Основною розбіжністю між обраними і так званим християнством головної течії є поняття, покладене в основу розуміння природи Бога, якому ми поклоняємося. Головування Бога – це структура, що поширилася на Раду. Про Раду говориться в Псалмах й інших текстах, згаданих нижче, а Престол Божий і Рада Старійшин описані в Одкров. 4:1-5:14. Ця Рада, яка включає Ісуса Христа, Первосвященика і Агнця (з Євр. 8:1-2), служить і поклоняється Господу Богу Всемогутньому (Одкров. 4:8-11).

Одкровення 4:8-11 8 І ті чотири тварині, кожна з них мала навколо по шість крил, а всередині повна очей. І спокою не мають вони день і ніч, промовляючи: Свят, свят, свят Господь, Бог Вседержитель, що Він був, і що є, і що має прийти! 9 І коли ті тварини складають славу, і честь, і подяку Тому, Хто сидить на престолі й живе віки вічні, 10 тоді падають двадцять чотири старці перед Тим, Хто сидить на престолі, і вклоняються Тому, Хто живе віки вічні, і складають вінці свої перед престолом та кажуть: 11 Достойний Ти, Господи й Боже наш, прийняти славу, і честь, і силу, бо все Ти створив, і з волі Твоєї існує та створене все!

В служінні Богу Христос пожертвував своїм життям, як і кожен священик має щось пожертвувати Богу (Євр. 8:3). Одкров. 4:8-11 говорить, що Господь Бог Всемогутній сидить на престолі над старійшинами, що також на престолах. Проте їхні вінці належать Господові Богу Всемогутньому, за чиєю волею створено все. Він є Господь Ісуса Христа і Ради.

Бог Всевишній, Бог-Отець

Зі сказаного вище і з роботи Установління Віри [А1], Вище Божество всесвіту – це Бог. Він Всемогутній, Творець і Вседержитель небес, землі й усього, що в них (Буття 1:1; Неем. 9:6; Пс. 124:8; Іса. 40:26; 44:24; Діяння 14:15; 17:24, 25; Одкров. 14:7). Тільки Він є безсмертним (1 Тим. 6:16). Він – наш Бог і Отець, і Бог і Отець Ісуса Христа (Іоан. 20:17). Він Всевишній Бог (Буття 14:18; Числа 24:16; Второз. 32:8; Марка 5:7) і Єдиний Справжній Бог(Іоан. 17:3; 1 Іоан. 5:20).

Ісус – Син Божий

Ісус – це подоба невидимого Бога, перше породження (prхtotokos) творіння (Кол. 1:15), з нього почалось (arche)Боже сотворіння (Одкров. 3:14). Він – єдинородний (monogene) син Божий (Мат. 3:17; Іоан. 1:18; 1 Іоан. 4:9), зачатий Святим Духом і народжений дівою Марією (Луки 1:26-35). Він Христос, або Месія (Мат. 16:16; Іоана 1:41), посланий Богом, щоб стати нашим Спасителем (Мат. 14:33; Іоана 8:42; Еф. 1:7; Тіт. 2:14).

Розуміння того, кому ми поклоняємося, демонструється також двома знаками, які разом з розумінням природи Бога формують основу печатки обраних. Цими знаками є:

Субота (Вих. 20:8, 10, 11; Второз. 5:12). Субота – це знак між нами й Богом, який робить нас святими (Вих. 31:12-14); і

Пасха. Пасха – це знак, або печатка, з Вих. 13:9, 16, Пасха, разом з святом Опрісноків, є знаком Закону Божого (Второз. 6:8) і Його викупу Ізраїлю (Второз. 6:10), який, за Новим Заповітом, поширюється на всіх у Христі (Рим. 9:6; 11:25-26).

Знаки Закону походять від природи Бога, і, таким чином, існують назавжди, як Сам Бог незмінний, є Богом, джерелом всеохоплюючої доброти.

В Марка 10:18 Христос говорить: Чого звеш мене добрим, тільки Бог є добрим. Доброта Божа веде нас усіх до покаяння (Рим. 2:4). Природа Божа має величезну доброту. Святе Воїнство розділяє Його природу. Так вони стають постійними в Божественній природі й доброті. Таким чином Христос однаковий вчора, сьогодні й у віках (aiхnas) (Євр. 13:8). Обрані, розділяючи божественну природу (2 Пет. 1:4), стають частиною божественного священництва Мельчізедека, яке не передається (aparabaton), або незмінне в віках (aiхna) (Євр. 7:24). Христос спроможний врятувати усіх, хто наближається до Бога через нього (див. Євр. 7:25 у Marshall’s Greek-English Interlinear). Але він не є об’єктом поклоніння, ні Богом, що наказує своєю волею.

Закон Божий має бути продовжений вірою, а не діями (Рим. 9:32).

Поклоніння Богу

Головним принципом і основною ознакою обраних є і завжди був Монотеїзм і віра в підпорядкованість Ісуса Христа. Ми не повинні вклонятись іншому Елогіму, ніж Богу, який є отцем (Вих. 34:14; Второз. 11:16), або будемо знищені (Второз. 30:17-18). Бог дав у цьому першу заповідь:

Вихід 20:2 2 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства.

Слово перед, тобто замість, означає тут натомість або без наказу Бога, якого ми вважаємо Богом-отцем. (Для розуміння розширеного поняття елогім див. роб. Обрані як Елогім [001]).

Ми повинні любити Господа Бога нашого і служити Йому всім нашим серцем і душею, тобто нашою сутністю, а у винагороду ми отримаємо дощ у необхідний час, що дасть нам врожай і пасовиська для нашої худоби. Іншими словами, ми отримаємо багато їжі (Второз. 11:13-15). Але ми маємо Новий Заповіт, через який Бог встановив закон Свій у наших думках і записав його в наших серцях. Він – наш Бог, а ми – його слуги, які поклоняються Йому, виконуючи його закони усією нашою природою (Євр. 8:10-13).

Ми повинні вклонятися перед Господом нашим Богом (Второз. 26:10; 1 Сам. 1:3; 15:25). Але чи є цей Бог численний, і чи вірно прирівнювати до Нього інших, або говорити, що Христос - син Божий - є Богом. Відповідь – НІ!

Христа спокушував у пустелі Сатана, і за це почався суд над Сатаною. Сатана, який був Ранковою Зіркою, Люцифером, або Носієм Світла цієї планети (Іса. 14:12), як був його сторож і вчитель, насправді, один з Елогімів, або Богів, які були підпорядковані Богу-Отцю.

Христос був Зорею, що піднялася від Якова в Числах 24:17. Таким чином, у Книгах Мойсея записано, що одна з Ранкових Зірок, згаданих при створенні планети в Йова 38:7, один з елогімів мав стати людиною роду Якова і Давида (Одкров. 22:16).

Елогім, якого ми знаємо як Ісуса Христа, не був Ранковою Зорею цієї планети. Нею був Сатана з Ісаї 14:12 і Єзек. 28:2-10.

Христа називають елогімом Ізраїлю в Пс. 45:7, і згадуються його супутники або товариші. Проте Христос насправді не був Ранковою Зорею, і не прийме цього обов’язку до Другого Пришестя. Звання і обов’язки розподіляться між Христом і обраними, які поділяють його природу Ранкової Зорі у своїх серцях (перекл Денна Зоря у 2 Пет. 1:19). Обраним обіцяно, що вони розділять цю силу, в Одкров. 2:28.

Сатана, як Ранкова Зоря, повстав супротив Всевишнього Бога, Бога-Отця, як ми бачимо з Іса. 14:12. Він хотів зійти або піднятися на його престол, престол Божий, над Зорями Божими, або Радою Елогімів.

Про Раду Братства Елогімів, або Богів, говориться у Пс. 82:1. Цікаво зазначити, що Іреней, учень Полікарпа, учня Іоана, вважав, що цей псалом говорить про Theoi, або Богів, включаючи сюди й обраних, дослівно - тих, хто прийняв (Проти Єресей, кн. 3, гл. 6, ANF, Т. 1, стор. 419).

Є багато Синів Божих, за Йов. 1:6; 2:1; 38:7; Пс. 86:8-10; 95:3; 96:4; 135:5, яких називають Bene Elyon, або Сини Всевишнього (див. також Sabourin SJ, The Psalms - Their Origin and Meaning, Alba House, NY, ст. 72-74). Обрані з людей також відносяться до небесного Воїнства як Сини Божі у Рим. 8:14.

Римлянам 8:14 14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

Христос і обрані Сини Божі є одним з Богом через Святий Дух. Вони одне, але не так, як це розуміють тринітаристи. Чи маємо ми розуміти, що вони – єдина велика істота, бо Бог один? Ні. Це демонструє абсурдність Тринітаризму, і те, чому тринітаристи стверджують, що Христос був єдиним сином Божим, хоча в Біблії записано, що це не так з часів сотворіння світу.

Якщо хтось стверджує, що Синами Бога були ангели, тоді до них потрібно віднести й Христа. З Діянь 7:35-39 видно, що ангел говорив з Мойсеєм на Синаї, і цей ангел був Христос. В Гал. 4:14 Павло уподоблює себе ангелу Божому, навіть Ісусу Христу. І ми станемо, як ангели (Мат. 22:30), в порядку, або isaggelos, який вказаний в Луки 20:36, як сородичі Ісуса Христа (Рим. 8:17; Гал. 3:29; Тит 3:7; Євр. 1:14; 6:17; 11:9; Якова. 2:5; 1 Пет. 3:7).

Визначення Старим Заповітом Месії як Ангела ЙХВХ включене в роб. Обрані як Елогім[1] і Ангел ЙХВХ [24]; (див. також Вих. 3:4-6, де згаданий Бог або елогім був ангелом).

Пс. 89:6-8 говорить, що існує Рада Святих (qedosim або qadoshim, що також позначає людей), і подальше вивчення тексту говорить, що існують внутрішня і зовнішня ради.

Безперечно, вивчивши тексти першого століття (Сувії Мертвого Моря, Pseudepigrapha, Ugaritic і Nag Hammadi), можна говорити, що існує небесна Рада Богів Справедливості, або Елогімів Справедливості.

Праведність (tsedek) і справедливість єврейською звучить однаково. Їх розуміють як одне ціле. Тому нерозкаяне порушення справедливості виключає обраних з першого воскресіння.

Сатану скинули з неба за гріх повстання, який, оскільки він спрямований на встановлення волі, рівної чи вищої за волю Бога-Отця, є ідолопоклонінням (або відьомством, як це встановлено в 1 Сам. 15:23). Сатана намагався стати рівним Всевишньому, або Богу-Отцю. З іншого боку, Христос не намагався зрівнятися з Богом, підкорюючись Його волі (Іоан 4:34).

Филипянам 2:6-9 6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, 7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, 8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,

Таким чином, Бог підніс Христа за послух, бо той не шукав рівності з Ним, і не намагався скинути Бога, як цього хотіла третина елогімів, а також bene elohim.

В Луки 10:18 Христос говорить, що він бачив, як впав Сатана, наче блискавка, з неба. Сатана вів за собою третину ангелів, або Зірок Небесних (Одкров. 12:4). Ці ангели були скинуті на землю з Сатаною (Одкров. 12:9).

Запустіння символізується запустінням, про яке говорить Одкров. 8:10, де третій ангел також демонструє запустіння, спричинене падінням Зорі Воїнства, що спустошило третину всього створеного.

Сатана намагався різними способами спокусити Христа. Спочатку Сатана називає Христа Сином Божим у Мат. 4:3; 4:6 і Луки 4:3. Демони також зверталися до Христа як до Сина Божого в Мат. 8:29; Луки 4:41 і Марка 3:11. Сатана намагався спокусити Христа, щоб той довів свою приналежність до Синів Божих, показавши свою силу, і за це Бог пообіцяв, що про нього піклуватимуться ангели (Пс. 91:11-12). Сатана не зміг утриматися на шляху і бути готовим повсякчас. Так, через зміну Писання Сатана намагався забрати життя в Христа.

Христос жодного разу не виправив Сатану й демонів, стверджуючи, що він є не Сином Божим, а Богом. І демони не намагалися стверджувати, що Христос був Вищим Богом до часу після його смерті, щоб встановити доктрину, за якою Христос був би Богом таким же, як і Бог-Отець, і, таким чином, після його смерті висловити брехню, яку Христос спростував би за життя.

У кожній зі спокус за мету ставилося порушення слухняності Христа перед Богом і, як наслідок, порушення Писання. Сатана намагався зробити так, щоб Христос поклонявся йому. Він обіцяв Христу правління планетою, якщо той поклонятиметься йому. Христос не підтвердив свого права керувати планетою, ні того, що він взагалі був її керівником. Натомість Христос відповів:

…записано: Поклоняйся Господу твому Богу, і лише Йому служи.

Христос не сказав Сатані, що той має поклонятися Христу, а відіслав його до закону. Христос ніколи протягом свого служіння не говорив, що він Бог. Він говорив, що він - Син Божий. Саме тому він буде присутнім на суді. Як сказано в Мат. 27:43:

Він вірить в Бога. Нехай же тепер Бог врятує його, якщо він угодний йому, бо казав він, “Я Син Божий”.

Тут же вказано й те, що скрикнув Христос на підтвердження Писання в Пс. 22:1:

Боже мій, Боже, навіщо ти покинув мене?

Христос явно не вважав себе Богом. Допускати ж те, що він був частиною істоти, до якої він звертався на рівних, і ця частина лишилася байдужою, – абсурд.

Що більш важливо, в 1 Іоана 4:1-2 викладена доктрина антихриста. Вірний давній текст 1 Іоана 4:1-2 відновлено з роб. Іренея (Гл. 16:8, Т. 1, прим. до ст. 443).

Цим пізнайте Дух Божий: Дух, який визнає, що Ісус Христос прийшов в тілі, від Бога; той же, що не визнає Ісуса Христа, не від Бога, а від антихриста.

Сократ-історик говорить (VII, 32, ст. 381), що цей уривок було змінено тими, хто хоче відділити людськість Ісуса Христа від його Божественності.

Також в Луки 22:70 усі питали -- То ти Божий Син?

Він відповів: "Ви вірно кажете".

Його визнали Сином Божим у

Мат. 27:54, де вони говорять : "І справді, він був Сином Божим."

Марка 1:1 говорить, що це Євангеліє від Ісуса Христа, Сина Божого.

Луки 1:35 говорить, що святий, що має народитися, мав зватися Сином Божим.

Бог послав Одкровення, щоб ми зрозуміли, що Христос – Син Божий.

Матфея 16:16-17 (читати повністю)

Також Мат. 1:27 говорить:

Матфея 11:27 (читати повністю)

Таким чином, Отець відкриває речі окремим людям і дає одкровення Христу, який потім несе його їм.

Безперечно, Бог єдиний і всемогутній. Притча 30:4-5 говорить про ім’я Бога і про те, що Він має сина.

Притчі 30:4-6 4 Хто на небо ввійшов і зійшов? Хто у жмені свої зібрав вітер? Хто воду в одежу зв'язав? Хто поставив усі кінці землі? Яке ймення його, і яке ймення сина його, коли знаєш? 5 Кожне Боже слово очищене, щит Він для тих, хто в Нім пристановище має .6 До слів Його не додавай, щоб тебе не скартав Він, і щоб неправдомовцем не став ти.

Біблія сама тлумачить свій текст, і ім’я Бога запозичене, тому цілком зрозуміло, що ця істота не є Отцем і Сином, а, скоріше, Отець має сина. Далі Новий Заповіт тлумачить, що саме Отець є об’єктом поклоніння. Христос попереджає жінку-самаритянку і Іоана 4:21, що прийде час, коли вона не зможе вклонятися Отцю ні в її горах (Самарії), ні в Єрусалимі. Але він говорить у Іоана 4:23

Іоана 4:23 (читати повністю)

Христос тут говорить про об’єкт поклоніння, називаючи Отця, а не себе самого. Тому є богохульством, якщо вважати, що потрібно поклонятись піднесеному Христу, перекручуючи Іоана 3:14, де син людський мав бути піднесений, як Мойсей підніс змія в дичавині. Метою розп’яття було надати людині можливість вічного життя, а не перетворення Христа на об’єкт поклоніння, як невірно твердили апостоли. Проте через ці невірні заяви говориться, що християни поклоняються тілу і крові Христа під час причастя. Це – чисте ідолопоклоніння.

Святий Дух

Тринітарії вважають, що Святий Дух – це третя складова Головування Бога. Це невірно.

(Цитовано з Установління Віри [А1] стор. 1-4);

Святий Дух (Діяння 2:4) – це сутність або сила Божа, яку Христос обіцяв прислати обраним (Іоана 16:7). Це не особа, а продовження сущої сили Бога. Це те, через що ми розділяємо Божественну Природу (2 Пет. 1:4), наповнюючись Святим Духом (Діяння 9:17; Ефес. 5:18), і через нього усі сини Божі (Йова 38:7; Рим. 8:14; 1 Іоана. 3:1-2) є родичами Христа (Рим. 8:17; Гал. 3:29; Тіта 3:7; Євр. 1:14, 6:17, 11:9; Якова 2:5; 1 Пет. 3:7). Він дається Богом тому, хто просить і підкоряється Йому, поселяється в тих, хто дотримується Божих заповідей (1 Іоана 3:24; Діяння 5:32). Святий Дух – це нагорода, яка приводить слуг Божих до правди (Іоана 14:16, 17, 26). Святий Дух дає право свідчити (Діяння 1:8). Він розподіляє дари, як це вказано в 1 Кор. 12:7-11, і має плоди, вказані в Гал. 5:22-23, не знаючи меж (Іоана 3:34 RSV; Рим. 12:6). Саме через нього Бог в кінцевому рахунку стає всім у всьому (1 Кор. 15:28; Ефес. 4:6).

Святий дух діє з моменту хрещення. Дух веде особу до Бога через Христа (Євр. 7:25).

Першоплоди Духа ведуть особу з часу хрещення, і Рим. 8:23 чітко говорить, що прийняття здійснюється лише після спасіння тіла.

Так ми повторно народжуємося, але продовжуємо щоденно зростати в Дусі й в Ісусі Христі, поки не прийдемо до Слави Божої. Святий Дух – це Дух Правди (1 Іоана 4:6, 5:6), і, говорячи завжди правду, ми зростаємо до Христа, нашого голови, у всіх відношеннях (Ефес. 4:15). Святий Дух є Духом Божим (Рим. 8:14) і Духом віри (2 Кор. 4:13), який шукає й знає про всі речі (1 Кор. 2:10-11; 12:3 і далі).

Таким чином, Святий Дух не є незалежним духом триєдиного Бога, і через нього ми стаємо елогімами. Дух передає Богу розуміння наших думок і самого існування. Проведення через Ісуса Христа як нашого посередника і єднаючого елогіма, або теос (Пс. 45:6-7; Євр. 1:8-9), дає можливість Христу зберігати, навчати і допомагати нам виконати волю Божу. Дух дає кожному якості, які Бог бажає дати на благо тілу, як це сказано в 1 Кор. 12:7-11.

Дух можна загасити (1 Якова) через невір’я й печаль (Ефес. 4:30), і, таким чином, допускаються набутки й втрати особи.

Плід Святого Духу, за Галат. 5:22 – любов. Таким чином, якщо ми не любимо один одного, Святий Дух відсутній.

Саме через Дух ми поклоняємося Богу, як сказано в Филип. 3:3. Він не може бути Богом як об’єктом поклоніння і, таким чином, зрівнятися з Богом-Отцем. Це сила, яка дає силу Христу. Він, таким чином, Вічний Отець (Іса. 9:6), який має багато родів у небі й на землі (Ефес.3:15). Христос стає Вічним Отцем за дорученням.

Усі ці роди, або сім’ї, названі за іменем Бога-Отця, і саме тому ми вклоняємося Богу-Отцю, поклоняючись Йому (Ефес. 3:14-15).

Христос був первонародженим з першостворених істот творіння. Для нього було створене усе в небі й на землі, усе видиме й невидиме, престоли, володіння, перевага і влада, усі речі були створені через нього і для нього. Він – перед усіма речами. І все в ньому зібране воєдино (Кол. 1:16-17). Але саме Бог створив його і забажав, щоб усе створене існувало й жило в Христі. Тому Христос не є Богом у такому значенні, як Бог-Отець, який єдиний є безсмертним (1 Тим. 6:16), що існує у вічній постійності.

Біблія вважає Бога Богом і Отцем Христа (з Рим. 15:6; 2 Кор. 1:3; 11:31; Ефес. 1:3,17; Кол. 1:3; Євр. 1:1 і далі; 1 Пет. 1:3; 2 Іоана. 3; Одкров. 1:1,6; 15:3). Христос отримує життя, силу і владу за наказом Бога-Отця (Іоана 10:17-18).

Христос підпорядковує свою волю волі Бога-Отця (Мат. 21:31; 26:39; Марка 14:36; Іоана. 3:16; 4:34). Бог дав обраних Христу, і Бог головніший за Христа (Іоана 14:28), і більший за все (Іоана 10:29). Тому Бог послав свого єдинородного (monogene) Сина у світ, щоб він жив у ньому (1 Іоана 4:9). Саме Бог уславлює й воздає почесті Христу (Іоана 8:54), Бог, який більший за Христа (Іоана 14:28).

Бог – це Скеля (sur), як Каменоломня чи Гора, з якої добувають всіх інших, кремінь з Єгош. 5:2, який обрізає Ізраїль, головна й справжня причина (Второз. 32:4) [див. Maimonedes Guide of the Perplexed, Univ. of Chicago Press, 1965, Гл. 16, ст. 42 і далі]. Бог – це Скеля Ізраїлю, Скеля його спасіння (Второз. 32:15), Скеля, що несла їх (Второз. 32:18, 28-31). 1 Самуїла 2:2 говорить, що Наш Бог – то наша Скеля, вічна Скеля (Іса. 26:4). Саме з цієї Скелі витесані всі інші, всі послідовники Авраама у вірі (Іса. 51:1-2). Месія витесаний з цієї Скелі (Дан. 2:34, 45), щоб підкорити світові імперії. Бог – це Скеля, або основа, на яку покладено фундамент, і на якій Христос побудує свою Церкву (Мат. 16:18), і на якій він спочиває. Месія – це головний Наріжний камінь Храму Божого, якому належать обрані, Naos або Святі зі Святих, вмістилище Святого Духу. Усі Храмові камені витесані зі скелі, яка є Бог, як витесаний Христос, і дані Христу, духовній скелі (1 Кор. 10:4), скелі й каменю спотикання (Рим. 9:33), щоб створити Храм.

Христос будує храм, щоб Бог міг бути всім у всьому (Ефес. 4:6). Бог дав Христа, щоб бути всім у всьому (panta kai en pasin Кол. 3:11), встеляючи речі йому під ноги (1 Кор. 15:27), роблячи його головою над усіма речами, над Церквою, що є його Тілом, наповненням його, що заповнює все у всьому (Еф. 1:22-23). Коли Бог підкоряє усе Христу, говориться, що Бог є тим, хто кидає речі до ніг Христа (1 Кор. 15:27).

Коли Христос підкорить усе, він має підкоритися Богу, який віддав усе йому, щоб Бог став всім у всьому (panta en pasin 1 Кор. 15:28, не в ред. RSV). Таким чином, доктрини Платоністів, які намагаються поєднати Бога і Христа в Трійці, суперечать Писанню. Христос сидітиме праворуч від Бога, за його наказом (Євр. 1:3,13; 8:1; 10:12; 12:2; 1 Пет. 3:22), і розділять престол, як обрані розділятимуть престол Христа (Одкров. 3:21), який є престолом Божим (Пс. 45:6-7; Євр. 1:8), або Бог є твоїм Престолом перекладається як Твій престол, Боже (див. знос. до анотованого RSV).

Бог, який надсилає, головніший за того, хто посланий (Іоана 13:16), слуга не головніший за Господа (Іоана 15:20).

Повним абсурдом є твердження, що істота може принести жертву собі. Такий акт, за логікою, є самогубством, або, як вважають Тринітаристи, частковим пошкодженням. Звідси - доктрина відкидає воскресіння, особливо з 1 Кор. 15.

Таким чином, визначення розп’яття і воскресіння є обов’язковим і повним. Воскресіння має відбутися у плоті, в перекладі – як Коливання Снопів, інакше не буде воскресіння і продовження жнив. Приготування Христа до сходження до його Бога і нашого Бога, який є нашим Отцем (Іоана 20:17), було справжнім і чітко визначеним. Христос досяг здатності стати Богом і досяг цілковитої повноти Божественності через діяльність Святого Духа. Таким чином, доктрина Синівства з хрещення є вірною й повною.

Проте існує Єдиний Справжній Бог - Елоах, і всі інші елогіми існують за Його бажанням і у підкоренні Його Владі. Усі сили й престоли, і володіння на небі й на землі будуть віддані під керівництво Ісуса Христа за наказом цієї істоти, яка єдина є Всевишнім, тобто об’єктом нашого поклоніння.

Не варто відділяти й фізичні ознаки вашого поклоніння, такі як Субота і Святі Дні, що починаються з Пасхи. Якщо в цій Церкві, або будь-якій іншій Церкві приймають тринітарні або дітеїстичні погляди на сутність Бога і заперечують єдиновладдя Всевишнього Бога, Бога-Отця, вона є відступницькою і духовно мертвою. З часом вони досягають точки, де, на вашу думку, є розбіжності, ваша так звана лінія на піску. Ви вже зрозуміли стан речей і є духовно мертвим. Ви проведете лінію далі назад.

Ви покликані поклонятися Богу Всемогутньому через жертву Його сина Ісуса Христа. Субота і Великдень є знаками цього поклоніння. Вони не є вирішальними чинниками вашої віри. Лише Бог є центром вашого єства. Поклоняйтесь Йому.

Нелогічна Позиція Тринітаризму

Тринітарії намагалися надати змісту теорії триєдинства Бога через застосування Стоїчного терміну hypostases і Платонічного терміну ousia, що означає сутність буття.

Термін hypostases повністю запозичений в католицьку доктрину, що спричинило анафему Соборів у Калхедоні й Константинополі ІІ. Структура спричинила анафеми Монархії і Ціркумінцесона. Проголошення того, що Головування Бога є визначеним, але не роздільним, є, за сутністю, твердженням Монархії і Ціркумінцесона. Це філософський абсурд, що виникає з особливостей англійської мови. Застосуванням термінів hypostases і ousia тут намагаються прикрити непослідовність. Тринітарії вважають, що Божество є трьома hypostases в одній ousia, якщо застосувати стоїчні й платонічні терміни, щоб намагатися якось їх визначити.

Деякі Тринітарії намагаються заперечувати, що Бог є Буттям, сподіваючись, таким чином, впровадити чергову нісенітницю, щоб захиститись від звинувачень у нелогічності, від яких вони захищаються, називаючи весь предмет таємницею. Заперечення терміну Буття до Бога і Христа, відповідно, відкидає їхнє існування, що є абсурдним. Розмови про те, що Бог є Універсальною Думкою (або Універсальною Душею), повністю деперсоніфікують Бога і реальність існування Сина Божого, крім випадку, коли існування Сина оголошено як іпостась. Це гра слів, яка відкидає реальність існування Спасителя. З іншого боку, якщо наполягати на реальності існування Сина, то вся ця доктрина виглядатиме як явне порушення першої заповіді.

Не май елогіма переді мною.

Істота тут є YHWH Eloheik (ЙХВХ Твій Елогім), який згадується у Пс. 45:7-8 як Елогім, який помазав Елогіма Ізраїлю. В разі піднесення посередника-елогіма, одного з Ради, до рівня Елоаха, Бога-Отця, ми порушуємо першу заповідь. Це – гріх Сатани, який хотів бути El Ради Елогіма (Єзек. 28:2).

Доктрина трійці заснована на низці фальшивих посилань, які мають властивість змінювати парадигму. А саме:

Термін елогім у значенні божество відноситься лише до двох істот, при цьому не робиться різниці між Елоахом і численними істотами, включно з Радою й Воїнством (Дан. 7:9 і далі).

Ці дві істоти (і Дух) нероздільні фактично і теоретично, і не зовсім точно описуються терміном Істоти.

Існування Христа до втілення не було у формі ангела ЙХВХ.

Христос був єдиним Сином Божим до сотворіння світу (див. Йова 1:6; 38:7).

Лише Христос і Сатана були Ранковими Зорями (див. Йова 38:7; Іса. 14:12; Одкров. 2:28; 22:16).

Христос є Богом в тому ж значенні, що і сам Бог, а не підпорядкований Богу ангел (Євр. 1:9), посланий Господом Воїнства (Зах. 2:10-11). Звідси - він є об’єктом поклоніння і молитви, всупереч Виходу 34:14 і Мат. 4:10 та ін.

Христос був єдинонародженим Сином, а не Єдинонародженим Богом і Сином (monogenes theos & uion) (Іоана 1:18; 3:16; 1 Іоана 4:9; див. також Луки 7:12; 8:42; 9:38; Євр. 11:17 для порівняння). Він був першим єдинонародженим (proototokos) з усього створеного (Кол. 1:15), тобто початком сотворіння (Одкров. 3:14, не в ред. NIV).

Христос існував окремо від свого втілення, тобто він міг би молитися собі як Богу. Таке допущення відкидає різницю між Отцем і Сином, і взагалі доктрину воскресіння. Це – від антихриста (1 Іоана 2:22; 4:3; 2 Іоана 7).

Христос і Бог мали рівну волю, і Христос не діяв за волею Бога, якому він підкорявся за власною волею, всупереч Мат. 21:31; 26:39; Марка 14:36 та Іоана 3:16; 4:34.

Божественна природа не зменшилась і не збільшилась у Християн. За логікою, це відкидає воскресіння святих, як воно описане у 1 Кор. 15, і біблійні обіцянки обраним. Доктрина Трійці намагається довести, що божественна природа, яку мають обрані, відрізняється від тієї, що має Христос.

Святий Дух дається в певних межах, всупереч Іоана 3:34 (вид. RSV) і Рим. 12:6.

Христос не грішив (з фальшивого посилання на те, що Христос нічого не втратив і не набув з божественної сутності, а не з Всевідання Бога, який знав, що Христос не згрішить).

Христос був рівним Богу, тобто він був таким же всемогутнім і вічним, на противагу Філ. 2:6 і 1 Тим. 6:16, які говорять, що лише Бог є безсмертним. Вічність Христа, або aioonion (1 Іоана 1:2), і вічність усіх Істот, разом з Христом, дається їм Богом. Христос і обрані мають одне походження, за Євр. 2:11 (RSV), і отримують життя й вічність за підкорення Отцю (Іоана 5:19-30), який створив усіх нас (Мал. 2:10-15). Як Отець має життя в собі, так Він дав Сину, щоб він мав життя в собі (Іоана 5:26), і ми є родичами, яким наказано мати життя в собі владою Бога.

Обрані не є Синами Бога в тому ж значенні, що і Христос, і, звідси -- не є з ним родичами, всупереч Рим. 8:17; Гал. 3:29; Тита 3:7; Євр. 1:14; 6:17; 11:9; Якова 2:5 і 1 Пет. 3:7.

Всевишній Бог зійшов на землю у плоті і оселився серед людей (що виходить з фальшивих вставок в 1 Тим. 3:6 в Списку А. Фальшиві вставки збереглися в KJV і введені до преамбули в NIV). Твердження, що Всевишній Бог зійшов у плоті, суперечить Єванг. від Іоана 1:18 (і Іоана 1:14, де у плоті зійшов логос (або Memra)) та іншим численним текстам, які відділяють Христа від Єдиного Сущого Бога (Елоаха або Теона, який є Богом-Отцем), Бога Ісуса Христа (Іоана 17:3, 20:17; 1 Кор. 8:6; 2 Кор. 1:3) який виніс муки в Його ім’я (Мих. 5:5).

Концепція Єдинства Бога невірно розуміється Тринітаристами. Шема (Второз. 6:4) є надто детальною, щоб вивчати її тут (див. роб. Єгошуа, Месія, Син Божий [134]). Істота у Второзаконні 6:5 називається Всевишнім Богом, Богом, що помазав Христа на Елогіма Ізраїлю в Пс. 45:7. Єдинство Бога, необхідне для Монотеїзму, є єдинством порядку, що існує в єдинстві, коли існує загальне бажання до згоди й духовної взаємодії через Дух і Силу Божу (1 Кор. 2:4-14), що через Христа передається Богу (2 Кор. 3:3-4).

Трійця відкидає уніфікацію, яка необхідна для Монотеїзму, і, фактично, за логікою, є політеїстичним. Так сталося, оскільки їхні провідники не розуміють, бо є бездуховними (1 Кор. 2:8, 14).

Питання до Тринітаріїв

Якщо Бог є однією істотою у трьох іпостасях, або особах, - Отці, Сині й Святому Дусі, - чи було можливе нижчезазначене? Як воно відбулося, за Біблією?

Як Христос міг отримати одкровення від Бога?

Одкровення 1:1 говорить, що це Одкровення від Ісуса Христа, яке дав йому Бог, щоб показати рабам Своїм те, що незабаром станеться. І Він послав і посвідчив це рабу Своєму Іоану.

Як може Христос сидіти на престолі Отця свого?

(Одкров. 3:21)

Щоб головою Христа був Бог?

(1 Кор. 11:3)

Щоб Христос скрикнув до Бога?

(як це було в Мат. 27:46; Марка 15:34): Боже мій, Боже, чому ти покинув мене?

Щоб Христос зійшов до Бога, як сказано в Іоана 20:17?

Іоана 20:17.

Щоб усі, хто має в собі Дух Божий, були Богами?

В Іоана 10:34-36.

Слова Писання непорушне введені тут, щоб показати, що ми маємо бути елогімами, і що нашу долю не можна зруйнувати або перемогти. Як може Христос бути відокремлений Богом від інших, якщо Він сам і посланий у світ, якщо він є Богом і інших Богів немає?

Щоб Христос був створений Отцем?

Щоб він був початком (arche - це не керівник, як в NIV) Божого сотворіння (Одкров. 3:14), подобою невидимого Бога, первонародженим з усього створеного (Кол. 1:15).

Тринітаристи намагаються довести, що слова arche і proototokos є титулами, щоб уникнути очевидних висновків з цього тексту, порівняного з 1 Тим. 6:16, з якого випливає, що лише Бог безсмертний.

Щоб істота породила себе?

(Іоана 3:16) Бо Бог так любив світ, що дав свого єдинонародженого Сина…

Щоб лише Отець був понад усім?

(Еф. 4:6)

Таким чином, цей текст заперечує, що Отець є в Сині, і Син є тільки в Отці. Ці обопільні відносини поширюються і на обраних.

Ісус є сином Всевишнього Бога (Марка 5:7), який є його Богом і Отцем (Кол. 1:3; 1 Якова 2:16), від якого він відрізняється (2 Якова 2:16). Те, що він сказав, що Бог – його Отець, не зробило його рівним Богу, як вважали фарисеї в Іоана 5:18. Таким чином, тринітарії переконують нас у такій же брехні, в якій Христос був звинувачений ними. Як це може бути?

Якщо існує три іпостасі, як можуть існувати сім духів Божих (Одкров. 5:6)? Чи ці сім очей на семи рогах агнця не є сімома окремими помічниками, або силами, посланими під керівництво Христа-Агнця, щоб контролювати землю?

Як може істота приносити жертву сама собі?

(1 Пет. 1:19) (19…21)

Рим. 5:16 говорить: Наша віра і надія – в Бога, а не в Христа, але через Христа, через посередництво Духа, який є Духом Віри й Надії.

Як може істота молитися сама собі за щось? Наприклад:

(Луки 11:13) … Як довго ще твій небесний Отець даватиме Святий Дух тим, хто Його просить!

(Іоана 17:4) … Я завершив роботу, яку ти мені доручив.

(Іоана 17:9)

(2 Іоана 5:10)

Як може бути істота більшою за себе?

(Іоана 14:28)

Як особу можна поділити за ознакою того, що вона знає?

(Мат. 24:36)

(Одкров. 1:1)

Як істота може споглядати сама себе?

(1 Тим. 2:5)

(Гал. 3:20)

(1 Іоана 2:1) ... Ми маємо захисника перед Отцем, справедливого Ісуса Христа.

(1 Іоана 2:22)

Як істота може підкорятися собі?

(Іоана 10:18) … Цей наказ я отримав від свого Отця.

Як істота може заперечувати свою власну доктрину?

(Іоана 7:16)

Як воля однієї істоти може розбігатися, і в той же час мати єдиний елемент? Як Христос підкорявся вищому, яким є Бог?

(Мат. 7:21)

(Мат. 12:50)

(Мат. 26:39).

(Марка. 3:35)

(Іоана 4:34).

(1 Якова 5:18) … дякуйте всьому, бо на те є воля Божа в Ісусі Христі для вас.

Як елементи однієї істоти можуть підкорятися одне одному, і в той же час бути рівними і рівновічними, бути частиною розширеної структури, а саме - тілом Христа, при цьому не будучи розповсюдженим між членами тіла?

Як істота може поклонятися собі без серйозних психологічних проблем?

Бог є об’єктом поклоніння, вказаним в Ісаї і вказаним Христом в Мат. 15:10. Дарма поклоняються вони мені; бо навчають наук – людських заповідей.

(Луки 4:8)

(Іоана 4:21-23) … поклоняйтеся Отцю. Ви не знаєте тому, чого не знаєте. Ми знаємо, чому вклоняємося, бо спасіння прийде від Іудеїв. Але йде година, і вона прийшла, коли праведні богомольці вклонятимуться Отцю в дусі та правді; Бо Отець прагне таких богомольців.

(Еф. 3:14-15)

Як всюдисуща істота в іпостасях може приходити й іти від себе?

(Іоана 14:28)

(Іоана 16:27-28) … і що повірили, що я вийшов від Бога. Я прийшов від Отця… І залишаю світ і йду до Отця.

Як істота може бути більшою за себе? Або як її можна побачити, і при цьому заперечувати, що ніхто її не бачив?

(Іоана 6:46).

(Іоана 5:37)

Як Бог може мати форму, але бути безформеним?

Як істота може слухати себе і служити об’єктом власної молитви?

(Іоана 11:41-42) … Отець, дякую, що почув мене. І я знаю, що ти завжди мене чуєш, але я кажу це заради людей, що стоять тут, щоб увірували вони, що ти послав мене.

Як істота може бути безсилою і залежати при цьому сама від себе?

(Іоана 5:19) …Правду кажу: не може Син робити щось від себе, а те, що, як він бачить, робить Отець; Бо що робить Він. Те й Син робить. Як може він імітувати себе?

Як істота може надавати незалежну владу собі?

(Іоана 12:49-50)

Як може істота підкорятися собі й отримувати щось від себе?

(1 Кор. 15:28)

(1 Кор. 15:24)

Як істота може перерозподіляти свою владу?

(Іоана 5:30)

(Іоана 5:19) …Правду кажу: не може Син робити щось від себе, а те, що, як він бачить, робить Отець; Бо що робить Він. Те й Син робить.

Як може Христос відносити Царство Бога до Бога-Отця. Якщо вони – одна істота?

(Мат. 26:29)

(Марка 10:15)

(Луки 12:32)

Як рівна істота може прийняти подарунок від Отця, щоб подарувати його своїм підлеглим?

(Луки 22:29-30)

Як обрані можуть бути родичами Христа, якщо Христос вже є Богом, який отримав Верховенство за вічністю? Що тут можна наслідувати?

(Рим. 8:27) …якщо вони діти, то є спадкоємцями – спадкоємцями Бога разом з Христом…

Як істота може погоджуватись або заперечувати собі?

(Мат. 10:32-33)

Як істота може любити й ненавидіти себе будь-яким шляхом, якщо не в психологічному значенні?

Іоана 15:23 говорить: Той, хто ненавидить мене, ненавидить і мого Отця. Проте це не тому, що вони є однією істотою, як ми це бачимо з Іоана 5:20: Бо Отець любить Сина і показує йому все, що сам робить; і Він покаже йому більше, ніж це, що ви будете прославляти. Виходячи з цього, як всюдисущій істоті може щось показати інша всюдисуща істота? Як, згідно з вищезазначеним (і Одкров. 1:1), Христос може бути всюдисущим?

Бог – це дух. Іоана 4:24 говорить: Бог – це дух: і ті, хто поклоняються Йому, мають робити це в дусі й правді. Намагання прочитати цей текст - як Бог є духом - не підтримані жодним з перекладів тексту і в змісті, в якому воно було використане будь-яким з антинікейських теологів чи перекладачів. Це звертання має підтвердити неіндивідуальну і неспецифічну природу Бога. Бог поширюється до розширеної іманентної структури. Це прийде за тринітаризмом у Теологічний Процес.

Бог має сім’ю, згідно з Ефес. 14:16 Тому я преклоняю коліна перед Отцем нашого Господа Ісуса Христа, за яким названо всю сім’ю в небі й на землі,…

Тринітарії намагаються зробити Христа й Бога однією істотою, або довести, що Христос є Богом, шляхом звернення до фальшивих текстів, що зазначені вище, й не вірного перекладу Іоана 1:1, який правильніше звучатиме як на початку було слово, і слово було з Богом (Теоном), і слово було [наш] Бог (теос).

Звертаються до текстів Іоана 2:19 і вважають, що Христос був Богом, бо він сказав Іоана 2:19.

Спростування цього твердження знаходимо в тому ж Євангелії, в Іоана 10:18, де Христос говорить про своє життя:

Іоана 10:18.

Поза сумнівами, Христос підпорядкований, слухняний, вірний слуга Єдиного Справжнього Бога. Він є нашим братом і співспадкоємцем, за обіцянкою Царства Божого. Проте ми не поклоняємося йому чи його духовним символам. За його наказом ми поклоняємося Богу.