Єдиний істинний Бог…Бог чому Бог, для Бога є безліч імен, під якими припускається множинна сутність-Елохім/Елоах-Елохім-Скільки існує Елохім (ів) -Яхве/Яхве Сонму- видання SHD 3068/3069-дві різних сутності-погляд Бога на поняття "гріха" - Бог та Його Закон

Закон…Дві кам'яні таблиці-6 та 4 або 5 та 5-перша Заповідь-Субота-Читання закону Суспільство: Бруд до заходу-не торкайтеся дружини-дітородіння-одяг і т. д.- Клятва - Побиття малюків-смертне покарання-татуювання-не будьте винні нікому-азартні ігри Закони Їжі: Гриби-Інші продукти-свинина, риба-споживання м'яса - Їжа та десять заповідей Десятина та приношення: 3 чи 7 приношення-срібла як викупу-не бери Божого

Єгошуа (Навин)…життя Навина-12 скель/12 апостолів-2 зрадники

Рут…Родич Руті

1Самуїлова…1Самуїлова 1:6-1Цар 17:40-Давид

1Царів…1Царів розділ 6

2Царів…2Царів розділ 2

Естер…Естер 9:13 Судові Нюрнберзькі процеси

Йов…7синів 3 дочки - Йов із книги Буття 46:13

Псалми…Псалми 82-псалми 187

Екклизіяст…Eккл. 7:1-дні народження

Ісая…Іс. 19:23-пост-ис. 65:1-6;-65:17-25;-26:14;-43:17;-1:29

Єзекіїль…Єзек. 46:20;-26:21;-Храм Єзекіїля-Єзек. 20:37-38

Даниїл…Дан. 12:1-2;-2:43;-7:9-10;-Даниїл і 3 у левиному рові

Осія…Ос. 2:15

Йоіль…Йоіль 2:23;-2:28-31

Михей…Мих. 6:4;-5:5

Захарія…Зах. 14:16-19

***********************************

Відповідь: Написано — лише дурень щиро вважає в глибині душі, що Бога немає. Усе існуюче необхідно передбачає присутність Бога, його повсюдність: це випливає з закону термодинаміки розподілу простору всесвіту та квантової механіки. З точки зору філософії, причинно-наслідковий пов'язок усіх існуючих речей має єдину природу всюдисущого, а не щось, що виникає в якості нового, на додаток до речей, що вже існували до цього. Чому ви схильні вважати, що Бога немає?

Відповідь: Бог знаходиться поза часом та простором. У Біблії досить чітко викарбувана ідея щодо існування лише Одного Правдивого Бога, Якого Ніхто ніколи не бачив. Він є Однороджений Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив був. (Іван 1:18). Він є Єдиний, що має безсмертя, і живе в неприступному світлі, Якого не бачив ніхто із людей, ані бачити не може. (1Тим. 6:16).

Ми підтримуємо загальноприйняту думку про те, що “просторовий поділ всесвіту” виражають числом, помноженим на десять у десятому, сто двадцять третьому ступені. Його не можна записати у звичайній десятеричній системі числення, навіть якби ми взяли всю матерію у всесвіті. Іншими словами, існує крапка відліку, єдина початкова крапка для усього всесвіту.

Тепер нам відомо з загальної теорії відносності, а також з теорії квантової механіки, що пішла пізніше, — основу матерії складає те, що ми називаємо “кварками”.

Спочатку Бог створив царство духу, а потім царство плоті. Більш докладно про це говориться в статтях Як Бог став сім'єю (№ 187), а також Мета створення та Жертва Христа (№ 160). Природа створення і логічна необхідність єдиного причинно-наслідкового пов'язку та неможливість абсолютного створення стала об'єктом розгляду в роботі Створення: Від антроморфної теології до теоморфної антропології (№. B5).

Відповідь: Різні назви Бога обумовлені його численними іпостасями та тією роллю, що Він її відіграв в акті створення світу. До того ж, істота, що належить до сонму ангелів, також може мати ім'я (назву) "Бог" та "Яхве", якщо воно діє в ім'я єдиного істинного Бога. До того ж, “Елоах”— ім'я Бога в однині, а "Елохім" — Його ім'я в множині, що його можна також вживати і стосовно істот-ангелів в однині.

Відповідь: Слово "Бог" у книзі Буття 1:1 апелює до Елоаха; на той момент перший акт створення було вже завершено. Елохім простяг руку Свою. Отже, усюдисущий дух щось і є Елохім. Бог створює і діє як Елохіми, оскільки саме поняття “Елохім” передбачає категорію множини.

Ця ідея про різні іпостасі Бога знайшла своє відображення в книзі Івана 38:4-7. Він (Елохім) вчинив акт створіння, та сини Бога зібралися разом, а Досвітня Зоря заспівала, бо зраділа вона — адже світ був створений. Отже, Елохіми усі робили з волі Єдиного Правдивого Бога (порівн. Іван. 17:3). Було б некоректно ставити питання про те, перед ким стояло завдання спочатку створити світ, це просто означало б спробу відокремити Елохіма від Елоаха. Зверніть увагу на статті Як Бог став сім'єю (№ 187) а також Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174).

Вони зруйнували Содом, адже Господь послав на місто дощ із сірки й огню з неба. Таким чином, було чотири Яхве й Один на Небесах, Той хто пролив вогонь на Содом. Цей Один і є Яхве Сонму. Він послав Месію у світ як законодавця та захисника Ізраїлю. Зверніть увагу також на статті Імена Бога (№ 116); Преіснування Ісуса Христа (№ 243); Ангел ЯХВХ (№ 24); а також Рання теологія Божества (№ 127). Створення світу мало свою мету. Тим часом, Христос мав свою місію в цьому створенні, що йому призначив "Яхве Сонму", він же "Йахови" (порівн. Мета створення і жертва Христа (№ 160).

Відповідь: У тексті послання до євреїв ці розбіжності збережені. Зміна імені Соферім "Яхве" на "Адонай" є основним пунктом аргументу, що стосується голосних звуків від Адонай. Див. коментарі до Словника термінів Стронга 3068 і 3069, що зустрічаються в посланні до євреїв. Там ви знайдете ці розходження. У виданні 3068 вживається термін "Адонай", а в іншім виданні (3069) — "Елохім".

Відповідь: Слово, що перекладається як "Господь" у тексті Повторення Закону позначає "Яхве" (видання SHD 3068) (порівн. Докладний Довідник Біблії Гріна). У Септуагінті не робиться аж ніяких розмежувань між вживанням слова "Куріоз" і воно перекладається таким же чином.

В другому посланні до коринтян, у вірші 6:18, мова йде про "Господа Вседержителя”; у цьому фрагменті не передбачено ніякої різниці. Мають місце розбіжності між сутностями, як у книзі Захарії 2:8-11. "Яхве" послав його, аби врятувати Ізраїль та Єрусалим. Саме "Яхве Сонму". Ці відмінності стають помітним після того, як ми прочитаємо Псалмів 45:6-7 і послання до євреїв 1:8-9 як "Месії".

Відповідь: Ні, то є лише міф, розповсюджений тими людьми, які ніколи уважно не читали Псалмів. Христос промовив слова розпачу по-арамейські; ця мова споріднена з давньоєврейською мовою. Слова, що зірвалися з вуст Ісуса Христа, наведені в Псалмах 22:1. Там же, вірш 22:24, ми можемо прочитати про те, що Господь не погордував і не зневажив страждання убогого, і від нього обличчя Свого не сховав, а почув, як він кликав до Нього!

Усі події, про які розповідається в Псалмах 22, стосуються Месії та того факту, що Христос був розп'ятий. У вірші 24 зазначається буквально наступне:

Відповідь: Бог є святим, досконалим, праведним, він несе добро, та й він є істина. А Його Закон випливає із природи Бога, а не з його примхи. Докладний аналіз цієї теми можна знайти в статті Різниця в Законі (№ 96), а також у статті Любов і Структура Закону (№ 200).

Відповідь: Христос має декілька імен. Він походить від Отця та виконує волі Його, постійно перебуваючи під Його опікою. Бог є Цар над царями та Господь над панами, та все ж таки ми бачимо, як Христос прийде як Цар на царями та Господь над панами під стегном його. Тому слід вклонятися тільки Яхве Сонму та шанувати Його як Всевишнього. Бо ж ім'я отримав як Христос, так і ми.

Відповідь: Ні, ми не можемо поклонятися Сину як Отцеві. У Біблії досить чітко говориться: "Бо Хто освячує, і ті, хто освячується усі від Одного" (Євр. 2:11).

Вчення, згідно з яким Отець та Син є суть один Бог, і йому, принесеному в жертву, і слід поклонятися, є доктриною Аттіса. Її було прийнято (ухвалено) на одному з Соборів. Пізніше, вона ввійшла до християнства у четвертому столітті. "Чи Отець нам усім не один? Хіба Бог не один нас створив?” (Малахій 2:10)?

Христос був створений Всевишнім так само, як і інші сини Бога були створені Господом. Але Ісус був посланий на Землю іншим способом; він був "єдинородним богом", “Однороджений Син, що в лоні Отця, Той сам виявив був” Іван 1:18. Докладний аналіз Видінь Даниїла 2 можна знайти в статтях, що висвітлюють природу Бога: Програма вивчення Біблії (№ B1), а також Як Бог став сім'єю (№ 187).

Відповідь: У першому та другому століттях Церква вважала, що їм був Христос. Так, Юстин Мученик, у листі до римського імператора (близько 150 н.е.) у своїй "Першій Апології" категорично стверджує, що, за найглибшими переконаннях Християнської Церкви, Великим Ангелом Старого Заповіту, що дав Закон Мойсею, був Христос. Про це кажуть доктрини, що їх сповідала Давня Всесвітня Церкви. Див. також в інтернеті за адресою: www.originalcatholicchurch.org.

Протягом століть священики ранньої Церкви, а також прихильники Суботи фактично ототожнювали Христа з архангелом Михаїлм, бо ж у книзі Даниїла зазначалося, що Михайло був Великим Князем, який захищав Ізраїль, та, до того ж, Михаїла ототожнювали з Архангелом. Це переконання лягло в основу теологічного світобачення Адвентистів Сьомого Дня. Вони дотримувалися цієї ідеї, напевне, аж до 1978 р., вважаючи, що Христос був Ангелом Старого Заповіту. У деяких відгалуженнях цієї конфесії й дотепер існує думка про те, що Ангел Старого Заповіту та Архангел Михаїл — то є та ж сама істота. У зв'язку з цим зверніть увагу на статті Ангел ЯХВХ (№ 24); Рання теологія Божества (№ 127); а також Преіснування Ісуса Христа (№ 243).

Відповідь: То був янгол Яхве, що пізніше втілився в Ісуса Христа. Його назвали Яхве, як і двох інших янголів, що прийшли з ним, аби зустріти Авраама, а згодом ці двоє вирушили до Содому, аби зустрітися з Лотом. Після цього вони (Яхве) зруйнували це місто, пославши на нього з Неба дощ із сірки та вогню Божого. Те ж саме Ангели зробили і з містом Гоморою (Буття 19:24). Цим Яхве на Небесах, хто наслав кару на Содом та Гомору, був Яхве або ж Йаховіх Збору. Ці питання освітлені в статтях: Обрані як Елохім (№ 1); Ангел ЯХВХ (№. 24); Імена Бога (№ 116); а також Преіснування Ісуса Христа (№. 243).

Відповідь: Істота, яка захищала Ізраїль в пустелі — то була скеля, тобто Христос. Він же був ангелом Старого Заповіту, що передав Закон Мойсею на горі Сінай. Цей погляд ліг в основу вчення давньої Церкви, і не втрачає своєї актуальності й донині. (пор.: Юстин Мученик, Перша Апологія). Дивитеся статті: Ангел ЯХВХ (№ 24); Рання теологія Божества (№ 127); а також Преіснування Иисуа Христа (№ 243).

У книзі Йова 33:23 розповідається про те, що існувала ціла система, до якої входили тисяча чоловік, здатних викупати гріхи інших людей. Звідси походить термін "міріади"; це слово вживалося стосовно до цих людей (котрі спокутували чужі гріхи) (Об'явл. 19:14). Книга Об'явлення називає цифру в 200 мільйонів вершників, що їхали перед чотирма ангелами на ріці Євфрат. Вони мали намір винищити третину людства (Об'явл. 9:16). Ці істоти (що про них, власне, йдеться) цілком могли бути звичайними людьми, та аж ніяк не небожителями.

Таким чином, ми не можемо бути впевнені в тому, чи насправді це число вірне. Отже, число Синів Божих, котрих іноді іменують Посланниками, складає, відповідно до тексту, 200 мільйонів. Іноді незліченне число цих посланців обчислюється арміями. Напевне, більше людей просто не існувало з часів Адама. Більш докладно ми можемо дізнатися про це, прочитавши статті Боже місто (№ 180). Як би там вже не було, але безсумнівним є той факт, що всі ці люди утворять Живий Храм, Житло Господа та Агнця.

Відповідь: Усі ті, хто належить до небесного табору, є синами Бога. Ті, кого було послано до людей, були посланцями Божими, що їх іменують янголами. Вони мають свою ієрархію: херувими, серафими та поранні зорі. Усі вони є синами Бога. Христос є також одним із них.

Нефіліми походять від тих, хто належав до занепалого сонму. Див. статті Нефіліми (№ 154). Для них немає воскресіння. Демони — це сини Бога, які згрішили. І ми всі також будемо синами Бога. Зверніть увагу на статті Як Бог став сім'єю (№ 187), Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174), а також Обрані як Елохім (№ 1).

Відповідь: До "внутрішнього дорадчого органу" Елохімів входять тридцять істот. До складу цих тридцяти входять двадцять чотири старця, що підкоряються Господові, котрий є Месією. Чотири Живих Істоти є херувимами біля престолу Божого. У них є два старці, що складає одну систему, три системи разом утворять шість більш великих ієрархічних одиниць (легіонів). Бог приглядається з місця оселі Своєї. Отже, загалом, в оселі Бога нашого призначені тридцять небесних істот.

Є також ще й інші істоти, що утворюють раду сімдесятьох. Ця система знайшла своє відображення в Ізраїлі, а також у Кучках та Храмі. Збір, до якої входять двадцять чотири первосвященики та Всевишній, утворював раду старців. Сімдесят плюс два — складають "зовнішній дорадчий орган". Ізраїль був розділений на чотири частини, кожна з який містила в собі дванадцять племен, по троє племен на частину. До того ж, частиною Ізраїлю було духівництво левітів у кучках або на троні (див. Числа 10). Легіони духівництва були призначені на чолі племен. Більш докладно про це можна довідатися зі статті Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174). Подивимося також на статтю Як Бог став сім'єю (№ 187).

Відповідь: Четверо Живих Істот — це помазані херувими хоронителі, котрі стоять перед троном. Двоє з них були на ковчегу, а двоє інших спостерігали за ними. Див. статті Заповітна Арка (назву більш доцільно перекласти як "Ковчег Заповіту Господнього"(№ 196) — прим. перекл.), а також Значення Бачення Єзекіїля (№ 108). У статті Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174) порозумівається роль цих істот.

По суті, ці херувими панують над всесвітом; крім того, вони — хоронителі престолу Господнього. Сатана разом із двома упалими стали заколотниками; на їхнє місце незабаром прийдуть двоє інших Елохімів, призначених Господом. Вони мають вигляд людей, але з головою лева на стіні Храму Єзекіїля на іншій стороні пальми, що є Христос. Двома ж Елохімами, про яких говориться в Біблії, були Авраам (Побут. 23:6 Євр.) та Мойсей (Вих. 7:1). Зверніть увагу на статтю Люцифер: Носій Світла та Досвітня Зоря (більш доцільно перекласти "Князь Пітьми або ж Зоря Порання") (№ 223). Їх підтримують Енох і Ілія. Див. статті Свідчення (№ 135).

Відповідь: Ці (істоти) стежать за тим, як виконується Божа воля. Вони помазані херувими хоронителі, і в храмі Єзекіїля вони є такими. Книга Об'явлення говорить нам про те, що ці херувими знаходяться біля престолу Господнього, і займають ще вищу позицію, ніж двадцять чотири старці. Про це ми можемо довідатися з книги Єзекіїля, глави 1 і т.п., де названі істоти ототожнюються з херувимами. Ці двоє ніколи не змінюють свого місцезнаходження, незважаючи на те, де розташований трон Бога. Виходячи з цієї обставини, ми можемо сказати, що (істоти-херувими) мають чітко визначені обов'язки. Див. статті: Значення видіння Єзекіїля (№ 108); Як Бог став сім'єю (№ 187); Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174), а також Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Громада складається із синів Бога. Їх звуть посланцями, оскільки в кожного з них є місія, що має відношення до людини. Слово "ангел" грецького походження і позначає посланець . Подібним чином, давньоєврейське слово "Малак", що також означає посланець , в арабській мові трансформувалося в “Малаікат", а уже відтіля, перекочувало в мови Індонезії й надалі.

Ми усі станемо синами Бога і Елохімами, як випливає зі статті Обрані як Елохім (№1). У статті Значення видіння Єзекіїля (№ 108) також міститься цікава інформація, що має відношення до херувимів. Тему нашого подальшого існування досить детально висвітлено в статті Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Так, один, Сатана, та третина Громади біля престолу Господа нашого повстали проти Нього. Вони мають нагоду та можливість покаятися, втім, це стосується й решти синів Божих. Див. статті Суд над демонами (№ 80), а також Загублена вівця і Блудний Син (№ 199). Таким чином, ми знаємо, що милість Божа є невичерпною.

Відповідь: Так, подібні міркування цілком обґрунтовані. Проте, сатаністи називають інші цифри; вони говорять про цифру "дванадцять". Створюється враження, що навіть більш, ніж третина внутрішньої ради могла бути задіяна в повстанні. Але все ж таки, загалом, число повсталих дорівнювало третини (від чисельності громади). Цілком імовірно, що мова йшла про двох херувимів та десять істот. Про точне число ми дізнаємося, коли дістанемось Єрусалима, і Христос знову розповість нам про це.

Десять заповідей Храму не пов'язані з людьми, що отримали порятунок від Месії. Число "сім" має відношення до церков тільки в тому випадку, якщо ми не ототожнюємо сімох ангелів з сьома церквами, а також, якщо ми не беремо до уваги зміни, що можуть відбутися в громаді. До того ж, ми виключаємо людей як новий елемент, привнесений із зовні.

Напевне, з метою уникнути розплати вони сприяли розвитку теорій і доктрин містичних культів, особливо орфічних. Ці доктрини набули значного поширення серед людей, що мають певне відношення до занепалого чи бога теосу. Сатана має скласти окуп, аби знову потрапити до небес. Спроба людей, напевне, була реакцією та бажанням повернутися до колишнього стану та уникнути другого й тілесного воскресіння, підкоряючись при цьому обраним від Першого Воскресіння.

Відповідь: Нам усім добре відомо, що Сини Бога мають властивість набувати матеріальної форми. Отже, якщо вони з'являються у вигляді чоловіків, то, безумовно, вони також мають здібності втілюватися також і в жінок, що вони досить часто і робили, (згадаємо, наприклад, Фатіму). До того ж, ангели нерідко з’являлися перед людством у вигляді тварин, наприклад подібно до віслюка Валаама. Так, Сатану називають змієм, бо він з’явився жінці у цьому обличчі. Ми помилково вважаємо, що світ духів є усього лише копією світу, у якому живемо ми самі. Таким чином, виходить, що ми дивимося через скло в темряві.

Світові духів притаманна властивість пересуватися у часі та просторі, без будь яких обмежень, що стримують наше мислення та розуміння. Маса, простір, час, сила ваги та енергія є еквівалентними виразами однієї і тієї ж першопричини, що розуміється нами як дух. Деякі наші вчені роблять помилку, припускаючи існування іманентного Бога за визначенням.

Коли світ вже був створений, всі Сини Божі зібралися разом. Їхні наставники (напутники), зорі поранні, радісний окрик здіймали. Сатана теж знаходився серед них як Ранкова Зірка та помазаник Херувим хоронитель. Роль жінки полягала в тому, щоб народжувати на світ Божих нащадків.

Коли ми воскреснемо, то ніхто з нас не буде мати ніякої статевої належності. Друге воскресіння, напевно, теж передбачає відсутність статі. Див. статті Воскресіння Мертвих (№ 143), а також Часовий Підсумок Віку (варто перекласти "Хронологія подій століття") (№ 272)

Відповідь: Звичайно, у Святому Письмі є декілька подібних текстів. Так у книзі Виходу 7:1 згадується про Мойсея. В оригіналі давньоєврейського тексту книги Буття Авраам згадується як елохім, що англійською мовою було б перекладено як Великий Князь.

У Псалмах 45:6-7 розповідається, що Христос, наш елохім, був намащений оливою радості понад друзів Його. Таким чином, у цьому випадку, мова йде про раду. У Псалмах 82 також розглядається цей аспект. Інші посилання на цю тему зазначені в самій статті. Крім того, див. статтю Ангел ЯХВХ (№ 24).

Відповідь: Так, відповідний уривок з книги Буття 20:16 є своєрідним компромісом між рядками, що ми про можемо прочитати в книзі Іова, де йшлося про спокуту одного з тисячі. Додамо до цього ще й іронію Авімелеха, який вжив термін "брат", щоб висловити свої страждання.

З наведеного вище, безсумнівним є тільки те, що гріх, є злочином проти Бога. Ось чому за Христа було сплачено тридцять срібняків. Тому що це було злочином проти ради (до її складу входить 30 істот) і ця сума розглядалася як ціна за раба.

Відповідь: Люцифер, дослівно означає “носій світла”. Це ім'я безпосередньо зв'язано з "родом діяльності" Сатани — адже він був Ранковою Зіркою нашої планети. До того ж пришестя Христа наприкінці цього століття, відзначиться не тільки судним днем, але і тисячолітнім ювілеєм його правління. Ця подія буде мати також і повчальний характер. Більш докладно про це можна дізнатися зі статті Люцифер: Князь (букв. носій) Світла та Порання Зоря Князь (букв. носій) Світла та Порання Зоря (№ 223).

Однак, ставши проти волі Отця Небесного, Люцифер і третя частина сонму повстали та перетворилися на чудовиськ. Вони намагалися досягти рівності з Богом, і цим зробили жахливий гріх. Упалі ангели не пройшли іспит вірою. Після створення Адама, вони стали обмовниками наших братів. Але Христос був зовсім іншим, він не прагнув до рівності з Богом і не намагався захопити те, що Йому не належало. Він зволів заробити свій дарунок панувати над іншими покірливістю. Тому, Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... (Фил. 2:5-7). Див. статті Мета Творіння та Церкви Христа (№ 160).

Відповідь: Ми можемо бачити, що у Новому заповіті має місце термін "Тартарос", що вживається лише стосовно занепалого сонму. Слово Аваддон чи Аполліон — означає руйнівник; крім того, цей термін застосовується стосовно Сатани та його системи. Нам відомо, що упалий сонм або демони, панують над землею і людством протягом 6000 років. Але треба пам’ятати, що з поверненням Месії, Сатана та демони будуть кинуті до в’язниці на тисячу років.

Безодня, якої так страхалися демони, означає смерть, і всі наведені тексти говорять про те, що упалим призначено вмерти подібно до будь-якої іншої людини. Їх очікує друге воскресіння, як і будь-якого іншого. Ця тема знайшла свій розгляд у статтях Суд над демонами (№ 80), а також Загублена вівця та Блудний Син (№ 199). Хронологія основних подій розглядається в статті Часовий Підсумок Віку (слід перекладати як "Хронологія подій століття") (№ 272).

Відповідь: Так, ви вірно міркуєте, стосовно ангелів. Справа в тому, що слово "ангел" грецького походження і дійсно значить "посланець"; у Біблії так називали всіх небесних істот. В Септуагінті слово "aggellos" вживалося для номінації різних ідей. Так само, це ж слово застосовувалося для перекладу поняття "Божі сини" у Повторенні 32:8. Але, протягом постхрамового періоду, зміст іудейських письмен був змінений. Так, у переробленому варіанті було написано "сини Ізраїлю". Ці зміни були внесені для того, щоб збільшити роль синів Ізраїлю, оскільки Христа ототожнювали з Ангелом Яхве, вважаючи його Божим сином.

Глава LXX Ісая 9:6 говорить "Ангел Дивний Порадник"; ці слова відносяться до Месії, що був Божим сином. Далі, у книзі Іова 1:6 і 2:1 уживається термін "Aggeloi", "ангели Божі " у значенні "Божі сини". Те ж саме ми бачимо і в книзі Іова 38:4-7, де слово "ангели" теж вживалося в значенні "Божі сини". На жаль, з часом первісний зміст давньоєврейських текстів неминуче розчиняється в товщі століть. Так, у друкованому виданні перекладачі нечітко передали ідею про Поранні Зорі. У книзі Неемії говориться про те, що за його часів виникла необхідність донести Послання до євреїв якомога більшій кількості людей, бо прості люди більш не могли розуміти Святе Письмо, тому що розмовляли арамейською мовою.

По суті, Ангели й справді були Божими посланцями. Але до створення світу, не було нікого, кому було б потрібно приносити послання, і за тих часів вони просто були синами Божими. Коли ж Бог створив людей, то ангели стали виконувати функції посланців, таким чином, усіх, хто виконував обов'язки "оповісників" Божих стали іменувати ангелами. Див. статті Ангел ЯХВХ (№ 24); Предіснування Ісуса Христа (№ 243), а також Як Бог став Сім’єю (№ 187). Більш докладна хронологія плану приведена в статті Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Патріархи стародавньої церкви впізнавали ангелів, ми можемо стверджувати це на підставі того, що написано в Біблії. Це "перевірка на качок" Якщо вона ходить як качка і кахкає як качка, то це — качка. Іноді вони знаходяться серед нас, а ми про це навіть не знаємо. Таким чином, ми несподівано для самих себе, стаємо об'єктом забави для ангелів. Бог сповіщає світ про свої наміри через Своїх слуг та пророків.

У будь якому з цих випадків, звертання до Месії набувають повчальний характер. Ми ніяк не змогли б довідатися, що Ангел Спокути був елохімом Ізраїлю, призначеним Богом, якби Патріархи Церкви не донесли до нас свої свідчення у Святому Письмі. Усе це є прямим доказом того, що пророки мали безпосередній зв'язок із Христом. І тому ми молимося і поклоняємося Єдиному Істинному Богу.

Відповідь: Відповідно до хронології, складеної єпископом Усшером, Адам був створений у 4004 р. до н.е. Однак, за результатами археологічних розкопок нам стало відомо, що до "Homo sapiens" також існували ще й інші люди.

Отже, випливаючи зі сказаного раніше, ми можемо припустити, що до Адама було ще одне створення. У статтях Нефілім (№ 154), та Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248) можна знайти більш докладнішу інформацію про погляд Біблії на те, ким були люди які існували на землі од створення Адама. На початку п'ятого століття Августин з Гіппону висловив свою думку, cтосовно проблеми створення людини. Він звів сутність акта створення до факту створення лише синів Сифа та Каїна. Таким чином, у наслідок того, що Августин відмовився від давньої системи поглядів, Християнство виявилося абсолютно нездатним прийняти й усвідомити наукову цінність сучасних археологічних відкриттів зроблених протягом двох останніх століть. Саме ця помилкова доктрина Августина завдала значної шкоди теорії про Створення людини і відкрила шлях до виникнення такої ж помилкової теорії еволюції.

Поза всяким сумнівом, генна структура неандертальців була в корені відмінною від тієї, що ми маємо зараз. За висловами вчених, неандертальці мали гени, що складаються з 27 ниток, у той час як гени сучасних приматів мають 8 ниток. У зв’язку з цим, безсумнівним стає той факт, що в сучасної людини більше подібного з ДНК шимпанзе, чим з неандертальцями. Тому, цілком можливо, що наш життєвий потенціал може виснажитися, якщо ми переступимо 6000-літній поріг існування, відведеного нам Богом.

Відповідь: Занепала громада (сонм) була частиною творива, що вчинив його Бог, створивши людину за подобою та за образом Його. Отже, вони можуть покаятися і жити далі. Але ж, Нефіліми не були частиною створеного Богом світу. Вони були витворами упалої громади. До того ж, Нефіліми навмисно були створені для того, щоб зруйнувати задуми Всевишнього, і тому вони не є образом і подобою Господа Нашого. Таким чином, вони не можуть вміщати в собі Святого Духа, на відміну від демонів, які за своїм походженням, мають цю здатність.

Відповідь: Ні, нефіліми або ж рефаїми не можуть розраховувати на воскресіння, про це ми можемо судити з книги пророка Ісаї 26:13. Повний огляд теми про нефілімів, ким вони були, а також, що з ними сталося, наданий у статті Нефілім (№ 154).

Відповідь: Це, мабуть, найбільш глобальне питання щодо задуму порятунку світу. І справді, Бог міг би створити стільки синів-духів, скільки йому було б завгодно. Чому ж тоді він створив слабких у фізичному відношенні істот, що, згодом, знайшли дарунок духу Божого?

Те ж саме питання повстає і щодо створення плоті. Чому Господь створив людей, приречених на страждання та смерть? Чому вони, у кінцевому рахунку, умирають? Чому б йому водночас не створити всіх людей відразу і просто навчати їх?

Відповідь на це питання складна та в той же час проста. Якби Господь створив людей не слабкими, а досконалими духом своїм, то вони тоді цілком підкорилися б Йому і були б сповнені віри. Ангели Сонму очікували б призначеної для людей години та зміцнювали б їх у вірі, подібно до того, як батьки повчають чад своїх. Люди просто не довідалися б багато, і саме тому віра, виражена в них, набагато сильніше.

Сатана ж використовував людей з метою залучити одну третину сонму на свою сторону. Синам-заколотникам був доручений нагляд за утворами рук Божих; їм було доручено також випробувати і судити як демонів, так і людей.

Церква — це громада, покликана випробувати і судити демонів, оскільки їхня міра зовсім інша, ніж міра людська. У продовження тисячоліття ми будемо робити те, що Демонам було призначено робити Богом, тому що вони вирішили створити іншу, ідолопоклонницьку релігію. Отже, ми бачимо, що весь устрій небесний, служить вираженням ідеї про те, що лише обрані, що істинно вірують у Бога і слухняні Йому, можуть бути Синами Божими. От саме вони і будуть судити інших після Воскресіння з Мертвих.

Усі Сини Бога повинні були пройти іспит на віру та довести свою придатність для діянь Божих власними справами. Таким чином, створений дух пройшов іспит створеною плоттю, а разом вони йдуть до порятунку. Див. статті Як Бог став Сім’єю (№ 187); Суд над демонами (№ 80); Мета Творіння та Церкви Христа (№ 160); а також Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Дорікати Єві означало б узяти на себе додаткову відповідальність. Саме тому Адам не став цього робити. З тих часів багато чого змінилося в наших стосунках з Богом. Але, вже саме тоді Бог знав, що Адам засудить свою дружину, і, у зв'язку з цим, виникла необхідність послати на землю Христа, щоб він став царем як Агнець, що заколений. Тому що ми записані в книзі Агнця, Книзі Життя і Воскресіння від створення світу.

Таким чином, Господові із самого початку було достоту відомо про прийдешні події, і, на підставі свого всевідання, він задумав глобальний план Порятунку. Див. статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246); а також Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248)

Відповідь: Відповідно до хронології Усшера, заснованої на біблійних джерелах, Адам був створений у 4005/4 до н.е. Тема людей до Адама докладно розглянута в статті Нефілім (№ 154). Крім того, див. статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246) а також Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248).

Відповідь: Подібна тенденція подавати матеріал саме в такій убогій манері була обумовлена низкою помилкових переконань та позицій. По-перше, люди намагалися приховати той факт, що одяг людям дав Бог, а не самі люди. Таким чином, акцент зсовується на бік людини, а не в бік Бога (порівн. Римлянам 8:3).

Популярний виклад біблійних фактів обумовлено також багатьма іншими причинами. Так, гностики, що проповідували аскетизм і вегетаріанство, прагнули приховати той факт, що тварин винищували, а їхнє м'ясо вживали як їжу як їжу як їжу вже за часів Адама. Див. статті Вегетаріанство та Біблія (№ 183).

Крім того, листя дерев також має символічне та культове значення. Таким чином, про них найчастіше згадували автори популярних видань. Наприклад, дубові листи як прообраз древніх культів, досить ясно засуджуються в Біблії. Так, жерці Аттіса в Римі наносили татуювання за допомогою листя плюща, що вважалося священним. Отже, термін "листя" часто вживається в системі символів того часу, так само як і фалос (Ашера) чи цапеня.

Відповідь: Насправді, думка про яблуко не має ніякого відношення до Біблії. У цьому почуваються відгомони міфів і містерій (містичних культів), в яких яблуко асоціюється з яблуком розбрату. Більш докладно про це можна довідатися зі статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246)

Відповідь: На землі є лише одна раса, і ця раса — людська. Тому що всі ми є братами. Наші мови були змішані у Вавилоні. Цей процес трохи нагадує розведення тварин. Так, темна шкіра в одних людей — придбана протягом довгих років ознака, яку вони набули в результаті пігментації. Світлий же колір шкіри людей обумовлений тим, що вони носили більше одягу. Проте, по загальній фізіології люди з різним кольором шкіри ні чим не відрізняються одне від одного. Групи і типи крові у людей різняться, в залежності від місця проживання, однак, по суті, всі люди мають ту ж саму фізіологічну будову.

Якщо ж говорити про тварин, то ми можемо сказати, що німецька чи інша вівчарка походять від вовка, і сталося це зовсім недавно. І хоча вони й відрізняються одна від одної по зовнішніх ознаках, але все рівно обидві вони належать до сімейства псових. Докладний огляд теми, присвяченої створенню світу, ви зможете знайти в статтях Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246), а також Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248). Про людей, що колись існували на нашій землі до потопу, можна довідатися зі статті Нефілім (№ 154)

Що ж до походження всіх людських рас, то це можна пояснити, якщо уважно вивчити відмінності шкірних пігментів, а також їхні родинні подібності. Під час проведення розкопок у печерах Шу Ку Тьен у Китаї, були знайдені рештки декількох родин, члени яких мали певні расові розходження. Проте, ці люди жили в одній родовій громаді.

Відповідь: Ця тема докладно освітлена в статтях Рахіль і Закон (№ 281), а також Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248). Це заборонено в інших випадках, але Лот породив Аммона і Моава злягавши зі своїми дочками проти волі Бога. Вони вважали це за необхідність, бо були впевненими, що світ згорить у вогні; крім того, вони очікували на подібну долю й для себе.

Відповідь: Дружиною Каїна могла бути чи однією з його сестер, чи ж однією з нефілімів. Цілком імовірно, що вона таки була його сестрою, оскільки це єдине пояснення тому, що рід Адама залишився чистим. Див. статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Едемський Сад (№ 246); Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (248), а також Нефілім (№ 154).

Відповідь: З цього приводу зустрічається безліч різноманітних версій. Розглядаючи випадок з людиною до Адама, відповідь буде такою: і перше і друге. Людина була всеїдною та вживала як їжу як їжу як їжу личинок, комах і фрукти, що вона збирала з дерев. Це підтверджується результатами дослідження австралопітеків (наприклад, Люсі), які виявили, що вегетаріанці мали дуже сильну травну систему.

Відповідь: Відповідаючи на це питання, хочу сказати, що коли вік патріархів може бути показовим прикладом, то можна припустити, що в них був набагато раціональніший режим харчування; у генетичному відношенні вони займали багато вищу ступінь розвитку , ніж ми з вами в наш час. Як з'ясовується, людство пройшло довгий шлях деградації, оскільки в наші дні ніхто вже не живе до ста двадцятьох років. Середня тривалість життя людини зараз складає лише сімдесят років. До того ж ця цифра неухильно повзе вниз, що обумовлено іншим проблемами. Про те, як харчувалися древні, можна довідатися зі статті Закони Їжі (№ 15).

Згідно деяким історичним даним, давні практикували навіть хірургічні операції, наприклад, трепанацію. Однак, часті випадки недотримання карантину, стали причиною повсюдного поширення прокази. Сліпота ж, найчастіше була наслідком захворювань, викликаних занесенням інфекції при пологах, що аж ніяк не рідкість і в наш час. Давні люди були чудовими мореходцями та вели жваву морську торгівлю. У 1000 р. до н.е. і пізніше їхні торгові шляхи простиралися далеко за межі фінікійської держави. Четверте сторіччя н.е. відзначилося глобальними світовими катаклізмами. Шосте століття виявилося переломним етапом у контексті світового розвитку, що не могло не відбитися на Церкві. Суспільна і політична ситуація того часу зазнала таких ускладненнями, яких не було навіть в епоху похмурого середньовіччя. З тих пір світ втратив величезну частину своїх знань, і зараз ми можемо відтворити лише малу дещицю того, що було безповоротно загублено.

Професор Берндт дотримував тієї точки зору, що сучасні австралійці зв'язані "родинними узами" із давніми єгиптянами та дравідами, що населяли Індію. Його переконання ґрунтувалося на тім, що в деяких частинах Австралії були виявлені, здогадно, сліди єгиптян. Крім того, в усипальниці Тутанхамона було знайдено безліч бумерангів, що зберігаються зараз у єгипетському музеї.

Більш докладно про це можна довідатися з заміток до роботи И. Л Ильдреса Барабани Світу перше видання, що присвячене пам'ятникам культури первісної людини, знайденим у печері Зого Ле.

Знахідки неподалік від Шо Ку Тьена в одній печері й в одному шарі, говорять багато про що. Гени тих людей які належали до родових громад, що переселилися до Китаю, мали здатність зберігати інформацію одразу про три расові групи усередині однієї родини. На жаль ця тема ще не знайшла досить докладного розгляду через низку різноманітних причин.

В епічній поемі про Гільгамеш(а) оповідується про те, що Ной також узяв на борт ковчега ремісників з їхніми родинами. Якщо взяти до уваги цю обставину, то ми побачимо, що вісім чоловік були главами родини і жінки не входили до їх числа. Отже, це спостереження в корені міняє справу. Нефіліми були скорені Огом, що, мабуть, прокрався до ковчега, та Ной дозволив йому залишитися. Див. статті Нефілім (№ 154).

Відповідь: Біблія говорить, що потоп мав наслідку світового масштабу. Локальні масштаби потопу — це вигадка геологів та археологів, яким потрібно було знайти рішення своїх задач і визначити вік планети. Ковчег, власне кажучи, являв собою величезну скриню, що Бог наказав побудувати Ною. Період будівництва ковчега тривав цілих сто років.

Потім Бог наказав Ною взяти із собою всіх тварин, що жили на землі до потопу, що той і зробив. Таким чином, розходження в генній структурі тварин збереглися в первинних видах. Рослини ж не потрібно було збирати, їхнє насіння виростало природно, якщо для цього утворювались необхідні умови. Те ж саме можна сказати і про розмноження спорами.

Окрім того, надзвичайно багато різних видів насіння зернових і злакових було взято на ковчег як запас провіанту. Так, наприклад, на борту опинилися пустельні рослини та евкаліпт. Але для вирощування будь-якого насіння конче необхідним є тепло. Крім того, дерево, дуже довго зберігається під водою, отже, можна припустити, що всі ліси минулого або знесені, (так само, як на Північному Полюсі колись були дерева та мамонти), чи ж залишилися на деяких ділянках (суходолу) суші. Але ж першою, почала рости трава; і саме від неї походять всі інші рослини.

Зараз ми дедалі більше дізнаємося про самих себе та про планету, на якій ми живемо. Так, останні результати дослідження людських геном виявили, що всі люди мають подібну фізіологічну структуру. Крім того, абсолютно всі люди в загальній фізіології мають 99.99 відсотків подібностей, до того ж всі інші види живих істот мають теж подібну фізіологію. Стає очевидним, що і всі ссавці походять від одного спільного предка. З цього випливає, що на нашій планеті немає іншої раси, крім раси людської, і більшість тварин також походять з одного спільного виду.

Однак, незважаючи на це, нам відомо, що ми маємо зовсім інші справи з ДНК неандертальців. Цей вид схарактеризований зовсім іншою формулою ДНК. Таким чином, ми бачимо, що сама структура ДНК нефілімів у корені відрізняється від аналогічної формули людини і навіть від ДНК шимпанзе, з якими, до речі, у людей набагато більше спільного. Див. статті Нефілім (№ 154).

Відповідь: Змішання мов під час будівництва Вавілонської вежі було натяком на те, що люди не стануть подібними до елохіма за своїм бажанням і, ведені Сатаною, не зруйнують планету раніше призначеного часу.

Сатані відведено 6000 років як Поранній Зорі нашої планети. Після закінчення цього терміну Христос повернеться таврятує нас. Якщо ж він цього не зробить, то на Землі зникнуть усі, хто зроблений з живої плоті.

У наступних статтях докладно розглядається задум Порятунку, що був уготований для нас, а також тема пророцтва. Див. статті Часовий Підсумок Віку (більш доречно було б перекласти "Хронологія подій століття") (№ 272); Люцифер: Носій Світла та Ранкова Зірка (№ 223); Тисячоліття та вознесіння на небеса (№ 95). Тема пророцтва знайшла свій розгляд у багатьох інших статтях.

Відповідь: Так, за цією подією дійсно криються набагато серйозніші речі. Змішання мов під час будівництва Вавілонської вежі відбулося з метою покласти кінець помилковій релігії вавілонян. До того ж, це було зроблено для того, щоб люди сповільнили свій крок до руйнування планети, і не загинули раніше призначеного часу, тобто ще до звільнення Сатани.

Якби Вавілонську вежу було добудовано, то люди уподібнилися б до елохіма, втім, без втручання Святого Духа вони знищили б планету та зруйнували задум Бога. Те, що відбувається зараз, могло б трапитися ще дві чи більш тисячі років тому. У цьому випадку, цілком можливо те, що нашої планети до цього часу уже б не існувало. Аби знайти в статтях терміни "Вавилон" та "Вавілонська вежа", скористуйтеся системою пошуку.

Відповідь: Так, дійсно, вони одержали благословення від Господа. Адже Христос сам сказав, що з волі Божої, Він благословить Авраама та, отже, той стане він народом великим та дужим і в ньому поблагословляться всі народи землі! (Буття 18-18).

Див. кілька статей, у яких мова йде про Авраама: Чому Авраама звали "Друг Бога"? (№ 35); Ангел та Жертва Авраама (№71); Авраам та Содом (№ 91); окрім того, слід звернути увагу на статтю Зауваження по Книзі Буття 22 та Жертва Ісаака (№ 244).

Суть закону даного Мойсею роз'ясняється в статті Закон Бога (№ L1). Ідея ж накреслення заповідей на камені належить Господові, тому що Він є твердиня (скеля), з якої всі, і ми, і Христос. І Всевишній, через владу Його, викарбовує Закон у серцях наших. Він стає усім в усьому.

Відповідь: Усі заповіді Закону органічно розділені на дві частини, перша з них містить чотири заповіді про любов до Бога, а шість наступних — про любов до людини. У Першій Великій Заповіді говориться "І люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!". Друга ж заповідь виходить з першої "Люби свого ближнього, як самого себе". Четверта Заповідь про Суботу, день відпочинку, чітко вказує нам, що обов'язково треба дотримуватися календаря Бога. Ця обставина є необхідною умовою дотримання першої заповіді.

П'ята заповідь, про любов до батька та матері, це перша заповідь з обіцянкою. Вона стосується життя на цій землі і створенню сім'ї, того фундаменту, на якому Господь зволів побудувати суспільство. Адже, сім'я - це модель, що має місце на небі, а також у Церкві, юдолі синів Бога. Таким чином, ця Заповідь утворює сполучну ланку між першими чотирма та наступними шістьома. У цьому відношенні, обидві відповіді вірні.

Отже, Закон поділяється на дві великі заповіді: перші чотири і наступні шість, сполучною ланкою, що поєднуються проміж собою за допомогою п'ятої заповіді. Остання містить у собі модель земної сім'ї та сім'ї небесної. Див. статті на тему Закон Бога (№ L1), а також статті з посиланнями в межах даної праці.

Відповідь: Перша заповідь наведена в наступному фрагменті Писання (Вих. 20:2-3):

Плутанини завдає та обставина, що римські католики приєднують другу заповідь до першої, а десяту крають на двоє. Напевне, причиною такої інтерпретації є текст Повторення Закону 5.

Роз'ясняючи цю заповідь, слід зазначити, що слова "Господь, Бог твій" у даному фрагменті означають не просто "Яхве". Ці слова слід розуміти як "Яхве Елохім", що означає Бог у гранично загальному та творчому розумінні. Якби то був Яхве, то, на думку Буллінгера, доцільно було б заперечити той факт, що сфера впливу Закону не була обмежена лише Ізраїлем.

До того ж, дві перші заповіді проголошені від першої особи — інші від третьої особи. Проте, Повторення Закону має таку ж внутрішню структуру, що і перші дві Заповіді. В Повторенні Закону є розділ, що навколо нього давно точаться запеклі суперечки. Дехто стверджує, що в цьому розділі Мойсей пояснює значення оригінальних десяти заповідей (першоджерел), наведених у книзі Виходу (порівн. Коментарі Сончіно, Чумаш стор. 458).

Заповідь "Хай не буде тобі інших богів (Елохімів) передо Мною" означає, що ніхто інший не може бути вище Елохімів, окрім лише Єдиного Правдивого Бога, який зветься в однині "Елоах" Бог Храму, що оселив ім'я Своє в Єрусалимі. Див. книгу Езри 4:24-7:26, де висвітлюється питання слововживання стосовно до Храму та Закону. Ця заповідь і є законом Елоаха.

З Псалмів 30:4-5 ми дізнаємлсь про те, що Елоах має сина. Після цього стає очевидно, що Син не є Єдиним Правдивим Богом, Елоахом. Перша Заповідь, застосування Закону та Пророки стали темами, що освітлені в статті Закон та Перша Заповідь (№ 253), спеціально написаної для Читання Закону в Рік Суботи 1998.

Відповідь: Закон був наданий Богом ще Адамові від створення світу.

І вже тоді була встановлена не тільки Субота, але й правила жертвопринесення, а також календар. У підтвердження тому, ми можемо сказати, що вже в той час жертва Авеля була більш бажаною для Господа, ніж жертва Каїна, оскільки це була кревна жертва, а Авель був більш праведним.

Зі сказаного вище випливає, що доктрина вегетаріанства, якої дотримували люди до потопу, невірна, оскільки закон був даний їм лише на горі Сінай. Див. статті Вегетаріанство та Біблія (№ 183); а також Рахіль і Закон (№ 281). Разом з тим, звичай дотримувати Єврейської Пасхи було запроваджено задовго до подій на Сінаї та Молодиків. Календар же був установлений з першого тижня створення. У зв'язку з цим, безперечним стає той факт, що все суще до потопу було знищено, саме з тієї причини, що люди зневажили закон Бога. Див. статті Нефілім (№ 154).

Див. також статті Божий Календар (№ 156). Див. також статті Доктрина Первинного Гріха Частина І Еденський сад (більш доцільно перекласти як "Сад ув Едені")" (№ 246) і Доктрина Первинного Гріха Частина ІІ Нащадки Адама (№ 248).

Якщо ретельно проаналізувати текст Писання, то ми можемо помітити, що про заповіді було вже відомо ще за тих часів, коли Авраам прибув до Єгипту. Див. статті Авраам та Содом (№ 91). Див. також статті Доктрина Валаама і пророцтво Валаама (№ 204). Цей факт підтверджує і те, що Авраам приносив десятину Мелхиседеку більш, ніж за чотири століття до того, як на горі Сінай був даний закон Мойсею. Див. статті Мелхиседек (№ 128).

Відповідь: Давні читали Закон протягом усього Свята Кучок на сьомий рік. Для того щоб правильно, відповідно до Божих розпоряджень, прочитати Закон, свідчення та книги всіх пророків, а потім правильно пояснити, що ж означає той чи інший фрагмент, потрібно було витратити весь період, протягом якого тривало свято Кучок.

Ось чому Бог вимагає, щоб ми читали закон кожні сім років. На цей час потрібно відкласти всі справи та прочитати закон належним чином, щоб Ізраїль не забув законів Бога. Див. статті Читання Закону з Ездрою та Неемією (більш доцільно перекласти як "Про те, як Ездра та Неемія читали Закон") (№ 250) а також низка статей про Закон, наприклад, Закон Бога (№ L1), спеціально підготовлених до останнього Читання Закону в 1998 р.

Відповідь: Безумовно, весь процес очищення на сьомий і перший місяць, а також десятий день сьомого місяця неминуче вимагає помірності в багатьох речах, а також і від статевих стосунків.

Відповідь: Суть обряду очищення передбачає в собі очищення обраних. Відповідно до закону, чоловік опоганював себе, якщо він лежав на насіння до сходу сонця. Зміст цієї заборони полягав у тім, щоб дати людям, зрештою, збагнули, що сонм Ізраїлю був очищений у той день, коли Господь мав прийти до них.

Питання щодо очищення Ізраїлю розглянуте і докладно висвітлене у статтях Освячення Храму Бога (№ 241) а також у статті Очищення Простодушного та Заблудлого (№ 291)

Якщо уважно вивчити календар Субот, Молодиків та Свят стає ясним, що весь календарний період та очищення, що відбувається в межах Божого задуму, служить глобальним посиланням на Прихід Месії і відновлення планети. Зверніть увагу на статті Божий Календар (№ 156); а також Закон та четверта заповідь (№ 256).

Ми є Храм Божий, і Закон Бога буде жити в наших серцях. Ми понесемо його від церкви до народів світу, тому що вони є Храм Божий та стануть Градом Його. Зверніть увагу на статті Святоші Бога (більш доцільно перекласти як "Божі Святині") (№ 184); Вимірювання Храму (більш доцільно перекласти як "Міра Храму") (№ 137). До того ж, стосовно цієї теми становить інтерес стаття Боже місто (№ 180).

У тексті книги Левіт 12:4 ми зауважуємо наступну фразу, що має відношення до жінки: "До всякої святощі не буде вона доторкатися, а до святині не ввійде аж до виповнення очищення її". У цих словах убачають систему рівнобіжних символів, що служить для відокремлення обраних в акті очищення. Обраних вважали позбавленими плотської скверни аж до появи Христа. У той час існувала теорія, відповідно до якої жінка в період менструації може опоганити святиню. Проте, сама святиня мала властивість очищати і рятувати, будь кого, від скверни. Прикладом цьому може бути випадок, коли жінка під час витікання нечистоти її, що має потребу в лікуванні, очистилася, доторкнувшись до одежі Христа. Христос не опоганився при цьому, однак же, жінка, скоріше виповнилася Святого Духу та позбулася від скверни своєї.

Отже, згідно Закону, святиня є недоторканою, її не можна опоганювати. Питання щодо святинь було поставлене перед первосвящениками; вони дали на нього цілком чітку та зрозумілу відповідь. Тим часом, уважно читаючи Закон Бога та пророцтва, ми, поза кожним сумнівом, не можемо не звернути уваги на той момент, коли Господь наповнив Духом кожну плоть та освятив її. Таким чином, Бог виконав Свій Закон та вирізьбив його в кожнім серці. Месія ж завершив етап виконання волі Бога в межах Його Закону.

Зі сказаного вище випливає, що кожна плоть була освячена та сповнена Святим Духом. Сам же Месія учинив очищення через Святого Духа. Закон Бога містить у собі ідею про очищення матері людей — Церкви Ізраїльської, Нареченої Христової, тобто матері нового народу. З цього боку нам стає ясно, що мати учинила очищення. Отже, відтепер, вона може брати участь у Вечері Господній та Єврейській Пасхалії; вона стала одним з обраних, оскільки одержала очищення в Духу Святому.

Відповідь: Так, звичайно, і в наші дні християни повинні суворо дотримувати всі ці закони. Деякі відомості, що стосуються даного питання, можна знайти в статті Очищення й обрізання (№ 251). Через це, необхідно особливо відзначити, що дотримання карантину має величезне значення для запобігання інфекційних захворювань, однак, цим дуже зневажають. Сорок років тому в Австралії туберкульоз викорінили лише завдяки спільним зусиллям усіх громадян. Проте, не дуже давно люди необачно стали зневажати правилами дотримання карантину, і в результаті знову виникає небезпека туберкульозу, більш того, резистентність вірусу зросла.

Думка християн про те, що присягатися це гріх, походить від Матвія 5:34-36. Так, у Євангелії від Матвія Христос вимовив: "А я вам кажу не клястися зовсім: ані небом, бо воно престол Божий, ні землею, бо підніжок для ніг Його це; ані Єрусалимом, бо він місто Царя Великого; не клянись головою твоєю, бо навіть однієї волосинки ти не можеш учинити білою чи чорною".

Нам усім добре відомо, що в другому воскресінні наближається розплата за зло, скоєне над безневинними людьми. Всі люди будуть відроджені у Святому Дусі. Зверніть особливу увагу на те, яким чином буде звільнений Сатана. Наприкінці тисячоліття, Бог повелить звільнити Сатану з ув'язнення, щоб вершити Свій суд над планетою. Тим часом, Господь дозволив йому володарювати над світом протягом шести тисяч років, проте, Бог може обмежити повноваження Сатани. Зрештою, Господь заточить диявола на тисячу років.

Виходить, що в цьому відношенні Бог разом зі злими силами цього світу. Слід відзначити, що до певної міри, він несе відповідальність за те, що зло все ж таки коїться на землі. Проте чи можемо ми засуджувати Бога? На це питання є тільки одна відповідь: ні в якому разі! Світ, що Він Його створив — то є лише спроба створіння, отже, зрештою, ми нічого не втрачаємо. Ми будемо додержуватися законів Бога та любити одне одного, оскільки нам відомо, що відбудеться, якщо ми перестанемо діяти відповідно до волі Бога. Мета прийдешнього покарання полягає в реабілітації та захисті всіх людей, що жадають знайти вічне життя та порятунок.

Відповідь: Так, кожна з Десяти Заповідей підкріплена смертним покаранням, якщо, звичайно, людина не виконує ці заповіді. Застосування страти послужило темою для статті Закон та шоста заповідь (№ 259) а також Закон та п'ята заповідь (№ 258).

Відповідь: Люди, що дотримуютьЗакону, ніколи не зазнають браку коштів. Заробляти гроші за рахунок збитків, що їх несе інша людина, є абсолютно аморальним вчинком з позиції Божого Закону. Втім, Римська Католицька Церква потурає цьому та, по суті, сама грає в азартні ігри. В англомовних країнах азартні ігри займають своє особливе місце. Ігорний бізнес в Америці та Австралії стрімко поширюється, а машини для гри в покер тепер можна побачити скрізь. Наслідки таких стрімких темпів розвитку просто приголомшують. Азартні ігри перетворилися на одну з тяжких хвороб сучасної людини. Так, нещодавно ми всі стали свідками судового процесу, на якому обвинувачуваною виступала мати, яка кинула свою дитину вмирати. А сама, тим часом, спокійнісінько продовжувала грати в азартні ігри на автоматі з неабияким захопленням. Сьогодні ця проблема, є, на жаль типовою.

В азартних гравців виробляється особливий спосіб мислення, їхній мозок працює не так, як в інших людей. Думка про наживу змушує мозок гравця працювати більш інтенсивно. Подібні люди нічого не можуть із собою зробити. Для них задоволення полягає в тому, щоб поставити на карту геть усе та, в остаточному підсумку, або втратити всі, або зірвати куш. Вони здатні зупинитися, тільки програвши все, що в них було. Разом з тим, витрати суспільства на ігорні будинки й устаткування для них, просто жахають. Втім у прийдешнім праведнім суспільстві ігорного бізнесу не буде.

Відповідь: Ні, гриби можна споживати як їжу. У цьому випадку, ми маємо справу з поширеною помилкою щодо рослин, які розмножуються спорами. Ця помилка має давню історію. Коли люди дізналися, що вони можуть споживати насіння рослин та м'ясо чистих тварин, а також усі ті рослини, що розмножуються спорами, то в них не було досить чіткої уяви про те, що саме являють собою точно останні.

Якби Закон забороняв споживати рослини, що розмножуються спорами, то ми потрапили б у дуже скрутне становище. У такому випадку люди не змогли б їсти опрісноки та всі інші хлібобулочні вироби, для приготування яких використовують дріжджі. Адже всі рослини та гриби, з яких виготовляють дріжджі, розмножуються спорами. До того ж, приношення під час П'ятидесятниці були б досить дивним протиріччям Закону, адже до тіста, з якого випікають обидва короваї хліба, також додають дріжджі. Отже, виходило б, що Бог наказує нам порушити закони, що Він сам нам їх дав.

Слід зазначити, що дріжджі набули широкого застосування в різних галузях харчової промисловості. Адже без дріжджів було б неможливо готувати пиво, і вино, що виходить внаслідок шумування дріжджових елементів. Крім цього, дрібні дикі спорові рослини, що переміщуються за повітрям, постійно потрапляють до нашого організму, коли ми дихаємо. Практично всі продукти харчування, тою чи іншою мірою, містять спорові продукти. Втім, Бог говорить нам, що ми не можемо, їсти самі дріжджі протягом усіх семи днів. Це було б зайвим. Люди, які стверджують, що ми не можемо споживати рослини, що розмножуються спорами, намагаються запровадити невірну ідею про речі, яких вони самі не розуміють. То є омана, що набула значного поширення серед деяких альтернативних християнських громад, що дотримуються Законів Їжі.

Кілька років назад один з академіків оксфордського чи кембріджського університету, оприлюднив книгу про Христа, в якій він провів паралель між догмами Писання відносно їжі та культом грибів. У цій книзі його аргументація ґрунтується винятково на яскравій фантазії. Церква Бога повинна вміти розпізнати цю помилку.

Відповідь: Це дуже цікаве питання. У більшості випадків, недолік якихось харчових мікроелементів обумовлений вегетаріанством, що, по суті, є перекручуванням біблійних розпоряджень. Якщо дотримувати Закони Їжі та вживати м'ясо чистих тварин, то необхідність у додаткових мікроелементах значно зменшиться. До того ж, правильно збалансований раціон за рахунок включення в нього різноманітних овочів та фруктів, дозволяє уникнути ситуації, що ви описали. Якби нашому організму були потрібні вітаміни, то у виробництві напевно використовували б м'ясо брудних тварин. У випадку ж з інсуліном, цей продукт можна одержати від чистих тварин. Отже, Закони Їжі продумані таким чином, щоб захистити планету та навколишнє середовище. Див. статті Закони Їжі (більш доцільно перекласти як "Заборони на їжу") (№ 15); Вегетаріанство та Біблія (№ 183); Вино в Біблії (№ 188); а також Баланс (більш доцільно перекласти як "Розумний підхід") (№ 209).

Крім зазначеного вище, існує ще декілька вагомих причин іншого роду, за якими необхідно утримуватися від вживання нечистих продуктів. Це пов'язано з тим, що заборона на подібні продукти є обов'язковою умовою дотримання Закону (Левіт11 і Повторення Закону 14). До того ж, Закони Їжі не були скасовані в Новому Заповіті. Наприклад, у Діях 10 коли розповідається про обернення язичників у віру, є епізод про Петра, що зволів їсти лише чисту їжу. Див. наступні статті: Баланс (більш доцільно перекласти як "Розумний підхід"), (№ 209; Вегетаріанство та Біблія (№ 183), а також Вино в Біблії (№ 188).

Відповідь: Безумовно, Закони Їжі забороняють вживати як їжу деякі сорти м'яса, наприклад, такі як свинина. Втім, усі жуйні та парнокопитні тварини є чистими, тому їхнє м'ясо можна вільно споживати. З цього випливає, що м'ясо жирафа містить у собі набагато більше корисних мікроелементів, ніж свинина. За результатами нещодавніх наукових досліджень виявлено, що вживання свинини може призводити до цирозу печінки. "Збудником", так би мовити, цього захворювання є хімічна речовина, що міститься в м'яких тканинах м'яса. До того ж, цю речовину не можна видалити з організму. Отже, ми можемо переконатися, що Закони Їжі підкріплені науковими доказами, що забезпечує доцільність та користь біблійних вказівок та рекомендацій.

1. Люби Господа Бога твого всім серцем своїм, і всією душею своєю і всією своєю думкою.

2. Люби ближнього свого як самого себе.

Все ж таки, Десять Заповідей служать розширеним тлумаченням цих двох. Перші чотири Заповіді походять від Першої Великої Заповіді, а шість інших (наступних) стосуються Другої Великої Заповіді. П'ята Заповідь є сполучною ланкою між двома великими заповідями. У них мова йде про ряд аспектів, що стосуються навколишнього середовища та окремо взятої людини. Ми повинні розуміти, що добробут планети значною мірою залежить від дотримання або ж недотримання Законів Їжі. Докладно про ці розпорядження можна прочитати в статті Закони Їжі (№ 15).

Усі закони Бога викладені в межах Десяти Заповідей, а пророки дають розгорнуте тлумачення всіх Божих заповідей. Новий Заповіт просто являє собою ряд коментарів. Ось чому, щонайменше, безглуздо звучить твердження про те, що Месія яким-небудь чином скасував десять Заповідей. Саме тому ми повинні читати Закон кожний сьомий рік; це необхідно, щоб до кінця розібратися в устрої Закону та визначити його правову обґрунтованість. Весь Закон Бога виходить з надр Господніх та відбиває Його Божественну сутність.

Відповідь: Якби Господь хотів, щоб на Його честь люди відплачували сім приношень замість трьох, Він сказав би про це досить ясно. Якби Він зажадав, щоб приношення відплачувалися щотижня, то в Біблії було б сказане саме так. Втім, Він затвердив систему збору десятини і саме три приношення на рік, тобто під час трьох свят. Про те, що ж саме являє собою система відплати десятини ат приношень, можна довідатися зі статей Збирання десятини (№ 161), а також Закон та четверта заповідь (№ 256).

Ця думка набула розвитку у книзі Дій 10:34; Рим. 3:22,23; 10:12. Колихання означає приношення (як біблійний термін - прим. перекл.). Буллінгер також пише про це; він робить відповідні коментарі до "Біблії для всіх" у книзі Виходу 30:15. Але ж коли приношення відплачується як окуп, то є прямим порушенням Божого Закону, що свідчить про зречення спокути, що її вчинив Христос та відчуження язичників від Порятунку.

Відповідь: Ваш пастор мав на увазі текст Малахія 3:7-12. Безумовно, якщо ви не приносите десятину, то ви крадете в Господа. Про це можна прочитати в статті Збирання десятини (№ 161). Коли людина приносить десятину, те це означає, що вона повертається в лоно віри. Проте, десятину слід приносити саме так, як навчає нас Біблія, і ваш пастор також має неухильно додержуватися цього Закону. Те ж саме потрібно сказати і щодо свят. Десятини і та Приношення пов'язані зі Святами Бога. Див. статті Закон та четверта заповідь (№ 256). Досить часто священики, звертаючись до закону у відношенні Збору десятини, втім, ігнорують інші його аспекти. У цьому відношенні особливий інтерес становить низка статей на тему Закон Бога (№ L1).

Відповідь: Дванадцять суддів Ізраїлю мають безпосереднє відношення до його дванадцяти племен. Більш того, судді, здебільшого, за походженням належали до тих племен. Апостоли очолюють дванадцять племен і по 144,000 призначено кожному з них. Дванадцять апостолів і дванадцять суддів є уособленням двадцяти чотирьох старців внутрішньої ради та двадцяти чотирьох первосвящеників. Таким чином, кількісний символізм відіграє у Біблії Храму досить важливу роль. Див. статті Боже місто (№ 180) а також Самсон та Судді (№ 73).

Відповідь: У додатку 50 до "Біблії для всіх", наведено список царів Ізраїльських, однак там подана вкрай невірна хронологія. Царями сполучених царств Ізраїлю та Юдеї були Саул, Давид та Соломон.

Далі Єровоам правив Ізраїлем починаючи з моменту Розколу, Іудейським царем на той час був Рехав'ам. . Починаючи відтоді, царями Ізраїлю були: Надав, Баша, Ела, Зімрі (сім днів), Омрі, Ахав, Ахазія, Єгорам, Иуй, Ахазія, Иоас, Єровоам II, Захарія, Шаллум (1 місяць), Менахем, Пекахія, син Менахема, Пеках, син Ремалії та Осії. У 722 р. до н.е., Самарія упала під натиском Ассирії, а Ізраїль був узятий в полон. Разом: Ізраїлем правили 22 царя.

Текст у книзі Об'явлення 7 стосується духівництва, довірених священиків Христа, число яких складає 144,000. Вони були обрані як живі жертви ради 72 у рік сорока Ювілеїв церкви в пустелі. 72 x 2000 дорівнює 144,000. Докладне пояснення приводиться в статті Врожаї Бога, Жертви Нового Місяця та 144 000 (№ 120). Найбільша заслуга Левія як священика племені полягає в тому, що вони (члени племені) відновили свої звичаї та одержали свою частку духівництва від 144,000.

У праці Аллена, що носить назву Скіпетр Іуди та Право Первородства Йосипа, невірного віддзеркалення зазнала палітра історичних подій, пов'язаних з пересуванням племен. Через це, сутність даного питання була зведена до обивательських пересудів. До того ж, праця "Сполучені Штати та Британська Колумбія в пророцтвах", оприлюднена Світовою Церквою Бога, просто збільшила плутанину, запозичавши ідеї Аллена. Втім, як і було передвіщене, люди залишатимуть Європу після того, як закінчаться війни П'ятої та Шостої сурм. Ці останні війни царів Півночі та Півдня вже от-от почнуться. Зверніть також увагу на статті Сім Печаток (№ 140), а також Сім Сурм (№ 141). До того ж, у недалекому майбутньому, через потоп почнеться переміщення народів у Нідерландах та інших країнах, розташованих на низькодолі. (см. статті Глобальне Потепління та біблійне пророцтво (№ 218)).

Це питання стосується, так би мовити, "обов'язків" 24 старців. Я знаю, що біля престолу Господа знаходяться 4 херувими. Таким чином, вони мають чотири чверті "області відповідальності". Отже, я поділив 24 на 4, і в мене вийшло 6 старійшин, кожний з який відповідає перед херувимом; адже кожний старійшина має свого херувима. До того ж, ми маємо 12 суддів, 12 апостолів, кожний з який також несе відповідальність перед херувимом. Окрім цього, у кожній області призначено 3 судді і 3 апостоли. Скажіть, чи вірні мої міркування? Відповідь: Так, ви цілком маєте рацію. Ізраїль був поділений подібно до двох розподілів племен. Таким чином, на кожну чверть приходилося по трьох племен. У цьому відношенні, Зодіакальна система являє собою перекручену імітацію розподілу влади, представниками якої є племена .

Усі ці племена складають тил Ізраїлю. Саме звідси виник образ жала в хвості ат символ шляху змія. Слід також зазначити, що Скінія та духівництво знаходяться між Першою та Другою чвертями. Втім, необхідно пам'ятати, що після другого пришестя Месії, усі ці розрізнені елементи перетворяться на Боже Місто. Див. статті Боже місто (№ 180).

Відповідь: Так, згадана вами обставина має величезне значення. Вчинивши таким чином, Мойсей символічно передав думку про те, що Ізраїль порушить закон, але однак же, і не зможе далі перебувати в гріху, й тим самим у віддаленні від Бога. Другий Мойсей, котрий прийшов як Ісус Христос та вознісся на небеса на гору Небесну, повернувся до нас як Святий Дух, що заховав Закон Бога в серцях наших.

Саме тому, після того, як він піднісся до престолу Господнього на Снопі Колихання наступного ранку, о 9 годині, після того, як Він воскрес. Він повернувся того ж дня та, сповнивши учнів своїх Духа Святого, сказав: "Прийміть Духа Святого" (Іван. 20:22).

Відповідь: Насправді, дружина Мойсея (Ціппора) дійсно пішла в Єгипет з чоловіком і двома синами, як і написано в книзі Виходу 4. Як виявилося, вона намагалася запобігти обрізанню Єлізара й, у зв'язку з цим, ледь не стала причиною його смерті. Потім Ціппора зробила цей обряд сама, щоб врятувати Єлізару життя та стала обвинувачувати Мойсея. Стиль усього цього оповідання припускає обвинувальний тон. Ціппора сама була нащадком Авраама та дочкою Кетури, і, напевне, їй було видніше, як потрібно поводитись в даному випадку.

До того ж, у книзі Виходу 18:2 розповідається про те, що Мойсей відіслав дружину назад. Напевне, мова йде саме про цей епізод у книзі Вих. 4:26, коли він відіслав її до батька Їтра з намету, таким чином, вийшло, що вона не пішла з ним до Єгипту. А зустріч Аарона та Мойсея, про яку повідомляється в наступному вірші (Вих. 4:27) відбулася, напевне, вже без Ціппори та хлопчиків, адже про них немає ніякого згадування. До усього цього необхідно додати, що якби люди не вірили в Бога всім серцем та всією душею, то вони ніколи б не вийшли з Єгипту.

Відповідь: Основна сюжетна лінія оповідань про Мойсея та Вихід має пряме відношення до єврейського народу, а також занепалого сонму, якому став поклонятися євреї. Більш докладно про символізм цього оповідання можна довідатися зі статті, присвяченої Виходу. Вона називається Мойсей та боги Єгипту (№ 105).

Слід зазначити, що композиційна структура Біблії алегорична, те ж саме можна сказати і про приповісти, у яких містяться натяки на Задум Порятунку. У цьому відношенні для вас, безсумнівно, становитиме інтерес стаття під назвою П'ятидесятниця на Сінаї (доцільніше перекласти як "П'ятидесятниця на Сінайській горі") (№ 115), в межах якої проводиться паралель між самим Виходом та Сінайською горою, а також подіями, що супроводжували передачу Закону (до рук Мойсея -перекл). Ще одна стаття стосовно цієї теми, що варта уваги, зветься Золоте теля (більш доцільно перекласти як "Золотий Телець" (№ 222)). Таким чином, ми можемо бачити, що в даному випадку мова йде про тілесний та духовний сонм, що Господь хотів його врятувати через Христа. Див. також статті Предіснування Ісуса Христа (№ 243)

Відповідь: Протягом довгого часу вчені та непосвячені люди намагалися дати пояснення чудесам, що відбувалися в Ізраїлі, а також подіям Виходу, зокрема переходу через Червоне Море. Деякі лінгвісти розпочинають відчайдушні спроби довести обґрунтованість версії "the Reed Sea" — "Очеретяне море" (справа в тому, що слова "red" — "червоний"- англ. та "reed"- англ. — "очерет" в англійській мові близькі за звучанням, тобто є паронімами - прим. перекл.); деякі вчені стверджують, що це служить натяком на границю (межу) в районі Суецького каналу. Напевне, ізраїльтяни прямували через межу очеретяного моря та єгипетські колісниці потонули. Як би там не було, але Біблія інакше описує ці події.

Разом з тим, існує й інша версія, відповідно до якої можливим місцем подій можна вважати (місто) Пі Ха Хірот біля затоки Агаба. На думку деяких фахівців, проломи по обох сторони гори дозволяли зливам змивати в море рясні шари ґрунту; але, у той же час, існує думка про те, що під водою, у цьому районі, є з'єднання, що розташоване на глибині біля сорока п'яти метрів. Таким чином, море наповняло водою простір лише зовні моста, та ізраїльтяни могли безперешкодно пройти по суші та вийти в районі міста Джебель эль Лос, що в Саудівській Аравії. Назва міста перекладається з арабської мови як "Гора Закону". Є також відеозйомки, що нібито були зроблені на тім самім місці. Втім, у нас немає доказів їхньої дійсності. Остаточні висновки з приводу цієї версії можна буде зробити після того, як до місця описуваних у Біблії подій, буде споряджена дослідницька експедиція.

Відповідь: Ізраїльтяни, під проводом Ісуса Навина, досягли Землі Обітованої на десятий день Першого місяця і потім зупинилися, тому що то був день обрізання. Вони чекали чотири дні та на чотирнадцятий день Першого місяця, вони чинили Пасху та їли з плодів землі тієї, сушені зерна Ханаана в Перший день Свята Опрісноків. (Нав. 5:11). До того ж, тому що Рахав простягнула червлену нитку, по якій два вивідувачі змогли втекти, то й порятунок знову був дарований язичникам.

Відповідь: Ізраїльтяни, під проводом Ісуса Навина, досягли Землі Ханаанської.

Таким чином, ми можемо зробити наступний висновок. Це було зроблено для того, щоб показати, що перемога сонму була можливої лише за умови покірності Богу та дотриманні всіх Його Свят. У світлі вище сказаного, цей випадок дуже показовий. Втім, з іншого боку, ми можемо сказати, що історія продовжується; і що всі події відбувалися під час Свята й Останнього Дня, а також на наступний після Свята день. У цьому випадку, ми відкидаємо заперечення, але втрачаємо повноту символізму Битви та значення свята Опрісноків.

Як би там вже не було, але безсумнівним є той факт, що Христос з’являвся перед Ісусом Навином, тому що той був одним із головних дійових осіб 14 дня Авів.

Відповідь: Події, про які розповідається в Новому Заповіті, відбивають загальну ідею Нового Заповіту і те, яку роль відіграє у ній Церква. Уся сорокалітня історія мандрівок євреїв по пустелі й у пошуках Землі Обітованої символізує сорок ювілеїв у пустелі Церкви.

Христос зустрівся з Ісусом, сином Навина Єфрема, на рівнині Єрихона, проводиря армії Бога, і він знову прийде в Ізраїль, щоб врятувати їх та дати їм спадщину. У статті Падіння Єрихона (№ 142) розглядаються ті збіги, про які ви говорили.

Відповідь: У той час, червоні нитки були символом крові агнця; ця нитка висіла на дверному косяку, на перемичці вікна або двері. Цей звичай був поширений в Ізраїлі та Єгипті. Таким чином, Рахав навмисне причастила себе до тіла Ізраїлю. Тому вона стала символом порятунку язичників. До того ж, нам відомо, що до Ізраїльтян приєдналося безліч народу, коли вони вийшли з Єгипту.

Агнець був захисником Рахав тут, як це було й у Єгипті. Адже ми знаємо, що Агнець прийшов сюди як Проводир Армії Господа. Він також дав Закон Мойсею. Він сказав Ісусу Навину те ж, що і Мойсею: "Здійми взуття своє з ніг своїх, бо те місце, на якому стоїш ти, земля це свята!". Див. статті Падіння Єрихона (№ 142).

У своїй промові Неемія вживає слово "бог" в однині, аби показати, що був лише один ідол, створений з безлічі амулетів; ці ж амулети належали пересічним людям. Теля було створено як приклад, — аби духівництво позбулося бовванів. До того ж, весь народ також здобув очищення від своїх амулетів. Питання щодо ідолопоклонства, носіння отворів у вухах та інших частинах тіла розглядається в статті Походження традиції носити сережки та прикраси в давнину (№ 197). Розповідь про теля, а також теологічні аспекти, що приховані за ним, освітлені в статті Золоте теля (№ 222).

Відповідь: Теля було символом бога місяця, Сина. Рога, що були символічно зображені у вигляді півмісяця, іноді ототожнювалися з перстом божества Ашират. То була ще одна назва жіночого божества Іштар. Роги тельця в Єгипті асоціювалися з Хафором, символом родючості. Її зображували у вигляді вагітної жінки з рогами. Як богиня-мати, її ототожнювали з Ісіс, а також Нут. За міфами Ісіс була дружиною Осириса та матір’ю-коханкою Хора. Ми маємо те ж саме, що можемо спостерігати в межах традиції святкувати Великдень (також Іштар чи Ашторет) системи Вааля. Всі ці обставини мають безпосереднє відношення до давніх культів сонця.

В язичеській релігії моавітів та аммонітів (острів Крит), Мінотавр був, якщо можна так висловитися, еквівалентом бога Чемоша та Мількома (звідси походить ім'я Малькольм). Серед жертв та цілопалень, принесених цьому божеству, минулого і люди, а іноді людей просто варили усередині статуї й таким чином робили ритуал жертвоприносини. Саме звідси бере свій початок традиція приношення дітей на цілопалення Молохові. Крім цього, у п'ятому столітті, Золотому Теляті вклонялися ірландські кельти. Слід зазначити, що серед народів, що населяли територію сучасної Франції та Шотландії в тому ж столітті, практикувався канібалізм, про що можна довідатися зі статей Золоте теля (№ 222), а також Походження Різдва та Пасхи (№ 235).

Відповідь: Мойсей використовував мідного змія як символ Ізраїлю, як символ влади над зміями. Цей образ служив психологічною опорою людям, що були ужалені (порівн.: Числа 21:9). Втім, ніхто не поклонявся цьому змію і не здіймав молитов до нього. На той момент, Мойсей мав собі за завдання направити неосвічених людей в лоно віри в істинного Бога. Тут було б доречно згадати про пророцтво в книзі Буття. У ньому Бог сказав, що насіння жінки зітре голову змієві, а він буде жалити його в п'яту. До того ж, досить важливо пам'ятати про битву між Христом, головою Ізраїлю та Церкви та Сатаною. Все йшло до розплати людини за смерть Христа, який помер за нас. У цьому зв'язку, напрочуд цікавими є наступні статті: Мойсей та Боги Єгипту (№ 105); П'ятидесятниця на Сінаї (доцільніше перекласти як "П'ятидесятниця на Сінайській горі") (№ 115), а також Хрест: Його Походження та Значення (№ 39).

Відповідь: Хрест був давнім символом Єгипту; його часто зображали на татуюваннях, а також значках, що вінчали муху, комаху-символ Вааля-Зевула чи Владаря Мух, бога Екрона. А Золоте теля було символом бога-місяця Сина. Що ж стосується слова "Сінай", то ця назва також етимологічно пов'язана з коренем "Син".

Давні розглядали Тельця як невід'ємну частину культу Вааля. До того ж, необхідно відзначити, що цей символ перемандрував із давніх вавілонських культів, в яких людей приносили на цілопалення. Його можна зустріти під назвами Чемош (Хемош), Мілком, Мінотавр та безліччю інших імен, що залежать від окремо взятої культової системи. Крім цього, від давньоєгипетської культової системи Трійці (Осирис, Ісіс та Хорус), має місце ідея триєдиного Бога. Подібні релігійні системи ще можна було зустріти в Палестині (Вааль, Ашторет та Досвітня Зоря як третій елемент); у Римі роль Трійці відігравали: Юпітер, Юнона та Мінерва, яка була дівою Непорочного Зачаття. Усі ці язичеські елементи були привнесені до християнства у п'ятому-шостому столітті. До того ж, слово "Пасха" походить від "Іштар" "Оштар" або ж "Оштара". Див. статті Золоте теля (№ 222), а також Походження Різдва та Пасхи(№ 235).

Відповідь: Ґрунтовну біографічні відомості про Ісуса Навина, а також про символізм та значущість його діянь за часів Виходу, ви можете отримати з наступних статей: Єврейська Пасха (№ 98); Мойсей та Боги Єгипту (№ 105); П'ятидесятниця на Сінаї (доцільніше перекласти як "П'ятидесятниця на Сінайській горі") (№ 115); Золоте теля(№ 222); та Падіння Єрихона (№ 142).

Більш докладно про життя та завоювання Ісуса Навина можна довідатися з однойменної біблійної книги "Навин", оскільки там наведено найповніший життєпис цієї людини. Також, замітки про його життя знаходяться в біблійних словниках, які можна знайти в бібліотеці. Словник Перекладача Біблії, а також Стандартний Міжнародний Бібліографічний Опис Біблії (СМБОБ) напевно, стане вам у пригоді для цього.

Відповідь: Без сумніву, Книга Ісуса Навина дуже цікава та пізнавальна. У цьому відношенні, дуже символічним є оповідання про те, як ізраїльтяни входили до землі обітованої. Описані в книзі Навина події часом нагадують те, що відбувалося із синами Ізраїлю за часів Виходу. Завдяки тому, що ізраїльтяни дотримували Єврейської Пасхи, вони спромоглися вийти з Єгипту. Тут убачається символ Христа, що був великоднім Агнцем. Ізраїльтяни могли б увійти до землі обітованої набагато раніше, ще, коли дванадцять вивідувачів були послані для того, щоб дізнатися про неї. Але, проте, лише двоє, Ісус та Халев, були віддані справі до кінця. І тому, саме вони стали символами Ізраїлю та Іудеї.

Надалі, єврейському народу довелося провести сорок років у мандрівках по пустелі, перш ніж Господь дозволив їм увійти до землі Ханаанської. З точки зору символіки, це теж саме, що і Сорок Ювілеїв Церкви в пустелі. Чоловіки, що народилися в пустелі, не проходили через обряд обрізання, для того щоб лягла прірва розходження між старою генерацією, яка відмовилося прийняти свою спадщину, та більш молодою, представники якої вже народились у пустелі. Ця генерація символізує Церкву.

Але й за наших часів, Церкві та Ізраїлеві має бути знову готуватися до приходу Месії. Священики, що увійшли тоді до Йордану, стали символами водохрещення. Люди пройшли через ріку, а зрештою, прийнявши та вчинивши обрізання, ввійшли до Ізраїлю та Заповіту. Обрізання, у цьому випадку, символізує відторгнення гріха від язичників та народу Ізраїльського. До того ж, посередині Йордану було дванадцять каменів, що послужили прикордонною віхою та символом відмежування Ізраїлю від світу. Саме тому, у Ґілґалі був споруджений вівтар також із дванадцяти каменів.

Отже, у нас є дві купи каменів, у кожній з який було по дванадцять, разом — двадцять чотири каменя. Обидві купи символізують дві іпостасі духівництва, тобто апостолів та суддів. Символізм тодішніх подій, а також зв'язок цих подій із Задумом Порятунку Господа та Пришестям Месії, став об'єктом розгляду в статті Падіння Єрихона (№ 142).

Відповідь: Дерева, про які мова йде в книзі Суддів 9:7-21, символізують дерева влади Ізраїльської та четвертої влади Антихриста, що стане у влади, але, наприкінці зруйнує її.

Вони попросили фігу, символ привілеїв Ізраїлю (Матв. 21:19-20; Марко. 11:13, 20, 21; Лука 13:6-9). Мова йде про право продовження роду. Фіга наполягала на своєму праві продовження роду під впливом сонму, що хотів спокусити її, аби звести це право нанівець.

Виноград символізував духовну перевагу Ізраїлю. Адже виноградник Господа Саваота є оселею Ізраїлю (порівн.: Ісая розділ 5, також Іван розд. 15). Слово "залишати" у ст. 13 означає "покинути" як у ст. 11). Тут йдеться про відмову від влади Святого Духа, якого можна було б сповнитися через залучення сонму та його хибної релігійної системи. Тут слово "вино" звучить як "тирош" або ж "нове вино", що веселить і Бога, і людей. Це вино Вечері Господньої та (Єврейської) Пасхи святих Господа.

Тернина ж є деревом хибності Антихриста, символом помилкового шляху та поклоніння, що пожере Ізраїль. Тому що народ упаде від рук занепалого сонму, вавілонських містерій та культів сонця. Таким чином, мова йде про винищування занепалих під Антихристом. Крім цього, багато корисного можна почерпнути з історії про Гедеона. Див. статті Сила Гедеона та Останні Дні (№ 22).

Відповідь: Так, безумовно, у цих історіях є дві рівнобіжних лінії. Напрошується висновок про те, що Левіт виявився символічним втіленням Христа, Елохіма Ізраїлю. В наведеному вище уривку, наложниця з Юдиного Віфлеєму (іудейка з клану Месії), що була невірною, служить втіленням Ізраїлю, що став церквою і покаявся. Адже, у той час, Віфлеєм Іудейський належав також і язичникам, про що оповідають події в книзі Рут і Тамари.

У зв'язку з цим, ми можемо виділити два періоди тривалістю в чотири повних місяці, що складають 120 днів пророків. Така система служила до кращого розуміння послання до племен. Коліно Веніяміна було наймолодшим та "сином обітниці". Саул також був родом з Гів'ї. Це плем'я зазнало практично цілковитого винищення, однак, пізніше воно відродилося завдяки дочкам племен (Ізраїлевих).

Сини Ізраїлеві опоганили Церкву та погубили її. Ізраїль вирішив засудити Веніяміна, — адже у два дні загинуло 40,000 чоловік. Проте, Веніямін загинув, та з племені його залишилося 600 чоловік, що складали ядро (основу) племені його. Правдиве послання говорило, що Ізраїль заплатив за Церкву, і що сини обітниці також були винищені, а потім знову будуть відроджені за рахунок усіх членів племені.

Саме такий порядок (устрій) можна бачити й у синедріоні за часів Христа. Рада сімдесятьох підкорялася первосвященику та його заступникові (за часів Христа ними були Анна та Каяфа). Пізніше рада стала підкорятися Назі або ж принцові первосвященика. З Євангелія від Луки 10:1,17 ми можемо бачити, що сімдесят минулого присвячені в духовний сан і Христом. У грецькому тексті написано "hebdomekonta"[duo], що буквально означає "сімдесят два".

У цьому відношенні історія Гедеона дуже показова; вона відбиває історію церкви останніх днів. Див. статті Сила Гедеона та Останні Дні (№ 22).

Відповідь: Його волосся було уособленням сили Святого Духа. Аж епохи Месії, тісно наближена до обраного людина могла стати назіром, про що Самсон і давав клятву. Саме так його волосся залишалися недоторканими.

Крім цього, Господь наділяв силою окремо взятих людей. Серед обраних, звичайно ж, були й видатні люди: пророки, царі, такі як Давид або ж старійшини Ізраїльські, а також судді. Тепер, за часів сьогодення, кожна людина може наблизитися до Бога через Христа та причаститися Святого Духа. Саме вчинки людей і визначають їхню долю при Першому Воскресінні.

Бог кличе до себе того, кого Він обирає та визначає. Таких людей називають покликаними та передбаченими (Римлян 8:29-30), і вони виправдані в Богові та прославлені в Ньому. Отже, призивають багатьох, але лише деяким пощастило бути обраними. Див. статті Самсон та судді (№ 73), у якій дається докладне пояснення того, як діє Святий Дух у циклах. До того ж, у даній статті поміщене тлумачення приповістей, що мають ключове значення для розуміння Писання.

Відповідь: Ця історія віддзеркалює внутрішній устрій Божої ради; крім того, тут містяться натяки на порятунок язичників. Нам вже відомо, що Рада складається із сімдесятьох плюс двох. Але внутрішня рада складається з двадцяти чотирьох наставників або старійшин, що підкоряються чотирьом херувимам хоронителям за розподілами двох від дванадцяти первосвящеників; потім, по шести у чвертях у трьох долях, як заведено в племен Ізраїлевих. Ізраїль був поділений на чверті по трьох, що давало в сумі дванадцять племен (див. Числа 10).

Агнець та Господь сидять на тронові перед внутрішнім собором тридцяти. До того ж, нам відомо, що Сатану буде скинуто з цієї ради і на його місце прийде іншій. Тридцять змін одежі символізують обов'язки перед Духом Святим у силі, а також можливість порятунку для язичників. Якби вони відійшли до Бога, він сказав би їм, що в левиному тілі рій бджіл та мед Святого Духа.

Відповідь: Відповідаючи на це питання, треба помітити, що Левій та Юда разом, складають єдине ціле, вони вигнали язичників, оскільки їм була притаманна ненависть до всього іноземного (ксенофобія). До того ж, вони відкинули Сатану та занепалий Сонм, що ніс відповідальність за язичників, проте вони не зуміли взяти їх до Царства Небесного як наречених (Христових).

Відповідь: У першій книзі Самуїловій 6 ми бачимо, що ковчег одержав своє божественне ім'я "Ковчег Яхве". Скрижалі були сховані усередині цього ковчега, а Закон дав Яхве Сонму до всього Сонму через Святого Духа.

Ковчег був знятий після Свят Сьомого місяця; сім місяців він знаходився у филистимлян. Символізм же цього епізоду полягає в тому, що Ізраїль повинний був додержуватися Закону Бога та захищати цей Закон, почитати його як Священний, Досконалий, Справедливий та Правдивий. Усе це і є Бог.

Таким чином, коли Ковчег був даний язичникам, що не жили за цими законами Божим, то прокльони та чума єгипетська зійшла на них як кара небесна. Іншими словами, вони отримали геморой, нариви та інші хвороби, а також чуму. Отже, аби позбутися своїх нещасть, що охопили їх, язичники принесли в жертву золоті нарости, що з’явились на їхніх тілах в наслідок болячок, та золотих мишей, що були символами чуми єгипетської.

Проте, ми знаємо, що п'ять міст филистимлян були вражені чумою і ця епідемія тривала аж до Єврейської Пасхи, потім друга Пасха припала на період підрахунку гомерів та днів П'ятидесятниці, тобто Хлібних Жнив.

Отже, стає очевидно, що филистимлянам трапилися нагода здобути порятунок. Їм було уготовано п'ять місяців благодаті, від Останнього Великого Дня до дня Приприготування до Освячення Храму та Єврейської Пасхи, що вони її не додержувалися. Таким чином, порушуючи закон, вони накликали на себе прокльони, сум'яття та нещастя, що про них йдеться в книзі Повторення Закону 28. Див. статті Благословення та Прокльони (№ 75).

Филистимляни не покаялися і не прийняли Першої Єврейської Пасхи, а потім і другої; вони порушили Закон. Див. статті Закон та четверта заповідь (№ 256). Вони не оцінили тієї можливості, що була надана язичникам для дотримання Закону Божого, коли ті отримали Ковчег у своє розпорядження .

П'ять міст филистимлян порівнюються з п'яти народами, що надалі розселилися на території Самарії та Галілеи. П'ять — то є символ благодаті. Тому що в благодаті своєї, Господь дав порятунок язичникам.

Святий Дух передав священикам филистимлян веління Валаама. Див. статті Доктрина та пророцтво Валаама (№ 204). Таким чином, Филистимляни знали, яку релігію сповідали ізраїльтяни та протягом століть вони могли переконатися у цьому навіч.

То є ще одним докором вбік Ізраїлю, адже вони були відступниками; були часи, коли Ізраїльтяни відійшли від справжньої віри та вдарилися в сонячні культи, тисячоліттями додержуючи в той самий час пасху Вааля. Але, на жаль, вони вже ніколи не зміняться. Навіть сьогодні ми можемо спостерігати залишки язичества в Ізраїлі. Народ ізраїльський є перекірливим та схильним до бунту та смути, що можна сказати і про весь дім Ізраїлів.

Колісниця прийшла на поле Ісуса бетшемешанина (це ім'я пізніше було дано Месії)... І вони накололи дров із воза, а корів принесли цілопаленням для Господа. Усі ці події відбувалися в місці, що мало назву Дім Сонця Бет-Шамеша.

Та ось одна з таких церков стала інструментом Месії. У розглянутому нами випадку, Давид служить уособленням Спасителя; символістика його перемоги над Голіафом полягає в тому, що церква покликана вразити безбожного велетня в чоло, на якому лежить печатка Сатани. В останні дні перед другим пришестям Месії, істина та “камінь Давида”, Помазаника Царства Ізраїльського, який наближається на престолі своєму, зруйнує систему безвір'я. Більш докладно, про те, що являла собою насправді система символів релігійних систем світу, а також про взаємини филистимлян з цими релігіями, можна довідатися зі статті Давид та Голіаф (№ 126).

Відповідь: Давид був призначений від Бога царем Ізраїльським. До того ж, він прийняв у собі Святого Духа і досяг святості. Він пройшов безліч іспитів та виконував найрізноманітніші доручення Господа, аби донести Його Слово до усіх нас. Давид виконував волю Бога і доносив її із серця Господа до нас.

До того ж, цей цар чинив приготування для Храму Господнього. Давид вчинив ці приготування, а згодом Соломон спорудив Храм. Отже, ми можемо бачити приклад того, як був створений світ, — будова храму є також своєрідною ілюстрацією Задуму Господа про Порятунок. Давидові призначено стати царем Ізраїлю під початком Месії як Елохіму, тому що він — обраний, як про те говориться в книзі пророка Захарії 12:8.

Історія битви з Голіафом, а також теологічна значимість цієї події розглядається в статті Давид таГоліаф (№ 126).

Місце Давида в межах задуму Господнього стало темою для розгляду в межах статті Правління Царів (№ 282). Про те, якиою була його загальноісторична роль, а також, про його входження до Єрусалиму, можна довідатися зі статті Часовий Підсумок Століття (більш доцільно перекласти "Хронологія подій століття") (№ 272).

Відповідь: Тлумачення другої заповіді має два варіанти. Перший полягає в тому, що виготовляти та створювати кумирів будь-яким чином забороняється у будь-якому випадку. Втім, згідно другій версії, можна припустити, що ми маємо справу з забороною на створення всього того, чому можна поклонятися. Тобто, це — інтерпретація тези "Не будеш вклонятися їхнім богам, і служити їм не будеш, і не будеш чинити за вчинками їх, бо конче порозбиваєш і конче поламаєш їхні стовпи для богів", що, поза всяким сумнівом означає заборону на створення будь-якого боввана або ж іншого кумира.

Напевне, саме в другому тлумаченні і полягає справжній зміст символічного значення цієї заповіді. Тому що в протилежному випадку, вказівки щодо будови Ковчега Заповіту були б украй суперечливі стосовно Другої Заповіді, та дії Соломона, в даному випадку, так само як і при будівлі Храму, є суцільним порушенням Заповіді. До того ж, ми бачимо, що, і будова Храму Єзекіїля аж ніяк не є богоугодною справою, бо ж суперечить Закону.

Ізраїль ніколи не поклонявся бовванам або ж будь-яким іншим предметам, і херувими не були виключенням. Саме в книзі Єзекіїля ми можемо побачити відмітні ознаки та мету помазаника Херувиму Хоронителя. Таких помазаників було четверо. В Біблії вони представлені як символи з головою бика, лева, орла та людини. Усі вони знаходяться біля престолу Господнього.

Двоє з цих херувимів, напевне, були в числі повсталих. Принаймні хоча б один з них, певна річ, був заколотником, а саме Сатана. Давні люди вважали, що Аеон (Aeon), або ж істота з левиною головою, був також у розділі. Адже Аеон та херувим з головою людини стояли на стіні храму Єзекіїля. Вони обоє знаходяться по обидва боки пальмового дерева, яким є Месія, як нам відомо, з часів пустелі вод Мерива. Нам відомо, що число заколотників склало третю частину сонму. Втім, чверть є чверть, та, отже, одна третина іншої чверті також мала взяти участь у повстанні зі своїм херувимом. Як би вже там не було, але ж то є вже перипетії долі повсталих.

Див. статті Значення видіння Єзекіїля (№ 108); Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174); П'ятидесятниця на Сінаї (доцільніше перекласти як "П'ятидесятниця на Сінайській горі") (№ 115).

У випадку зі звільненням Єгоякима з в'язниці, наказ, напевне, був відданий на двадцять п'ятий день, втім, виконаний лише на двадцять сьомий день. Що стосується другої частини питання, то в текстах 2Царів 25:27 у Септуагінті та сірійському виданні Біблії зазначається буквально наступне "і вивів його з дому ув'язнення". А в тексті книги Єремії про це не повідомляється. Таким чином, ми можемо зробити висновок, що був відданий наказ про звільнення Єгояхіна, і що він два дні не з'являвся біля царського столу. Напевне, це й уможливило його реабілітацію.

Відповідь: Книга Естер, насправді, є не тільки історією про Іуду, який жив дві з половиною тисячі років тому. Аман же був амаликитянином. Агага був убитий Самуїлом на очах у Саула, оскільки Саул дозволив йому залишитися в живих. Саме це малося на увазі в пророцтві.

Війни амаликитян незмінно призвели до завершення сорока Ювілеїв у пустелі. Адже пророцтво про війни здійснилося саме перед тим, як ізраїльтяни увійшли до землі обітованої. Єврейський народ сорок років провів у мандрах та блуканнях Виходу, а потім вів війну проти амаликитян. У цьому випадку, Ізраїль символізує сорок ювілеїв у пустелі, а війни віддзеркалюють прийдешні події двадцятого століття. Проте, нас ще чекають війни п'ятої та шостої сурем. Див. статті Сім печаток (№ 140), а також Сім Сурем (№ 141).

Необхідно відзначити, що протягом останнього періоду, з 1914 і до сьогодення, ми можемо спостерігати тенденції до винищування Іудеї та Ізраїлю. До того ж, незважаючи на хибні погляди, треба знати, що Іудеї та Ізраїльтяни — це аж ніяк не те саме; то є два різних та самобутніх народи. Іудеї складають лише одне плем'я Ізраїлеве, а сини Левіїни — це ще одне плем'я. Втім і не всі сини Левіїни належать до плем'я Юдина. Необхідно сказати, що Голокост був частиною пророкувань Естер, а події в Нюрнбезі стали частиною передвіщеної історії, що тривала протягом десятиліть.

До тогож, війни з арабами також склали невід'ємну частину пророцтв. Месія прийде, щоб врятувати тих, хто з нетерпінням чекає на нього. Юда ж буде звернений у віру в останні дні світу. Докладне тлумачення Історії Естер можна знайти в статті Коментар книги Ездри (більш доцільно перекласти як "Коментарі до книги Естер") (№ 63).

Відповідь: Здавна існує думка про те, що круглі цифри 7, 3 і 5 уособлюють досконалість та статок відповідно Даату Мікре (порівн.: Сончіно прим. до книги Йова). Ця обставина має величезне значення в контексті церковних символів. Сім духів Божих та сім ангелів семи церков перекликаються з трьома свічками Месії та двома свідками, що утворюють число десяти.

Із семи церков є лише п'ять, що їх вважають гідними, отже, п'ять — це число благодаті. Уся система символів відбиває благоденство та достаток відповідно до задуму Божого, проте занепалі ангели сонму були знищені Сатаною, оскільки вони згрішили. Див. статті Символізм у цифрах (№ 7), а також Дні народження (№ 287).

Після цього досконалість було втрачено, оскільки занепалі янголи зазнали гріха та розчинилися в ньому. Діти від свого народження освячені у своїх батьках, але ж смертна година їх пробиває в гріху. Бог чинить так, аби випробувати людей у вірі та віддати кожному заслужене згідно справам його. Саме тому Йов не зміг врятувати своїх дітей, адже вони вже були дорослими та залученими до системи відносин в межах хибної релігії. Та Йов знав це; йому було відомо про всі гріхи чад його; отже, саме звідси і походять жертви.

І церква, і народ у цілому повинні прийняти цей урок та робити висновки надалі. Народ є беззахисним у первородстві через ідолопоклонство. Церква ж є беззахисною перед гріхом. Втім, все ж таки, цю тяжку втрату можна відшкодувати через віру та відданість. Тому що загибель 5000 відбувається через благодать. П'ять мудрих та п'ять нерозумних дів, також можуть бути прикладом необхідності та доцільності віри або ж, яскравою ілюстрацією того, як люди втрачають шанс на порятунок.

Відповідь: Справа в тому, що слово "Мудрість" у цьому тексті перекладено в жіночому роді, тому що тут мається на увазі грецьке слово "Софія", що має саме таке значення. А Святий Дух є проявом або ж владою Бога, що підтверджує мудрість. Царі (та князі) правлять у мудрості за допомогою цієї влади, про що говориться у віршах 15 і 16. Але Всевишній мав мудрість ще на самому початку, перед тим як Він створив світ та всесвіт. У тексті Писання зазначається буквально наступне: "відвіку була я встановлена, від початку, від правіку землі".

Прихильники догмата триєдиного Бога не можуть використовувати цю обставину в тексті, оскільки вона суперечить твердженню про споконвічне існування Христа. Адже в тексті говориться, що мудрість була помазана від століття, від початку. Таким чином, мудрість була творивом Господа в незалежності від того, кому вона була дана: Христу або ж Святому Духові.

Втім, у вірші 30 міститься фрагмент, що має відношення до Христа:

Ми маємо усвідомлювати, що кожен, хто знаходить мудрість, тим самим, знаходить життя та благодать від Господа. Мова йде саме про Святого Духа, адже космологія Бога залежить від сили Його, що згуртував усіх синів Божих від їхнього створення.

Отже, аби зрівнятися з єдиним правдивим Богом, Христу потрібен би був Святий Дух, але ж Дух був створений раніше, ніж союз Сонму. Незаперечним є той факт, що повсталі сини Божі втратили Святий Дух у собі, і ця обставина ще раз підтверджує первинність Святого Духа.

Зверніть увагу на те, що в коментарях до глави 9 мудрість зображено у вигляді жінки, що будує свою оселю. Вона зрубила сім опор. Вона винищила своїх тварин, вона змішала своє вино та вислала своїх служниць. Вона — то є Церква. Отже, ми можемо бачити з цієї метафори, що Святий Дух є Церквою, оскільки без неї, Храм Божий не може існувати. Усі ми і є цим Храмом. Ми є тим будинком живих каменів, що зветься Храмом Божим. Вона ж (Церква) є нареченою Христа. Її служниці обрані для Шлюбної Вечері. Сім опор — то є янголи Семи Церков та сім духів Божих.

Хтось може відказати, що запрошення "Ходіть, споживайте із хліба мого, та пийте з вина, що його я змішала!" стосується Христа. Проте, варто згадати, що Іван досить ясно впроваджує думку про те, що Христос відійшов до Отця Свого та Отця нашого, його Бога та Бога нашого. Коли ж він повернувся до апостолів та міг натхнути їм Святого Духа — тоді він сказав: "Прийміть Духа Святого" (Іван 20:22). Цей текст говорить сам за себе.

Страх перед Господом є початком премудрості, а пізнання Святого Духа є справжнім розумінням, "бо мною помножаться дні твої, і додадуть тобі років життя". Крім того, у книзі Приповістей 9:13, ми також бачимо образ нерозумної жінки, яка є уособленням хибної церкви, що керується помилковим або ж духом "pseudologon", що здобув помазання через занепалий Сонм і Сатану. Про це не раз говорилося в Новому Заповіті, втім, цей факт прихований за невірним перекладом.

Поза кожним сумнівом, ми говоримо тут про двох жінок, і одна з них була з Богом від початку; ця жінка символізує Церкву. Більш докладно про це можна прочитати в статтях Святий Дух (№ 117); Єдиносущий Отець (більш доцільно перекласти як "Єдиносущий в Отцеві") (№ 81); Розвиток моделі неоплатонізму (№ 17); Як Бог став сім'єю(№ 187), а також Боже місто (№ 180).

Відповідь: Цар є Христос, а жінка — то є Церква. Церква складається з чоловіків, глав родин, та жінок, що залишаються жінками. Суть послання полягає в тому, що церква зобов'язана за всіх часів діяти, як заповідано Богом, про що й говориться в книзі Приповістей 31. Більш докладно про це можна прочитати в статті Книга Приповістей 31 (№ 114). Цей текст дуже часто використовують церковники для того, щоб примусити жінок мовчати та скинути тягар власних обов'язків.

Відповідь: Святкування днів народження увійшло до нашого життя як язичеський звичай, запозичений у вавілонян. Див. статті Дні народження (№ 287). Цю ж ідею сповідують сатаністи та споглядальники зірок, що використовують її як метод побачити прийдешнє та звеличити окремо взяту людину над Христом та зробити її богом. Біблія ж забороняє подібні погляди. Наше справжнє призначення полягає в тому, щоб стати синами Бога. Ми чекаємо на Воскресіння з Мертвих, аби, нарешті, стати синами Бога у владі Святого Духа, та кінець кінцем, Бог стане над усіма, і через усіх, і в усіх (Ефес. 4:6). Див. на статті Душа (№ 92); а також Воскресіння Мертвих (№ 143).

Відповідь: Так, доктрина про душу та велика неправда Раю та Аду стали частиною обману, що його вчинили представники псевдорелігіозних сил, що діють з намови Сатани.

Відповідь: Содом та Єгипет — то є назви народів, що несуть на собі печатку демонів. У цьому розумінні Фараон — це ще одне ім'я Сатани, подібно Тиру у вавілонян. У Виході, що згодом відбудеться, демонів разом із Сатаною буде ув'язнено. В Біблії оповідується про те, що ізраїльтяни вийдуть з півночі, рука в руку з Ассирією, і того дня буде бита дорога з Єгипту в Ассирію (Ісая 19:23). Вони всі будуть служити Господові разом, а Ізраїль стане третім серед них. Усі вони отримають благословення від Господа та будуть служити Господові Саваоту в Єрусалимі.

Ісая був нагий та босий, і йшов він три роки, тому що був він знаменням Єгипту та Етіопії. І знамення це передвіщало полон народів та прибережних земель; і будуть збентежені та засоромлені за Етіопію, куди звернений зір їхній, та за Єгипет, їхню пишноту (Іс. 20:3-6). На закінчення, народи знайдуть зцілення та будуть служити Господові разом у Єрусалимі. Див. статті Часовий Підсумок Віку (більш доцільно перекласти "Хронологія подій століття") (№ 272); Сурми (№ 136); Господній День та Останні Дні (№ 192); Сім сурем (№ 141), а також Тисячоліття та Вознесіння на небеса (№ 95).

Відповідь: Мета посту чітко викладена у вірші 58 книги пророка Ісаї. Ми постимо, аби позбутися уз гріха та звільнити пригноблених. Ми постимо, аби скинути із себе будь-який тягар, що тяжіє. У Біблії є два пости, що їх обов'язково слід дотримувати: перший припадає на День Очищення, на десятий день сьомого місяця, а другий — на день Очищення Простодушного та Заблуканого, на сьомий день першого місяця Авів. Ця тема досить докладно розглянута в статтях Очищення (№ 138); Освячення Храму Бога (доцільніше перекласти як "Освячення Храму Господнього") (№ 241); а також Освячення Простодушного та Заблуканого (№ 291).

Відповідь: Існують дві групи, що про них йде мова в наведеному уривку. Перша група представлена язичниками церкви, що шукають Бога та додержуються заповідей Його. Друга ж являє собою саме народ Ізраїльський та тих, хто пов'язує себе з ним — тих, хто знає Бога, але їсть свинину та мерзенне вариво в судинах своїх і спалює фіміам на черепках та приносить жертви в гаях, усупереч закону Бога.

Відповідь: Текст книги Ісая стосується Сіону в руці Месії, під час царювання Його. Батьки освячені в батьках. Коли вони стають дорослими, досягши 20-літнього віку, вони зможуть усе самі збагнути та прийняти певне рішення, чи треба їм приймати хрещення або ж їм цього не треба. Якщо ж вони не були хрещені, але ж мешкають вдома, тоді вони можуть бути освячені в батьках.

Якщо ж вони перейшли вікову лінію (тобто 20 років) і живуть самі, то вони більш не є освяченими.

Відповідь: У тексті книги пророка Ісаї 26:13-14 мова йде про рефаїмів, які не мають воскресіння. В книзі Буття 6:4 їх називають нефілімами. Більш докладно про те, хто вони такі, ви можете довідатися зі статті Нефілім (№ 154). У книзі Єремії 51:57 мова йде про падіння Вавілона та загибель ангелів сонму, що були з ним. Треба розуміти, що це не одне й те ж саме, що і рефаїми в книзі Ісаї. Ці люди позасинали та є мертвими. До того ж, є певні аспекти, про які ви можете дізнатися зі статті Суд над демонами (№ 80), а також Воскресіння Мертвих (№ 143).

Обрізка омели та інших атрибутів, що мають відношення до культу сонцестояння, були частиною цього свята. Звідси пізніше набула розвитку Пасха та Різдво. На фресках, де давні римляни зображували сцени містичних свят, найчастіше зображували цапеня. Очевидно, тут суть справи полягає у тому, що Біблія забороняє варити цапеня в молоці його матері. Фалічні символи також мали місце на давніх фресках, саме тому містичні культи були так популярні серед жінок. Культи родючості, що мають пряме відношення до вищезгаданих ритуалів, дійшли до нас як свято Різдва та Януса. Подальше святкування відзначалося карнавалом та масним тижнем, середою першого тижня великого посту, потім ішов Великий Піст; завершальним же етапом усіх свят була Пасха. Нікого з тих, хто відзначав ці свята, не був християнином, — адже саме це Господь і засуджує в Біблії. Див. статті Походження Різдва та Пасхи (№ 235).

Чи миша 'акбар (у виданні SHD 5909 напеч. 'акбавр) нападає і звідси миша означає руйнування. Родина Муриде в Палестині нараховує двадцять три члени, і ми точно не знаємо, до якого виду вони належать. За сивої давнини існував звичай приносити жертвою польових мишей та поїдати їх, а Маймонід (єврейський філософ - прим. перекл.) вважає, що ця традиція збереглася і в харанійців. Харан був центром вавілонського культу місяця, що практикувався з 2000 р. до н.е., таким чином, місто став культовим центром; він продовжував бути оплотом місячного язичества аж до виникнення християнства. (ср.: Словник перекладача Біблії, тім 2, стор. 524). Вони вшановували Бога-Місяця на ім'я Син. Вони сповідали триєдину систему матері-богині, Пасху та систему сонячних культів. Ця система згодом проникнула до християнства. Див. також статті Золоте теля (№ 222).

Основна проблема полягає в тому, що Ізраїль не покається за всі недобрі вчинки, що він скоїв. Англомовні народи, а також європейські арійці пов'язані між собою міцними узами беззаконня і язичеських свят.

Календар, прийнятий у Сполучених Штатах Америки ґрунтується на системі відліку днів язичеського приношення людей на цілопалення. Досить імовірно, що це лише збіг історичних обставин. Вищий ешелон урядової адміністрації несе на собі відбиток язичества та чорної магії. Невдовзі вони стануть перед Божим судом.

Відповідь: У тексті оповідується про голос Дана, який висловлює печаль, знаходячись на горі Єфремовій. Він застерігає народи про те, що "Він" наближається; а також "Приходять з далекого краю його облягати, і здіймають свій крик на юдейські міста!" Слово, що вжите в цьому тексті, не означає "Ангели", а тому, йтися може, власне й не про сонм небесний, а дещо інше.

У деяких виданнях Біблії цей фрагмент зазнав значного спотворення та перекручування, адже не всіх влаштовував справжній підтекст книги Єремії. Його голос зовсім не означає, що мова йде лише про одного пророка, але скоріше, то є застереженням щодо останніх днів, коли ми очікуємо пришестя Месії. Можливо, що до цього причетні багато людей у церкві. Проте, це застереження має особливий сенс. Це питання знайшло свій розгляд у статті Попередження останніх днів (№ 44).

Відповідь: Цьому є причина. Істоти з головами лева і людину — це двоє живих херувимів навколо престолу Господнього. Пальма уособлює Месію; він був деревом, яким Мойсей очистили воду Мериви, у якої ввійшли в зваду сини Ізраїлеві з Богом по шляху до Сінайської гори. Іншими словами, ми не можемо прийняти Святого Духа без Месії.

У повстанні взяла участь третя частина сонму, але одна межа — лише чверть, таким чином, у повстанні повинне було брати участь дві чверті. Це система, яку утворює людина з людською головою та Еон (вічність). Обидві ці істоти мають залишити своє місце, та на їхнє місце прийде Месія, Елохім; так написано у Біблії. Дві істоти — два чоловіки: Мойсей і Авраам. Текст, в якому говорилося про те, що Авраам Елохім, був невірно перекладений, таким чином, правду знайти практично неможливо, справжня версія збереглася лише в єврейському оригіналі. Див. статті Влада Бога (більш доцільно перекласти як “Панування Бога”) (№ 174); Як Бог став сім'єю(№ 187); а також Заповіт Бога (№ 152).

Відповідь: Юдеї складали єдину частину Ізраїлю. Є народи, до числа яких входить десять племен, однак, ніхто не знає, ким саме вони є. Проте, ці племена є набагато могутніми та славетними, ніж євреї. За останніх днів відбудеться другий Вихід. Під час цього Виходу відбудеться відшарування перших тих, хто блідий. Про це згадується в книзі пророка Ісаї (66:18-23).

Це період ознаменується Першим Воскресінням, а потім — падінням народів в Армагеддоні. Після цієї події, народи відвернуться від синів Ізраїлевих, котрі серед них і повернуться вони під палицю, подібно до Ізраїлю під час першого Виходу.

Деякі з тих, хто вже повернувся, будуть відправлені в полон. Ті, хто повстав, загинуть у пустелі. Повернуться лише ті люди, які додержувалися Закону Божого або духом своїм, або ж плоттю своєю. Всім іншим призначено буде загинути в пустелі. Кожна людина потрапить під палицю правосуддя.

Люди, що сперечаються, що рукописання було прибито на хресті "stauros", про що оповідується в посланні до колосян 2:14, просто загинуть. З ними ніхто навіть не буде розмовляти. Таким є Писання, і воно не порушиться. Див. також статті Вимірювання Храму (більш доцільно перекласти як "Міра Храму") (№ 137), а також Закон і четверта заповідь (№ 256).

Відповідь: Четверте царство є "сталеві ноги" із глави другої. Ця імперія була римською імперією. Вона спокусилася золотом Вавилона та сріблом медів та персів, а також міддю греків і культом еллінів. Усе це ввійшло в залізні та глиняні ноги "бовдура".

"Ноги" мають відношення до Священної Римської Імперії, заснованої в 590 р. до н.е. та яка продовжувала існувати аж до революційних подій 1848 р., кінець яких співпав з 1850 р. Отже, усі завершилося в 1870 р. Десять царів повстали і створили частина своєї системи. Вони завдавали утисків святим протягом більше ніж 1260 років існування імперії. Вперше вони скорили десять племен через омани та зради; це сталося після падіння парфянської імперії, згодом, вони вирушили до Європи (див. статті Війни між тринітаристами й унітаріями (№ 268)).

На ногах також було десять пальців, що створили ядро альквінських або ж близнюків "Зерно" Європи: парламент аріан. За останніх днів цей союз стане звіром. Уся ця система є притулком та дітищем антихриста, незважаючи на те, що вона проголошує свою приналежність до Бога та використовує свої повноваження проти інших. Ця система виснажила Святих Вседержителя протягом 1,260 років. Безліч турбот доставила їм система звіра в двадцятому столітті від Першої Світової Війни та Голокосту до кінця Другої Світової Війни та смерті Сталіна.

Мінялися часи і закони системи для послідовників звіра. "три з половиною" часу від 1,260 років то є те же саме що і в книзі Об'явлення 12. Церква переслідує дракон, що намагається винищити насіння жінки. Але земля допомогла їй і проковтнула Церкву, так що влада дракона поширилася далі; помилкова релігія згубила землю.

Ця система установить, у кінцевому рахунку, імперію на одну годину, протягом якого вона буде правити світом, а потім на неї обрушиться нещастя. Царство буде віддано Святим упродовж війн кінця світу. Незабаром Христос прийде, аби врятувати тих, хто чекає його.

Відповідь: Цей період стосується дня Бога, мова йде про воскресіння як таке. Вічне життя тут позначає відновлення та наш духовний розвиток як синів Божих. Слово "вічне" тут у виданні SHD 5769 перекладено як “owlam” і позначають "час, що не піддається осмисленню" чи "до крапки зникнення" від моменту створення.

Єврейське слово, що його було перекладено як "наруги" насправді складається з двох слів, жодне з який не означає лише посоромлення. Перше слово у виданні SHD 2781 "cherpah", що означає "докір, або ж закид, сором". Друге слово у виданні SHD 1860 "dera'own", що позначає "відраза", а в цьому значенні можна його ужити як "наруга та огида".

Суть же цього висловлення полягає в тому, що людей очікує суд. Почуття відрази і докору, що з'являється після здійснення гріха, як відомо, відіграють величезну роль у тому, як людина сприймає світ. Ми матимемо зцілення в благодаті та любові Господа. Це не означає, що ми не випробуємо почуття сорому за те, що ми вчинили самі. Проте, багато хто витримає тягар цього знання як ангели, а інші янголи також пізнають їхній гріх.

Ось чому прощення має таке велике значення для того, щоб отримати любов Божу. Якщо ми самі не зможемо прощати інших, у такому випадку як ми самі можемо розраховувати на те, щоб одержати прощення та, ще більш важливо, як ми можемо справитися із соромом, що походить від зробленого знання янголів? Більш докладно про це можна прочитати в наступних статтях: Душа (№ 92); Воскресіння Мертвих (№ 143), а також Боже Місто (№ 180).

Відповідь: Десять царів також служать уособленням духовних сил синів Божих, як написано у Повторенні Закону 32:8, кожному з яких було доручено правити над народом згідно числу синів Бога. До того ж, необхідно згадати про двох херувимів — Сатані й Аэоне (вічність - прим. перекл.), а десять інших входять у число внутрішніх (небесних) дванадцяти Елохімів занепалого сонму. В оригіналі, втім, згадувалася цифра сімдесят.

У цьому полягає причина того, що зміст книги Повторення Закону 32:8 зазнав певних змін після падіння храму у єврейському виданні МT переклад є невірним. Одним з деяких біблійних видань, в якому текст Повторення Закону збережений у первозданному вигляді, стало видання RSV. Ще одним таким виданням є Римська нова католицька американська Біблія. Таким чином, сили антихриста багато чого зробили за час свого існування. Мова йде про образ звіра Священної Римської Імперії, а потім, про об'єднання Європи в останні дні. Цей альянс народів одержить влада над усім миром і Христос прийде знову, щоб зруйнувати європейський союз.

Демонам не дозволено змішуватися з насінням людини, як вони це робили до потопу. Хід подій суворо преділовий знаменням Іони і сороковим ювілеєм. "Їхній дні" позначає кінець часу п'ятої і шостої влади. Див. також статті Часовий Підсумок Століття (більш доцільно перекласти "Хронологія подій століття") (№ 272).

Відповідь: Вогонь уособлює духовну силу, що походить від Трону Господнього. Як Старий днями, Він живе в неприступному світлі. Жодна людина не бачила Його і бачити не може. Він один безсмертний (1Тим. 6:16). З цього боку, будучи Єдиним Правдивим Богом і Творцем, Його розглядають як Суддю Всесвіту. Він наділив Христа владою вершити суд.

Вогонь використовується, для того щоб зобразити духів, силу Божу, а також демонів, що відпали від благодаті перед цим троном. Ось чому вогонь дуже важливий у контексті символіки нечистої сили, особливо на тронах влади, наприклад у Римі, храмі Вести, а також у курії.

Відповідь: Вавілонське походження імен цих людей, їхнє значення, розглядається у відповіді на питання, що був недавно заданий у відношенні Даниїла. Вони були обрані разом з Даниїлом, щоб стати провісниками полону Ізраїлевого та подальшого звільнення країни від рабства.

Крім цього, тут міститься алюзія на догмат триєдиного бога, що виражена числом три. Цих трьох захопили вавілоняни; їм дали вавілонські імена, і ці три по-своєму представляють обраних, покликаних під захист Бога. Син Людський був посланий, щоб захистити їх. Коли Христос піде з цими трьома в піч, він піде з нами. Жар печі став нестерпним і від нього загинули захисники, отже, в останні дні також загине система влада імущих. А коли все це відбудеться? Коли стане лід.

Відповідь: Леви були найбільшими хижаками, що про них приходилося чути в Месопотамії. Львів використовували давні римляни для виконання різноманітних дисциплінарних стягнень. Львів навмисне не годували, щоб вони могли розірвати жертву на шматки та зжерти її.

Безліч людей Божих пройшли подібні іспити і були розірвані дикими звірами. Даниїл не міг знати, чи захищає його чи Господь же немає. Те ж саме можна сказати і про вогненну піч. Вони сказали: "Ми не знаємо, чи врятує нас чи Господь ні, але ми не станемо поклонятися тобі". У такому випадку, цар проголосив свій вердикт, сказавши наступне: "Твій Бог, якому ти давно служиш, Він врятує тебе". У цьому випадку, Господь зробив це, аби довести царям, що Він має вищу владу .

Цар був пійманий на своїх власних законах. Його указ не міг бути змінений, хоча він чітко усвідомлював свою причетність до змови про убивство Даниїла. Той факт, що Цар Астіаг провів ніч у посаді, говорить про повагу, і Бог почув молитви пануючи. Люди, що шукали убити Даниїла, улаштували іспит.

Позиція Біблії полягає в наступному: "Хто яму копає, той в неї впаде, а хто валить мура, того гадина вкусить, отже, вони опиняться у власній пастці та шукатимуть вихід з неї". Ці люди були, потім убиті та з'їдені тими ж левами, за допомогою яких вони шукали убити Даниїла, так само були убиті їхні дружини і діти. Це послужило суворим уроком. Більш докладно про повчальний аспект цього фрагмента ви можете прочитати в статті: Закони Бога (див. Закон Бога (№ L1).

Відповідь: "Ахор" означає "лихо". Двері надії є уособленням Христа, котрий введе нас до дверей порятунку. Доліна лиха стає дверима порятунку. Цей текст доцільно порівняти з книгою Навина 7:24-26. Ізраїль зазнав покарання за ідолопоклонство деяких своїх співгромадян, а один з них, Ахан, був на смерть забитий каменями. Гнів Господа зменшився в той день, і долина Ахор стала також долиною надії тих, хто вірив у Бога через Месію. Див. також статті Падіння Єрихона (№ 142).

Осія пропонує хронологічну оповідь подій життя Ісуса Навина аж до останніх його днів. До того ж, тут оповідується про ідолопоклонство, що просякло в Ізраїлі через систему звичаїв та великодніх обрядів Вааля і про те, що вся система упаде в призначену годину. Ізраїль буде відновлений, і будуть кричати люди до Бога Яхве, але не "Іші" або ж "Вааль". Тому що Він усуне імена язичеських богів від нас.

В другій половині того ж дня перед тим, як стемніло, Він повернувся і говорив із братами своїми і виконав їх Святого Духа. Це було знаменням про те, що він повернувся дощем Духа Святого. Відтепер його останній дощ має двояке значення. Він був Месією в двох пришестях. Це був перший дощ для розсади, (Єврейська) Пасха час жнива. Рахунок гомерів почався перед жнивами пшениці. Ми є жнивами Його.

Відповідь: "День Господа Саваота" є терміном, що зустрічається в книзі Івана, де він означає період часу протягом в одну тисячу років. Цей період почнеться пришестям Месії і триватиме протягом усього тисячолітнього правління доки не настане Друге Воскресіння. Ця тема досить ґрунтовно освітлена в межах статті Господній День і Останні Дні (більш доцільно перекласти "День Господа Саваота й останні дні") (№ 192).

Відповідь: Мойсей, Аарон та Маріям були послані перед Ізраїлем, коли вони виходили з землі Єгипетської. Прихована символіка фрагмента пророчої книги Михея 6:4 полягає в тому, що Господь виражає своє невдоволення Ізраїлем. Він запитує: "Народе ти Мій, що тобі Я зробив і чим мучив тебе, свідчи на Мене!" Він просить нас назвати причину, через яку люди відвернулися від Нього. Він вивів нас з Єгипту, Він дав нам правителів, священиків та пророків, що представлені в особі трьох. Він лише попереджає Своїх людей через Своїх слуг-пророків.

Він нагадує Ізраїлеві про те, що хотіли зробити моавіти під проводом Валака, про те, як вони вклонялися Валаамові, сину Беора. Проте Господь був праведний. До того ж, Він вимагає, щоб ми чинили правосуддя, і милосердя любили, і з нашим Богом ходили сумирно. Багаті люди, що живуть серед нас, чинять недобре та крадуть у бідних. Багаті сповнені жорстокості, а мешканці міст наших загрузли в неправді й обмані.

У розділі 5 розповідається про Месію і про те, як Він заснував Ізраїль. У розділі 6 оповідується про наруги Ізраїлю. Весь період, що про нього, власне, йдеться, триває 2000 років і складає сорок ювілеїв. Месія прийшов, а Іуді було дано ще сорок років, аби він розкаявся, однак Іуда цього не зробив, тому Іудея була зруйнована. Церква була заслана в пустелю, де вона перебувала протягом сорока ювілеїв. За цей час Мелхиседек установив новий порядок. Месія стояв на чолі країни. Протягом цього часу Ізраїль здобув право первородства; він чинитиме сумирно перед своїм Богом Саваотом. Надалі, усі народи будуть ходити у покорі перед Ним.

Більш докладно про цей період можна прочитати в статті Часовий Підсумок Століття (більш доцільно перекласти "Хронологія подій століття") (№ 272). Статті Вимір Храму (більш доцільно перекласти як "Міра Храму") (№ 137); а також Послання Об'явлення 14 (більш доцільно перекласти як "Суть Об'явлення 14" (№ 270)). Ці статті значно полегшать розуміння, що відбувається в межах біблійних пророцтв.

Наприкінці часу наступить час великої скорботи та, отже, Месія повернеться, аби врятувати тих, хто з нетерпінням чекає на нього. Він стане в Ізраїлі як великий пастир овець в Ізраїлі. Слово годувати означає доглядати як за паствою.

Порівняєте наступні вірші з віршем Псалмів 80:1, Єремії 31:10; Єзекіїля 34:23 та, що є надзвичайно важливим, з Буття 49:24. Фраза "Він буде великий" стосується Псалмів. 22:27; 72:8; 98:1, Ісаї 49:5,7; 52:13; Зах. 9:10. Єврейський переклад більш експресивний стосовно ассірійського. Фразу "Коли ми вступимо в палаци наші" можна порівняти з книгою Ісаї 7:20; 8:7-10; 37:31-36;

Низку подій пророцтва можна простежити в порівнянні з тим, що написано в книзі Ісаї 44:28; 59:19; Захарії 1:18-21; 9:13; 10:3; 12:6. В останні дні, сини Ізраїлеві будуть ослаблені зрадництвом та відступництвом, що розчиняє Ізраїль зсередини як країну. І ввійдуть асирійці до Ізраїлю. Надалі, вони повернуться до Месії і покаються.

Протягом часу наступних подій піднімуться сім пастирів та вісім князів. Це пророцтво ще не збулося. Сім пастирів означають майже те саме, що й сім янголів, що належать до семи церков. Вісім же людських княжат алегорично вказують на суддів Ізраїлевих як військових полководців та визначають їх майбутню роль. Втім, як насправді слід тлумачити це пророцтва, — все ще залишається загадкою.

Відповідно до складеної хронології вага ці події відбудуться, напевне, протягом наступних десяти років. Сім племен Єфремов і вісім племен Манассіївих сколихнуться. Знову спалахне війна в Європі; то, зрештою, буде третя світова війна. Цього разу зрада всередині держструктур погубить англомовні народи; особливу роль при цьому відіграє європейська коаліція. Вони вестимуть боротьбу на власній землі, щоб вижити.

Месія повернеться, і народи прямуватимуть до покаяння через тотальне самознищення. У книзі Захарії 2:8-13 зазначається, що за останніх днів Яхве Сонму пошле Яхве до Єрусалиму, і Месія буде там, аби врятувати та захистити місто. За останні дні Юдею, як і Єрусалим, буде відбудовано знову.

В тексті книги Михея 5:7-8 говориться про те, що Яковів залишок буде посеред численних народів, як лев серед звірів лісових (тобто язичників) (втім, в українському перекладі Біблії Огієнка написано буквально наступне: як роса та від Господа, як той дощ на траві — прим. перекл.) У тексті простежуються відмінності між землею Ассірійською та землею Німрода (порівн.: Побут. 10:8-10). Входи означають проходи в землі Німрода.

Іншими словами, ми очистимося від боговідступництва та слабості через скорботу та силу Спасителя. За останніх днів, нам призначено пізнати слабість і силу. Манасія трапезував з Єфремом, а тепер Єфрем має трапезувати з Манасією, але за останніх днів усі вони сидітимуть за трапезним столом разом з Месією.

Відповідь: Після того, як Месія повернеться, армії народів прийдуть до Армагеддону та будуть скорені. У цей час відбудеться Другий Великий Вихід. В Єрусалимі буде встановлена система тисячолітнього правління, звідки буде виходити Закон Бога. Усі народи зобов'язані будуть додержуватися біблійних Свят (порівн.: Іс. 66:23) та шлють своїх посланців до Єрусалиму на свято Кучок та, особливо, на Читання Закону на сьомий рік. Якщо хто від земних племен до Єрусалиму не прийде, то у цього народу не буде дощів, а буде на них та пораза, якою народи ударить Господь. Ця частина пророцтва "вступить у дію" з 121-го ювілею або ж 41-го ювілею з дня Месії, 50-ий ювілей з часів відновлення при Ездрі та Неємії. Таким чином, ми зможемо спостерігати як виконується пророцтво Священного Писання, а вірніше, та його частина, що ми називаємо Новим Заповітом. Див. статті Часовий Підсумок Століття (більш доцільно перекласти "Хронологія подій століття") (№ 272); а також Читання Закону з Ездрою та Неемією (більш доцільно перекласти як "Про те, як Ездра та Неемія читали Закон") (№ 250). То є Святе Писання; хай не порушиться слово Боже. Космологія Римської католицької церкви, що була запозичена в язичників і гностиків, цілком заперечувала доктрини давньої Церкви. Цей світогляд укоренився в їхніх традиціях.

Відповідь: Ні, про це ніде не говориться, втім, щось подібне можна прочитати в Псалмах 81:3, де вживається "Молодик", коли мова заходить про "місяць" Авів або ж новий рік місяця Авів чи Нісан, тобто мова йде про торжество Нового Року або ж Першому Місяцю. Ось Новий Місяць. Якщо місячний цикл визначено правильно з точки зору астрономії, то дата свят автоматично буде правильною.

Повний місяць має велике значення для язичників та небіблійних культових систем. Свята засновані на закономірностях місячного циклу обертання та астрономічного збігу планетарних циклів. Більш докладно про це можна прочитати в статтях: Місяць і Новий Рік (№ 213); Календар Бога (№ 156).

Відповідь: Ми можемо спостерігати деякі чудеса у відношенні сонця і місяця. У книгах 2Царів 20:11 і Ісаї 38:8 також говориться, що сонце пішло назад. У книзі Амоса 8:9 повідомляється, що сонце зайшло опівдні. У книзі Ісаї 60:20 зустрічається фраза "не зайде вже сонце твоє". Про затьмарення сонця говориться в книзі Ісаї 13:10; Єзекіїля 32:7; Йоіля 2:10:31; 3:15, Матвія 24:29, а також Об'явлення 6:12; 8:12; 9:2; 16:8.

Це чудо відбудеться знову (Лук. 23:44,45). У книзі Псалмів 19:4-6 розповідається про рух сонця. Слід відзначити, що ніхто з Божих пророків ніколи не згадував про те, що час відліку був загублений чи про те, що дні були обчислені невірно. Весь часовий період Храму обчислювався в межах прийнятого календаря. Від Навина до закриття Храму ніколи не виникало думок із приводу того, що Субота та інші дні не є такими. Христос не прохопився ані жодним словом про будь-що подібне, адже, він сам додержувався прийнятого календаря.

Семиденний тиждень був запозичений до римської імперії від єгиптян. Вавілоняни почали "батувати" тиждень, оскільки вони відштовхувались у своєму літочисленні від Молодика, замість того щоб не брати новий місяць до уваги (порівн.: ЕРЕ, том 3, стор. 63). Також становить інтерес стаття Календар Бога (№ 156).

Відповідь: Ювілей являє собою основний цикл тривалістю в п'ятдесят років відповідно до календаря в межах Божих Законів. Ювілей визначає цикли приношення десятини, а також деякі адміністративні аспекти. Ювілей є гарантом волі, що охороняє нас від утисків та рабства.

Ювілей являє собою цикл тривалістю в п'ятдесят років, таким чином, ювілейний рік стає п'ятидесятим числом. Слід відзначити, що останній рік починається із сорок дев'ятого року, з моменту Очищення й триває аж до Очищення року п'ятдесятого. Коли проб'є година Очищення, сурма сповістить про те, що наступив новий Ювілей. На сьомий рік циклу прийнято читати Закон. До того ж, у рік Ювілею всі землі повертаються власникам (племен). Від Останнього Великого Дня наприкінці Свята Кучок землі обробляють. Усе це роблять таким чином, щоби врожай знову поспів до (єврейської) Пасхи, адже церемонія приношення Снопа Колихання на має відбутися на свято Опрісноків. Див. статті Закон і четверта заповідь (№ 256), Календар Бога (№ 156), Читання Закону з Ездрою та Неемією (більш доцільно перекласти як "Про те, як Ездра та Неемія читали Закон") (№ 250), а також Збір десятини (№ 161).

Відповідь: Ювілей вважається восьмим роком циклу. На відміну від звичайних років він починається від дня Очищення на Сьомий рік до очищення в рік Ювілею. Так улаштовано з тою метою, щоби відновити (освіжити) землю та нові господарі могли розпочати сільсько-господарчі роботи, тобто засіяти цю землю для наступного врожаю в переддень Єврейської Пасхи наступного та першого року нового семирічного циклу. Ювілейний цикл став об'єктом дослідження, про наслідки якого ви можете довідатися з наступних статей: Календар Бога (№ 156), Збір десятини (№ 161), а також Закон і четверта заповідь (№ 256).

Після того, як ми почуємо голос сурми, що сповістить про настання Очищення в рік Ювілею, усі землі знову переходять у руки їхніх власників. Лише вдома в містах можуть бути продані у вічне користування. Після Останнього Великого Дня, що йде слідом за святом Кущей. Для зручності числення цей часовий проміжок позначається як восьмий рік. Це період складає п'ять місяців, протягом яких люди зорюють землю і засівають її, щоб врожай поспів до місяця Авів першого року нового циклу. Див. статті: Збір десятини (№ 161), Закон і четверта заповідь (№ 256), Читання Закону з Ездрою та Неемією (більш доцільно перекласти як "Про те, як Ездра та Неемія читали Закон") (№ 250), а також Календар Бога (№ 156).

Відповідь: У Біблії згадується про восьмий рік циклу, що і є Ювілейним. Втім, сам Ювілей триває від Очищення до Очищення. Саме тому Господь дає потрійний врожай у сорок восьмому році ювілейного циклу, це робиться для того, щоб створити час для тривалого відпочинку. Приготування до жнив потрібно робити після Останнього Великого Дня святкового циклу на сьомий місяць, таким чином, з погляду сільського господарства вибирається оптимальний час жнив. Більш докладно про це ви можете довідатися зі статей Закон і четверта заповідь (№ 256), а також Збір десятини (№ 161).

Відповідь: Є лише один справжній ювілей — Ювілей Біблії. Він триває п'ятдесят років і складається із семи семирічних циклів, а п'ятидесятий рік саме і є ювілейним. Ювілей також називають "сприятливим Летом Господнім"; воно було проголошено Христом у 27 р. до н.е. у рік, коли він прийняв водохрещення від Івана. Ряд фрагментів у Біблії дає цілком наочним представленням про те, що таке ювілейний рік. Див. статті Закон і четверта заповідь (№ 256).

Ювілейними роками слід вважати 27 і 77 роки кожного століття нашої ери, а також 24 і 74 р. до нашої ери. Читання Закону слід робити кожен сьомий рік кожного ювілею. Ювілей буде проголошений трубним гласом у день Очищення в Суботу; він буде тривати аж до дня Очищення наступного ювілейного року. Див. статті Читання Закону з Ездрою та Неемією (більш доцільно перекласти як "Про те, як Ездра та Неемія читали Закон")(№ 250).

У цей рік, усі землі будуть повернуті, і сам ювілейний рік стане восьмим роком циклу. По завершенню Останнього Великого Дня Свята Кучок, землі починають обробляти і засівати, щоб врожай поспів до наступного року на місяць Авів, коли прийде час Жнив на передодні П'ятидесятниці.

Новий Рік починається в перший день Авів, що приблизно збігається з Березнем місяцем по язичеському римському календарі. Більш докладно про це можна прочитати в статті Місяць і Новий Рік (№ 213). Календар був даний Богом від Створення світу; він є невід'ємною частиною культу Яхве. Див. статті Календар Бога (№ 156). Рік 2000 — лише вигадка людей, він нічого загального не має з Ювілейним роком. Див. статті: Що ж таке рік 2000 (№ 286).

Відповідь: визначення місця імені Яхве складає частина заповіді про розрізнення тіла Христова для святкування (Єврейської) Пасхи. Усі ми повинні розрізняти тіло Христа, щоб укусити від Вечері Господнього і великоднього свят. Для того щоб цього досягти, нам, як правило, потрібно з'ясувати, яка церква істинно дотримує доктрин Давньої Церкви Бога. У минулому, це не представляло великої складності, оскільки нас постійно пригноблювали за щиру віру, так що ми змушені були ховатися в підпілля. Проте, це не заважало нам дотримувати законів щирої віри.

Доктрина про природу Бога була знайшла широке схвалення і підтримку, і Христа визнали як Великого Ангела Старого Заповіту, що дав Закон Мойсею. Втім, його завжди відрізняли від Єдиного Правдивого Бога. У цьому столітті в деяких колах іудеїв був уведений календар Хілеля, що сприяло ще більшому розумінню різниці між Єдиним Богом і Христом.

На перший погляд, це дуже просто. Знайти людей, що роблять те ж що і Церква на протяг двох тисяч років; дотримувати первозданного календаря, дотримувати усі Свята і Суботи (включаючи Колихання Снопа і Молодика) і поклонятися одному Правдивому Богу в особі Його Сина, Ісуса Христа.

Як тільки ви їх знайшли, ви знайшли місце, де Господь простяг руку свою, значить саме там слід очікувати свята Христа. Нічого не змінилося — в останні дні, навпаки, число оман і помилок неухильно зросте. Робота Самюэля Кону під назвою Прихильники Суботи в Трансільванії (B4) дуже наочно оповідає про діяння Церкви в період Реформації в Європі. Ми усе ще робимо те ж саме.

У Біблії досить чітко розповідається про те, що, по своєму поверненню, Христос відновить Суботи, Молодиків і Свята, так що якщо ви не будете дотримувати їх, ви умрете від чи голоду чуми Єгипетської (Іс. 66:23; Зах. 14:16-19). Свідки будуть першими, хто заговорить про це, коли вони прийдуть сюди. Іллявідновить Закон і поверне усі на своє місце. Тоді буде покладений кінець усім спорам.

Ось чому є тільки три приношення, одне з яких роблять на початку кожного святкового періоду. Друге — Десятина,— також відбувається в межах уведеного Немией порядку робити обряди на День Труб. Тук від святкової жертви, а також приношення повинні бути зібрані і використані до ранку. Їх роздають бідним і їдять самі, але у свій час.

В часи пізнього Другого Храму між беотийцами і фарисеями виникла суперечка про те, чи відноситься фраза "ранок після Суботи" [Євр. Мимохорат Ха-Шаббат] до Неділі під час Хаг Хaматцот [Опрісноків] чи ж, до другого дня Хаг Хаматцот (тобто 16-ому дню Нісан). Подібно беотийцам і давнім ізраїльтянам, що були до них, караїми відраховували 50 днів Гомора (Снопа Колихання) від неділі, що приходилося на період Хаг Хаматцот. Таким чином, вони завжди святкували Шавуот у неділю. Ці дані узяті від караїмських євреїв, що дотримують іудаїзму саддукеев. Не важливо, що Павло був фарисеєм; саме саддукеи царювали в Храмі. Теорія караїмів погодиться з позицією церкви і системою давнього Храму, а також з поглядом самаритян.

Відповідь: Так, звучав. Труби не раз звучали в Молодика й у свята. Дуже цікаво простежити, коли зустрічаються "труби" у працях Стронга, а потім подивитися, коли вони повинні звучати відповідно до біблійних розпоряджень. Також див. статті Календар Бога (№ 156); Святкові дні Бога (№ 97), а також Місяць і Новий Рік (№ 213).

Книга Левіт23:24 (англійське видання) пропонує наступне: На місяць сьомий, у перший день місяця, так буде у вас відпочинок (Субота), пам'ятна радість, священні збори.

У книзі Чисел 29:1 (Єврейське видання) говориться наступне: на місяць сьомий, у перший день місяця, так буде у вас священні збори, не працюйте ніякої роботи в той день; ДЕНЬ (йом) СВЯТА ТРУБ (8643) [труба] (включена, але йому не привласнено чи номера єврейського слова). 8643 Теруах (Терувах) означає спосіб дути в трубу. 8643 походить від 7321, оглушати, бити тривогу, кричати. Кричати (здіймати тривогу, кричати голосно, волати) руйнувати, видавати смішні звуки, різкі звуки, кричати, здіймати тривогу, переможний клич).

Відповідь: Труби означають Молодика. Звук баранячого рога почують ті, хто дотримують Молодиків. "День Труб" — укорінений термін, що вживають стосовно свята. До того ж, говорять "Молодик". У цей день відбувалися подвійні приношення і всі ті ритуальні дійства, покладені в Молодика. 3117 йде перед 8643 у книзі Чисел 29:1; Грін дає переклад як "день, у которий звучить трубний глас". Ми говоримо День чи Очищення Йом Киппур, але, оскільки ми говоримо англійською мовою, то ми говоримо частіше "День Очищення", і це вираження нам зрозуміло. Слово "терувах" означає "ремство", "гучне схвалення" чи "войовничий клич", особливо. Крім цього, звук може позначати "брязкіт" труб у момент тривоги. Слово містить у собі сховану коннотацию: "здіймати тривогу", оскільки з труби чутний "закличний клич". У книзі Чисел труби зустрічаються повсюдно.

Коли ми говоримо про свято Труб, ми завжди повинні мати на увазі, що це Свято і Молодика мають на увазі подвійну атрибутику ритуальних дійств. Див. статті Календар Бога (№ 156); Нові Місяці (№ 125); Святкові дні Бога (№ 97); а також Труби (№ 136).

Відповідь: День Труб завжди відзначали відповідно до Календаря Храму, однак до системи Храму цей день не відзначали як Новий Рік. Згідно Мишне, ми бачимо, як цей день ввійшов у звичаї іудеїв як Новий Рік, крім Нового Року, що припадає на 1 день місяця Авів. Свято Роша Хашанах, що дотримують сучасні іудеї, ввійшов в іудаїзм не раніше третього століття нашої ери. Рабин Самюэль Кін приводить цей факт як доказ впливу іудеїв на секту прихильників Суботи в Європі після Реформації. Цей аспект розкритий у роботі Прихильники Суботи в Трансільванії, CCG Палишинг, 1998 р. Ознайомитися з даною роботою можна у відповідному відділі Християнських Церков Бога в США й Австралії.

Після введення календаря Хілеля в 358 р. був виконаний ряд досліджень для того, щоб з'ясувати питання про невідповідності в іудейському календарі. У результаті новий рік вавілонян став вважатися початком року. Стара ж дата нового року змістилася, а разом з нею "пересунулися" усі Свята, так що різниця склала один чи два дні. Надалі, іудеї ніколи не дотримували щирого календаря. Див. статті Календар Бога (№ 156), Місяць і Новий Рік (№ 213), а також Календар і Місяць: чи переносити святкувати? (№ 195).

Відповідь: Очищення символічно вказує на примирення Людей і планети з Богом у Мессие. Козел Азазеля, кинутий у пустелі, є символом Сатани, кинутого в безодню на тисячу років. Ця тема розглядається в статті Азазель і Очищення (№ 214). Первосвященик в одяганні спочатку виконає свої обов'язки і виступить у ролі Месії Першого Пришестя. Після Очищення, первосвященик перемінить одіяння й облачиться в королівські одяги, щоб нагадати про Царя Месії в Другому Пришесті. Див. також статті Очищення (№ 138).

Відповідь: Так, потрібно було сплатити податок розміром у дидрахму чи полшекеля — так говориться в книзі Виходу 30:11-16. З цього фрагмента випливає, що ми вільні, але ми не можемо лагодити зло і порушувати закон до його смерті й очищення, податок збирався потім, щоб показати, що він заплатив за нас. З тексту видно, що нам заборонене збирати викуп у день Очищення, тому що ця образа спокутної жертви Месії. Відповідно до закону, приношення потрібно робити лише три рази в рік.

Відповідь: Ні, розмір податку складав лише пів шекля. Податок був зменшений до третини сикеля в часи вавілонського полону; відповідно до давньої системи мір і ваг у сикле було тридцять гер. Цей податок символізував Порятунок Месії, що заплатив викуп за нас, тому що приніс спокутну жертву. Ось чому закон забороняє збирати викуп у день Очищення. Це стосується всіх церков. Цей викуп збирали з кожного ізраїльтянина, тому іудеям також забороняється збирати його в будь-який день, крім призначених дат. Тому що Христос заплатив свій викуп; ця заборона поширюється на всіх християн. Як ми бачимо з книги Діь 27:9, рання Церква дотримувала цього дня