Іоана 6:24-27 (читати повністю)

Це були люди, які йшли за Христом для того, щоб потішитись, і які вважали не на свідчення, які він давав, а на фізичний комфорт, який він забезпечував. Ця точка зору переважає і сьогодні, коли люди вступають до організації з соціальних причин, не останніми з яких є забезпечувані фізичні зручності.

Іоана 6:28-33 (читати повністю)

Цю ідею багато кому було важко зрозуміти. Яким чином Христос, людина, міг бути хлібом Божим? Вони міркували, як багато хто сьогодні, в фізичній, а не в духовній площині.

Іоана 6:41-55 (читати повністю)

Євреї розуміли це лише на фізичному рівні. Термінологія, здається, виявляє, що Христос, начебто, говорив про щось на зразок канібалізму. Проте, як ми знаємо з наступних дій, Христос не канібалізм мав на увазі.

Іоана 6:56-63 (читати повністю)

Христос говорив про розширення до Царства Божого, про участь у його місії й праці, що символізується поїданням і випиванням його життя, і свідоцтвом від Бога (Іоана 4:34).

Іоана 4:34 (читати повністю)

Як Христовою їжею є те, що він чинить за волею Отця, так і ми їмо від тіла Христового, коли виконуємо його роботу.

Ми постійно маємо пити з Христового життя – його розум, його слова, його відношення й приклади – тому що таким чином ми розділяємо божественну природу, як це роблять Бог і Христос (2 Пет. 1:4). Так ми стаємо живим камінням, відкинутим людьми, але обраним Богом і коштовним, вмурованим в духовний дім, як святі служителі, щоб запропонувати духовні жертви, прийнятні для Бога, Ісусом Христом (1 Пет. 2:4).

Наше духовне життя захищає життя Месії, як особливого народу, обраного покоління і царського священництва. Усі й кожен з обраних є цими священиками.

Ісус, в Іоана 6:63, вказав, що плоть не приносить нічого. Наше людське існування тимчасове, і потрібне лише для того, щоб виховати в нас відповідальність перед Царством Божим. Ми маємо зрозуміти, що Бог бажає, щоб ми сконцентрувалися на духовному житті. Ми маємо зрозуміти, що наше фізичне існування, наша плоть, говорячи духовно, не приносить нічого.

Римлянам 8:6-13 Бо думка тілесна то смерть, а думка духовна життя та мир, 7 думка бо тілесна ворожнеча на Бога, бо не кориться Законові Божому, та й не може. 8 І ті, хто ходить за тілом, не можуть догодити Богові. 9 А ви не в тілі, але в дусі, бо Дух Божий живе в вас. А коли хто не має Христового Духа, той не Його. 10 А коли Христос у вас, то хоч тіло мертве через гріх, але дух живий через праведність. 11 А коли живе в вас Дух Того, Хто воскресив Ісуса з мертвих, то Той, хто підняв Христа з мертвих, оживить і смертельні тіла ваші через Свого Духа, що живе в вас. 12 Тому то, браття, ми не боржники тіла, щоб жити за тілом; 13 бо коли живете за тілом, то маєте вмерти, а коли духом умертвляєте тілесні вчинки, то будете жити.

Стати тілесно готовим - означає вмерти. Силою Божого Духу ми маємо загинути. Ми не просто маємо бути на вершині тілесних відносин – ми маємо бути мертвими для них.

Римлянам 8:16-17 Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі. 17 А коли діти, то й спадкоємці, спадкоємці ж Божі, а співспадкоємці Христові, коли тільки разом із Ним ми терпимо, щоб разом із Ним і прославитись.

Подолання гріха – це самозаперечення. Процес самозаперечення не є аскетизмом. Христос загинув, щоб дотримати Божі накази.

1 Петра 2:21-23 Бо на це ви покликані. Бо й Христос постраждав за нас, і залишив нам приклада, щоб пішли ми слідами Його. 22 Не вчинив Він гріха, і не знайшлося в устах Його підступу! 23 Коли був лихословлений, Він не лихословив взаємно, а коли Він страждав, не погрожував, але передав Тому, Хто судить справедливо.

Христос ніколи не був винний. Він ніколи не сумнівався у своїй поведінці на основі тілесного життя інших. Це було очевидним для синів Бога. Архангел Михаїл не звинувачував ворога, коли бився з ним за тіло Мойсея (Юди 9). Христос поніс гріхи, щоб ми загинули для гріха і жили для праведності.

1 Петра 2:24 Він тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведности жили; Його ранами ви вздоровилися.

Більше того, своїм прикладом він показав, що жити для праведності вимагає і означає можливість страждання. Страждання під час праці і для тіла Христа.

1 Петра 2:25 Ви бо були як ті вівці заблукані, та ви повернулись до Пастиря й Опікуна ваших душ.

Те зцілення, яке приносить Христос, є зціленням примирення з Богом.

Так, коли Ізраїль був визволений з Єгипту, вони вийшли цілісною групою людей. Їх супроводжували й чужинці, які приєдналися до Ізраїлю і були врятовані при спасінні маєтку Христа у дичавині, і кормилися манною, як і Ізраїль. Вони вирізнили Ізраїль і працювали з Ізраїлем, щоб отримати спасіння, як вони його бачили, тобто фізичне спасіння. Один з уроків, якому навчає нас період Пасхи, це те, що означає бути вибраним Богом, виділеним для нашого братства, і бути одним цілим з іншими. Це означає розуміння єдності, виходячи з виділення тіла і участі в хлібі й вині як в тілі й крові Христа (1 Кор. 11:18-34).

Встановлення єдності між нами потребує самопожертви життів; тобто позбавлення забобон – позбавлення бажань і особистих амбіцій. Ми маємо доручення від Христа йти і робити учнями всі народи. Ми не можемо визначати, хто входить до маєтності. Ми лише можемо виділити їх у маєтку, якщо вони говорять згідно з Законом і Заповітом (Іса. 8:20).

Хліб Господньої Вечері символізує тіло, а чаша вина – кров Месії.

1 Коринтян 10:16-17 Чи не є чаша благословення, яку ми благословляємо, спільнотою в крові Христа? І чи хліб, що ми преломляємо, не є спільнотою в його тілі? Тому що один хліб, ми, чисельні, один хліб, бо ми спільнота хліба одного (вид. NIV).

1 Коринтян 10:16-17 Погодьтеся, що чаша благословення, яку ми благословляємо, означає кров Христа. Погодьтеся, що хліб, що ми преломляємо, означає поділ тіла Христового. Тому що є один хліб, і тому що всі ми розділяємо один хліб, хоча нас багато, ми одне тіло (вид. Barclay).

1 Коринтян 10:16-17 Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є вона поділом крові Христа. Коли ми преломляємо хліб, чи не ділимо ми насправді тіло Христа? Насправді ж ми, у всій своїй численності, ділимо один хліб, який робить нас єдиним тілом (вид. Phillips).

Є свідоцтво про те, що ми маємо робити на Пасху. І саме через поділ хліба ми визначаємо, що ми одне тіло. Коли ми ділимо хліб, ми говоримо цим, що ми:

Виділили тіло Христа – Церкву,
Примирилися з Богомі
Примирилися один з одним.

Виділення тіла – це визначення тіла Христа через виділення доктрини і вірного виділення правди. Через участь у святі Пасхи ви асоціюєтесь з тілом Христа. Тобто, можна сказати, що група людей, з якими ви берете участь у Господній Вечері, є визначеним тілом Христа, справжнім духовним Ізраїлем. Якщо ви не погоджуєтесь з їхніми фундаментальними доктринами, ви не маєте стосунків з ними за Господньою Вечерею.

Хліб представляє тіло Христа, що не є просто фізичним тілом, яке Христос мав як людина, а й духовний організм, що він мав як глава Церкви. Оскільки кожен з нас їв трохи хліба з загального джерела, ми є учасниками цього єдиного духовного організму, Церкви в Святому Дусі.

Коли ми їмо від Хліба, ми намагаємося стати єдиним з іншими в братерстві, навіть якщо хліб один.

Христос пожертвував за нас своїм життям, щоб ми були одним цілим (Іоан 17:21). Тому й ми маємо принести в жертву життя, щоб стати одним цілим. Бог бажає створити сім’ю, поєднану разом. Але це потребує єдності між нами. Бог не поважає окремих людей. Він не цікавиться нашим заробітком, освітою, етнічною приналежністю чи культурним середовищем. Він бачить поза межами цього, і бажає, щоб ми любили один одного так, як він любить кожного з нас. Таким чином, розділити хліб на Господній Вечері - означає визнати перед Богом, що Христос не поділяється. Ми визнаємо загальну єдність і рівність обраних, як царства священиків (Одкров. 5:10).

Хліб Господньої Вечері подає специфічні уроки щодо єдності, яку Бог хоче встановити між нами.

1. Христос обрав символом свого тіла і Церкви хліб

Месія не обрав м’ясо, щоб символізувати Церкву, незважаючи на те, що насправді його тіло було з плоті. Аналогія вина також є важливою при визначенні уроку Заповіту Божого. Про це говориться у роботі Заповіт Божий. На Господній вечері, коли дійшло до визначення його тіла і духовного тіла Церкви, він обрав хліб.

Чому ж такому може нас навчити хліб, що не проілюстрували б інші приклади?

На Середньому Сході хліб був і залишається основою людської дієти. Було відомо кілька видів зерна, найбільш поширеним з яких була пшениця (ISBE, Т. 1, стор. 540-543, ст. Хліб). Ячмінь був другою, але менш популярною зерновою культурою для вироблення хліба. Хліб був основою й символом гостинності. Мандрівникам потрібно було пропонувати хліб і воду (Неем. 13:1 і далі). Людей не можна було відсилати, не давши їм хліба (Мат. 14:15-21). Хазяїн мав переломити в своїй руці хліб і подати гостю, і, таким чином, хліб став також символом спільності й обопільної відповідальності. З’ївши хліба, гість ставав пов’язаним з хазяїном.

Якщо ви були чиїмось слугою і їли від їхнього хліба, ви мали розмовляти з хазяїном і хазяйкою їхніми словами (1 Цар. 18:19, пор. 1 Цар. 13:9). Священики, що їли за столом Ізебел, були прив’язані до її фальшивої релігійної системи, і вчили за плату, а Бог це засуджує (Мих. 3:11), і воювали проти тих, хто їх не годував (Мих. 3:5).

Коли Христос використав хліб як символ свого тіла і Церкви, він уже мав багату історію символізму за собою.

2. З Першоплодів Жатви робиться Хліб Кущів

Хліб, як ми бачили, робився з пшениці або ячменя, рідше з проса. У важкі часи до нього додавали боби або сочевицю, але зазвичай хліб робили з зерна. Зерно часто використовують як символ людей у Божому плані спасіння. У Якова 1:18 читаємо:

Якова 1:18 (читати повністю)

Термін першоплоди походить від грецького aparche, і грецько-англійський словник Таєра визначає його як: виділяти першоплоди плодів землі, які були жертвувані Богу; перша порція тіста, з якого готували священні хліби.

Першоплоди розвинулися від Христа як Коливання Снопів під час жнив ячменя. Обрані на П’ятидесятницю символізують жнива пшениці.

Біблія говорить, що це слово означає поле зернових (Мат. 13:24-51). Справжні Християни уподібнюються до зерен серед плевел. Зерно також ілюструє воскресіння з мертвих, яке є надією християн.

1 Коринтянам 15:35-38,42 35 Але дехто скаже: Як мертві воскреснуть? І в якім тілі прийдуть?36 Нерозумний, що ти сієш, те не оживе, як не вмре.

37 І коли сієш, то сієш не тіло майбутнє, але голе зерно, яке трапиться, пшениці або чого іншого, 38 і Бог йому тіло дає, як захоче, і кожному зерняті тіло його.

42 Так само й воскресення мертвих: сіється в тління, в нетління встає,

Багато зерен треба посіяти, щоб потім зробити з них хліб. Церква, тіло Христа, зроблена з багатьох християн; людські життя зібрані Богом як перші плоди Його великих жнив людства. Їх очищають під час збирання колосся і помелу, щоб вони стали їжею храмових жертв. Таким чином, вони стають хлібом присутності. Цей хліб був призначений Левитам, але Давид показав, споживши цей хліб, що право його споживання поширювалося й на його рід в Юдеї як на месіанських священиків Мельчізедека (Мат. 12:4; Луки 6:4). Хліб присутності був за межами Святого зі Святих зі свічкою й скрижаллю, в той час як Святий із Святих мав золоте кадило і Ковчег Заповіту. В ковчезі був золотий горщик з манною, жезл Аарона, який цвів, і скрижалі закону (Євр. 9:2-5). Їх усіх прикривав покриваючий херувім (див. Також роб. Ковчег Заповіту). Хліб присутності був попередником манни небесної, до якої не було доступу, поки Святий Дух не відкрив її після смерті Христа. Таким чином, справжній хліб символізує попередника небесного хліба. Отже, фізичне йшло попереду й давало шлях духовному.

3. Хліб – складна структура

Як різні види зернової й навіть овочевої муки використовують для того, щоб зробити хороший хліб, так і з Церквою. Християни розрізняються як види зерна і першоплоди.

Поживний хліб потребує трьох головних елементів кожного зерна: висівки, ендосперм і зав’язь. Знову це символізує Церкву. Необхідно зібрати багато людей різного типу, щоб зробити один хліб тіла Христа. Різноманіття між членами Христового тіла не повинне розділити його. Різноманіття має підсилити і додати мудрості – як залізо нагострює залізо – і додати тілу здоров’я.

Римлянам 12:4-5 Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння, 5 так багато нас є одне тіло в Христі, а зосібна ми один одному члени.

Павло використовує аналогію людського тіла з різними його частинами, щоб показати нам, як, навіть за всіх наших розбіжностей, ми, проте, є членами, або життєво необхідними частинами одне одного під головуванням Христа, який є головою.

Римлянам 12:6-8 І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво то виконуй його в міру віри, 7 а коли служіння будь на служіння, коли вчитель на навчання,

8 коли втішитель на потішання, хто подає у простоті, хто головує то з пильністю, хто милосердствує то з привітністю!

Таким чином, ми маємо використовувати наші таланти, і Бог дає їх нам, щоб допомогти скріпити тіло Христа, хліб Христа, докупи. Те, що ми різні, не повинно ділити нас, це, скоріше, повинно стимулювати нас до створення союзу у відносинах один з одним. Кожен, кого просять слугувати, має бути радо підтриманий тими, хто довірив йому цю службу. Такою поведінкою у служінні й різноманітності операцій і правління ви показуєте, хто має згоду Бога (1 Кор. 11:18-19; 12:5)

4. Прісний хліб

Багато хто думає, що Христос використовував просфори, як символ свого тіла, під час Господньої Вечері. Второзаконня 16:6 показує, що період Пасхи, що триває з 14 Нісана до дня 15 Нісана, має бути проведений у тимчасовій згоді. Євреї більше цього не роблять. Дехто помилково вважає, що євреї також невірно визначають день, і що 14 Нісана насправді є Пасхою і, отже, першим днем Свята Опрісноків. Обидві точки зору невірні. Євреї видалили дріжджі 14 Нісана. Проте тексти твердять, що загалом поселення було евакуйоване з 14 Нісана, як Христос продемонстрував своїми діями 14 Нісана. Таким чином, можливо, що група 14 Нісана не брала дріжджів, і що вони насправді були виділені 13 Нісана. Давні Єврейські звичаї також показують вісім днів Опрісноків, але восьмий день – вкінці, а не на початку. Таким чином, Юдеї чинять інакше. Ввечері дня Приготування Пасхи, в домі зі свічкою шукали дріжджі, і свічку запалювали й наступного дня (Песахім і-ііі). Грецьке слово, використане в Євангеліях і 1 Кор. 11 як хліб – це artos, використовується Джозефусом, щоб описати прісний хліб – хліб присутності в Кущі (Джозефус, Antiquities of the Jews, 3.6.6), який представляє Ізраїль і Церкву. Коментар Павла в 1 Кор. 5:6-8 також, здається, натякає на те, що хліб Господньої Вечері був прісним. Проте незаперечним є той факт, що Господня Вечеря була прісною. Це явно не їжа з Виходу, 12, яку споживали 15 Нісана, і яка представляє жертвуваного агнця, яким є Месія.

Хліб на дріжджах, як ми знаємо, містить повітря між кожним з елементів, що його складають. Якщо повітря забагато, хліб розкришиться і розвалиться. Дріжджі представляють дух. Старі дріжджі – дух зла ворожнечі. Прісний хліб представляє щирість і правду (1 Кор. 5:8). Нові дріжджі - це Святий Дух, символізований на П’ятидесятницю.

Хибний дух, дух змагань, суєти й гордині, розділяє й відштовхує християн один від одного. Павло описує цей шкідливий дух.

Римлянам 12:3-4 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив. 4 Бо як в однім тілі маємо багато членів, а всі члени мають не однакове діяння,

Римлянам 12:16 Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; не вважайте за мудрих себе!

Римлянам 14:13 Отож, не будемо більше осуджувати один одного, але краще судіть про те, щоб не давати братові спотикання та спокуси.

Наші перебільшені ідеї приведуть нас до критики інших і розділять нас, в свою чергу, як членів тіла Христа. Гординя і суєта – це корінь, що спричиняє поділ у нашому братстві. Ми маємо вивчити наші відношення й життя у вступі до Пасхи і примиритися з нашим братом. Якщо ми звільнимо наші життя від гордині й суєти – речей, які роздуваються і вбивають клин між людьми, – ми станемо набагато ближчими один до одного в Церкві, в сім’ях, а також у відносинах.

5. Вода Духу Божого

З води, змішаної з мукою, робиться тісто. Вода тіла Христового – це Святий Дух (Іоан 7:37-39; Діяння 2:18). Якщо ми відіп’ємо від цього духу, якщо ми дозволимо йому проникнути в нас і змінити наше мислення і природу, він зв’яже нас.

1 Кор. 12:12-13 Тіло єдине, хоча й має багато членів; і, хоча цих членів багато, вони з одного тіла. Так і Христос. Бо ми всі хрещені одним духом в одне тіло, Євреї чи Греки, раби чи вільні – всі ми напоєні з одного духу (вид. NIV).

1 Кор. 12:12-13 Тіло єдине, хоча й має багато членів; і всі члени цього тіла, як би багато їх не було, є одним тілом. Так і з Христом. Євреї ми чи Греки, раби чи вільні, посередництвом одного духу наше хрещення поєднало нас в одне тіло. Усі ми наповнюємося одним духом (вид. Barclay).

Чим далі ми йдемо за Божим Духом, тим більше він наповнюватиме наші істоти, і тим більше ми візьмемо з природи Христа, і будемо разом. Але потрібно ще більше. Ми не можемо просто дати Божому духу зв’язати нас чи склеїти, як муку в хлібі. Хліб повинен мати певну текстуру й бути рівним. І це веде нас до наступного пункту.

6. Олія Божого Духу

У більшості рецептів хліба присутня олія. Вона надає хлібу форми й робить його рівним. Знову проводимо паралель з тілом Христа, єдиним хлібом Церкви. Склеюючись, ми повинні бути рівними, гармонійними в наших стосунках. У Біблії олія також представляє Божий Дух. Притча про мудрих і нерозумних дів у Мат. 25 подає приклад, коли олія використовується, щоб показати дух Божий. Божий дух в нас, як ми усі знаємо, приносить плід (Гал. 5:22-23; Еф. 5:9; Рим. 5:5). Головний плід роботи Божого духу в нас – це цілковита любов. Цілковита любов – це піклування про інших, саможертовна любов до інших. Це означає любов, що виходить від нас, і піклування один одним, яке може пересилити наші помилки і слабкі сторони, які має кожен з нас. Це означає поставити потреби, турботи і справи інших над власними, а також підпорядкування наших інтересів інтересам тіла. Ми маємо працювати в тілі разом, щоб показати, що ми одне тіло. Якщо ви не є постійними друзями з іншими хрещеними, ви маєте серйозні духовні проблеми. Ми не повинні цуратися збиратися разом. Першим питанням має бути Чи вірять люди так, як вірую я? Якщо так, то християнин не повинен молитися окремо від них. Малою відмінністю у думках не можна виправдати розділення.

Филипянам 2:1-4 Отож, коли є в Христі яка заохота, коли є яка потіха любови, коли є яка спільнота духа, коли є яке серце та милосердя, 2 то доповніть радість мою: щоб думали ви одне й те, щоб мали ту саму любов, одну згоду й один розум! 3 Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. 4 Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших.

Колосянам 3:12-15 Отож, зодягніться, як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння. 13 Терпіть один одного, і прощайте собі, коли б мав хто на кого оскарження. Як і Христос вам простив, робіть так і ви! 14 А над усім тим зодягніться в любов, що вона союз досконалости! 15 І нехай мир Божий панує у ваших серцях, до якого й були ви покликані в одному тілі. І вдячними будьте!

Вода духу Божого створює у нас той обов’язок, що допомагає склеїти нас, але олія духу Божого створює в нас плоди Божої природи, які допомагають нам жити разом в єдності. Коли ми піклуватимемось про наших братів і сестер, і в доброті своїй, покірності й співчутті служитимемо їм, ми станемо одним хлібом.

Останнім інгредієнтом, що додається до хліба, є сіль.

7. Сіль в Хлібі Христа визначає цікавість

Сіль додає хлібу особливого присмаку. Таким же чином, старанність у нашому житті, жага і ентузіазм до речей Божих і мети, для якої Він прикликав нас, – наша місія у цьому житті (Мат. 28:19-20) й наша велика винагорода й відповідальність, що лежить за нею (Одкров. 5:10; 20:4-6), – додає особливого присмаку Церкві, що допомагає помітити її тим, кого ще не було прикликано.

Матфея 5:13 (читати повністю)

Марка 9:50 (читати повністю)

Сіль всередині нас, або старанність у загальних речах Божих, які нам випали, внесе свій вклад до миру в тілі Христа. Ми маємо замісити себе, щоб пересвідчитись, що ми не втратимо ніколи цього ентузіазму, або солі, яку нам дав Бог як частині єдиного хліба Христа. Як ми є сіллю землі, маючи на увазі, що нас з розрахунком прикликано і розміщено, так і хлібу надається присмак цією серединою. Церква має вірно комбінувати свої властивості і загальні можливості, щоб робити працю Божу. Як сказав Павло, ми маємо працювати, щоб їсти. Якщо ми не працюватимемо у вірі, ми не їстимемо від хліба.

Завершення

Текст пов’язаний з текстами робіт Значення Хліба і Вина і Значення Миття Ніг.

Коли ми їмо від хліба Господньої Вечері, ми визнаємо перед Богом, що ми вирізнили, що Церква є тілом Христа і, як хліб один, так і ми повинні стати одним у братстві в тілі Христа. Становлення єдності - це процес, у якому ми відкидаємо гординю й суєтність, які розділяють нас, і, замість цього, працюємо з Богом, щоб дозволити Його духу пов’язати нас, дозволити йому згладити наші відносини в любові й розвинути ентузіазм для загальної мети й завдання, яке Він нам дав. Ми не самотні в цьому. Ми разом. Давайте ж намагатися стати одним хлібом, одним тілом.

(Видання 1.0 19991103 – 19991103)

Завершення