(Видання 1.0 20001017-20001017) Аудіо

Ця робота аналізує місце блаженств та їх значення. Аналізуються поняття і місце здоров'я, добробуту, інші блага. Кожне з благ розглядається в певному порядку. Також обговорюється місце церкви як провідника.

Християнські Церкви Бога

E-mail: secretary@ccg.org

Блаженства - це дуже важливі елементи. Христова проповідь, описана в Євангелії від св. Матвія 5:1, має величезне значення і пророцький зміст. Блаженства - це благословення його церкви; його народу. Вони служать моделлю, прикладом для вибраних. Однак в основній течії християнства їм приділено недостатньо уваги; там вони освітлюються в якості проповіді для бідних. Мета даної роботи - пояснити, які уроки ми може почерпнути з цієї проповіді. Євангеліє від Матвія 5:1-12 говорить:

Христос тут звертається до церкви, яка для учнів є основою. Далі він говорить про сіль.

Однак Христос не закінчує цим свою промову. Більшість християн упускали цей момент або не надавали йому значення. Однак такого робити не можна. Христос говорить не просто так, а дотримуючись певної послідовності, намагаючись донести нам певну інформацію. Далі він говорить:

У Церкві Бога завжди були люди, що намагалися різними шляхами применшити значення закону. Відповідно до їх тверджень можна було не дотримуватися одного або деяких положень закону. Деяких правил закону ми сьогодні не дотримуємось, тому що сучасне суспільство нав'язує нам свої традиції. Ці закони забуті через те, що суспільство перестало їх застосовувати. У минулому Церкви Бога аргументували свою позицію тим, що якщо не треба застосовувати одну частину закону, то не треба дотримуватися й іншої. Наприклад, тоді говорилося, що більше немає потреби дотримуватись свят, тому що розділ закону, в якому вони описуються, вже не застосовується.

Свою позицію вони підкріплювали тими фактами, що сучасне суспільство наклало заборону на продаж дочок (Вихід 21:7), а також на полігамію (Вихід 21:10). Тому свят (Вихід 23:10-19) також можна не дотримуватися. Логічно припустити, що це їх тлумачення торкається також Суботи і Десяти Заповідей (Вихід 20:1-17; 23:1-13). Як ми вже говорили, закон про полігамію не скасовувався. Також не скасовувався і закон про продаж дочок. Те ж стосується і закону про блакитні стрічки на нашому одязі (Числа 15:37-38; див. роботу Перша Заповідь: Гріх Сатани [153]). Закон - це цілісна категорія. Він не втратив жодній своєї частини, не змінився ні на йоту. Ми зараз не дотримуємось законів про пожертви, тому що ми - це храм. Коли прийде Месія, він принесе з собою оновлений світ. Але ми не в силах цього зробити. Месія був помазаною жертвою, принесеною одного разу і назавжди. Це був єдиний закон, виконаний цілісно і повністю. Інші приведені закони не використовуються тому, що, наприклад, ми більше не практикуємо рабство. Але для тих, хто все ще цим займається, цей закон залишається в силі. По законах Австралії, наприклад, полігамія не дозволяється. Але цей біблійний принцип продовжує існувати для тих, хто практикує полігамні союзи, які Біблією дозволені (якщо це спеціально не обумовлюється).

Цей приклад тут приводитися не для того, щоб спричинити масові полігамні союзи, а для того, щоб запобігти людським інтерпретаціям закону. Прийде час, коли наше ненадійне суспільство з'явиться перед Богом. Він дозволить нам говорити з народами, заохочуючи благословеннями або караючи прокляттями, описаними у Второзаконні 28 (див. роботу Благословення і Прокляття [75]).

Коли люди почнуть гинути мільйонами (Ісаї 3:25), а жінки будуть ходити з незаконнонародженими, вони раптово схоплять одяг чоловіків і скажуть: “позбав нас від сорому” (Іс. 4:1). Про це говориться в Писанні, яке не може бути порушене (Ів.10:35).

Все це робиться для того, щоб виконати місію Христа, а також щоб підвести людство до виконання Божої волі. Для цього власне і був нам даний закон.

Ми проаналізуємо блаженства, розкриємо їх значення і силу, яка в них вкладена. Перше блаженство є наступним: Блаженні вбогі духом, бо їх є Царство Небесне.

Здавалося б, ця фраза сама собі суперечить. Слабий духом успадкує Царство Небесне. До цього нас вчили, що ми повинні бути духовно багатими. Ми повинні працювати над собою і духовно рости. Тоді як може мати місце така суперечність? Чи означає визначення бідний духом людину слабку або духовно бідну? Відповідь: ні, не означає. Бідний духом - це людина, що жертвує своїм добробутом заради свого ближнього, свого брата; він бідний через свій вибір, підпорядковуючи свої інтереси людям, яким він служить. З вищевикладеного можна зробити висновок, що багатство для вибраних не є метою. Тобто в проповіді не говориться про матеріальне здоров'я і багатство.

В останній час розповсюджували вчення про те, що заповідь про блага - це заповідь про матеріальний достаток, а хвороба - це гріх, праведність же заключається в грошовому ж благополуччі. Але все це є єрессю. Положення про те, що хвороба - це гріх, виходить від диявола. Подібне вчення можна зустріти у будь-якого нерозвиненого народу Азії, або в будь-якому суспільстві, що живе по законах Сатани. Практичне його застосування зустрічаємо в шаманстві, що, як ми знаємо, є єретичним заняттям. Хвороби цієї планети є результатом повстання проти Божих законів тривалістю в 6 000 років.

Деякі люди (якщо не всі) певною мірою несуть результат цього повстання на своєму генетичному рівні. Деякі починають хворіти через те, що їм доводитися важко працювати, тому вони потребують допомоги і співчуття. У попередніх століттях люди в церквах були лікарями. Вони ходили по Європі, розповсюджуючи вчення Господнє, заходячи в будинки і лікуючи людей. Вони допомагали людям. Для наших попередників хвороба не означала гріх. Вони любили людей, яких вони намагалися врятувати. Вони лікували їх, годували, давали одяг, а також ризикували своїми життями, доносячи їм слово Боже. Вони свідомо відмовлялися від багатства, жертвували своїми власними інтересами, пішки подорожували по світу, підпорядковуючи свої життя користі народів всієї землі. Намагаючись привести всіх людей до Христа, вони піклувалися про них і любили їх, як братів.

Наші люди протягом століть фактично відмовлялися від себе і від своїх інтересів в ім'я інших людей. У багатьох церквах першого століття вони вели своє господарство в комуні. Першими в цьому були апостоли. Вони віддавали всі свої гроші в комуну і жили всі разом.

На основі вищенаведених фактів приходимо до наступного. Якщо в нашому столітті ми все таки прийдемо до життя в комуні, то, на мою думку, багато хто просто втече. Я чув, як хтось говорив: “Ти любиш всіх братів, але деяких людей ти здатний любити тільки на відстані”. Таке ставлення показує, що існує духовна проблема, не тільки серед тих, хто поділяє вищезгадану думку, але і серед тих, хто сприяє її поширенню. Зустрічаються люди, що не підозрюють про значення своєї поведінки. Останнім часом деякі Церкви Бога були настільки розрізнені, що під час суботніх служб деякі люди не могли сидіти поруч з іншими людьми, або працювати з ними для підтримки віри, незважаючи на те, що вони були хрещеними членами тіла Ісуса Христа. Така служба Ісусу не потрібна.

Тобто ми бачимо, що бути бідним духом не означає бути недалеким в духовному значенні, але бути бідним заради інтересів ближнього, Ісуса Христа, підпорядковуючи службі суспільству свою особистість і свої власні інтереси.

Другим блаженством є: Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені. Звідки взявся цей засмучений? Хто такий засмучений? Чому він блаженний? Засмучений через якусь втрату? Книга пророка Єзекіїля 9:4 проясняє нам, що мається на увазі. Христос же більше розкрив значення того, про що говорив Єзекіїль. Почнемо з першого вірша. Він називається “Каратель ідолопоклонників”.

Цей процес почався з вершини вибраних і дійшов до наших людей. Ми можемо плакати, каятися і боротися. Той, хто не плаче і не кається, буде вбитий. Це стосується чоловіків, жінок і дітей. Це не означає, що треба бути слабим. Цей народ буде кинутий на коліна за допомогою меча. Жителі Сіднея покаються на свій Сповідальний Вівторок. Все огидне Господові буде скинене; і в тому, що ми говоримо про це, немає нічого поганого. Не неправильно буде казати, що слово Боже існує і діє. Але деякі намагаються звернутися до зла. Для Бога вони мерзенні і смердючі і він дозволить їм бути знищеними.

Третім блаженством є: Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю. Як ми можемо попередити народ і світ, якщо ми повинні бути лагідні? Що означає бути лагідні? Чи Означає лагідний слабий? Ні! Лагідність не є слабкістю.

Мойсей був лагідний над всіма людьми, але ніхто навіть в думках не вважав Мойсея слабким. Також сила в значенні біблійної могутності не може залежати від зброї, становища в суспільстві, або від влади. Сила не полягає в тому, щоб мати в службовому підпорядкуванні велику кількість людей. Сила - це здатність померти за свій народ. Перше послання до Коринтян 13, як ми знаємо, насичене любов'ю. Милосердя - це безумовна Божа любов. Христос говорив про цю любов на хресті, звертаючись до Бога: “Отче, пробач їм, бо вони не відають, що творять”. Про неї говорив також Степан, коли його закидали каменями. Йому явилося Царство, що надихнуло його пройти всі випробування. До цього питання ми ще повернемося під час аналізу двох останніх блаженств.

З 1Коринтянам 13 нам стає зрозуміло, що мав на увазі Христос, кажучи про лагідність і про успадкування землі. Лагідність також - це коли ти ставиш себе нижче за своїх братів.

Якщо я говорю мовами людськими і ангельськими, а любові не маю, то став я як мідь дзвінка або бубон гудячий.

Про турботу над світом повинні свідчити діла. Не можна просто розкидатися словами, багато говорити про віру і нічого при цьому не робити. Говорити про віру і викидати свого брата з синагоги означає просто молоти язиком. 1Коринтянам 13 говорить про пророцькі сили, що розуміються на таїнствах і знанні. Цей розділ говорить про віру, здатну звернути гори, але якщо у вас немає любові, ваша віра йде в помилковому напрямі. Сили Святого Духа даються людям, здатними бути покірливими і використати їх в любові до навколишнього.

Нам буде дано досить дарів. Але чим менше любові в нас буде, тим менш щедрим на дари буде Дух; і якщо ми не подолаємо цю слабкість, ми втратимо Святий Дух.

В останній час люди стали приймати більше рішень, що визначають їх зв'язок з навколишнім світом. Цей вибір і визначає духовне розуміння і силу вибраних. Зокрема вони випробовуються в своєму розумінні Божества. Той, хто не витримує цього випробування, втрачає розуміння. Людина, що приймає неправильне рішення, втрачає свої знання.

У цьому десятиріччі перевіряється розуміння вибраними Божої природи. Перша стадія виражена в перших чотирьох заповідях. Перша заповідь виражена в перших чотирьох заповідях; приведемо її тут: полюби Бога Господа нашого всім своїм серцем, всією своєю милою і всією своєю душею. Лагідність - ця поведінка, що ставить все навколо в залежність від першої заповіді.

Наші люди заради церкви залишили все: свої сім'ї, своїх братів, достаток, багатство. Кожний з нас був покликаний і чимсь пожертвував заради цього покликання. Кожний з нас був покликаний в ім'я когось, що збільшує любов і силу Святого Духа. Ми успадкуємо землю, тому що наш вчитель отримає, як вже отримав одного разу, силу і владу, ставши Ранковою Зіркою. Ми також отримаємо їх під час його правління (Одкр. 2:26-28; 3:12,21). Ми зможемо зробити це, тому що за своєю природою ми наділені здатністю підпорядковувати свої власні інтереси в ім'я інших, служачи один одному.

Продовжуючи розвивати тему лагідності, ми підходимо до питання боротьби. Наш вчитель володів силою порятунку або непорятунку. Він міг звільнити нас або не зробити цього, віддати нас в полон чи ні. Також той, хто покладається тільки на власні сили, хто не служить Богу всім своїм серцем, всією своєю душею і всією своєю силою, зрештою, впаде. Він потрапить в полон фізичного Ізраїлю або в полон другого воскресіння.

Звернемося до тексту Одкровення 6. Про печаті говориться в роботах Сім Печатей [140] і Сім Сурм [141]. У них розповідається про нездатність до лагідності. Але печаті залежать від блаженств. Печаті - це результат недотримання першої і найвеличнішої заповіді, а також другої заповіді про любов до ближнього, як до самого себе. Тут потрібно згадати також про Десять Заповідей (див. роботу Закон Бога [L1] і серію робіт про Закон [252-263]).

Перша печать - це результат псевдорелігії, де земна влада ставитися вище біблійної системи, законів нашого вчителя і нашого Бога.

Печаті виявляються тим більше, чим більше порушується закон і заборони, накладені на блаженства. Якщо закони порушені, то відсутня лагідність і відкривається перша печать, приймаючи лжевіру. Тоді немає бажання підпорядковувати свої інтереси суспільству і допомагати людству. З встановленням лжерелігії зникає єдність думок, присутня при службі Одному Правдивому Богу і Його законопорядку. Поділ виникає через ієрархічні емпіричні релігійні структури, які і викликають вищезазначену невідповідність. Невідповідність виникає через нездатність нашого мозку піти на блаженства. Бажання переростає в хіть, що в свою чергу веде до боротьби. Вибухають війни. А війна - це завжди епідемії, смерть і голод. Все це полягає в перших чотирьох печатях, і в цьому їх показовість. За одною йде інша.

Тобто вони переходять в п'яту печать релігійного переслідування. Тому що якщо ти сповідаєш лжерелігію, у тебе дві школи і брехливий Бог. Коли вона виходить на сцену, у тебе виникає прагнення влади. Відсутність лагідності штовхає на переслідування.

П'ята печать є результатом переслідування, а переслідування виникає від нездатності до лагідності і від бажання заподіяти шкоду незгідним.

Шоста печать - це небесні знаки. Вони вказують на присутність Христа, на те, що він неминуче прийде. За допомогою знаків Христос свідчить, що він приведе цю світову систему до кінця. Щоб зробити це, він використовує людську хіть проти самих же людей.

Жінки не такі вже й невинні. Ми бачимо руйнування на Балканах, де матері з юних років вчать своїх дітей ненавидіти. Діти вчаться ненавидіти, жадаючи майбутньої влади і досягнення поставлених цілей. Балканські сім'ї зараз збирають урожай з того сім'я, яке сіялося ними протягом попередніх століть. Винні в цьому всі. Цей світ сам себе зруйнує, і це руйнування буде продовжуватися доти, доки частина людства не усвідомить свої помилки і не покається.

Світ приходить в занепад, суспільство, включаючи англомовний світ, дегенерує. Людський мозок піддається систематичному руйнуванню Голлівудом і мас-медіа, що наповнюють його низькопробним і повним насильства продуктом.

Лагідний успадкує планету, тому що нікого живого більше не залишиться. У все це божевілля втрутиться Христос і покладе йому кінець, залишаючи місце вибраним згідно з Божим планом (Мат).

Зараз людство бореться саме з собою і нагадує борця з реслінгу, який питає у супротивника: “Здаєшся?”, а той відповідає: “Ні”. Світ сам себе прирікає на повільну смерть. Бог говорить: “Не бий себе в ноги, це боляче”. Невіруючий відповідає Богу: “Якщо я захочу себе ударити, я це зроблю”. Бог намагається врятувати цих людей, але вони продовжують своє руйнування. Це кінець всьому. Тому Христос говорив: “благословенні успадкують землю”, тому що вони не вбивають себе.

Четверте блаженство є наступним: Блаженні голодні та спрагнені правді, бо вони нагодовані будуть. Тут йдеться про бажання і прагнення Божого знання.

Псалом 119 говорить про вчення закону, де праведність - його частина.

Вибрані наповнені Святим Духом. У їх голоді і спразі заключається старання. Вони не їдять фізичної їжі, але духовну.

Роботи Святий Дух [117] і Плоди Святого Духа [146] повинні розглядатися разом з блаженствами і наповненням. Наповнення - це Святий Дух і плоди, що згадуються в 1Коринтянам 13, в інших посланнях апостола Павла, що відносяться до даної теми.

Блаженства - це ключ. Ключ до нашої здатності стати сіллю землі і світлом Храму. Ми можемо стати світлом для неіудеїв.

Однак нас мало. Як ми знаємо, сіллю лише посипають їжу. Ті ж положення зустрічаємо в історії про Гедеона і про тести. Нас дуже мало. Ми - це один в місті і два в сім'ї (Єр. 3:14).

Ось чому зараз так мало тих, хто розуміють і працюють. Бог виливає Свій Дух на людство через вибраних (Діяння 2:1-33), і так буде продовжуватися до кінця (Йоіла 2:28-32; Діяння 2:17-21).

Пізніше, однак, Павло зрозумів, що був одним з найбільших грішників (Рим. 7:1-23).

Дехто з нас грішний в своїх думках. Деякі і в справах. Але гріхи наші будуть оцінюватися Богом в сукупності, а не по тому, що ми робимо. Це трохи лякає, тому що наш розум надзвичайно слабкий перед гріхом. Іноді ми дивуємося власним думкам. Як ніколи раніше розбещуванню нашої свідомості сприяє сьогоднішній ЗМІ.

Поговоримо про милосердя. У структурі блаженств воно йде за голодом і прагненням праведності. Лагідність веде нас до розуміння і прийняття Святого Духа, до розуміння того, що ми потребуємо Божого милосердя і спокутуючої жертви Христа. Щоб підпорядкувати себе, ми повинні бути наповнені. Наші пихатість і опора на власні сили повинні поступитися місцем опорі на Христа. Деякі з нас повинні бути фізично принижені для того, щоб настало Боже Царство. Деякі страждають від ран і втрат для того, щоб підготувати свою свідомість для спілкування з Богом. Все побудовано на благо тих, хто любить Бога і хто покликаний для виконання поставлених Ним задач (Рим. 8:28).

П'яте блаженство: Блаженні милостиві.

Відповідно до вчення деяких тринітарних церков ти не повинен дотримуватись положень віри по відношенню до тих, хто до неї не належить. З ними ти повинен діяти по-іншому. По відношенню до чесності, вдів, сиріт і бідних це не так. Бог безсторонній (Діяння 10:34).

Чужоземці, неіудеї, повірили нам, тому що ми, керуючись законом, не ставимо когось вище за іншого. Коли прийде час правосуддя, воно не буде дивитися на расу, колір шкіри або соціальний статус.

Буде час, коли Господь не буде чути. Він не почує плач народів, які перетворять своє серце в камінь.

Спустошення і війна звернуться на тих, хто не дослухається Божого слова.

Це миє здатися неможливим для людини, але не для Господа. З каменів пустелі Бог може виростити Авраму дітей, що Він і зробить. Ми з вами знаходимося на шляху до Тисячолітнього Царства. Все це відноситься до Месії і до встановлення Божого Царства. Тому правосуддя і милосердя буде залежати від нашої здатності бути справедливими один до одного.

Сьоме блаженство: Блаженні миротворці, бо вони стануть Божими синами.

Щоб бути Божими дітьми, ми повинні стати миротворцями, виявляючи плоди Святого Духа. Як же стати миротворцями? Як вирішити ці проблеми? Давайте уважно подивимося на ситуацію. Ми ставимо себе вище за своїх братів. Ми повинні сказати: “Я не хочу робити щось за рахунок мого брата. Я не хочу виходити за межі Божої волі. Я не бажаю ставити щось вище за тіло мого вчителя і волю мого Отця. Якщо мій Отець не втрутиться і я помру, то на те Його воля, але я буду жити і буду сильнішим, ніж вони можуть собі це уявити”.

Це єдине, в чому був правий Обі Ван Кенобі із “Зоряних Війн”. Ми почуємо того, хто бурмоче в пляшці, взятий в плоть. Саме такий переклад цього імені зі староєврейської. Обі означає відомий дух, а також черевовіщатель або той, що бурмоче в пляшці. Там, де першим відомим духом називається Сатана, просто використовується гра слів. Такий є значення імені. “Зоряні війни” - це негативна або перекручена інтерпретація правди. Ви можете помітити, що в цьому фільмі немає миротворців - всі герої носять зброю 45 калібру.

Великий і останній меч буде виходити з рота Ісуса Христа. Цей меч буде призначатися для наших ворогів. У цей час не гарантовано, що ми вціліємо фізично. Тому ми повинні виступати як миротворці не з міркувань страху, а через любов.

Діяння описують мученство Степана, звернення до цього факту допоможе нам зрозуміти восьме блаженство. У Діяннях 7 Степан звертається до ради. Коли вони закінчив, вони шаленіли і скрипіли зубами. Що ж він сказав? У Діяннях 7:51 він говорить:

О ви, твердошиї, люди серця й вух необрізаних.

.

Ісая вже розказав їм, що означає необрізаний серцем, і тому вони знали про це. Вони знали, що це не нове положення. Багато хто переконаний, що Христос своїм приходом дав початок новому порядку, але це не так, тому що століттями до свого приходу Христос звертався до людей через пророків. Але вони не слухали. Про це говорив Степан і зрозуміло, що їм це не подобалося.

Він не сказав: “Я думаю, що ви переслідували їх всіх”. Він спитав: “Кого ви не переслідували?”. Всі пророки переслідувалися. Всі, хто говорив в ім'я Боже. Всі вони переслідувалися і продовжують переслідуватися. Вони вбивають тих, хто передбачає прихід праведних, кого, зі слів Степана, вони зрадили і вбили. Він сказав: “ви, які прийняли закон при служінні Ангелів і не зберегли”. Це було обвинуваченням фарисейському іудаїзму. У них був закон, якого вони не дотримувались. Вони не дотримувалися його в дусі.

Обкидуваний каменями, Степан молився:

У кінці, в дев'ятому благословенні, ми читаємо: Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лише ради мене. Христос тут говорить про переслідування вибраних. Ті, хто переслідує вибраних, стверджують, що вони наділені владою бути Церквами Бога або Божими зборами. Спочатку це був Іудаїзм, але потім найбільше переслідування стало виходити з основної течії християнства. Далі естафету перейняли протестанти і навіть деякі з Церков Бога. Це ті, хто називає себе християнами, що насправді не так. Ті ж церкви, які належать до Церков Бога, переслідують вибраних тому, що вони не знають нашого вчителя.

Ісаї 66:5 свідчить:

Часто світ звинувачує грішників. Однак вони були навернені і прийняті, і пробачені церквою, тому що вони є нашими братами. Це безумовне прийняття грішників у врятоване милосердя хрещення Ісуса Христа є знаком Церкви Бога і вибраних.

Христос сказав: “радійте та веселіться, - нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами”. Нам призначено нести на собі тягар переслідування світу в світлі надії. Прикладайте всіх зусиль для виконання справ Божих.

Ми повинні бути сіллю землі і світлом світу. Ісус Христос є світлом світу і через нас він розповсюджує Євангеліє. Бог вибрав нас для виконання не просто великої роботи. Він закликав нас розділити його силу. Він закликав нас всередину, слабих і неокріплих. Деякі з нас слабі. Деякі не зміцніли. Ще одні - і ті, і інші. Але Він закликав нас не для того, щоб залишити нас, але щоб наділити силою через Святого Духа. Вимірювання цієї сили - це блаженства і те, як ми можемо підпорядкувати свої власні інтереси інтересам Божим та інтересам братів в Церкві, всіх нас. Навіть ті, хто не мають сім'ї, її мають. Ті, хто не мають дітей, є батьками. Самотній більше не самотній. Всі ми в одній великій сім'ї, одним духом наділені силою. Христос своїми блаженствами говорить нам, по якому шляху йти і як виконати поставлені ним завдання. Ми покликані не для слабості, але для сили.