Християнські Церкви Бога

Ангел ЯХВХ [024]

(Видання 1.1 20010202- 20010302)

В цій роботі досліджується істинність Ангела ЯХВХ або Єгови у Старому Заповіті. Висновки мають негативне значення для вчень сучасного Християнства, включаючи вчення Герберта В. Армстронга та Свідків Єгови.

Дозволяється безборонне копіювання поданої статті та її розповсюдження за умови зберігання її цільної структури та виключення будь-яких внесень чи змін до неї. При цьому, копія повинна мати відповідний надпис. Також необхідно вказати ім'я й адресу видавника. За отримання копії поданої статті стягнення оплати необов'язкове. Дозволяється наведення коротких виписок або цитат у критичних оглядах без порушення авторського права.

Статтю можна знайти за наступною адресою у Всесвітній Мережі Інтернет:

Ангел ЯХВХ.

12 Підсумок

Коли я вперше увійшов до Церкви (Всесвітня Церква Бога), мені була представлена ціла низка вчень про природу Бога та Христа з різними твердженнями про кожного з них. Серед них були вчення з наступними твердженнями:

Звичайно, Біблія вчить, що існує тільки один Бог. Якщо ми зараз скажемо, що Ісус Христос або Логос був однією Божественною Істотою, а Бог-Отець - другою Божественною Істотою, це означатиме, що насправді було 1+1=2 Божественні Істоти або 2 Бога - не Один Бог. Щоб пояснити це протиріччя, було сказано, що Елогім був збиральним іменником і що Бог і Слово були Елогімом, або що вони були "одним Богом" у тому розумінні, що слово Бог у цьому контексті означало Божа Родина. Далі, терміну Бог приписувалось кілька значень: він міг відноситись до будь-кого із членів "однієї Божої Родини" як окремої особи, або до всіх членів "Божої Родини" як складної структури, або до Бога-Отця, коли ми кажемо про "Бога й Слово".

Отже, як і багато інших людей, що прийшли до Церкви, я читав ці речі і в тій чи іншій мірі приймав їх. До них також доали низку супровідних писань, і здавалося, що всі вірили цим речам, і духовенство завзято навчало їх цьому.

Однак, ці пояснення також породили безліч питань у моєму розумі. Для початку, я ніколи не вважав задовільним пояснення того, як дві Божественні Істоти можуть дорівнювати одному Богові. З цілої низки уривків Нового Заповіту очевидно, що коли Біблія каже про "одного Бога", це відноситься до Бога-Отця:

Не надто зрадів я і поясненню того, як Христос прийшов, щоб відкрити Отця і що про існування Отця переважно не було відомо до втілення Христа у плоті. Це суперечить численним твердженням Нового Заповіту, де вважається доведеним, що Бог-Отець був Богом Старого Заповіту, Богом Ізраїлю, і що Він надіслав свого слугу, Ісуса, до нас. Наприклад:

Розглянемо цей випадок. Якщо Бог-Отець не був відомий Ізраїлю до приходу Христа як людини, тоді ці твердження не мали б сенсу, тому що вони звертаються до Бога Ізраїлю як до того, хто ствердив повноваження Христа як священика. Натомість слід було очікувати від Петра слів, подібних до: "Ісус був Богом наших батьків, він утілився у плоті і проголосив, що існує інший, вищій Бог на небесах, який є Всевишнім Богом над усім".

Насправді ж, якщо подумати, весь Новий Заповіт побудовано на розумінні того, що Бог-Отець був Богом Ізраїлю, а Ісус прийшов як Месія й Слуга, як було передвіщено. Якщо б твердження про те, що Бог-Отець не був відомий до пришестя Христа, було вірним, тоді це мало б стати приголомшливим одкровенням до євреїв і ранніх християн. Можна сподіватися знайти пояснення цього пункту знову й знову в Новому Заповіті. Однак, це не те, що ми шукаємо. Без сумніву, Існування Бога-Отця вважається доведеним.

Саме питання істинності й ролі Ісуса Христа спричинило стільки галасу серед євреїв і потребує пояснення. Ісус був Сином Бога - сином Бога Старого Заповіту (Лука 1:30-35). Він був Обраним Богом (Лука 9:35; 23:35) - Слугою Бога (Мат. 12:18). Бог, який раніше говорив через Своїх пророків, в ці останні дні говорив через Його Сина (Єв. 1:1-2). Не підлягає сумніву те, що Бог-Отець був відомий у Старому Заповіті.

Звичайно, Ісус сказав, що:

Але це не рівнозначно твердженню, що ніхто не знав про існування Отця в Старому Заповіті. Це просто означає, що ніхто, на той час, не чув Його голосу і не бачив його виду. Як це могло бути, пояснюється нижче.

Третя проблема, із якою я зіткнувся в цих вченнях, які я перелічив раніше, - це те, що я міг чітко бачити, що назва ЯХВХ не використовувалась виключно для Христа в Старому Заповіті. Так, існують уривки, у яких ЯХВХ використовується по відношенню до того, хто став Христом, і я згадаю їх у цій роботі. Але існує дуже багато інших уривків, де ЯХВХ використовується таким чином, що це очевидно може стосуватись тільки Бога-Отця. Наприклад:

Тут Мойсей проголошує, що ЯХВХ підійме пророка, якому Ізраїль повинен підкорятися. Цим пророком був Христос, як ми бачимо з Діянь 7:37. Отже, не сам Христос підняв себе - Діяння 2 і 3 чітко вказують, що Христа підняв Бог. ЯХВХ тут без сумніву використовується стосовно Бога-Отця, і це було проголошено Мойсеєм всьому Ізраїлю.

Тут ми читаємо про ЯХВХ та Його Помазанця. У вірші 7 ми читаємо про ЯХВХ і Його народженого Сина. Цілком очевидно, що ЯХВХ у цьому Псалмі стосується Бога-Отця. Подібне пояснення підходить і до Псалма 110:1, де ми читаємо:

У багатьох пророцтвах про "Слугу" стосовно Христа у Ісаї (починаючи з глави 42 і далі), ЯХВХ посилає Свого Слугу. Наприклад:

Цілком очевидно з попередніх уривків, що ЯХВХ має стосуватися Бога-Отця. Залишилося навести єдиний уривок з Захарії 13:7, де ми читаємо:

Це "Вдар пастиря, і розпорошаться всі вівці" є пророцтвом, до якого звертався Христос і яке він відносив до себе як до Божого Пастиря (Мат. 26:31). Крім того, це пророцтво проголосив ЯХВХ Воїнства про Свого пастиря, людину, що є супутником ЯХВХ (KJV). Отже, ще раз наголошуємо, що ЯХВХ повинен бути Бог-Отець, а не Христос.

Повертаючись до сказаного на початку, я читав і слухав вчення Церкви, коли прийшов туди, і приймав їх, адже це були вчення Церкви. Але я міг бачити різні недоліки цих доктрин. Найсмішніше те, що я думав, що проблема в мені самому. Я думав: "Якщо я можу бачити ці протиріччя, а духовенство - ні, тоді в моєму розумінні чогось бракує". На протязі багатьох років мені не спадало на думку, що Церква могла помилятися. Але, нарешті, я зрозумів це, і до кінця цієї роботи я розкриватиму вірне біблійне вчення з цього приводу.

Для того, щоб зрозуміти, чому Біблія вчить нас стосовно Бога, і як та через кого він спілкується з нами, ми маємо закріпити у своєму розумі певні основоположні поняття.

Перш за все, є тільки один Бог. Існує тільки одна особа, яка, завдяки Своїм внутрішнім властивостям, може називатися єдиним справжнім Богом. Ісус визначив цю особу як свого Батька і сказав, що вічне життя залежить від розуміння цього і вміння розрізнити цю Істоту та Ісуса Христа, якого Він надіслав (Іоан 17:3). Тільки Він має внутрішнє безсмертя (1 Тим. 6:16). Лише Він внутрішньо святий (Одкров. 15:4).

Другим основоположним поняттям є розуміння того, що жодна людина ніколи не бачила і не чула голосу єдиного справжнього Бога:

Замість того, щоб мати справу з людством віч-на-віч, Бог спілкувався з людьми через одного чи кількох посередників або посланців. І це приводить нас до третього основоположного поняття, яке ми повинні закріпити у своєму розумі. Бог відкрив себе людям семітичного походження й культури, а не грецького. На Заході ми думаємо в розрізі грецьких ідей і концепцій. Семітичні народи мають абсолютно інший погляд на речі. Незважаючи на те, що ми вчимося цінувати їх спосіб мислення, ми будемо збиті з пантелику, коли читатимемо Біблію. Концепції Тринітаризму і Бінітаризму виросли з неспроможності частини людей з грецьким і західним типом мислення зрозуміти єврейський тип мислення, а значить, і мову Біблії.

У Старому Заповіті, слово мал'ах використовувалося для позначення тих, кого одна особа відправляла на далекі відстані - наприклад, у книзі Буття 32:3, де Яків відправляв посланців до Ісава. (Зауважимо, що в Бутті 32:1-2 мал'ах Бога (Елогіма) зустрічає Якова. Таким чином, у віршах 1-2 мал'ах використовується для визначення надприродних посланців Бога, а у вірші 3 - посланців, відправлених Яковом).

Один чи більше мал'ах могли також відправлятися спільнотою (Числа 21:21) для доставки послання. Як представник царя, мал'ах міг нести повноваження дипломата (пор. 1Цар. 20:1-2). Мал'ах або посланець займав визначне місце в семітичній культурі. Почесті, що надавалися посланцю, були почестями для того, хто його надіслав, і навпаки (пор. Іоан 5:23).

Бог відправляв посланців різних видів. По-перше, існували пророки, обрані ним люди (2 Хрон. 36:15-16). По-друге, були також надприродні посланці Бога, що відправлялися з певним посланням або завданням (Буття 19:1; Пс. 91:11). В останньому випадку термін мал'ах зазвичай перекладається як ангел для зручності читача, щоб він міг зрозуміти, що первинний єврейський текст мав на увазі надприродних посланців з небес. Однак, ми стверджуємо, що ангел просто означає посланець, і ми намагатимемося уникати надавати слову ангел непотрібного стійкого уявлення.

Наприклад, давні євреї звали своїх земних суддів елогім, тому що вони представляли Елогім або Бога (тобто Бога-Отця), але вони не мали на увазі, що судді були Богом:

Примітка: Дехто може сперечатися з такою передачею імен Бога, базуючись на Ісаї 44:5 та ін., однак, ці уривки стосуються єдиного справжнього Бога, неповторного та незрівнянного. Концепція передачі влади та імені Бога нижчим істотам у повній мірі підтримується у новому Заповіті в Одкровенні 3:12.

Як нам стане зрозуміло, Біблія вказує, що Ангел або Мал'ах ЯХВХ - це Христос, що втілився у видиму форму.

Зауважимо, що Христос у Новому Заповіті називає себе Той, хто шукає серця і бачить наміри розуму. В Одкровенні 2:18, 25 ми читаємо:

У прикладі з Агар і Ангелом ми побачили, що Ангела ЯХВХ називали ЯХВХ через те, що він носив владу ЯХВХ і говорив від Його імені. Ця концепція ЯХВХ як поширюваного титулу (тобто титулу, що застосовується до багатьох істот, а не тільки до ЯХВХ Воїнства, який є єдиним справжнім Богом) з'являється у багатьох місцях. (Дискусія про титули в Новому Заповіті приведена в Додатку 3). Наприклад, ЯХВХ прямо являється Аврааму.

Цей ЯХВХ не міг бути єдиним справжнім Богом, адже ніхто ніколи не бачив Бога і не чув голосу Його (пор. уривки, приведені вище). Але він говорить як Бог Всемогутній. Єврейською Всемогутній перекладається як Шаддай, що означає Наймогутніший. Існує лише одна істота, яка може бути Наймогутнішою, і ця істота - Бог, Отець, який величніший за все, включаючи Христа:

В Новому Заповіті термін Всемогутній використовується виключно стосовно Бога-Отця. ГОСПОДЬ Бог Всемогутній - це наш Отець, а Ісус Христос - наш брат:

У віршах 16-22, один з мужів, визначений як ЯХВХ, вирішує залишитися з Авраамом, а інші двоє відправилися в Содом. Але цей ЯХВХ звертається до ЯХВХ від третьої особи, благословляючи Авраама, що показує наявність великої кількості ЯХВХ:

Ангели кажуть Лоту, що їх послав ЯХВХ, щоб зруйнувати Содом:

Отже, ми бачимо, що термін ЯХВХ застосовувався без розрізнення до, якнайменше, чотирьох Істот, а саме: трьох "мужів" (очевидно, Христа і двох супровідних ангелів) та Бога на небесах. Без сумніву, ЯХВХ - це поширюваний титул, що використовувався стосовно тих, хто представляв Бога - Отця людям.

Наступна згадка про Ангела зустрічається у випадку, коли Аврааму було сказано вбити Ісака. В цьому випадку Ангел втручається, щоб запобігти смерті Ісака:

В Новому Заповіті Христос виконує схожу роль керівництва, захисту, благословення та представлення нам Бога:

Коли Яків втік від Ісава до Дядька Лавана в Харан, він побачив сон біля міста Луз. У цьому сні він бачив ЯХВХ, який стояв на сходах, що підносилися до неба, та благословив його. ЯХВХ пообіцяв Якову берегти його, не лишати та привести його назад до землі його батька. Яків дав обітницю ЯХВХ, приймаючи ЯХВХ своїм Богом:

В Новому Заповіті до Христа звертаються Бог, помазаний Його Богом (Отцем). Також Він є Соном і Первосвящеником у домі Свого Отця:

В наступному уривку Бог (Ель) Бет-Елю знову з'являється, щоб благословити та навчити Якова. З попередніх уривків та останніх відгуків Якова у книзі Буття 4:15-16 ми бачимо, що Бог Бет-Елю мав бути Ангелом ЯХВХ. Паралель між його діяльністю тут і під час його явлень Агар та Аврааму очевидна:

Коли Яків ішов, щоб зустрітися з Ісавом, його зустрів "Муж" та боровся з ним до самого ранку. Яків прирівнює цю зустріч до зустрічі з Богом (Елогім) "лицем до лиця", і називає це місце "Лицем Бога". Не підлягає сумніву, що цей "Муж" носив у собі обличчя Бога.

Століття потому пророк Осія був натхнений, щоб згадати цей випадок. Сказано, що Яків боровся з Богом (Елогім). У наступному вірші цей Бог або Елогім прирівнюється до Ангела.

До того, як завершити цей розділ, слід також зазначити, що Христос представляє нам "лице Бога":

Раніше Авраам сказав своєму слузі, щоб він пішов перед ЯХВХ, і в тому ж уривку відокремлював ЯХВХ від Його Ангела (Буття 24:40). У книзі Буття 48:15-16 Яків каже, що його батько (дід) Авраам ходив перед обличчям Елогіма, який був Ангелом або Мал'ах. Це не протиріччя. Мал'ах ЯХВХ був Елогімом Авраама, Ісака та Якова (Елогім, помазаний його Елогімом, яким є Бог Всевишній, щоб бути їх ГОСПОДОМ, Захисником та Спасителем), але він не був об'єктом їх поклоніння. Тим, кому вони поклонялись, був, скоріше, Бог Всемогутній або Ель Шаддай. Вони наближалися до нього через Його Мал'аха, якого Він призначив над ними. Це співзвучне концепції Нового Заповіту, де християни наслідують Бога та Христа та наближаються до Бога через Христа:

Церква Бога з першого століття прийняла те, що Тим, хто говорив з куща, що горить, Тим, хто проголосив Десять Заповідей із Синайської Гори, Тим, хто вів Ізраїль через пустелю, Тим, хто розмовляв з Мойсеєм, був Христос до його людського народження. Наприклад, Павел писав:

Хоча Біблія вказує, що все це та інше зробив Ангел ЯХВХ, рання Церква розуміла, що Христос був Мал'ах або Ангелом Божим: (Див. дискусію в Додатку 5 для більш детального вивчення).

Явне свідчення розуміння ролі Христа як Ангела ЯХВХ в ранній Церкві знаходимо у зверненнях Стефана у Діяннях 7. Дуже важливими є вірші 30-38. У вірші 30 Мойсей бачить Ангела і чує голос ГОСПОДА. У вірші 35 Мойсея відправлено як спасителя з допоміжною рукою Ангела. У вірші 38 чітко вказується, що саме Ангел Божий дав Закон Ізраїлю через Мойсея. Коментарі Стефана закладають основи для подальшого вивчення записів Старого Заповіту про відносини Мойсея з Ангелом ЯХВХ:

Далі наводиться вірш 38 у різних перекладах та тлумаченнях.

Уперше Мойсей зустрічає Ангела у палаючому кущі. Нам сказано, що коли Мойсей звертає вбік, щоб подивитися, ЯХВХ бачить та говорить. Більш того, Той, що говорив, визначає себе як Бога (Елогі - форма однини від Елогім) Авраама, Ісака та Якова. Богом Авраама, Ісака та Якова був Ангел Спокути, як ми бачимо у книзі Буття 48:15-16. Нарешті, Ангел посилає Мойсея до Єгипту й обіцяє допомагати йому в його намаганнях.

Стефан також сказав, що Бог послав Мойсея, щоб врятувати Ізраїль з рукою допомоги Ангела, що явився йому. Отже, з цього переліку зрозуміло, що терміни Ангел ЯХВХ, ЯХВХ та Елогім вживаються по черзі для того, щоб описати одне і те ж єство.

Слід зазначити, що Ангел, що говорив за свого Елогіма, а саме Бога-Отця, і носив титул Елогім, як носій делегованої влади, також мав владу зводити інших - в цьому випадку Мойсея - у ранг Елогіма і надавати право носити цей титул як знак делегованої влади. Таким чином, Мойсей був Мал'ах Ангела та Елогім його брата Аарона. Аарон, у свою чергу, був Мал'ах свого Елогіма, Мойсея.

У наступних уривках нам говориться, що ЯХВХ знаходився у хмарі, коли вів Ізраїль. Нам також сказано, що саме Ангел вів Ізраїль і що рух хмари відповідав рухам Ангела. Отже, ще раз кажемо, що Ангел ЯХВХ визначався як ЯХВХ.

Павел пише, що Христос вів Ізраїль через Море (1 Кор. 10:1-4, цитовано раніше). Таким чином, Ангел ЯХВХ визначається, без сумніву, як Христос.

У розділі 5.1 цитувався вірш з Діянь 7:38, де показано, що Мойсей був посередником між Ангелом та Ізраїлем, отримавши Закон від Ангела. Просте порівняння Діянь 7:38 з наступними уривками знову показує, що Ангел прирівнюється до ЯХВХ. (Концепція Закону Божого, який приписується та доставляється Ангелами Божими, - що пройшов як Закон через Раду Богів та доставлений його Мал'ах - не є предметом цієї роботи, але між тим відзначається кількома уривками з Нового Заповіту:

Як ми вказали вище, Яків назвав Ангела, з яким він боровся, Обличчя Бога. Цим він хотів сказати, що Бог був "присутній" або "став видимим" в особі Ангела. Ця концепція була розроблена значно глибше, і Ангел був відомий як Ангел Його Обличчя (тобто, Посланець Божого Обличчя). Ангел (яким з і сказаного вище був Христос) насправді діяв як Еммануїл або Бог з Нами задовго до його народження як людини.

У цих уривках ЯХВХ та Ангел Його Обличчя відрізняються один від одного. Це можна зрозуміти, якщо визнати, що існування Бога-Отця як Ель Шаддай або ЯХВХ Воїнства, було відоме Ізраїлю. Вони поклонялися ЯХВХ Воїнства, але розуміли, що Він спілкувався та був з ними через Посланця або Ангела, якого в силу того, що він представляв ЯХВХ Воїнства та був наділений божественною природою, вони також звали ЯХВХ.

Вище ми бачили приклад, де Мал'ах являвся Аврааму та Якову і говорив до них так, ніби він був Ель Шаддай або Бог Всемогутній, від першої особи. У Виході, коли Ангел спілкується з Мойсеєм та Ізраїлем, ми бачимо ще один приклад "прозорості" Ангела ЯХВХ, коли він говорить від імені ЯХВХ Воїнства. У цьому випадку "прозорість" настільки "ясна", що його єство губиться в створеній ілюзії того, що ЯХВХ Воїнства говорить від першої особи.

У Виході 33 ми читаємо, що ЯХВХ надішле Свого Ангела перед Ізраїлем, але Він (ЯХВХ) не піде серед них. ЯХВХ Воїнства (що залишився на небесах) особисто не виводив Ізраїль з Єгипту, не супроводжував Ізраїль до Обіцяної Землі. Усе це робив Ангел ЯХВХ. Але в цьому випадку Ангел настільки реалістично передає слова ЯХВХ Воїнства, що у нас складається враження, що з Мойсеєм говорить ЯХВХ Воїнства особисто.

Наступні уривки повторюють обіцянку того, що Ангел ЯХВХ піде перед Ізраїлем. Зауважимо, що він має владу прощати гріхи (але не зробить цього, якщо його розлютити) і що ім'я Боже в ньому. Це означає, що природа, влада та образ Божий присутні в Ангелі. В цій концепції є багато спільного з Христом.

Ангел ЯХВХ був не тільки Ангелом Спокути та Ангелом Обличчя Божого; він також був тим, хто уклав Заповіт з Ізраїлем на Синаї.

Ми бачимо, що Ангел ЯХВХ стикається з Валаамом у Числах 22-23. Дії та вказівки Ангела ("говори тільки те, що я кажу тобі") прирівнюються до дій ЯХВХ. Елогім - тут, без сумніву, Ангел ЯХВХ, що несе ім'я та владу ЯХВХ.

Зауважимо, що земля, на якій стояв Командувач є святою (пор. Вих. 3), і як термін ЯХВХ застосовується до Ангела ЯХВХ, так ЯХВХ застосовується до Командувача армії ЯХВХ. Отже, ця Істота носила владу та лице ЯХВХ у собі, як Ангел ЯХВХ. Якщо порівняти Осії 12:5 з попередніми випадками, де Ангела називають ЯХВХ, Елогім Воїнства, а також з розділами Нового Заповіту, де Христа описують як Голову небесних армій (напр. Одкров. 19:11-13), стає складно уникнути висновку, що тією Істотою, що Явилася Ісусу, Був Ангел ЯХВХ, тобто, Христос.

Кілька разів Ангел ЯХВХ являється Суддям. Вище ми бачили його явлення Ізраїлю, де він називає себе Мал'ах, який склав з Ізраїлем Заповіт на Синаї. Тепер же ми будемо досліджувати його зв'язок з суддями Ізраїлю.

Титул ГОСПОДЬ-Шалом, що означає Він Приносить Мир, визначальний тим, що він дуже близький до титулу, який було надано Месії, а саме Князь Миру (Ісая 9:6).

Дещо пізніше Ангел ЯХВХ з'являється знову, цього разу перед батьками Самсона. В цьому випадку до справи мають відношення кілька моментів. Батько Самсона Маноах спочатку має сумніви стосовно єства Ангела. Він питає у Ангела про його ім'я. Ангел відповідає, що воно дивне, єврейський термін, що дуже близький за змістом до одного з титулів Христа, даного йому в Ісаї 9:6.

У Самуїла записана історія Саула і Давида і те, як Давид втік від Саула до филистимлян. Але Князі филистимлян відмовилися брати його на війну проти Ізраїлю. 1 Самуїла 29 розповідає, як филистимляни зібрали всі свої війська до Афеку, а Давид пішов з Ахішем і вірно служив йому. Филистимлян розлютила його присутність і вони стали вимагати, щоб він залишив їх. Ахіш наполягав на його відданості, але йому наказали відіслати Давида з його людьми. В дискусії Ахіш хвалив його за доброту та схожість з ангелом Елогіма. Отже, неєврейські народи також розуміли поняття Мал'ах Елогіма:

У 2 Самуїла 14 дається історія про вдову з Текої, сини якої побилися. Один з них вбив іншого, а тому його мали стратити. Отже, спадок всієї її родини було б втрачено. У вірші 17 вона звертається до царя, прирівняного до Посланця або Ангела Елогіма:

У вірші 19 вказівки Гада Давиду є вказівками ЯХВХ. В той же час, у 1 Хронік 21:12-30 саме Ангел вчить Гада, що той має казати:

Отже, термін ЯХВХ у Самуїла поширюється на двох ЯХВХ: Ангела ЯХВХ, якого називають ЯХВХ, та ЯХВХ, якому має бути принесена жертва. Цей другий ЯХВХ, якому приносять жертву, має бути ЯХВХ Воїнства або Богом Всемогутнім. Об'єктом поклоніння був Вищий ЯХВХ або ЯХВХ Воїнства, а не ЯХВХ, що визначає Ангела ЯХВХ.

Слід також зазначити, що у вірші 16 Ангел представлений таким, що стоїть між землею та небом. Отже, він зображується як посередник між людьми та Богом. Це відповідає ролі Христа у Новому Заповіті:

Після того, як Ілля вбив жерців Ваала (1 Царств 19), Ахав повідомив Ізавель цю звістку, і Ізавель поклялася вбити Іллю, внаслідок чого Ілля втік і зажадав собі смерті. Ангел ЯХВХ знайшов його і дав йому сили.

Ангел ЯХВХ являвся та допомагав Іллі, а Ілля прирівнював його до ЯХВХ. Він говорить до ЯХВХ у печері, визначеного тут як Слово ЯХВХ, про те, наскільки відданим ЯХВХ Воїнства він був, відрізняючи, таким чином, два єства. ЯХВХ у печері каже йому йти надвір і стати перед ЯХВХ, який говорить до нього все ще як тихий голос і дає йому вказівки. Отже, цей уривок представляє двох ЯХВХ. Оскільки жодна людина ніколи не чула голосу ЯХВХ Воїнства або Всемогутнього Бога, то ми, напевне, маємо справу з Ангелом Заповіту та підпорядкованим ангелом. Іудейське тлумачення розуміє "голос Бога" як Херувиму, що говорив. Якщо взяти таке тлумачення до уваги, то ми маємо ієрархію ЯХВХ, що охоплює три рівні.

Існує й інше пояснення, яке полягає в тому, що як всередині печери, так і надворі говорив один і той же Ангел ЯХВХ. В такому разі весь цей епізод втрачає сенс. Метою, здається, є показати структуру, план та владу Божества.

Ангел ЯХВХ знову говорить до Іллі у 2 Царств 1:3-4, стосовно посланців самарійського Царя, яких він надіслав до Баал-Зебуба (Повелителя Мух), екронського бога, щоб спитати, чи видужає він від його хвороби. Ангел каже Іллі, що цар не виживе, тому що він звернувся до екронського бога. Ангел говорив, передаючи волю ЯХВХ (тобто "тому так сказав ЯХВХ"):

Таким же чином у вірші 15, після того, як вогонь прийшов з неба і пожер воїнів, яких було надіслано для арешту Іллі, Ангел явився Іллі та сказав іти з ними. І знову він говорив від імені ЯХВХ:

Коли ассирійська армія під керівництвом Санахеріва увійшла до Ізраїлю, а Єзекія молився ЯХВХ Воїнства про звільнення, ЯХВХ відправив Ісаю до Єзекії. Єзекії було сказано, що стараннями ЯХВХ Воїнства їх буде звільнено (2 Царств 19:31). ЯХВХ сказав, що:

Тієї ночі Ангел ЯХВХ вийшов та знищив 185,000 осіб з ассірійської армії, а Санхерів повернувся додому приниженим тільки для того, щоб його вбили власні сини.

Така ж розповідь дається у Ісаї 37:36 та 2 Хронік 32:21. В останньому випадку записано, що ЯХВХ (або Єгова) відправив ангела, щоб розбити ассірійців.

Псалом 34:7 стверджує, що Ангел ЯХВХ оточує тих, хто боїться його:

Концепція, з якою ми маємо справу, стосується, скоріше, Істоти з особливими обов'язками, ніж зі спеціальним делегуванням. Однак, це не означає, що іншим ангелам не делегувалися обов'язки відносно Ізраїлю. У Луки 2:9 термін ангел Божий застосовується до ангела (посланця), який проголосив про народження Христа. Отже, як визначив ЯХВХ Воїнства або Всемогутній Бог, інші ангели, окрім Ангела Заповіту, яким був Христос, без сумніву мали справу з Ізраїлем. В той же час, з текстів, досліджених у попередніх розділах, зрозуміло, що Ангел Заповіту був Ангелом ЯХВХ або Елогім та ЯХВХ, який захищав Ізраїль. У Псалмі 35:5-6 представлена така ж концепція про те, що Ангел ЯХВХ підіймає вітер проти ворога. Він є гонителем ворогів Ізраїлю. Він ЯХВХ, підпорядкований ЯХВХ Воїнства:

Зауважимо, що у домі Божому людина перебувала перед Ангелом Божим, як перед лицем Бога (тому що Ангел носив владу Бога), незважаючи на те, що кажуть, що Бог на небі.

Мал'ах Божий або Ангел Божий захищав життя Шадраха, Месаха та Авед-Него, коли їх кинули в самий центр вогнища за те, що вони відмовилися впасти на коліна і поклонятися будь-кому, окрім Всевишнього Бога:

Ангел також прийшов та захистив життя Даниїла, коли його кинули до ями з левом:

У главі 2 Захарій отримує послання від іншого ангела (можливо Ангела ЯХВХ - текст не прояснює це), про те, як ЯХВХ повертається й буде знаходитися в Єрусалимі. Цей уривок дуже визначний, адже ЯХВХ каже, що він був надісланий ЯХВХ Воїнства, що визначає множинність ЯХВХ, підкорених один одному:

У Захарія 3:1-9 Ангел зображується як суддя. Представлено сцену суду, де Ісус, Первосвященик, стає перед Ангелом, маючи сатану за обвинувача. Ангел, визначений терміном ЯХВХ, виносить вирок, звертаючись до ЯХВХ від третьої особи або ЯХВХ Воїнства буде карати Сатану:

Цей уривок виражає кілька концепцій. По-перше, Ангел ЯХВХ очолює їх; саме він іде перед Іудеями (та Ізраїлем) у битві - подібно до Христа, як Провідника нашого спасіння:

Це також поширюється на ЯХВХ Воїнства, що є черговим титулом єдиного справжнього Бога. Істоти, що представляють ЯХВХ Воїнства, часто називають себе ЯХВХ, адже вони носять Його владу, а тому і Його Ім'я. Іноді до ЯХВХ Воїнства звертаються як до ЯХВХ, без додавання будь-яких інших термінів.

У Старому Заповіті Христос, як Мал'ах ЯХВХ виконував ті ж функції, що й в Новому Заповіті. Він діє як провідник волі Елоага. На нього поширювалась божественна природа Елоага, оскільки він в повній мірі відображав природу та особу ЯХВХ. ЯК посередника між Богом та людьми, бачити Його означало бачити Елоага, чути його - це чути Елоага. Слова, що він говорив, належали не йому, а Елоагу.

Коли ми читаємо про те, що ЯХВХ діє від першої особи, ми читаємо про Ангела ЯХВХ, що втілює волю ЯХВХ Воїнства. Коли ми читаємо, як ЯХВХ відокремлюється від Його Ангела, нам нагадують, що ЯХВХ діє через свого посередника у відносинах з людьми.

Отже, існує зв'язок та єдність між Старим та Новим Заповітами. Бог-Отець - це єдиний справжній Бог обох зібрань Писання. Христос є Його посередником, в тому числі й у спокуті, який відкриває Його волю людству. Так ми можемо повніше зрозуміти вислів Іоана 1:18:

Найчастіше з уривків, що розкривають відносини християн з Богом-Отцем, цитують 2 Коринтян 6:16-18:

Це є об'єднанням цитат з Єремії 31:1, 9 та Ісаї 43:6 тощо, що стосуються батьківства Бога:

Більш того, Ізраїлю було добре відоме не лише батьківство Бога-Отця, але й існування надприродних синів:

Тут навіть сатана сприймається як один з синів Бога. Серед уривків, що стосуються синів Бога, також виділяють:

Давньому Ізраїлю було відомо не лише те, що Бог-Отець насправді був батьком, що він мав багато надприродних синів, вони також розуміли, що Він мав особливого сина, до якого зверталися у формі однини:

Пророцькі згадки про Сина зустрічаються в інших місцях:

Псалми 2:7-9 цитовані у Новому Заповіті у Діяннях 13:33, відносно воскресіння Христа, стверджуючи, що він був народжений через воскресіння, щоб стати Божим Царем народів. Ця ідея відбивається у Посланні до римлян 1:4:

В цьому вірші подано кілька концепцій, пов'язаних між собою. Христос був Сином Бога до його людського народження. Як людина він був також Сином Бога, який став його батьком за допомогою Марії. Після воскресіння він був відправлений як Месіанський або Царський Син Бога, щоб керувати народами.

Немає сумніву в тому, що Христос був Сином Бога до його втілення у плоті. Бог був його Отцем, як й інших надприродних синів, включаючи друзів Христа (Єв. 1:9, Пс. 45:7). Більш того, батьківство Бога було зрозуміле давньому Ізраїлю, що випливає з численних віршів, які стали передумовою розуміння Бога, як батька всіх християн у Новому Заповіті.

Пролог до Йова відображує цю найбільш незвичайну біблійну точку зору про підпорядковані божественні істоти. Йов 2:1 звертається до "дня, коли поприходили божі сини, щоб стати перед ГОСПОДОМ". У цьому випадку синами Бога є ангели, що несуть волю Єгови на землю і відповідають перед Ним у Його небесній раді. Відносно незалежна постать "супротивника" (ассатан, RSV "Сатана") тут попереджує пізніші розробки у Іудеє-Християнських традиціях, згідно яким САТАНА або Люципер та його ангели розглядалися як такі, що були достатньо незалежними, щоб протистояти Богу.

Для "синів Бога" у Бутті 6:2-4 див. НЕФІЛІМ.

Див. також ДІТИ БОГА 1 П. К. МакКАРТЕР, МОЛ.

Ототожнювання Мельхізедека з Христом походить з наступних віршів:

Суперечка побудована на наступних положеннях:

Детальне вивчення цієї глави необхідне для того, щоб зрозуміти, що мав на увазі автор Послання. Загальною метою глави є пояснити, що левитському духовенству настав кінець. З Христом християни стають народом царів та священників:

Незважаючи на те, що духовенство Ізраїлю засновувалося на походженні (священик повинен був походити з роду Левітів і бути нащадком Аарона) та фізичних характеристиках (священиками могли бути лише чоловіки і вони не могли мати фізичних недоліків і вад, Лев. 21-21), нове духовне священство не визнає обмежень за походженням, статтю та фізичною досконалістю (Гал. 3:26-28). Це духовенство, засноване на благодаті (Божому дарі), та гідності (вірі, доведеній добровільною покорою).

Для того, щоб пояснити таке переведення священства з левитської основи на духовну основу, на чолі з Христом, автор наводить приклад Мельхізедека у Старому Заповіті, щоб визначити нове духовенство Христа. Він пояснює, що Мельхізедек був священиком задовго до того, як народилися Аарон та Левій (1-2, 9-10). Автор потім зазначає про Мельхізедека, що:

Ідея тут полягає не в тому, що Мельхізедек не мав батька, матері та родоводу, а в тому, що немає згадок про його батьків та походження. Мельхізедека представлено нам у книзі Буття 14:18-20 просто як священика Бога Всевишнього. Претенденти на місце священика повинні були довести своє походження та родовід. У Неемії 7:64, коли духовенство реформувалося після Вавилонського полону, священики повинні були представити їх родовід; тих же, хто не міг зробити цього, виключали з духовенства:

Христос, Син Божий, без сумніву, має батька, матір і родовід. Ці дані наводяться у Матвія 1:1-17 та Луки 3:23-38. Отже, порівнюються не батьки та походження в прямому значенні цих слів. Скоріше, як і Мельхізедек, Христос не може представити свій родовід аж до Аарона та Левія:

Вираз ні початку днів, ані кінця життя є посиланням на обмеження у часі щодо тих, хто служив у Левитському духовенстві. З Чисел 4:47 ми бачимо, що звичайні священики починали свою службу у 30, а закінчували у 50 років. Що стосується Первосвящеників, то їх служба продовжувалася до смерті. Мельхізедек же представлений нам у ранзі священика Всевишнього. Біблія замовчує про те, коли він розпочав свою службу і як вона завершилася. В цьому ракурсі Мельхізедек подібний до Христа (та до тих, хто був у його духовенстві). Служба Христа, як Первосвященика, не має "вікових обмежень", і вона не добіжить свого кінця, оскільки він воскрес для вічного життя.

Послання до євреїв 7:3 каже:

Стосовно цього уривку слід зробити два зауваження. По-перше, слово, що перекладається як уподобився у RSV та став як у KJV походить від грецького слова афомоіоменос. Новий Грецько-Англійський Словник Тайлера показує, що воно має значення прийняти образ або форму, виражатися у, копіювати; створювати копію; бути зробленим як, робити схожим. Це завжди означає дві речі (людей або об'єкти), один з них схожий на інший у буквальному або переносному значенні. Отже, Мельхізедек і Христос повинні були бути різними й окремими істотами. Вони не могли бути однією істотою, що випливає з грецького дієслова, яке застосовується, щоб описати порівняння, зроблене між ними.

Пізніша фраза у вірші 8:

Написана в тому ж дусі. Використовуючи цю форму "аргументу мовчання", автор вказує, що Мельхізедек подібний до Христа, який приймає його священство назавжди:

Нарешті, немає сенсу в тому, що Мельхізедек визначається як муж і що він має родовід, але походить не від Левія:

Якщо відсторонитися від біблійних текстів, все одно виникає багато ускладнень, якщо припустити, що Мельхізедек все ж був Христом. Мельхізедек жив у Салемі і був його священиком-царем. Якби він був Христом у попередньому втіленні, ми повинні були б спитати:

З положень Біблії, з грецького оригіналу, з равінічних форм аргументів та з форм філософії та логіки цілком зрозуміло, що думка про те, що Мельхізедек був Христом до його втілення у першому столітті, повинна бути відкинута. Мельхізедек був священиком Всевишнього Бога, який жив у часи Авраама як священик-цар Салему. Про нього відомо дуже мало окрім того, що він не був нащадком Левія або Аарона і був призначений на місце священика Богом, а не на підставах закону. Будучи таким, він став подобою нового духовенства Христа і його духовного братства, яке він врятував, щоб вони стали народом царів і священиків його Бога-Отця:

В Новому Заповіті Христу приписується велика кількість титулів: наприклад, Син Людський; Син Божий; Обраний, Пророк; Цар Царів; Вірний та Праведний; Шлях, Правда та Життя; Спаситель; Рятівник; Христос; Повелитель; Первородний; Еммануїл; ГОСПОДЬ; Альфа та Омега; Перший і Останній; Добрий Пастир, тощо. Через те, що деякі з цих титулів співпадають з титулами Всемогутнього Бога, дехто невірно тлумачить їх зміст і вірить, що Христос певним чином є Богом, як Бог є Богом, будучи частиною Тринітаристського, Бінітаристського або Дитеїстичного Божества.

Це невірно. Ці титули, надані Христу, виражають концепцію делегованої влади, адже навіть Мал'ах ЯХВХ звали ЯХВХ та Елогім через те, що він представляв ЯХВХ Воїнства та Елоага. Зараз ми маємо дослідити звеличення Христа і, таким чином, набуття ним титулів.

У Посланні до євреїв 1:4-6 ми читаємо:

Христос у спадщину отримав славніше ім'я, ніж решта ангелів. Якщо функції мови що-небудь значать, тоді це показує нам, що свого часу Христос не мав цього славного імені. Крім того, він "був ліпший понад Ангелів". Це пояснюється у вірші 9:

Христос був звеличений над його друзями, в інших перекладах товаришами, супутниками, партнерами, тощо. Отже, Христос має партнерів, але був звеличений над ними, і тепер вони засвідчують свою повагу до нього:

(Для пояснення терміну проскунео див. дискусію в Додатку 6). Суперечка полягає не в тому, що Христос ніколи не був ангелом (або елогімом) - без сумніву, він був таким, що пояснюється в основному тексті цієї роботи. Тут пояснюється, що Бог ніколи не призначав ангелів (елогім) на місце Месії, але вимагав, щоб той, хто позбавив себе його влади та сили, став одним з дому Давида, а той, хто помер як жертва за гріхи людства, був воскрешений, мав бути призначений Месією. Для того, щоб в повній мірі виконувати функції та роль Месії, як Священика та Царя, Месії потрібно було випробувати на собі, що означає бути людиною. (пор. Єв. 2:15-18).

Христос за власним волевиявленням понизився до людини і помер страшною смертю, отримавши право стати Месією людства. Потім він воскрес у славі (Про що говорить фраза "Ти мій Син, я сьогодні тебе породив", пор. Пс 2:7-8; Діяння 13:33). У такий спосіб він став ліпшим, ніж решта Елогіма. Ідеєю автора цієї глави було проголошення звеличення Христа, а не ствердження того, що Христос не був частиною Елогіма, адже він, без сумніву, був таким і мав друзів, над якими був звеличений.

Подібне знаходимо у Филип'ян 2:

Через самоприниження Христа Бог звеличив його до "Віце-Регента" (пор. Одкров. 3:21). Він діє від імені Бога, який є Царем над царями та ГОСПОДОМ над панами (1 Тим. 6:16) і тому носить це ім'я і титул:

Без Сумніву, концепція звеличення Христа і наслідування ним назв постів та функцій, які він представляв, робить тринітаристські, бінітаристські та дитеїстичні парадигми абсурдними.

Багато тлумачів відмічало появу Ангела ЯХВХ та його тісні стосунки з ЯХВХ. Так, ми бачимо подібні згадки у авторів Тлумачному Словнику Біблійних Слів Вайна - стаття ангел, ст. 5:

У перекладі Аквіли Елогім означає Боги, як зазначає Августин.

В той же час, перекладачі Поширеної Біблії, також тринітаристи, набагато більш відверті у припущенні про єство Ангела ЯХВХ. Ось вибірка з їх коментарів:

Остання примітка стверджує, що можливо розрізнити створених та нестворюваних ангелів. Для цієї точки зору немає підтримки у Біблії. Це, без сумніву, просто твердження, зроблене для того, щоб підтримати віру у Трійцю.

Рання Церква розвивалася не у вакуумі. Перші християни виникли на основі та культурному спадку, які передалися їм з певним світосприйняттям єврейського Писання та його значення. Ми можемо отримати певне уявлення про те, яким було це світосприйняття, порівнявши Новий Заповіт з іншими літературними творами того часу такими, як Апокаліпсис Еноха. У цій книзі термін Син Людський використовується для визначення небесної істоти, підпорядкованої Богу, і, фактично, ангелів:

Крім того, у Еноха 60:10 "Обраний" (який також був "Сином Людським" - Енох 46:3) знаходиться серед:

До Христа, звичайно, зверталися "Обранець Бога (Лука 9:35, 23:35). Христа також зображено як Князя Ангелів (Марк 8:38; Мат. 13:41 і далі; Марк 1:13; Лука 22:43, 1 Сол. 4:16) так само, як єврейські припущення стверджували, що Месія-Син Людський є небесною істотою, обраною Богом для виконання особливої місії та поставленого над небесним світом ангелів.

Одним з найтиповіших прикладів цього в Новому Заповіті є Діяння 10:3-13. Тут Корнилій звертається до ангела, який являється йому як Кіріе, так само, як Петро звертається до невідомого голосу, що говорить до нього, Кіріе або ГОСПОДЬ. Іншим показовий приклад - це Діяння 9:5. Павел не впізнає, хто говорить до нього, але він розуміє, що це божественний посланець Бога і звертається до нього загальновживаним до ангелів терміном Кіріе. Пізніше небесна істота визначає себе прославленим Ісусом. Цей приклад дозволяє зрозуміти, що у часи ранньої Церкви титул Кіріос слугував для визначення ангелів. Насправді, він застосовувався до певної групи ангелів у небесній ієрархії.

Це стає очевидно, якщо дослідити інші сторінки. Кіріотес (форма множини від Кіріос) знаходимо у Посланнях до ефесян 1:21; колосян 1:16; Суддів 8; 2 Петра 2:10, і в кожному випадку це слово використовується, щоб описати певну групу ангелів. Оскільки цей термін використовується стосовно Христа, як й інших ангелів, то ми можемо зробити висновок, що ця група ангелів була Зборами або Елогімом, куди входили Христос та ще 24 Старійшини, які були його друзями. Цікавим є Послання Юди 8. У RSV читаємо:

Слово владами - це кіріотес, і відноситься воно до вищих прошарків ангелів. Термін слави також стосується ангельських істот. Моффатт перекладає цей вірш як:

Ідея тут полягає в тому, що злі люди, про яких говориться, зневажають Раду Божу.

У Посланні до Тимофія, Павел заперечує звичаї єврейських сект, які наполягали, що існувало багато посередників між Богом та людиною, а згідно християнських уявлень, існує лише один Бог, і він створив одного Посередника між собою та людством, людину Ісуса Христа:

Нарешті, ми повинні знову згадати звернення Стефана у Діяннях 7, де він визначив Ангела (Посланця), який явився Мойсею, терміном Кіріос або ГОСПОДЬ. Стефан каже:

Ми не можемо мати сумнівів стосовно того, що ранні християни розуміли, що існує один справжній Бог, який очолює Раду Богів та Панів (зображено в Одкров. 4-5) і що Христос був звеличений до рівня влади над цими Богами та Панами, як Божий "Віце-Регент".

Якщо слова Біблії чогось варті, то ми повинні зробити висновок, що Ісус - це не єдиний правдивий Бог. Це означає, що він не є Богом, як Бог є Богом. Бог-Отець - це його Бог, що означає, що Отець є об'єктом поклоніння Христа і Він є джерелом існування Христа. Христос був створеним Богом в тому розумінні, що він є створеною істотою, що володіє божественною природою Бога, тим, в кому Бог присутній через Святий Дух, тим, хто діє за Бога з можливостями та функціями Бога. Він Син Божий таким же чином, як і решта небесного Воїнства є Синами Божими і як люди стануть Синами Божими у воскресіння.

Те, що він "поклонявся" (Мат. 2:2, 8, 11; 8:2; 9:18; 14:33; тощо) означає, що він є представником Бога. Проблема полягає частково у різниці між єврейському та західному способах мислення, а частково - у поняттях греків у Новому Заповіті. Найважливішим з цього та терміном, що має до цього відношення, є слово проскунео. Новий Грецько-Англійський Словник Тайлера каже, що воно має значення:

Коли ми використовуємо термін поклонятися, ми маємо на увазі поклоніння єдиному Божеству, яке заслуговує на наше спільне замилування, обожнювання, відданість, любов, служіння і якому ми молимося та перед яким ми падаємо на коліна. Однак, у семітичній та східній культурах повагу та покору виражали, падаючи ниць. Такі дії не мали значення, яке ми пов'язуємо зі словом поклоніння сьогодні. Це стає очевидним, коли ми порівнюємо деякі вірші Нового Заповіту, де з'являється цей термін.

У притчі про Непрощенного Раба у Матвія 18:21-35 ми читаємо:

Раб упав до ніг свого пана та хазяїна, щоб отримати прощення за свій борг. Значення тут полягає не в тому, що раб вклоняється своєму хазяїну, як ми розуміємо цей термін сьогодні, а в тому, що він впав у покорі та молінні. Таким же чином люди падали перед Первосвящеником (як показують записи того часу), тому що він представляв Бога. Люди падали ниць перед знаттю, царями та пророками Божими (пор. Буття 50:18; 1 Сам. 25:23; 2Сам. 18:18; 19:18; 2 Царів 1:13; Естер 8:3; тощо). Таким же чином апостоли та інші люди падали перед Христом. І це було не тому, що вони вважали його Всевишнім Богом. Скоріше, він був Божим пророком та посланцем, майбутнім Месією, який повинен був зайняти трон свого предка Давида.

Інший приклад використання терміну проскунео спостерігаємо у обіцянці, яка дається Філадельфійській Церкві в Одкровенні 3:

Цей уривок, нажаль, невірно тлумачиться, щоб висунути твердження, що християни у воскресіння будуть Богом, як Бог є Богом - абсолютним, надзвичайним та таким же всесильним та всевідаючим, як Бог-Отець. Це не те, що має на увазі цей вірш.

У віршах 11-12 сказано, що християни народяться і носитимуть ім'я Христа, Христового Бога та Нового Єрусалиму. Це означає, що вони носитимуть владу Христа і його Бога та правління Божого, яке буде зібрано в Новому Єрусалимі. Вони підуть серед народів та інших, хто носить ці імена і (згідно східних та семітичних уявлень) примусять окремих переслідувачів впасти ниць перед ними. Вони не будуть об'єктом єдиного поклоніння або молитви в точному західному значенні цього слова, адже навіть Христос не є об'єктом молитви. (Ми молимося Богу-Отцю, але через ім'я або владу Христа).

Нам залишилося лише навести ще один уривок з Одкровення 22:8-9:

Цей уривок іноді використовувався у поєднанні з Одкровенням 3:9 та іншими віршами, щоб показати, що Християни будуть звеличені до рівня Бога, над ангелами. Знову ж невірно тлумачиться зміст. Ангел, що показував Іоану різні видіння, здається, насправді є Христом. Пам'ятайте, термін ангел означає просто посланець. В оригінальному грецькому тексті немає пунктуаційних знаків. Перекладачі додають цитати та пунктуаційні знаки, щоб зробити перекладений текст більш легким для прочитання. Однак, вони можуть відхилятися від оригіналу, роблячи це. У RSV з віршів 6-7, 9-16 складається враження, що ангел, який говорить від імені Христа, розмовляє з Іоаном. Однак, це може бути невірне тлумачення перекладачів, що виникло, коли вони додавали пунктуаційні знаки.

“Біблія між рядків” не робить розмежування між ангелом і Христом:

Вірш 16 створює враження, що Ісус надіслав ангела до Іоана:

В такому разі, Христос був Ангелом або Посланцем Бога до Іоана, а Іоан був Ангелом або Посланцем Ісуса до Церков. Це видається найбільш вірогідним значенням уривків з інших частин Книги, але цей уривок невірно тлумачився та був невірно перекладений тринітаристами, які вважають Христа нічим іншим, ніж самим Всемогутнім Богом.

Навіть якщо припустити, що ангел, який говорив до Іоана, не був Христом, це показує нам дещо цікаве про термін проскунео. Іоану було 90, і він прожив довге життя як переконаний монотеїст. Він знав, що поклонятися (у сучасному розумінні) кому-небудь, окрім Богу є гріхом, і означатиме поміщення іншого Бога перед єдиним правдивим Богом. Однак, те, що Іоан інстинктивно впав, або проскунео, перед ангелом, показує, що спосіб мислення Іоана та розуміння проскунео відрізнявся від його сучасного значення. Упавши перед ангелом, Іоан не зробив його об'єктом молитви та покори. Адже ангел сказав Іоану не робити цього, тому що він був співслугою з Іоаном (як і Христос та інші святі ангели).

Унітаристське уявлення про природу Бога на протязі довгого часу визнавалося як всередині, так і за межами Церков Бога. Наступна стаття була процитована в Унітаристському Відповідачі, № 6, 1822. Вона виразно доводить, що якби Христос був єдиним правдивим вічним Богом, це було б абсолютно приголомшливим одкровенням для апостолів, і воно б заповнило сторінки Нового Заповіту. В пізньому іудаїзмі та ранньому християнстві думка про Бога, що сам являється людині, була немислимою. І лише з приходом Христа, як посередника, виникла ідея його втілення та існування серед людей.

З Відповіді Белшама на Лекції Мойсея Бамптона, опублікованої у Лондоні, 1819: