших хронологічних аспектів, пов'язаних з ними. Деякі теологи навіть заперечують дійсність існування цієї людини. Як би там вже не було, але ранні ченці були аскетами, що не визнавали громад, як стало відомо лише тепер. Вони жили в келіях, що були частиною одного й того самого будинку.

З часом стиль життя ченців ввійшов у моду, так що за доби похмурого середньовіччя чернечі ордена здобули небаченої доти влади. Закріплення соціальних позицій на рівні владних структур, зрештою, призвело до того, що в дванадцятому столітті був цілком скасований інститут дияконих та іншого церковного духівництва.

Відповідь: Біфій (Bythus) — це ім'я гностиків або ж "безодня". Однак подібно до багатьох інших речей, що стосуються релігії, це поняття зазнало неабиякого спотворення. Таким чином, його вживали в значенні "прірва, урвище, безодня" божества, що походить від невидимого та безіменного сутнісного втілення преіснуючого Аеона (Aeon), якого називають першопричиною і першоосновою, прабатьком усього, що існує та Біфія.

Іполит (vi, 37) оповідає нам про гностика Валентінія, що промовляє: "Та людина, з якою Платон говорив про владаря всього сущого, вважається батьком та Біфієм, першопричиною всіх аеонів.

Послідовники Валентініана вважали, що вони таким чином себе обмежують. Біфій створив пару аеонів, чоловіка й жінку. Будь-якій парі цих істот можна дати назву "плерома". Аеон являв собою єдність, що проявилася як множинна сутність.

Доктрини про сизигів також здобули протистояння в мітраїзмі; обидві теологічні течії також походять з вавілонської системи, що у трохи зм'якшеному вигляді сповідали прихильники гностицизму (порівн. ЕРЕ там же). У цьому змісті в них є свої розбіжності та протиріччя в японському синтоїзмі, махаяні (один із двох основних напрямків буддизму, т.зв. північний буддизм: прим. перекл.), зороастризмі, ідеях Платона, Філа Пауерса, стоїцизмі і т. д.

Культова система шінто, що вийшла з культу коджіки, ґрунтується на голому пантеїзмі. Оскільки Ізанаги та Ізанами є чоловічим та жіночим прототипом сутності, що звичайно зображують сповненими похітливих бажань. Аеони прабатьки походять від інших, абстрактних божественних сутностей.

У північній школі адібудда існувало п'ять утілень будди, що медитує (Вайрохана, Аксобіа, Ратнасамбхава, Амітабха й Амогасіддхі) випромінюють п'ять майбутніх утілень будди в спогляданні, джерела п'яти світів, що послідовно утворюють Всесвіт. Вони стали п'ятьма першоелементами, з яких складається весь світ — землею, водою, вогнем, повітрям та (або ж) частиною православного брахманізму. Зороастризм асимілював аналогічну, втім, дітеїстичну систему аеонів у царстві Світла та Пітьми. Ахурамазда володар царства Світла й Ахріаман — володар Пітьми.

Гностична плерома — ім'я, також дане цілому ряду істот, з'єднаних воєдино. Це ім'я вживалося для позначення імені Біфія, а точніше, його жіночої іпостасі в такому ж відношенні, як і Тіамат до Апсу. Як би там вже не було, але адепти гностицизму ніколи не збирали навколо себе одностайних прихильників своєї доктрини. В їхньому стані завжди чимало місця займали різночитання та розбіжності.

Дехто також заперечував положення про те, що Біфій відіграв одну з головних ролей у створенні цілої низки істот; деякі теологи нерідко стверджували, що він є наступником першого огдоада (ogdoad). Дехто вважав, що він не має чоловіка (жінки), інші ж думали, що він поєднує в собі властивості чоловічої та жіночої статі, інші розглядали його як безстатеву істоту. Поряд з цим існувала думка про те, що Сига — ім'я його жінки, а інші ж узагалі вважали, що він є суть дві влади (сили) Думка та Воля.

Відношення гностичний міркувань про Біфія показано в одному реченні в праці Іренея (до ап. Єпіфанія xxxii, 7) "Тому що деякі говорять, що він не має дружини, не має статевої приналежності, та насправді, не має нічого". Напевне, це згадування стосується розглянутої теми.

Певною мірою, однієї з його іпостасей виявлялася в сутності квазі-буддиста, якого звеличували та підносили на рівень вище за будь-які протиріччя: Абсолютне ототожнення з Нічим; Істота, існування якого не може бути обґрунтованим. Це твердження надалі набуло розвитку як реакція на заперечення гностиків, що намагалися відшукати протиріччя в теологічній аргументації доктрини. Ми маємо наступне свідчення щодо цього:

"Я бачив та знав того, хто стоїть над усіма та всім, що існує — дном та безоднею, вічним коліном Святої Трійці, нащадками та прабатьком цього світу, а також всіма істотами, створеними за допомогою "Божественної Мудрості" (Яків Бемен, цитати наведено Яковом, Різноманіття релігій, стор. 411 а також ЕРЕ там же, стор. 55).

Відповідь: Очевидно, немає нічого такого, що могло б суперечити словам Біблії, так само як і Біблія не суперечить новітнім відкриттям та науковим висновкам, що поповнюють джерело наукових знань ледве не щодня. Конфлікт, здебільшого, постає в тому, що "годує" нас сучасне традиційне християнство.

Так, ми не віримо й ніколи не вірили в переконливість доктрини про існування раю і пекла. Ця доктрина не має геть нічого спільного з християнством. Вона була запозичена колись від прихильників гностичних вчень, а точніше, в другому столітті. Юстин Мученик цілком ясно оповідає про те, що в першому та другому столітті всі християни проходили іспит на віру. У той час, усякого, хто називав себе християнином і затверджував, що після своєї смерті він незмінно потрапить на небеса, засуджували і не зараховували до щирих християн. Адже по своїх переконаннях такі люди не були християнами. Через фізичне воскресіння з мертвих кожне коліно схилиться перед Христом і жодна людина не прийде до Отця крім як через Нього.

Більш докладно про ці аспекти ви зможете прочитати в наступних статтях: Душа (№ 92); Воскресіння мертвих (доречніше було б перекласти як “Воскресіння з мертвих”) (№ 143); Тисячоліття та піднесення (№ 95); а також Боже Місто (№ 180). Про те, що являють собою гностичні доктрини, а також про те, звідки вони виникли, ви можете довідатися зі статей під назвою Ніколаїти (№ 202) та Вегетаріанство й Біблія (№ 183). Безумовно, цікавими в цьому відношенні також для вас виявляться статті під назвою Нефіліми (№ 154), а також Часовий підсумок століття (доречніше було б перекласти як “Хронологія подій століття”) (№ 272).

Суперечки, пов'язані з обрізанням виникли в ранній церкві саме тоді, коли так звана партія (конфесія) елліністів скасувала цей звичай, а конфесія іудаїстів затвердила її (Дії 11:2; 15:1,5; 21:21). Сам Павло був обрізаний і, під тиском іудейського народу, він обрізав Тимофія (Філ. 3:5; Дії 16:3). Він вважав, що, таким чином, людина неначебто стає причетною до людей та носить печатку цього народу, своєрідний знак (Рим. 3:1 та далі). Проте у випадку зі зверненими поганами обрізання не розглядалося як щось обов'язкове чи істотне (Дії 15:19 і далі; порівн. Гал. 5:2-4). Павло розглядав обрізання плоті як щось такі ж нематеріальне як взаємини між дорослою людиною та богом (Рим. 3:30 і т.д.; 4:9 і далі; 1Коринт.7:18 і дав.; Гал. 5:6; 6:12 і дав.; Кіл. 3:11). Закон встановлюється через віру, праведність також досягається через віру. Так усі ті, хто бажає хвалитися тілом, змушують вас обрізуватись, щоб тільки вони не були переслідувані за хреста Христового (Гал. 6:12 і далі). Втім правдиве обрізання має духовний сенс та наповненість. У цьому повчанні Павло проповідує слова Єремії (Єр. 4:4; 6:10; 9:26; порівн. Повтор. Зак. 10:16; 30:6). У будь-яких інших, непередбачених випадках, за інших обставин він допускає, що обрізання можна не робити (Дії 16:3, Гал. 2:1).

Супротивники догмата триєдиного Бога або ж так звана секта аріан цілком поділяли думку тринітаріїв щодо цього. Тринітарії або ж католики захопили владу до своїх рук незабаром після деякого перемир'я та у 590 р. вони заснували Священну Римську Імперію. Євгеній IV офіційно проголосив створення Римської католицької церкви в буллі Кантаті Доміно (4 лютого 1441 року). Він вважав, що вимоги та необхідні церемонії Закону були у свій час скасовані внаслідок пришестя Христа й таїнств Нового Заповіту. Таким чином, Хрищення розглядали як альтернативу обрізанню.

В коптській церкві Хрищення аж ніяк не вважали заміною обрізанню. Коли був уведений звичай хрестити дітей, хлопчиків хрестили у віці сорока днів, а над дівчинками робили цей звичай лише тоді, коли їм виповнювалося вісімдесят днів. Подібна церемонія ясно віддзеркалює той факт, що закон про очищення й обрізання носив загальний характер (ЕРЕ, том 4, стор. 119). Копти складали частину ранньої християнської церкви північної Африки, члени якої походили з Єгипту. Вони відокремилися від так званої православної церкви, це відбулося близько 451 р. Їхня відособленість стала результатом протиріч і різночитань, що виникли на соборі в Константинополі в 381 р. і Халкідоні 451 р. Аргументація коптів досить обоснованна і з це позиції. Так що вони цілком могли бути праві в тім, що никоим образом Хрищення не можна розглядати як альтернативу обрізанню. У той час, як члени коптської церкви запровадили звичай хрестити дітей (в основу цієї традиції лягли розбіжності в очищенні чоловіка / жінки), дітей чоловічої статі все ще обрізали, дотримуючись звичаїв давнього Ізраїлю. Отже, чоловік і обрізання саме по собі розглядалося як розпізнавальний фактор у контексті визначення способів очищення для обох статей. Таким чином, біблійний звичай дотримували та закріпився надалі.

Далай — це монгольське слово, що означає "океан" і Лама — тибетський час означаюче "духовний наставник" і звідси переклад слова звучить як Океан мудрості. Вважають, що він є чотирнадцятим втіленням людини, що був першим Далай Ламою.

Відповідь: Концепція про чакрах являє собою тілесний аспект доктрини буддизму; вчення про чакрах уплинуло на секти, що розвилися з надр буддизму. Біблія нічого не говорить про їх по тій простій причині, що вони не мають ніякого відношення до порятунку.

Ці крапки можна вимірити за допомогою приладів і пристроїв, що реєструють електромагнітні полючи. Однак вони не мають зовсім ніякого відношення до задуму порятунку та тіла Христа.

Відповідь: Питання про зцілення варто трактувати як питання віри. Зцілення, про яке ви говорите, є частиною індуїських та буддійських культових систем.

Як довго ж ви матимете двох у собі. Якщо Яхве є Богом вашим, йдіть за Ним, якщо ж Ваалеві вклоняєтеся, ходіть за ним.

Відповідь: Індуїзм являє собою політеїстичну доктрину, Екуменізм якої виявляється лише в тім змісті, що ця релігія акумулює в одному пантеоні іншу політеїстичну структуру, оскільки індуїзм вважає політеїзм прийнятною доктриною. Він дуже нетерпимо ставиться до тих релігій, що не поділяють подібну космологію.

Ось чому індуїзм становить для християнства несприятливу атмосферу; індуїзм займає досить ворожу позицію стосовно християнства. Буддизм зародився в Індії, де суспільство було жорстко поділене на касти. Власне, касти головним чином і характеризували індуїзм. Мусульмани прийшли в Індію як завойовники і навмисне нав'язали свою релігію. Поділ на класи в Індії і гострий класовий антагонізм стали причиною релігійних конфліктів і суперечок, що, у кінцевому рахунку, приведуть до ядерної війни. Цю релігію аж ніяк не можна розглядати як екуменічну.

Відповідь: Ваш лектор, напевно індус з обмеженим кругозором. Ученими істориками було встановлено, що основою для написання Клунь Веди, послужили аріанські міфи про Буття, що були привезені в Індію в 1000 р. до н.е.

До того всього, ідея про триєдиного Бога прийшла в Індію близько 1700 р. до н.е. з Ассирії в той час, коли Ізраїль і патріархи знаходилися ще в Єгипті. Див.: Вольперт "Новітня історія Індії". До того ж, датувати Біблію 600 р. до н.е., лише на підставі непідтвердженого припущення про запозичення було б украй безглуздо. Аби детальніше дізнатися про даного питання дивитеся статтю Біблія (№ 164). В ній ви зможете знайти майже усе щодо хронології подій, що мають відношення до Святого Письма. Та наприкінці варто зазначити, що індуїстські божества — то є міфічні персонажі, що були запозичені з халдейських/єврейських текстів, пронизаних культами поклоніння предкам. Ці аспекти знайшли свій розгляд у рамках теми "Містицизм" у главах 1, 6, 7, 8 і 9 за наступною адресою в інтернеті: www.ccg.org.

Відповідь: Тисячі років тому людина перестала дотримуватися свят Бога, він придумав і розвив нову релігію й інші свята Бога. Віра, що снизошла від Бога, була спрямована створення загального блага, і під час цих свят люди відпочивали і набиралися духовних сил.

Коли аріяни захопили Індію (це случилося в 1000 р. до н.е.), вони принесли із собою і теологічними доктринами, що по-своєму пояснюють створення людини з погляду релігії, що виникла на Близькому Схід. Згодом вони заклали основи санскриту і культури, що розвилася з нього. Створений у такий спосіб мова була частково запозичена із семітської і халдейської мов.

Бог був найдавнішим "діючим обличчям" у рамках успадкованих традицій поклоніння предкам. Шеба і Шива стали верховними индуистскими божествами. Ний і Ну одержали ім'я Сери Ну, бога чи грошей багатства. Нефіліми стали раксасами.

Звідси початку розвиватися концепція, що відбиває суть культів занепалого чи сонму демонів у жіночому обличчі, ракшани. Вони споконвічно були чи демонами бісами в жіночому обличчі, деревними духами. Потім, будучи баталами, вони придбали риси, що зріднили їхній з йогининами чи духами скель в анімізмі, також як і банасати. Чунгу — ще одне бесівське дерево, що було запозичено від більш примітивних племен в індійському анімізмі.

Свята, що з'явилися на честь подібних анімістичних і сурогатних обрядів споконвічно служили заміною перших, найдавніших свят, що Господь дав Наби Ну чи Ною, коли земля наповнилося від діянь рук їх. Усі ці обряди вторинні; їх практикували як духовну підтримку, заміну первісних давніх, щирих свят, від яких відмовилися аріяни ще задовго до того, як вони вторглись в Індію і заснували индуистские касти і релігію.

А зараз — відповідь на другу частину вашого питання.

Походження Раксаса досить докладно висвітлене в статті під назвою Нефіліми (№ 154). Детальні відомості щодо давнього аріанського календаря ви зможете знайти в статті під назвою Календар Бога (№ 156).

Мовні групи складають обумовлюють самобутній культурний шар уральських і алтайських народів, що коштують на одній етнічній платформі з угро-фінами, угорцями/мадярами, вогулами і мансами, манху / тунгусами, манхуріанами, монголами, давніми корейцями та японцями. Ці народи мігрували в Північну Америку з американськими індіанцями. Вони створили основу анімістичних вірувань, що надалі вплинули на махаяну (один із двох основних напрямків буддизму, т.зв. північний буддизм: прим. перекл.)

Ідейна основа шаманства чудово висвітлена в роботі Мірчі Еліада. Роботу пронизує фундаментальна, глибока ідея про те, що все добро і зло походить від духів, з якими можуть упоратись лише шамани. Цей висновок можна екстраполювати і на північноамериканських індіанців і цілителів, що мають саме пряме безпосереднє відношення до шаманства в Азію та, безумовно, поринає до його коренів. Слово "шаманізувати" "Shamanize" як неперехідне дієслово означає "наспівувати шаманські мотиви", а як перехідне дієслово "вселяти, насаджувати людині шаманські вірування" (Оксфордський універсальний словник).

Китайці визнавали шаманів, однак, вони, згідно пророцтва, вважали що ці люди одержимі Шеном. На загальну думку, ці люди були брехунами. Існує думка, що слово "шень" має халдейську етимологію; саме від нього відбувається арабське слово "джин", що означає "дух" або ж "демон".

Відповідь: Усе це дуже нагадує традицію, початок якій поклали колись єзуїти під впливом традицій ранньої католицької церкви. Однозначно можна було б сказати, що це свято аж ніяк не міг мати щось спільне з ісламською течією хью хью або ж прихильниками суботи, що зайняли прийшли на їхнє місце.

Свято, про яке ви говорите, бере свій початок у культах поклоніння предкам. Весняні й осінні жертвоприносини на честь предків чинили біля могил. Церемонія відбувалася поруч "Таблиці покійних" у день свята, що відзначалося з певною періодичністю.

Спочатку ці свята відзначалися в день першої, третьої і п'ятнадцятої повні, свята в день "Clear-Brigh" (який приходився, напевне, на шосте квітня); п'ятий день п'ятого місяця, п'ятнадцятий день сьомого місяця; п'ятнадцятий день восьмого місяця; перший день десятого місяця; останній день року; також відзначалися особливі урочисті випадки, як те весілля і т.д. (ЕРЕ, том 3, стор. 731).

На п'ятнадцятий день сьомого місяця доводилося особливе свято, яке відоме історії під назвою "голодні примари". Згідно з повір'ям головними міфічними діючими особами на цьому святі вважали духів, у яких не було нащадків, котрі могли б принести духам жертву. Відповідно до звичаю, у такому випадку приношення роблять спільно, тобто всі люди беруть участь у цьому дійстві, тому що кожний прагне виявити свою щедрість і великодушність. У цьому обряді жертвоприносин є певний внутрішній культовий мотив; так, учасники цього дійства прагнуть догодити сиротливим духам. В іншому випадку, духи можуть прогніватися, а це, безумовно, спричинить цілу низку небажаних наслідків.

Концепція щодо очищення (чистилище) могла з'явитися не раніше римської католицької церкви, а точніше, під верховенством членів єзуїтського ордена. Як правило, прояснені вченням Конфуція китайці відкидали дієвість і теологічну виправданість подібних жертв. Більш того, великий мислитель та аналітик дванадцятого століття взагалі ставив під сумнів існування духів. Прихильники суботи і хью хью (Hue Hue and Sabbatarians) вірили у воскресіння з мертвих, але заперечували існування духів.

Очевидно, подібні тенденції беруть свій початок у ранньому шаманстві, оскільки серед японських шаманів існує певне переконання щодо місяця мертвих. Імовірно, ця концепція була нав'язана згодом деякими представниками ордена єзуїтів; звідси походить доктрина про чистилище, про яку ви згадали у вашому питанні.

Відповідь: Масонство являє собою релігію, у якої відзначають два напрямки: культи жителів Йорка і Шотландії. Деякі масонські ложі з числа європейських не знаходяться в дружніх відносинах з англомовними ложами. Існує ієрархія з тридцяти трьох ступіней, у яких можуть знайти собі місце представники будь-якої масонської ложі.

Існує дві ложі — червона та синя. Блакитна ложа — це найбільш поширена форма конфесіонального співробітництва, багато людей зовсім не вступають до червоної ложі. Остання ж являє собою ієрархію секретів; це означає, що чим у більшу кількість секретів ви присвячені, тим вищу позицію в ієрархії ви посідаєте. На вищих рівнях ця ієрархія набуває обрисів релігії. На цю тему написана величезна безліч книг.

Відповідь: Релігії, про які ви говорите, беруть свій початок від сонячних культів. Мітраїзм являє собою релігію, у центрі якої знаходиться чоловіче божество Мітра, головний об'єкт поклоніння в культах сонця. Народ поклонявся богу сонця Елагабалові (sol invictus Elagabal). Жінки брали участь у містеріях Ісіс, а також Аттіса й Адоніса, і в такий спосіб висловлювали свою причетність до сонячних культів. Більша частина цих культів має відношення до ассиро-вавилонських вірувань, в основі яких лежить поганство та шаманство.

Відповідь: Доктрина про церкву адвентистів сьомого дня до 1978 р. полягала в тім, що Христос був Великим Ангелом Старого Заповіту, що з'явився світу як Михаїло. Див. статті Ангел ЯХВХ (№ 24), а також Преіснування Ісуса Христа (№ 243).

Відповідь: Перст Ашират є культовим символом ассірійських та вавілонських віровчень із властивою йому хронологією. Ця система набула чималої популярності в Єгипті; відтепер там почали практикувати містичні культи Осіріса, Ісис і Хоруса, що, певною мірою, аналогічні божествам у рамках культової великодньої системи Вааля. У цьому контексті міститься згадування про півмісяць; півмісяць став символом богині Ашират або ж Іштар. Цей символ сам по собі нагадував ніготь пальця, що вказує на служителів Великодня або ж богині Ашират. Цей символ згодом посів своє чільне місце в поганській символіці; його використовували як визначник часу, своєрідний часовий орієнтир, як ми побачимо з пояснень, що стосується цієї теми.

Щодо півмісяця існує незаперечний доказ, заснований на спостереженнях і дослідженнях життя народів Близького Сходу, а також Іудеї. Виходячи з результатів цих досліджень ми можемо зробити цілком обґрунтований висновок, що півмісяць як культова реалія походить від поганських культових систем, що дали себе знати після падіння Храму. Нині ж зверніть увагу на цитату. Нижче поданий уривок наводиться з книги Еріха Церена Півмісяць та Бик, сторінка 190. Телль Танаек (Tell Tа'аnnек) був ексгумований у 1901 р. за наказом Ернста Селліна. У його могилі були виявлені деякі клинчасті знаки, серед яких учені розпізнали букви імені царя Таанака та одну букву (символ), що означає ім'я Іштаряшар.

У наведеному нижче уривку були слова одного єгипетського генерала:

"Усе, що чуєш ти, пиши мені так, щоб я міг зрозуміти слова твої. Якщо перст Ашират указує шлях, нехай буде так і я підкорюся волі її. Ти ж бо дай мені взнаки, коли незабаром побачиш знамення її й додай до своєї доповіді всі деталі справи".

"Яким чином Ашират ПОКАЗУЄ свій перст? Ашират подібна за своєю сутністю до Іштар та Інаннії. Спостерігається подібність культових реалій (перста), досить поширеною та, навіть, популярною була думка про те, що цей перст можна спостерігати в небі, де він ставав видимим та набував форми півмісяця. Це трапляється зазвичай наприкінці місяця. Відповідно, лист єгипетського генерала вказує нам на дату його написання. Коли півмісяць наближається до Венери, цар або ж фараон чекає на рапорт (доповідь)". "Це повідомлення, таким чином, показує, що запит про стан справ був звичайною справою. Військові планували свої дії, керуючись устояною, чіткою уявою про періодичність часу".

"Даний лист датований другою половиною другого століття до н.е., тобто на півдорозі між Авраамом та Мойсеєм", сторінка 191. Так ми бачимо, що переважна більшість світових релігійних віровчень так чи інакше пов'язана з вавілонськими містеріями. Ці корені збереглися і понині, так що ми досить чітко можемо їх розрізнити і сьогодні.

Коли ж фараон умирав, гусаків приносили в жертву. Кожного фараона вважали Осірісом. Відповідно до прийнятого та поширеним тоді віруванням, пересічні, звичайні люди зберігали свій статус в межах культу мертвих, а та людина, що вмирала неодмінно вважалася Осірісом відповідним числом. Мати богиня Нат була матір'ю Осіріса. Таким чином, у нас виникає загальна картина культів та взаємозв'язку давніх вірувань з нинішніми традиціями. Богині Ісис та Нефтіс вважалися "живими" богинями, також як і Аннубій та Гір, у той час як боги, що входять до пантеону давньоєгипетських міфологічних персонажів вважалися "мертвими", позаяк вони збігалися біля померлих. Дві богині плакальниці завжди були присутні на жалобній церемонії, щоб ушанувати свої божественною присутністю всіх учасників обряду.

Варіації на цю тему передавалися від покоління до покоління; образи набували різних рис й внаслідок цього згодом матір-богиню почали зображувати в образі гуски. Також вважалося, що лебідь є священним птахом для Апполона. У Європі цей птах символізує те ж саме, та й самих птахів можна віднести до одного й того самого сімейства.

Відповідь: В ассиріології має місце список (перелік), у якому зазначені спеціальні власні назви, імена ассірійських правителів. Список відсортований за хронологічними параметрах, тобто по періодах правління того чи іншого царя. Таким чином, перелік імен еквівалентний хронологічному списку, тобто обчисленим датам.

Відповідь: Ім'я Орев (видання SHD 6157) “'arob” походить від кореня слова, що означає "москіт" і звідси значення дієслова "роїтися"; так, це слово може бути вживаним в значенні “будь-яка комаха або ж рій (юрмище) цих комах. Таким чином, принц Орев може цілком означати “Володар Мух”, яким був бог Екрон.

Відповідь: Так, між Марді Грас та релігією насправді існує певний зв'язок. То є давній карнавал, що має пряме відношення до Масниці. Оліїстий Вівторок походить від давнього свята, що його відзначають у вівторок на масленому тижні (останній день масниці). Споконвічно середа першого тижня великого посту не мала нічого спільного зі святом великого посту, цей день відзначали як жалоба солом'яному опудалу, що його спалювали на масницю. Так, основну культову реалію спалювали, а попіл символізував спалене солом'яне опудало.

Коли з'явилася традиція відзначати поганську паску, свято умираючого бога, після першої неділі великого посту, у понеділок починалася новий піст, що тривав тридцять шість днів (ЕРЕ, ст. Масниця, Вівторок масленого тижні, xi, 477). Після смерті Григорія першого, котрий одержав прізвисько Великий, а також проголошення Священної Римської імперії, попеляста середа набуло “статусу” першого з чотирьох додаткових днів посту, які називалися "caput jejunii." Тиждень цього періоду стосується (має відношення до) карнавалу або ж Марді Грас. Культ масниці завжди був пов’язаний з карнавалами; його розглядали в контексті з терміном "Carniprivium" або ж воскресіння Quinquagesima. Подану культову етимологію вважають актуальною й донині.

На основі звичаїв, що їх практикували в Шотландії, ми можемо судити про зв'язок зі "звичаєм чинити вакханалії", коли на масницю відбувається відлив. Ці ритуали й звичаї входять у рамки святкування різдвяних сатурналій" (ЕРЕ стор. 478). Споконвічно попеляста середа була днем жалоби та плачу, що його чинили вмираючому богові, а також смерті масниці, що символічно зображується в межах ритуального карнавального дійства.

Робота Фрейзера під назвою "Золота парость" рясно оздоблена посиланнями та примітками по темі давніх звичаїв та поширенню культових традицій у Європі див. iv. 2220-221, а також 226 й далі. Звичай святкувати масницю не є давнім (оригінальним) християнським звичаєм, він бере свій початок від поганських звичаїв та традицій, що згодом у другому столітті були запозичені поряд з великодніми культами. Уся ця новостворена система традицій, що вміщала в собі дику суміш поганства та християнства, зуміла перетворитися на щось однорідне та гармонічне лише в сьомому столітті, коли до влади прийшов Григорій.

Попеляста середа не має геть нічого спільного з тим, що несе нам Біблія. Це свято споконвічно служило нагадуванням про смерть і вакханалії масниці. Отже, карнавал являє собою останній день масниці, а вівторок на масниці символізує останній день до того, як на масницю, а точніше, на попелясту середу, спалюють солом'яне опудало. Останнє (опудало) слід розглядати як культову реалію поганів, до якої справжнє християнство не має аж ніякого відношення.

Усі ці свята ведуть своє походження від містичних культів і так чи інакше, мають відношення до культової великодньої системи Вааля. Тема походження цих свят досить докладно висвітлена в статті під назвою Походження Різдва і Великодня (№ 235), а також Золоте теля (№ 222).

Відповідь: З давніх-давен Пінату виготовляли з фігури русалки, хоча й нині ця фігура найчастіше не має нічого спільного з русалкою. У деяких випадках то є шестикінечна зірка. Ця зірка бога походить з того ж джерела, що і русалка. Русалка є символом богині Декрето або ж Кето (Като), що, в культовому сенсі, найточніше відповідає Атаргатисові, якому колись поклонялися та якого вшановували филистимляни, а також культу дракона та поганській великодній системі обрядів та ритуалів Вааля.

Учасники культу Атаргатиса або ж Декрето, якій приписували голубине обличчя, вважали рибу священною. Традиція збирати воду для храму з її басейнів походить саме від цього культу, тож, ми доходимо висновку про те, що святу воду можна також розглядати як культову реалію культової великодньої системи Вааля. Тут кореняться зачатки звичаю їсти рибу в п'ятницю. Адже цього дня помер бог; чи то Аттіс, чи Адоніс або Осіріс, в залежності від того регіону, про який саме йде мова.

Русалку били ціпками, щоб розламати Пінату або ж коробку з насінням так, щоб насіння впали в землю та проросли. Саме з цієї причини нині до Пінати зазвичай кладуть солодощі, замість яких колись за сивої давнини клали справжнє насіння.

Історичні аспекти питань, пов’язаних з цими звичаями і ритуалами, ви можете прочитати в наступних статтях: Походження Різдва та Великодня (№ 235); Піната (№ 276); Давид і Ґоліят (№ 126).

Відповідь: Справді так і є. Йоги тантри справді дотримуються цієї концепції. Цю ідею аж ніяк не можна назвати новою. Сексуальні взаємини складали основу деяких сонячних культів. Традиції пізнавати духовне через плотське пронизує усю великодню систему поганських культів. Подібний підхід до духовного вдосконалення просто суперечить п'ятій заповіді; до того ж, вірність подібним до звичаїв виключає нормальні сімейні взаємини.

Див. наступні статті Закон і п'ята заповідь (№ 258), Закон і сьома заповідь (№ 260), Низка загальних статей по темі: Закон Божий (№ L1).

Відповідь: Справді, цю проблему не можна вирішити так легко. Існує досить давня різьблена робота, зображення Ахрімана, яку розтоптав Ахура Мазда або Ормазд. Це зображення знаходиться в "іранській долині царів" Накш-і Рустам.

Мова йде про зображення царя Ардашира I (224-241 н.е.), фігуру якого зазвичай вирізували з кільцем влади Ормазда. У печатках, що виготовляли за часів правління династії Ахаменідів бога ніколи не зображували у вигляді людини, а сили всесвіту представляли як стихію, так що ці сили зображували у вигляді різних символів. Є фотографії рельєфу Ардашира, що наведені в роботі Ілюстрована енциклопедія міфів, Чорна кішка, на стор. 43.

Більш пізня іпостась зображує Ахрімана в людському вигляді з головним убором, вигнутим у вигляді спирали або ж зигзагоподібно. У пошуках Ардашира були організовані археологічні розкопки та дослідження. Археологічні роботи проводилися в Ірані, а згодом в Кембриджі, де пізніше результати цих досліджень були оброблені; зокрема, була встановлена дата зображень, з яких раніше було зроблено фотографії зображень Ахрімана й Ахура Мазда.

Відповідь: Наскільки ми розуміємо, в ви маєте на увазі претеристську концепцію повернення (другого пришестя) Христа; ця доктрина ще жива та, отже, багато людей і досі вірять у неї. Твердження про те, що він повернувся в 70 р. н. е. — абсурдне. До того ж, слід зазначити, що свідки Ієгови також мають собі напрочуд незвичайну уяву про цю доктрину та почали її тлумачити криво на свій манер; це сталося 1914 р.

Найбільше хвилювання та занепокоєння викликає твердження церковників про те, що Христос панує над світом в особі римської католицької церкви; і так, нібито, було завжди з тих самих пір, коли римську католицьку церкву було засновано. Дехто вважає, що мова йде про тисячоліття книги Об'явлення 20 попри те, що всі призначені терміни давно минули. Римська католицька церква існувала з 590 по 1850 р. (тобто протягом 1260 років), тож церковники вважали це тисячолітнім правлінням Бога на землі; аніж жити в цей період, ліпше вже віддати перевагу смерті.

Відповідь: Чому ж ми маємо вірити в те, що написано в цих книгах? У чому полягає основна цінність Біблії? А як же, до речі, Гіта та інші тексти? Почнімо один по одному. Бог створив землю та небо. Він створив також людину. Його творіння має певну мету. Якби все, що існує, було створено без будь-якої мети, вийшло б, що Бог вчинив із власної примхи. Не можна не погодитися з тим, що ми в галактиці Чумацького Шляху не більше, ніж звичайна прикраса всесвіту. Ми не віримо в це, й наші предки також ніколи в це не вірили.

Бог має мораль та певні етичні зобов'язання оголосити свою волю і "правові норми", згідно яким ми всі будемо засуджені. У противному разі він був би диктатором або ж деспотом та визнавав би вплив людей. Крім того, закон має бути заснований на якихось інших критеріях, ніж просто примха каприз творця всього, що існує. Якби він видав своє рішення, керуючись лише власною примхою, він був би черговим тираном.

З усіх теологічних джерел, які ми нині маємо, Біблія є найбільш достовірним джерелом, що якнайточніше за будь-які інші погодиться з історичними відомостями, що їх отримали науковці. До того ж, ця книга має чудову позитивну енергетику. Бог об’явив людям свою Волю через своїх служителів і пророків. Ми маємо докази щодо того, що божественна воля насправді виконується і насправді збувається те, що колись передвіщали біблійні пророки.

Біблія має одне правило, згідно з яким всі пророцтва не повинні суперечити Закону та Свідченню Ісуса Христа (Іс. 8:20). Усі біблійні книги були оголошені пророцтвами; вони здобули визнання й були схвалені як божественне писання тіла Ізраїлева та духівництва. Ндобитність біблійної етимології прийняли всі церкви, навіть ті, котрі відкидають Закон Божий та вважають, що сьогодні він утратив свою актуальність.

Книги, подібні до "Свята Кров" та "Чаша Грааля" не можуть претендувати на те, щоб їх вважали божественними або ж приписували їхнє авторство Богу. У цих книгах немає того, що проголошується в законі, так що ці твори аж ніяк не можна назвати причетними до закону або ж творами, що будь-як стосуються Святого Письма. Таким чином, ці книги недостатньо авторитетні, аби їх вважали богонатхненним вченням, подібно до того, як апостоли Нового Заповіту пояснюють зв'язок цієї частини Біблії та правдивість цієї частини.

Читаючи книги, подібні до цих, необхідно якнайретельніше зважати на кожну думку, кожен висновок, аргументацію та зіставляти її з відомостями з Біблії. І ви можете не тільки приймати їх, але ж і відкидати, оскільки автори подібних книг не тільки вільно поводяться з біблійним змістом — вони висловлюють судження, що аж ніяк не витримують критики з боку, хто добре знається на Божому намірі. Той же самий критерій правдивості можна застосовувати стосовно Корана, так само як і до інших праць (творів) на цю тему.

Якщо ми подивимося з погляду цього “стандарту” на те, що говорить нам священна книга всіх мусульман Коран, то ми, звичайно ж, не зможемо погодитися з представниками мусульманського духівництва, котрі часто-густо стверджують, що Біблія аж ніяк не суперечить Корану. Як би там вже не було, але якби ми насправді пішли цим шляхом, те ця дорога неминуче привела б нас до омани та серйозних помилок.

Саме тому всі праці (трактати, статті), що виходять до друку, ми (наша церква) піддаємо ретельному дослідженню та критичному розбору. Так у випадку виявлення будь-яких невідповідностей роботу редагують та негайно піддають необхідної корекції. Якщо в текстах статей, автором яких є члени нашої церкви ви знайдете щось, що суперечить Закону Божому та Свідченню Ісуса Христа, а також пророцтвам, будь ласка, повідомити про це нас, якщо вас це не обтяжить, аби ми змогли внести необхідні виправлення та інші зміни. Ми обов’язково візьмемо до уваги ваші примітки та спостереження будуть цілком слушні, якщо ви поясните, в чому саме полягає помилка, ми підтвердимо вашу думку та погодимося з нею. Ми з радістю прислухаємося до думки людини, яка на компетентному рівні зможе пояснити нам суть неточності чи інших огріхів у наших роботах.

Відповідь: Яків, єпископ Єрусалимський та брат Ісуса Христа загинув смертю мученика в 63 р. н. е. Його спадкоємцем став його ж двоюрідний брат Симеон, син Марії Хлодвига. Імовірність того, що тіла родичів Христових можуть знаходитися на території Галичини, дорівнює нулю.

Яків був великим святим (первосвящеником) Галичини; саме за його указом іспанці стали виганяти мусульман зі своєї країни. Хронологічна послідовність подій, що супроводжують присвяту св. Якова в духовний сан в м. Компостелла, може бути віднесена до більш пізнього періоду. Більш того, не тут він здобув цей сан. Церемонія присвяти відбувалася в двох місцях: спочатку в Леоні, провінції Леон, а потім в Уклі, що в Кастилії.

Лицарі Сант-Яго мали наділи в обох королівствах, але король Фердінанд II Кастильский та Альфонс VIII Кастильский винесли рішення, відповідно до якого місце присвяти в духовний сан повинне відбуватися не інакше, як у тім місці, де розташовані їхні маєтки. Затяжній суперечці був покладений кінець лише в 1230 м, коли король Фердинанд III об'єднав обидві корони. Тоді дядько Куенса здобув верховенство над іспанською церквою.

Вони ретельно оберігали та захищали усипальницю св. Якова. Необхідність зведення (збудування) гробниць для великих святих та релігійна нетерпимість, що служила характерною рисою іспанських вій, обумовила розвиток ідеї про те, що Іспанія неначебто є місцем поховання великомученика, святого Якова. Ця ідея також мала своє логічне обґрунтування.

Відповідь: Дотепер існувала лише одна раса — людська; нині ми маємо достовірні та незаперечні докази аби підтвердити цей факт. Монстр расизму тепер може спокійно відпочити лише тому, що людству загрожує ще один, більш страшний ворог, що зазіхає на волю людини. Генетичні дефекти родин та навіть племен можуть бути виокремленні та відособлені, отже навіть нормальні родини людей мають відчувати небезпеку принципово можливого знищення.

Складання генетичної карти людської геноми надихне друге життя в книгу Буття. Тепер цілком ясним та зрозумілим стає сенс висловлювання про те, що всі ми станемо елохімами та уподібнимося до нього. Саме тому Вавилон був зруйнований, та відбулося змішання всіх мов під час будівництва знаменитої вежі.

Відповідь: Герму попервах не вважали батьком церкви, ніхто навіть і гадки такої не мав. Про нього мимохіть згадували отці антинікейці в зв'язку з його релігійними поглядами. Ця людина також відома історикам як Герма Трисмегістус. Існувала думка про те, що він є п'ятим Гермою або ж Гермою Меркурієм, що вбив Аргуса та згодом втік до Єгипту. Єгиптяни прозвали його Тхот; відтепер вони почали називати перший місяць їхнього календаря на честь цієї людини. Згідно з нашим календарем цей (єгипетський) місяць підпадає під вересень.

Він заснував місто під назвою Гермополіс, побудував свій храм у Фенеї. В Єгипті він сповідав монотеїстичне вчення про безіменного бога. Про нього (Герму) згадується у творах отців антинікейців у томах 1:289; VII: 15, 210, 215. Другим Гермою був Мессаліан або ж Єстафіан. Єпіфаній говорить нам, що його секта була заснована за часів Констанції, втім Феодорет затверджує, що вона була організована за часів Валентіана.

Це є цілком природнім для історії розвитку традиційних відгалужень християнства. Проте не можна забувати, що саме адепти християнських культів знищували всіх тих, хто не хотів бачити в релігії апарат політичного придушення. Більш докладно про сутність культу та закономірності цього явища ви зможете довідатися зі статті за назвою Ментальність Поклоніння (доречніше було б перекласти як "Особливості релігійного поклоніння") (№ 74). Гоніння на церкви, що дотримували суботи, також були частиною недільного культу, під владою якого опинилася більша частина християнських конфесій. Див. статті за назвою Роль четвертої заповіді в історичних Церквах Бога, що дотримувалися суботи (№ 170).

Так, одна релігійна група в Уганді не дуже давно відкололася від Римської Католицької Церкви і, здогадно, заявила про те, що вони мають намір відновити закон Божий. Потім члени цієї групи замкнулися в будинку церкви і заколотили двері цвяхами, й після цього підпалили його. Нажаль було б невірним сказати, що цей випадок одиничний.

Так, культ Вейко придбав репутацію, щонайменше, дивного культу, однак на наш погляд йдеться про якісь вкрай незрозумілі речі, що схвилювали багатьох американців. Протягом багатьох століть "традиційні" християни вживають самі вишукані та витончені методи розправи й придушення малих груп, що розходяться з ними в думках з питань віри. Прикладом цьому може стати книга за назвою Прихильники Суботи в Трансільванії (ХЦБ Паблішинг 1998.)

Відповідь: Документ Р — найбільш рання з відомих копій церковного символу, що став основою для написання апостольського символу віри, а точніше сказати — підробленого символу, оскільки цей документ аж ніяк не стосується до життя апостолів.

Герберт Терстон (Thurston) навів зміст цього документа у своїй статті, що її можна побачити в Католицькій Енциклопедії. У цьому виданні ви знайдете цілу статтю, що присвячена символу віри. В ній ясно відбита сутність римської церкви та надано оцінку ситуації, в якій опинилася церква в другому столітті. Вона (церква) в ті часи ще не називала себе католицькою, а іменувала себе священною церквою. Її учасники розділяли погляди унітаріїв, що відводили Христу лише другорядну роль. Учасники ж цієї церкви вірили в прийдешнє воскресіння з мертвих. Наскільки ми можемо судити з більш пізніх праць Тертулліана, Святий Дух був проявом сили Господа, а не людиною.

У Європі існувало близько 15000 концтаборів. Від євреїв нам не вдалося отримати необхідних відомостей, щоб відтворити історичне полотно Голокоста.

Справжня мета цього жахаючого "заходу" полягала в тому, щоб позбутися всіх тих, хто не поділяв погляди та ідеологію прихильників догмата триєдиного Бога, й особливо, прихильників суботи в Європі. Ця спроба знищення була результатом спільних зусиль римських католиків та лютеран. Тоді було знищено близько 18 мільйонів чоловік. Для здійснення такого грандіозного задуму знадобилося тісне співробітництво членів католицької та лютеранської конфесій. Перший концтабір було створено та "здано до експлуатації" за активного сприяння лютеранської церкви в грудні 1932 р. І це відбулося за десять років до початку періоду Голокоста, що тривав 1942 по 1945 р.

Це нагадує історію про комісію з Істини та Примирення в Південній Африці. Без істини не може бути примирення. Якщо римська католицька церква не зізнається у своїх злочинах, якщо ця релігійна система не визнає своїх коренів та походження, у цьому світі ніколи не наступить повне покаяння.

Йдеться не тільки про Голокост, хронологія подій якого виміряється трирічним періодом, що зворушив Європу. Легко бачити, до яких жахаючих наслідків призвели каральні дії в Африці на початку цього століття. Але, незважаючи на це, інквізиція почала винищувати інакомислячих людей ще багато століть тому.

Див. статті за назвами Війни між тринітаріями та унітаріями (№ 268). Також дуже примітна що до цієї теми стаття за назвою Роль четвертої заповіді в Історичних Церквах Бога, що дотримувалися суботи (№ 170).

Ми повинні повернутися до живого Бога в молитвах та пості й покаятися за наші гріхи, а також за ту єресь, що ми в неї колись впали та за поклоніння ідолам. Перш ніж ми станемо на шлях правдивий й станемо неухильно дотримуватися другої великої заповіді, ми повинні як слід розібратися в першій заповіді та навчитися дотримуватися її. Але для цього нам потрібно навчитися любити істину і розвивати щире почуття любити всіх людей.

Якщо ж ми не любимо ближнього, котрого бачимо, як же ми можемо любити Бога, якого ми не бачимо? Ви зробили перший невірний крок по довгій стежці відновлення.

Відповідь: У шотландців ті ж самі етнічні корені, що й в ірландців. Це має на увазі той факт, що шотландці це прямі нащадки кельтів. Якщо ми відійдемо один крок від Іспанії, то дуже ймовірно, що знайдемо етнокультурні корені кельтів у Грузії й інших кавказьких регіонах.

Слово Іберія (порівн. лат. Iberi), тобто країна Іберія, походить від грецького слова Іберес (Iberes), що вживали як назви двох народів. Одне ім'я вживалася як назва народу, що жив в Іспанії, а інші іберійці, вихідці з Азії та жили неподалік від Кавказу.

Годельянці (Godelians) були дітьми Іафета, але ім'я Ібери (Iberi), напевне, має грецьку етимологію, однак у цьому слові вбачаються також і семітські корені. У Біблії народ, що населяє Іспанію одержав назву годеліан, синів Годолії. Цих іберійців вважають предками басків.

Найбільш віддалене місце, де ми змогли б знайти останки цих давніх нардів, розташована в області Урумги в тянь-шаньському та уйгурському автономному окрузі (Ксинджан Уйгур Зишику) на північному заході Китаю.

Їхні мумії були знайдені поруч з їх одягом і іншим ритуальним приладдям, яке виявилися непошкодженими. Ці люди носили сині та сірі мисливські тартани вже за тих часів: також вони носили картаті тартани з чорними, червоними та білими смугами. Ці люди сягали шести футів шести дюймів заввишки. Що ж до жінок, то їхній зріст був шість футів заввишки. Всі жінки мали блакитні очі та світле волосся.

Знавець тканин написав книгу під назвою "Мумії Урумки". У цій книзі докладно оповідується про те, який саме одяг носили ці люди, до книги були додані фотографії мумій. Китайці знайшли останки та розпочали дослідницькі роботи, що тривали досить довго, поки цією справою не зацікавилася одна людина, яка згодом залучила до цієї справи низку академіків. На жаль, вони насамперед прагнули розголосити цю справу та створити сенсацію.

Відповідь: Цей термін вживали греки як назву для кельтських народів, що розселилися на півночі або ж "над північним (тобто вітром)". За деякими відомостями вони мешкали на північному острові, таким чином, мова йде саме про Британію.

Греки, що сповідують філософію як спосіб звільнитися колеса переродження, знали про кельтів та, більш того, передали свій світогляд цьому народові. Кельти успадкували грецьку філософію та ще довго не могли здихатися її протягом першого тисячоліття до н.е.

Історія кельтського народу висвітлена недостатньо докладно, проте ми ретельно працюємо в цьому напрямку. Див. наступні статті: Війни між тринітаріями та унітаріями (№ 268), Хрест: його походження і значення (№ 039), а також Золоте теля (№ 222). До того ж раджу вам обов'язково звернути увагу на сайт в інтернеті www.Abrahams-Legacy.org.

Відповідь: Гіпотеза щодо гайа набула розвитку, здебільшого, з філософської теорії наступників Парменіда, давньогрецького філософа, засновника елейської школи. Платон згодом розвинув цю теорію, про що ви можете прочитати в роботі під назвою Коментарі Прокла до елейських поглядів Платона.

Теорія про матір богині Іди, матері землі має пантеїстичну основу, що веде своє походження від шаманства та анімістичних вірувань. Нині ця теорія набула подальшого розвитку та перетворилася на теологію безупинного. Теологи школи в Кіото, засновниками якої стали Хартсхорн та Уайтхед, додали чималих зусиль аби адаптувати цю теорію та надати їй довершеного вигляду.

Новомодні теологічні віяння нового століття прагнуть спростувати постулат про створення всього, що існує з волі Отця та Єдиного Бога. Прихильники цих теорій мають на меті створити іншу пантеїстичну іманентну систему. То є давня облуда, що корениться у невірному судженні, як з погляду філософії, так і теології. Теорії найрізноманітніші; вони варіюються від гіпотези про великий вибух до тих припущень, які ми можемо чути від Хокінга та, напевне, Пенроуза.

Відповідь: Слово Тара має ірландську етимологію; воно стосується Священного Пагорба Тара, що знаходиться в Ірландії. Там також можна знайти камінь, який відомий під назвою "стовп Якова". Говорять, що цей камінь був привезений до Ірландію з Віфлієму через Єгипет і Іспанію прибл. у 700 р. до н.е. та встановлений на кельтських теренах. Слово "тара" (видання SHD 8652) в значенні "швейцар, воротар" також походить звідси.

Поруч із цим каменем коронували претендентів на престол; це ввійшло в традицію з тих часів. Згодом, за деякими відомостями, камінь був повезений з того місця і доставлений у Скоун (Шотландія) Фергусом, коли він зійшов на шотландський престол. Історична хронологія невірна. Насправді ж, камінь був доставлений у Вестмінстерське абатство королем Едуардом I в 1297 р.

Усіх майбутніх королів і королев Англії коронували в каменю з тих самих пір. Вважалося, що цей камінь накладає печатку щирих царів Ізраїльських. Нещодавно камінь був знову відвезений у Шотландію.

"Тара" також має відношення до східного культу богині Тара, про яке ви можете прочитати в роботі Коксу, Містицизм, ХЦБ, 2001 р.

Відповідь: Теорія хаосу заснована на допущенні про те, що у всесвіті немає нічого впорядкованого. Всесвіт активно взаємодіє з елементами, що входять до нього скоріше на реактивній основі, ніж намагається повернутися на колишнє, встановлене місце в рамках будь-якої впорядкованої системи. Якщо порядку не видно, то це аж ніяк не означає, що його немає, його просто важко визначити або ж розпізнати. Ця теорія неодмінно передбачає атеїзм; вона зовсім виключає Бога, котрий зміг би впорядкувати матерію, що рухається хаотично. Таким чином, прихильники цієї теорії не мають рацію.

З цього ми можемо дістати певну мораль, яка полягає в наступному: те, що доцільно є етичним. Не існує абсолютних моральних цінностей. Ми маємо науку та низку законів, що випливають з універсальної впорядкованості. Закони термодинаміки в цьому відношенні можуть служити відмінною ілюстрацією до цих умовиводів.

Більш докладну інформацію щодо порушеної вами теми ви зможете почерпнути зі статті під назвою Створення: від антропоморфної теології до теоморфної антропології (B5). З критикою теорії хаосу виступали у своїх роботах такі вчені як Хокінг та Пенроуз.

Філософія причинної обумовленості також розглядає певні аспекти цієї проблеми або ж торкається їх. Причинно-наслідковий зв'язок передбачає категорію однини, як можна бачити зі створення. Все, що існує, не зміняє одне іншого, не настає одне за іншим та, втім, звичайно, не хаотично стосовно одне іншого. З результатів спостереження розпаду До-мезонів легко бачити, що ця теорія не є переконливою. Див. також "Створення" (там же). Також, збірка творів по темі фазового простору; у цій праці ви можете прочитати наступне: "Лише дурень говорить, що в його серці немає Бога".

Відповідь: Це поняття походить із міста Торонто, що в Канаді. Головними діючими особами цієї історії стали люди, що доводять себе до стану істерії під час здійснення культових служб, легко впадають у стан екстазу тощо. Ця секта сповідає одну з доктрин п'ятидесятників, згідно з якою церемоніал богослужіння неодмінно має супроводжуватися бурмотанням безглуздих, невиразних фраз та іншою подібною нісенітницею.

Відповідь: Так, це питання становить величезний інтерес. Зіузудра є шумерською формою імені того, хто побудував ковчег. "Поема про Гільгамеша" оповідує нам месопотамську версію цих подій (потопу). "Утнапіштім" (що означає "далекий"). Греки називали ту ж людину "Хізутрус" ("Xisouthros"). Всі ці історії є варіаціями на тему потопу, коли Ной побудував свій ковчег.

У тім шумерському тексті, про яке ви говорите, Зіузудра падає долілиць перед Ану та Енхілом — шумерськими божествами. Цей текст також додає створенню епічний характер, у ньому зображене створення "чорноголових людей" (термін, що вживався стосовно вавилонян, а також до китайців у шумерських текстах, звідси значення слова "чернь"). Повідомляється, що люди були створені раніш, ніж тварини. Потоп тривав сім днів, так що в результаті затопленими виявилися п'ять культурних центрів землі, що понесли кару богів.

Усі ці версії про потоп можна розглядати як більш-менш адаптовані оповідання про потоп.